Категории:

К. Д. Ушинського кафедра гімнастики форми організації, зміст І методика проведення занять з гімнастики в школі лекція

Поиск по сайту:


Скачать 435.28 Kb.
страница1/3
Дата08.03.2012
Размер435.28 Kb.
ТипЛекція
Содержание
1. Основні форми організації занять з гімнастики
2. Урочні форми занять.
2.1. Структура і методика проведення уроку гімнастики.
Основні вимоги до уроку
Заключна частина
Основні завдання фізичного виховання
2.2. Зміст уроку гімнастики.
2.3. Підготовка і проведення уроку.
Керівництво групою під час занять.
2.4. Фізіологічне навантаження на уроці гімнастики і методи його регулювання.
3. Особливості методики проведення уроків і секційних занять з гімнастики з дітьми молодшого, середнього і старшого шкільного ві
3.1. Урок основної гімнастики в i-iv класах.
3.2. Урок основної гімнастики в v—iх класах.
3.3. Урок основної гімнастики в x—xі класах.
3.4. Секційний урок спортивної гімнастики, акробатики і художньої гімнастики.
4. Організація, зміст і методика проведення гімнастики в режимі навчального дня.
Гімнастика до занять.
Фізкультурні хвилинки і фізкультурні паузи.
5. Організація, зміст і методика проведення ранкової гігієнічної гімнастики в піонерському таборі.
6. Організація, зміст і методика проведення самостійних занять з гімнастики.
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3

ПІВДЕННО-УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

(м. Одеса) ім. К.Д.УШИНСЬКОГО


Кафедра гімнастики


ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЗМІСТ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З ГІМНАСТИКИ В ШКОЛІ

лекція з предмету

«Теорія і методика

викладання гімнастики»


Склав:

викладач кафедри гімнастики

Солом’яний О.М.


м. Одеса

2008

План викладу


1. Основні форми організації занять з гімнастики в школі.

2. Урочні форми занять.

2.1. Струк­тура і методика проведення уроку гімнастики.

2.2. Зміст уроку гімнастики.

2.3. Підготовка і проведення уроку.

2.4. Фізіологічне навантаження на уроці гімнастики і методи його регулювання.

3. Особливості методики проведення уроків і секційних занять з гімнастики з дітьми молодшого, середнього і старшого шкільного віку.

3.1. Урок основної гімнастики в I-IV класах.

3.2. Урок основної гімнастики в V-IX класах.

3.3. Урок основної гімнастики в X-XI класах.

3.4. Секційний урок спортивної гімнастики, акробатики і художньої гімнастики.

4. Організація, зміст і методика проведення гімнастики в режимі навчального дня.

5. Організація, зміст і методика проведення ранкової гігієнічної гімнастики в піонерському таборі.

6. Організація, зміст і методика проведення самостійних занять з гімнастики.

7. Музичний супровід на заняттях з гімнастики.

8. Підготовка і виховання гімнастів у ДЮСШ.

9. Місце проведення занять з гімнастики і його обладнання.

10. Література до теми.


^ 1. ОСНОВНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАНЯТЬ З ГІМНАСТИКИ

В ШКОЛІ.


Гімнастика є основним засобом фізичного виховання школярів. За допомогою гімнастичних вправ розв'язують завдання всебічного фізичного розвитку учнів, зміцнення їх здоров'я, оволодіння при­родними та спеціальними руховими навичками і розвитку рухових якостей.

Бурхливий розвиток науки про фізичне виховання і досягнення практики в цій галузі сприяли виникненню і всебічному обґрунтуванню таких форм, як ранкова гігієнічна гімнастика, гімнастика до уроків, фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи, організова­не проведення перерв, прогулянки, заняття в гімнастичних гурт­ках, підготовка до гімнастичних виступів, спортивних вечорів, змагань, домашні завдання тощо.

Дуже популярні ці форми занять у школах-інтернатах а також у групах подовженого дня, де за їх допомогою здійснюється все­бічна виховна робота з дітьми (різноманітні ігри, захопливі занят­тя та інші заходи.

У школі гімнастику проводять у вигляді урочних і неурочних форм роботи з учнями.

До перших належать навчальні секційні уроки, загальної фі­зичної підготовки, спортивно-тренувальні, лікувальні.

Неурочні форми організації занять з гімнастики такі: гімнасти­ка до занять, ввідна гімнастика, фізкультурна хвилинка і фізкуль­турна пауза, гігієнічна гімнастика, домашні завдання, індивіду­альна гімнастика, гімнастичні виступи, змагання, заняття атле­тичною гімнастикою та ін. Ці заняття проводять як у режимі навчального дня, так і в режимі вільного часу, під час відпочинку.

Розумне поєднання урочних і неурочних форм занять дає змогу вчителеві повноцінно розв'язувати завдання фізичного виховання та ефективно сприяти впровадженню фізичної культури і спорту в повсякденний побут радянських людей. А для цього треба добре розібратися в суті всіх форм занять, чітко уявити собі головне при­значення кожної з них, знати зміст, методику організації і прове­дення занять.


^ 2. УРОЧНІ ФОРМИ ЗАНЯТЬ.


В системі фізичного виховання урочна форма орга­нізації занять є основною, найбільш ефективною і доцільною. Основними властивостями урочної форми є: керівна роль педагога, сталий склад учнів, визначений розкладом час занять, планове вивчення матеріалу навчальної програми тощо. Ці ознаки властиві всім урочним формам занять. Тому доцільно докладніше охарак­теризувати звичайний урок гімнастики, який широко застосову­ється в системі навчальної роботи з фізичного виховання в школі.


^ 2.1. СТРУКТУРА І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ ГІМНАСТИКИ.


Урок як форма занять формувався і вдосконалювався протя­гом століть. Був період, коли урочну форму ставили під сумнів. Тому ЦК партії в своїй постанові від 25 серпня 1932 р. «Про навчальні програми і режим у початковій і середній школах» за­значив, що урок є основною формою навчальних занять і під­креслив її важливість у системі навчання і виховання школярів.

^ Основні вимоги до уроку, від яких залежить його ефективність, такі:

а) здійснення провідного принципу радянської педагогіки — принципу виховного навчання, тобто поєднання процесу навчання з розв'язанням виховних завдань;

б) чіткість мети і завдання уроку, які ставить педагог;

в) відповідність методів навчання контингенту учнів: їх віку, фізичній підготовленості і фізичному розвитку тощо. З різнома­нітних методів педагог повинен вибрати такі, які б найкраще враховували конкретні умови, відповідали меті і завданням уроку, змісту навчального матеріалу і складу учнів;

г) зв'язок уроку з пройденим раніше матеріалом і створення умов для оволодіння новим, складнішим завданням. Для додер­жання цієї вимоги треба добре знати навчальну програму і на її основі правильно планувати заняття, забезпечивши послідовність і наступність матеріалу. Інакше кажучи, треба практично реалі­зувати дидактичні принципи — послідовність, систематичність, доступність та ін.;

д) така організація уроку, щоб вона зацікавлювала учнів і збуджувала позитивні емоції;

є) висока рухова насиченість уроку, що значною мірою підви­щує його ефективність.

Структура уроку з фізичного виховання визначається фізіоло­гічними процесами, які відбуваються в організмі під впливом вправ, змінами працездатності, певною настроєністю тощо. Вона має сприяти послідовному розв'язанню педагогічних завдань, які випливають з психологічних, фізіологічних, гігієнічних та інших закономірностей організму дитини.

Успішне формування рухових навичок і розвиток рухових яко­стей потребує попередньої підготовки скелетно-м'язової, серцево-судинної, дихальної і нервової систем, наявності так званого періоду входження організму в роботу. Це зумовлює відповідну послідовність розв'язання педагогічних завдань на уроці. Перш за все треба організувати учнів, здійснити психологічну і фізіоло­гічну підготовку організму і тільки після цього перейти до вико­нання основного завдання. У кінці уроку фізіологічне наванта­ження, навпаки, повинно поступово знижуватись, щоб організм набув стану відносного спокою.

Ще не так давно урок з фізичного виховання складався з чо­тирьох частин: ввідної, підготовчої, основної і заключної. Сучас­ний урок умовно поділяють на три частини: підготовчу, основну і заключну.

У підготовчій частині перш за все треба оголосити завдання уроку, сконцентрувати увагу учнів на наступній діяльності, ство­рити бадьорий настрій і бажання до занять, підвищити роботу органів кровообігу і дихання, підготувати опорно-руховий апарат. Дуже важливо в цей час створити позитивні емоції в учнів і внести жвавість. Зміст підготовчої частини уроку залежить від характеру виконуваної до цього роботи. Наприклад, якщо учні на попередньому уроці писали твір, доцільно з самого почат­ку використати елементи танців, фігурного марширування, цікаві й емоційні ігри та інші вправи, які створили б належний емоцій­ний фон. І навпаки, коли учні приходять на урок дуже збуджени­ми (наприклад, після великої перерви), то і зміст підготовчої ча­стини треба відповідно змінити: використати стройові, порядкові та інші вправи і завдання, які сприяють концентрації уваги.

Основними засобами підготовчої частини уроку є: шикування і перешиковування, вправи на місці і в пересуванні, ходьба, біг, танцювальні вправи, завдання на увагу, вправи для всебічної під­готовки опорно-рухового апарата, серцево-судинної і дихальної систем і організму в цілому до виконання складніших вправ, за­планованих для основної частини уроку. Загально розвиваючі вправи, які використовують у підготовчій частині, за своїм харак­тером повинні наближатися до характеру вправ основної частини. Наприклад, якщо на уроці вивчатимуть вправи на кільцях і в стрибках, то в підготовчій частині слід більше уваги звернути на підготовку м'язів і суглобів верхніх та нижніх кінцівок.

Загально розвиваючі вправи можна виконувати як без предме­тів, так і з предметами (гімнастичними палицями, набивними м'ячами, скакалками, гантелями тощо), а також з використанням різних приладів (гімнастичної стінки, гімнастичної лави, канатів та ін.).

У підготовчій частині треба широко використати весь арсенал найрізноманітніших засобів, що значно підвищує зацікавленість учнів і ефективність занять у цілому. Добір засобів до першої частини уроку в кожному конкретному випадку повинен визнача­тися завданням і навчальним матеріалом основної частини уроку. Якісне проведення першої частини є також запорукою унеможливлення травматизму, який часто буває наслідком недостатньої під­готовки опорно-рухового апарата.

Завдання основної частини уроку:

а) формування спеціальних знань, рухових умінь і навичок, потрібних у житті, побуті і військовій справі;

б) загальний фізичний розвиток, формування правильної по­стави, профілактика плоскостопості, удосконалення координації рухів;

в) оволодіння технікою гімнастичних вправ і підвищення спортивної майстерності;

г) виховання рухових і морально-вольових якостей;

д) виховання навичок застосовувати у повсякденному житті набуті на заняттях знання і вміння.

Відповідно до цього добирають зміст і засоби основної частини уроку. Вони можуть бути найрізноманітнішими залежно від харак­теру уроку, віку учнів тощо. Наприклад, якщо це спортивно-тре­нувальний урок для учнів середнього і старшого віку, то основними засобами можуть бути вправи на гімнастичних приладах, елементи, поєднання і комбінації класифікаційної програми юнацьких розря­дів або класифікаційних програм для дорослих залежно від рівня фізичної і технічної підготовленості учнів. Для учнів початкових класів це — загально розвиваючі вправи, вільні вправи, стрибки, лазіння і перелізання, вправи з рівноваги, метання, рухливі ігри, подолання перешкод тощо.

Завдання основної частини уроку слід розв'язувати в певній послідовності.

Для правильної побудови уроку і доцільного розподілу на­вчального матеріалу треба враховувати фізіологічне вчення І. П. Павлова про вищу нервову діяльність, про закономірності утворення рухових навичок, зростання і зниження працездатності, про потребу поступової підготовки організму до роботи, про послі­довність і систематичність навчального процесу. Тому на початку основної частини уроку, коли нервові центри ще не стомлені і мають оптимальну збудливість, доцільно вивчати нові, складніші рухові дії, удосконалювати техніку гімнастичних вправ, пра­цювати над рухами, які потребують точності і високої координації. Після цього доцільно дати вправи на силу і в кінці другої части­ни — на витривалість. Такий розподіл матеріалу може забезпечити найбільшу ефективність педагогічного процесу. Використовуючи на уроці гімнастичні прилади (бруси, кільця, перекладину та ін.), обов'язково треба чергувати вправи у висах і упорах.

^ Заключна частина уроку повинна бути його логічним завершен­ням. Основним завданням цієї частини уроку є: зниження діяльності серцево-судинної і дихальної систем, підготовка учнів до на­ступної роботи або відпочинку і підбивання підсумків уроку.

Засобами, за допомогою яких розв'язуються ці завдання, є по­вільна ходьба, вправи на розслаблення м'язів, дихальні, легкі танцювальні вправи, різноманітні завдання, які потребують кон­центрації уваги, душ, масаж тощо.

При цьому вчитель повинен ураховувати характер наступної діяльності учнів. Наприклад, якщо після уроку з гімнастики учні мають виконувати роботу, яка потребує уваги і зосередженості, то треба давати перевагу таким вправам, які їх організують і дисциплінують. Якщо урок з гімнастики є останнім у розкладі занять, то не буде помилкою, коли в заключній частині запропону­вати веселу і цікаву рухливу гру або інші вправи для підвищення емоційного стану учнів.

Підбиваючи підсумки, треба сказати, як виконано поставлені завдання, які були допущені загальні та індивідуальні помилки, на що треба звернути увагу на наступних заняттях. Після цього можна дати домашнє завдання у вигляді комплексів вправ ран­кової гігієнічної гімнастики («зарядки»), виконання певної кіль­кості підтягувань або віджимань, стойки на голові, на лопатках, вправи на гнучкість, вправи з скакалкою тощо.

Тривалість частин уроку залежить від його характеру, за­гальної тривалості тощо. Для 45-хвилинного уроку орієнтовно можна рекомендувати в середньому 10—15 хв. на підготовчу части­ну, 25—30 хв. — на основну, і 3—5 хв. — на заключну. На уроці, який має загальну тривалість 90 хв., цей час можна відповідно збільшити.

Основні і допоміжні завдання уроку. Уроки гімнастики, як правило, відзначаються великою кількістю як основних, так і до­поміжних завдань, які мають розв'язуватися в певній методичній послідовності. До основних завдань належать освітні, оздоровчо-гігієнічні і виховні, які становлять суть радянської системи фізичного виховання.

^ Основні завдання фізичного виховання, які стоять перед шко­лою, можна сформулювати так:

а) зміцнення здоров'я дітей і забезпечення правильного гармо­нійного фізичного розвитку;

б) удосконалення природних рухових дій: ходьби, бігу, метання, лазіння, рівноваги, стрибків, а також оволодіння певним обсягом гімнастичних вправ шкільної та класифікаційної програми з гім­настики і підвищення спортивної майстерності;

в) розвиток рухових якостей: сили, спритності, швидкості, гнуч­кості і витривалості;

г) формування правильної постави і профілактика плоскосто­пості;

д) виховання культури і краси рухів;

є) оволодіння певним обсягом знань з теоретичних основ фі­зичної культури, прищеплення гігієнічних навичок для оздоровчої спрямованості занять фізичними вправами, уміння самостійно ви­користовувати засоби фізичного виховання та ін.;

е) озброєння учнів спеціальними знаннями з техніки гімнастич­них вправ, запобігання травматизму, уміння допомагати один од­ному під час виконання складних вправ, суддівства гімнастичних вправ тощо;

ж) виховання в учнів сміливості, наполегливості, дисциплінова­ності, почуття колективізму, дружби і товариськості, навичок куль­турної поведінки в громадському й особистому житті, свідомого ставлення до соціалістичної праці і суспільної власності;

з) прищеплення учням любові до занять фізичними вправами, які є дійовим засобом зміцнення здоров'я, фізичного розвитку і підвищення працездатності.

Перелічені завдання розв'язуються не ізольовано, а в нерозрив­ній єдності на кожному занятті з гімнастики протягом усього навчально-виховного процесу.

Педагог повинен докласти всіх зусиль, щоб виховати в учнів свідоме ставлення до виконання фізичних вправ. Це значною мі­рою підвищить якість уроку гімнастики і його навчально-виховну ефективність.

Основні завдання уроку розв'язують за допомогою різноманіт­них фізичних вправ, що входять до гімнастики основної, спор­тивної, художньої, спортивно-допоміжної та ін.

До допоміжних завдань уроку належать:

а) підготовка учнів до розв'язання основних завдань уроку;

б) організація групи;

в) регулювання уваги;

г) регулювання емоційного стану;

д) створення умов для відпочинку і відновлення працездат­ності після занять;

є) підготовка учнів до наступної діяльності.

Щоб учні змогли засвоїти завдання уроку, треба всебічно під­готувати їх нервову систему, опорно-руховий апарат, серцево-су­динну і дихальну системи. Для цього застосовують так звану загальну і спеціальну розминки. До загальної розминки входять різноманітні фізичні вправи, які впливають на різні групи м'язів та інші системи організму. До них входять: ходьба, біг, танцювальні вправи, загально розвиваючі без предметів і з предметами, вправи з використанням гімнастичних приладів (гімнастичної стінки, гім­настичної лави) та ін.

На заняттях спортивно-тренувального характеру загальної розминки недостатньо для якісної підготовки організму до вико­нання складних завдань, що стоять перед уроком. Для цього використовується так звана спеціальна розминка. Завданням такої розминки є встановлення найоптимальніших зв'язків між структу­рою гімнастичних вправ, якими треба оволодіти, і діяльністю цент­ральної нервової системи. Змістом спеціальної розминки є раніше засвоєні вправи, що мають спільну рухову структуру з тими впра­вами, які становлять предмет навчання на цьому уроці. Під час виконання вправ на гімнастичних приладах або вільних вправ спеціальна розминка полягає у виконанні окремих елементів, поєд­нань або частини комбінацій, які вже добре вивчені й які дають певне відчуття ваги тіла, інерції, параметрів простору і часу, що створює сприятливі умови для успішного оволодіння новими, складнішими руховими навичками.

Важливим допоміжним завданням уроку є організація групи чи класу. Для цього застосовують стройові вправи. Чіткі вимоги і команди педагога, організоване виконання спільних дій не лише економлять час, а й сприяють вихованню в учнів дисциплінованості, удосконаленню стройової підготовки тощо.

Допоміжним завданням уроку є також правильне регулювання уваги учнів, як обов'язкового фактора будь-якого процесу навчан­ня. Під увагою розуміють форму психічної діяльності людини, яка полягає в її зосередженості на певних об'єктах, зокрема на об'єктах навчального матеріалу. Увага людини може бути мимовільною і довільною. Треба всіляко намагатися виховувати в учнів стійку довільну увагу. Під час уроку завжди виникають подразники, які спричинюють мимовільну увагу, тобто відволікають учня від сприймання матеріалу. Досягти стійкої довільної уваги протягом усього уроку майже неможливо, але в певні моменти, особливо коли розв'язуються основні завдання уроку, виконуються найсклад­ніші вправи або пояснюється техніка вправ, аналізуються помилки тощо, треба обов'язково добитися зосередження уваги учнів. Тривале зосередження уваги швидко стомлює центральну нервову систему, а тому треба вчасно і методично грамотно переключати увагу на інші об'єкти. Це є природною потребою дитячого організ­му, особливо учнів молодшого шкільного віку.

Створення і підтримання позитивного емоційного стану є важ­ливим завданням педагога під час проведення занять з гімнастики. Позитивний емоційний стан підвищує зацікавленість учнів за­няттями, створює бадьорий настрій і забезпечує успішне оволо­діння навчальним матеріалом. Досягається це різноманітними засобами і методами заохочення; педагог може широко викори­стовувати змагальний метод (хто краще виконає ту чи іншу вправу), бадьору і життєрадісну музику та ін.

Водночас треба не допускати надмірного емоційного збудження на заняттях, бо це може стати однією з причин зниження дисцип­ліни і призвести до нещасних випадків. Педагог повинен уміло і методично грамотно регулювати рівень емоційного стану учнів залежно від конкретних завдань та умов занять.

Одним із завдань уроку гімнастики є забезпечення наступного поновлення працездатності після занять. Процес фізичного роз­витку і вдосконалення не може бути ефективним, якщо наванта­ження на уроці буде заниженим. Щоб забезпечити поступове вдо­сконалення рухових якостей, треба урок будувати так, щоб його фізіологічна завантаженість від заняття до заняття неухильно зростала. Втома, що виникає внаслідок роботи, є цілком законо­мірним явищем і свідчить про достатній рівень навантаження.

Поновлення працездатності можна прискорити, якщо методично правильно організувати навчальний процес. У прискоренні процесу поновлення працездатності велику роль відіграє активний відпо­чинок, в основі якого лежить учення І. М. Сеченова. Активний відпочинок полягає в тому, що в процесі занять, а також після занять учні переключаються з одного виду діяльності на інший. Дійовими засобами, які використовуються для цього в кінці занять, є: вправи в розслабленні, танцювальні вправи, повільна ходьба, рухливі ігри та інші вправи емоційного характеру. Уміле їх вико­ристання сприяє прискореній ліквідації стомлення і відновленню працездатності. У розв'язанні цього питання важливу роль відіграє додержання певних гігієнічних вимог — теплий душ, масаж тощо.


^ 2.2. ЗМІСТ УРОКУ ГІМНАСТИКИ.


Як було вже сказано, зміст занять з гімнастики і методика їх проведення повинні бути спрямовані на розв'язання освітніх, оздоровчо-гігієнічних і виховних завдань. Важливими умовами для цього є правильний добір засобів, що сприяють всебічному фізич­ному розвитку учнів, а також правильний розподіл навантаження. Для виконання великої кількості вправ з оптимальним наванта­женням потрібна правильна методика організації роботи.

В школі застосовують різноманітні методи організації навчаль­ної роботи: груповий, дрібногруповий, індивідуальний, потоковий, фронтальний і метод колового тренування. Вибір того чи іншого методу зумовлюється контингентом учнів — їх віком, фізичною підготовленістю, кількісним складом, типом уроку і завданням. Наприклад, на уроці з основної гімнастики переважно використо­вують потоковий, фронтальний, груповий і метод колового трену­вання, а на секційних уроках — дрібногруповий та індивідуальний методи.

До освітніх завдань уроку належать: формування і вдоскона­лення різноманітних рухових навичок як прикладного характеру, так і спеціальних гімнастичних, які мають спортивний напрям; озброєння учнів спеціальними знаннями в галузі фізичної культури, знанням техніки гімнастичних вправ, навчання їх інструкторським навичкам, суддівству, формування знань з основ теорії і методики фізичного виховання та гігієни, виховання звичок неухильно кори­стуватися ними.

До оздоровчо-гігієнічних завдань належать: зміцнення здоров'я, загартування організму, формування правильної постави, профі­лактика плоскостопості, тобто забезпечення правильного фізичного розвитку учнів і зміцнення їх здоров'я.

Оздоровчі завдання можуть конкретизуватись, наприклад: зміц­нення певної групи м'язів, які сприяють формуванню і збереженню правильної постави; зміцнення м'язів склепіння стоп для профі­лактики плоскостопості; уважне стеження за правильним дихан­ням під час виконання будь-яких вправ; використання після за­нять душу певної температури для загартування тощо.

До виховних завдань належать: виховання в процесі занять моральних якостей і навичок правильної поведінки в колективі, сміливості, волі, рішучості, наполегливості, цілеспрямованості, чесності і принциповості та інших рис особистості, які відповіда­ють моральному кодексу будівника комунізму.

Наведений розподіл завдань є умовним, бо всі завдання роз­в'язуються в нерозривній єдності. На кожному занятті вони здій­снюються паралельно. Але вагомість кожного з них може бути різною залежно від контингенту учнів, їх віку, фізичної підготов­леності, фізичного розвитку і, нарешті, від характеру самого за­няття.

  1   2   3

Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru
Разработка сайта — Веб студия Адаманов