Категории:

Методичні рекомендації Сімер-2010 р. Луцук Микола Валентинович Викладач предмету «Захист Вітчизни» Перечинського професійного ліцею

Поиск по сайту:


Скачать 215.78 Kb.
Дата23.03.2012
Размер215.78 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
Содержание
2. Характеристика виховної позиції та вимоги до діяльності викладача допризовної підготовки
3. Методика визначення мотивації допризовної підготовки юнаків.
4. Методика визначення мотивів строкової військової служби.
5. Методи і принципи, які сприяють ефективності формування і розвитку емоційно-вольових якостей юнаків.
6. Особливості виховання сильних, вольових рис характеру при проведенні занять із предмета «Захист Вітчизни»
Вищою формою
Подобный материал:


Міністерство освіти і науки України

Перечинський професійний ліцей


Луцук М.В.


«Формування вольових якостей юнаків


при вивченні курсу предмета «Захист Вітчизни»


Методичні рекомендації




Сімер-2010 р.

Луцук Микола Валентинович


Викладач предмету «Захист Вітчизни» Перечинського професійного ліцею


Педагогічне кредо: «Роби як я – роби краще за мене!»


В даній роботі розглянуто методи та способи виховання психо-вольових якостей юнаків з метою досягнення знань з психологічної підготовки, набуття навичок психічної саморегуляції та безконфліктного спілкування у колективі, формування вольових якостей майбутнього воїна, захисника Вітчизни.

ЗМІСТ


  1. Вступ

  2. Характеристика виховної позиції та вимоги до діяльності викладача предмета «Захист Вітчизни»

  3. Методика визначення мотивації допризовної підготовки юнаків

  4. Методика визначення мотивів строкової військової служби

  5. Методи і принципи, які сприяють ефективності формування і розвитку емоційно-вольових якостей юнаків

  6. Особливості виховання сильних, вольових рис характеру при проведенні занять із предмета «Захист Вітчизни»

  7. Висновки


Додатки

Список використаної літератури


  1. Вступ


Предмет «Захист Вітчизни» є обов’язковим державним предметом. У процесі навчання юнаки повинні ознайомитися з основами нормативно-правового забезпечення захисту вітчизни, цивільного захисту та охорони здоров’я; свідомо сформувати психологічну готовність учнів до служби у Збройних Силах України та інших військових формувань визначеним чинним законодавством, вибору професії військового, щоб у короткий термін оволодіти програмою підготовки військового спеціаліста.

Науково-технічний процес зумовлює зростання складності бойової зброї, її ефективності та потужності. Сучасний бій стає набагато маневренішим, динамічним, швидкоплинним, збільшуються його масштаби, що висуває нові, вищі вимоги до психологічної, фізичної та спеціальної підготовки військовослужбовця, потребує від нього уміння швидко орієнтуватися в обстановці, вміло оцінювати її і приймати правильні рішення, координувати свої дії з діями підрозділу. У таких умовах людина знаходиться під впливом значних психологічних навантажень. Для того, щоб у таких умовах юнак був готовий до опанування певної військової спеціальності і мав бажання служити в Збройних Силах України при викладенні курсу «Захист Вітчизни» в ліцеї треба акцентувати увагу на всебічний розвиток його особистості:

  • готовність і здатність переносити психологічні і фізичні навантаження;

  • уміння творчо мислити;

  • розвивати морально-вольові якості.

Психологічна підготовка до військової служби передбачає:

1. Формування морально-політичних якостей.

  1. Формування військово-спеціальних якостей.

  2. Формування фізичних якостей.

Сутність психологічної підготовки особистості:

  1. Психологічна стійкість.

  2. Здатність до психологічних навантажень.

Однією із складних проблем у підготовці молоді до служби в армії є формування у неї емоційно-вольових якостей особистості. Вольова людина здатна у складних емоційних ситуаціях, які часто трапляються на заняттях із допризовної підготовки або у військовій службі, володіти собою, досягати поставленої мети, успіху.

Отже, формування вольових якостей юнаків при вивченні курсу «Захист Вітчизни» є одною з найважливіших задач у системі підготовки молоді до військової служби.


^ 2. Характеристика виховної позиції та вимоги до діяльності викладача допризовної підготовки


Викладачу предмета «Захист Вітчизни» необхідно:

  • постійно вивчати індивідуальні особливості ( темперамент, риси характеру, погляди, смаки, звички) учнів;

  • вміти діагностувати й знати реальний рівень сформованості таких важливих особистісних якостей, як мислення, мотиви, інтереси, установки, спрямованість, цінність орієнтації, життєві плани, тощо;

  • постійно залучати кожного учня до посильної, але водночас, дедалі складнішої діяльності, що веде до прогресивного особистісного розвитку;

  • своєчасно виявляти й усувати причини, які можуть заважати поступовому розвитку особистості;

  • максимально спиратися на активність самої особи;

  • поєднувати виховання з самовихованням, допомагаючи обирати методи та форми самовиховання;

  • розвивати самостійність, ініціативу, самодіяльність учнів;

  • вміти організовувати й керувати індивідуальною та груповою діяльністю учнів.

Характеристика виховної позиції викладача, як вихователя:

  • мета-сприяння становленню й розвитку особистості учня;

  • у спілкуванні з учнями, вчитель дотримується принципу: «не поряд і не над, а разом»;

  • основна лінія поведінки – не підтягування учня до деяких, заздалегідь відомих стандартів, а координувати свої очікування й вимоги, аби, якомога повніше реалізувати можливості становлення учня, помічені в ході спілкування;

  • способи спілкування – розуміння, визначення та сприйняття іншого.

Основні загальні принципи функціонуванні особистісно-орієнтованих виховних технологій:

  • цілеспрямоване створення емоційно збагачених виховних ситуацій (виховна ситуація – соціальна умова, що спонукає учня до відповідної позитивної дії);

  • особистісно-розвивальне спілкування (учитель розуміє, визнає й сприймає особистість учня, вміє підтримати його позицію);

  • використання слів переживання, як психологічного механізму у вихованні особистості (емоційне переживання, що переходить в етичну норму).

Принципи базуються на практичних засадах:

  • визнання самоцінності особистості учня (гуманізм, права й обов’язки, дотримання професійних норм етики тощо);

  • розв’язування виховних норм завдань через спільну діяльність, спілкування в системи «викладач – учень», співробітництво і співдружність у реальних контактах один з одним;

  • створення відповідних психолого-педагогічних умов, які сприяють самовизначенню, самореалізації особистості;

  • оптимізація процесу управління виховною діяльністю, коли методи виховання ґрунтуються не на механізмові зовнішнього підкріплення (заохочення, покарання), а на рефлексивно-вольових механізмах регуляції власної поведінки.

^ 3. Методика визначення мотивації допризовної підготовки юнаків.


Мета: виявлення індивідуальної та групової мотивації, що спонукає учнів до занять із предмета «Захист Вітчизни».

Обладнання: набір мотивів-суджень (додаток 1).


Коротка характеристика мотивації.

Методом вільного пошуку нами виявлені всі можливі мотиви, які спонукають учнів до занять із предмета «Захист Вітчизни». Узагальненням і систематизацію вони об’єднані в сім груп:

  1. соціальні мотиви (усвідомлення суспільної значимості допризовної підготовки, її роль у підготовці молоді до захисту держави, військової служби);

  2. мотиви військово-професійної спрямованості ( проявляються в юнаків, що мають стійку орієнтацію на офіцерську службу за контрактом. Ці мотиви дають змогу завчасно виявити та розпочати цілеспрямовану роботу з тими учнями, які виявили бажання навчатись у військових училищах, інститутах);

  3. пізнавальні мотиви (характеризуються широким спектром пізнавальних потреб: потребами учнів в отриманні військових знань, умінь);

  4. мотиви розвитку, вдосконалення своєї особистості ( допризовна підготовка розглядається учнями, як умова саморозвитку і вдосконалення характеру, волі, фізичних якостей);

  5. викладач предмета «Захист Вітчизни» як ідеал, зразок для наслідування (ця група мотивів характеризує рівень авторитету викладача допризовної підготовки, є показником успішності його педагогічної діяльності, рівня розвитку особистості тощо);

  6. мотиви престижності предмета (характеризують рівень престижності, яким користується допризовна підготовка серед інших навчальних предметів; наслідування інших хлопців, поведінка на зразок: «всі йдуть на заняття і я теж змушений іти «);

  1. мотиви допризовного примусу – це мотиви негативного характеру (вони свідчать про становлення до допризовної підготовки, небажання служити в армії).

Учням пропонується уважно прочитати текст анкети і вибрати з нього не більше семи відповідей , які найбільше їм підходять, співпадають з їхніми думками й інтересами.

Опрацювання результатів опитування:

  1. на якісному рівні проводиться за допомогою аналізу мотивів, що вибирає той чи інший учень, або увесь колектив, визначається кількість мотивів, вибраних з тієї, чи іншої групи, їх співвідношення, зв’язок;

  2. на кількісному рівні знаходиться алгебраїчна сума балів з урахування їх знака для кожної групи мотивів і в цілому для всієї мотивації. Отриманий сумарний бал буде свідчити про рівень розвитку мотивації допризовної підготовки учня.

Ключ для підрахунків:

1-ша група мотивів (номери в тексті анкети 1, 6, 15) - +7 балів;

2-га група (номери – 2, 9, 16) – +6 балів;

3-тя група (номери – 3, 10, 17) - +5 балів;

4-та група (номери – 4, 11, 18) - +4 бали;

5-та група (номери – 5, 12, 19) - +3 бали;

6-та група (номери – 6, 13, 20) - -7 балів.

Інтерпретація результатів:

31 і більше балів – дуже висока мотивація;

+16 - +30 балів – висока;

+10 - +15 балів – достатня;

+4 - +9 балів – низька мотивація;

+3 - -21 бала - негативна мотивація.

^ 4. Методика визначення мотивів строкової військової служби.


Мета: визначення індивідуальної та колективної мотивації, що спонукає юнаків до служби в Збройних Силах України.

Обладнання: набір мотивів – суджень (додаток 2).


Коротка характеристика мотивації.

Аналогічно до попередньої методики нами експериментально виявлено сім груп мотивів, які спонукають юнаків до військової служби:

  1. соціально значимі мотиви (ставлення особистості до суспільства, усвідомлення соціальної важливості військової служби, потреби суспільства в ній, розуміння своєї ролі в захисті держави, збереження миру тощо);

  2. мотиви розвитку особистості в колективі (бажання юнака жити у військовому колективі, у зв’язку з цим змінити свої моральні якості, сформувати нові тощо);

  3. мотиви – вимоги (служити в армії змушують вимоги Закону України про військовий обов’язок, Конституція держави, повістка військкомату, вимога батьків);

  4. мотиви пов’язані з плануванням майбутньої життєдіяльності (армія розглядається як період буде впливати на майбутнє життя юнака: в армії він вступить до військового вузу; оволодіє необхідною в майбутньому спеціальністю; після служби влаштується на роботу, на яку не приймали до цього; вступить до вузу);

  5. мотиви розвитку, вдосконалення особистості (військова служба розглядається, як момент вдосконалення, подальшого розвитку особистості: вольового, фізичного, професійного);

  6. престижні мотиви (військова служба престижна, підвищує статус юнака серед старших товаришів, дорослих, дівчат);

  7. мотиви низького, утилітарного характеру (на службу юнак може проситись тому, що не зміг навчатися далі, не поладив з батьками, коханою, скоїв аморальний, протиправний вчинок).

Учням пропонується уважно прочитати текст анкети і вибрати не більше семи відповідей, які найбільше співпадають з їхніми інтересами.

Опрацювання результатів опитування:

  1. на якісному рівні (аналогічно до попередньої методики);

  2. на якісному рівні знаходиться алгебраїчна сума балів за всіма мотивами, вибраними юнаком (аналогічно до попередньої методики).

Ключ для підрахунків:

1-ша група мотивів (номери в анкеті – 1. 8, 15, 29) - +7 балів;

2-га група (номери – 2, 9, 16, 23, 30) - +4 бали;

3-тя група (номери – 3, 10, 17, 24, 31) - -6 балів;

4-та група (номери – 4, 11, 18, 25, 32) - +6 балів;

5-та група (номери – 5, 12, 19, 26, 33) - +5 балів;

6-та група (номери – 6, 13. 20, 27, 34) - +3 бали;

7-ма група (номери – 7, 14, 21, 28, 35) - -7 балів.

Інтерпретація результатів:

31 і більше балів – дуже високий рівень мотивації;

+20 - +30 балів – високий рівень;

+6 - +19 балів – достатній;

+3 - +5 балів – низький;

+2 - -30балів – негативна мотивація.


^ 5. Методи і принципи, які сприяють ефективності формування і розвитку емоційно-вольових якостей юнаків.


Загальні методи формування і виховання в учнів емоційно-вольових якостей:

  1. словесні (вербальні) – методи формування свідомості – бесіда, лекція, диспути, приклад, переконання (високоефективний метод виховного впливу, за допомогою якого учитель звертається до свідомості, почуттів учня, спираючись на власний життєвий досвід, здобутки та наслідки діяльності, з метою формування у нього свідомого ставлення до діяльності, до змісту і норм поведінки) слово, справа, де саме доказ має першорядне значення – аргументація, логіка викладу, звертання до життєвих фактів, які мають особистісне значення для юнака, дають змогу одержати правильний висновок внаслідок розмірковування;

  2. практичні – методи організації діяльності та формування вольових якостей – педагогічна вимога, вправа, привчання, тренування, колективна (громадська) думка створення виховуючих ситуацій;

  3. методи стимулювання поведінки та діяльності – змагання, заохочення, покарання;

  4. метоли самовиховання – самопізнання, самоаналіз, саморегуляція (аутотренінг), самодисципліна.

Методи стимулювання діяльності та поведінки:

а) метод заохочення – пробудити в учня позитивні емоції, стимулювати його подальшої діяльності, відповідальності до неї.

Існують такі види заохочення:

  1. вдячність;

  2. похвала;

  3. схвалення;

  4. нагороди;

  5. дипломи;

  6. призи тощо.

б) покарання – метод педагогічного впливу, спрямований на попередження гальмування негативних вчинків, виникнення почуття провини перед собою і іншими людьми.

Педагогічні умови методу:

  • учень гостріше переживає провину, якщо вчинок засуджують не тільки дорослі, а й ровесники (впливу громадської думки);

  • караючи, не ображати учня;

  • вживати диференційований підхід до учня залежно від його провини, індивідуально-психологічних особливостей;

  • не використовувати покарання, як зброю помсти;

  • покарання виправдане тільки тоді, якщо воно поєднується з іншими методами виховання.

Існують такі форми покарання:

  1. відтворення – відмова виконувати й задовольняти прохання учня; визначається ворожістю стосунків;

  2. відмова в емоційній підтримці – пасивна форма відмови особистості у теплих стосунках, небажання відповісти на потребу особистості в спілкуванні;

  3. приниження – висміювання, використання образливих порівнянь, прізвиськ;

  4. залякування – погроза використання насильства, попередження про можливе покарання;

  5. ізоляція – заборона дружити, спілкуватися, покарання самотністю;

  6. експлуатація – покарання працею, фізичні вправи.

Зрозуміло, що при викладенні предмета «Захист Вітчизни» всі перелічені форми покарання застосовувати недоцільно. На мій погляд, можна застосовувати такі форми, як попередження про можливе покарання, відмова в емоційній підтримці, покарання працею та обов’язковим виконанням певних фізичних вправ, що не потребують спеціальної підготовки. При цьому необхідно зауважити, що виставлення оцінки юнаку не можна використовувати, як форму покарання. Треба так побудувати навчальний процес, щоб звести до мінімуму застосування такої форми стимулювання поведінки.

Загальні принципи виховання:

  • цілеспрямованість;

  • зв’язок виховання з життям і діяльністю; гуманізм (вчити добру);

опора на позитивне (більше говорити про хороше, менше вказувати на недоліки);

  • перетворення учня із об’єкта виховання в об’єкт самовиховання;

  • повага до особистості в поєднанні з вимогливістю;

врахування індивідуальних особливостей;

  • комплексний підхід до виховання (організація навчального процесу, проведення уроку, дисципліна тощо).

Сформувати і розвинути вольові якості в юнаків при викладенні курсу допризовної підготовки можна, використовуючи такі загальні педагогічні прийоми, як:

  • організація успіху у навчанні;

  • переконання;

  • довіра;

  • моральна підтримка й зміцнення віри у власні сили;

  • залучення до спільної діяльності;

  • пробудження гуманних почуттів;

  • моральний аспект.

Спеціальні педагогічні прийоми:

  • засудження (осуд);

  • наказ;

  • попередження4

  • пробудження тривогою, щодо можливого покарання;

  • виявлення обурення,

  • покарання.

Прийом – це спосіб організації педагогічної ситуації, за якої на підставі відповідних закономірностей в учнів виникають нові думки, почуття, що спонукають їх до позитивних вчинків, подолання недоліків, спрямування своєї діяльності в процесі навчання; як складова частина методу – одноразова дія в конкретних педагогічних умовах.

^ 6. Особливості виховання сильних, вольових рис характеру при проведенні занять із предмета «Захист Вітчизни»


Особливості виховання сильних, вольових рис характеру при проведенні підготовки – складний процес, пов’язаний із постійним напруженням волі, необхідністю долати труднощі, виробляти в собі такі позитивні якості, як працелюбство, дисциплінованість, відповідальність, цілеспрямованість. Цей процес повинен вміло керуватись вчителем при активному самоконтролі з прикладної фізичної підготовки, стройової підготовки. Кожен юнак повинен зробити над собою певні зусилля для виконання наказу, вимог, поставлених викладачем, певних задач.

Дисципліна – це певна форма організованості й спланованості. Вона виявляється в тому, що учень дотримується в своїй діяльності і поведінці певних встановлених правил і порядку, виконує в призначений час певні операції, дотримуючись конкретних настановлень різних ступенів, складності, докладаючи вольове зусилля.

^ Вищою формою – є дисципліна внутрішня (самоконтроль). Дотримуючись певних правил у тій чи іншій ситуації, насамперед при виконанні завдань, можна досягати успішних своїх дій, вчинків. Щодо дисциплінованості в особистому житті, то вона виявляється в тому, що учень доцільно планує свою працю і відпочинок, дотримується раціональних способів виконання завдань, режиму дня, слідкує за своїм здоров’ям тощо. Отже, дисциплінованість гарантує як успіх навчання, так і здоров’я людини.

Навчання виховує цілеспрямованість, наполегливість у досягненні наперед поставленої мети. Послідовне подолання перешкод, невдач, сумнівів у цьому процесі сприяє розвитку організованості, принциповості, уміння володіти собою і не приходити в розпач при невдач. Приймаючи участь в спортивних іграх, змаганнях, від учнів вимагається діяти швидко і рішуче. Що не означає необдуманості, нерозважливості. На уроках прикладної фізичної підготовки, учень повинен суворо дотримуватись, а це виховує здібність наперед обдумувати свої вчинки, щоб уникнути помилок, які в майбутньому можуть бути непоправні, а також здатність відповідати за свої дії, вчинки.

На уроках психологічної підготовки, за програмою предмета «Захист Вітчизни», викладач ознайомлює юнаків з основними поняттями з психології, дає психологічну характеристику військової служби та військового колективу, роз’яснює суть і значення емоційно-вольової готовності до екстремальної військової діяльності. Слід підкреслити, що саме через недостатню сформованість вольових якостей значна частина юнаків нездатна подолати труднощі, неспроможна регулювати спою поведінку, дії, правильно спілкуватись у військовому колективі, досягати поставленої мети. Тому учням дається загальна характеристика способів та методів вивчення власної готовності до військової служби: самоспостереження, самоаналізу результатів діяльності.

Необхідно ознайомити учнів із методами психодіагностики спрямованості особистості до служби в Збройних Силах України: визначення мотивації строкової військової служби, допризовної підготовки тощо. Необхідно розглянути зміст запитань кожної з анкет, пояснювати учням процедуру проведення самооцінки рівня соціально-психологічної готовності та загальної інтерпретації отриманих результатів. Слід наголосити, що з результатами анкетування, крім учнів і викладача предмета «Захист Вітчизни», ніхто не повинен ознайомитись.

Урок із предмета «Захист Вітчизни» необхідно проводити за незмінною структурою (за списком), привітання, перевірка наявності юнаків та їх зовнішній вигляд, стройовий тренаж (команди подає черговий), оголошення теми і мети уроку, в навчальному кабінеті черговий на 15 хвилин заступає на тумбочку днювального і виконує його обов’язки. В кінці заняття шикування і підведення підсумків. При проведенні уроків із «Захисту Вітчизни» необхідно ставити задачу для всього колективу й індивідуально (при цьому треба застосовувати диференційний підхід), вимагати обов’язкового виконання поставлених задач. У подальшому завдання і задачі поступово ускладнювати, але так, щоб їх можна було виконати. Організувати змагання не тільки з фізичної підготовки, а й з інших розділів програми, які передбачають наявність теоретичних знань із предмету. При проведенні диспутів особливу увагу приділяти дотриманню учням правил, які оголошує викладач. Оцінювання дій учнів треба проводити об’єктивно.

При щоденному спілкуванні особливу увагу слід звертати на вироблення корисних звичок, викорінювати при цьому шкідливі:

  • пообіцявши, не відступай, поки не виконаєш обіцяне;

  • вимовив неправильне слово – сотні разів повтори його правильно;

  • не вживай нецензурних слів;

  • вирішив кинути палити, вживати алкогольні напої – не відступай від реалізації прийнятого рішення;

  • якщо винний, знайди сили і признайся в цьому;

  • визнавши для себе за розумне, потрібне, цінне, треба його зробити обов’язковим для виконання;

  • якщо аргументи опонента досить вагомі і зрозумілі, то знайди в собі сили відкрито погодитися з його позицією

  • не застосовуй фізичну силу, як аргумент для розв’язання спірного питання («Розум людини сильніший за його кулаки»);

  • не принижуй гідності іншої людини і не дозволяй принижувати власну;

  • будь-яку справу завжди доводь до завершення;

  • прийнявши рішення, виконавши вчинок, будь готовим відповісти за наслідки.

Серед вольових якостей, рис характеру, необхідних воїну, важливе значення мають організованість і дисциплінованість.

Організованість – це якість особистості, що характеризує здатність розумно планувати і впорядковувати свою діяльність

Для її формування потрібно:

  • планувати свої дії і розумно їх формувати;

  • раціонально розподіляти час;

  • навчитися вносити в свою діяльність певну організацію при зміні обставин;

  • не братися за кілька справ відразу;

  • завжди виконувати свої обіцянки;

  • суворо додержувати режиму дня.

Дисциплінованість – це свідоме підкорення своєї поведінки, суспільно прийнятим нормам, певному порядку.

Для формування дисциплінованості потрібно:

  • усвідомити значення суспільних вимог, необхідність виконання норм і правил поведінки, у тому числі і статутів Збройних Сил України;

  • не допускати негативних вчинків, дисципліновано поводитися в будь-яких ситуаціях;

  • щоденно проводити оцінку й аналіз своєї поведінки, дбати про її поліпшення.

Кожна людина повинна вміти аналізувати свою поведінку, вчинки, передбачати власної діяльності, працювати над самовдосконаленням.

  1. Висновки


Відтак для формування волі не досить використати яких-небудь окремий прийом, метод або один провірений засіб, тому, що вольова регуляція діяльності людини складний, багаторівневий процес. Серед передумов формування волі, її тренування і загартовування важливе місце посідають: життєва установка людини, досвід накопичені знання, моральні якості, почуття й емоції. Разом з тим, тренуючи і загартовуючи себе вольовим зусиллям, ми якісно збагачуємось як особистість.

Формування емоційно-вольової готовності до служби в процесі засвоєння вогневої, тактичної, стройової, прикладної, фізичної та інших видів підготовки полягає у продуманому ускладненні й урізноманітненні навчальних ситуацій, завдань, які вимагали б докладання все більших вольових зусиль. Під час постійного виконання таких завдань, вправ в учнів успішно розвиваються вольові якості. При цьому потрібна постійна допомога і підтримка учнів з боку викладача.

Воля – це здатність людини свідомо ставити мету і досягати її, долаючи перешкоди, труднощі.

Для саморегуляції поведінки, психічних станів, формування знань, навичок, якостей, необхідних воїну, потрібно вольові якості. Щоб сформувати їх у себе, слід свідомо брати участь у таких ситуаціях, що вимагають самостійності, організованості, витримки, рішучості, сміливості. Треба змалечку привчатися долати життєві труднощі.

Для формування вольових якостей пропоную дотримуватись таких правил:

  1. Долайте перешкоди, труднощі, намагайтеся вирішувати свої проблеми самостійно.

  2. Не бійтеся перешкод і труднощів на своєму шляху, навпаки, радійте їм, бо вони дають змогу багато чого навчитись, здобути впевненість у собі, сформувати риси справжнього чоловічого характеру.

  3. Якщо ви не досягли успіху з першого разу, не втрачайте надії, пробуйте знову й знову.

  4. У процесі формування вольових якостей поступово ускладнюйте для себе завдання, не уникайте труднощів, тренуйтеся в подоланні їх, прагніть досягти поставленої мети.

  5. Наперед продумайте свої дії, вчинки на випадок будь-якої складної, критичної, екстремальної ситуації.

  6. Способи досягнення мети не повинні розходитися із загальнолюдською мораллю, прийнятими суспільними нормами.

  7. Слід дотримуватися принципу: краще не приймати ніяких рішень, ніж приймати і не виконувати їх, прийняте рішення обов’язково виконувати.

  8. Навчіться ставити близьку і далеку мету вдосконалення – це перший крок до формування волі.

  9. Додержання режиму дня, планування завдань на день, щоденний контроль за їх виконанням – усе це сприяє формуванню волі, добрих звичок.

Саме в процесі практичних занять з допризовної підготовки, знання з психологічної підготовки перетворюються в навички психічної саморегуляції, безконфліктного спілкування, формування вольових якостей майбутнього воїна.

Воля – власне надбання індивіда. Вона дає йому можливість свідомо й відповідально ставитися до власного життя. Завдання викладача предмета «Захист Вітчизни» полягає у створенні необхідних умов для формування і розвитку позитивних морально-вольових якостей, виховання громадян – патріотів України.

Додаток 1

Анкета


на визначення мотивації допризовної підготовки

Заняття з допризовної підготовки відвідую тому, що:

  1. Знання й навички з допризовної підготовки потрібно для моєї майбутньої служби в армії.

  2. Вони потрібні мені тому, що я збираюсь вступати до військового інституту (ліцею, училища тощо).

  3. Мене цікавить військова справа, зброя, бойова техніка.

  4. На заняттях я отримаю добру прикладну фізичну підготовку.

  5. Мені цікаво спілкуватися з викладачем предмета «Захист Вітчизни».

  6. Заняття з допризовної підготовки відвідують усі мої однокласники.

  7. Не хочу поганої оцінки в атестаті (дипломі).

  8. Отримаю підготовку, яка необхідна для моєї майбутньої служби в армії, для захисту Батьківщини.

  9. Хочу знати військову справу (планую в армії залишитись служити за контрактом тощо).

  10. Хочу більше знати службу в Збройних Силах України, в Національній гвардії, в Прикордонних військах.

  11. Вони дисциплінують, формують волю й характер.

  12. Військовослужбовець для мене – зразок справжнього чоловіка (фізично сильний, вольовий, грамотний).

  13. Вони користуються авторитетом серед учнів.

  14. Цей предмет є в програмі навчання.

  15. Для захисту свого народу я повинен мати військові знання, володіти зброєю.

  16. У мене родичі військові люди і я хочу наслідувати.

  17. На цих заняттях мені дуже цікаво.

  18. На цих заняттях я вдосконалюю себе.

  19. Я хочу бути таким підготовленим, як викладач допризовної підготовки.

  20. З предмета «Захист Вітчизни» я не хочу мати оцінку нижчу, ніж в інших хлопців.

  21. Так вимагають батьки й педагоги.

Додаток 2

Анкета


на визначення мотивації строкової військової служби юнаків.

На службу в армію я піду тому, що:

  1. Моя служба гарантуватиме національну безпеку держави.

  2. Мені подобається бути постійно в колективі.

  3. Цього вимагає Конституція України.

  4. Перебуваючи в армії, я хочу вступити до військового інституту, училища, залишитись служити за контрактом у чині прапорщика, сержанта.

  5. Вона допоможе мені стати фізично сильним, витривалим.

  6. Воїни користуються повагою у свого народу.

  7. Цього вимагають батьки.

  8. Військова служба сприяє забезпеченню миру.

  9. Хочу змінити й удосконалити свій духовний світ.

  10. Так вимагає Закон України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу».

  11. Після служби в Збройних Силах України, мене приймуть на роботу, яка мені подобається..

  12. Знання та вміння здобуті в армії, пригодяться мені в житті.

  13. Підніметься мій авторитет серед хлопців і дівчат.

  14. Важко навчатись, не хочу трудитися.

  15. Вона гарантує певною мірою безпеку світового співтовариства.

  16. Хочу змінити свої моральні якості.

  17. Вимушений виконати цю вимогу держави.

  18. Після служби у мене буде більше шансів вступити до інституту, технікуму, іншого навчального закладу.

  19. В армії я здобуду нову спеціальність, яка мені пригодиться в житті.

  20. Мною, як воїном, будуть гордитися батьки.

  21. Уникну неприємностей, які в мене з’явилися.

  22. Моя служба гарантує безпеку нашому народу.

  23. Хочу брати активну участь у житті військового колективу.

  24. Це вимога до кожного юнака.

  25. Після служби я зможу влаштувати життя за власним бажанням.

  26. Хочу сформувати важливі для чоловіка риси характеру.

  27. Старші товариші не будуть ставитися до мене так скептично, зневажливо, як зараз.

  28. Не можу знайти своє місце в сім’ї (почуваюся чужим).

  29. Люди зможуть жити в мирі.

  30. Навчуся краще розбиратися в людях.

  31. Змушує закон.

  32. Після військової служби я зможу зайнятись цікавою справою.

  33. Хочу стати організованішим і досвідченішим у житті.

  34. Після служби, я зможу краще зростати професійно.

  35. Не хочу боротися з проблемами й труднощами.



Список використаної літератури


  1. Закон України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. №2232-ХІІ зі змінами, внесеними законом України від 17.03.2005р. №2490-15.

  2. Томчук М.І. Психологічні основи підготовки учнів до військової служби (методичні рекомендації) – Київ: Освіта, 1994р.

  3. «Захист Вітчизни» Підручник для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів; за редакцією Ю.О.Квашньова та А.О.Литвиненка.-К.: Вежа, 2006р.

  4. «Допризовна підготовка» Пробний підручник для 10-11 класів; за редакцією М.І.Томчука.-К.: Вежа, 1996р.

  5. Основи практичної психології «Підручник»; за редакцією І.Панок, Т.Питаренко, Н.Чепелєва та ін.-К.: Либідь, 1999р.

  6. «Загальна психологія» Навчальний посібник; за редакцією О.В.Скрипченко, Л.В.Волинська, З.В.Огороднійчук та ін.-К.: А.П.Н., 2001р.



Скачать, 716.9kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru