Загрузка...
Категории:

Загрузка...

Після вибору теми доцільно намітити орієнтовний план проведення майбутньої роботи, який у ході досліджень буде вдосконалюватись, доповнюватись. Складання попереднього плану

Загрузка...
Поиск по сайту:


Скачать 78.28 Kb.
Дата23.03.2012
Размер78.28 Kb.
ТипДокументы
Содержание
Складання попереднього плану
Джерела науково-дослідної роботи
Вступна частина
Основна частина роботи
Список джерел та літератури
Захист науково-дослідної роботи
Подобный материал:

На допомогу юному науковцю

(рекомендації тим, хто вирішив написати науково-дослідницьку роботу )


Вибір теми

Дослідницька робота учнів, як правило, розпочинається у підлітковому віці, коли ще коло інтересів не є чітко визначеним. Часто учень 8-9 класу не може назвати предмета, який він хотів би вивчати поглиблено. Тому при виборі теми вирішальну роль може відіграти учитель. Для цього потрібно враховувати ряд обставин:

  • зрозумілість і доступність теми для учня;

  • актуальність теми;

  • зацікавленість самого учня;

  • наявність літератури з проблеми;

  • конкретність теми має бути не надто широкою, бо в такому випадку учень не зможе глибоко дослідити всі аспекти і проблеми;

  • рівень навичок самостійної роботи.

При виборі і формуванні теми обов’язково потрібно виділити проблему досліджень назвою теми визначити, що учитель має намір аналізувати, досліджувати, порівнювати, узагальнювати.

Після вибору теми доцільно намітити орієнтовний план проведення майбутньої роботи, який у ході досліджень буде вдосконалюватись, доповнюватись.


^ Складання попереднього плану

Обравши тему, учень з допомогою вчителя складає план. План має допомогти учневі у наступній цілеспрямованій роботі, застерігати його від другорядних напрямків.


^ Джерела науково-дослідної роботи

Результати досліджень з різних наук і областей діяльності відображені у різних видах наукових робіт: монографіях наукових статтях, тезах, рефератах, дисертаціях тощо.

Монографія - це наукове видання, яке містить повне всестороннє дослідження якоїсь теми. В монографіях знаходяться відображення як теоретичні, так і практичні частини дослідження. Монографії треба читати уважно, записуючи найважливіші положення, рекомендації автора. Крім того, в цих роботах є докладний список літератури по темі дослідження, що значно допоможе учневі-досліднику.

Статті - це публікації, які висвітлюють питання, що вивчається, погляд автора на проблему, результати досліджень. Статті друкуються в різних наукових збірниках або у спеціальних журналах. Систематично переглядаючи журнали, дослідник завжди буде ознайомлений з новими результатами досліджень.

Тези - коротко сформульовані положення висновків, підсумків, рекомендацій за матеріалами дослідження з тієї чи іншої проблеми. Обсяг їх невеликий – 2-3 сторінки. Збірники тез публікуються за матеріалами конференцій, присвячених розгляду конкретних питань.

Дисертації – це науцкові роботи, фундаментальні дослідження, після захисту яких аспіранту присвоюється ступінь кандидата чи доктора наук. За матеріалами дисертації публікуються короткі викладки, якими може скористатись дослідник.

Звернення до тих чи інших літературних джерел завжди доцільно погодити з науковими керівниками.

Зібраний матеріал накопичується шляхом запису основного змісту кожного літературного джерела.

Серед основних способів фіксації та осмислення вивченого літературного матеріалу слід назвати: анотування, тезування, конспектування, реферування, цитування, конструювання.

Анотація - це коротке узагальнене накопичення змісту наукового джерела. Анотацію доцільно записувати в індивідуальні картки дослідника. До індивідуальної картки можна занести назви найбільших розділів, які викликають інтерес для дослідника.


Оформлення підсумків наукового дослідження


Структура і обсяг роботи

Рекомендована структура науково-дослідної роботи:

  • зміст;

  • вступ;

  • основна частина;

  • висновки;

  • список використаних джерел і літератури;

  • додатки.

Обсяг науково-дослідної роботи повинен не перевищувати 25 сторінок друкованого тексту або 35-40 рукописного тексту.

Обсяг структурних частин:

вступ – 5-6 сторінок;

основна частина (2-3 розділи) 10-11 сторінок;

висновки 2-3 сторінки.


Часто учні запитують про кількість джерел та літератури. Обсяг джерел визначається в залежності від теми, але дослідник повинен завжди прагнути використати якнайбільше літератури. До списку літератури вносяться лише ті, на які зроблено посилання у тексті наукової роботи.

^ Вступна частина

У вступній частині, насамперед потрібно чітко сформулювати наукову та суспільно-політичну, практичну актуальність теми, показати зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Доцільно також показати чому саме це питання зацікавило учня і стало об’єктом його дослідження.

Важливою складовою частиною вступу є характеристика літератури з досліджувальної теми. Учень повинен показати хронологію і основні етапи у дослідженні обраної теми, проаналізувати, що нового вніс кожен дослідник у розв’язання проблеми.

Автор науково-дослідної роботи повинен визначити предмет і об’єкт свого дослідження.

Об’єкт – це явище або процес, що породжує проблемну ситуацію.

Предмет – це те, що міститься у межах об’єкта. Об’єкт і предмет пов’язані між собою. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження.

Автор визначає мету і завдання досліджень, методи, показує показники значення дослідження та їх апробацію.

Мета дослідження вказується дуже стисло, кількома реченнями. Після цього формуються основні завдання, які випливають з мети. Завдання наукового дослідження – це частина мети, її деталізація. Завдання визначають обсяг робіт, який потрібно виконати. Завдання формулюють у формі перерахування:

  • вивчити ...

  • описати ...

  • встановити ...

  • проаналізувати ...

  • вивчити...

При проведенні дослідно-експериментальної роботи використовують порівняльно-історичний, статистично-математичний, ретроспективний методи наукового дослідження.

Отже, структура вступної частини повинна включати:

  • визначення актуальності теми;

  • показ зв’язку роботи з науковими програмами, темами;

  • характеристику джерел і літератури;

  • визначення об’єкту та предмета дослідження;

  • показ хронологічних рамок роботи;

  • формування мети і завдання дослідження;

  • визначення методологічних прийомів досліджень;

  • показ новизни;

  • доведення практичного значення досліджень та розповідь про апробацію результатів досліджень.

Вступ повинен бути чітким і лаконічним, його остаточне написання доцільно завершити після написання всієї роботи, коли будуть зроблені підсумки всієї роботи.

^ Основна частина роботи

Ця частина роботи є найбільшою за обсягом. В ній міститься виклад матеріалу, який одержано під час аналізу науково-літературних джерел з даного питання, а також аналізу практичного досвіду з теми досліджень.

Основна частина складається з кількох розділів. На початку кожного розділу доцільно подати необхідні аргументи, що стосуються даної проблеми. Потім потрібно зробити обґрунтовані висновки, які могли б стати основою для обґрунтування основних положень науково-дослідної роботи.

Заголовок кожного розділу виконується великими літерами і відділяється на 2-3 см від тексту.

Виклад кожного питання досліджуваної теми потрібно здійснювати аргументовано, посилаючись на літературні джерела або результати експерименту.

При викладенні матеріалу необхідно дотримуватись:

  • логічної послідовності;

  • доказовості висновків та рекомендацій;

  • органічне поєднання теорії і практики;

  • якість і доступність викладеного матеріалу;

  • викладу тексту відповідно до норм української мови, використання загальноприйнятих в даній галузі науки термінів, символів, понять тощо.

Висновки

Висновки містять узагальнення, зроблені у розділах роботи. Особливо важливо звернути увагу на ті питання, які були визначені у вступній частині, дати на кожне з них аргументовані відповіді, показати, що поставлена мета реалізована. У висновках потрібно дати показ реалізації поставлених завдань та практичних реалізацій використання результатів.

^ Список джерел та літератури

Завершення написання науково-дослідної роботи закінчується складанням списку першоджерел та літератури. Робота виконується з дотриманням вимог і правил.

Перш за все, до списку включаються тільки ті документи і матеріали, які були використані учнем при написанні науково-дослідної роботи і на які є посилання в роботі.

В залежності від теми, список джерел та літератури може мати такі розділи:

І. Джерела, що розбиваються на дві групи:

  1. неопубліковані джерела (архівні):

    • матеріали службово-слідчих органів;

    • архівні документи;

  2. опубліковані джерела:

  • літописи;

  • хроніка;

  • акти державного законодавства;

  • статистичні збірки;

  • матеріали періодичної преси;

  • мемуари, щоденники;

  • тематичні збірки документів;

  • фотоматеріали.

ІІ. Література, список якої складається у алфавітному порядку прізвищ авторів, у випадку відсутності автора – за назвою книги.

Список літератури можна згрупувати за такими принципами:

  • монографії, збірки, брошури, які розміщують в алфавітному порядку, у такій послідовності автор, назва книги, місце видання, видавництво, рік видання, загальна кількість сторінок у книзі;

  • матеріали періодичних видань розміщують у алфавітному порядку за прізвищами авторів, вказуючи видання, тобто назву журналу, рік, число, сторінки, н6а яких розміщена стаття.

^ Захист науково-дослідної роботи

Захист науково-дослідної роботи проводиться на засідання комісії у присутності всіх членів секції.

Доповідь учня має починатися із ствердження:

„Шановний, пане голово!”

„Шановні члени журі!”

Далі учень за 5-7 хвилин, що відповідає 3-4 сторінкам друкованого тексту, коротко викладає суть наукової проблеми, формулює її актуальність, формулює основні результати дослідження. Виступ повинен бути науковим, добре аргументованим.

Отже, у виступі учня мають бути:

  • чітко визначена проблема;

  • обґрунтування її актуальності;

  • розкриття ступеня її наукової розробки;

  • визначення мети і завдань дослідження, засобів її досягнення;

  • відомості про структуру роботи;

  • викладання зроблених автором узагальнень, висновків, конкретних рекомендацій;

Мовлення учня має бути ясним, граматично правильним, впевненим, що робить його зрозумілим і переконливим. Якість виступу різко знижується, коли говорить квапливо, повторюючи закінчення слів або тихо і невиразно.

Кілька порад, які допоможуть учневі добре підготувати виступ:

  • підкресліть у кожному речення ключові слова;

  • при друкуванні виступу залиште великі відступи, щоб можна було записати доповнення у разі потреби;

  • усі цифри в тексті запишіть словами, щоб не довелося підраховувати кількість нулів та розрядів;

  • повторюйте іменники, уникаючи займенників;

  • використовуйте прості слова і прості розповідні речення;

  • не переобтяжуйте текст складнопідрядними реченнями;

Приємне враження справляє вільне володіння текстом, тому доцільно не читати, а лише стежити за написаним планом виступу.

Слід також звернути увагу на одяг, позу під час виступу, жести, міміку і інші зовнішні форми поведінки.

Учень зобов’язаний також дати відповідь на запитання членів журі та присутніх. При цьому треба виявляти скромність в оцінці своїх наукових досягнень, тактовність до тих, хто ставить запитання. Перед тим, як відповідати на запитання, необхідно його вислухати уважно до кінця, а можливо й записати. Відповідати потрібно відразу, враховуючи, що чітка, логічна й аргументована відповідь на попереднє запитання може включити наступне. Яким би гострим не було запитання чи зауваження, учень повинен виявляти витримку й коректність.

По закінченні дискусії учневі надається заключне слово, в якому він висловлює подяку за увагу, подяку науковому керівникові.

Рішення про оцінку науково-дослідної роботи ухвалюється на закритому засіданні журі і оголошується після його закінчення.

Скачать, 500.96kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт
Загрузка...


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru