Загрузка...
Категории:

Загрузка...

Методичні рекомендації на тему: „

Загрузка...
Поиск по сайту:


Скачать 164.12 Kb.
Дата23.03.2012
Размер164.12 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
Содержание
2. Порядок створення та легалізації професійних спілок
Легалізуючий орган не може відмовити в легалізації профспілки, об’єднання профспілок
3. Принципи діяльності профспілок
Другий принцип
Третій принцип
Четвертий принцип
П'ятий принцип
4. Правове положення профспілок у сфері праці
Права профспілок у сфері праці
5. Перелік нормативно-правових актів, які регулюють питання впливу профспілок на вирішення роботодавцями
Відділ систематизації законодавства
Подобный материал:



Затверджую

Перший заступник начальника

Головного управління юстиції

у Донецькій області


______________ С.Л. Кучерук

« 28 » лютого 2011 р.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


на тему:


Правове регулювання діяльності професійних спілок ”


м. Донецьк - 2011


1. Вступ

Історія розвитку профспілкового руху налічує вже декілька століть. Ті артілі, що утворились в 17 столітті і об’єднували людей однієї спеціальності: ремісників, мануфактурників, аптекарів та інших, умовно можна назвати прообразом профспілкової організації, або профспілками того часу. Необхідність утворення профспілок зумовлювалась нестерпним економічним станом робітничого класу і політикою, що проводилась у країні. Жорстока експлуатація, тривалий робочий день, низька заробітна плата, матеріальна незабезпеченість, відсутність елементарної охорони праці і техніки безпеки, високий процент травматизму і смертності, складні житлово – побутові умови, відсутність медичної допомоги – такими були найбільш характерні риси праці та побуту працівників того часу. Поряд з цим працівники були політично безправними. Вони були позбавлені свободи слова, зборів, союзів, недоторканості особистості та майна. Під острахом судових переслідувань заборонялось утворення будь - яких організацій. Революція дала значний поштовх до виникнення профспілок. З грудня 1905 року бере початок утворення профоб’єднань робітників, а саме: заводські комісії, комісії повноважених, депутатські або делегатські зборів. Багато з цих об’єднань виникало на основі закону про фабричний старостат, межі якого були розширені під впливом революції зі згоди адміністрації підприємств та місцевої влади. На тлі революційного настрою суспільства того часу, крім профспілкових організацій, утворюються різноманітні громадські організації, політичні партії та рухи. Більшість з них проіснували недовго, але профспілкові об’єднання, підтвердивши свою необхідність, існують з тих часів і продовжують свою роботу. Такі організації утворювались на великих підприємствах та установах, з подальшим їхнім галузевим згуртуванням, об’єднуючи великі маси людей. Існували й такі рухи та партії, котрі намагались надати профспілкам політичного забарвлення, використовуючи їхній суспільний авторитет. Коли в Росії остаточно встановилась влада більшовиків і допомога профспілки, як одного з методів впливу на трудові маси вже втратила для партії своє первинне вирішальне значення, влада зробила спробу знищити таку вагому організацію, чи хоча б підкорити її. Втручання в незалежність профспілок було розпочато в квітні 1921 року на Всеукраїнському з’їзді профспілок. Саме з цього періоду починається наступ на їхню нейтральність й нав’язується повна залежність українського профруху від ВЦРПС. Ідеологічне спрямування курсу на ліквідацію незалежності профспілок було закладено більшовицькими партійними з’їздами (9 – 10 з’їзди РКП(б)), де вже досить однозначно тлумачилась соціальна роль профспілок – профспілка школа комунізму. Альтернативні точки зору не сприймалися і до тих хто не погоджувався з цією Ленінською тезою, застосовувались вже випробувані методи – примус і терор. У 20-х роках і наприкінці 30-х років проходили “чистки” та перереєстрації рядів профспілки, що допомогло виявити велику кількість “ворогів” та “шкідників”.

Правового захисту профспілкові організації 30- х років не мали, бо Конституцією СРСР 1936 року встановлювався виключно сам факт організації профспілок без надання їм будь - яких прав та регламенту суспільної діяльності. Але активісти профспілкового руху ціною великих зусиль змогли відстояти право на самостійність. Після цього вплив профспілки все більше і більше поширювався і ця організація об’єднувала вже більшість робітників та службовців. Так профспілки набули незалежності й цілковитої самостійності, ставши неполітичними з соціально-економічним спрямуванням своєї діяльності.


^ 2. Порядок створення та легалізації професійних спілок

Загальні засади діяльності профспілок

Законодавство про профспілки складається з Конституції України, Законів України «Про об’єднання громадян», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі – Закон), Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Профспілки створюються громадянами пов’язаними спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання) з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок. Іноземні громадяни та особи без громадянства не можуть створювати профспілки, але можуть вступати до профспілок, якщо це передбачено їх статутами.

Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.

Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами. Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки. Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня. Профспілки самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з’їзди, засідання утворених ними органів, інші заходи, які не суперечать законодавству.

Профспілка, її організації, об’єднання профспілок здійснюють свої повноваження, набувають цивільних прав і беруть на себе цивільні обов’язки через свої виборні органи, які діють у межах прав, наданих їм за законом та статутом (положенням).

Легалізація профспілок

Профспілка це особлива категорія громадської організації яка набуває права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення) за рішенням з’їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки, а не з моменту легалізації, тобто вступати в цивільно – правові відносини з іншими юридичними особами профспілки мають право вже з моменту затвердження статуту.

Порядок легалізації профспілок визначений статтею 16 Закону, відповідно до якої профспілки, їх об’єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу. Для легалізації профспілок, об’єднань профспілок їх засновники або керівники виборних органів подають заяви. До заяви додаються:

  • статут (положення);

  • протокол з’їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки з рішенням про його затвердження;

  • відомості про виборні органи;

  • наявність організацій профспілки у відповідних адміністративно-територіальних одиницях;

  • про засновників об’єднань.

Міністерство юстиції та його територіальні органи підтверджують відповідність профспілок заявленому статусу. Підтвердження необхідне для представлення і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілки на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально–економічних відносин. Статус організацій всеукраїнської профспілки чи профспілки іншого статусу визначається статутом цієї профспілки. Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі статуту. Тобто організації профспілки мають всі права юридичної особи як і сама профспілка. Про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру об’єднань громадян. Первинні профспілкові організації також письмово повідомляють про це роботодавця.

Строк легалізації

На підставі поданих профспілкою, об’єднанням профспілок документів легалізуючий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус за ознаками, визначеними статтею 11 Закону, включає профспілку, об’єднання профспілок до реєстру об’єднань громадян і видає профспілці, об’єднанню профспілок свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу.

^ Легалізуючий орган не може відмовити в легалізації профспілки, об’єднання профспіло.

У разі невідповідності поданих документів профспілки, об’єднання профспілок зазначеному статусу легалізуючий орган пропонує профспілці, об’єднанню профспілок надати додаткову документацію, необхідну для підтвердження статусу.


^ 3. Принципи діяльності профспілок

Незалежність профспілок - перший з основних принципів положення і діяльності профспілок, який забезпечується:

- прямою забороною усякого втручання органів державної влади і посадових осіб у діяльність профспілок;

- майновою самостійністю;

- правом самостійно розробляти і затверджувати свої статути, визначати структуру;

- обирати керівні органи, організовувати свою діяльність;

- забороною контролю за діяльністю профспілок з боку органів юстиції, що реєструють профспілки в якості юридичної особи.

^ Другий принцип - самоврядування, яке передбачене Законом “Про громадські об'єднання” і рівною мірою відноситься до всіх громадських об'єднань. Стосовно до профспілок він виражений у згадуваному праві самостійно приймати свої статути і регулювати свою внутрішню діяльність.

^ Третій принцип - добровільність об'єднання в профспілки закріплений як законодавством про профспілки (стаття 7 Закону), так і Законом “Про громадські об'єднання”

^ Четвертий принцип - рівноправність профспілок означає, що усі профспілки і їхні органи одного рівня мають однакові права незалежно від чисельності і яких-небудь інших ознак (стаття 10 Закону). Тим самим у законодавстві знайшов відображення і профспілковий плюралізм - наявність не одного, а декількох профспілок.

^ П'ятий принцип - законність створення і діяльності випливає із законодавства про профспілки і прямо закріплений Законом “Про об'єднання громадян”.

В правову основу діяльності профспілок входить як власне законодавство про них, права і гарантії їх діяльності, так і трудове законодавство в цілому, оскільки воно використовується профспілками для захисту прав і інтересів працівників. Визначальну правову основу діяльності профспілок складає законодавство яке міняється, удосконалюється в залежності від розвитку суспільних відносин, у яких вони беруть участь, від основних економічних відносин - від відносин власності, соціально-політичної обстановки в країні. У зв'язку з цим відбувається перегляд прав профспілок. Таким чином, основні тенденції розвитку законодавства про профспілки, їх прав і гарантій містяться в наступному:

- по-перше, що воно проводиться у відповідність з існуючими суспільними відносинами;

- по-друге, у відмові від невластивих профспілкам, як громадській організації повноважень;

- по-трете, у збереженні, зміцненні і розширенні прав, дозволяючих профспілкам надійно відстоювати соціально-трудові права й інтереси працівників.


^ 4. Правове положення профспілок у сфері праці

В даний час у профспілках України йдуть складні процеси пристосування. І якщо на великих підприємствах профспілкові організації мають визначений досвід роботи з захисту прав і інтересів своїх членів, а також володіють для цього засобами, то колективи малих підприємств, такими можливостями не володіють. Найчастіше працівники малих приватних підприємств не знають своїх прав і, як наслідок, їх права попираються роботодавцями. Більш того, власники не зацікавлені в створенні профспілкового органа на своїх підприємства.

Відносини профспілок пов’язані з роботодавцями, їхніми об'єднаннями і представниками, а також з державними органами місцевого самоврядування. Ці відносини входять до предмету трудового права, які тісно зв'язані з трудовими відносинами.

^ Права профспілок у сфері праці - основна частина їх правового статусу, тобто сукупності прав і обов'язків в усіх областях. Крім прав у сфері праці профспілки наділені значними правами у сфері дії інших галузей права: правами юридичної особи, правом власності, участі в правотворчому процесі (стосовно норм трудового права). Наявність у профспілок правового статусу не суперечить їхній суспільній природі. Зберігаючи цю якість, профспілки користуються визначеними правами, встановленими державою. Законодавчо закріплене положення профспілок у сфері праці (трудо-правовий статус) являє собою загальну міру юридичних можливостей даної організації і її органів в указаній сфері діяльності, служить джерелом суб'єктивних прав і обов’язків профспілкових органів у правовідносинах. Як базова категорія вона характеризує межі юридичної важливості діяльності профспілок у цій області, служить еталоном правомірності дій профспілкових органів, повноти здійснення наданим їм юридичних повноважень. Створення трудо-правового статусу профспілок характеризується обсягом закріплених за ними юридичних можливостей.

Статус профспілок у сфері праці, як частина їх загального статусу на сучасному етапі, містить у собі стабільні риси їхнього правового положення з особливими, характерними саме для даного етапу. Стабільність, наступність змісту трудо-правового статусу профспілок обумовлені самим існуванням трудових відносин між працівниками і роботодавцями, необхідністю захисту прав і інтересів працівників у цих відносинах. Найбільш стабільна частина статусу - права профспілок по представництву інтересів працюючих, участі в регулюванні трудових відносин, контролю за дотриманням законодавства про працю й охороні праці статті 19,20,21 Закону.

Динаміка статусу, його розвиток відбувається за рахунок реалізації наданих профспілкам прав, залучення у статус прав, яких раніш не було, у зв'язку з розвитком економічних і соціальних відносин, виключення з нього деяких прав, що не відповідають сучасним умовам. Радикальні зміни у статусі профспілок відбуваються в зв'язку з переходом на нові економічні рейки, упровадженням нових принципів управління економікою в умовах різноманіття видів власності й організаційно-правових форм підприємств.

До статусу суб'єктів права, у тому числі профспілок, крім прав входять і юридичні обов'язки. Права й обов'язки профспілок у сфері праці мають особливості:
по-перше, юридичні обов'язки прямо не покладаються державою на профспілки, вони випливають із захисної функції цієї громадської організації, спираються на її статути і зв'язані з правами. В результаті надані профспілкам права одночасно означають і їх обов'язок. Це - особлива юридична категорія права-обов'язку, де право і зобов'язання знаходяться в нерозривній єдності;

по-друге, це обов'язок не перед державою, а перед працівниками, чиї інтереси профспілки повинні представляти і захищати;

по-третє, юридичні обов'язки профспілок полягають у необхідності реалізації наданих їм прав. Інакше вони не зможуть захистити працівників;

по-четверте, виконання такого роду обов'язків забезпечується, насамперед, силою суспільного, морального (внутрішньо-профспілкового) впливу.

Профспілки як громадська організація не відповідають перед державою за реалізацію своїх прав і обов'язків (виключенням є майнова відповідальність в суді за проведення страйку, визнаного судом незаконним). Але тут юридична відповідальність, випливає з порушення норм трудового законодавства, носить усе-таки цивільно-правовий характер. Держава впливає на здійснення профспілками їх прав та обов'язків шляхом сприяння реалізації наданих їм прав, створення гарантій для їхньої успішної діяльності.

До юридичної (дисциплінарної) відповідальності можуть бути притягнуті звільнені, від основної роботи в організації, працівники профспілкових органів, винні в тім, що права профспілок не здійснюються. Юридична відповідальність таких осіб настає за поданням профспілкових органів як роботодавців. Права і обов'язки профспілок , як особлива категорія містять одночасно юридичну можливість і зобов’язання. У нормативно- правових актах містяться права, а не вимоги до профспілок. Права здобувають ознаки обов'язків у силу потреби в їх здійсненні. В них закладена соціальна необхідність. Тому що без надання права не може бути зобов'язання для його реалізації, виправдане використання терміна “права профспілок”, припускаючи під цим як власне права, так і єдину категорію прав-обов'язків.
Концепція нерозривності прав і обов'язків профспілок має практичне значення: якщо здійснення прав залежить від волі суб'єкта, то юридичні обов'язки треба завжди виконувати. Отже, при наявності відповідної ситуації профспілки повинні використовувати надані їм права.

В розділі ІІ Закону визначені права та обов’язки профспілок і їх обєднань, а саме:

- право профспілок, їх об'єднань представляти і захищати права та інтереси членів профспілок;

- право профспілок, їх об'єднань на ведення колективних переговорів та укладання колективних договорів і угод;

- повноваження профспілок, їх об'єднань щодо захисту прав громадян на працю та здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

- права профспілок, їх об'єднань у забезпеченні зайнятості населення;

- права профспілок, їх об'єднань щодо соціального захисту та забезпечення достатнього життєвого рівня громадян;

- права профспілок, їх об'єднань у галузі соціального страхування;

- права профспілок в управлінні підприємствами та при зміні форм власності;

- права профспілок, їх об'єднань у вирішенні трудових спорів;

- право профспілок, їх об'єднань на організацію страйків та проведення інших масових заходів;

- право профспілок, їх;

- право профспілок, їх об'єднань на створення навчальних, культурно-освітніх закладів, дослідних та інших організацій;

- повноваження профспілок, їх об'єднань щодо питань охорони здоров'я громадян, фізичної культури, спорту, туризму та охорони довкілл;

- права профспілок, їх об'єднань у сфері захисту духовних інтересів трудящих;

- права профспілок, їх об'єднань у захисті житлових прав громадян;

- право профспілок, їх об'єднань щодо притягнення до відповідальності посадових осіб;

- право профспілок, їх об'єднань мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності;

- право на господарську та фінансову діяльність профспілок, їх об'єднань;

- обов'язки профспілок, їх об'єднань щодо захисту прав та інтересів своїх членів.


Профспілки, їх об'єднання, здійснюючи представництво та захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів, повинні додержуватися Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів, а також виконувати колективні договори та угоди, які вони уклали, та взяті на себе зобов'язання.


^ 5. Перелік нормативно-правових актів, які регулюють питання впливу профспілок на вирішення роботодавцями

соціально-економічних питань

  1. Конституція України;

  2. Кодекс законів про працю України;

  3. Кодекс України про адміністративні правопорушення;

  4. Господарський кодекс України;

  5. Кримінальний кодекс України;

  6. Закон України «Про об’єднання громадян»;




  1. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії»;




  1. Закон України «Про колективні договори і угоди»;




  1. Закон України «Про оплату праці»;




  1. Закон України «Про охорону праці»;




  1. Закон України «Про відпустки»;




  1. Закон України «Про організації роботодавців»;




  1. Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту»;




  1. Закон України «Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття»;




  1. Закон України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;




  1. Указ Президента України «Про утворення національної служби посередництва і примирення» від 17.11.1998 № 1258;




  1. Указ Президента від 07.05.2001 № 292 «Про невідкладні заходи щодо прискорення погашення заборгованості із заробітної плати;




  1. Указ Президента від 25.05.2004 № 576 «Про невідкладні заходи щодо завершення погашення заборгованості із заробітної плати;




  1. Постанова Верховної Ради України «Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан зайнятості та безробіття на ринку праці в Україні від 15.11.01. № 2809;




  1. Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 01.08.1992 № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».


6. Висновки

Таким чином, основними завданнями профспілок є представництво і захист інтересів працівників перед власником. Виходячи з цих задач, основними функціями діяльності профспілок виступають захисна і представницька, які доповнюються контрольними повноваженнями за додержанням законодавства про працю.

Права профспілок класифікуються за наступними групами:

- права щодо встановлення на виробничому, регіональному, галузевому, державному рівнях колективних умов праці;

- права в галузі застосування чинного законодавства про працю;

-права щодо контролю за додержанням трудового законодавства.

Так, профспілкові органи виступають від імені трудового колективу при укладенні колективного договору на підприємстві; об'єднання профспілок є стороною Генеральної, регіональної, галузевої угоди, має право на ведення колективних переговорів з роботодавцями та їхніми об'єднаннями; здійснюють контроль за дотриманням колективного договору; дають згоду на звільнення працівників з ініціативи власника.

Роботодавець зобов'язаний узгодити з профкомом правила внутрішнього трудового розпорядку, який у подальшому підлягає затвердженню трудовим колективом.
З профкомом підприємства мають бути також узгоджені графіки змінності, відпусток, введення підсумованого обліку робочого часу. Для залучення працівників до надурочної роботи, роботи у вихідні дні власник зобов'язаний отримати згоду профкому; умови оплати праці на підприємствах, де не укладається колективний договір, власник зобов'язаний погодити з профспілковим органом; заходи заохочення застосовуються власником спільно або за погодженням з профкомом. Законодавство містить й інші права профспілок у сфері трудових відносин, а також додаткові гарантії для виборних профспілкових працівників (стаття 252 КЗпП України). Ці гарантії можуть бути конкретизовані й доповнені на рівні конкретного підприємства.


^ Відділ систематизації законодавства,

правової роботи та правової інформації

Головного управління юстиції у Донецькій області


Використана література

  1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України - 1996.- № 30. - ст. 141;




  1. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради України - 1971.- додаток до № 50. - ст. 375;




  1. Закон України «Про об’єднання громадян» від 16.06.1992 № 2460 - ХІІ;




  1. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії» від 15.09.1999 № 1045 - ХІV;




  1. Профспілковий рух і сьогодення // ”Зеркало недели”. - 2003. - № 10;




  1. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Знання, 2004;




  1. Трудове право України: Практикум // Г.І. Чанишева, Н. Б. Болотіна, Т. М. Додіна, О. Л. Олейніков. - К.: Юрінком Інтер, 1999.


 

Скачать, 1297.92kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт
Загрузка...


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru