Категории:

Рекомендовано науково-методичною радою

Поиск по сайту:


страница3/4
Дата24.03.2012
Размер0.78 Mb.
ТипДокументы
Тема .2 Зведення та групування статистичних даних
Тема 3. Середні величини та показники варіації
Тема 5. Кореляційний аналіз. Індекси
Земельний фонд України
Земельний кадастр
Посівна площа сільськогосподарських культур
Показники врожаю і врожайності
Завдання для самостійної роботи
V – рівень продуктивності праці; q
А визначають як різницю між поточним y
Подобный материал:
1   2   3   4


^ Тема .2 Зведення та групування статистичних даних

1. Поняття про зведення і групування статистичних даних.

2. Види групувань.

3. Визначення кількості і величини інтервалів.


Суть статистичного зведення полягає в тому, що матеріали спостереження класифікують та агрегують. Елементи сукупності за певними ознаками об'єднують у групи, класи, типи, а інформацію про них агрегують як у межах груп, так і в цілому по сукупності. Основне завдання зведення — виявити типові риси та закономірності масових явищ чи процесів.

Складові статистичного зведення такі:

1) розробка програми систематизації та групування даних;

2) обґрунтування системи показників для характеристики груп і сукупності в цілому;

3) проектування макетів таблиць, в яких подаються результати зведення;

4) визначення технологічних схем обробки інформації, про­грамного забезпечення;

5) підготовка даних до обробки на комп'ютері, формування автоматизованих банків даних;

6) безпосереднє зведення, узагальнення, розрахунок показників. Програма систематизації та групування даних передбачає вибір групувальних ознак і правил формування груп. Розробка про­грами, як і обґрунтування системи показників, залежить від мети дослідження, суті явища, яке вивчається, особливостей сукупності, ступеня варіації групувальних ознак.

Поділ сукупностей на групи, однорідні в тому чи іншому розумінні, пов'язаний з такими діями, як систематизація, типологія, класифікація, групування. Традиційно зазначений поділ виконують за такою схемою: із множини ознак, які описують явище, добирають розмежувальні, а потім сукупність поділяють на групи та підгрупи відповідно до значень цих ознак.

Головний принцип будь-якого поділу ґрунтується на двох положеннях:

1) в один клас, групу об'єднуються елементи певною мірою

подібні між собою;

2) ступінь подібності між елементами, які належать до одного класу, значно вищий, ніж між елементами, що належать до різ­них класів.

Групування за однією ознакою називається простим, за двома і більше ознаками — комбінаційним. У комбінаційних групуваннях ознаки ієрархічно впорядковуються за змістом чи за вагомістю.

Іноді доводиться перегруповувати дані, передусім щоб забезпечити порівнянність структур двох сукупностей за однією і тією самою ознакою. Результат перегрупування називають вторинним групуванням. Перегрупування виконують або об'єднанням, або розбиттям інтервалів первинного групування.
^

Тема 3. Середні величини та показники варіації



1. Поняття про середні величини.

2. Види середніх величин і способи їх обчислення.

3. Показники варіації


Середні величини – це узагальнюючі кількісні показники, що характеризують типові розміри варіюючих ознак якісно однорідних сукупностей.

Загальні принципи застосування середніх величин:

1. При визначені середньої величини в кожному конкретному випадку необхідно виходити із якісного змісту усередненої ознаки, враховуючи взаємозалежність ознак, що вивчаються.

2. Середня величина повинна, перш за все, розраховуватись по однорідній сукупності.

3. Загальні середні повинні підкріплюватись груповими середніми. Наприклад, аналіз динаміки продуктивності окремих тварин показує, що загальна середня продуктивність знижується.

4. Необхідно обґрунтувати вибір одиниць сукупності, для яких розраховується середня.

Середні величини діляться на два класи:

- ступеневі: середня арифметична, середня гармонійна, середня геометрична, середня квадратична, середня кубічна та ін.

- структурні: мода, медіана.

Для характеристики величин варіюючої ознаки використовують моду і медіану, які відносять до структурних середніх величин.

Варіація – це зміна розміру ознаки у статистичній сукупності. Для характеристики варіації використовують такі показники: розмах варіації, середнє лінійне відхилення, дисперсію, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації.


Тема 4. Ряди динаміки

1. Поняття про ряди динаміки та їх види.

2. Показники рядів динаміки і способи їх обчислення.

3. Основні прийоми аналізу рядів динаміки.

4. Аналіз сезонних коливань


Процес розвитку явищ у часі називають динамікою, а статистичні величини, які характеризують зміну явищ у часі – рядами динаміки.

Обов'язковими елементами рядів динаміки є моменти або періоди часу (певне число місяця, день, місяць, рік), до яких належать досліджувані показники і рівні ряду, що характеризують розмір явища.

Залежно від характеру досліджуваних явищ розрізняють два види рядів динаміки: моментні і періодичні. Моментні ряди динаміки характеризують стан явища на певні періоди: на 1 січня, на кінець року і т. д. Наприклад, земельна площа, поголів'я визначають на 1.01 щороку. Періодичні (інтервальні) характеризують розміри явищ за певні періоди: доби, декаду, місяць, рік тощо. Особливістю періодичних рядів динаміки є те, що їх рівні можна підсумувати.

Важливою умовою при побудові рядів динаміки є порівнянність рівнів ряду, які характеризують кількісну сторону досліджуваного явища. При порівнянні величин динамічного ряду відмінність їх має відображувати тільки зміни явища і не залежати від причин, пов'язаних з їх підрахунком.

Для характеристики динамічних рядів використовують такі показники: абсолютний приріст, темпи росту, темпи приросту, абсолютне значення одного процента приросту.


^

Тема 5. Кореляційний аналіз. Індекси


1. Кореляційний аналіз.

2. Поняття статистичних індексів, їх види.

3. Індексний аналіз.


Кореляційний аналіз – це метод кількісної оцінки взаємозалежностей між статистичними ознаками, що характеризують окремі суспільно-економічні явища та процеси.

При кореляційному зв’язку немає суворої відповідності між значеннями залежних ознак кожному певному значенню факторної ознаки відповідає кілька значень результативної ознаки. Кореляційний зв’язок виявляється не в кожному окремому випадку, а при великій кількості спостережень і порівнянні середніх значень взаємозалежних ознак.

За напрямком зв’язок між корелюючими величинами може бути прямим і зворотним.

При прямому зв’язку факторна ознака змінюються в тому самому напрямі, що й результативна, наприклад, зв’язок між рівнем годівлі і продуктивністю худоби, рівнем механізації виробничих процесів і продуктивністю праці.

Якщо із збільшенням факторної ознаки результативна ознака зменшується або, навпаки із зменшенням факторної ознаки результативна ознака збільшується, то такий зв’язок називають зворотним, наприклад, зв’язок між урожайністю і собівартістю продукції, собівартістю продукції та рентабельністю виробництва, продуктивністю праці та собівартістю продукції.

За формою розрізняють прямолінійний та криволінійний зв’язок.

Залежно від кількості досліджуваних ознак розрізняють парну (просту) та множинну кореляцію. При парній кореляції аналізують зв’язок між факторною та результативною ознаками, при множинній кореляції – залежність між результативної ознаки від двох та більше факторних ознак.

Кількісним показником щільності прямолінійного зв’язку результату з одним фактором є коефіцієнт кореляції, який обчислюють за формулою:

,

де r – лінійний коефіцієнт кореляції;

σх – середнє квадратичне відхилення факторної ознаки;

у – середнє квадратичне відхилення результативної ознаки.

Чим ближче наближений цей коефіцієнт до 1, тим щільніший зв’язок між результативною та факторною ознакою, і навпаки, чим ближче наближений коефіцієнт кореляції до 0, тим менший зв’язок між результативною та факторною ознакою.
При парній залежності коефіцієнт кореляції коливається від 0 до +1 при прямому зв'язку і від 0 до —1 — при оберненому зв'язку. Якщо r < 0,3, зв'язку немає, якщо r = 0,3—0,5 — зв'язок слабкий, якщо r = 0,5 — 0,7 —зв'язок середній і якщо r > 0,7 — зв'язок тісний.


Індекс ― це відносна величина, яка показує в скільки разів рівень вивчаючого явища в даних умовах відрізняється від рівня того ж явища в інших умовах.

Відмінності умов може проявлятися в часі (індекси динаміки), в просторі (територіальні індекси). Індекси та планові індекси використовуються не тільки для співставлення рівнів, але, головним чином, для визначення причин, які приводять до зміни абсолютні значення вивчаючих рівнів.

Залежно від об'єкта дослідження розрізняють індекси об'ємних і якісних показників.

За ступенем охоплення досліджуваного явища індекси поділяють на індивідуальні, групові і загальні.

При обчисленні індексів розрізняють базисний та звітний періоди. Базисним називається період, з рівнем якого проводять порівняння (позначають символом "0"), а звітним ― період, рівні якого порівнюються (позначають символом "1").

Індекс обчислюють як відношення даних звітного періоду до даних базисного періоду і визначають у коефіцієнтах і процентах.

Загальні індекси складаються з індексованої величини і сумірника індексу. Індексованою величиною називається величина, зміна якої вивчається за допомогою даного індексу. Певні види індексів дістають свою назву за допомогою даного індексу.

Сумірником індексу називається, величина за допомогою якої різнорідні елементи сукупності можна довести до сумірного вигляду.



Тема 6. Статистика рослинництва

1.Завдання і система показників статистики рослинництва.

2.Статистичний аналіз земельних ресурсів.

3. Статистичний аналіз посівних площ.

4. Статистичний аналіз урожаю і урожайності сільськогосподарських культур


Завдання статистики рослинництва:

  1. визначення розмі­рів земельного фонду і розподілу його по землевласниках, землекори­стувачах і видах угідь;

  2. порівняльна оцінка якості земель;

  3. облік розмірів посівних площ сільськогосподарських культур і їх сортового складу;

  4. визначення площ, валових зборів, урожайності культур та оцінка процесу відтворення багаторічних насаджень;

  5. встановлення обсягів, якості і економічної ефективності впровадження агротехніч­них заходів;

  6. своєчасний і точний облік розмірів урожаю та урожай­ності сільськогосподарських культур;

  7. визначення втрат при збиран­ні і реалізації урожаю та можливостей їх ліквідації.

Для характеристики стану і розвитку рослинництва статистика використовує систему об'єктивних показників, які характеризують:

- розміри, структуру, динаміку посівних площ сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень;

- обсяги і структуру валового збору площ сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, рівень їх врожайності, а також зміну цих показників у часі та просторі;

- обсяги, строки та якість проведення різних агротехнічних заходів.

^ Земельний фонд України включає всі землі в межах її території (у тому числі й землі під водою) незалежно від цільового призначення та господарського використання.

Відповідно до цільового призначення всі земельні ресурси поділя­ють на:

  1. землі сільськогосподарського призначення;

  2. землі населе­них пунктів;

  3. землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого при­значення;

  4. землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

  5. землі лісового фонду;

  6. землі водного фонду;

  7. землі запасу.

Земельні угіддя — це ді­лянки землі, які різняться природними властивостями і способом господарського використання, їх поділяють на сільськогосподарські і несільськогосподарські.

^ Земельний кадастр — це систематизована сукупність даних про природні властивості земель, їх правовий і гос­подарський стан. Складовими частинами земельного кадастру є кількісний облік (реєстрація) земель по землевласниках, землекористувачах та видах угідь, якісний облік земель, бонітування ґрунтів і економічна оцінка землі.

Система показників ефективності використання землі:

  1. показник, використання земельного фонду;

  2. по­казник використання сільськогосподарських угідь;

  3. показник використан­ня ріллі.

Для характеристики економічної ефективності використання землі визначають показники виходу продукції з одиниці земельної площі.

^ Посівна площа сільськогосподарських культур – це частина ріллі або інших розораних угідь, зайнята посівом однієї або кількох сільськогосподарських культур.

^ Показники врожаю і врожайності:

Видовий урожай і врожайність — це розміри врожаю і врожайності, що форму­ються на різних стадіях розвитку рослин, які передують стадії повної стиглості, і визначаються за станом розвитку рослин на визначені моменти, іноді з урахуванням метеорологічних умов і стану ґрунту.

Врожай і врожайність на корені перед початком збирання це фактично вирощений, але ще не зібраний врожай.

Фактичний урожай — це фактично зібраний та оприбуткований урожай із зібраних основних, повторних і міжрядних посівів сільськогосподарських культур.

Фактична врожайність сільськогосподарських культур (фак­тичний збір з 1 га) визначається діленням фактичного валового збору з основних, повторних і міжрядних посівів на фактично зі­брану площу.

Важливим завданням статистики є визначення втрат урожаю під час збирання і транспортування продукції.

Втрати зерна внаслідок неповного вимолочування визначають за допомогою повторного вибіркового обмолочування скошеної маси.

Втрати цукрових буряків і картоплі зумовлені в основному непов­ним викопуванням коренів та бульб, їх визначають перекопуванням пробних ділянок розміром 2 х 2 м (або 3 х 3 м).

Під час аналізу даних про урожай і урожайність оцінюють рівень виконання плану урожайності і валового збору, досліджують динамі­ку урожайності, а також вивчають вплив природно-кліматичних і економічних факторів на її рівень для виявлення резервів підвищення урожайності і збільшення виробництва продукції рослинництва.

Щоб оцінити рівень виконання плану валового збору і урожай­ності, застосовують метод різниць та індексний метод. Метод різниць використовують при аналізі виконання плану по окремих сільськогос­подарських культурах, індексний метод — при аналізі виконання плану по групі однорідних культур.


Самостійну роботу по статистиці студенти виконують згідно варіанту, який визначають по першій літері прізвища і останній цифрі шифру залікової книжки (табл. 2).

Таблиця 2

Номери завдань для самостійної роботи

Перша

літера

прізвища

Остання цифра шифру

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9


А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, І, К, Л, М, Н, О

1

5

16

30


2

6

17

30

3

7

18

30

1

8

19

30

2

9

20

30

3

10

21

30

4

11

22

30

1

12

23

30

2

13

24

30

3

14

25

30

П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Щ, Є, Я, Ю

4

15

26

30

1

6

27

30

2

7

28

30

3

8

29

30

4

9

17

30

1

10

18

30

2

11

19

30

3

12

20

30

4

13

21

30

1

14

22

30


^ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ


1. Визначити трудовий індекс продуктивності праці (додаток 1).

2. Визначити вартісний індекс продуктивності праці (додаток 2).

3. Визначити індивідуальні, загальні індекси собівартості продукції (додаток 3).

4. Визначити індивідуальні, загальні індекси фізичного обсягу продукції (додаток 4).

5. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по врожайності зернових культур (додаток 5).

6. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по врожайності цукрових буряків (додаток 5).

7. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по врожайності картоплі (додаток 5).

8. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по врожайності овочів (додаток 5).

9. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по врожайності соняшника на зерно (додаток 5).

10. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по валовому збору зернових культур (додаток 5).

11. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по валовому збору цукрових буряків (додаток 5).

12. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по валовому збору овочів (додаток 5).

13. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по валовому збору насіння соняшника (додаток 5).

14. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по валовому збору картоплі (додаток 5).

15. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по урожайності зернобобових (додаток 5).

16. Виявити взаємозалежність між урожайністю озимої пшениці (у) та витратами праці на 1 га посівної площі (х) використовуючи кореляційний метод аналізу. Розрахувати рівняння зв'язку, коефіцієнти кореляції та детермінації (додаток 6).

17. Виявити взаємозалежність між урожайністю озимої пшениці (у) та внесенням мінеральних добрив на 1 га ріллі (х) використовуючи кореляційний метод аналізу. Розрахувати рівняння зв'язку, коефіцієнти кореляції та детермінації (додаток 6).

18. Виявити взаємозалежність між урожайністю озимої пшениці (у) та якістю грунтів (х) використовуючи кореляційний метод аналізу. Розрахувати рівняння зв'язку, коефіцієнти кореляції та детермінації (додаток 6).

19. Виявити взаємозалежність між урожайністю картоплі (у) та внесенням органічних добрив на 1 га (х) використовуючи кореляційний метод аналізу. Розрахувати рівняння зв'язку, коефіцієнти кореляції та детермінації (додаток 6).

20. Виявити взаємозалежність між урожайністю картоплі (у) та внесенням мінеральних добрив на 1 га ріллі (х) використовуючи кореляційний метод аналізу. Розрахувати рівняння зв'язку, коефіцієнти кореляції та детермінації (додаток 6).

21. Виявити взаємозалежність між урожайністю картоплі (у) та якістю ґрунтів (х) використовуючи кореляційний метод аналізу. Розрахувати рівняння зв'язку, коефіцієнти кореляції та детермінації (додаток 6).

22. Виявити взаємозалежність між урожайністю овочів (у) та внесенням мінеральних добрив на 1 га ріллі (х) використовуючи кореляційний метод аналізу. Розрахувати рівняння зв'язку, коефіцієнти кореляції та детермінації (додаток 6).

23. Виявити взаємозалежність між урожайністю овочів (у) та якістю ґрунтів (х) використовуючи кореляційний метод аналізу. Розрахувати рівняння зв'язку, коефіцієнти кореляції та детермінації (додаток 6).

24. Проаналізувати зміну валового збору зернових культур за два останніх роки, використовуючи індексний метод аналізу (додаток 7).

25. Проаналізувати зміну валового збору зернових культур за два останніх роки, використовуючи індексний метод аналізу (додаток 7).

26. Проаналізувати зміну валового збору зернових культур за два останніх роки, використовуючи індексний метод аналізу (додаток 7).

27. Проаналізувати зміну валового збору зернових культур за два останніх роки, використовуючи індексний метод аналізу (додаток 7).

28. Проаналізувати зміну валового збору зернових культур за два останніх роки, використовуючи індексний метод аналізу (додаток 7).

29. Проаналізувати зміну валового збору зернових культур за два останніх роки, використовуючи індексний метод аналізу (додаток 7).

30. Представити "Звіт про підсумки сівби" (ф.4) за останній рік.


Додаток 1

Д
ля розрахунку трудомісткості (кількість часу, витраченого на виробництво одиниці продукції) застосовують формулу:

де t – витрати часу на виробництво продукції (трудомісткість);

T – витрати часу на виробництво цієї продукції;

q – кількість виробленої продукції.

Індивідуальний індекс трудомісткості: it = t0 / t1

З
агальний трудовий індекс продуктивності праці:

де Σ t1 q1 – витрати часу на всю продукцію в звітному періоді;

Σt0 q1 – час, який би необхідно було б витратити для виробництва продукції звітного періоду при трудомісткості базисного періоду.

Всі розрахунки представити у вигляді таблиці.

Таблиця


Дані для розрахунку трудового індексу продуктивності праці


Види продукції


Кількість продукції, ц

Прямі витрати праці, люд.- год.

Індивідуальний

індекс



на виробництво продукції

на 1 ц продукції

базисний період

звітний

період

базисний період

звітний

період

умовний

базисний

період

звітний

період

q0

q1

T0=t0q0

T1=t1q1

Tум=t0q1

t0

t1

it=t0/t1

Зернові

84360

60920










0,51

0,64




Цукрові буряки

117503

214372










0,47

0,38




Овочі

1704

3772










13,07

11,40




Картопля

987

342










7,47

17,50




Всього

x

x










x

x

x



Додаток 2

Прямим показником продуктивності праці є кількість продукції, виробленої за одиницю часу:





де ^ V – рівень продуктивності праці;

q – кількість виробленої продукції;

T – витрати часу на виробництво цієї продукції.

З
агальним показником рівня продуктивності праці є кількість продукції в грошовому виразі, виробленої за одиницю часу:

де p – порівняльні ціни;

q – кількість продукції;

T – витрати праці в люд.-год. або середньорічна чисельність працюючих.

В
артісний індекс продуктивності праці розраховують за формулою:

Дані для розрахунку вартісного індексу продуктивності праці оформити в таблиці.

Таблиця


Дані для розрахунку вартісного індексу продуктивності праці

Види продукції

Кількість продукції, ц

Прямі витрати праці, люд.- год.

Порівняльна ціна,

грн.

Вартість продукції,

тис. грн.

базисний період

звітний

період

на виробництво продукції

на 1 ц продукції

базисний період

звітний

період

базисний період

звітний

період

базисний період

звітний

період

q0

q1

T0=t0q0

T1=t1q1

t0

t1

р

q0p

q1p

Цукрові буряки

117503

214372







0,47

0,38

12,01







Картопля

987

342







7,47

17,50

47,50







Всього

x

x







x

x

x








Додаток 3

З
агальний індекс собівартості продукції розраховують за формулою:

де z1, z0 – собівартість 1 ц продукції у звітному та базисному періоді;

q1 – кількість виробленої продукції у звітному періоді.

Сума економії (перевитрат) в результаті зниження (росту) собівартості продукції:

Δ = Σz1q1 – Σz0q1

І
ндивідуальний індекс собівартості:

Розрахунки представити в таблиці.


Таблиця

Розрахункові дані для розрахунку індексу собівартості


Продукція

Вихідні дані

Розрахункові дані

Виробництво

продукції звітного

періоду, ц

Собівартість 1ц

продукції, грн.

Виробничі витрати,

грн.

базисний період

звітний

період

звітний

період

умовний

q1

z0

z1

z1q1

z0q1

Зернові

23698

38,54

40,18







Цукрові буряки

47408

11,76

12,00







Разом

х

х

х








Додаток 4


Індивідуальний індекс фізичного обсягу обчислюють за формулою:





де q1, q0 – обсяг реалізації окремих видів продукції відповідно у звітному і базисному періодах.


Загальний індекс фізичного обсягу продукції:





де p0 – ціна одиниці продукції у базисному періоді (або порівняльна ціна).


Розрахунки представити в таблиці.


Таблиця

Вихідні дані для розрахунку індексу фізичного обсягу реалізованої продукції


Продукція


Обсяг реалізації, ц

Порівняльна ціна,

грн.

Індивіду-

альний

індекс

Вартість продукції,

грн.

базисний

період

звітний

період

базисний

період

умовний

період

q0

q1

p0

i=q1/q0

q0p0

q1p0

Пшениця

9695,1

9821,7

43,34










Ячмінь

2063,8

2010,5

37,52










Цукрові буряки

34099,0


36145,9


12,01











Картопля

3,1

3,5

47,50










Разом

х

х

х

х









Додаток 5

Основними показниками ряду динаміки є: абсолютний приріст (щорічний і базисний), коефіцієнт росту (щорічний і базисний), темп росту (щорічний і базисний), темп приросту (щорічний і базисний), значення 1% приросту.

Показники ряду динаміки визначають порівнянням рівнів ряду динаміки. При цьому рівень, який порівнюють, називають поточним, а рівень з яким порівнюють – базисним.

Абсолютний приріст ^ А визначають як різницю між поточним yi і попереднім yі-1 або початковим y0 рівнями ряду динаміки.

Базисний абсолютний приріст дорівнює:

Аі=yі-y0, тобто А1=y1-y0; А2=y2-y0; А3=y3-y0 і т.д.

Ланцюговий (щорічний) абсолютний приріст дорівнює:

Аі=yі-yі-1, тобто А1=y1-y0; А2=y2-y1; А3=y3-y2 і т.д.

Коефіцієнт росту К – це відношення поточного рівня ряду динаміки y1 до попереднього yі-1 або початкового рівня y0.

Базисний коефіцієнт зростання дорівнює:

Кі=yі / y0, тобто і т.д.

Ланцюговий (щорічний) коефіцієнт зростання дорівнює:

Кі=yі / yі-1, тобто і т.д.

Темп росту – коефіцієнт росту помножений на 100. Темп приросту Т показує, на скільки процентів збільшився або зменшився поточний рівень ряду динаміки порівняно з базисним рівнем.

Темп приросту (зниження) можна визначити, віднімаючи від темпу росту, вираженого в процентах, 100%:

Тпр=(К*100)-100

Абсолютне значення 1% приросту – відношення щорічного приросту за певний період до щорічного темпу приросту за той самий період.

Зн 1% пр =

Всі розраховані показники ряду динаміки занесемо в таблицю.


Таблиця

Показники ряду динаміки


Роки

По­казник

Абсолютний

приріст

Коефіцієнт

росту

Темп

росту, %

Темп

приросту, %

Абсолютне значення 1 % приросту

базис ний

щоріч -ний

базисний

щорічний

ба­зис­ний

що­річ­ний

ба­зис- ний

щорічний

1998








1.000

1.000

100.0

100.0








1999































2000































2001































2002































2003































2004































2005































2006































2007
































Для узагальненої характеристики вихідних рівнів та розрахункових величин ряду динаміки слід визначити середні показники.

Середній рівень інтервального ряду з рівними інтервалами розраховують за формулою:


, де


n- загальне число рівнів ряду динаміки.

Середній абсолютний приріст розраховують за формулою:




Середній коефіцієнт зростання обчислюють за формулою:


,



yn – кінцевий рівень ряду;

y0 – початковий рівень ряду;

n – число дат в періоді за який визначають коефіцієнт росту.


Додаток 6


Для визначення форми зв'язку між ознаками необхідно побудувати графік кореляційної залежності. Розміщення крапок на полі графіка покаже форму зв'язку між ознаками.

При прямолінійній залежності парний кореляційний зв'язок між ознаками визначають за рівнянням прямої:

1   2   3   4

Скачать, 2249.03kb.
Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru