Загрузка...
Категории:

Загрузка...

Реферат до роботи

Загрузка...
Поиск по сайту:


Скачать 168.97 Kb.
Дата24.03.2012
Размер168.97 Kb.
ТипРеферат
Содержание
Аеродинаміки вертикально-осьових вітроенергетичних установок
Мета роботи
Наукова новизна отриманих результатів
Практична цінність роботи
Основний зміст роботи
Розділ 2. Постановка зв'язаної задачі аеродинаміки та динаміки роторів вертикально-осьових вітроенергетичних установок.
Розділ 3. Програмно-методичне забезпечення для чисельного моделювання нестаціонарних течій на основі рівнянь Нав’є-Стокса.
Розділ 4. Чисельне моделювання нестаціонарного обтікання елементів вертикально-осьової вітроенергетичної установки.
Докритичне та закритичне обтікання профілю NACA 4412 турбулентним потоком.
Обтікання профілю NACA 0015, що коливається.
Подобный материал:


Інститут транспортних систем і технологій НАН України

(ІТСТ НАН України)

__________________________________________________________


На правах рукопису


РЕДЧИЦЬ Дмитро Олександрович

кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник,

старший науковий співробітник ІТСТ НАН України


ТАРАСОВ Андрій Сергійович

молодший науковий співробітник ІТСТ НАН України


ДЕГТЯРЬОВ Дмитро Андрійович

провідний інженер ІТСТ НАН України


МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ДИНАМІКИ ТА

^ АЕРОДИНАМІКИ ВЕРТИКАЛЬНО-ОСЬОВИХ ВІТРОЕНЕРГЕТИЧНИХ УСТАНОВОК


Реферат до роботи

на отримання премії Президента України

для молодих учених


Дніпропетровськ – 2011

^ Мета роботи - дослідження структури та визначення основних параметрів нестаціонарного обтікання роторів вертикально-осьових (ВО) вітроенергетичних установок (ВЕУ) Дар’є та Савоніуса на основі спільного чисельного розв’язку рівнянь динаміки в’язкої нестисливої рідини і твердого тіла; розробка розрахункових схем і моделей динаміки ВО ВЕУ з Н-ротором Дар’є, проведення імітаційного моделювання робочих й аварійних режимів роботи, розрахунок також напружено-деформованого стану елементів конструкції.

^ Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

- на базі осереднених за Рейнольдсом рівнянь Нав’є-Стокса нестисливої рідини та рівняння обертання твердого тіла відносно нерухомої осі побудовано математичну модель для спільного моделювання процесів аеродинаміки та динаміки роторів вертикально-осьових вітроенергетичних установок;

- показано перевагу моделі турбулентності SALSA в порівнянні з моделями SA,SARC при розрахунку течій з розвиненим нестаціонарним відривом потоку;

- виявлено основні закономірності формування та розвитку структури нестаціонарних течій нестисливого в’язкого середовища при обтіканні роторів вертикально-осьових вітроенергетичних установок;

- встановлено залежності осередненого коефіцієнта потужності роторів Дар’є та Савоніуса від коефіцієнта швидкохідності для різних коефіцієнтів заповнення та чисел Рейнольдса.

- показано, що динаміка ВЕУ з вертикально-осьовою схемою описується системою диференціальних рівнянь 68-го порядку;

- встановлені величини напруг і деформацій, а також коефіцієнти запасу міцності елементів конструкцій ВО ВЕУ.

^ Практична цінність роботи полягає у створенні програмно-методичного забезпечення для чисельного моделювання нестаціонарних процесів динаміки та аеродинаміки вертикально-осьових вітроагрегатів, а також у визначенні залежностей основних аеродинамічних, динамічних та енергетичних параметрів ВЕУ від коефіцієнтів швидкохідності, заповнення та чисел Рейнольдса.

Розроблені методики використовуються на підприємстві ЗАТ «ВЕСТА-Дніпро», що входить до Міжнародної науково-промислової корпорації (МНПК) «ВЕСТА» (м. Дніпропетровськ) при проектуванні та розробці нових ВЕУ, виборі раціональної форми роторів, режимів роботи ВЕУ. Отримані параметричні залежності можуть використовуватися для вдосконалення існуючих інженерних та напівемпіричних методик.

Публікації. Результати, наведені в роботі, опубліковано в 60 наукових роботах, з них основні висвітлені в 20 роботах, що надруковані у виданнях, включених до переліку фахових видань ВАК України.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Сучасний стан та тенденції розвитку вітроенергетики. Наведено огляд сучасного стану вітроенергетики у світі та в Україні. Виконано огляд моделей і методів розрахунку динамічних, аеродинамічних та енергетичних характеристик ВО ВЕУ. Відомі методики розрахунку аеродинамічних характеристик ВО ВЕУ засновані на методі дискретних вихорів, імпульсних та вихорових моделях, які наближено описують інтегральні характеристики роторів. Ці моделі не враховують такі важливі фактори, як взаємний вплив лопатей, динамічний зрив потоку, а також особливості поля швидкостей навколо самого ротора та у сліді вітроагрегату при його роботі. Таким чином, існує потреба в застосуванні підходів, що дозволяють досліджувати та визначати як загальну структуру течії, так і аеродинамічні та динамічні характеристики ВЕУ. Одним з найбільш перспективних напрямків розрахунку аеродинамічних, динамічних та енергетичних характеристик ротора ВЕУ є спільне чисельне розв’язування рівнянь динаміки в’язкої нестисливої рідини та твердого тіла.

^ Розділ 2. Постановка зв'язаної задачі аеродинаміки та динаміки роторів вертикально-осьових вітроенергетичних установок. У роботі розглядаються ротори Дар’є та Савоніуса (рис. 1).


Ось обертання

Потік вітру



Потік вітру

Ось обертання


а)

б)

Рис. 1. Розрахункові схеми для роторів Дар’є (а) та Савоніуса (б)

Процеси аеродинаміки та динаміки вітроагрегата описуються осередненими за Рейнольдсом рівняннями Нав’є-Стокса нестисливої рідини і рівнянням обертання ротора відносно нерухомої осі



, 

, 

, 

де ,  – декартові координати ;  – час;  – декартові складові вектора швидкості ;  – тиск;  – щільність; і  –  молекулярний і турбулентний коефіцієнти кінематичної в'язкості;  – момент інерції ротора; – кутова швидкість обертання; – крутильний момент, обумовлений дією потоку на лопаті ВЕУ;  – момент корисного навантаження, прикладений до вала електрогенератора; – результуючий момент тертя.

При моделюванні турбулентності використовуються однопараметричні диференціальні моделі турбулентності: стандартна модель Spalart-Allmaras (SA); модель SA, з урахуванням обертання і кривизни ліній течії (SARC); модель SA адаптована до тензора швидкостей деформацій (SALSA).

^ Розділ 3. Програмно-методичне забезпечення для чисельного моделювання нестаціонарних течій на основі рівнянь Нав’є-Стокса. Система вихідних рівнянь (1)-(2), замкнута однією з диференційних моделей турбулентності, записана відносно довільної криволінійної системи координат. Узгодження полів тиску та швидкості здійснюється за методом штучної стисливості, модифікованим для розрахунку нестаціонарних течій

, 

де – вектор нев’язок рівнянь,

, , , . 

В’язкі члени в криволінійній системі координат мають вигляд



де J – якобіан перетворення координат; – метричні коефіцієнти; – контраваріантні компоненти вектора швидкості; – число Рейнольдса.

^ Розділ 4. Чисельне моделювання нестаціонарного обтікання елементів вертикально-осьової вітроенергетичної установки.

Обтікання циліндра, що обертається (ефект Магнуса). Результати розрахунків показали, що обертання приводить до прискорення течії на одній стороні циліндра і уповільнення на іншій у залежності від відношення лінійної швидкості обертання поверхні циліндра до швидкості незбуреного потоку.

^ Докритичне та закритичне обтікання профілю NACA 4412 турбулентним потоком. Було виконано порівняння результатів розрахунків обтікання профілю NACA 4412 при числі з використанням моделей турбулентності SA, SARC та SALSA. Встановлено, що для докритичного режиму обтікання профілю (слабкий відрив – 12) вибір моделі турбулентності істотно не впливає на результати розрахунків.

На закритичному режимі обтікання профілю (масивний відрив – 18) найбільші розміри відривної зони виявляються при використанні моделі турбулентності SALSA (рис. 2). Встановлено, що при закритичному режимі обтікання використання моделі турбулентності SALSA приводить до істотного поліпшення отриманих результатів у порівнянні з моделями SA і SARC.

^ Обтікання профілю NACA 0015, що коливається. Розрахунки обтікання профілю NACA 0015, що коливається, проведено при числі Рейнольдса для трьох режимів обтікання: а) слабкий відрив потоку, що відповідає середньому куту атаки ; б) докритичне обтікання профілю (розвинений відрив), що відповідає ; в) закритичне обтікання профілю (масивний відрив), що відповідає . Основна течія у випадку докритичного обтікання профілю за наявності розвиненого відриву потоку ( ) стаціонарна, відривна зона не перевищує половини довжини профілю, спостерігаються окремі коливання у сліді та у частині відривної зони. Залежності коефіцієнтів піднімальної сили та лобового опору від кута атаки при гармонійних коливаннях профілю 0015 наведено на рис. 4. Результати, отримані з використанням моделі турбулентності SALSA, задовільно збігаються з експериментальними даними.

Структура течії при закритичному обтіканні профілю та наявності масивного відриву потоку характеризується великим впливом нестаціонарних явищ (рис. 5). Показано перевагу моделі турбулентності SALSA у порівнянні з моделями SA, SARC при розрахунку течій з розвиненим відривом потоку.



а)



б)



в)



а)



б)



в)

Рис. 2. Лінії течії для кута атаки 18:

а) SA; б) SARC; в) SALSA

Рис. 3. Ізосмуги турбулентної в'язкості для кута атаки 18: а) SA; б) SARC; в) SALSA



а) б)

Рис. 4. Залежності коефіцієнтів піднімальної сили (а) і лобового опору (б) від кутового положення профілю ()  - модель SA (дана робота);  - модель SALSA (дана робота);  - експеримент R. Sheldahl (статичний профіль); ○ – експеримент R. Piziali (профіль, що коливається); -модель Baldwin-Barth (розрахунок U.Bunge); ▲-модель Wilcox (розрахунок U.Bunge); □-модель SA (розрахунок U.Bunge);  -модель SALSA (розрахунок U.Bunge)



а)



б)



в)



г)

Рис. 5. Контури завихрення, отримані за допомогою моделі турбулентності SALSA: а) ; б) ; в) ; г)  ( - профіль рухається вгору, - профіль рухається вниз)

Обтікання нерухомого профілю NACA 0018. Представлені результати розрахунків, що проведені для нерухомого профілю NACA 0018 при числі Рейнольдса , для двох режимів обтікання: а) α = 10; б) α = 30 (рис. 6).



а) б)

Рис. 6. Контури завихрення при обтіканні профілю NACA 0018 (α = 30º): а) t = 0; б) t = 3.6

Розділ 5. Ротор Дар’є. У розділі наведено результати чисельного моделювання обтікання одиночної лопаті, що обертається, а також ротора Дар’є з двома та трьома лопатями.

Чисельне моделювання обтікання лопаті, що обертається, проведено при різних коефіцієнтах швидкохідності . За коефіцієнтом тангенціальної сили при спостерігається широкий розкид експериментальних та розрахункових даних (рис. 7). Результати даної роботи краще погоджуються з відомими експериментальними даними, ніж розрахунки інших авторів, особливо в навітряній частині траєкторії лопаті. Основний крутильний момент створюється на навітряній ділянці траєкторії лопаті (рис. 8). Аналіз результатів розрахунків показав, що потік, проходячи через навітряну ділянку траєкторії лопаті, втрачає частину своєї кінетичної енергії. Саме тому коефіцієнт крутильного моменту лопаті більше на цій ділянці, ніж на підвітряній.


четвертий оберт ротора


Рис. 7. Зміна коефіцієнта тангенціальної сили лопаті від кутового положення ротора 

 -розрахунок I. Paraschivoiu;○,+ - експеримент J.Oler; --  розрахунок J.Strickland; ▬ дана робота

Рис. 8. Зміна неосереднених коефіцієнтів крутильного моменту від кутового положення ротора для різних коефіцієнтів швидкохідності

У роботі для ілюстрації особливостей обтікання ротора Дар’є були обрані геометричні параметри та коефіцієнт швидкохідності, що відповідають експериментальній роботі G. Brochier (рис. 9). На рис. 8 б окрім стандартної візуалізації вихорів додано суцільні та пунктирні лінії, а також окремі точки для того, щоб стиль інтерпретації розрахункових даних відповідав стилю візуалізації експериментальних даних роботи G. Brochier. Наведено реконструкцію структури течії при роботі дво- і трилопатевого роторів Дар’є на основі натурного (а) та обчислювального (б) експерименту (рис. 10). Для наочності залишені вихори максимальної інтенсивності. Виділено стадії зародження, розвитку та зриву вихорів за різних положень лопаті на траєкторії.

Проведено аналіз картини візуалізації течії при роботі ротора Дар’є в умовах динамічного зриву потоку на основі натурного (данні ЦАГІ) (рис. 11 а) і обчислювального (рис. 11 б) експериментів. У цілому картина течії поблизу ротора Дар’є характеризується істотними нестаціонарними явищами. До них належать, у першу чергу, динамічний зрив потоку, утворення складної системи вихорів, підвищення рівня турбулентності в затіненій області, взаємодія вихорів різних розмірів, швидкості руху та інтенсивності з поверхнею ротора.

Встановлено вплив чисел Рейнольдса, коефіцієнтів швидкохідності та заповнення на енергетичні характеристики ротора Дар’є (рис. 12, 13). Показано, що зростання числа Рейнольдса приводить до збільшення значень коефіцієнта потужності (рис. 12, 13). При зменшенні коефіцієнта заповнення ротора Дар’є коефіцієнт потужності стає менш чутливим до зміни коефіцієнта швидкохідності.


Слід від вежі

Вихор з передньої крайки

Вихор із задньої крайки


а) а)


Слід від вежі

Вихор з передньої крайки

Вихор із задньої крайки


б) б)

Рис. 9. Візуалізація течії при роботі дволопатевого ротора Дар’є для на основі натурного (а) та обчислювального (б) експериментів

Рис. 10. Реконструкція структури течії
при роботі дволопатевого ротора Дар’є для на основі натурного (а) та обчислювального (б) експериментів



а) б)

Рис. 11. Візуалізація структури течії при роботі трилопатевого ротора Дар’є для коефіцієнта швидкохідності λ = 3 на основі натурного (а) та обчислювального (б) експериментів



Рис. 12. Залежність осередненого коефіцієнта потужності ротора Дар’є від коефіцієнта швидкохідності для різних чисел Рейнольдса ( )

Рис. 13. Залежність осередненого коефіцієнта потужності ротора Дар’є від коефіцієнта швидкохідності для різних коефіцієнтів заповнення ( )

Розділ 6. Ротор Савоніуса. У розділі наведено результати трьох типів обчислювальних експериментів з вивчення аеродинамічних та енергетичних характеристик дво- та трилопатевого ротора Савоніуса.

Перший тип – обчислювальні експерименти для нерухомого ротора Савоніуса. Для більшості кутових положень ротора Савоніуса осереднений за часом коефіцієнт крутильного моменту позитивний.

Другий тип – обчислювальні експерименти при фіксованому коефіцієнті швидкохідності ротора. Обертання ротора при характеризується квазістаціонарним режимом течії. Виділено основні стадії формування вихорової структури при обертанні ротора (рис. 14, 15). У дволопатевого ротора значення енергетичних характеристик вище, ніж у трилопатевого. Отримані результати задовільно співпадають з відомими експериментальними даними.

Третій тип обчислювальних експериментів – вирішення зв'язаної задачі динаміки та аеродинаміки трилопатевого ротора Савоніуса. Проаналізовано картину течії навколо ротора, наведено залежності коефіцієнтів лобового опору, піднімальної сили та крутильного моменту, а також кутової швидкості від часу.



Рис. 14. Контури завихрення біля рухливого () дволопатевого ротора Савоніуса:

Рис. 15. Контури завихрення біля рухливого () трилопатевого ротора Савоніуса


Розділ 7. Розробка узагальнених розрахункових схем вертикально-осьових ВЕУ з урахуванням пружної піддатливості елементів конструкції.

При дослідженні впливу пружної піддатливості елементів конструкції ВО ВЕУ на її динаміку в різних режимах експлуатації враховується піддатливість опори, лопаті, траверси, тихохідного і швидкохідного валів. При цьому використається еквівалентне подання перерахованих пружних елементів, що мають, у загальному випадку, розподілену по довжині міцність на вигин і крутіння, у вигляді сукупностей триланкових еквівалентних механізмів суперелементів. Податливі конструктивні елементи, міцність на вигин яких у двох взаємно перпендикулярних площинах порівнянні (відповідно для кожного з них) будемо моделювати суперелементами з п'ятьма ступенями рухливості. До таких елементів ВО ВЕУ відноситься опора та тихохідний вал.

У результаті еквівалентної заміни ВО ВЕУ середнього класу (рис 16) ставиться у відповідність еквівалентний механізм, наведений на рис. 17. Рівняння динаміки ВО ВЕУ отримані у формі рівнянь Лагранжа 2-го роду. Отримана система звичайних диференціальних рівнянь має 68-й порядок

(j=).

Розроблена модель динаміки ВО ВЕУ становить алгоритмічну основу програми мовою MATLAB, призначеної для імітаційного моделювання робочих режимів роботи ВО ВЕУ з модифікованим ротором Дар’є з метою вибору раціональної компоновочної схеми та оптимальних конструктивних параметрів.



Рис. 16. Вертикально-осьова вітроенергетична установка ВЕУ-0420

Рис. 17. Базова розрахункова схема ВО ВЕУ середнього класу


Розділ 8. Формування розрахункових схем і розробка моделей динаміки ВЕУ для імітаційного моделювання їх номінальних і робочих режимів.

Модель динаміки вертикально-осьовий ВЕУ з урахуванням пружної піддатливості опори, траверс і лопатей розроблена з використанням інструментальних засобів SimMechanics. Імітаційне моделювання при тестових розрахунках проводилося для масово-інерційних і жорсткостних характеристик ротора й опори ВО ВЕУ потужністю 500 кВт. За числовими результатами імітаційного моделювання виконана анімація досліджуваних динамічних процесів.

Фрагменти анімації результатів імітаційного моделювання аварійного режиму наведені на рис. 18. Кадри наочно відбивають поводження лопати, що відірвалася, дозволяючи прогнозувати негативні наслідки аварії.



Рис. 18. Фрагменти анімації аварійного режиму ВО ВЕУ при порушенні цілісності шарніра кріплення нижньої траверси до лопати (відрив лопаті)

Розділ 9. Розробка конструктивних елементів і розрахунок напружено-деформованого стану вузлів експериментальних ВО ВЕУ.

У розділі розглянуті питання побудови тривимірних твердотільних моделей вузлів тихохідного вала та нерухомої частини опорно-поворотного вузла експериментальної ВО ВЕУ з Н-ротором Дар'є потужністю 20 кВт та 420 кВт., відповідно. Напружено-деформований стан і динамічний аналіз вузлів тихохідного вала досліджувалися методом кінцевих елементів. Технологія застосування методу передбачає створення тривимірної твердотільної комп'ютерної моделі з використанням методу полігональної графіки, формуванні сітки кінцевих елементів, проведення динамічних розрахунків та розрахунків на міцність. Розрахункова схема вала сформована з урахуванням його реального навантаження у складі ВО ВЕУ. Результати розрахунків напружено-деформованого стану тихохідного вала, а також перших трьох форм і частот коливань наведені на рис. 19. Частоти форм коливань дорівнюють – ~0,589 Гц, ~3,71 Гц, ~10,672 Гц, відповідно. Встановлено, що розраховані частоти є небажаними для власних частот опорної конструкції, що має бути враховано при її проектуванні.



а) б) в)

Рис. 19. Епюра напруг(а), деформацій (б) та коефіцієнта безпеки (в) верхньої ділянки тихохідного вала

В
Рис. 20. Загальний вид частини ОПВ і її звичайна елементна модель

Рис. 21. Розподіл еквівалентних напруг на корпусі ОПВ
иконано аналіз міцності нерухомої частини опорно-підшипникового ву
зла (ОПВ) вертикально-осьової ВЕУ з Н-ротором Дар'є потужністю 420 кВт (рис. 20) на основі методу кінцевих елементів. У загальному випадку при роботі ВО ВЕУ нерухома частина ОПВ навантажується через верхній і нижній підшипники аеродинамічними та інерційними силами від ротора й власною вагою ОПВ й ротора. У якості вихідних даних використаються інтегральні навантаження, що діють на ротор. У результаті розрахунків отримані поля компонент напруг. Виділені найбільш навантажені місця в стислій і розтягнутій зонах (рис. 21).


ВИСНОВКИ

У роботі наведено новий розв’язок актуальної задачі дослідження процесів аеродинаміки та динаміки роторів вертикально-осьових вітроенергетичних установок на основі методу кінцевих об’ємів та кінцевих елементів. Виконано аналіз структури та закономірностей розвитку нестаціонарних турбулентних нестисливих течій при обтіканні роторів Дар’є та Савоніуса. Встановлено вплив чисел Рейнольдса, коефіцієнтів швидкохідності та заповнення на енергетичні характеристики ВО ВЕУ. Проведено імітаційне моделювання штатних й аварійних режимів роботи ВО ВЕУ з Н-ротором Дар’є. Встановлено величини напруг, деформацій та коефіцієнт запасу міцності при навантаженні елементів конструкцій ВЕУ граничними навантаженнями.

Основні наукові та практичні результати проведених досліджень полягають у наступному:

1. На базі осереднених за Рейнольдсом рівнянь Нав’є-Стокса нестисливої рідини та рівняння обертання твердого тіла відносно нерухомої осі побудовано математичну модель для дослідження взаємного впливу процесів аеродинаміки та динаміки роторів вертикально-осьових вітроенергетичних установок.

2. Розроблено програмно-методичне забезпечення для чисельного моделювання та визначення основних параметрів нестаціонарного обтікання роторів вертикально-осьових вітроенергетичних установок.

3. Проведено порівняння результатів розрахунків обтікання нерухомого профілю та профілю, що коливається, з відомими експериментальними та розрахунковими даними. Показано перевагу моделі турбулентності SALSA над моделями турбулентності SA та SARC при розрахунку течій з розвиненим двовимірним нестаціонарним відривом потоку.

4. Виконано аналіз поля течії навколо ротора Дар’є. Виділено стадії зародження, розвитку та зриву вихорів за різних положень лопаті на траєкторії. Показано, що в’язкі та динамічні ефекти відіграють важливу роль при роботі ротора Дар’є, максимальний крутильний момент створюється на навітряній ділянці траєкторії лопаті. Встановлено влив числа Рейнольдса, коефіцієнтів швидкохідності та заповнення на енергетичні характеристики ротора Дар’є. Показано, що зростання числа Рейнольдса приводить до збільшення значень коефіцієнта потужності. При зменшенні коефіцієнта заповнення ротора Дар’є коефіцієнт потужності стає менш чутливим до зміни коефіцієнта швидкохідності.

5. Вирішено зв’язану задачу динаміки та аеродинаміки трилопатевого ротора Савоніуса. Виділено основні стадії формування вихорової структури при обертанні дво- та трилопатевого ротора. В дослідженому діапазоні визначальних параметрів у дволопатевого ротора Савоніуса значення енергетичних характеристик вище, ніж у трилопатевого. Отримані результати задовільно погоджуються з відомими експериментальними даними.

6. Отримано рівняння динаміки ВЕУ у формі рівнянь Лагранжа 2-го роду з використанням апарату однорідних координат. Використання апарату однорідних координат дозволяє формалізувати процедуру виводу рівнянь динаміки, записати їх у компактній матричній формі, зручної для аналітичного дослідження й програмної реалізації при розрахунках на ЕОМ. Показано, що динаміка ВЕУ з вертикально-осьовою схемою описується системою диференціальних рівнянь 68-го порядку.

7. Розроблено модель динаміки для моделювання аварійних режимів роботи вертикально-осьової установки з Н-ротором Дар’є та V-подібними траверсами. Проведено тестові розрахунки процесу відриву лопаті від нижньої траверси за допомогою імітаційної моделі та здійснена візуалізація даного процесу.

8. Створено тривимірну твердотільну модель вузлів тихохідного вала та нерухомої частини опорно-поворотного вузла експериментальної ВО ВЕУ з Н-ротором Дар’є потужністю 20 кВт і 420 кВт., відповідно. Досліджено напружено-деформований стан і проведений динамічний аналіз вузлів тихохідного вала методом кінцевих елементів. Результати розрахунку напружено-деформованого стану вала дозволили встановити величини напруг при навантаженні вала граничним розрахунковим крутним моментом, деформації та коефіцієнт запасу міцності. Розраховано та візуалізовано перші три форми коливань тихохідного вала. Встановлено, що розраховані частоти є небажаними для власних частот опорної конструкції, що має бути враховано при її проектуванні.

Скачать, 103.56kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт
Загрузка...


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru