Категории:

Вокальна музика     Вступ. Бесіда про вокальну музику

Поиск по сайту:


страница2/6
Дата24.03.2012
Размер0.78 Mb.
ТипУрок
Аналіз прослуханого твору
Підсумки уроку
Урок № 8. СИМФОНІЧНА МУЗИКА. ВІД ПІСНІ ДО СИМФОНІЇ
Симфонія – це великий музичний твір для симфонічного оркестру, що складається з чотирьох частин, кожна з яких має свою назву та
П. Чайковський і Україна
Слухання. Фінал Другої симфонії П. Чайковського
Повторення пісні „Веселкова”
Караоке. Пісня „Веселкова”
Приспів Підсумки уроку
Урок № 9. МУЗИЧНІ ОБРАЗИ В НАРОДНІЙ ТВОРЧОСТІ. КАЗКА
Слухання. Пісня „Ой єсть в лісі калина”
Демонстрація пісні „Чарівний смичок”
Українська народна казка „Чарівна скрипка”
Підсумки уроку
Урок № 10. АМАТОРСЬКЕ МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО. МУЗИЧНІ ОБРАЗИ В КАЗЦІ
Чонгурі – грузинський чотириструнний щипковий інструмент із тихим голосом і ніжним звучанням.
Бесіда про пісню „Чарівний смичок”
Робота над піснею „Чарівний смичок”
Караоке. Пісня „Чарівний смичок”
Підсумки уроку
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

^ Аналіз прослуханого твору
Поміркуйте, що спільного та відмінного між двома танцями.
Поміркуйте, яким є настрій двох прослуханих фрагментів.

^ Підсумки уроку
Сьогодні ми вивчили сучасну пісню „Веселкова” Ольги Янушкевич на слова поетеси Марії Ясакової. Дізналися про балет; познайомилися з творчістю композитора Сергія Прокоф’єва (зокрема з фрагментами з його балету «Попелюшка»: „Па-де-шаль” та „Аморозо”).
 


^ Урок № 8. СИМФОНІЧНА МУЗИКА. ВІД ПІСНІ ДО СИМФОНІЇ    
Вступ. Почуття, настрої в музиці. Симфонія
Які почуття, настрої переживає людина?
Радість, смуток, безтурботність, щастя, тривога, замріяність, піднесеність, розгніваність.
Як композитору передати душевний світ людини з усіма його складнощами: суперечливими почуттями, думками, що безперервно змінюють одна одну, протирічать одна одній, взаємодіють?
Яку форму обрати композитору для передачі цього світу, на яких думках і почуттях зосередитись?
Саме симфонія краще, ніж інші види музики, здатна передати картину суперечливих почуттів. Ось чому майже всі композитори зверталися до написання симфоній!
^ Симфонія – це великий музичний твір для симфонічного оркестру, що складається з чотирьох частин, кожна з яких має свою назву та характер.

Відомості про симфонію, інструменти симфонічного оркестру
Симфонії виконує симфонічний оркестр, який складається з таких груп:
- струнні інструменти (скрипка, віолончель, альт, контрабас);
- дерев’яні духові інструменти (флейта, гобой, кларнет);
- мідні духові інструменти (валторна, труба, тромбон);
- ударні інструменти (литаври, бубон, тарілки, барабан).

^ П. Чайковський і Україна
Творча спадщина Чайковського охоплює майже всі музичні жанри, однак чільне місце в ній посідають опера та симфонія. Композитор багато років поспіль проводив літо на лоні української природи – Черкащині, Поділлі, Сумщині; бував у Києві, Харкові, Одесі. Творчість Чайковського тісно пов’язана з Україною.
У його творах надзвичайно талановито, по-новому звучать мелодії українських народних пісень.

^ Слухання. Фінал Другої симфонії П. Чайковського

Аналіз прослуханого твору
Який характер прослуханого твору?
Який темп прослуханої музики?
Яку українську народну пісню використав композитор у фіналі Другої симфонії?

^ Повторення пісні „Веселкова”
Виконайте „Веселкову” весело, завзято.
Співайте пісню м’яким, округленим звуком, зберігаючи чітку, ясну вимову.
Під час співу не виділяйтесь із загального хору.

^ Караоке. Пісня „Веселкова”
1. За веселковим, за небокраєм
Хтось на сопілці чарівно грає.
А чи то грає, чи то здається,
Чи пісня лине із мого серця?
Приспів.
Над моїм краєм,
Над моїм містом
Пісня лунає
Голосом чистим.
Пісня злітає
У світ широкий.
Веселка грає
На семи нотах
2. В чарівній пісні слова чудові,
Всі кольорові, всі веселкові.
Краплини сонця у кожнім слові.
Краплини щастя — теж кольорові
Приспів.
3. За веселковим, за небокраєм
Срібні дзвіночки хтось розсипає.
На тих дзвіночках веселка грає,
Пісня лунає над рідним краєм.
^ Приспів

Підсумки уроку
Дід П. Чайковського, як ми вже знаємо, був родом з України, а саме – з Кам’янки, що неподалік від с.Гриньки, де й народився М. Лисенко. Тому мелодії українських народних пісень були так близькі Чайковському і тому він використав в Другій симфонії українську народну пісню „Журавель”.
Сьогодні ми завершили роботу над піснею „Веселкова”.
 


^ Урок № 9. МУЗИЧНІ ОБРАЗИ В НАРОДНІЙ ТВОРЧОСТІ. КАЗКА    
Вступ. Музика в літературі
Сьогодні ми вкотре переконаємося, наскільки важливим є літературне мистецтво для музики: пісня, кантата, опера, балет нерозривно пов'язані з літературою. Ці музичні жанри не можуть без неї існувати.
А чи може література існувати без музики?..
Щоб відповісти, спочатку пригадаємо народні пісні і поміркуймо, чи всі вони можуть бути просто віршами.
Прослухайте знайому українську народну пісню „Ой єсть в лісі калина”.

^ Слухання. Пісня „Ой єсть в лісі калина”
Ви переконалися – дзвінко, весело, жартівливо! Одним словом – гарно!
Прочитайте слова пісні як вірш, без співу.
Ой, єсть в лісі калина.
Ой, єсть в лісі калина.
Калина-калина,
Комарики-дзюбрики,
Калина.
Там стояла дівчина.
Там стояла дівчина.
Дівчина-дівчина,
Комарики-дзюбрики,
Дівчина.
Цвіт-калину ламала.
Цвіт-калину ламала.
Ламала-ламала,
Комарики-дзюбрики,
Ламала.
Та й в пучечки в'язала.
Та й в пучечки в'язала.
В'язала-в'язала,
Комарики-дзюбрики,
В'язала.
„Комарики-дзюбрики” та часте повторювання слів виглядає курйозним і неприродним без мелодії. Це не вірш, а пісня — музичний жанр, в якому, як ми вже переконалися, є невіддільними віршований текст і мелодія.
Лише деякі з народних пісень могли б жити як поезії (без музики). Наприклад, норвезька народна пісня „Чарівний смичок”.

^ Демонстрація пісні „Чарівний смичок”

Розучування пісні „Чарівний смичок”

Караоке. Пісня „Чарівний смичок”
1. Прийшов у село музикант-старичок,
В руках музиканта – чарівний смичок.
Ударив у струни – зібрався народ.
Танцює, співає, сміється село.
2. Проходив багач – як почув скрипаля,
То враз його заздрість за душу взяла.
– Продай свою скрипку! Тобі заплачу,
За неї віддам я всього досхочу!
3. – Ні! скрипку свою я тобі не продам.
Дорослим потрібна вона й дітлахам.
Під звуки її веселиться народ,
Танцює, співає, сміється село!

^ Українська народна казка „Чарівна скрипка”
Ми виконали пісню „Чарівний смичок”, існує також казка про чарівну скрипку.
Вона народилася на Буковині – у співучому краї, що славиться різноманіттям чудових і своєрідних народних пісенних мелодій, а також запальними танцювальними ритмами.

Жив колись на світі бідний русин. Життя проминало, а у чоловіка ні сина, ні багатства – сама біда в хаті. Пішов бідняк найматися до графа, якого буковинці любили, як сіль в оці чи тернину в боці.
– Підеш молотити, – сказав граф, – а за роботу візьмеш те, що в чоботи нападає.
Русин погодився. Цілий місяць вимахував ціпом і приносив у чоботах заробіток. Нарешті провіяв зароблене зерно, розстелив на ряднині, аби просушилося. Та горобці теж були голодні й видзьобали все до зернини.
Побачив це русин, кинув спересердя брилем об землю:
– А смерека б вас побила!
– Не сердься, добрий чоловіче, – запищало в нього за спиною. Я – одна зернина, яку не з'їли горобці.
Нахилився русин, підняв листок лопуха і помітив золоту зернину. А вона радить:
– Ти мене не їж, а посій у землю і поливай три рази на день водою з Черемошу.
Русин так і зробив. А одного ранку почув він за вікном таку чудову музику, що за серце брала. Виглянув. На тому місці, де була посіяна зернина, виросла дивна яблуня. З її гілля звисали не яблука, а скрипки – із зеленими і жовтими смугами. Зачудувався русин і вийшов надвір. Не встиг підійти до чарівного дерева, як почув:
– Добридень, тату!
– Добридень,— відповів русин. – А хто мене називає татом?
– Це я, ваш син Петрик, – і з яблуні скочив красний хлопець зі скрипкою в руках.
– Що це таке? – запитав батько.
– А то така скрипка, що коли погладжу на ній зелені смуги, то омолоджується добро, а як торкнуся жовтих – старіється зло.
Чоловік не міг нарадуватися чарівному синові.
Однієї неділі Петрик подався у село. На толоці побачив людей. Вони намагалася танцювати, але всі були такі змарнілі, що падали з ніг.
– Що ті люди роблять? – спитав Петрик селян.
– Весілля справляють, – відповів один дід. – Але граф їх зовсім виснажив роботою.
Погладив хлопчина зелені смуги скрипки і втяв веселої. Люди стали жвавими, щасливими. Молодий із молодою – як місяць із зірницею. І всі пустилися до танцю-тропотанцю. А граф вийшов на балкон палацу, глянув у бік толоки і аж рота роззявив від подиву. Він наказав гайдукам позаганяти всіх селян до своїх воріт. Прийшли бідні люди, поскидали брилі.
– Бачу, що від музики ви дістали добру силу. Завтра під горою маєте продовбати великий прохід, аби весь Черемош міг туди текти!
Наступного дня зранку люди взяли мотики й лопати і подалися до гори. Минали дні, тижні, місяці, доки продовбали крізь гору тунель. Подивився граф і каже:
– Тепер побудуйте всередині гори високий палац – з великими залами, довгими коридорами, ясними світлицями. Брама до палацу має бути така, аби її закрила і мала дитина, а відчинити міг тільки один я.
Рушили бідні люди до хати, де жив із родичами Петрик. Викликали його й докоряють:
– Ти дав нам снагу видовбати діру для ріки, а тепер лишив нас у біді?..
Петрик відповів:
– Завтра всі до одного беріть кияння, довбні та лопати і йдіть до гори. Я прийду на поміч.
Наступного дня люди прийшли до гори, але ніхто не міг підняти ні кия, ні лопати. Тут Петрик погладив зелені смуги скрипки, приклав смичок до струн і врізав коломийку. Люди помолоділи, дістали красну силу — аж уламки скелі розліталися. Коли все було готове, граф розіслав гайдуків скликати гостей. Гості зібралися в палаці, який збудували всередині гори.
Прийшов туди Петрик. Граф наказав слугам викинути зухвалого хлопця, але той погладив жовті смуги скрипки, приклав смичок до струн і заграв. У палаці одразу притихли. Граф згорбився, руки затремтіли. Петрик вийшов за браму і зачинив її назавжди.
Минули роки, брама обросла травою-муравою. Про графа ніхто й не згадував. А про Петрика та його чарівну скрипку розповідають і донині.

^ Підсумки уроку
Невідомі творці казок та оповідань, в яких виражено народну мудрість, прекрасно розуміли, як впливає музика на людину, тому з любов'ю та захопленням розповідали про народних умільців, котрі майстерно володіли мовою музики. Це — свідчення того, що народ завжди високо цінував і з великою повагою та особливою любов'ю ставився до музикантів-аматорів, які силою свого мистецтва допомагали творити добро, несли людям радість та розраду.
 


^ Урок № 10. АМАТОРСЬКЕ МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО. МУЗИЧНІ ОБРАЗИ В КАЗЦІ    
Вступ. Музичні образи в казці
Музика присутня у багатьох казках народів світу в чарівних історіях про талановитих музикантів, їхні інструменти та чудодійну силу музики. Наприклад, у грузинській народній казці „Чонгуріст” юнак співав і грав на чонгурі.
^ Чонгурі – грузинський чотириструнний щипковий інструмент із тихим голосом і ніжним звучанням.

Грузинська народна казка „Чонгуріст”
Жив на світі цар. Мав він дочку прекрасну, як сонце. Багато славних і знатних юнаків просили її руки, та цар усім відмовляв.
– Принеси спочатку яблуко безсмертя, – говорив цар кожному, – і доведи, що ти гідний царівни.
Поблизу від палацу жив бідний юнак. Славився він своїми піснями та грою на чонгурі. Покохав юнак прекрасну царівну і попросив у царя дозволу взяти її за дружину.
Не прогнав цар бідного чонгуріста, а сказав йому, як і всім говорив:
– Добудеш для мене яблуко безсмертя, – буде по-твоєму.
Узяв чонгуріст чонгурі та й подався в путь. Ішов він, ішов, дев'ять гір перейшов та й бачить: розкинувся на схилах пагорба сад. Загорожа навкруги саду кам'яна, висока-превисока. Чонгуріст обійшов сад – з ранку до вечора йшов! – входу не знайшов.
Іде юнак, грає на чонгурі та співає лагідну пісню. Завмер сад, перестали шелестіти листям дерева. Слухають пісню гори й долини. Пташки, що пролітали в небі, посідали на дерева, щоб послухати пісню чонгуріста.
І зараз почув людину страшний гвелвешапі, що стеріг чарівну яблуню, та й розсунув камінну огорожу.
Іде чонгуріст садом, співає сумну пісню.
Відкрив гвелвешапі величезну пащу, понісся на людину... і раптом завмер.
Утихомирила лагідна пісня лють злого чудовиська.
А чонгуріст іде собі, звучать солодкі звуки його пісні.
З очей гвелвешапі побігли сльози, незнана печаль охопила його. Та раптом порвалися струни чонгурі. Зупинився юнак перед гвелвешапі, чекаючи своєї долі.
А гвелвешапі зірвав яблуко і подав юнакові.
– Візьми яблуко, не бійся. Ніколи ще зі мною не розмовляли мовою пісні. Бери це яблуко безсмертя, воно твоє. Бо безсмертна людина, яка здатна скласти таку чарівну пісню.

^ Бесіда про пісню „Чарівний смичок”
Невідомі творці казок та оповідань, в яких виражена народна мудрість, прекрасно розуміли, як впливає музика на людину, тому з любов'ю та захопленням розповідали про народних умільців, котрі майстерно володіли мовою музики. Так народжувалися музичні образи в казках та оповіданнях, а пізніше — і в літературних творах.
Яскравим прикладом є норвезька народна пісня „Чарівний смичок”. Головний герой казки майстерною грою на скрипці дарував людям радість і вселяв у їхні душі оптимізм.

^ Робота над піснею „Чарівний смичок”
Виконайте пісню „Чарівний смичок” стримано та легко.
Зверніть увагу на те, що вона починається не з повного такту, а із затакту.
У супроводі якого музичного інструмента звучить пісня „Чарівний смичок” і чому?

^ Караоке. Пісня „Чарівний смичок”
1. Прийшов у село музикант-старичок,
В руках музиканта – чарівний смичок.
Ударив у струни – зібрався народ.
Танцює, співає, сміється село.
2. Проходив багач – як почув скрипаля,
То враз його заздрість за душу взяла.
– Продай свою скрипку! Тобі заплачу,
За неї віддам я всього досхочу!
3. – Ні! скрипку свою я тобі не продам.
Дорослим потрібна вона й дітлахам.
Під звуки її веселиться народ,
Танцює, співає, сміється село!

^ Підсумки уроку
Сьогодні ми дізналися про народний грузинський інструмент чонгурі, познайомилися з грузинською народною казкою „Чонгуріст”, а також пригадали норвезьку народну пісню „Чарівний смичок”.
 


^ Урок № 11. ІНСТРУМЕНТАЛЬНА МУЗИКА В ПОЕЗІЇ. КВАРТЕТ    
Вступ. Відомості про пісню та авторів
Сьогодні ми розучимо одну з пісень Анатолія Житкевича.
Цей композитор – щаслива людина! Він зрозумів, що йому насправді потрібно. Пісня називається „Все це потрібно мені”. Автор пісні привертає нашу увагу до найдорожчого для людини у світі, у тому числі й до „гордих, крилатих пісень”.

^ Демонстрація пісні А. Житкевича „Все це потрібно мені”

Розучування пісні „Все це потрібно мені”

Караоке. Пісня „Все це потрібно мені”
Милі, чарівні слова,
Казка стара і нова,
Мрія висока, не грізна,
Ласка матусина ніжна,
Татова сильна рука,
І повноводна ріка
Горді, крилаті пісні —
Все це потрібно мені,
Все-все-все, Все-все-все,
Все це потрібно мені!
В полі тривкий колосок,
Сад і маленький лісок,
Мова моя солов'їна,
Рідна моя Україна,
Чисте дзвінке джерело,
Миле до болю село,
Спокій і мир на землі —
Все це потрібно мені
Все-все-все, Все-все-все,
Все це потрібно мені!

^ Музика в поезії.
Як ви думаєте, чи потрібна людям музична мова, якщо словами можна все сказати?..
Існує музика, яка насправді нікому не потрібна. Наприклад, така, яку описав Іван Крилов у своїй байці „Квартет”

^ Байка І. Крилова „Квартет”

Раз Мавпі та Мишкові, Ослу, Козлу,
Всім разом, як по змові,
Схотілося Квартет заграть.
Дві скрипки, ноти, бас і альт дістали
Й під липу в лузі посідали,
Щоб світ мистецтвом чарувать.
Ударили в смички,— ладу ж дарма шукать!
«Стій, братця, стій! — кричить їм Мавпа.
— Постривайте!
Хіба заграєм так? Інакше посідайте.
Ти з басом, Мишечко, сідай проти альта,
Я, прима, сяду проти втори;
Тоді вже буде музика не та:
У танець підуть ліс і гори!»
Знов сіли, почали Квартет;
А діло все не йде вперед.
«Стривайте ж, я знайшов секрет.—
Кричить Осел. — Усе в нас піде ладом,
Як поряд сядем».
Послухали Осла, поважно сіли вряд;
А все-таки Квартет не йде на лад.
Ще гірше, ніж раніш, пішли між ними чвари
І свари,
Кому і як сідать.
Припало Солов'ю якраз там пролітать.
До нього всі вдались, як до свого спасіння:
«Будь ласка,— мовили,— та ж наберись терпіння,
Допоможи Квартет улаштувать,
І ноти, й інструмент зуміли ми дістать,
Скажи лиш, як сідать!»
«Щоб буть музикою, потрібне тут уміння,
Та трохи тонших би ушей,—
їм одмовляє Соловей.—
То ж, як сідати,— сварки марні,
Бо з вас музики незугарні».

^ Квартет – це музичний твір для чотирьох виконавців (музикантів або співаків).
Також це група виконавців із чотирьох осіб.
Тобто квартет – це або чотири виконавці, або твір, який вони виконують.

^ Відомості про В. Барвінського
Оскільки справжньої музики у гope-квартету так і не вийшло, послухаймо дійсно красиву музику — Квартет для двох скрипок, альта та віолончелі Василя Барвінського.
Спочатку дізнаємось трохи про композитора. Василь Барвінський родом із Тернопільщини. Навчався у Львові та Празі (Чехія). Мелодичне багатство музики Барвінського знайоме вам ще з молодших класів.

^ Слухання. В. Барвінський. „Квартет для двох скрипок, альта і віолончелі”

Аналіз прослуханого твору
Поміркуйте, який характер прослуханого твору.
Поміркуйте, чи злагоджено звучить музика.

^ Підсумки уроку
Сьогодні ми розучили пісню Анатолія Житкевича «Все це потрібно мені», дізналися, що таке квартет, прослухали „Квартет для двох скрипок, альта та віолончелі” Василя Барвінського.
 


^ Урок 12. МУЗИЧНІ ОБРАЗИ В ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРАХ. ОПОВІДАННЯ    
Вступ. Авторські літературні твори
Ми говорили про народні казки, в яких музика виступає дійовою особою і є співучасником подій та переживань. Крім народних, є ще багато авторських літературних творів, у яких музичний образ дуже часто виступає дійовою особою. Наприклад, оповідання російського письменника Костянтина Паустовського „Старий кухар”.

^ Оповідання „Старий кухар” Паустовського
Одного зимового вечора 1786 року на околиці Відня в маленькому дерев'яному будинку помирав сліпий дід – колишній кухар графині Тун. Разом із кухарем жила його дочка Марія, дівчина років вісімнадцяти. Тільки й добра було в сторожці, що ліжко, лави на кривих ногах, грубий стіл, порцеляновий посуд, мережаний тріщинками, і, нарешті, клавесин – єдине багатство Марії...
Коли Марія вмила батька й наділа на нього прохолодну чисту сорочку, старий сказав:
– Я ніколи не любив священиків і монахів. Я не можу покликати сповідника, а мені ж треба перед смертю очистити свою совість.
– Що ж робити? – злякано спитала Марія.
– Вийди на вулицю, – сказав старий, – І попроси першого стрічного зайти в наш дім, хай висповідає перед смертю. Тобі ніхто не відмовить...
Хурделиця.
Марія довго чекала й прислухалась. Та ось їй здалося, що вздовж муру йде, наспівуючи, чоловік. Вона ступила йому назустріч, наскочила на нього й скрикнула. Чоловік зупинився й запитав:
— Хто тут?
Марія схопила його за руку і тремтячим голосом виповіла батькове прохання.
– Гаразд, – мовив чоловік тихо. – Хоч я й не священик, та вже нехай. Ходімо.
Вони ввійшли в дім.
Він був іще дуже молодий, цей незнайомий. Швидко присунув до ліжка табуретку, сів і, нахилившись, уважно й весело подивився в очі приреченому:
– Кажіть! Можливо, владою, даною мені не від Бога, а від мистецтва, якому я служу, я розважу останні ваші хвилини і зніму тягар із вашої душі.
– Я працював усе життя, поки не втратив зір, – прошепотів старий і притяг незнайомого за руку ближче до себе. – А хто працює, тому нема як грішити. Коли захворіла на сухоти моя дружина – її звали Марта – і лікар прописав їй дорогі ліки, велів годувати вершками й винними ягодами та напувати гарячим червоним вином, я вкрав із сервізу графині Тун невеличке золоте блюдо, розколов його на шматки й продав. І мені тепер важко про це згадувати й критись від моєї дочки, адже я навчив її не чіпати й крихти з чужого столу.
– А кого із слуг графині покарали за це? – спитав незнайомий.
– Присягаю, добродію, не покарали нікого, – відповів старий і заплакав. – Якби я знав, що золото не допоможе моїй Марті, хіба я зміг би вкрасти!
– Як вас звуть? – спитав незнайомий.
– Йоганн Мейер, добродію.
– Так от, Йоганне, – сказав незнайомий і поклав долоню на сліпі очі старого, – ви не завинили перед людьми. Те, що ви вчинили, – це не гріх і не крадіжка, а навпаки, можна вважати подвигом заради кохання.
– Амінь! – прошепотів старий.
– Амінь! – повторив незнайомий. – А тепер скажіть мені вашу останню волю.
– Я хочу, щоб хтось подбав про Марію.
– Я зроблю це. А ще чого ви хочете?
Тоді старий несподівано всміхнувся й голосно сказав:
– Я хотів би ще раз побачити Марту такою, якою зустрів замолоду. Побачити сонце і цей сад, коли він зацвіте весною. Але це неможливо, добродію. Не гнівайтеся на мене за нерозумні слова ...
– Добре, – сказав незнайомий і підвівся. – Добре, – повторив він, підійшов до клавесина й сів перед ним на табуретку. – Добре! – голосно сказав він утретє, і враз бистрий дзвін розсипався по сторожці, мовби хто брязнув на підлогу сотню кришталевих кульок.
– Слухайте, –сказав незнайомий. – Слухайте й дивіться.
Клавесин співав на повний голос уперше за багато років. Він сповнював своїми звуками не тільки сторожку, а й увесь сад...
– Я бачу, добродію! – сказав старий і підвівся на ліжку. – Я бачу день, коли я зустрівся з Мартою і вона, збентежена, розбила глечик з молоком. Це було взимку, в горах. Небо – прозоре, мов синє скло, і Марта сміялась. Сміялась...
Незнайомий грав далі.
– А тепер, – запитав він, – ви що-небудь бачите?
Старий мовчав, прислухаючись.
– Невже ви не бачите, – швидко сказав незнайомий, граючи далі, – як чорна ніч стала синьою, а потім блакитною, і тепле світло вже падає звідкілясь зверху; і на старому галуззі ваших дерев набрякають білі квіти? По-моєму, це цвіт яблуні, хоча звідси, з кімнати, він скидається на важкі тюльпани. Ви бачите: перший промінь упав на мур, нагрів його, і над ним струмує пара. Це, напевне, просихає мох, напоєний талим снігом. А небо зводиться все вище, стає ще синіше, ще прекрасніше, і зграї птахів уже летять на північ над нашим старим Віднем.
– Я бачу все це! – вигукнув старий. – Відчини вікно, Маріє.
Марія відчинила вікно.
Старий упав на подушки, жадібно дихав і обмацував пальцями ковдру. Марія кинулась до нього.
Старий, задихаючись, мовив:
– Я бачив усе так виразно, як багато років тому. Але я не хотів би померти, не знаючи, ... як вас звати. Як звати?..
– Мене звати Вольфганг Амадей Моцарт, – відповів незнайомий.
Марія відступила од ліжка і низько, майже торкаючись коліном підлоги, схилилась перед великим музикантом. Коли вона підвелась, старий був уже мертвий.
Зоря займалася за вікнами, і в її світлі стояв сад, сяючи квітками мокрого снігу.
1   2   3   4   5   6

Скачать, 3475.85kb.
Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru