Категории:

Робоча навчальна програма Черкаси 2004 Міністерство освіти І науки України Черкаський національний університет

Поиск по сайту:


страница14/16
Дата09.03.2012
Размер1.42 Mb.
ТипДокументы
Література до теми
Зміст самостійної роботи
Руно орошенноє”
Література до теми
Олексій, чоловік божий”
Література до теми
Література до теми
Теми СЕМІНАРСЬКИХ занять
Зміст самостійної роботи
Література до теми
Література до теми
Література до теми
Теми СЕМІНАРСЬКИХ занять
Зміст самостійної роботи
Форми та засоби поточного і підсумкового контролів
4. Герасим Смотрицький
5. Касіян Сакович
6. Лазар Баранович (один вірш за вибором)
Подобный материал:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16
^

Література до теми


  1. Див. відповідні розділи підручників і посібників.

  2. Українська література ХVІІІ ст. – К.: Наукова думка, 1983. – 696 с.

  3. Давній український гумор і сатира / Упор. Л.Махновець. – К.: ДВХЛ, 1959. – 496 с.

  4. Український сатирикон: Збірник... / Упор. Ю.Цеков. – К.: Веселка, 2000. – 519 с.

  5. Цеков Ю. Невичерпний скарб тисячолітньої України (передмова) // Там само. – С.5 – 30.

  6. Франко І. Вірш про отця Негребецького // Зібрання творів: У 50 т. – Т.35. – К.: Наукова думка, 1982. – С.417 – 427.

  7. Єфіменко П. Зразки викривальної літератури в Малоросії // Матеріали... – Т.1. – К., 1959. – С.540 – 543.

  8. Шолм Ф.Я. Соціально–політична сатира та бурлескно–гумористичні вірші ХVІІІ ст. // Матеріали... – Т.1. – С.543 – 573.

  9. Охріменко П.П. Невідомий варіант вірша про Кирика // Українське літературознавство. – Львів, 1972. – Випуск 16. – С.109 – 118.

  10. Грицай М.С. Українська література ХVІ – ХVІІІ ст. і фольклор. – К.: Видавництво КДУ, 1969. – С.102 – 109.

  11. Мишанич О.В. Українська література другої половини ХVІІІ ст. і усна народна творчість. – К.: Наукова думка, 1980. – С.177 – 259.

  12. Шевчук М. Іван Некрашевич: думки ювілейні і не зовсім // Слово і час. – 1992. – №10.

  13. Андрущенко М. Іван Некрашевич – “дорогоцінності думок під корою просторіччя” // Андрущенко М. Парнас віршотворний. – К.: Українська книга, 1999. – С.100 – 105.

  14. Шевченко В. Іван Некрашевич // Українська мова та література. – 1997. – Ч.33. – С.7.

  15. Кістяківська Н. Іван Некрашевич і його твори // Матеріали... – Т.1. – С.587 – 599.



Теми СЕМІНАРСЬКИХ занять


Семінарське заняття №8

Тема: Ренесанс і Бароко. Українське віршування

ХVІ – поч. ХVІІ століття


ПРИМІТКА: для спеціальностей «Українська мова і література», «Українська мова і література та документознавство»


План:

  1. Латиномовна і польськомовна поезія українських авторів, ренесансні ідеї в ній (творчість Павла Русина, Станіслава Оріховського, Севастьяна Кленовича та ін.).

  2. Теоретичні основі української поезії кін. ХVІ – поч. ХVІІ ст.:

  • положення граматик і поетик того часу,

  • античні і ренесансні ідеї теорії віршування,

  • силабічна система віршування,

  • Києво–Могилянська академія і розвиток українського віршування,

  • Характерні тропи тогочасної поезії,

  • Жанри української поезії кін. ХVІ – поч. ХVІІ ст.

  1. Панегірична поезія, її призначення, ознаки, зміст (твори Г.Смотрицького, О.Митури, С.Почаського та ін.).

  2. Моралізаторські вірші, їх проблематика. Творчість К.Транквіліона–Ставровецького.


Завдання:

  • підготуватися до відповіді за основними питаннями;

  • прочитати відповідні твори і взяти їх на семінарське заняття;

  • вивчити напам’ять визначені вірші.


Література:

–Нудьга Г. Суд над українськими поетами ХVІ ст. // Дзвін.–1990.–№7.–С.114–128.

–Пилявець Л. Гуманістичні тенденції в поглядах на людину і суспільство К.Транквіліона-Ставровецького // Європейське Відродження та українська літератури ХІV– ХVІІІ ст. – К., 1993.

–Сулима М. Теорія віршування на Україні в 16–17 ст. // Літературна спадщина Київської Русі і українська література ХVІ – ХVІІІ ст. – К., 1981.

–Яременко В. Українська поезія ХVІ ст. // Українська поезія ХVІ ст. – К., 1987.

–Пилип’юк Н. “Eyxaristhirion албо вдячність”. Перший панегірик Києво–Могилянської школи // Записки НТШ.–Т.ССХХІУ.–Львів,1992.–С.25–44.

–Єпископ Ігор. Ренесансні явища в українському письменстві ХVІ ст. // Український засів.–1997.–№1–3.–С.23–35.

–Шевчук В Муза Роксоланська. Ренесанс і раннє бароко // Вітчизна.–1997.–№3–4.–С.212–147.

–Пінчук С.Поезія українського Ренесансу // Всесвіт.–1988.–№12.–С.144–145.


Семінарське заняття №9

Тема: Українське віршування ІІ половини ХVІІ століття


ПРИМІТКА: для спеціальності «Українська мова і література»


План:

  1. Київські поетики ХVІІ століття і їх вплив на тогочасну літературу, зокрема, поезію, і розвиток в ній барокового стилю.

  2. Тема визвольної війни 1648–1654 років в українських віршах, їх ідейне спрямування і стиль.

  3. Художній світ і поетика віршів Климентія Зіновіїва (тематика, образи, жанрова своєрідність).

  4. Поезія українського бароко (твори Л.Барановича, І.Величковського).


Завдання:

  • прочитати за хрестоматією чи посібником вірші про визвольну війну, поетичні твори К.Зіновіїва, Л.Барановича, І.Величковського та ін.;

  • з’ясуйте типові риси стилю бароко;

  • законспектуйте статтю: Наливайко Д. Київські поетики ХVІ – поч. ХVІІ ст. в контексті європейського літ. процесу // Літературна спадщина Київської Русі і українська література ХVІ– ХVІІІ ст. – К., 1981.


Література:

– Аполонова лютня: Київські поети ХVІІ – ХVІІІ ст. – К., 1982.

– Грицай М.С. Давня українська поезія. – К., 1972.

– Колосова В.П. Климентій Зіновіїв. Життя і творчість. – К., 1964.

– Макаров А. Світоч барокової культури // Слово і час.–1993.–№10.–С.3–13.

– Маслюк В.П. Латиномовні поетики ХVІІ – ХVІІІ ст. // Там само.

– Наливайко Д. Київські поетики ХVІІ – поч. ХVІІІ ст. в контексті європейського літ. процесу // Літературна спадщина Київської Русі і українська література ХVІ– ХVІІІ ст. – К., 1981.

– Поетичний сад високого бароко // Українська мова і література.–2001.–Листоп. (№43).–С.1–40.

– Сивокінь Г.М. Давні українські поетики. – Х., 1960.

– Ткаченко О. Слово і шрифт (Українська курйозна поезія ХVІІ–ХVІІІ ст.) // Дивослово.–1998.–№10.–С.54–55.

– Українська література ХVІІ ст. – К., 1987.

– Шевчук В. Давня укр. поезія як речник державотворення // Розбудова держави. – 1993. – №11.

– Шевчук В. І.Величковський та Києво–Чернігівська поетична школа ІІ пол. ХVІІ ст. // Українська мова і література.–2001.–№43.–С.3–12.

– Шевчук В. Слово і шрифт (Українська курйозна поезія ХУІІ–ХVІІІ ст.) // Дивослово.–1998.–№10.–С.54–55.

– Шевчук В. Формально–інтелектуальні барокові вірші з середини ХVІІ ст. // Дніпро.–1999.–№7–8.–С.77–96.

– Шерех Ю. Меч, труби, лютня (Л.Баранович) // Шерех Ю. Пороги і запоріжжя.–Т.1.–Харків,1998.–С.350–360.


Семінарське заняття №10

Тема : Доба бароко. Українська поезія кінця ХVІІ – поч. ХVІІІ століття


ПРИМІТКА: для спеціальностей «Українська мова і література», «Українська мова і література та англійська мова», «Українська мова і література та документознавство»


План:

  1. Тенденції розвитку української поезії цього часу. Барокові ознаки. Фольклорні ремінісценції.

  2. Громадянські мотиви в поезії (Л.Баранович, Ф.Прокопович, І.Мазепа та ін.).

  3. Медитативно–елегійна лірика (творчість О.Падальського, І.Пашковського та ін.).

  4. Духовна лірика доби. “Богогласник”: його проблематика і поетика.

  5. Інтимна (любовна) лірика. Еволюція проблематики і поетики (звернути увагу на відповідні мотиви у творчості Л.Барановича, Д.Братковського, Ф.Прокоповича, В.Довговича, анонімних віршах, “Їхав козак за Дунай” С.Климовського).


Завдання:

– підготуватися до відповіді за питаннями семінарського заняття;

– вивчити напам’ять вірші за темою,

– законспектувати статтю: Шевчук В. Давня укр. поезія як речник державотворення // Розбудова держави. – 1993. – №11.


Література:

– Антологія укр. поезії: У 6т. – Т.1. – К., 1984.

– Аполонова лютня: Київські поети 17–18ст. – К., 1982.

– Українська література 17 ст. – К., 1987.

– Грицай М.С. Давня українська поезія. – К., 1972.

– Славутич Яр. “Озьмітеся всі за руки”. Гетьман І.Мазепа як поет // Славутич Я. Меч і перо. – К., 1992.

– Шевчук В. Давня укр. поезія як речник державотворення // Розбудова держави. – 1993. – №11.

– Поетичний сад високого бароко // Українська мова і література.–2001.–Листоп. (№43).–С.1–40.

– Медвик Ю. “Богогласник” – найвидатніша пам’ятка української духовної лірики 17–18 століття // Народна творчість та етнографія.–1992.–№5–6.–С.44–49.

– Сулима М. Про версифікаційні особливості книжної україномовної поезії ІІ пол. ХУІІ ст. // Українська поезія. Середина ХУІІ ст.–К.,1992.–С.24–28.

– Андрущенко М. Парнас віршотворний: Києво–Могилянська академія і український літературний процес ХУІІІ ст.–К.,1999.–С.29–75.


^ ЗМІСТ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ


Геральдична та епіграматична поезія, їх залежність від розвитку техніки книгодрукування. Структура емблеми, її основні складники. Вірші Тарасія Земки (помер 1632 р.) у київських виданнях.

Діоптра” Віталія (1612) і проблема генези української метафізичної лірики. Художня образність творів, ритміка.

Становлення і розвиток релігійного епосу. Маріологічні вірші Д.Туптала зі збірки “^ Руно орошенноє” (1680). Віршова спадщина Іоанна Максимовича, його звернення до великих епічних форм: “Алфавіт” (1705), “Богородице Діво” (1707).

Панегірично–одописне віршування, вплив на нього літератури класицизму. Архаїзація мови, нормативність версифікації. “Ода на первий день мая 1761 года” Ігнатія Максимовича, оригінальність настроєвої палітри, роль міфологічних образів і буколічних картин.

Література


  1. Див. відповідні розділи підручників і посібників та список літератури до лекцій 14 – 16.

  2. [Вірші Тарасія Земки] // Українська поезія. Кінець ХVІ – поч. ХVІІ ст. – К.: Наукова думка, 1978. – С.341 – 348.

  3. [Вірші Віталія] // Там само. – С.181 – 189.

  4. [Вірші Димитрія Туптала] // Українська поезія. Середина ХVІІ ст. – К.: Наукова думка, 1992. – С.278 – 330.


Питання до колоквіуму 3:

  1. Особливості розвитку ораторсько–проповідницької прози другої половини ХVІІ ст. Орієнтація на європейські зразки. Творчість Лазаря Барановича.

  2. Доба бароко, її ознаки. Творчість Антонія Радивиловського. Порушення проблем сучасності у проповідях, мова і стиль творів.

  3. Герасим Смотрицький і його “Ключ царства небесного”. Проблематика, мова і стиль твору.

  4. “Історія Русів” як видатний історико–літературний твір, її джерела, проблематика, значення. Проблематика авторства.

  5. Г.Грабянка і його літопис. Джерела твору. Оцінка автором подій національно–визвольної війни 1648 – 1654 рр. Мова і стиль літопису.

  6. Полемічна література як явище. Її спрямованість, причини появи жанру, проблематика; сучасний погляд на Брестську церковну унію і полемічну літературу з її приводу.

  7. Літопис С.Величка. джерела, основний зміст і форма твору. Обсяг і час написання. Характерні риси стилю літопису і його мови.

  8. І.Вишенський – провідна постать в українській історичній літературі кін. ХVІ – поч. ХVІІ ст. Біографічні відомості, ранньохристиянські світоглядні ідеали, творча спадщина. І.Вишенський в оцінці Д.Чижевського, С.Єфремова.

  9. Творчість мандрівних дяків. Соціальна природа даного побутового і літературного явища. Пародії і травестії мандрівних дяків на різдвяні та великодні сюжети. Мова і стиль творів.

  10. “Послання до єпископів” як визначний твір у спадщини І.Вишенського, його ідейна спрямованість, композиція, образи. Необхідність переосмислення твору. І.Вишенський у школі. Постать і творчість Іпатія Потія (за І.Франком).

  11. Реформаційні ідеї. Полемічні твори поч. ХVІІ ст. (“Пересторога” невідомого автора і “Палінодія” З.Копистенського). Агітація за розвиток національної освіти і культури в “Пересторозі”. Творчість Михайла Андрелли.

  12. Доба Реформації, її змістове наповнення. Контрреформація. Ідейно–художній зміст “Апокрисиса” Х.Філалета.

  13. Історична проза другої половини ХVІІ ст. (“Густинський літопис” і “Синопсис”).

  14. “Ключ розуміння” І.Галятовського, його теоретична і практична частини, їх значення. Загальна характеристика змісту і стильових особливостей проповідей. Дві школи проповідництва.

  15. Ідейно–художній зміст послань І.Вишенського, написаних до Брестської унії. І.Франко, М.Возняк, І.Паславський, В.Шевчук про І.Вишенського.

  16. Козацькі літописи як історико–літературне явище. Літопис Самовидця. Його зміст, мова і стиль. Образ Б.Хмельницького в літописі.

  17. “Тренос” Мелетія Смотрицького. Ідейний зміст, оригінальність художнього зображення дійсності, фольклорні впливи. Еволюція світогляду і творчості.

  18. Найважливіші послання І.Вишенського, написані після Брестської унії (крім

  19. Послання до єпископів”). Поема І.Франка “Іван Вишенський”.


ЗМІСТОВИЙ Модуль 4: Епоха Бароко. Давня українська драматургія (ХVІІ – ХVІІІ ст.)


Теми лекційних занять


Лекція 19. Раннє бароко. Початок драматургії. Теорія драми


Шкільне походження драми, її зв’язок з європейським театром, шкільною практикою в Західній Європі. Декламації і діалоги як початкові форми шкільної драми. Перший відомий зразок містерії – “На рождество Ісуса Христа вірші” Памви Беринди (1616). Простота драматургічної форми, відсутність показу дії. Особливості відтворення євангельського сюжету.

Розвиток драматургічної техніки у п’єсах Андрія Скульського “Вірші з трагодії Христос пасхон” (1630) та Іоаникія Волковича “Розмишлянє о муці Христа Спасителя” (1631), введення алегоричних образів. Посилення емоційності викладу.

Походження й ідейно–естетичні функції барокових інтермедій. Інтермедії як своєрідний жанр української драматургії. Питання авторства. Дві інтермедії до драми Якуба Гаватовича “Трагедія, або Образ смерті пресвятого Іоанна Хрестителя” (1619). Джерела сюжетів, зображення народного життя і побуту. Комічні образи – народні типи в інтермедіях “Куповати кота в мішку” (Климко, Стецько) і “Чий сон кращий” (Максим, Рицько, Денис). Роль народної мови в інтермедіях. Ці інтермедії в оцінках дослідників (М.Драгоманов, В.Антонович та ін.).

Теорія шкільної драми. Феофан Прокопович як теоретик драми, його новаторство. Трагедія, комедія, трагедокомедія як види драми. Теорія наслідування. Алегоризм драми. Облаштування драми (сцена, декорації, символи, реквізит).

^

Література до теми


  1. Див. відповідні розділи підручників і посібників.

  2. Українська література ХVІІ ст. – К.: Наукова думка, 1987. – 608 с.

  3. Давній український гумор і сатира / Упор. Л.Махновець. – К.: ДВХЛ, 1959. – 496 с.

  4. Білецький О.І. Зародження драматичної літератури на Україні // Білецький О.І. Зібрання праць: У 5 т. – Т.1. – К.: Наукова думка, 1965.

  5. Білецький О.І. Українська драматургія ХVІІ – ХVІІІ ст. // Матеріали... – Т.1. – С.455 – 484.

  6. Драгоманов М.П. Найстарші руські драматичні сцени // Матеріали... – Т.1. – С.257 – 261.

  7. Франко І. Русько–український театр: Історичні обриси // Зібрання праць: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1981. – С.293 – 336.

  8. Антонович Д. Триста років українського театру 1619 – 1919. – К.: “ВІП”, 2003. – С.25 – 268.

  9. Махновець Л.Є. Інтермедії до драми Якуба Гаватовича // Радянське літературознавство. – 1962. – №3. – С.60 – 76.

  10. Глинчак В. Слово Гаватовича живе // Жовтень. – 1970. – №2. – С.113 – 117.

  11. Шевчук В.О., Яременко В.В. “Трагедія руська” – нововідркитий твір української драматургії поч. ХVІІ ст. // Українська література ХVІ – ХVІІІ ст. та інші слов’янські літератури. – К.: Наукова думка, 1984. – С.286 – 310.

  12. Автухович Т.Є. Київський період творчості Феофана Прокоповича і бароко // Українське літературне бароко. – К.: Наукова думка, 1987. – С.178 – 192.

  13. Грицай М.С. Українська драматургія ХVІІ – ХVІІІ ст. – К.: Вища школа. 1974. – 200 с.


Лекція 20. Епоха зрілого бароко і розвиток української драматургії

Шкільна драма – особливий вид української драматургії другої пол. ХVІІ ст. Її творці й виконавці (викладачі і студенти).

Тематичні цикли шкільних драм: різдвяна і великодня драми; драма–мораліте; драми–міраклі. Зразок алегоричної драми–мораліте “Царство Натури Людської”. Основні персонажі драми – алегоричні постаті як представники двох ворожих таборів, що ведуть боротьбу за “Натуру Людську” – людину. Вплив літературної традиції на трактування євангельського сюжету. Використання міфології (апокрифічні мотиви у п’єсі).

Драма–міракль в Україні – “^ Олексій, чоловік божий” (1673 – 1674), її залежність від агіографічної традиції та народної естетики. Значення побутових сцен. Демократизм і гуманізм драми. Використання художніх прийомів бароко. Алегоричні й міфологічні персонажі у п’єсі. Інтермедійна частина – “Іграніє свадьби”, її зміст, дійові особи, зв’язок із драмою.

Самобутність жанрового змісту драми “Слово о збуренню пекла” (друга пол. ХVІІ ст.). Роль народної культури в засвоєнні і трансформації сюжету. Характер типізації персонажів – Аду, Люципера, Христа, Соломона, Івана Хрестителя. Апокрифічні, народні та гумористичні елементи. Іван Франко як публікатор і дослідник драми, його оцінки “Слова о збуренню пекла”.

Інтермедії Дернівського збірника. Історія відкриття рукопису, судження про час і місце їх виникнення. Інтермедія на дві персони: син з татом” – тема школи й освіти. Патріотична спрямованість “Інтермедії на дві персони: німець і хлоп”. “Інтермедія на три персони: хлоп, поляк і німець” – перемога козака над іноземними поневолювачами. Інтермедії і фольклор. Соціальна характеристика персонажів, їх мова як засіб характеристики. Значення інтермедії Дернівського збірника.


Література до теми:

  1. Див. відповідні розділи підручників і посібників.

  2. Див. літературу до попередньої лекції (відповідні розділи).

  3. Франко І. Слово про збурення пекла: Українська пасійна драма // Зібрання творів: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1982. – Т.37. – С.456 – 499.

  4. Грицай М.С. Українська драматургія ХVІІ – ХVІІІ ст. – К.: Вища школа, 1974. – 199 с. (відповідні підрозділи).

  5. Грицай М.С. Українська література ХVІ – ХVІІІ ст. і фольклор. – К.: Видавництво Київського університету, 1969. – 114 с.

  6. Українські інтермедії ХVІІ – ХVІІІ ст. – К.: Видавництво АН УРСР, 1960. – 202 с.

  7. Сафронова Л.О. Жанрова система київської шкільної драми // Українська література ХVІ – ХVІІІ ст. та інші слов’янські літератури. – К.: Наукова думка, 1984. – С.232 – 252.

  8. Сафронова Л.О. Київський шкільний театр і проблеми українського літературного бароко // Українське літературне барокко. – К.: Наукова думка, 1987. – С.109 – 130.

  9. Сулима М. До питання про роль списків українських драм ХVІІ – ХVІІІ ст. // Медієвістика: Збірник статей. – Випуск 1. – Одеса: АстроПринт, 1998. – С.139 – 145.

  10. Сулима М. Образ Ісуса Христа на сцені (До питання про акторську гру ХVІІ – ХVІІІ ст.) // Київська старовина. – 1997. – №№1, 2.



Лекція 21. Українська шкільна драма ХVІІІ ст. (зріле і пізнє бароко)


Феофан Прокопович як теоретик давньої драми. “Три книги про поетичне мистецтво”. Новаторство Ф.Прокоповича–драматурга. Тематичне багатство української драматургії ХVІІІ ст. Трагедокомедія Ф.Прокоповича “Владимир” (1705) та її місце в розвитку української історичної драми. Структура сюжету, його літописна основа й оригінальна інтерпретація історії хрещення Київської Русі. Використання досвіду класицистичної драми, визначальне місце барокових елементів у драмі. Образ князя Володимира як мудрого правителя і просвітника. Сатиричне зображення його опонентів – Жеривола, Курояда і Пияра. Прийом антитези. Імена–назви жерців як один із художніх засобів їх характеристики. Використання алегоричних образів та їх місце у трагедокомедії. Актуальність проблематики драми.

Завершення розвитку шкільної драми. Її навчально–виховне значення та основні риси – патріотизм, поширення освіти, опрацювання історичної тематики і розкриття соціальних явищ в Україні. Драма і музика.

Анонімна п’єса “Милість Божа...” (1738) як друга спроба відтворення історичного сюжету засобами драматургії і перша драма про Б.Хмельницького. Проблема авторства, залежність від політичного контексту. Бароковий характер твору, двоплановість сюжету (визвольна війна середини ХVІІ ст. і соціальні явища поч. ХVІІІ–го). Місце алегоричних персонажів. Монолог як форма організації мови персонажів, їх характеристики. Образи Богдана Хмельницького, України, їх трактування з позицій ХVІІІ ст.

Драма–мораліте Георгія Кониського “Воскресеніє мертвих” (1747) як спроба органічного поєднання релігійного сюжету і соціального конфлікту та його розв’язання через релігійне повчання й покарання. Композиція п’єси, роль алегоричних персонажів. Прийом контрасту при створенні образів Діоктита й Гіпомена.

Елементи драматургії в “Діалозі Великороссії з Малороссією” (1762) Семена Дієвовича. Проблематика твору.

^

Література до теми


  1. Див. відповідні розділи підручників і посібників.

  2. Див. літературу до лекцій 19 і 20 (відповідні розділи).

  3. Прокопович Ф. Сочинения. – М.: Наука, 1961. – 502 с.

  4. Іваньо І.В. Естетична концепція і літературна творчість Феофана Прокоповича // Літературна спадщина Київської Русі і українська література ХVІ – ХVІІІ ст. – К.: Наукова думка, 1981. – С.223 – 249.

  5. Шевчук В. Його живив бентежний дух: Слово про Ф.Прокоповича // Шевчук В. Дорога в тисячу років. – К., 1990. – С.172 – 183.

  6. Андрущенко М. Київська шкільна драматургія // Парнас віршотворний. – К.: Українська книга, 1999. – С.76 – 100.

  7. Шевчук В. Світоч української духовності (Г.Кониський) // Слово і час. – 1992. – №12.

  8. Кониський Г. Воскресіння мертвих (Драма) // Там само.

  9. Шевчук В. Георгій Кониський // Дивослово. – 1997. – №10.

  10. Сулима М. До питання про особливості відображення інтимних стосунків в українській шкільній драмі // Медієвістика: Збірник статей. – Випуск 2. – Одеса: АстроПринт, 2000. – С.102 – 110.

  11. Сулима М. Елементи “кіномови” в українській шкільній драмі ХVІІ – ХVІІІ ст. // Сучасність. – 1996. – №5. – С.140 – 143.

  12. Миленька Г. Український шкільний театр ХVІІ – ХVІІІ ст. // Дивослово. – 1994. – №12.



Лекція 22. Інтермедії ХVІІІ століття


Місце, роль і значення інтермедій у тогочасних шкільних поетиках, їх формально–змістові особливості, розширення й еволюція тематики. Зв’язок інтермедій із відповідними діями (сценами) шкільної драми. Барокові ознаки інтермедій.

Інтермедії до драм Митрофана Довгалевського “Комическоє дійствіє” і “Властотворний образ”, їх ідейно–тематична характеристика. Відтворення комічних ситуацій, побутовий характер конфліктів і перенесення окремих із них у соціально–політичну площину. Зображення в інтермедіях козака–запорожця, солдата–москаля, селянина–хлібороба, протиставлення цим персонажам образів шляхтичів, шинкаря та орендаря. Образи дяків–пиворізів. Засоби типізації персонажів, їх опозиційні пари. Використання біблійних мотивів (наприклад, про жорстокого царя Ірода) для відтворення соціального життя в Україні.

Інтермедії до драми Георгія Кониського “Воскресеніє мертвих”. Характерні образи цих інтермедій. Передача основних рис українського селянина – працьовитості, розуміння місця в суспільстві, забобонності.

Місце інтермедій в історії української драматургії і театру, генетичний зв’язок з ними реалістичної комедії та водевіля (використання поетики та образів інтермедій в українській драматургії ХІХ ст.: “Москаль–чарівник” І.Котляревського, “Назар Стодоля” Т.Шевченка, “Чумаки” І.Карпенка–Карого та ін.). І.Франко про значення інтермедій.

^

Література до теми


  1. Див. відповідні розділи підручників і посібників.

  2. Українські інтермедії ХVІІ – ХVІІІ ст. – К.: Видавництво АН УРСР, 1960. – 239 с.

  3. Українська література ХVІІІ ст. – К.: Наукова думка, 1983. – С.357 – 383.

  4. Давній український гумор і сатира / Упоряд. Л.Махновець. – К.: ДВХЛ, 1959. – С.43 – 173.

  5. Франко І. Русько–український театр: Історичні обриси // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1981. – Т.29. – С.304 – 306.

  6. Грицай М.С. Українська драматургія ХVІІ – ХVІІІ ст. – К.: Вища школа, 1974. – С.95 – 156.

  7. Грицай М.С. Українські інтермедії ХVІІ – ХVІІІ ст. і народна творчість // Українське літературознавство. – 1966. – Випуск 2.



Лекція 23. Вертепна драма


Своєрідний характер українського лялькового театру–вертепу. Синтез у ньому літературної і фольклорної традицій, поєднання біблійних і світських мотивів. Історія вивчення вертепу. Іван Франко як дослідник вертепу.

Будова вертепу та його театральна техніка. Основні зразки вертепних скриньок – Сокиринський і Куп’янський вертепи. Дві частини вертепної драми – біблійна та інтермедійна. Переосмислення релігійної частини вертепу. Традиційні образи – цар Ірод, триє царі (три князі, три гетьмани), образ української матері–страдниці Рахілі.

Інтермедійна частина вертепу, її основні мотиви й образи. Запорожець як центральна фігура вертепної вистави. Фольклорні мотиви. Традиції вертепної вистави. Фольклорні мотиви. Традиції вертепної драми в новій літературі. Вертеп у культурному житті України ХІХ – ХХ ст.


Література до теми:

  1. Див. відповідні розділи підручників і посібників.

  2. Українська література ХVІІІ ст. – К.: Наукова думка, 1983. – С.415 – 444.

  3. Франко І. До історії українського вертепу ХVІІІ ст. // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1982. – Т.36. – С.170 – 375.

  4. Галаган Г.П., Житецький П.Г. Малоруський вертеп // Матеріали... – Т.1. – С.504 – 508.

  5. Перетц В.М. Ляльковий театр на Русі (історичний нарис) // Там само. – С.508 – 518.

  6. Грицай М.С. Українська драматургія ХVІІ – ХVІІІ ст. – К.: Вища школа, 1974. – С.157 – 188.

  7. Грицай М.С. Традиції вертепної драми у п’єсах І.Котляревського та В.Гоголя // Радянське літературознавство. – 1963. – №1. – С.105 – 113.

  8. Федас Й.Ю. Український народний вертеп: У дослідженнях ХІХ – ХХ ст. – К.: Наукова думка, 1987. – 184 с.

  9. Руденко В. Український вертеп // Дивослово. – 1995. – №12.

  10. Пилипчук Р. До питання про початок українського вертепу, або Ще раз в обороні Еразма Ізопольського // Верховина: Збірник наукових праць на пошану професора О.Мишанича. – Дрогобич: Коло, 2003. – С.263 – 286.


^ Теми СЕМІНАРСЬКИХ занять


Семінарське заняття №11

Тема: Українська драматургія ХVІІ – ХVІІІ століття


ПРИМІТКА: для спеціальностей «Українська мова і література», «Українська мова і література та англійська мова», «Українська мова і література та документознавство»


План:

  1. До питання про походження давньої української драматургії. М.Драгоманов, І.Франко, М.Возняк, М.Грицай та ін. про походження драми. Школа і драматургія.

  2. Теоретико–літературні основи давньої української драми. Жанрова система. Драматургія і бароко. Внесок Ф.Прокоповича в теорію і практику драми.

  3. П’єси на історичну тематику як вершина давньої української драматургії, відображення в ній історично–національної свідомості. Новаторські риси у змісті і формі драм Ф.Прокоповича “Володимир” та Л.Горки “Іосиф патріарха”.

  4. Ідейно–художній зміст драми “Милість Божа” невідомого автора. Образи твору.


Завдання:

  • підготуватися до відповідей на означені питання;

  • виписати зі “Словника–довідника літературознавчих термінів” і вивчити визначення теоретико–літературних понять (міраклі, мораліте і т.д.);

  • прочитати драми чи їх фрагменти із посібника. Мати відповідні текси на практичному занятті.


Література:

– Автухович Т.Є. Київський період у творчості Ф.Прокоповича // Українське літературне бароко. – К., 1987.

– Возняк М. Історія укр. літератури: У 2 кн. – Кн.2. – Л., 1990.

– Маленька Г. Український шкільний театр 17–18 ст. // Дивослово. – 1994. – №12.

– Сафронова Л.О. Жанрова система київської шкільної драми // Українська література 16–18ст та інші слов’янські літератури. – К., 1984.

– Сафронова Л.О. Київський шкільний театр і проблеми укр. літературного бароко // Укр. літературне бароко. – К., 1987.


Семінарське заняття №12: Інтермедії 17–18 століть


ПРИМІТКА: для спеціальності «Українська мова і література»


План :

  1. Загальна характеристика розвитку жанру інтермедій.

  2. Ідейно–тематичний зміст інтермедій до драм М.Довгалевського (4 і 5 інтермедії до драми “Властотворний образ”, 1 і 3 інтермедії до драми “Коміческое действие”).

  3. Зміст і форма 1, 2 і 4 інтермедій до драми Г.Кониського “Воскресіння мертвих”.

  4. Мова і образна система інтермедій, типізація та індивідуалізація персонажів.

  5. І.Франко про розвиток жанру інтермедій та їх роль у становленні нової драми. Відгуки інтермедій в пізнішій українській та російській драматургії.



Завдання:

  • підготуватися до відповідей на означені питання;

  • прочитати інтермедії чи їх фрагменти із посібника. Мати відповідні текси на практичному занятті.

Література:

– Білецький О.І. Зародження драматичної літератури на Україні // Зібр. праць : В 5т.–т.1.–К., 1965.

– Грицай М.С. Українські інтермедії ХVІІ – ХVІІІ ст. і народна творчість // Українська література. – 1966.–№2.

– Гудзій М.К. Українські інтермедії ХVІІ – ХVІІІ ст. // Українські інтермедії ХVІІ – ХVІІІ ст.–К.,1960.

– Франко І. Русько–український театр // Твори: В 20тт.–т.16.–К., 1955.


^

ЗМІСТ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ


Містерії Митрофана Довгалевського “Властотворний образ” (1737) та “Коміческоє дійствіє” (1736), їхня орієнтація на притчеву структуру, підкреслений дидактизм. Місце віршів у структурі творів. Своєрідність сюжетів, алегорична настанова. Залежність п’єс М.Довгалевського від теоретичних положень його курсу поетики “Сад поетичний” (1736 – 1737).

Література


  1. Див. відповідні розділи підручників і посібників та список літератури до лекції 21.


Питання до колоквіуму 4:

  1. Вертепна драма, її своєрідний характер. Редакції вертепної драми, дві її частини. Мотиви і образи, гумор і сатира вертепної драми, її вплив на дальший розвиток комедійної драматургії.

  2. Драматичні твори комедійного характеру. Інтермедії з Дернівського збірника, їх стиль, ідейно–тематичний зміст, дійові особи. Комізм в інтермедіях. Давня драматургія в школі.

  3. Трагікомедія Феофана Прокоповича “Володимир” як перша п’єса на історичну тему. Жанр і композиція твору, актуальність змісту, художня майстерність у творенні образів.

  4. Початок драматургії. Шкільне походження драми і її найпростіші види. Бароковий характер драматургії. Західноєвропейські впливи. Алегоризм.

  5. Розвиток жанру інтермедії до драм М.Довгалевського, їх ідейно–тематичний зміст. Гумор і сатира в інтермедіях, особливості мови.

  6. Інтермедії як форма драматичної творчості. Інтермедії до драми Якуба Гаватовича як найдавніші зразки жанру. Ідейно–художній зміст, образи.

  7. П’єса “Слово о збуренню пекла”. Тема і образи твору, художня майстерність, народнопоетичні впливи. Стиль. Оцінка драми І.Франком.

  8. Драматургія ХVІІІ ст. Розширення тем, піднесення до рівня західноєвропейської драми. Драма “Милость Божія” невідомого автора. Побудова твору, його проблематика, образи, стильові ознаки.

  9. Г.Кониський і його драма “Воскресіння мертвих”. Зміст і форма п’єси, наявність у ній реалістичних і фантастичних елементів. Образи, стиль.

  10. Інтермедії до драми Г.Кониського “Воскресіння мертвих”, характерні персонажі цих творів. Особливість конфліктів. Історико–літературне значення інтермедій. Інтермедії в школі.

  11. Драматургія другої половини ХVІІ ст. Теорія шкільної драми. Основні тематичні групи шкільних драм. Драма “Царство натури Людської” як ранній зразок великодніх драм алегоричного характеру.

ЗМІСТОВИЙ Модуль 5: Життя і творчість Григорія Сковороди


Теми лекційних занять


Лекція 24. Григорій Сковорода: доля, творчість, слава


Г.С.Сковорода (1722 – 1794) – найвидатніший український поет, байкар, перекладач і філософ ХVІІІ ст. Біографія письменника, історія її вивчення. “Життя Григорія Сковороди” Михайла Ковалинського; книги Л.Є.Махновця “Григорій Сковорода. Біографія” (1972) та В.Стадниченка “Іду за Сковородою” (2002). Типологічна спорідненість з явищем “мандрівних дяків”. Видання творів письменника і наукових досліджень про його творчість, її різноманітні аспекти.

Багатство і розмаїття літературної Сковородиніани: поетичні, прозові, драматичні, малярські твори. Григорій Сковорода і Черкащина. Твори письменників Черкащини про Г.Сковороду.

Барокові та просвітительські тенденції у стилі Г.Сковороди. Вплив народної культури, європейський досвід. Мова творів Г.Сковороди.

Поетична спадщина Г.Сковороди (збірка “Сад божественних пісень” та інші поетичні твори). Літературно–естетичні погляди. Г.Сковорода – теоретик і практик поезії. Структура збірки “Сад божественних пісень”, характер взаємодії епіграфів і віршів, використання біблійних мотивів та образів, місце в ній алегорій та символів.

^

Література до теми


  1. Див. відповідні розділи підручників і посібників.

  2. Див. бібліографію видань творів Г.С.Сковороди і праць та творів про Г.С.Сковороду // Сковорода Григорій. Твори: У 2 т. – К.: АТ “Обереги”, 1994. – Т.1. – С.34 – 46 (Гарвардська бібліотека давнього українського письменства).

  3. Сковорода Г. Повне зібрання творів: У 2 т. – К.: Наукова думка, 1973.

  4. Сковорода Г. Твори: У 2–х т. – К.: АТ “Обереги”, 1994. – Т.1. – 528 с. [Поезії. Байки. Трактати. Діалоги]; т.2. – 480 с. [Трактати. Діалоги. Притчі. Переклади. Листи].

  5. Сковорода Г. Літературні твори. – К.: Наукова думка, 1972. – 436 с.

  6. Сковорода Г.С. Розмова про істинне щастя. – Харків: Прапор, 2002. – 280 с.

  7. Григорій Сковорода: Матеріали про відзначення 250–річчя з дня народження – К.: Наукова думка, 1975. – 256 с.

  8. Сковорода Григорій: Образ мислителя. Збірник праць. – К., 1997. – 456 с.

  9. Григорій Сковорода: Інтерпретації. Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство. – Черкаси: Брама, 2003. – 196 с.

***

  1. Махновець Л. Григорій Сковорода: Біографія. – К.: Наукова думка, 1972. – 256 с.

  2. Поліщук Ф.М. Григорій Сковорода. Життя і творчість. – К.: Дніпро, 1978. – 264 с.

  3. Барабаш Ю. “Знаю человека”: Григорий Сковорода: Поэзия. Философия. Жизнь. – М.: Худ.лит., 1989. – 335 с.

  4. Стадниченко В. Іду за Сковородою: Сповідь у любові до вчителя. – Документальна повість–подорож. – К.: Криниця, 2002. – 176 с.

  5. Драч І.Ф., Кримський С.Б., Попович М.В. Григорій Сковорода. Біографічна повість. – К.: Молодь, 1984. – 216 с.

  6. Поліщук В. Каврайські вершини Григорія Сковороди. Козацький син з чолом у небеса: Риси поетичного образу Г.Сковороди // Поліщук В. Слава не вмре, не поляже... Статті. – Черкаси: Слово і час., 1996. – С.46 – 61.

  7. Пінчук Т.С. Штрихи до поетичного портрета Г.Сковороди // Радянське літературознавсто. – 1988. – №2.

  8. Ґеник–Березовська З. Григорій Сковорода: образ художній і справжній // Слово і час. – 1995. – №3.

***

  1. Мишанич О. Григорій Сковорода // Григорій Сковорода. Твори: У 2 т. – К.: АН “Обереги”, 1994. – Т.1. – С.9 – 35.

  2. Нога Г. Григорій Сковорода і українські мандрівні дяки //
    Сковорода Г.: Образ мыслителя. – С435 – 442.

  3. Ушкалов Л. Триптих про українськість Сковороди // Верховина: Збірник праць на пошану професора О.Мишанича. – Дрогобич: Коло, 2003. – С.335 – 350.

  4. Шевченко В. Григорій Сковорода у спогадах та перших дослідженнях // Українська мова та література. – 1997. – Ч.44. – С.1 – 4.

  5. Барабаш Ю. Григорій Сковорода // Слово і час. – Слово і час. – 1997. – №7.

  6. Бойко Ю. Григорій Сковорода у світлі української історії // Сковорода Григорій: Образ мислителя. – С.284 – 2932.

  7. Ерн В. Життя і особа Григорія Сковороди // Березіль. – 1992. – №11 – 12. – С.150 – 175.

  8. Шевчук В. Григорій Сковорода – людина, мислитель, митець // Шевчук В. Дорога в тисячу років. – К.: Радянський письменник, 1990. – С.209 – 219.

  9. Янів В. Історичне значення Сковороди // Сковорода Григорій: Образ мислителя. – С.279 – 283.

***

  1. Сивокінь Г. Григорій Сковорода як читач Біблії // Слово і час. – 1993. – №9.

  2. Софронова Л. Г.С.Сковорода – любитель священной Библии // Літературознавство: Збірник статей. – Книга 1. – К.: Обереги, 2000. – С.233 – 238.

  3. Гарніт І. Сковородинівські шляхи християнської екзегези // Сковорода Григорій: Образ мислителя. – С.119 – 128.

***

  1. Чижевський Д. Рештки підручника поетики Сковороди. Сковорода як реформатор віршування // Нариси з історії української літератури. – Мюнхен, 1994. – С.155 – 165. (Те ж: Чижевський Д. Українське літературне бароко. – К., 2003. – С.122 – 188).



Лекція 25. “Сад божественних пісень” Григорія Сковороди: формально–змістові особливості збірки. Байкарій Г.Сковороди


Проблематика і жанрово–видові ознаки віршів збірки “Сад божественних пісень”. Соціально–етична проблематика в піснях 10–й і 20–й. Інтерпретація І.Котляревським пісні 10–ї (“Всякому городу нрав і права”), спільне й відмінне між ними. Розширення ідейно–тематичного діапазону метафізичної лірики, перехід до ширших філософських узагальнень. Актуалізація традицій панегіричної поезії (пісні 25 – 27–а), переосмислення її жанрового змісту. Формування елементів пейзажної лірики, естетичні функції пейзажу в піснях 3–й, 13–й, 18–й. Елегії у творчості Сковороди (пісні 2–а, 8–а, 10–а, 11–а, 17–а, 18–а, 19–а, 21–а, 22–а та ін.). Життєва програма Сковороди в пісні 18–й, її перехід у репертуар лірників (“Ой ти, птичко жовтобоко”, “Стоїть явір над водою”). Ритмомелодика і строфіка віршів, оновлення ритмічних моделей, синтез традицій силабічного вірша і народної пісні.

Вірші Г.Сковороди, які лишилися поза збіркою “Сад божественних пісень”, їхні жанрові різновиди, функціональне підпорядкування просвітительській меті. Вірш “De libertate” – гімн свободі та її носію Б.Хмельницькому. Латиномовні вірші.

Григорій Сковорода – байкар. Його погляди на жанр байки. Збірка “Басни Харьковскія”, її генеза, час і місце появи. Архітектоніка (“фабула” і “сила”), джерела сюжетів. Персонажі байок. Образне втілення основних засад філософії Сковороди. Тематичні цикли творів. Моральна якість людини як найвища цінність у житті (“Голова і Тулуб”, “Вітер і Філософ” та ін.); душевні чесноти як головна якість людини (“Ворона і Чиж”, “Діамант і Смарагд”); ідея щастя у простоті і гармонії (“Мурашка і Свиня”, “Собака і Вовк”); ідея “сродної” (спорідненої) праці (“Жайворонки”, “Дві курки”, “Осел і Черепаха”, “Бджола та Шершень”). Сковорода – продовжувач прозової традиції байки. “Байка Езопова” – єдина віршова байка у нього.

Місце Григорія Сковороди у становленні й розвитку української байки.

^

Література до теми


  1. Див. відповідні розділи підручників і посібників.

  2. Див. літературу до лекції 24 (відповідні джерела і розділи).

  3. Гром’як Р.Т. Єдність поетичної і філософської творчості Г.С.Сковороди // Григорій Сковорода: 250. Матеріали... – К.: Наукова думка, 1975. – С.143 – 147.

  4. Корпанюк М. Образна система вірша Г.Сковороди // Сковорода Григорій: Образ мислителя. – С.265 – 272.

  5. Довбня Л. Семантичні особливості поезії Г.Сковороди // Там само. – С.259 – 264.

  6. Бовсунівська Т. Образи смутку в поезії Григорія Сковороди // Дивослово. – 2002. – №3.

  7. Нога Г. Категорія гріха у поетичній спадщині Г.Сковороди // Медієвістика: Збірник статей. – Випуск 3. – Одеса: АстроПринт, 2002. – С.166 – 175.

  8. Ткаченко О. Елегія в давній українській літературі ХVІ – ХVІІІ ст. – Суми: Собор, 1996. – С.102 – 107.

  9. Луцька Ф.Й. Жанр епіграми в творчості Сковороди // Григорій Сковорода: 250. Матеріали... – К., 1975. – С.181 – 186.

  10. Корж Н.Г. Латинські віршовані твори Г.С.Сковороди // Там само. – С.175 – 181.

***

  1. Байки в українській літературі ХVІІ – ХVІІІ ст. – К.: Вид–во АН УРСР, 1963. – 200 с.

  2. Крекотень В.І. Байки в українській літературі ХVІІ – ХVІІІ ст. (передмова) // Там само. – С.5 – 78.

  3. Куйбіда В. Тварини–символи у байках Г.Сковороди, біблійних описах та українському фольклорі // Сковорода Григорій: Образ мислителя. – С.273 – 278.

  4. Мостова Л. Жанрово–творча роль іносказання в байках Г.Сковороди // Медієвістика: Збірник статей. – Випуск 2. – Одеса: АстроПринт, 2000. – С.134 – 141.

  5. Шевчук В. Ідея простоти в елітарному світогляді Григорія Сковороди // Україна: Наука і культура. – 1993. – №26 – 27. – С.86 – 93.



Лекція 26. Притчі. Філософська проза Григорія Сковороди. Значення творчості поета–мислителя


Діалоги–притчі “Благодарний Еродій” та “Убогий Жайворонок”. Барокова антитеза як засіб втілення концепції двох натур. Виклад у притчах поглядів Г.Сковороди на навчання й виховання. Типізовані образи–персонажі, їхня залежність від традицій байок. Форми взаємодії жанрових моделей притчі та діалогу. Авторські ремарки і їх значення для розкриття основної тези названих притч про два види навчання й виховання.

Філософська проза Г.Сковороди, її зв’язок з античною літературою та працями попередників з Києво–Могилянської академії. Концепція двох натур і трьох світів, етичне вчення Г.Сковороди. Місце Біблії у філософській системі Сковороди. Жанрова самобутність діалогів мислителя. Діалоги “Наркіс. Розмова про те: пізнай себе” і “Розмова, названа Алфавіт, або буквар миру”. Персоніфікація філософських ідей; логіко–риторичні прийоми та приклади. Образ Григорія в діалозі “Алфавіт” як засіб уведення авторських суджень до тексту; експресивність реплік Григорія.

Значення творчості Г.С.Сковороди в історії української літератури та в історії української літературної мови. Образ Г.Сковороди в художній літературі.

^

Література до теми


  1. Див. відповідні розділи підручників і посібників.

  2. Див. список літератури до лекцій 24 і 25 (відповідні розділи).

  3. Іваньо І.В. Філософія і стиль мислення Г.Сковороди. – К.: Наукова думка, 1983. – 270 с.

  4. Петров В. До характеристики філософського світогляду Сковороди // Хроніка–2000. – Випуск 39 – 40. – К., 2000. – С.587 – 603.

  5. Чижевський Д. Філософія Сковороди // Там само. – С.455 – 475.

  6. Козій Д. Три аспекти самопізнання у Сковороди // Там само. – С.475 – 487.

  7. Ушкалов Л. Осмислення сковородинівської філософії // Слово і час. – 1992. – №9.

  8. Литвинов В. Філософські попередники Сковороди в Україні // Сковорода Григорій: Образ мислителя. – С.165 – 173.

  9. Лащик Є. Сковородинівська філософія щастя у контексті західної філософії // Там само. – С.293 – 302.

  10. Кисельов М. Цілісний світ Г.Сковороди і сучасність // Там само. – С.40 – 46.

  11. Бовсунівська Т. Філософія серця Г.Сковороди і українська ментальність // Там само. – С.84 – 94.

***

  1. Педагогічні ідеї Г.С.Сковороди. – К.: Вища школа, 1972. – 247 с.

  2. Стогній І. Г.Сковорода як філософ і педагог // Сковорода Григорій: Образ мислителя. – С.231 – 239.

  3. Стельмахович Г. Григорій Сковорода і народна педагогіка // Там само. – С.248 – 254.

  4. Гірний О. Педагог нетлінного життя // Українська мова та література. – 1999. – Ч.36. – С.1 – 4.

  5. Медведєв Ф.П. Г.С.Сковорода в історії української літературної мови // Григорій Сковорода: 250. – Матеріали... – С.201 – 204.


Висновки

Завершуючи вивчення історії української літератури Х – ХVІІІ ст., лектор повинен іще раз підкреслити, що цим курсом розпочинається вивчення курсу історії українського письменства, і підсумково вказати на основні здобутки давньої української літератури: у виробленні самобутньої жанрово–стильової структури і моделі фольклорно–літературних взаємин; у багатстві й розмаїтті тем і проблем; в ідеологічній заангажованості й активній суспільній ролі. Вказати також на європейський контекст, на поступове складання естетичної системи і художньої мови тощо.

^ Теми СЕМІНАРСЬКИХ занять


Семінарське заняття №13: Поезія Г.Сковороди


ПРИМІТКА: для спеціальностей «Українська мова і література», «Українська мова і література та англійська мова», «Українська мова і література та документознавство»


План:

  1. Схарактеризувати літературно–естетичні погляди Г.Сковороди.

  2. Визначити основні мотиви і образи збірки “Сад божественних пісень”.

  3. Глибокий ліризм і народнопісенний характер віршів “Ой ти, птичко жовтобоко”, “Ой, поля, поля зелені” та ін.

  4. Елементи сатири в піснях Г.Сковороди. об‘єкти сатири в пісні “Всякому місту звичай і права”.

  5. Пісні про волю (“Пісня 9”, ”Пісня 12”, ”Про вольність”).

  6. Відображення глибоких філософських роздумів про сенс життя та різноманітні людські настрої (“Пісня 19”,”Пісня 23”, ”Пісня 24”, ”Пісня 12”).

  7. Художні особливості пісень Г.С.Сковороди.



Завдання:

  • визначити, в чому полягає новаторство поета, звернути увагу на відхід від штампів шкільного віршування, яскравий вираз індивідуальності ліричного героя, гуманізм, поєднання книжних та народних елементів;

  • виписати з віршів Сковороди нові образи, порівняння, метафори;

  • визначити віршовий розмір поезії “Ой, ти пташко жовтобоко”, порівняти з щедрівками;

  • – вивчити напам’ять поезію Г.Сковороди “De libertate”;

  • законспектувати статтю: Шевчук В. У чому полягає поетична реформа Г.Сковороди // Наука і культура. Україна.–Вип.24.–К.,1990.–С.174–182.


Література:

– Барабаш Ю. “Знаю человека” : Григорий Сковорода: Поезия. Философия. Жизнь.–М.,1989.–335 с.

– Верба Г. До Сковороди істинного: Дослідження творчості Г.Сковороди // Рідна школа.–2002.–№7.–С.71–74.

– Верба Г. Перечитуючи Г.Сковороду // Дивослово.–1998.–№7.–С.34–36.

– Махновець Л.Є. Григорій Сковорода.–К.,1972.

– Мишанич О.В. Григорій Сковорода і народна творчість.–К.,1976.

– Пінчук С. Григорій Сковорода // Рідна школа.–2002.–№12.–С.59–61.

– Погребенник В. Григорій Сковорода //Українська мова і література.–1998.–№21–24 (додаток).–С.8–11.


Семінарське заняття №14: Байки і притчі Г.Сковороди


ПРИМІТКА: для спеціальностей «Українська мова і література», «Українська мова і література та документознавство»


План:

  1. Г.Сковорода і розвиток байки як жанру в українській літературі 18 ст.

  2. Збірка “Байки Харківські”: історія написання і видання. Особливості побудови байок Г.Сковороди.

  3. Ідейно–художній аналіз байок, у яких сковорода розкриває тему про справжню цінність людини (“Ворона і Чиж”, ”Старуха і Горшечник” та ін.).

  4. Тема “спорідненої праці”в байках Сковороди (“Бджола і Шершень”, ”Дві курки” та ін.).

  5. Викриття самодурства і бундючності, “славолюбія” і “сластолюбія” у байках Г.Сковороди “Голова і Тулуб”, “Чиж і Щиглик”, “Щука і Рак” та ін.

  6. Тема дружби між людьми в байках “Соловей, Жайворонок і Дрізд”, ”Собака і Вовк”. Творчість Сковороди і фольклор.

  7. Ідейно–художній аналіз притч Сковороди “Вдячний Еродій”, ”Убогий Жайворонок”.


Завдання:

  • підготуватися до відповіді за питаннями семінарського заняття;

  • законспектувати статтю: Шевчук В. Байка в літературі українського бароко // Українська мова і література.–1998.–№33 (97).–С.2–5.


Література:

– Верба Г. До Сковороди істинного: Дослідження творчості Г.Сковороди // Рідна школа.–2002.–№7.–С.71–74.

– Верба Г. Перечитуючи Г.Сковороду // Дивослово.–1998.–№7.–С.34–36.

– Махновець Л.Є. Григорій Сковорода.–К.,1972.

– Мишанич О.В. Григорій Сковорода і народна творчість.–К.,1976.

– Пінчук С. Григорій Сковорода // Рідна школа.–2002.–№12.–С.59–61.

– Погребенник В. Григорій Сковорода //Українська мова і література.–1998.–№21–24 (додаток).–С.8–11.

– Степанишина Ю. Розвиток українського байкопису (від Г.Сковороди до Л.Глібова) // Українська література в загальноосвітній школі.–2000.–№3.–С.55–62.

– Шевчук В. Байка в літературі українського бароко // Українська мова і література.–1998.–№33 (97).–С.2–5.

^
Зміст самостійної роботи


Філософсько–дидактична проза Г.Сковороди в дослідженнях В.Ерна, Д.Багалія, Д.Чижевського, В.Шинкарука, І.Іваня.

Література


  1. Див. відповідні розділи підручників і посібників та список літератури до лекцій 24 – 26.

  2. Багалій Д.І. Український мандрівний філософ Г.С.Сковорода. – Х.: ДВУ, 1926. – 397 с.

  3. Іваньо І.В. Філософія і стиль мислення Г.Сковороди. – К.: Наукова думка, 1983. – 270 с.


Питання до колоквіуму 5:

  1. Збірка “Байки Харківські” Григорія Сковороди. Погляди письменника на жанр байки. Проблематика і теми байок Г.Сковороди, особливості їх побудови, стиль.

  2. “Сад божественних пісень” Г.Сковороди. основні мотиви й образи збірки, її стильові особливості, сатира в поезії Г.Сковороди.

  3. Г.Сковорода – видатне явище в духовному житті України. Біографічні відомості. Сковорода і Черкащина, обсяг літературної спадщини митця. Вірш “Де лібертате”.

  4. Притчі Г.Сковороди, їх основні мотиви. Педагогічні погляди письменника–мислителя. Роль і значення творчості Г.Сковороди в історії української літератури. Творчість Г.Сковороди в школі.

  5. Мотиви й образи давнього письменства в сучасній українській літературі. Художні й художньо–документальні твори про письменників давньої літератури.



^ Форми та засоби поточного і підсумкового контролів


Контроль та оцінювання теоретичних знань та практичних навичок студентів протягом навчального семестру відбувається за результатами усних відповідей на практичних заняттях, під час перевірки практичних домашніх та аудиторних завдань, за результатами тестування, самостійних письмових завдань, а також у процесі контролю поточної самостійної роботи.

Програма курсу передбачає застосування чотирьох форм поетапного контролю знань:

  • вхідний контроль — включає актуалізацію знань студентів з шкільного курсу “Українська література”;

  • поточний контроль — студенти виконують навчальну програму з курсу як у аудиторії, так і позааудиторно: відвідують практичні заняття, виконують завдання, опрацьовують питання самостійної роботи, складають теоретичні питання колоквіумів — кожен вид роботи оцінюється за відповідними критеріями у балах;

  • рубіжний контроль — за накопичуваними результатами вхідного та поточного контролю на 8 і 16 тижнях семестру проводяться атестації. Результати атестації враховують такі показники:

  • < 70 % від максимально можливої суми балів — незадовільно;

  • > 70% від максимально можливої суми балів — атестовано;

  • > 80% пропущених практичних занять — не атестовано.

  • підсумковий (вихідний) контроль — при отриманні позитивних оцінок за результатами атестацій студенти пишуть підсумкову контрольну роботу. Оцінка визначається за результатами відповідей на теоретичні питання. До підсумкової контрольної роботи допускаються студенти, які пройшли два етапи контролю знань та отримали не менше 70% від максимально можливої суми балів. Загальна оцінка з дисципліни (100%) включає сукупний результат поточної роботи студента протягом семестру і градуюється аналогічно до рубіжного контролю за умови позитивного написання підсумкової контрольної роботи.


розподіл балів, присвоюваних студентам

(спеціальність «Українська мова та література»)


Модуль 1

Модуль 2

Модуль 3

Модуль 4

Модуль 5

Загальна сума

Лекції – 9 б.

Семін. – 12 б.

Вірші – 6 б.

Консп. статей – 3 б.

Колоквіум – 9 б.

Всього – 39 б.

Лекції – 6 б.

Семін. – 16 б.

Консп.статей – 3 б.

Колоквіум–5 б.

Всього – 30 б.

Лекції – 5 б.

Семін. – 12 б.

Вірші – 12 б.

Консп.статей – 1 б.

Колоквіум–5 б.

Всього – 35 б.

Лекції – 5 б.

Семінари–16 б.

Колоквіум –5б.

Всього – 26 б.

Лекції – 3 б.

Семінари– 8 б.

Консп. статей – 2 б.

Колоквіум–5б.

Всього – 20 б.

150 балів



Співвідношення кількості балів та підсумкової оцінки таке:

  • менше 105 — незадовільно;

  • 105 – 119 — задовільно;

  • 120 – 134 — добре;

  • 135 – 150 — відмінно;


розподіл балів, присвоюваних студентам

(спеціальність «Українська мова та література та англійська мова»)


Модуль 1

Модуль 2

Модуль 3

Модуль 4

Модуль 5

Загальна сума

Лекції – 8 б.

Семін. – 12 б.

Вірші – 6 б.

Консп. статей – 3 б.

Колоквіум – 5 б.

Всього – 34 б.

Лекції – 5 б.

Семін. – 12 б.

Консп.статей – 3 б.

Колоквіум– 5б.

Всього – 25 б.

Лекції – 4 б.

Семін. – 4 б.

Вірші – 12 б.

Консп.статей – 1 б.

Колоквіум–5 б.

Всього – 26 б.

Лекції – 4 б.

Семінари– 4б.

Колоквіум –5б.

Всього – 13 б.

Лекції – 3 б.

Семінари– 4 б.

Консп. статей – 2 б.

Колоквіум–5б.

Вірші – 2 б.

Всього – 16 б.

Підс. контр.роб – 6 балів

Всього – 120 балів



Співвідношення кількості балів та підсумкової оцінки таке:

  • менше 84 — незадовільно;

  • 84 – 95 — задовільно;

  • 96 – 107 — добре;

  • 108 – 120 — відмінно;



розподіл балів, присвоюваних студентам

(спеціальність «Українська мова та література та документознавство»)


Модуль 1

Модуль 2

Модуль 3

Модуль 4

Модуль 5

Загальна сума

Лекції – 7 б.

Семін. – 12 б.

Вірші – 6 б.

Консп. статей –3б.

Колоквіум – 5 б.

Всього – 23 б.

Лекції – 5 б.

Семін. – 16 б.

Консп.статей – 3 б.

Колоквіум–5 б.

Всього – 29 б.

Лекції – 4 б.

Семін. – 8 б.

Вірші – 12 б.

Консп.статей – 1 б.

Колоквіум– 5б.

Всього – 30 б.

Лекції – 4 б.

Семінари– 4 б.

Колоквіум –5б.

Всього – 13 б.

Лекції – 3 б.

Семінари– 8 б.

Консп. статей – 2 б.

Колоквіум–5б.

Всього – 16 б.

Конт.р. – 5 балів


Всього – 120 балів



Співвідношення кількості балів та підсумкової оцінки таке:

  • менше 84 — незадовільно;

  • 84 – 95 — задовільно;

  • 96 – 107 — добре;

  • 108 – 120 — відмінно;



Список творів, обов’язкових для вивчення напам’ять


1.Уривок з Біблії (“Пісні пісень”) – за вибором студентів.


2. “Плач Ярославни”

(уривок із “Слова о полку Ігоревім”. Переспів Т.Г.Шевченка).


3. Хвалебна пісня Борису і Глібу

(уривок із “Повісті врем’яних літ”, переклад Л.Махновця):

Радуйтеся, страстотерпці Христові,

заступники Руської землі,

що зцілення подаєте приходящим до Вас

із вірою і любов’ю...

Радуйтеся, Борисе і Глібе богомудрії!

Яко потоки, точите Ви од кладезя води живоноснії,

зцілення течуть вірним людям на одужання.

Радуйтеся, промені світозорії!

Бо з’явилися ви, яко світила,

що осявають всю землю Руськую,

завше тьму одганяючи,

являючись вірою непохитною.


^ 4. Герасим Смотрицький

Панегірик на герб князя Острозького

(уривок):

Погляньте на означники цього князя славного,

їх дім його отримує від віку стародавнього.

Вважай, що не даремно це і причину має,

хай інший те просторіше в історіях з’являє.

Я ж свідчу, що діяч бува такої вартий плати,

котрий не хоче жалості здоров’ю віддавати.

Він осиляв був кріпко ворожії полки,

з Корони розігнавши драпіжнії вовки.

І ще зможе, коли Бог поможе.


^ 5. Касіян Сакович

Вірші на жалібний погреб ... П.К.Сагайдачного

(уривок):

...В тій могилі він лежить, доки не воскресне,

А надгробок провіща життя його чесне:

“Конашевич тут Петро, запорозький воїн,

Ліг од ран, які дістав у жорстокім бої.

За свободу нашу бивсь. Турські самопали

В нього декілька разів смертельно стріляли.

Зранений, життя своє на землі скінчивши,

Вірність Богу, королю і війську зберігши,

Він умер, боронячи край свій у потребі,

Дай же, творче, щоб тепер царствував у небі,

Бо тримав до віри він ревнивість велику,

А в ній вихований зріс із юного віку.

В році тисяча шістсот двадесят второму,

В братськім ліг монастирі в Києві святому.

На те братство тисячі дав ченцям у руки,

Щоб фундовано було для дітей науки”.


^ 6. Лазар Баранович (один вірш за вибором)

Вірші з книги “Аполлонова лютня”:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Скачать, 560.61kb.
Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru