Загрузка...
Категории:

Загрузка...

«Глобалізація та її вплив на розвиток регіонів України»

Загрузка...
Поиск по сайту:


Скачать 187.67 Kb.
Дата09.03.2012
Размер187.67 Kb.
ТипРеферат
Содержание
Перший етап
Другий етап
Третій етап
Подобный материал:



Національна академія наук України

Інститут географії НАН України




Реферат

Циклу наукових праць

«Глобалізація та її вплив на розвиток регіонів України»

кандидата географічних наук, старшого наукового співробітника, ученого секретаря Інституту

Маруняк Євгенії Олександрівни


Київ-2010



Феномен глобалізації є відносно новим поняттям у науковому обігу. Його вивченню присвячено праці у широкому спектрі галузей наукового знання насамперед економічного, політологічного, екологічного напрямів. Теоретичні основи дослідження глобалізації закладені у публікаціях зарубіжних вчених, але на даний час набувають значного розвитку в межах розробок на пострадянському просторі. Для сучасної України інтеграція її економіки у світову економічну систему є одним із найважливіших напрямків розвитку. Та на жаль, основні положення оцінювання впливу глобалізаційних процесів на ці зміни не зайняли чільного місця в суспільно-географічних дослідженнях. Тому, виходячи з потреби багатоаспектного дослідження процесів глобалізації, а також можливостей, які випливають з основних принципів суспільній географії, відповідно до об’єкта і предмета її наукового вивчення, нами розроблено теоретико-методичні положення суспільно-географічного аналізу прояву процесів глобалізації на території України. Зокрема, уточнено сутність категорії „глобалізація” за рахунок розвитку її суспільно-географічних аспектів, сформульоване визначення поняття „глобалізація”; обґрунтовано виділення просторово-часових станів процесів глобалізації, що дозволяє простежити об’єктивні передумови їх виникнення та специфічні риси еволюції; розвинуто основні положення щодо місця і ролі наддержавних утворень у змінах, які відбуваються у сучасному міжнародному поділі праці, специфіку їх взаємодії з національними державами різного рівня соціально-економічного розвитку, запропоновано визначення транснаціональної корпорації.

Потреба об’єднання наукових праць в єдиний цикл обумовлена насамперед багатоаспектністю досліджуваного явища, інтенсивною динамікою пов’язаних з ним змін. Економічні, соціальні, екологічні наслідки глобалізації, їх розгляд в площині концепції збалансованого розвитку визначають різні предметні області, які автор намагалась об’єднати низкою публікацій в контексті пошуку стратегічних векторів входження України до світової економіки.

В роботах розглянуто теоретико-методологічні принципи формування категорії „процеси глобалізації”, виявлено суспільно-географічні аспекти та запропоновано методику спеціального дослідження.

Прояв процесів глобалізації є багатовимірним. Існує потреба систематизації знань напрацьованих за різними науковими течіями, що певним чином реалізована у роботі. Окреслено концептуальні засади дослідження серед основних економічних і геополітичних теорій. Надано оцінку сучасному стану глобалістики, як спробі формування особливої галузі науки про глобалізацію та глобальні проблеми. В цьому контексті ми підкреслюємо значні можливості географії, як щодо аналізу процесів глобалізації, так і щодо їх наслідків – глобальних проблем людства, насамперед через їх безпосереднє відношення до аспекту взаємодії природи та суспільства.

Важливим є чітке розмежування і узгодження вжитку категорій „інтернаціоналізація”, „глобалізація”, „інтеграція”, „глокалізація” з огляду на притаманні ним риси масштабності і характеру зв’язків. Як видається, узгодження можливе в межах системи. Глобалізація є найбільш широким поняттям, закладеним у свідомості людини, світоглядним дискурсом, що визначає мегатренди ландшафтної оболонки землі. Набувши риси процесу, до того ж суперечливого і непослідовного, глобалізація обумовлює прояв інших процесів, що вступають у протиріччя, як по відношенню один до одного, так і щодо початкової „точки відліку”, демонструючи таким чином залежність нелінійної діалектики. Процеси глобалізації належать до геопросторових - є геоторіальними (форми – відтворювальні цикли виробництва всесвітнього масштабу), комплексними (є результатом взаємодії сил та факторів, серед яких основні – масштабність просторового сприйняття світу та нерівномірність цивілізаційного процесу), конкретними (специфіка локалізації окремих видів діяльності за певними групами країн).

Виходячи з того, що інтеграція є найважливішим аспектом глобалізації, сутність останньої пропонуємо визначити як процес територіальної і галузевої перебудови національних господарств, що характеризується утворенням системи різновекторних зв’язків глобального, регіонального, локального рівня, якісні і кількісні параметри яких обумовлюють динамічні зміни світової економіки в напрямі формування цілісної моделі розвитку.

Системний аналіз процесів глобалізації ґрунтується на структуризації за такими елементами: суверенні території в межах державних кордонів, що диференціюються за макроекономічними показниками; наддержавні і неурядові утворення – ТНК і МО

Розглянуто еволюцію глобалізації в межах єдиної хроноструктури, у кожному стані якої ці процеси набували нової якості, залишаючись незмінними за своєю об’єктивною суттю. На підставі аналізу існуючих напрямів періодизації, пропонуємо вважати головними такі:

1. Зародження процесів глобалізації у епоху Великих географічних відкриттів, на що вказують насамперед масштаби просторових зрушень у сфері торгівлі, формування зв’язків між віддаленими територіями різної матеріальної культури;

2. Глобальні зрушення пов’язані з промисловим переворотом в країнах Західної Європи (кінець XVIII ст.), закладення основ розвитку індустріального суспільства;

3. Сучасний стан процесів глобалізації, що розпочався у другій половині ХХ ст., в межах якого можна виділити екстенсивну (друга половина 40-х – 70-х рр.), та інтенсивну (з 80-х рр.) стадії.

Серед основних суб’єктів, що визначають сучасний якісний стан та динаміку процесів глобалізації – наддержавні утворення – ТНК та міжнародні організації (МО).

На основі аналізу існуючих підходів до розуміння поняття ТНК, ми визначаємо їх як просторово і технологічно об’єднанні виробничо-територіальні системи, що розвиваються на базі підприємств, які функціонують завдяки інноваційним підходам і сучасному менеджменту з використанням денаціоналізованих трудових, природних і фінансових ресурсів. Основними особливостями діяльності ТНК є: їх активна участь у міжнародному поділі праці на рівні національних держав; зрушення у територіально-галузевій структурі світового господарства, як наслідок цієї участі.

Внутрішній зміст цієї діяльності ми розкриваємо за такими позиціями: спільні риси та відмінності національної держави та ТНК; основні напрями впливу ТНК на галузеву структуру та територіальне розміщення виробництва на глобальному та національному рівнях.

Для чіткого розмежування функціональних особливостей у співвідношенні державних та транснаціональних цінностей вважаємо за доцільне застосування порівняльного аналізу (таблиця 1.). Державне утворення внаслідок сукупності притаманних йому рис поступається ТНК за економічним ефектом своєї діяльності. Держава має обмежену ресурсну базу, значні видатки бюджету через дотації у соціальну сферу і різноманітні програми. Чинники, що обумовлюють розвиток держави більш складні і диверсифіковані, вона має використати переваги щодо правового поля регулювання, зокрема на міжнародному і регіональному рівнях. Для ТНК механізм отримання переваг від територіальної спеціалізації країни у МПП значно спрощений, до того ж вони можуть впливати на її формування у власних інтересах. Різновидом ТНК у фінансовій сфері є транснаціональні банки (ТНБ), що одночасно є наслідком і стимулюючим чинником розвитку процесів глобалізації.

Дослідження галузевої структури і територіального розміщення транснаціонального виробництва здійснено на основі аналізу діяльності 100 найбільших ТНК світу, 50 ТНК країн, що розвиваються та 25 ТНК Центральної та Східної Європи.

Таблиця 1.

Порівняльна характеристика основних рис держави та ТНК

Категорія

Суб’єкт світового господарства

Держава

ТНК

Територія

Територія із статичними кордонами, обумовленими історичними передумовами розвитку

Геоекономічний простір з динамічними кордонами, як наслідок сукупної дії векторів впливу

Організаційна структура

Адміністративно-територіальний поділ, регіони, області, округи, централізоване управління

Управлінська структура, як моно- так і поліцентричного типу, підрозділи і філії регіонального, національного, локального рівня.

Економіка

Національна економіка з галузево-територіальними пропорціями, що склались внаслідок комплексного впливу суспільно-географічних факторів

Глобальний відтворювальний цикл виробництва сформований завдяки стратегії та відповідно до місії корпорації

Природні ресурси

Політика раціонального використання природних ресурсів, екологічні програми, збереження природної та культурно-історичної спадщини

Застосування ресурсозберігаючих технологій з метою економічного ефекту та згідно законодавства країн розміщення.

Соціум

Населення, етнокультурна спорідненість, менталітет, національні традиції

Полінаціональність з тенденціями „уніфікації”, „вестернізації”

Використання трудових ресурсів

Соціальна політика, система пільг для соціально незахищених верств населення

Використання робочої сили з мінімальними витратами.

Науково-технічна діяльність

Фундаментальні дослідження в галузі суспільних, гуманітарних, технічних наук

Інтенсивна інноваційна діяльність спрямована на високорентабельні технологічні впровадження

Джерело фінансування

Доходна частина бюджету

Приватний капітал, перехресні міжкорпоративні інвестиції.

Фіскальна система

Орієнтована на наповнення бюджету і розвиток внутрішнього ринку

Власна відсутня. „Уникання” від сплати податків на території приймаючої сторони.

Зовнішня політика

Інерційність і консервативність, вагомість внутрішньої політичної ситуації.

Гнучкість, домінанта економічних інтересів, повне підпорядкування внутрішньої політики зовнішній.

Міжнародне співробітництво

Участь у міжнародних проектах, об’єднаннях організаціях

Стратегічні міжкорпоративні альянси


До виявлених особливостей галузевої структури ТНК належать значні відмінності відповідно до рівня соціально-економічного розвитку країн базування, зі зміщенням ресурсоорієнтованих, низько- та середньотехнологічних виробництв у країни, що розвиваються та країни Центральної та Східної Європи. Розподіл ТНК у межах потрійної структури „ядра” світової економіки вказує на домінування країн Західної Європи, в той же час, урахування периферійного оточення дозволяє зробити висновок про паритетність існуючих центрів сили. Окрім того, увагу приділено територіальній структурі експорту капіталу у формі прямих іноземних інвестицій (ПІІ), як пріоритетної складової еволюційного розвитку ТНК. За показниками ВВП та експорту ПІІ провідне місце належить ТНК Великобританії, США та Японії.

Проаналізована у роботі динаміка створення МО має низку особливостей. Поява МО світового рівня орієнтовно співпадає у часі з утворенням європейських регіональних організацій. У інших регіонах світу оформлення взаємних відносин в межах постійно діючих МО відбулось із значним запізненням. У питанні розміщення штаб-квартири більшість МО віддає перевагу європейським країнам та США. МО, які на даний час визначають основні орієнтири економічного аспекту процесів глобалізації, здійснюють методичні розробки, аналіз статистичних даних, координацію дій країн учасників та створення рекомендацій - Конференція Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку; Всесвітній банк з організаціями, що належать до його групи; Всесвітня Торгова Організація; Міжнародний валютний фонд.

Наразі важко абсолютизувати позитивний вплив МО у пріоритетних сферах їхньої діяльності, з огляду як на суперечливість цілей і дисбаланс геополітичної вагомості учасників, так і на дієвість заходів, що були вжиті для подолання низки проблем глобального масштабу. Але розкриття і використання потенціалу МО має не останнє значення для протидії таким кризовим явищам, як протистояння „Сходу” і „Заходу”, найбідніших і найзаможніших країн.


Методика дослідження процесів глобалізації включає три етапи. Їх виділено з акцентом на індикативні риси світової економіки та відповідність змісту методики рівням досліджень геополітичних регіонів.

^ Перший етап охоплює: аналіз основних суспільно-географічних чинників входження України до світової економіки; о
цінку географічної структури і динаміки, виявлення кореляційної залежності зовнішньоекономічних зв’язків України з огляду на рівень соціально-економічного розвитку країн світу та їх розташування; дослідження пріоритетних напрямів регіональної інтеграції (країни ЄС та СНД за критеріями співвідношення основних макроекономічних показників, обсягів та структури окремих видів зовнішньоекономічної діяльності).

^ Другий етап передбачає:

аналіз регіональної диференціації обсягів і динаміки зовнішньоекономічних потоків (ЗЕП), їх зв’язку з обсягами фінансування інноваційної діяльності та випуском промислової продукції;

рангування регіонів України за інтегральним показником зовнішньоекономічної активності промисловості (визначеного на основі поодиноких рангових значень у категоріях імпорту, експорту товарів, прямих іноземних інвестицій (ПІІ) (в абсолютному виразі та на одну особу), обсягів промислового виробництва, впровадження інновацій та фінансування інноваційної діяльності);

визначення розподілу ЗЕП в розрізі типів країн світу за рівнем соціально-економічного розвитку. Оцінка пропорційності сумарного ЗЕП за формулою:



де ji - компонент структури (відсоток, що припадає зовнішньоекономічну діяльність (ЗЕД) України з окремим типом країн), nJ – кількість компонентів;

виявлення територіальної сконцентрованості ЗЕП на сусідніх країнах за двома підходами: формування групи країн-сусідів за критерієм відстані між обласним центром регіону України та столицею іншої держави (до 1000 км); утворення цієї групи з країн-сусідів України першого порядку;

визначення спрямованості процесів глобалізації у регіональному вимірі, у розрізі диференційованого „ядра” світової економіки: США, Німеччини, Японії та Росії;

аналіз процесів реґіоналізації, як одного з векторів процесів глобалізації, за інтегральним коефіцієнтом інтенсивності інтеграційних процесів та напрямом регіональної інтеграції: об’єднаннями ЄС та СНД. Розрахунок коефіцієнту представлений нами у такому вигляді:

Кінт = Кексп+ Кімп+ КПІІ

де Кексп - коефіцієнт інтенсивності інтеграційних процесів за експортом товарів, Кімп - коефіцієнт інтенсивності інтеграційних процесів за імпортом товарів, КПІІ - коефіцієнт інтенсивності інтеграційних процесів за ПІІ. Розрахунок Кексп, Кімп, КПІІ у (2) проведений за подібним алгоритмом: коефіцієнти дорівнюють середньому арифметичному компонентів, знайдених з відношення обсягів експорту товарів, імпорту товарів, ПІІ за групами країн (сусідів, ЄС, СНД) до загального обсягу цих показників у регіоні;

рангування регіонів України за коефіцієнтом зовнішньоекономічної відкритості галузей машинобудування та легкої промисловості, яке ми пропонуємо здійснити за формулою:



де VЕГ,VІГ,VПІІГ – відповідно обсяги експорту, імпорту та ПІІ галузі, Vе,Vі,VПІІ – загальний обсяг експорту, імпорту, ПІІ;

рангування регіонів України за інтенсивністю процесів глобалізації (на основі поодиноких рангових значень у категоріях розкритих в методиці: рівня зовнішньоекономічної активності промисловості, рівня пропорційності сумарного зовнішньоекономічного потоку, сконцентрованості зовнішньоекономічної діяльності на сусідніх країнах, країнах „ядра”, інтегрального коефіцієнта інтенсивності інтеграційних процесів, відкритості галузей легкої промисловості та машинобудування).

^ Третій етап призначений для оцінювання специфіки розвитку регіону: динаміки та структурних змін основних показників розвитку господарства; загальної характеристики та місця регіону за показниками зовнішньоекономічної діяльності; географічної структури ЗЕП регіону, її трансформації з огляду на особливості процесів глобалізації та основні напрями інтеграції; галузевої структури ЗЕП регіону; основних інноваційних проектів; взаємозв’язку віддаленості адміністративного центру та розподілу ЗЕП районів області.

Відповідно до запропонованої методики, її рівнів, розглянуто особливості прояву процесів глобалізації на прикладі України та її регіонів.

Україна за типом участі у глобалізаційних процесах, залишається їх об’єктом. Пояснень такої характеристики достатньо. Незадовільним є позиціювання країни у міжнародних рейтингах. 78-80 місця за рівнем людського розвитку, 85-122 – за індексом сприйняття корупції – результати несумісні зі статусом розвиненої європейської країни. Подібна ситуація спостерігається щодо стратегічно важливих в умовах глобалізації показників розвитку інноваційної діяльності (52 місце серед 82 країн світу за індексом інноваційності), інформаційної складової (82 місце серед 183 країн світу за індексом потенціалу інформаційно-комунікаційних технологій), інвестиційної діяльності. Обсяги ПІІ, що надходять в Україну є неістотними у світовому масштабі (менше 1%), ще меншими є інвестиційні потоки з України. Очевидно, що основними інвесторами є індустріально високорозвинені країни, разом з тим, високим є відсоток співробітництва з країнами, що створюють умови для офшорного бізнесу (18-20%) – «тіньова глобалізація». Свідченням невисокої конкурентоспроможності українських товарів є орієнтація зовнішньої торгівлі на індустріальні середньорозвинені країни (41% в експорті, 49,2% в імпорті), за рахунок країн СНД, зокрема Росії (18%).

Зовнішньоекономічна діяльність України не є «детериторизованою» - потоки зосереджені переважно на країнах-сусідах першого або другого порядку. Економічні зв’язки України з Японією та країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону є досить слабкими, що відповідає тенденції меншої активності інтернаціоналізованого сектору японської економіки на глобальному рівні.

У найближчому майбутньому основні трансформації в Україні відбуватимуться під впливом геоекономічних стратегій розвинених країн, Росії та транснаціональних корпорацій. Підґрунтям для посиленого втручання залишається розшарування українського суспільства, висока частка «тінізації» економіки, диспропорції регіонального розвитку, різні орієнтири реґіоналізації за вектором «Схід – Захід», у поєднанні з ємністю ринку збуту, окремими показниками ресурсної забезпеченості. На сьогодні в Україні діє кілька десятків потужних у глобальному вимірі ТНК, в цілому представлено 67 філій, і цей показник щорічно зростає. Альтернативою для національної економіки є створення фінансово-промислових груп. Українські ФПГ мають реальні та потенційні можливості щодо конкуренції зі світовими ТНК, але серед їх недоліків – загальнодержавні проблеми – сировинна орієнтація експорту, низька наукоємність продукції.

Особливе місце посідають проблеми співробітництва України з країнами ЄС де існує небезпека відкритої взаємодії на тлі нерівного партнерства. Разом з тим, до цих взаємовідносин Україну підштовхує низка об’єктивних обставин – необхідність окреслення вектора регіональної інтеграції, прихований і явний протекціонізм розвинених країн. Формат СНД, значною мірою диспропорційний в сфері політичного та економічного устрою, придатний переважно для комунікації на пострадянському просторі, з подальшою реалізацією проектів у вигляді двосторонніх угод.

В контексті диференціації світового простору на території України можна виділити кілька «полюсів» глобалізації, і в першу чергу м. Київ (понад 22% зовнішньоекономічних потоків), але й у цьому регіоні є істотні диспропорції товарної та географічної структури експорту, прямих іноземних інвестицій, диспаритети у взаємодії з країнами «ядра». Більшість регіонів України тяжіє до зовнішньоторгівельного співробітництва в межах групи індустріальних середньорозвинених країн. Найвищою є їх частка в експорті Чернігівської області, найнижчою – в експорті Дніпропетровської та Донецької областей. У сфері ПІІ для більшості регіонів (як і в Україні в цілому) переважають індустріальні високорозвинені країни, за винятком Полтавської, Запорізької, Донецької областей.

Залежність зовнішньоекономічної діяльності від країн-сусідів є найвищою для західних областей (транскордонне співробітництво), у решті переважає показник середнього рівня. Окреме місце займає питання співвідношення російського та західного векторів, і у зрізі «розвинені –трансформаційні економіки» і «країни ЄС – країни СНД». Щодо взаємодії з країнами „ядра”, вона є менш інтенсивною або паритетною у порівнянні з Росією. За напрямами регіональної інтеграції ЄС та СНД виявлено орієнтації східних та південних областей України на країни СНД, західних та північних – на країни ЄС, водночас інтенсивність регіональної інтеграції на сході є нижчою.

Виходячи з окресленого кола проблем регіонального і державного розвитку України, а також в контексті Державної стратегії регіонального розвитку, визначимо такі пріоритетні напрями регіональної політики в умовах інтеграції у світове співтовариство:

  • Впровадження високих стандартів адміністрування за рахунок ефективної кадрової політики, елементів електронної демократії та управління, посиленої участі й контролю громадськості, а також глибокого розуміння сутності сучасних геоекономічних та геополітичних перетворень, в тому числі особливостей регіональної геополітики;

  • Стимулювання інвестиційної діяльності, встановлення інвестиційних орієнтирів щодо найперспективніших для території видів економічної діяльності, врахування тенденцій постіндустріалізації, значимості людського капіталу;

  • Підвищення глобальної конкурентоспроможності регіонів шляхом реалізації концепцій і форм територіального розвитку, успішно впроваджених в інших країнах світу: кластерів, спеціальних економічних зон, територій пріоритетного розвитку. Створення умов для прозорої взаємодії влади і бізнесу;

  • Впровадження контролю за діяльністю ТНК та ФПГ, особливо її екологічними і соціальними наслідками, на місцевому рівні;

  • Інтенсифікація транскордонного співробітництва, екстраполяція досвіду єврорегіонів на східному кордоні;

  • Перехід до реального управління інноваційною діяльністю. Надання уваги нетрадиційним джерелам енергії, специфічним для кожного регіону, що дозволило б поступово вирішувати проблему енергетичної залежності, структури імпортних операцій;

  • Підвищення темпів реформування освітньої системи. Повноцінне включення наукових осередків вищих навчальних закладів та академічної науки в регіональні та національну інноваційні системи;

  • Дотримання основних засад Концепції національної програми інформатизації. Залучення інформаційних ресурсів з метою формування позитивного іміджу регіону, підвищення інвестиційної привабливості, збільшення туристичних потоків. Збільшення ступеню інформаційно-комунікаційної доступності;

  • Розвиток інформаційних технологій в рамках освітніх програм. Контроль за використанням Інтернет-ресурсів в освітніх закладах;

  • Стимулювання взаємодії міста та села відповідно до європейських принципів. Обмін перевагами в площині урбанізація-рекреація.

  • Охорона навколишнього природного середовища та збереження культурної спадщини як елементів регіональної унікальності та вагомих складових якості життя населення;

  • Формування «глокального» мислення, інтеграція знань та наукових напрацювань, зокрема географічних, у сфері управлінських рішень.


Швидкість усвідомлення в Україні сучасних реалій, реагування на них, шляхом побудови стратегічних орієнтирів розвитку – питання національної безпеки, адже «в світі формується «нова» безпека – докорінний зовнішньополітичний та воєнно-стратегічний поворот до геоекономічних інтересів та їх захисту». Вирішення цих завдань знаходиться в сфері ефективної інвестиційно-інноваційної політики, підтримки національного капіталу, формуванні нових суспільних цінностей і пріоритетів, його успішність і визначатиме «Україну в процесах глобалізації» та «процеси глобалізації в Україні».

Протягом 2008-2009 рр. проведені дослідження отримали продовження насамперед в напрямі розвитку просторових аспектів, опрацювання концепції просторового розвитку та окремих її складових, визначення в ній чітких національних пріоритетів. Розглянуто питання прикордонного співробітництва, впливу процесів глобалізації на якість життя населення, можливостей збалансованого розвитку в умовах глобалізації. Також значну увагу приділено окремим аспектам природокористування, що обумовлені сучасним конкурентним середовищем. За цей період автором опубліковано понад 15 праць, частину яких включено до циклу робіт, що подаються на премію.

Основні положення роботи доповідались на понад 50 національних та міжнародних конференція, семінарах, з’їздах, що проводились в Україні, Росії, Німеччині, Тунісі і містяться у 56 публікаціях (з них 6 – зарубіжні, 1 входить до бази Scopus). Апробація відбувається також в рамках кількох національних (НАН України для молодих вчених «Методичні основи оцінювання впливу соціально-економічних трансформацій на стан природного середовища та екологічної безпеки регіону») та міжнародних проектів, де автор є керівником та співвиконавцем (проекти за результатами спільного конкурсу Національної академії наук України та Російського фонду гуманітарних досліджень): «Оцінка якості життя населення в окремих регіонах Росії та України (методика дослідження та можливості реалізації)» 2007, №28-07/Ук; «Українсько-російсько-білоруське співробітництво як інструмент розвитку транскордонного регіону», 2008, №08-02-91202а/U.

Рекомендації та висновки роботи, щодо оцінки наслідків впливу процесів глобалізації на регіональний розвиток в Україні знайшли відображення у заключних звітах з фундаментальних досліджень, що виконувались в Інституті географії протягом 2004-2009 рр. (зокрема за темою «Економічний, соціальний, екологічний розвиток регіонів України в умовах трансформаційних процесів»). Підготовлені на базі цих матеріалів пропозиції передано до центральних органів державної влади.

Результати дослідження впроваджуються в освітні програми вищих навчальних закладів (зокрема Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова) в галузі країнознавства та міжнародного туризму, соціальної та економічної географії, регіональної економіки.

Окрема інформація та методичні положення дослідження використані при розробці авторського оригіналу Національного атласу України (зокрема карти «Україна в світовій економіці», географічних аспектів діяльності міжнародних організацій світового і макрорегіонального рівня), виданого у 2007 р., згідно Указу Президента України.

Рівень виконаних наукових праць є високим у порівнянні і з вітчизняними, і з зарубіжними дослідженнями. Зацікавленість у продовжені робіт та обміну інформацією висловлена з боку Інститутів географії Польші, Канади, США, Федерального відомства з охорони природи Німеччини, Берлінського технічного університету.


Скачать, 29.87kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт
Загрузка...


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru