Категории:

Поняття юридичної науки та її місце в системі суспільних наук

Поиск по сайту:


страница5/12
Дата09.03.2012
Размер1.94 Mb.
ТипДокументы
Поняття та класифікація функцій держави.
Iv. реалізація функцій держави
Форма держави: поняття і структура.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Історичні типи держави.

Держава як особлива організація влади, як самостійний інститут життя суспільства, знаходиться в постійному розвитку. Кілька тисячоліть, століть і навіть десятиліть тому держави були зовсім не такими, якими вони є в даний час. Ось чому, торкаючись питань історії розвитку державності, зазвичай використовують категорію «тип держави» чи «історичний тип держави».

Тип держави – це сукупність загальних ознак, властивих визначеній, як правило, історично відособленій групі держав.

Загалом виділяють два підходи до типології держав: формаційний та цивілізаційний.

Формаційний підхід до типології держав був розроблений у межах марксистської теорії держави і права. Відповідно до цього підходу тип держави визначається економічним ладом суспільства, що відповідає його класовій структурі та сутності.

Марксизм розглядає історію як природничо-історичний процес зміни суспільно-економічних формацій.

За формаційним підходом виділяють такі типи держав:

рабовласницька держава (основна характеристика – політична влада знаходиться в руках рабовласників)

феодальна держава (політична влада знаходиться в руках феодалів)

буржуазна держава (політична влада – у буржуазії)

Держава при соціалізмі та у перехідний період до комунізму є соціалістичною, виражає волю всього народу.

Марксисти вважали, що рушійна сила послідовної зміни історичних типів держав – класова боротьба, а сам цей процес визначений соціально-економічним розвитком суспільства.

Згідно цивілізаційного підходу відрізняють

- первинні держави (держави до 17 ст-тя)

- вторинні держави (держави після 17 ст-тя)

  1. ^ Поняття та класифікація функцій держави.

Функції – це основні напрямки діяльності держави, в яких проявля.ться сутність і соціальне призначення дежави.

І. За територією 1. Внутрішні – основні напрямки діяльності держави з вирішення питань з життєдіяльності суспільства в межах території держави.

    1. Політична (визначення основних засад політичної влади)

    2. Економічна (ДРЕ, межі втручання в економіку визначаютьсяч законом)

    3. Соціальна (опікування соц. сферою, вирішення соціальних проблем за участю інститутів громадянського суспільства.

    4. Контрольно-виховна

    5. Екологічна

    6. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина

    7. Податкова (фінансова, бюджетна)

  1. Зовнішні

    1. Захист суверенітету

    2. Співробітництво з іншими державами та міжнародними організаціями

    3. Міжнародне співробітництво в сфері екології та охорони навколишнього середовища.

    4. Боротьба з міжнародною злочинністю і тероризмом.

ІІ. За часом виконання 1. Постійні (притаманні весь час існування держави) 2. Тимчасові (мають тимчасовий характер)

ІІІ. За призначенням державної діяльності 1. Основні (внутрішні і зовнішні) 2. Додаткові (ті функії, що забезпечують виконання основних функцій)

ІV. За соц призначенням 1. Загальносоціальні 2. Функції захисту групових інтересів

V. За функціональним призначенням 1. Стабілізуючі 2. охоронні 3. динамічні

  1. Характеристика основних внутрішніх функцій сучасної Української держави.

Під внутрішніми функціями розуміють такі напрямки і сторони діяльності Української держави в яких конкретизується її внутрішня політика відносно економічних, ідеологічних, екологічних, культурних та інших сторін життя громадянського суспільства.

У гуманiтарнiй сферi -- це: забезпечення прав людини i громадянина; охорона навколишнього природного середовища; забезпечення охорони здоров'я, матерiальне та iнше соцiальне забезпечення нормальних умов iснування людини; органiзацiя освiти, виховання, розвиток мистецтва й культури тощо.

В економiчнiй сферi такими функціями є: господарсько-стимуляційна (виробнича); господарсько-органiзаторська (програмування та органiзацiя виробничої дiяльностi); науково-органiзаторська (органiзацiя та стимулювання наукових дослiджень у господарськiй сферi); господарсько-перехiдна (перехiд вiд планової до ринкової економiки); економiчно-регулювальна (регулювання та охорона працi, забезпечення мiнiмального рiвня споживання) та iн.

У полiтичнiй сферi до таких функцій відносяться: нацiонально-забезпечувальна (створення i збереження умов нацiональної самобутностi всiх корiнних народiв i нацiональних меншин); демократизаторська (створення умов для реалiзацiї народом своєї влади); охоронна (охорона конституцiйного ладу, правопорядку i дисциплiни, всiх форм власностi, прав, свобод і законних iнтересiв людини й громадянина) та деякi iнші.

1 Зовнішні функції - це основні напрямки і сторони діяльності Української держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами, світовим товариством в цілому - організація співробітництва з іншими державами, окремими органами, іноземними громадськими організаціями; захист державного суверенітету; підтримка миру і мирного співіснування країн різного напрямку соціально-економічної та політичної орієнтації.

У гуманiтарнiй сферi -- це: мiжнародне забезпечення прав людини i громадянина; допомога народам iнших країн у разi стихiйного лиха та iнших кризових ситуацiй; забезпечення чистоти, ефективного використання й вiдтворення земного природного середовища, що оточує людину; мiжнародне культурно-виховне спiвробiтництво мiж країнами; участь у забезпеченнi розробок та безпосереднiй охоронi здоров'я людей у всьому свiтi тощо.

В економiчнiй сферi -- це участь у: створеннi на основi мiжнародної кооперацiї та iнтеграцiї виробництва i працi свiтової економiчної системи; розв'язання глобальних господарських проблем та наукове їх обгрунтування (енергетика, космос, освоєння полюсiв, Свiтового океану) тощо.

У полiтичнiй сферi ними є: розвиток мiждержавних договiрних вiдносин; забезпечення суверенітету i обороноздатностi країни; участь у ненасильницькому забезпеченнi миру в усьому свiтi; участь у боротьбi з мiжнародними правопорушеннями та особами, винними у їх скоєннi; поступова консолiдацiя здорових сил свiту на забезпечення подальшого вирiшення глобальних проблем всесвiтнього значення.

  1. Характеристика основних зовнішніх функцій сучасної Української держави.

Зовнішні функції держави:

  1. Захист суверенітету

  2. Співробітництво з іншими державами та міжнародними організаціями

  3. Міжнародне співробітництво в сфері екології та охорони навколишнього середовища.

  4. Боротьба з міжнародною злочинністю і тероризмом.

Зовнішні функції
Оборона держави
Ця функція є найважливішим напрямком діяльності держави, тому що вона націлена на захист мирної праці, суверенітету та територіальної цілісності держави.
Згідно Статті 65 Конституції України “Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону”.
Виходячи з цього, оборона країни від збройного нападу з боку інших країн належить до найважливіших зовнішніх функцій держави і є справою всього народу України. Стаття 17 Конституції України зазначає: “Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.”
Практичне виконання функції оборони держави покладається також на різні особливі державні збройні організації. Вони призначені для забезпечення суверенітету, захисту території, кордону, населення від зовнішніх посягань та забезпечення громадського порядку й безпеки громадян. Характер завдань, які виконують збройні державні організації, обумовлює особливості їх формування, діяльності, управління та забезпечення. До особливих збройних державних організацій відносяться:
1. Служби зовнішньої розвідки. Вони здійснюють збір інформації на випадок проведення воєнних дій.
2. Служба безпеки. Вона призначена для захисту державної безпеки та конституційного ладу від зовнішніх посягань.
3. Поліція (міліція) є основою і гарантом громадського порядку. Міліція покликана служити всьому суспільству, забезпечувати порядок, спокій і безпеку громадян.
Підтримання міжнародних політичних відносин, економічних та культурних зв’язків
В основі цієї функції закладені інтереси кожної держави. В Конституціях ряду країн підкреслюються ідеї дружби та співробітництва з усіма країнами. В Конституції нашої країни зазначено:
“Стаття 18. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права”.
В сучасних умовах розвиток держави визначається процесом інтеграції господарського, політичного та культурного життя. Функція співробітництва та взаємодопомоги виражає інтереси всіх держав. На цій основі створюються різні организації, діяльність яких направлена на покращення економічного, політичного та культурного життя суспільства. Як приклад таких організацій є ООН, ЮНЕСКО, НАТО, Європейський Союз тощо.
Як було наведено вище, кожна держава пов’язана з іншими державами різними відносинами: політичними, економічними й культурними. Ці відносини необхідно встановлювати, розвивати та регулювати.
Політичні відносини: “Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами”. (Стаття 25 Конституції України). Підтримання міжнародних політичних відносин держави забезпечуюються представниками в особі дипломатів, послів, консулів тощо.
Економічні відносини: держава є членом світового співтовариства й відповідно залучається до системи світового господарства. Економічний розвиток, природні ресурси визначають місце держави на світовому ринку. Жодна держава не може існувати без економічних зв’язків з іншими державами. Зовнішня торгівля, кредити й позики, інвестиції, спільні проекти - це найбільш розповсюджені складові зовнішньоекономічної діяльності держави.
Культурні відносни: культура кожного народу, держави є здобутком всього людства. Держава підтримує й розвиває культурні зв’язки, що служить взаємному духовному зросту та збагаченню. Конкретними видами діяльності держави в цьому напрямку є: міжнародні виставки, фестивалі, олімпіади, міжнародний туризм тощо.
Боротьба з міжнародною злочинністю
В останній час все більш широкого розмаху досягла міжнародна злочинність. Торгівля й контрабанда наркотиків, тероризм, незаконна торгівля зброєю – це ще неповний перелік найбільш небезпечних видів міжнародних злочинів.
Жодна країна не може без допомоги інших країн подолати цю проблему. Безперечною є необхідність спільних дій країн у боротьбі з міжнародною злочинністю. Конкретними діями держав в цій сфері є створення міжнародних організацій по боротьбі зі злочинами. Однією з таких організацій є ІНТЕРПОЛ. Країни спільно планують свою діяльність щодо попередження та запобігання цих злочинів, проводять спільні заходи, здійснюють обмін інформацією. Це дозволяє більш ефективно боротися з міжнародною злочинністю.
Участь у міжнародній охороні навколишнього середовища
На сьогоднішній день дуже гостро постало питання про охорону навколишнього середовища. Це питання постійно знаходиться в центрі уваги всього світу. Охорона навколишнього середовища стає складовою частиною програми завершення будівництва матеріально - техничної бази в країні.
В ряді країн це тісно пов’язано з особливостями кліматичних умов в даному регіоні. Крупні вчені багатьох країн занепокоєні екологічним станом природи в різних куточках світу. З державного бюджету все більше і більше виділяється коштів на підтримання екології в належному стані, також надають велику допомогу й громадські організації. В деяких країнах уряд приймає різні міри для попередження порушення законадавства щодо охорони природи. Конституція України зазначає:
“Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави”.
^ IV. РЕАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ
Реалізація функцій держави здійснюється різними державними організаціями. Їх кількість, завдання, компетенція, взаємовідносини та зв’язки між ними визначаються функціями держави. Функція завжди первинна по відношенню до виконуючої її державної організації. Функція - це ідея, необхідність діяльності, її напрямок, а державна організація - це та матеріальна сила, яка втілює цю ідею, матеріалізує її. Функція держави - це дуже широкий напрямок діяльності і вона не може бути реалізована якою-небудь однією державною організацією. Кожна з державних організацій має свої особливі функції, які відрізняються по масштабу від державних функцій. Функції держави, власно кажучи, виконуються сукупністю державних організацій.
Існує два види державних організацій. До першого відносяться державні організації, які дійснюють владну, організаційно-регулятивну діяльність.
Другий вид представляють державні організації, головним призначенням яких є безпосередня практична діяльність щодо виконання функцій держави. Вони створюються органами держави та керуються ними. В залежності від того, в якій сфері державної діяльності (охоронній, екологічній, культурно-виховній тощо) діють державні організації, вони поділяються на види. Наприклад:
В економічній сфері діють державні організації – підприємства та установи, основним призначенням яких є виробнича або забезпечуюча виробництво діяльність, а також надання побутових, кредитно-розрахункових та комунальних послуг населенню. До них відносяться, наприклад, державні заводи й фабрики, сільськогосподарські підприємства, підприємства транспорту та зв’язку (залізні дороги, пошта тощо), торгівельні та побутові підприємства, кредитно-розрахункові установи тощо.
Культурно-виховні завдання виконуються широкою низкою державних організацій, таких як учбові заклади, бібліотеки, музеї, театри тощо.
В охоронній сфері практичне виконання функцій покладено на особливі збройні державні організації. Вони безпосередньо охороняють громадян та країну від внутрішніх та зовнішніх посягань. До них відносяться частини та підрозділи збройних сил, служби безпеки, міліція (поліція), розвідка та деякі інші збройні державні організації.
На реалізації функцій у цій сфері я хочу трохи зупинитися для того, щоб більш конкретизувати роль органів внутрішніх справ в процесі виконання охоронної функції, а також у забезпеченні дотримання законності та правопорядку, внутрішньої безпеки держави.
В умовах катастрофічного росту злочинності, у тому числі організованної і корумпованої, а також погіршення криміногенної ситуації в цілому, зростає роль органів внутрішніх справ, а саме органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, проводять оперативно-розшукову, наукову діяльність, здійснюють заходи по роботі з населенням щодо правового виховання.
В Україні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані на зміцнення демократії й створення правової держави. Проходить переоцінка цінностей в економічній, соціальній, управленській, духовній та іншій сферах життя суспільства. Однією з головних проблем громадського розвитку є зміцнення законності та правопорядку.
Це висуває на перший план завдання забезпечення законності, захисту прав і законних інтересів громадян, верховенство закону. Криміногенна ситуація в державі набирає загрозливого характеру і все далі погіршується. Зростає протидія силам провопорядку.
Майже повсюдно, особливо у великих промислових центрах, збільшується кількість небезпечних злочинів, поєднаних з насильством, жорстокістю й цинізмом. Злочинність стає більш організованною. Вона є одним з головних факторів, які призвели до зневаги законів та їх ігнорування.
Кримінальні структури проникли у сферу економіки, зовнішньоекономічну діяльність, кредитно-банківську систему. Рекет контролює діяльність суб’єктів бізнесу.
За такої ситуації правоохоронні органи в окремих випадках проявляють терпимість до грубих порушень громадського порядку та інших факторів беззаконня. Все це загострює соціальну напругу, наносить моральну й матеріальну шкоду суспільству, спричиняє недовіру значної частини населення чинності закону.
На стан законності та правопорядку негативно впливає також відсутність чіткого механізму виконання законів, що поряд з халатністю, безвідповідальністю та низькою дисципліною створює сприятливе середовище для пограбування держави, для корупціі, хабарництва, інших службових злочинів, формує негативну думку в суспільстві.
З проголошенням України суверенною державою об’єктивно виникла необхідність у реформуванні державного апарату, зокрема органів внутрішніх справ. Цей процес прискорився і набрав більш конкретних форм у зв’язку з вступом України до Ради Європи і прийняттям Конституціі Укравни.
Треба зауважити, що охоронні, економічні, культурно-виховні та інші завдання виконуються не тільки державними організаціями. В усіх цих сферах поряд з державними організаціями діють приватні та громадські організації й об’єднання. В різних сучасних державах ступінь розвитку приватної підприємницької діяльності неоднакова й залежить від суспільного ладу, політичних, економічних та історичних традицій, визначається національною психологією й особливостями побуту та багатьма іншими факторами. Приватні та громадські організації й підприємства найбільш широко представлені в екологічній, духовній та соціальній сферах. Однак, і в охоронній сфері діють недержавні організації, такі як, наприклад, приватна поліція й охорона, приватні детективні бюро, об’єднання й організації по охороні громадського порядку та самозахисту тощо.

  1. ^ Форма держави: поняття і структура.

Форма держави — порядок (спосіб) організації та здійснення державної влади в країні.

Структура форми держави — стійка єдність елементів, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим. Вона включає три взаємозалежних елементи: форму державного правління, фор­му державного устрою, форму політичного (державного) режиму.

Форма держави

Форма державного правління

Форма державного устрою

Форма державного режиму

- порядок утво­рення і організа­ції вищих органів влади в державі

- порядок поділу тери­торії держави на певні складові частини і спів­відношення влади між ними і державою в ці­лому

- порядок здійс­нення державної влади у певні спо­соби певними, методами і засо­бами




Форма державного правління

Монархія

Республіка

– форма державного правлін­ня, при якій державна влада зо­середжена цілком або частково в руках однієї особи — монар­ха, передається в спадщину, не залежить від населення (як пра­вило, не затверджується ним)

- форма державного правлін­ня, при якій вища державна влада здійснюється представни­цьким загальнонаціональним органом влади (парламентом), обраним населенням на певний строк

Протягом історії виникали різні види монархій:

1) східна деспотія, заснована на азіатському засобі провад­ження;

2) антична (рабовласницька);

3) феодальна:

а) ранньофеодальна — характеризується великим ступенем децентралізації,

б) станова-представницька — влада монарха поєднується із наявністю станово-представницького органу (Іспанія — кортеси, Франція — генеральні штати, Англія — парламент);

в) абсолютна,

4) конституційна.

Розглянемо абсолютну та конституційну монархії, тому що інші практично не існують.

Монархія

Абсолютна (необмежена)

Конституційна (обмежена)

Монарх не обмежений конституцією; здійснює законодавчу діяльність; керує урядом, який формує сам; контролює правосуддя, місцеве самоврядування, тобто вся державна влада зосереджена в його руках (характерна для рабовласницьких і феодальних суспільств). Збереглася в первозданному вигляді (без конституції і парламенту) в одиничних країнах (султанат Оман). Сучасна абсолютна монархія, як правило, має і конституцію, і парламент. Конституція встановлює, що влада виходить від монарха, тобто затверджує його абсолютну владу Парламенту приділяється роль консультативної ради при монарху (Кувейт, Саудівська Аравія), яка у будь-який час може бути розпущена (у Бахрейні розпущена через півтора роки після створення)

Влада монарха обмежена конституцією, він не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом і підзвітний йому; парламент здійснює законодавчу діяльність (Велика Британія, Іспанія, Данія, Швеція, Бельгія, Голландія, Японія та ін.).

Конституційна монархія може бути парламентською та дуа­лістичною. Остання форма практично відживає.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Скачать, 83.04kb.
Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru