Категории:

План Об'єкт І предмет соціології. Структура сучасної соціології. Загальна соціологічна теорія Спеціальні соціологічні теорії

Поиск по сайту:


страница1/10
Дата09.03.2012
Размер2.23 Mb.
ТипКраткий словарь
Содержание
Об'єкт і предмет соціології
2. Структура сучасної соціології
2.1. Загальна соціологічна теорія
2.2. Спеціальні соціологічні теорії
2.3. Емпіричні соціологічні дослідження
3. Функції соціології
Теоретико-пізнавальна функція
Прикладна соціологія
Практично-перетворювальна функція соціології
Світоглядна функція
Основні етапи і тенденції розвитку соціологічної думки
Макс Вебер (1864-1920)
Еміль Дюркгейм (1858-1917)
Георг Зіммель (1858-1918)
Вільфредо-Федеріко Парето
Фердинанд Тьонніс
Періоди розвитку соціології в Україні
Матеріал до семінарського заняття
2.Історичний матеріалізм
Теми рефератів
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА

Кременчуцький інститут




Кафедра “Соціально-гуманітарні дисципліни”


МОСКАЛИК Г.Ф.


СОЦІОЛОГІЯ

(навчальний курс)


Кременчук

2006


Тема 1. Вступ до соціології. Соціологія як наука про суспільство: предмет, структура, функції. Історія розвитку соціології в країнах західної Європи, США та в Україні


План


  1. Об'єкт і предмет соціології.

  2. Структура сучасної соціології.

    1. Загальна соціологічна теорія

    2. Спеціальні соціологічні теорії

    3. Емпіричні соціологічні дослідження

  3. Функції соціології.

  4. Основні етапи і тенденції розвитку соціологічної думки

    1. Історія розвитку соціології в країнах західної Європи та США

    2. Періоди розвитку соціології в Україні


Література

Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1990.- 808с.

Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии: Пер.с фр.- М.: Наука, 1990.-575с.

Короткий словник по соціології.-К.,1999.

Краткий словарь по социологии / Сост. З.М. Коржева, Н.Ф. Наумова.-М.: Политиздат, 1988.-479с.

Павліченко П.П., Литвиненко Д.А. Соціологія. Навчальний посібник. – К.: Лібра, 2000.- С.6-33.

Подольская Е.А. Социология: Учеб.пособие для студентов высших учебных заведений. – Харьков: Изд-во НФаУ: Золотые страницы, 2004.-4-16.

Полторак В.А. Социология: Конспект курса лекций. – Днепропетровск: Арт-Пресс, 1997. – С.8-18.

Социологический справочник. - К., 1990.

Соціологія: Підручник / За заг.ред. В.П.Андрющенка, М.І.Горлача. – Київ – Харків, 1998. – С.9-27, 178-200.

Соціологія: Посібник для вузів / За ред. В.Г.Городяненка . – К.: Академія ,1999.- С.5-15, 66-79.

Ядов В. Стратегия социологического исследования. – М., 1998.

Якуба Е.А. Социология: Учебное пособие для студентов. -Харьков: Издательство "Константа", 1995, С.6-21.
^




  1. Об'єкт і предмет соціології


Об'єктом соціологічного пізнання є суспільство. Термін «соціологія» походить від латинського «societas» - суспільство й грецького «logos» - учення, означаючи в буквальному перекладі «вчення про суспільство». Людське суспільство - це унікальне явище. Воно прямо чи опосередковано є об'єктом багатьох наук (історії, філософії, економіки, психології, юриспруденції та ін.), кожна з яких має свій ракурс вивчення суспільства, тобто свій предмет.

Предмет соціології - це соціальне життя суспільства, тобто комплекс соціальних явищ, що випливають із взаємодії людей і спільнот. Поняття «соціальне» розшифровується стосовно життя людей у процесі їхніх взаємин. Життєдіяльність людей реалізується в суспільстві в трьох традиційних сферах (економічної, політичної, духовної) і однієї нетрадиційної - соціальної. Три перші дають горизонтальний перетин суспільства, четверта - вертикальний, що припускає розподіл по суб'єктах суспільних відносин (етносам, родинам тощо). Ці елементи соціального устрою в процесі їхньої взаємодії в традиційних сферах і складають основу соціального життя, що у всьому своєму різноманітті існує, відтворюється і змінюється лише в діяльності людей.

Люди взаємодіють, об’єднуючись в різні спільноти, соціальні групи. Їхня діяльність носить переважно організований характер. Суспільство можна представити як систему взаємодіючих і взаємозалежних спільнот і інститутів, форм і методів соціального контролю. Особистість виявляє себе через сукупність соціальних ролей і статусів, що вона грає чи займає в цих соціальних спільнотах та інститутах. При цьому під статусом розуміється місце людини в суспільстві, що визначає доступ до освіти, багатства, влади тощо. Роль можна визначити як очікувану від людини поведінку, обумовлену її статусом. Таким чином, соціологія вивчає соціальне життя, тобто взаємодію соціальних суб'єктів з проблем, що пов'язані з їх соціальним статусом.

З позначення об'єкта і предмета формується визначення соціології як науки. Його численні варіанти при різних формулюваннях мають змістовну тотожність чи близькість. Соціологія визначається в різноманітних варіантах:

як наукове вивчення суспільства і суспільних відносин (Нейл Смелзер, США), як наука, що вивчає практично всі соціальні процеси і явища (Ентоні Гідденс, США), як вивчення явищ взаємодії людей і явищ, що випливають із цієї взаємодії (Питирим Сорокін, Росія - США), як наука про соціальні спільноти, механізми їхнього становлення, функціонування і розвитку тощо. Розмаїтість визначень соціології відображає складність і багатогранність її об'єкта і предмета.


^ 2. Структура сучасної соціології

Специфіка соціології, її відмінність від інших соціально-політичних дисциплін полягає в тому, що завдяки своїй комплексності, вона має трирівневу структуру, куди входять: загальна соціологічна теорія; спеціальні (часткові) соціологічні теорії (іноді їх називають теорії середнього рівня); емпіричні соціологічні дослідження.

^ 2.1. Загальна соціологічна теорія

  Загальна соціологічна теорія дає уявлення про суспільство як цілісний організм, систему соціальних механізмів, розкриває місце і роль основних соціальних зв'язків, формулює принципи соціального пізнання, основні методологічні підходи до соціологічного аналізу. Зокрема, формулюються вимоги системного аналізу, стратифікаційно-класового підходу, генетичного аналізу, комплексного конкретно-історичного підходу, аналізу явищ у взаємозв'язку з іншими.

Загальна соціологічна теорія - це різноманітні концепції, що розробляють уже згадувані аспекти соціального розвитку суспільства (а саме всю сферу соціального життя: соціальні спільності, соціальні відносини, процеси, інститути), що дають їм свою інтерпретацію. Іншими словами, соціологічна теорія охоплює на високому рівні абстрагування причинні зв'язки в розвитку соціальних явищ, описує соціальні взаємозв'язки в загальному вигляді.

Тут потрібно особливо підкреслити наступну обставину. Донедавна єдиною подібною концепцією, що трактує специфіку протікання соціальних процесів, закономірностей розвитку суспільства, у нас визнавався марксизм, а саме історичний матеріалізм. Тому теоретичну соціологію прямо ототожнювали з історичним матеріалізмом. У дійсності людство виробило велику кількість теоретичних концепцій, що пояснюють закономірності, специфіку розвитку суспільства. Так, уже наприкінці минулого — початку нинішнього сторіччя широкий розвиток одержали такі з них, як соціологія історії, біологічний, географічний і психологічний напрямки в соціології. У середині XX сторіччя поширення одержали концепції соціальної стратифікації, індустріального суспільства, конвергенції тощо. До деяких з них ми ще повернемося. Тут же важливо підкреслити, що існує велике число концепцій розвитку людського суспільства і тому теоретична соціологія — це безліч усіляких течій, шкіл, напрямків, по-своєму, зі своїх методологічних позицій пояснюючих специфіку розвитку суспільства. Що ж стосується марксистського підходу, то він є одним з таких напрямків, а саме тим, що головним ставить пріоритет економічних факторів у розвитку суспільства.
  ^ 2.2. Спеціальні соціологічні теорії

  Спеціальні соціологічні теорії — це галузі соціологічного знання, що мають своїм предметом дослідження самостійних, специфічних підсистем суспільного цілого і соціальних процесів.

Очевидно, що теоретична соціологія, відповідаючи тим чи іншим способом на питання про те, які основні закономірності розвитку суспільства, може і не формулювати те, яким чином у тих чи інших умовах розвиваються різні соціальні спільності (соціально-структурні, етнічні тощо); соціальні інститути (родина, держава та ін.); соціальні процеси (трудова діяльність, соціальні переміщення і т.п.). Тому в структурі соціології величезне значення має її середній рівень, тобто відносно самостійні теоретичні підсистеми, покликані, по-перше, встановлювати об'єктивні взаємозв'язки даної предметної галузі (праця, родина, соціальні групи і т.п.) з цілісністю суспільної системи і, по-друге, виявляти специфічні, властиві даній предметній галузі внутрішні взаємозв'язки і закономірності.

Положення спеціальних соціологічних теорій у рамках цілісного соціологічного знання дотепер є предметом дискусії. Так, відповідно до позитивістської орієнтації (Р. Мертон та ін.) вони розглядаються як теорії середнього рівня, понятійний апарат яких і встановлювані ними закономірності можуть бути вписані в загальносоціологічне знання різної світоглядної орієнтації (іншими словами, використовуватися в рамках будь-якої соціологічної концепції). Що ж стосується марксистської соціології, то вона безпосередньо зв'язує розвиток спеціальних соціологічних теорій з розвитком загальної соціологічної теорії, тобто вважає, що ці теорії збагачують загальну соціологічну теорію виявленням специфічних властивостей, закономірностей функціонування тієї чи іншої підсистеми суспільного цілого.

У будь-якому випадку розвиток спеціальних соціологічних теорій покликаний забезпечити дослідження специфіки розвитку окремих суспільних підсистем і відповідним чином орієнтувати керування соціальними процесами. В даний час нараховують кілька десятків спеціальних соціологічних теорій. Назвемо лише ті з них, що найбільш активно розвиваються в даний час соціологами України. Отже, це: соціологія праці; теорія соціальної структури; соціальна психологія; соціологія міста (і соціологія села); соціологія суспільної думки; соціологія родини; соціологія утворення; соціологія керування; етносоціологія; соціологія молоді таін.
^ 2.3. Емпіричні соціологічні дослідження

  Емпіричні соціологічні дослідження являють собою встановлення й узагальнення соціальних фактів за допомогою прямої чи непрямої реєстрації подій, що здійснилися, характерних для досліджуваних соціальних явищ, об'єктів і процесів.

На відміну від теоретичного дослідження (у рамках якого вчений оперує науковими поняттями, категоріями і т.п., що відображають істотні властивості соціальних явищ, станів і процесів) в емпіричному дослідженні предметом аналізу виступають дії, вчинки, характеристики поведінки людей, соціальних груп, спільнот і відображення соціальної реальності у фактах свідомості. Так, для соціолога соціальним фактом є не тільки конкретний вчинок, дія, але і ті чи інші думки, оцінки, судження.

Варто особливо враховувати ту обставину, що емпіричне соціологічне дослідження являє собою не просто збір і відбір яких-небудь соціальних фактів, що підтверджують (чи спростовують) ті чи інші теоретичні побудови вченого. Це спеціальні наукові процедури, що з використанням соціологічних методів збору інформації (аналіз документів, спостереження, опитування, соціальний експеримент) дозволяють вести дійсно наукові реєстрацію й узагальнення соціальних фактів, що, у результаті, і складуть базу подальших теоретичних узагальнень, істинність яких перевіряється як соціальною практикою, так і емпіричними дослідженнями.

Два останніх з описаних рівнів соціології — спеціальні соціологічні теорії і емпіричні соціологічні дослідження — називають  прикладною соціологією.


^ 3. Функції соціології

Соціологія має ряд специфічних функцій. До основних відносять: теоретико пізнавальну, практично перетворювальну, світоглядну, інформаційну.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Скачать, 115.38kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru
Разработка сайта — Веб студия Адаманов