Категории:

Реферат циклу наукових праць

Поиск по сайту:


Скачать 178.75 Kb.
Дата09.03.2012
Размер178.75 Kb.
ТипРеферат
Содержание
Наукова новизна
Основні результати роботи
Подобный материал:




РЕФЕРАТ


циклу наукових праць


Молекулярні механізми порушення метаболізму білків:

причини, наслідки та шляхи корекції”

представленого на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки за 2010 рік


Дмитро Ілліч ЗАБОЛОТНИЙ, член-кореспондент АМН України, професор, доктор медичних наук, директор ДУ “Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка АМН України”, завідувач відділом запальних захворювань.

Наталя Юріївна БАЧИНСЬКА, старший науковий співробітник, доктор медичних наук, завідувач відділу вікової фізіології та патології нервової системи ДУ “Інститут геронтології АМН України”.

Павло Володимирович БІЛАН, старший науковий співробітник, доктор біологічних наук, провідний науковий співробітник відділу загальної фізіології нервової системи Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України.

Сергій Вікторович ВЕРЬОВКА, старший науковий співробітник, доктор біологічних наук, завідувач лабораторії біохімії ДУ “Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка АМН України”.

Нана Володимирівна ВОЙТЕНКО, старший науковий співробітник, доктор біологічних наук, провідний науковий співробітник відділу загальної фізіології нервової системи Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України.

Віктор Євгенович ДОСЕНКО, старший науковий співробітник, доктор медичних наук, провідний науковий співробітник відділу експериментальної кардіології Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України.

Олена Платонівна КОСТЮК, старший науковий співробітник, доктор біологічних наук, провідний науковий співробітник відділу загальної фізіології нервової системи Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України.

Ігор Ростиславович АЛЄКСЄЄНКО, кандидат біологічних наук, Генеральний директор видавництва “Наукова Думка” НАН України.

Олександра Йосипівна КИЗИМ, старший науковий співробітник, кандидат біологічних наук, головний науковий співробітник лабораторії біохімії ДУ “Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка АМН України”.

Олександра Василівна СТАСИШИН, старший науковий співробітник, кандидат медичних наук, старший науковий співробітник ДУ “Інститут трансфузіології та патології крові АМН України”.

ВСТУП


Стрімке падіння опірності організму на рівні популяції вцілому становить неухильно зростаючу соціально-медичну проблему. Зазначене явище притаманне в першу чергу розвиненим та відносно благополучним країнам, що дає змогу впевнено говорити про формування комплексу чинників негативного впливу, котрі зумовлюють поширення захворювань, ще донедавна невідомих чи рідкісних. Групою фахівців в галузі біохімії, біофізики, фізіології та медицини на основі власних наукових здобутків проведено комплексну оцінку негативних чинників сучасного довкілля, визначено їх патофізіологічне значення та з’ясовано низку молекулярних та клітинних механізмів, що можуть пошкоджуватися цими чинниками.

Мета даного циклу робіт полягала в проведенні комплексного дослідження негативного впливу сучасних факторів довкілля на нормальний перебіг та взаємоузгодженість фізіологічних процесів, знаходження і всебічне дослідження молекулярних механізмів функціонування білків, що можуть порушуватися при дії цих факторів, дослідженні функціональних наслідків подібного роду порушень та пошуці шляхів їх корекції.

^ Наукова новизна даного циклу робіт полягає у встановленні ряду причинно-наслідкових закономірностей утворення функціональних патологій, викликаних порушенням нормального метаболізму білка та у розвитку новітніх методів дослідження і діагностики, спрямованних на корекцію цих порушень та стану організму вцілому. Зокрема, досліджено роль змін ключових молекулярних білкових компонентів в перебігу хвороби Альцгеймера, цукрового діабету, панкреатиту, аутоімунних ускладнень гемофілії, артеріальної гіпертензії, запальних та онкологічних захворювань. З’ясовано діагностичну та прогностичну цінність специфічних молекулярних механізмів для визначення ступеня порушення нормального функціонування численних систем організму, оцінки зумовлених цими порушеннями наслідків, що призводять до падіння резистентності організму до впливу інфекційних агентів. Проведено масштабне дослідження генетично зумовленого поліморфізму окремих білків як фактору ризику розвитку певних захворювань.

Отримані дані мають фундаментальне і практичне значення. Так, досліджено фундаментальні механізми функціонування білків у цілому ряді життево важливих клітинних систем організму та порушення нормального перебігу цього функціонування за розвитку різних паталогічних станів, таких, як цукровий діабет, панкреатит, переферичні запалення та артеріальна гіпертензія. Отримано результати, що висвітлюють роль окремих чинників навколишнього середовища в розвитку аутоімунних захворювань, амілоїдозів центральної нервової системи, запальних та онкологічних захворювань. Всі ці дослідження дали змогу розробити методичні підходи для корекції та нормалізації стану організму під час цих захворювань. Тим самим створено вагоме науково-практичне підґрунтя для розуміння причин поширення та молекулярних механізмів досліджених захворювань, збагачено методи діагностики та лікування патологій, зумовлених протеолітично-інгібіторним дисбалансом, впроваджено нові засоби ефективної корекції та нормалізації окремих паталогічних процесів. Внаслідок проведених досліджень отримано вагомі наукові дані, що систематизують чинники негативного впливу сучасного довкілля на нормальне функціонування людського організму, висвітлено шляхи та механізми порушення нормального перебігу фізіологічних процесів як причини зниження опірності організму та розповсюдження певних видів захворювань серед населення розвинутих країн. Результати проведених досліджень становлять комплекс вагомих та визнаних у світі наукових здобутків, що дають змогу пояснити причини цивілізаційно-обумовлених змін в характері дослідженних патологій. Матеріали робіт створюють наукове підґрунтя для визначення етіології досліджених захворювань з точки зору їх молекулярних механізмів та для пошуків ефективних заходів лікування та профілактики.

Матеріали комплексу робіт висвітлені в 6 монографіях та 12 главах в книжках та збірниках виданих як в Україні, так і за кордоном; 203 наукових публікаціях (з них 168 реферованих), 6 докторських та 5 кандидатських дисертацій, загальний індекс цитування робіт претендентів – 826, загальний ідентифікатор SJR - 74.311.


^ ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ


Отримані результати дослідження причинно-наслідкового зв’язку між хронічними запаленнями та розвитком онкологічних захворювань, падінням опірності організму до інфекційних агентів дає змогу зрозуміти причини зміни характеру захворюваності населення розвинутих країн, зокрема розповсюдження запальних та онкологічних захворювань верхніх дихальних шляхів, котрі становлять передову лінію контакту організму з оточуючим середовищем. (Заболотний Д. І.).

Проведення дослідження специфічності та локалізації ділянок міжмолекулярної взаємодії групи протеолітичних ферментів дало змогу отримати вагомі дані щодо механізмів регуляції опосередкованих цими ферментами регулятивних процесів, що відіграють важливу роль в забезпеченні нормального функціонування системи гемостазу. З’ясування молекулярних основ міжбілкового розпізнавання та комплексоутворення дало змогу обгрунтувати структурні принципи забезпечення узгодженості дії структуроутворюючих та кліренсових білкових систем, шляхів та патологічних наслідків порушення цієї узгодженості на прикладі амілоїдозів центральної нервової системи, аутоімунних, запальних та онкологічних захворювань. Цим створено необхідне наукове підгрунття для розуміння причин поширення цих захворювань, висвітлено етіологічні паралелі в молекулярних механізмах їх виникнення та розвитку. Розроблено нові методичні підходи дослідження механізмів міжбілкового розпізнавання, зокрема метод фермент-фіксованого зонду, що дає змогу досліджувати слабкі міжмолекулярні взаємодії білків, принципи та методологія бібліотечного формування набору афінних сорбентів як підходу для з’ясування специфічності зв’язуючих ділянок білків, що в подальшому успішно застосовувались як вітчизняними, так і закордонними дослідниками. Отримані фундаментальні дані дали змогу вперше дати обгрунтоване пояснення ключових особливостей перебігу пріон-опосередкованих захворювань як наслідок формування замкнутого та прогресуючого у часі циклу порушень нормального структуроутворення білка, обгрунтувати їх етіологічну подібність як з іншими амілоїдозами центральної нервової системи, так і з великою групою аутоімунних захворювань, зокрема – цукрового діабету обох типів. Тим самим дано обгрунтоване пояснення синхронної динаміки зростання захворюванності населення цими типами патологій. Показано роль протеолітично ушкоджених білків та ферментів в порушенні нормального перебігу метаболізму білка та зумовлених ними патогенезі запальних та онкологічних захворювань. (Верьовка С. В.).

Проведено дослідження в галузі опосередкованих функціонально необумовленим протеолізом запальних та онкологічних захворювань, що мають вагоме діагностичне значення як для визначення стану ферментативних систем організму, так і для оцінки ефективності терапії та ризику розвитку рецидиву. Запропоновано нові біохімічні тести раннього виявлення злоякісних новоутворень верхніх дихальних шляхів та їх метастазування. Обґрунтовано застосування в лікуванні цих хвороб антипротеїназних засобів. Виконано велику за об’ємом фундаментальну роботу з дослідження значення генетично зумовленого поліморфізму білкових інгібіторів системи гемостазу як фактору ризику розвитку опосередкованих функціонально необумовленим протеолізом запальних та онкологічних захворювань, визначено ризикову вагомість певних видів генотипу. Досліджено можливості ферментативної корекції великої группи захворювань. Експериментально обгрунтовано терапевтичне значення групи білків донорного, тваринного та рослинного походження як засобу корекції порушень в перебізі порушень нормального метаболізму білка, профілактики та терапії зумовлених ними захворювань. (Кизим О. Й.)

Протеасомний протеоліз забезпечує внутрішньоклітинну деградацію пошкоджених та модифікованих білків та бере участь в регуляції практично усіх елементів функціонування клітини, починаючи від поділу клітини, її диференціації, виконання специфічних функцій та апоптозу. Відомо, що гени, які кодують субодиниці протеасоми, мають певні алельні варіанти, що, можливо, впливають на функціональні властивості мультикаталітичного протеїназного комплексу. Авторами роботи вперше отримано данні про значення поліморфізмів генів, що кодують субодиниці протеасоми у формуванні спадкової схильності до первинної артеріальної гіпертензії (АГ), яка є одним з основних факторів ризику атеросклерозу та ішемічної хвороби серця. Встановлені заміни поодиноких нуклеатидів у генах імунопротеасоми - LMP2 та LMP7 - Arg60His та Lys145Gln відповідно. Встановлено, що менш розповсюджений алельний варіант гена LMP2 значно частіше зустрічається у хворих на деякі автоімунні захворювання. Результати авторів роботи чітко вказують на асоціацію між поліморфізмом LMP2 та ймовірністю розвитку АГ.

Таким чином, отримані дані вперше вказують на значення поліморфізмів генів, що кодують субодиниці протеасоми, у спадковій схильності до первинної АГ та мають стимулювати подальші дослідження із з’ясування тонких механізмів реалізації зміненої генетичної інформації у вказаних генах і визначення ролі протеасомного протеолізу в патогенезі АГ вцілому. (Досенко В.Є.)

Серед широкого спектру нейродегенеративних захворювань особливе місце за своїм негативним значенням для суспільства відіграє хвороба Альцгеймера. До основних нейропаталогічних характеристик хвороби Альцгеймера належить накопичення в мозку хворих характерних нейрофібрилярних філаментів, утворених з патологічно видозміненого тау-білка, та сенільних бляшок, основним структурним компонентом яких є β-амілоїдний пептид (Аβ). Він являє собою невеликий пептид, утворений внаслідок розщеплення доволі великого мембранного білка – білка-попередника амілоїду (amyloid precursor protein – APP). Нами показано, що патологічна дія Аβ на нейрони може обумовлюватись впливом цього пептиду на структури плазматичної мембрани, відповідальні за проникнення іонів кальцію всередину клітини з зовнішнього середовища, призводячи до порушення кальцієвого гомеостазу нейронів. При цьому доведено особливе значення змін в кальцій-акумулюючій функції цитоплазматичних структур, особливо мітохондрій, здатних швидко захоплювати іони кальцію з цитоплазми та з певною затримкою вивільнювати їх назад. Така затримка суттєво змінює часовий перебіг внутрішньоклітинних кальцієвих транзієнтів і, відповідно, може істотно порушувати найбільш важливі клітинні функції, що й спостерігається при дослідженні патології нервової клітини. Дані зміни, ймовірно, є істотним компонентом патологічних факторів, що зімовлюють розвиток хвороби Альцгеймера. (Костюк О. П.)

Хвороба Альцгеймера є однією з головних причин деменції (слабоумства) у людей старшого віку. При цьому з наростанням вираженості захворювання відмічалось зниження показників за всіма субтестами САМСОG (Cambridge Cognitive Examination). В першу чергу і найбільш суттєво страждали показники уваги, оперативної пам’яті, переводу з короткочасної пам’яті до довгочасної, здатності до навчання, абстрактного мислення з наступним приєднанням порушення різних видів орієнтировки, довгочасної пам’яті, праксису та перцепції. При цьому спостерігалось поєднання виражених дефектів активаційного забезпечення діяльності, її динамічних параметрів, зі зниженням можливості програмування, а також контролю за її перебігом. Зміни інтелектуально-мнестичної діяльності при хворобі Альцгеймера мають множинний характер й відрізняються від таких при нормальному старінні не тільки кількісно, але й якісно. Встановлено збільшення виражених кореляційних зв’язків між різними когнітивними показниками в групі хворих на хворобу Альцгеймера в порівнянні з групою пацієнтів старшого віку без деменції, що є відображенням розвитку стійкого патологічного стану в структурах когнітивної сфери при хворобі Альцгеймера. У хворих на деменцію альцгеймерівського типу встановлено також сповільнення основного ритму ЕЕГ і збільшення питомої ваги повільних складових церебральної біоелектричної активності. (Бачинська Н.Ю.)

Дослідження нейропатичних ускладнень, що виникають при цукровому діабеті, та з’ясування можливості їх лікування становлять один з найбільш цікавих напрямів у сучасній фізіології. Протягом останніх років авторами були досліджені зміни мембранних та внутрішньоклітинних білкових структур, що виникають в умовах експериментально-викликаного цукрового діабету в нейронах, яки приймають участь в проведенні больових сигналів до центральної нервової системи. Як було показано у наших роботах, експериментальний діабет призводить до істотних змін кальцієвого гомеостазу в нейронах дорсального рогу (ДР) і дорсально-корінцевих гангліїв (ДКГ) – нейронах входу соматосенсорної ноцицептивної системи, які приймають участь у передачі больових сигналів. Ці зміни включають в себе стійке підвищення цитозольної концентрації Ca2+, зниження амплітуди внутрішньоклітинної концентрації іонів кальцію ([Ca2+]i) сигналів, викликаних деполяризацією мембрани або дією нейромедіаторів, а також збільшення часу відновлення [Ca2+]i транзиєнтів. Нами було показано, що головною відмінністю між підвищенням [Ca2+]i, викликаним деполяризацією в нейронах нормальних і діабетичних тварин, було значне сповільнення видалення іонів кальцію з цитоплазми в нейронах діабетичних тварин.

Отримані нами результати дали змогу зробити висновок, що при діабетичних станах відбуваються значні зміни в клітинних механізмах, відповідальних за регулювання внутрішньоклітинної концентрації іонів кальцію. Причому ці зміни відбуваються у нейронах, що відповідають за проведення больових сигналів до центральної нервової системи. Отримані дані дуже важливі для розуміння природи нейропатичних ускладнень, виникаючих під час цукрового діабету. Важливість цієї роботи також полягає в тому, що вона може призвести до розробки нових методів боротьби з цими ускладненнями. (Войтенко Н. В. та Костюк О. П.)

Спроби корекції метаболічних порушень, що виникають при цукровому діабеті - новий крок в лікуванні діабетичних ускладнень. Блокатори кальцієвих каналів виявились найбільш природнім вибором в якості ліків для усунення багатьох діабетичних порушень. Відносно низький рівень їх побічних ефектів и відсутність шкідливого впливу на рівень ліпідів в сироватці крови та на толерантність до глюкози також дуже важливі. Широко відомим блокатором кальцієвих каналів є Німодипін. Він відносно легко проходить скрізь гемато-енцефалічний бар’єр, внаслідок чого цей член сімейства дигідропіридинів найчастіше використовується для вивчення дії блокаторів кальцієвих каналів на нейрональний кальцієвий гомеостаз і функціонування нейронів. У циклі робіт авторами було показано, що німодипін діє не лише як блокатор кальцієвих каналів, але й позитивно регулює інші системи кальцієвого гомеостазу, функція яких знижена при діабеті. Було також встановлено, що принаймні у ноціцептивних нейронах, що приймають участь у розвитку діабетичної нейропатії, німодипін може усувати всі відомі порушення кальцієвого гомеостазу, зумовлені діабетом. Більше того, в останніх роботах авторами було показано, що тривале лікування німодипіном ефективно нормалізувало порушений кальцієвий гомеостаз в нейронах ДКГ і ДР тварин, хворих на діабет, разом зі зменшенням ступеню викликаної діабетом термічної гіпоалгезії та полегшенням інших симптомів діабетичної нейропатії. (Войтенко Н. В. та Костюк О.П.)

Підтип глутаматних рецепторів, що активуються -аміно-3-гідрокси-5-метил-4-ізоксазолпропіоновою кислотою (АМРА-рецептори), відповідає за більшу частину збуджувальної синаптичної передачі, та відіграють критичну роль у синаптичній пластичності у центральній нервовій системі ссавців. Вони являють собою гетеротетрамерні катіонні канали, що складаються з комбінаційного набору чотирьох субодиниць, GluR1–4. Вбудова субодиниць GluR2 в АМРА-рецептори знижує проникненність іонів Ca2+ крізь АМРА-рецептори. І навпаки, АМРА-рецептори, що не містять субодиниць GluR2 мають вищу провідність та добре проникні для іонів Ca2+. Таким чином, присутність або відсутність синаптичних GluR2 у АМРА-рецепторах значно впливає на їх властивості та функціонування синапсів.

В інших роботах Войтенко із співавторами встановлено, що індуковане периферичне стійке запалення зумовлює молекулярну модифікацію білку глутаматних рецепторів, що відповідають за більшу частину збуджувальної синаптичної передачі у мозку та відіграють критичну роль у синаптичній пластичності у центральній нервовій системі ссавців. Ця модифікація глутаматних рецепторів у нейронах дорзального рогу супроводжується зниженою спорідненістю рецепторів до анкерного білка та їх заміною у плазматичній мембрані на інший тип глутаматних рецепторів. Перешкоджання цій модифікації фармакологічними та молекулярно біологічними методами зменшувала викликану периферичним запаленням гіперчутливість щурів. В цілому, ці дослідження свідчать про можливість розробки новітніх методів лікування болю викликаного переферичними запаленнями. (Войтенко Н. В.)

Тяжкою хворобою сучасності є хронічний панкреатит – поліетіологічне запально-дистрофічне захворювання підшлункової залози, що зокрема характеризується порушеннями прохідності панкреатичних протоків та утворенням псевдокист і кальцифікатів та розвитком екзо- і ендокринної недостатності. Головною причиною розвитку хронічного панкреатиту в усьому світі є алкоголізм. В секреті підшлункової залози людей, що зловживають алкоголем, виявлено зниження концентрації білку, здатного уповільнювати утворення нерозчинних солей кальцію (каменів). До утворення нерозчинних солей кальцію може приводити і неправильна регуляція концентрації кальцію, її неконтрольоване збільшення як у люмені ацинусів, так і в протоках підшлункової залози. Це, в свою чергу, може бути наслідком порушень в роботі молекулярних механізмів, що регулюють переніс кальцію через плазматичну мембрану ацинарних клітин. Секреція протеолітичних ферментів також знаходиться під контролем рівня цитозольного кальцію у внутрішньоклітинному середовищу ацинарних клітиню Саме клітинні, молекулярні механізми, що регулюють кальцієвий гомеостаз і були досліджені в даній роботі. Авторами роботи вперше розроблено нові біофізичні методи, що дали змогу реєструвати вивільнення іонів кальцію з окремих секреторних везикул, а також вимірювати кількість іонів кальцію, звільнених або захоплених окремими ізольованими клітинами або невеликими клітинними кластерами під час роботи різних кальцій-регулюючих систем плазматичної мембрани. Ними також вперше в світі розроблено новітні біофізичні методи візуалізації місць вивільнення іонів кальцію на поверхні поодиноких ізольованих клітин або їх невеликих кластерів. Ці новітні методи можуть бути застосовані для досліджень широкого спектру фізіологічних та патологічних явищ у різних типах клітин. Використовуючи ці методи, автори вперше показали, що секреторний полюс є головним місцем вивільнення Ca2+ із ацинарних клітин внаслідок їх стимуляції як фізіологічними так патофізіологічними концентраціями агоністів. Це високополяризоване вивільнення Ca2+ при підвищенні його внутрішньоклітинної концентрації відбувається через відносно високу щільність розташування кальцієвих насосів у апікальній мембрані ацинарних клітин. Вперше показано, що секреторні гранули можуть слугувати як внутрішньоклітинні кальцієві депо і що головні вторинні посередники, що виробляються екзокринними клітинами у відповідь на дію агоністів викликають швидке вивільнення Ca2+ із гранул. У роботі також доведено, що екзокринні клітини можуть вивільняти суттєву кількість іонів кальцію шляхом екзоцитозу. Таким чином, вперше було показано, що екзоцитоз та ендоцитоз, а не тільки кальцієві насоси плазматичної мембрани і депо-залежний вхід Ca2+, можуть бути одними з головних механізмів, що балансують клітинний кальцієвий гомеостаз.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони дають змогу зрозуміти, які саме механізми внутрішньоклітинного кальцієвого гомеостазу відіграють головну роль у процесах секреції в ацинарних клітинах та краще усвідомити етіологію таких тяжких захворювань, як гострий та хронічний панкреатити. Отримані в роботі дані та їх інтерпретація можуть стати основою для розробки високоселективних фармакологічних підходів до лікування гострого та хронічного панкреатитів та різноманітних захворювань слинних залоз. (Білан П. В.)

Серед аутоімунних ускладнень, що в останні півтора-два десятиріччя набули стрімкого розповсюдження, особливе місце займають так звані інгібіторні форми гемофілії. В їх основі лежить формування аутоімунної реакції на ключові фактори зсідання крові, зумовлене як наслідком замісної терапії препаратами дефіцитних білків, так і різноманітними функціональними порушеннями. З’ясування етіології, шляхів профілактики та терапії цієї групи ускладнень становить задачу, що набула в останні роки великої медичної та соціальної гостроти. Нами проведено масштабне дослідження частоти, характеру та особливостей клінічних проявів імунних інгібіторів при гемофілії у хворих, що отримували замісну трансфузійну терапію. Отримано нові дані щодо особливостей імунних розладів, характеру відповіді імунної системи на замісну терапію антигемофільними препаратами, інтенсивності замісної терапії препаратами плазми та виду застосованого препарату. Вперше розроблено критерії лабораторної діагностики вовчакового антикоагулянту у хворих на гемофілію та його диференційної з нейтралізуючим інгібітором діагностики. Встановлено, що пов’язані з утворенням вовчакового антикоагулянту імунні розлади є істотно суттєвішими, ніж у випадку нейтралізуючого інгібітора. Вперше з’ясовано частоту появи аутоімунних маркерів у хворих, що отримували лікування замісними препаратами низького ступеню очищення, їх зв’язок з об’ємом трансфузійного навантаження, появою інгібітору та вірусною інфекцією. Встановлено кореляційні залежності між поширенням вірусної інфекції трансфузійного генезу, частотою виявлення вірусних маркерів, тяжкістю захворювання та появою інгібітору. З’ясовано особливості перебігу вірусного гепатиту у хворих, що тривалий час зазнавали лікування антигемофільними препаратами низького ступеню очищення. Ці результати мають як фундаментальне, так і практичне значення. Вивчення механізмів та встановлення глибини імунних порушень у хворих на гемофілію з інгібіторними ускладненнями та впливу замісної трансфузійної терапії на імунний статус цих хворих залежно від типу імунної відповіді та початкового рівня інгібітору дало змогу зрозуміти дію окремих методів лікування, спрямованих на нейтралізацію інгібітору. Вперше на основі коагулологічних, імунологічних та клінічних критеріїв проведено порівняння ефективності відомих методів нейтралізації інгібітору, імуносупресивних та імуномодулюючих методів лікування залежно від природи інгібітору. Розроблено алгоритм лікування геморагічних проявів у хворих на гемофілію з інгібіторними ускладненнями залежно від локалізації, тяжкості геморагічного ускладнення, початкового титру інгібітору та типу реакції імунної системи пацієнта. Обгрунтовано схеми лікування геморагій у хворих на гемофілію з інгібіторними ускладненнями, що дає можливість удосконалити лікування, створити відповідні стандарти та протоколи (Стасишин О.В.).

Важливу складову даного комплексу робіт становить комплексний аналіз та узагальнення причин та наслідків антропогенного впливу на біосферу в цілому та опосередковано – на інтимні процеси на організменому та клітинному рівнях. Досліджено міжсистемні взаємодії та процеси у ланці “природне середовище – живий організм – клітинні та субклітинні структури”, зроблено узагальнюючі висновки щодо впливу окремих груп речовин промислового походження. Проведено детальний аналіз сучасного стану довкілля, обґрунтовано тезу про реалізацію та подальший перебіг процесів, що передбачаються ресурсною та біосферною концепціями подальшого існування людства. Показано, що взаємодія цивілізації з біосферою знаходить своє відображення не тільки у макроявищах (наприклад, кліматичних катаклізмах), але і на молекулярно-біологічному рівні. Саме у цьому аспекті розглядаються як поява нових захворювань, так і парадоксальна на перший погляд зміна характеру “традиційної” захворюваності населення. Доказово обґрунтовано зв’язок патогенетичних процесів на молекулярному рівні з процесами, що відбуваються у соціумі та навколишньому середовищі. (Алєксєєнко І. Р.).


Отримані протягом виконання даного комплексу робіт дані створюють необхідне наукове підгрунття для розуміння причин притаманних сучасній цивілізації якісних змін в характері захворюваності, пошуків ефективних заходів для профіліктики та терапії.


Автори:

Д.І.Заболотний

Н.Ю.Бачинська

П.В.Білан

С.В.Верьовка

Н.В.Войтенко

В.Є.Досенко

О.П.Костюк

І.Р.Алєксєєнко

О.Й.Кизим

О.В.Стасишин


Підписи Д.І.Заболотного, Н.Ю.Бачинської, П.В.Білана, С.В.Верьовки, Н.В.Войтенко, В.Є.Досенка, О.П.Костюк, І.Р.Алєксєєнка, О.Й.Кизим, О.В.Стасишин підтверджую:


Вчений секретар Інституту фізіології

ім. О.О. Богомольця НАН України к.б.н. В.М. Києнко

Скачать, 180.73kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru
Разработка сайта — Веб студия Адаманов