Рідна мова

Поиск по сайту:


НазваниеРідна мова
страница6/6
Дата28.03.2012
Размер0.94 Mb.
ТипДокументы
Смотрите также:
1   2   3   4   5   6


^ ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ПИСЬМОВОГО ВІДГУКУ ПРО СПЕКТАКЛЬ (КІНОФІЛЬМ)


1. Коли, за яких обставин, на сцені якого театру було переглянуто спектакль (коли і за яких обставин було переглянуто кінофільм). Бажано назвати імена автора п’єси та режисера.

2. Мої враження від:

а) акторського складу та акторської гри;

б) музичного та художнього оформлення.

3. Наскільки актуальними й цікавими є порушені у виставі (кінофільмі) проблеми.

4. Що сподобалось, вразило, запам’яталося.


^ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ


ТЕСТИ ДЛЯ ТЕМАТИЧНОГО КОНТРОЛЮ (зразки)1


Одиниці мови, звуки мовлення, значущі частини слова, слово, словосполучення, речення, ССЦ


1. Найменшим членороздільним елементом потоку мовлення, що утворюється органами мовлення за одну артикуляцію, є

а) звук мовлення;

б) склад слова;

в) корінь слова;

г) слово.

Дібрати і записати пару слів, у яких заміна звуку спричиняє зміну значення (наприклад: сум – сам; дуб – зуб)

2. Головною значущою частиною слова, що виражає основне лексичне значення слова, є

а) основа слова;

б) корінь слова;

в) суфікс;

г) префікс.

Дібрати й записати слово, що відповідає схемі: префікс – префікс – корінь – суфікс – закінчення (наприклад: розподілений, беззастережний).

3. Мінімальною одиницею мови, що виражає поняття про предмети, процеси, явища дійсності, їхні ознаки чи відношення, є

а) слово;

б) словосполучення;

в) сполучення слів;

г) речення.

Будь-яке слово увести до словосполучення та до сполучення слів

(наприклад: пісня – мелодійна пісня – пісня і праця).

4. Основна одиниця синтаксису, що є інтонаційно оформленим смисловим і граматичним цілим, що виражає закінчену думку, є

а) словосполучення;

б) речення;

в) складне синтаксичне ціле;

г) текст.

Скласти (пригадати)1 і записати речення, виділити з нього 2–3 словосполучення, головне слово в кожному підкреслити (наприклад: Красива осінь вишиває клени червоним, жовтим, срібним, золотим. (Л.Костенко.) Словосполучення: красива осінь; вишиває клени; вишиває червоним; вишиває золотим.)

5. Словосполучення - це

а) земля і небо; розумний і завзятий; думайте й читайте;

б) царює осінь; вітер налетів; урок триває;

в) дотепне слово; попросити вибачення; виступити вдало;

г) після уроків; буду мріяти; більш вдалий.

Дібрати і записати дієслівне словосполучення (наприклад: співати дзвінко; розповідати весело).

6. Предикативні сполучення (речення) - це

а) усміхнене сонце, жовте листя, сумувати гірко;

б) всміхнулося сонце; листя опадає; сумують дерева;

в) до сонця, серед листя, будуть сумувати;

г) сонце і місяць, жовті та брунатні, весело і втішно.

Дібрати та записати предикативне сполучення (наприклад: ^ Співає серце).


Складні випадки правопису ненаголошених голосних,

м’якого знака, апострофа


1. Орфограма - це

а) чітка рекомендація для правильного написання слова;

б) правильне написання, що вибирається з ряду можливих;

в) система правил про способи передачі звукового мовлення на письмі;

г) розділ мовознавства, в якому вивчається система правил для забезпечення передачі звукового мовлення на письмі.

Записати слово з орфограмою на межі морфем (значущих частин слова), позначити орфограму (наприклад: роззброєний, розрісся).

2. Буквосполучення ри, ли в коренях українських слів та написання е, и у деяких словах, що не перевіряються наголосом (левада, кочерга) пояснюється

а) фонетичним принипом орфографії;

б) морфологічним принципом;

в) історичним принципом;

г) смисловим (диференціюючим) принципом.

Дібрати та записати слово із сумнівним ненаголошеним голосним, що не перевіряється наголосом; записати це слово фонетичною транскрипцією (наприклад: леміш [ле м’іш], пшениця [пше ниц’а]).

3. М’який знак не пишеться

а) перед буквою о;

б) перед буквосполученням йо;

в) у дієсловах на –ть, -ться;

г) після букв, що позначають губні та шиплячі приголосні, а також після букви р.

Дібрати дієслово на -ть, -ться, записати його фонетичною транскрипцією (наприклад: грається [грайец’:а], сміється [см’ійец’:а]).

4. Апостроф ставиться перед буквами я, ю, є, ї після букв

а) к, п, т, ф, х;

б) д, т, з, ц, ч, ж;

в) б, п, в, м, ф;

г) г, к, х та ж, ч, ш.

Дібрати й записати слово з апострофом після префікса, що закінчується на твердий приголосний (наприклад: без’язикий, під’южувати) або: слово з апострофом після префікса, що закінчується на твердий приголосний, записати фонетичною транскрипцією1 (наприклад: роз’яснення [розйасне н’:а]).

5. Апостроф не ставиться після букв, що позначають губні приголосні, перед буквами я, ю, є, ї в таких словах:

а) сузір’я, міжгір’я, повір’я, пір’я;

б) черв’як, верб’я, арф’яр, верф’ю;

в) медвяний, рутвяний, мавпячий, цвях;

г) без’ядерний, під’їхати, двох’ярусний.

Дібрати і записати слово, в якому після букви р перед я не ставиться апостроф, записати це слово фонетичною транскрипцією (наприклад: повітря [пов’ітр’а]).

6. М’який знак не пишеться у таких словах:

а) Ольці, бурульці, доньчин, Саньчин;

б) Оксанці, Галинці, спілці; матінчин;

в) яблунь, пісень, земель, знань;

г) думають, прагнуть, стараються.

Дібрати і записати слово з буквою н перед буквою, що позначає шиплячий приголосний, записати це слово фонетичною транскрипцією (наприклад: менший [менши й], кінчик [кінчи к], банщик [баншчи к]).


Основні орфограми в префіксах, коренях і суфіксах


І варіант


1. Префікс с- перед кореневими к, п, т, ф, х пишеться відповідно до

а) фонетичного принципу орфографії;

б) морфологічного принципу;

в) історичного (традиційного);

г) смислового (диференціюючого).

Дібрати і записати слово з префіксом з- перед кореневим шиплячим приголосним, записати це слово фонетичною транскрипцією (наприклад: зчесати [жче сати], зчепити [жчe пити], зжати [ж:ати], зшити [жш:ити]) або: записати фонетичною транскрипцією будь-яке слово з префіксом з- або с- (наприклад: [змaл’ований] , [спи тати]).

2. Префікс пре- вживають

а) коли слово виражає значення наближення, приєднання, просторової близькості;

б) коли слово виражає значну, збільшену ознаку;

в) незалежно від значення слова, якщо префікс є наголошеним;

г) у словах прірва, прізвіще, прізвисько;

Дібрати і записати слово з ненаголошеним голосним у префіксі пре- (або при), записати це слово фонетичною транскрипцією (наприклад: премудрий [пре мудрий]).

3.Подвоєні букви на позначення подовжених приголосних звуків між голосними вживаються у прикметникових суфіксах із значенням

а) здрібнілості, пестливості;

б) збільшеної чи неможливої ознаки;

в) неповної ознаки;

г) присвійності.

Дібрати та записати прикметник (або прикметник дієприкметникового походження) з нн у суфіксі; позначити в слові місце наголосу (наприклад: здоровенний, страшенний, невблаганний) або: прикметник чи прикметник дієприкметникового походження з нн у наголошеному суфіксі увести до самостійно складеного речення (наприклад: Хоч дух у мене гордий, нездоланний, та біля тебе непокора тане… (Г.Гейне.) Незбагненна, безвимірна вічність одна. (Б.Дегтярьов.) Нездійснене, а може, нездійсненне! Вгамуйсь, у снах не снися, навіжене. (Л. Алексійчук.).

4. Чоловічі імена по батькові утворюються

а) за допомогою єдиного суфікса – ев(ич);

б) за допомогою єдиного суфікса – єв(ич);

г) за допомогою єдиного суфікса –ов(ич);

в) за допомогою суфіксів - ов(ич, –ев(ич) або –єв(ич);

Записати власне ім’я та по батькові.

5. Орфограма «буква и після ж, ч, ш та г, к, х у коренях слів» наявна у словах:

а) інжир, чинара, кипарис, шифр, фашист, химера;

б) жінка, розчісує, кішка, шкіра, гіркота, похідний;

в) життя, чистий, поширювати, гиря, кислий, хист;

г) знаючи, працюючи, надавши, перемігши.

Дібрати та записати пару слів з чергуванням [і] – [о] після ж, ч, ш та г, к, х у коренях слів (наприклад: кізка – кози; гіркий – горе).

6. Суфікс –ев- пишеться в слові:

а) морозиво;

б) печиво;

в) марево;

г) мереживо.

Дібрати і записати іменник з суфіксом –ив- на позначення матеріалу або продукту праці, розібрати дібране слово за будовою (наприклад: плетиво, місиво, вариво) або: іменник з суфіксом –ив- на позначення матеріалу чи продукту праці увести до самостійно складеного речення (наприклад: З бабиного літа насотала прядива золоторука осінь. (Л.Тендюк.)


ІІ варіант


1. З- на кінці префіксів роз-, без- пишеться за

а) фонетичним принципом орфографії;

б) морфологічним принципом;

в) історичним;

г) смисловим.

Дібрати і записати фонетичною транскрипцією слово з префіксом роз- (або без-) перед кореневим глухим приголосним (наприклад: розклеїтися [росклейі ти с’а] і [розклейі ти с’а]1 або: слово з префіксом роз- (без-) перед шиплячим приголосним (наприклад: розчервонітися [рожче рвон’іти с’а], розжитись [рож:ити с’], безшовний [бе жшовни й]).

2. Префікс з- переходить у префікс с- перед буквами

а) б, п, в, м, ф;

б) д, т, з, ц, ч, ж;

в) ж, ч, ш та г, к, х;

г) к, п, т, ф, х.

Дібрати та записати фонетичною транскрипцією слово з префіксом з- або с- (наприклад: стерпіти [сте рп’іти], змиритися [зми рити с’а], зцідити [сц’ідити]).

3. Суфікс із зменшено-пестливим значенням -ичок уживається

а) в іменниках, утворених від іменників з основою на шиплячий;

б) в іменниках, утворених від іменників з суфіксом –тель;

в) в іменниках, утворених від іменників із суфіксом –ик;

г) в іменниках, утворених від іменників із суфіксом -иц.

Дібрати та записати іменник із суфіксом із зменшено-пестливим значенням –ечк-(-єчк-) (наприклад: вершечок, краєчок, лієчка).

4. Суфікси –уват-, -юват- вживаються у прикметниках

а) для позначення високого ступеня ознаки;

б) для вияву неповноти ознаки;

в) для вираження значення присвійності;

г) для вираження значення неможливої ознаки.

Дібрати прикметник із суфіксом –уват-(-юват-), увести його до самостійно складеного речення (наприклад: День старий, рудуватий, осінній їде з поля на ХТЗ. (П.Воронько.) …Стигнуть води сизуваті, і синіють шиби у вікні… (М.Рильський.) .

5. Правильним є таке написання слова:

а) Ігоревич;

б) Ігорьович;

в) Ігорєвич;

г) Ігорович.

Записати ім’я по батькові матері (сестри), іменник, що означає по батькові, розібрати за будовою.

6. Префікс прі- пишеться в словах

а) прийти, приладнати, приклеїти;

б) приміський, прифронтовий, приморський;

в) прірва, прізвище, прізвисько;

г) призер, приватний, примадонна.

Будь-яке слово з префіксом прі- ввести до самостійно складеного речення (наприклад: У прірву подивись - простерлось небо долі: то море… (А.Міцкевич.).


^ Лексикологія і фразеологія


1. Лексикологія вивчає:

а) словосполучення і речення;

б) слова як частини мови;

в) слова, їх значення, походження, вживання;

г) правила вимови слів.

Пояснити лексичне значення будь-якого слова (письмово).

2. Власне українські слова - це

а) слова, що ведуть початок з індоєвропейської мовної спільності;

б) слова, що виникли в спільнослов’янський період;

в) слова, що походять із східнослов’янської лексики;

г) слова, властиві лише українській мові.

Дібрати та записати приклад власне українського слова (наприклад: мрія, осторонь, смуга, віхола) або: власне українське слово ввести до самостійно складеного речення (наприклад: Вечір весняний, мов літепло, тихо по луках тече. (П.Воронько.) А у душу мимоволі віє чебрецем з сусідньої долини (Л.Тендюк.).

3. За значенням слова поділяються на такі групи:

а) слова, що походять з індоєвропейської спільності, східно-слов’янська лексика, власне українські слова;

б) активна лексика та пасивна лексика (застарілі слова, неологізми);

в) синоніми, антоніми, омоніми;

г) загальновживані слова, діалектизми, професіоналізми.

Дібрати та записати пару омонімів, кожен з омонімів увести до самостійно складеного речення (наприклад: лава (дошка, на яку сідають; ослін) – лава (розплавлена маса, що виливається на землю під час виверження вулкану) Я вийщов на терасу. Мокра лава зустріла з легким подивом мене, проте я сів. (М.Рильський.). Прадавній Київ… Захід, наче лава, і в ній горять троянди й янтарі… (В.Сосюра.); лящ (прісноводна риба) – лящ (ляпас) Лящ зустрівся із лящем і вгостив його лящем. І таким вгостив лящем – залящало за лящем. (Є.Гуцало.)

4. Фразеологізми - це

а) стійкі сполучення слів;

б) слова, які використовуються групами людей, об’єднаних однією професією;

в) слова, які вийшли з активного, повсякденного вжитку;

г) слова, якими користуються жителі певної місцевості.

Навести приклад фразеологізму, витлумачити його значення (наприклад: вхопити шилом патоки – зазнати невдачі) або: скласти (пригадати) речення, що включає фразеологізм, витлумачити значення фразеологізму (наприклад: З народом разом муками Танатала він мучився, коли от-от в очах обітована їм земля сіяла і маревом зникала у полях. (М.Рильський, “Франко”.) Муки Тантала – нестерпні страждання від усвідомлення близькості мети і неможливості її досягти; обітована земля - багатий край, сподівана мета. Любов юнача, перша – не єдина, але неопалима купина. (Б.Дегтярьов.) Неопалима купина – щось незнищенне, вічне, безсмертне.).

5. Неологізмами іншомовного походження є такі слова:

а) субсидія, дистриб’ютор, бартер, індексація;

б) світлина, слухавка, часопис, потяг;

в) тіньовик, кравчукізм, кучмісти, удовенківці;

г) кошовий, січа, глаголити, баяти, дзигарі.

Дібрати неологізм, увести його до самостійно складеного речення (наприклад: ^ Кінь твій попаски гуляє у піснях, збрую ж рокери для форсу нап’яли. (Б.Олійник.) або: дібрати застаріле слово та ввести його до самостійно складеного речення (наприклад: “Закусочна”, “Сифонна”, в коробці патефона згасають голоси... (М.Фішбейн.)

6. Діалектизмами є такі слова:

а) імпічмент, кріпмейкер, діджей, рімейк;

б) плай, легінь, кріс, дараба, бараболя;

в) круто, прикол, навар, прикид;

г) красивий, вродливий, гарний, показний.

Навести приклад діалектизму, дібрати до нього відповідник з літературної мови (наприклад: гладун – глек; жовняр – солдат, бурдей – землянка) або: ввести діалектизм до самостійно складеного речення (наприклад: І ось прибув із мандрів чорногуз до нашого барвінкового двору. (П.Воронько.) Сходять хлопці у долину, мнуть зубами бадилину, на крисанях чорні пера і наопашки кептар. (Л.Костенко.) Хто його зна, патріоти завзяті, нам невтямки, чи ми rазди у хаті, чи в козачках у новітньої знаті, - хто його зна? (Б.Олійник.).


^ Основні способи творення слів


1. Значущі частини слова (морфеми) є такі:

а) основа слова і закінчення;

б) основа слова, корінь і закінчення;

в) корінь, префікс, суфікс, закінчення;

г) корінь, префікс, суфікс, закінчення, сполучний голосний (у складних словах).

Дібрати та записати слово, що відповідає схемі: префікс, корінь, закінчення; розібрати слово за будовою (наприклад: вимова, порада).

2. Основа слова - це

а) головна значуща частина слова, що містить спільне значення споріднених слів;

б) частина слова без закінчення, що виражає лексичне значення слова;

в) змінна значуща частина слова, що виражає його граматичне значення;

г) значуща частина слова, що стоїть після кореня.

Дібрати і записати два слова: змінне та незмінне; в кожному з них виділити основу (наприклад: школа, завтра ).

3. Безафіксний спосіб - це

а) спосіб творення слів, при якому дві і більше основ об’єднуються в одне слово;

б) утворення нового слова додаванням до твірної основи префікса і суфікса;

в) утворення нового слова від твірної основи без додавання суфіксів і префіксів;

г) утворення нового слова через злиття словосполучення;

Показати процес творення слова безафіксним способом (наприклад: юнь - юний, перехід – переходити) .

4. Складноскорочені слова утворюються

а) способом зрощення слів;

б) способом складання від скорочених основ;

в) безафіксним способом;

г) суфіксальним способом.

Скласти і записати речення із складноскороченим словом у формі непрямого відмінка (наприклад: ^ Медики світу наполегливо намагаються винайти ліки від СНІДу ).

5. Нульові закінчення наявні у словах:

а) метро, кашне, манто, фойє;

б) вчора, взимку, мимохіть, слідом;

в) край, народ, день, писар;

г) читати, перемогти, навчаючи, вивчивши.

Скласти (пригадати) і записати речення (або два речення), в якому слово з нульовим закінченням вживалося б в прямому і в непрямому відмінках (наприклад: Де ліс, там і біс, а де нема лісу – не шукай біса. (Нар.творч.) Це нормально, коли в кожної людини є хліб, є й до хліба).

6. Спільнокореневими є слова:

а) книга, книги, у книзі; книгами;

б) вода, водяний, приводити, водогін;

в) веселка, повеселити, веселощі, веснянка;

г) мудрець, перемудрити, любомудр, премудрий.

Пригадати й записати народне прислів’я, в якому вжито спільнокореневі слова; ці слова підкреслити, виділити в них корені (наприклад: Яблучко від яблуньки недалеко відкотиться. Блискавка блисне – камінь трісне. Береженого Бог береже. Писав писака, не розбере й собака) або: дібрати й записати 5-8 спільнокореневих слів; в кожному слові виділити корінь.


^ Частини мови


1. В українській мові є

а) дев’ять частин мови: шість самостійних та три службових;

б) десять частин мови: сім самостійних та три службових;

в) десять частин мови: шість самостійних, три службових, а також вигук, що є окремою частиною мови;

г) десять частин мови: шість самостійних та чотири службових, включаючи вигук.

У самостійно складеному реченні позначити (надписати угорі) всі частини мови.

2. Службові частини мови відрізняються від самостійних тим, що

а) не мають ні лексичного, ні граматичного значення;

б) не мають лексичного значення і не є членами речення;

в) мають лексичне значення і не мають граматичного;

г) лише тим, що не змінюються за родами, числами і відмінками.

Скласти і записати речення до якого входять дві-три службові частини мови; позначити (надписати угорі) кожну з них.

3. З-поміж самостійних частин мови незмінюваним є

а) займенник;

б) прикметник;

в) прислівник;

г) числівник.

Незмінювану самостійну частину мови ввести до самостійно складеного речення; з’ясувати синтаксичну роль цієї частини мови (підкреслити її як член речення) (наприклад: Вітер з подиву спинився зоддалік. (Б.Олійник.) Навпочіпки присіла хата перед будинком цегляним. (Л.Тендюк.). … Я навколішки стану в гаю й поцілую я землю твою, моє серце. Моя Україно!.. (В.Сосюра.)

4. Дієприкметник і дієприслівник є

а) самостійними частинами мови;

б) службовими частинами мови;

в) частинами мови, які не належать ні до самостійних, ні до службових;

г) особливими формами дієслова.

Скласти і записати речення, у якому дієприкметник виступав би у ролі присудка; підкреслити в реченні граматичну основу (наприклад: Світлиця вбрана рушниками. (Б.Дегтярьов.) Ніч осяяна цвітом яблуні… (Д.Павличко.) …Перечитані від милої листи. (М.Рильський.) Земля Придніпров’я сльозами полита. (Б.Дегтярьов.).

5. Дієслова у неозначеній формі – це:

а) читати, писати, навчатися, намагатися;

б) читаючи, написавши, навчаючись;

в) прочитаний, записаний, знаючий;

г) прочитано, записано, затягнуто, прикрито.

Скласти і записати речення, в якому один або два головних члени були б виражені неозначеною формою дієслова; підкреслити в реченні граматичну основу (наприклад: Яке це щастя – дарувать вологу квіткам, деревам, травам! (М.Рильський.) Пізнать себе – то школа нелегка. (П.Воронько.) Свою знемогу побороти – це так важливо, життя відчуть цілющий дотик, повірить в диво. (Б.Дегтярьов.) Вік прожити – не дощову годину перестояти (Нар.творч.).

6. Формотворчими є такі частки:

а) не, ні, ані;

б) ось, осьде, он, онде, оце, воно;

в) хай, нехай, би (б);

г) невже, хіба, чи.

Будь-яку формотворчу частку ввести до самостійно складеного речення (або пригадати і записати приклад такого речення з художньої літератури) (наприклад: Мої найчистіші слова хай жертвою чистою будуть. (М.Рильський.) Світе ясний, світе мій прекрасний, я б хотів у пісні повсякчасно лиш для тебе жити, не вмирать! (В.Сосюра.)


^ Елементи практичної риторики


1. Риторика - це

а) відповідь, заперечення, зауваження одного з учасників діалогу іншому;

б) наука про правильну вимову та наголошення слів;

в) теорія ораторського мистецтва;

г) емоційне ствердження або заперечення якогось факту.

2. Батьківщиною красномовства вважають

а) Давній Єгипет;

б) Стародавній Китай;

в) Античну Грецію;

г) Давній Рим.

3. Батьком риторики називають

а) Арістотеля;

б) Платона;

в) Демосфена.

г) Цицерона.

4. Видатні оратори Київської Русі - це

а) Демосфен та Цицерон;

б) Іларіон та Кирило Туровський;

в) Феофан Прокопович та Григорій Сковорода;

г) Михайло Ломоносов та Георгій Кониський.

5. Тема виступу - це

а) доведення до слухача інформації через мовлення;

б) роз’яснення, тлумачення, інтерпретація подій та фактів;

в) основна галузь роздумів оратора, у межах якої він добирає явища та факти, що розглядаються у виступі;

г) уміння оратора виступати без підготовки.

6. План лекції - це

а) повний письмовий виклад змісту виступу;

б) слова та звороти, які означають поняття та явища певної галузі знання;

в) узагальнюючі думки, які мають лаконічну, відточену мовну форму;

г) послідовність і взаємозвязок тематичних частин виступу, зафіксований у вигляді переліку ключових понять або суджень.

7. Ясність мовлення - це

а) насиченість виступу новими фактами, актуальним проблемами;

б)смислова прозорість виступу, що забезпечує його зрозумілість, доступність у засвоєнні слухачами;

в) якість мовлення, що відбиває здатність оратора спонукати слухачів до творчої діяльності;

г) якість мовлення, яка полягає у його мелодійності, плавності, інтонаційній виразності.

8. Образність мовлення - це

а) ясність, точність, логічна переконливість публічного виступу;

б) уміння говорити ясно, без ускладнень, надуманих образів і туманних зворотів;

в) наявність у виступі живих картин, які дають змогу не лише осмислювати почуте, а ніби сприймати його усіма почуттями – бачити, чути тощо;

г) якість виступу, що відбиває здатність оратора розглядати конкретні факти й явища, давати їм чіткі наукові та політичні оцінки.

9. Лаконічність мовлення відбиває

а) словниковий запас оратора;

б) нормативність, літературність мовлення оратора;

в) здатність оратора говорити стисло, залишаючись максимально зрозумілим;

г) емоційність, натхненність і піднесеність мовлення оратора.

10. Гумор - це

а) добродушне осміювання чиїхось вад;

б) різке висміювання чогось негативного;

в) особливо дошкульна викривальна насмішка, що виявляє ненависть і презирство до зображуваного;

г) приховане глузування, засноване на називанні супротивного, коли про щось говориться ніби в позитивному плані, але підтекст засвідчує протилежне.

11. Кульмінація публічного виступу - це

а) частина виступу, спеціально відпрацьована оратором лексично, стилістично тощо;

б) спосіб закінчення виступу, коли кожна наступна фраза емоційно підсилює попередню;

в) частина виступу, яка полягає у роз’ясненні, витлумаченні подій та фактів;

г) розвивання, деталізування, поглиблення раніше висловлених оратором думок.

12 Основні думки виступу потрібно повторювати

а) завжди тими самими словами;

б) щоразу варіюючи їхнє мовне оформлення;

в) пропонуючи слухачам повторити їх хором;

г) пропонуючи слухачам їх записати.

13. Найчастіше у публічних виступах на суспільну тему вдаються

а) до ораторського підстилю публіцистичного стилю;

б) до науково-навчального підстилю наукового стилю;

в) до белетристичного підстилю художнього стилю;

г) до розмовно-побутового стилю.

14. Зразком іронії є така фраза:

а) Теорія, мій друже, сіра, зеленим є лиш дерево життя. (Г.Гейне.);

б) Цитування – дослівне передавання чужого висловлювання (З підручн.);

в) Древо мислі вродило – цитати, цитати, цитати (Л.Костенко.)

г) Молодим ораторам рекомендується не топити в цитатах власні думки. (З посібн.)
^

ТЕКСТИ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОГО ДИКТАНТУ

***
Щоб вважати себе членом певної нації, мало любити свій народ. Тільки тоді станеш активним громадянином, коли взнаєш і зрозумієш історичну долю народу, його природжену національну вдачу, здібності, хист. Відчути себе членом певної нації має спромогу той, хто змалку з нацією зрісся і не тільки безпосередньо відчуває, а й щохвилини розуміє свою до неї приналежність. Для такої людини нація – не тільки святощі, не просто сім’я, це ланцюг з найміцнішого заліза, а вона сама – нерозривне його кільце. Для такої людини нація - непорушна крем’яна скеля, а вона лише її зернятко.

Та ж людина, яка не відчуває й недобачає, що її прив’язує до нації, помалу відривається від національного грунту. Величаючи себе патріотом, вона не відчуває зв’язку з нею, не помічає пекучих її проблем. Вона вагається: душа її прагне до рідного, а розум, не маючи знання про те рідне, шукає іншої стежки до задоволення душевних потреб.

Така людина двоїться у ставленні до рідного. Душа її почуває, що вона не в рідній хаті, їй хочеться повернутись до рідного... А щоб не було таких національних калік, треба плекати, розвивати в дітях свідомість вартості своєї нації (За Григор’євим-Нашим1; 180 сл.).



***

Осіннього надвечір’я на вулицях Відня з’явився чужинець в легкому світлому костюмі. Чужинця видавали в ньому великі, майже чорні очі і засмагле обличчя м’якого слов’янського овалу – таких очей і такої засмаги у віденців не буває. Від стрункої його постави віяло аристократизмом, від сяйва очей ніби аж світлішали віденські вулиці.

Він блукав містом, заглиблений у себе. Він щезав, мов ранкові тумани над Дунаєм, а тоді з’являвся знову. Так було раз і вдруге, а втретє він поїхав з Відня назавжди...

О Відню! Європейська столице, озвучена геніальною музикою Бетховена, веселими руладами щасливчика Россіні та грайливими вальсами Штрауса! Ці віденські видива, цю з’яву Коцюбинського на твоїх вулицях малює уява з любові, що переходить в поклоніння перед видатним майстром.

Усе життя вслухаємось у музику безсмертної й незрівнянної його фрази. Вона невловна, прозора, мінлива й невидима, але така ясна в своєму мелодійному звучанні, аж заходиться душа. Очевидно, витончена його натура, надзвичайна сердечна чуйність і схильність до усього прекрасного на землі визначили його стиль. І за всієї поваги, яка йому віддається на почесному й високому місці серед класиків літератури, лишається відчуття, що ми його в чомусь недооцінюємо (За О.Сизоненком; 180 сл.).




3. Український зорепад


У променях сонця дотлівали хмари. Ще будуть теплі дні, ще цвістимуть квіти, сонце припікатиме по-літньому. Та вже дзвенить у височині печальна струна, нагадує, що все летить на невидимих крилах і все має кінець. Ліс ще шумітиме, але, либонь, на півтону глухіше.

Максим дивився у пригасле, темно-синє небо, на маленькі, перші, рідкі, неначе розвішані недбалою рукою зорі. Вони були схожі на яблучка на вітті здичавілих яблунь. Одна зоря зірвалась й шугонула за темний ліс...

Зорепад шумує в наших жилах, український зорепад. Він тільки в нас такий. Таємничий до щему в серці й величний. То наші стражденні предки шугають у безвість, у вічність, щоб постати в нас печальними і вічно одинокими, як одірвані од небозводу зорі. Тільки українцеві дано це відчуття, тільки його гнітить підозра і гірка невгасима туга.

Людина, яка не ввібрала в себе сивий зорепад і цвіт калини, яка не відчула на своїх губах смаку вишні, якій не вдарив у серце на світанку перепел, не може бути українцем. І поки на небозводі горітиме хоч одна зірка, а на землі залишиться хоч один перепел, Україна не згасне (За Ю.Мушкетиком; 180 сл.)

4. Мальва


В небі летіли схожі на розгніваних драконів хмари, готові склювати все під собою. Біля будинку Олега чекала мальва. Вона все буяла й буяла, розквітли ще два гарячорожеві віночки. Здавалося, він чує дихання квітки, в одному чарунку спав джміль. Спав так солодко, що Олегові й самому захотілося укластися в тому чарунку й заснути. Заснути надовго, сховавшись від усього.

Дні мелькають, наче кісточки на рахівниці. Десяток кісточок, а тоді клац – одна виявилась зверху, а ці рука змела праворуч. Все в житті підлягає таємному, незримому підрахунку, і всьому ціною гроші. Все зав’язується на грошах: обіцянки, обмани, зради, розколи, чиясь сліпота і продажність.

У чому прогрес? У людській досконалості? Та порівняй сучасного філософа із Сковородою, чого він вартий? Порівняй нинішнього фірмача із чумаком! Звичайно, є й прогрес. Кудись мчать і мчать машини... Куди й чого? Винаходи розуму не вдосконалюють душу.

А от мальва цвістиме, не вважаючи ні на що, розквітатимуть нові й нові віночки на високому рівному стеблі, нижні прив’ядатимуть, будуть засихати, але тих, верхніх, завжди буде більше, вони забиватимуть, гаситимуть своїм соковитим буянням сухість нижніх. Мальва аж гукає, що їй ще довго квітнути, жити, і це “довго” зливається з вічністю (За Ю.Мушкетиком; 187 сл.).








1 За правильно вибрану відповідь на кожне із запитань учень одержує по 1 балу, 1 бал додається в разі самостійного добору прикладу. Таким чином, учень може отримати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка не дала задовільного результату) до 12 балів за бездоганно виконану роботу.

1 Статтю Конституції наведено не повністю.

1 За правильно вибрану відповідь на кожне із запитань учень одержує по 1 балу, 1 бал додається в разі самостійного добору прикладу. Таким чином, учень може отримати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка не дала задовільного результату) до 12 балів за бездоганно виконану роботу.

1 На власний розсуд учитель може дозволити учням не складати речення, а добирати відомі їм приклади з фольклору, художньої літератури тощо. До більшості тестових завдань додаються приклади з художніх творів, які вчитель може, по-перше, у разі потреби прочитати школярам, щоб зорієнтувати їх щодо виконання тестових завдань, по-друге, використати у процесі аналізу виконання тестових завдань.

1 Тут і далі пропонуються завдання різного рівня складності (на вибір учителя).

1 Приголосний з у префіксах роз-, без- може вимовлятися дзвінко і глухо залежно від темпу вимови: [розказати] і [роcказати], [бе зсмертний] і [бе с:мертний]

1 Григор’єв-Наш - активний громадський і політичний діяч, член Центральної Ради, міністр освіти в уряді УНР, пізніше – керівник українського відділення радіостанції “Голос Америки; справжнє ім‘я - Никифор Григоріїв.

Реклама:




1   2   3   4   5   6

Скачать 0.94 Mb.
Поиск по сайту:
Разместите кнопку на своём сайте:
Генерация документов


База данных защищена авторским правом ©GenDocs 2000-2011
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты
Учебный материал

Рейтинг@Mail.ru