Категории:

Реферат на тему: Товар у системі маркетингу. Формування асортименту лікарських засобів

Поиск по сайту:


страница1/3
Дата09.03.2012
Размер0.51 Mb.
ТипРеферат
Содержание
1. Споживча цінність фармацевтичного товару
Товари особливого попиту
Товари пасивного попиту —
Споживча цінність
2. Життєвий цикл продукту
Структура життєвого циклу
Стадія впровадження
Стадія зростання
Стадія зрілості
Стадія насичення
Стадія спадання
3. Позиціонування товару
4. Товарний знак
5. Конкурентоспроможність фармацевтичного товару та управління його якістю
Маркетингова складова
Комерційна складова
Обов'язкова сертифікація
Добровільна сертифікація
6. Маркетингова стратегія і тактика фармацевтичних підприємств
Стратегія недиференційованого маркетингу
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3



Науковий реферат

на тему:

Товар у системі маркетингу. Формування асортименту лікарських засобів


1. Споживча цінність фармацевтичного товару

2. Життєвий цикл продукту

3. Позиціонування товару

4. Товарний знак

5. Конкурентоспроможність фармацевтичного товару та управління його якістю

6. Маркетингова стратегія і тактика фармацевтичних підприємств

7. Товарна політика підприємств

8. Асортиментна політика аптечних підприємств.

9. Іноваційна політика у сфері розроблення лікарських засобів


^ 1. Споживча цінність фармацевтичного товару

Продукт чи товар — центральна ланка в системі марке­тингу. Безумовно, його можна назвати фізичною річчю або послугою. Однак потрібно дати йому більш широке визна­чення. Споживачі купують його не тільки заради зовніш­нього вигляду, хімічного змісту або конструкції. Вони купу­ють товар для задоволення своїх потреб та вигоди, яку роз­раховують отримати.

Товар — це продукт праці, виготовлений для реалізації на ринку, за допомогою якого можна задовольнити певну потребу.

Таким чином, товар є не тільки фізичною річчю, але міс­тить у собі також усе необхідне для задоволення запитів та побажань споживача. Вивчення товару та його властивостей являє собою основу для реалізації найважливішого принци­пу маркетингу: організовувати виробництво таких товарів, які б максимально відповідали сучасним вимогам ринку та попиту споживачів. Тобто, у маркетингу товар розглядається в першу чергу як "засіб", за допомогою якого можна задовольнити певну потребу, а потім вже — як продукт праці, виготов­лений для продажу.

Товари розподіляються на дві великі групи:

1) індивідуального споживання;

2) виробничого призначення.

При виборі стратегії маркетингу для окремих товарів роз­робляється певна кількість товарних класифікацій на основі характеристик, притаманних цим товарам.

За ступенем властивої товарам довговічності чи матері­альної відчутності їх поділяють на такі групи:

♦ товари тривалого користування;

♦ товари короткочасного користування, тобто такі, що повніс­тю споживаються за один чи декілька циклів використання;

♦ послуги — об'єкти продажу у вигляді дій, вигід чи задо­волень.

Особливо слід відмітити, що товари широкого споживан­ня класифікуються за одним із найбільш зручних методів розподілу на групи на основі купівельних звичок споживача. За цією ознакою виділяють товар повсякденного попиту, попереднього вибору, особливого та пасивного попиту.

У свою чергу товари повсякденного попиту поділяються на товари основного постійного попиту та для екстренних випад­ків.

Із товарів попереднього вибору, тобто товарів, які спожи­вач у процесі вибору та купівлі, як правило, порівнює між собою за показниками придатності, якості, ціни і зовніш­нього оформлення (на відміну від придбання товарів пов­сякденного попиту), виділяють товари подібні та відмінні.

^ Товари особливого попиту — це товари, що мають уні­кальні характеристики та для їх придбання значна частина покупців ладна докласти додаткових зусиль.

^ Товари пасивного попиту — це ті, про які покупець не знає або знає, але здебільшого не задумується щодо їх купівлі.

До основних характеристик товару слід віднести:

♦ функціональність;

♦ надійність;

♦ тривалість.

Перед виробництвом товару, як правило, здійснюється аналіз його споживчої цінності.

^ Споживча цінність — це сукупність споживацьких власти­востей товару. Зараз 8 із 10 покупців на перше місце ставлять не вартість, а саме споживчу цінність товару (для по­рівняння: 10 років тому це співвідношення складало 3:10).

У концептуальному вигляді можна виділити такий пере­лік споживацьких властивостей товару:

♦ якість, включаючи надійність, термін придатності, ди­зайн;

♦ відповідність функціональному призначенню;

♦ відповідність ціни якості та споживчій цінності; Та як доповнення до наведеного вище переліку:

♦ наявність документації, що супроводжує товар;

♦ якість постпродажного сервісу;

♦ різноманітність асортименту, можливість вибору.

Лікарські засоби та вироби медичного призначення є особливою продукцією. Незважаючи на те, що на них розповсюджуються загальні вимоги до споживчих вла­стивостей товару, придатність будь-якого лікарського засобу для його використання за призначенням визна­чається трьома групами факторів:

терапевтичною ефективністю, встановленою на підставі фармакологічних та клінічних випробувань;

відповідністю якості лікарських засобів певним вимогам відносно тотожності, чистоти і кількіс­ного вмісту;

безпекою.

Розуміння тенденцій та характеристика формування спо­живчої оцінки товару — винятково важливе завдання маркетолога. Саме перед ним постає завдання знайти та реалізу­вати в товарі якісь елементи, здатні особливо привабити по­купця, змусити його не тільки вибрати товар серед аналогів, але й відмовитися від купівлі товару зовсім іншої характери­стики. У маркетингу ці елементи мають назву "ключові фак­тори ринкового успіху".

До числа ключових факторів ринкового успіху належать:

індивідуалізація товарів, тобто виробництво, спрямоване на малі групи досить однорідних споживачів;

"критична маса товару", тобто необхідний набір техніч­них новинок, з якими у споживача асоціюється уява про високоякісний та прогресивний товар;

багатофункціональність товару — природа цього фактора випливає із потреб та переваг споживача, а природне бажання останнього — по-перше, задовольнити певні свої потре­би не за допомогою групи товарів, а одного, по-друге, зро­бити це якомога дешевше. Основне завдання маркетолога у формуванні цього фактора — брати участь у формулюванні та обробці ідеї багатофункціонального вибору;

технічний пакет. У самому загальному вигляді цей термін можна визначити як певний комплекс додаткових товарів та послуг, що дозволяє споживачу:

а) з максимальними зручностями використовувати куп­лений товар за будь-яких умов;

б) зручно зберігати та при необхідності обслуговувати товар;

в) використовувати товар у складі з якими-небудь іншими товарами для виконання спільних функцій тощо.

Що ж важливо враховувати у товарі, щоб його купили? Ось ці параметри: економічність та комплексне покращення товару, його "модульність" та забезпечення надійності, мо­дифікація товару для окремих регіонів, забезпечення "су­місності" товарів та випуск технологічно подібних товарів. Важливе значення має також патентна чистота та правовий захист товару.


^ 2. Життєвий цикл продукту

У життєвому циклі товару відображаються зміни моди, смаку, стилю, технічний прогрес, технічне та психологічне старіння.

Життєвий цикл товару (ЖЦТ) — це модель реакції ринку в часі. Завдання цієї моделі полягає, у першу чергу, у порів­нянні циклу, який є типовим для категорії продукту, з роз­витком показників конкретного циклу.

^ Структура життєвого циклу звичайно описується декіль­кома стадіями або фазами (рис. 1): фаза розвитку та ви­пробувань; вихід на ринок (збут зростає повільно, інвестиції в організацію виробництва та збуту великі); фаза зростання (у фазі зростання швидко досягається зона покриття витрат та прибутку); фаза зрілості (збут зростає, але темпи знижують­ся, продукт приносить найбільший прибуток); фаза насичен­ня (зростання збуту припиняється, прибуток зменшується); фаза спадання (спад збуту та прибутку, який неможливо зу­пинити навіть за допомогою інтенсивного маркетингу).



Рис. 1.Фази життєвого циклу товару


Від стадії життєвого циклу товару залежить обсяг прибут­ків, обсяг загальних капіталовкладень та витрат на марке­тинг і рекламу, ступінь конкуренції, ціна товару, поведінка покупців та їх ставлення до товару.

^ Стадія впровадження або виходу товару на ринок характе­ризується:

♦ надлишком та незавантаженістю виробничих потужностей;

♦ високою собівартістю продукції;

♦ ключове значення успіху нового товару мають його кон­структорські якості, дизайн, споживацькі властивості, а також зворотний зв'язок зі споживачами;

♦ фірма-виробник має монопольні позиції на ринку;

♦ ціни у порівнянні з останніми стадіями найбільш високі;

♦ прибуток незначний;

♦ витрати на маркетинг та рекламу дуже великі.

^ Стадія зростання характеризується:

♦ повним завантаженням виробничих потужностей;

♦ на ринку масово продається товар, якість висока, але з'являються товари-конкуренти;

♦ ціни залишаються високими, але можуть бути меншими, ніж на стадії впровадження;

♦ підприємство отримує зростаючий прибуток;

♦ коло покупців розширюється;

♦ витрати на рекламу великі, із інформативної вона перехо­дить у агресивну.

^ Стадія зрілості пов'язана з:

♦ певним надлишком виробничих потужностей та застосу­ванням стабільних, відпрацьованих технологій;

♦ товар випускається великими партіями;

♦ має місце конкуренція цін, усе більше інших фірм вихо­дить на ринок, прибуток скорочується.

^ Стадія насичення ринку певним товаром визначається тим, що:

♦ зменшується обсяг продажу та прибуток;

♦ основний попит виходить від консервативних покупців;

♦ ціни нестабільні.

^ Стадія спадання пов'язана з:

♦ значним надлишком виробничих потужностей;

♦ спостерігається мала диференціація товару, якість неста­більна;

♦ обсяг реалізації падає;

♦ ціни низькі;

♦ кількість конкурентів зменшується;

♦ прибуток зменшується, а товари продаються зі збитками;

♦ незначні витрати на рекламу та маркетингові заходи. Окрім класичної форми ЖЦТ, практика роботи різних

фірм та підприємств дає різноманітні його видозміни (рис.2).




Рис. 2. Види життєвих циклів товарів


^ 3. Позиціонування товару

Позиціонування пов'язано із сегментуванням та визна­ченням цільових ринків, а також із виявленням ринкової ні­ші (або вікна) та вимог споживачів до нових товарів. Пози­ціонування товару — це визначення його особливостей, ха­рактерних рис, що відрізняють його від аналогічних товарів-конкурентів.

Приклад позиціонування болезаспокійливих лікар­ських засобів наведений на рисунку 3.



Рис.3. Позиціонування болезаспокійливих засобів


Із схеми видно, що багато споживачів хотіли б і готові купувати те болезаспокійливе, яке поєднує у собі високу безпеку з високою ефективністю. Таким чином, фірма може прийняти рішення про випуск препарату Т.

Проте у фірми може бути недостатньо умов для ви­пуску такого препарату або його виробництво матиме високу собівартість. Але за сприйнятливих умов можна спробувати задовольнити потреби споживачів.

Позиціонування забезпечує товару, який не викликає сумнівів та чітко відрізняється від інших, бажане місце на ринку та у свідомості цільових споживачів.

При виході на ринок фірма повинна також визначити по­зиції всіх конкурентів.

При цьому аналізується надходження на ринок лі­карських засобів з певними параметрами та обсягами випуску (рис. 4.).

Фірма може вибрати уже зайняту позицію фірмою (Г) або почати випуск нового типу таблеток.

Проте перед прийняттям рішення про виробництво нового лікарського засобу фірма повинна пересвідчити­ся у наявності:

а) технологічних можливостей випуску нового препарату;

б) економічних можливостей;

в) достатньої кількості споживачів.



Рис.4. Позиціонування на ринку


^ 4. Товарний знак

Товарний знак (торгова марка, фірмовий знак) — зареє­строване в установленному порядку позначення, присвоєне товару для його відмінності від інших та вказівки на його виробника (підприємство, фірму).

Він являє собою рисунок (символ, знак), певне поєднан­ня букв, чисел.

Товарний знак реєструється в державних закладах Украї­ни та користується правовим захистом. Такий знак захищає виняткові права виробника-продавця на користування мар­кою чи емблемою.

З позицій маркетингу (або виробничої та комерційної ді­яльності) — це особливий символ товарної відповідальності, який визначає, кому належить виняткове право розпоряджа­тися даним товаром, отримувати прибуток, але разом з тим нести відповідальність за постачання неякісного товару.

Основні функції товарного знаку — свідчити про високу якість товару, викликати довіру покупця завдяки добрій ре­путації власника товарного знаку.

Прагнення зареєструвати товарний знак обумовлено і еко­номічними причинами: марочні (фірмові) товари, як правило, ціняться на 15-25% вище, ніж немарочні. Реєстрація товарних знаків необхідна для боротьби з конкурентами, реклами това­рів, ознайомлення з ними комерційних структур та покупців, а також для можливого продажу ліцензій на товарні знаки.

В умовах застосування комп'ютерної техніки використо­вується штрихове кодування. У західних країнах на 99% про­дукції, яка виробляється, наноситься штрихове кодування.

За суттю штриховий код — спосіб уведення інформації до ЕОМ, внаслідок цього відбувається облік товарів за парамет­рами та кількістю. З'являється можливість практично одно-моментно стежити за станом попиту, споживчими перевага­ми, динамікою та змінами структури наявності товару.


^ 5. Конкурентоспроможність фармацевтичного товару та управління його якістю

Якість товару є основною складовою його конкуренто­спроможності та охоплює безліч компонентів:

техніко-економічні показники якості технології його виго­товлення та експлуатаційні характеристики.

Наприклад, для лікарських засобів це повинен бути розпад таблетованих лікарських форм; дисперсність, однорідність м'яких лікарських форм і т. ін.;

екологічні показники, які характеризують відповідність то­вару вимогам захисту навколишнього середовища та базу­ються на раціональному природовикористанні;

ергонометричні показники — пов'язані з урахуванням вла­стивостей та особливостей людського організму та перед­бачають дотримання гігієнічних, антропометричних, фі­зіологічних, психологічних та інших норм;

естетичні показники, які визначають зовнішню форму та вигляд продукції, її дизайн, привабливість, виразність, емоційність впливу на споживача і т. ін.;

відповідність продукції обов'язковим стандартам якості; особливому посиленню вимог нині у більшості країн на­дається стандартам якості, які забезпечують екологічну чистоту, високий ступінь уніфікації продукції, заходи безпеки та захисту здоров'я людини;

забезпечення патентної чистоти та патентного захисту товару. При наявності ліцензійної угоди, яка дозволяє ви­робляти продукцію за даною технологією, підприємство-виробник може її виробляти для продажу, як правило, тільки на своєму внутрішньому ринку, якщо в угоді не бу­ло спеціально обумовлено право постачання товару на екс­порт. Відсутність патентної чистоти робить продукцію не­конкурентоспроможною на відповідному ринку та є сер­йозною перешкодою для розвитку експортної діяльності. Окрім якості, конкурентоспроможність охоплює марке­тингову та комерційну складові, що в сукупності виявляєть­ся в ціні продажу або в ціні придбання товару.

^ Маркетингова складова демонструє переваги та недоліки на рівні конкурентоспроможності товару за характером та якістю досліджень ринку та запитів кінцевих споживачів, ступеня ефективності роботи щодо просування товару на ринок.

^ Комерційна складова конкурентоспроможності свідчить про якість комерційної роботи в порівнянні з фірмами-конкурентами.

Крім вищеозначеного, конкурентоспроможність товару характеризується і економічною складовою, яка містить вигідність чи невигідність даного товару під кутом зору витрат на його використання чи утилізацію.

Чільне місце належить питанням іміджу та престижу, а також авторитету самої країни, де виготовляється товар.

У цілому всі вищевказані складові конкурентоспромож­ності утворюють ціну споживання товару, яка не обмежуєть­ся лише ціною, за якою покупець придбає товар, а охоплює і такі поняття, як економічність використання товару в про­цесі експлуатації, престижність його торгівельної марки.

Кінцева мета будь-якого "маркетингового марафону" — перемога в конкурентній боротьбі. Перемога не одноразова, не випадкова, а як закономірний підсумок постійних зусиль фірми.

Звичайно під конкурентоспроможністю товару розуміють якусь відносну інтегральну характеристику, яка відображає його відмінність від товару-конкурента і, відповідно, визна­чає його привабливість в очах споживача.

Конкурентоспроможність охоплює, з одного боку, суто якісні характеристики товару, а з другого — всі значні та до­сить вагомі для споживача умови придбання та майбутнього використання товару.

Як правило, у зарубіжній літературі з маркетингу відсут­ній опис конкурентоспроможності товару. Деякі автори по­яснюють це тим, що намагатися схематично виразити кон­курентоспроможність товару — це все одно, що спробувати схемою показати всю складність та всі тонкощі ринкового процесу. Конкурентоспроможність — це, насамперед, філо­софія роботи в умовах ринку, яка орієнтується на:

♦ розуміння потреб споживачів та тенденції їх розвитку;

♦ знання поведінки та можливостей конкурентів;

♦ знання оточуючого середовища та його тенденцій;

♦ уміння створити такий товар і так довести його до спо­живача, щоб він віддав йому перевагу перед товаром кон­курента;

♦ мистецтво здійснювати все це на довгостроковій, розра­хованій на перспективу основі.

Дослідження поведінки покупців свідчать, що для них у процесі освоєння та відбору виграє той товар, у якого від­ношення корисного ефекту (Р) до витрат на його придбання та використання (С) максимальне в порівнянні з іншими аналогічними товарами. Тому умова переваги одного із то­варів над усіма іншими має вигляд:



Це і є умова конкурентоспроможності товару в самому загальному вигляді. Але визначити, чи відповідає потенцій­но товар, що випускається, цій умові, можна лише в процесі порівняння з іншими представленими на ринку товарами.

Оцінка конкурентоспроможності товару, який планується на експорт, містить такі етапи:

І- аналіз ринку та вибір найбільш конкурентоспроможного зразка як бази для порівняння та визначення рівня кон­курентоспроможності товару, що пропонується;

ІI- визначення набору порівнюваних параметрів обох товарів;

III- розрахунок інтегрального показника конкурентоспро­можності запропонованого товару.

Якщо більш детально розглянути вищеназвані ета­пи, то вибір зразка (І етап) — це один із найбільш від­повідальних моментів аналізу конкурентоспроможності. Зразок лікарського препарату повинен належати до тієї ж фармакотерапевтичної групи препаратів, що й продукт, який аналізується, бути широко представле­ним на даному ринку та завоювати найбільше переваг покупців.

У той же час, при визначенні набору порівняльних параметрів конкурентоспроможності товару (II етап) виходять із того, що частина параметрів характеризує споживацькі властивості то­вару, а друга частина — його економічні властивості (тобто споживчу вартість). Споживацькі властивості кожного товару, із яких складається корисний ефект, описуються набором "жорстких" та "м'яких" споживчих параметрів.

Щодо лікарських препаратів, то до "жорстких" па­раметрів можуть бути віднесені показання до застосу­вання (спектр дії), терапевтична ефективність, безпека (побічні ефекти) і т.ін. "М'які" параметри характеризу­ють естетичні властивості препарату (дизайн, колір, упаковка і т.ін.).

Крім викладеного підходу до визначення конку­рентоспроможності, для визначення стану та стабільно­сті попиту може бути застосований показник конкурентоспроможності лікарського препарату як відношення його проданої кількості до реалізованих препаратів-аналогів за певний період часу. При наявності декіль­кох аналогів сума продажу аналогів лікарського препа­рату ділиться на кількість найменувань аналогів, тобто визначається середня реалізація за однією позицією.

Оскільки показник конкурентоспроможності пов'я­заний з попитом, то попит на лікарський препарат можна назвати стабільним, якщо розрахований показ­ник більше 1.

Найважливішим механізмом управління якістю продук­ції є сертифікація, яка дозволяє об'єктивно оцінювати та підтверджувати споживачу її безпеку та ефективність.

Сертифікація може бути обов'язковою та добровільною. ^ Обов'язкова сертифікація якості проводиться на відповід­ність вимогам ДЕСТу (або нормативним документам, ана­логічним йому за статусом) та міжнародним (національним) стандартам, уведеним у дію в установленому порядку.

Організація та проведення обов'язкової сертифікації по­кладаються на Держстандарт, а у відношенні окремих видів продукції — на інші державні органи управління.

^ Добровільна сертифікація продукції проводиться на від­повідність будь-яким нормативним документам, узгодженим між постачальником, з одного боку, та замовником — з ін­шого.

Нормативні документи, що використовуються для серти­фікації продукції, містять, як правило, вимоги до:

♦ якості товару та умов його випробувань (методам, прави­лам контролю і т.ін.);

♦ маркірування продукції, її упаковки, транспортування, зберігання та використання за прямим призначенням. Сертифікатом відповідності якості продукції чинним стан­дартам є документ, який видається для підтвердження від­повідності сертифікованої продукції встановленим вимогам.

Сертифікація лікарських препаратів — найважли­віша складова частина ринкових відносин у медико-фармацевтичній системі. Механізм сертифікації визна­чає діяльність розробників лікарських засобів, їх ви­робників, споживачів (пацієнтів), учасників експорту та імпорту, контролюючих органів, тобто всіх ланцюгів, через які проходять лікарські засоби на шляху від ви­готовлення до вживання.

Проблема контролю якості ліків стає особливо акту­альною у міру того, як на фармацевтичний ринок України надходить усе більша кількість лікарських за­собів, у тому числі і з зарубіжних країн.

Законом України "Про лікарські засоби" спеціальним органом державного контролю якості лікарських засобів визначена Державна інспекція контролю якості лікар­ських засобів Міністерства охорони здоров'я України з безпосередньо підпорядкованими їй державними інспек­ціями контролю якості лікарських засобів в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до Указу Президента України з метою вдосконалення державного контролю за якістю та без­пекою продуктів харчування, лікарських засобів та ви­робів медичного призначення утворено Національне агентство з контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення (НАзК України) на базі Координаційного експертного комітету з питань якості та безпеки про­дуктів харчування, Комітету з питань гігієнічного рег­ламентування, Комітету з питань імунобіологічних пре­паратів, Бюро реєстрації лікарських засобів, Державної інспекції з контролю якості ліків, Комітету з нової ме­дичної техніки та Фармакопейного комітету.


^ 6. Маркетингова стратегія і тактика фармацевтичних підприємств

Прийняття рішення про виробництво товарів повинно базуватися на стратегічному підході. Це означає, що будь-яке рішення в даній галузі слід приймати з огляду на кінце­ву мету організації. Енциклопедичний словник бізнесмена дає таке визначення поняття маркетингова стратегія (стра­тегія охоплення ринку) — це формування та реалізація цілей і завдань підприємства-виробника та експортера по кожно­му окремому ринку (сегменту ринку) і кожному товару на певний період часу (довгостроковий, середньостроковий) для здійснення виробничо-комерційної діяльності у повній відповідності ринковій ситуації та можливостям підприємст­ва (фірми).

Проте реалізація маркетингової стратегії здійснюється в умовах навколишнього середовища фірми, яке швидко змі­нюється, облік яких можливий лише у короткострокових планах, тобто в рамках маркетингової тактики. Це також формування і реалізація завдань фірми на окремих ринках (сегментах) і по кожному товару, але лише в конкретний період часу (короткостроковий) на основі стратегії марке­тингу та оцінки сучасної ринкової ситуації з постійним ко­ректуванням завдань з урахуванням змін кон'юнктурних та інших факторів.

У теорії та практиці маркетингу існують кілька підходів до планування стратегії. Найбільш поширені з них — стратегічна модель Портера і матриця "Бостон консалтінг груп" (БКГ).

У стратегічній моделі Портера розглядаються дві основні концепції планування маркетингу і альтернативи кожної з них: вибір цільового ринку (у межах усієї галузі або окремих сегментів) і стратегічна перевага (унікальність або ціна). По­єднуючи ці дві концепції, модель Портера виділяє такі базо­ві стратегії охоплення ринку.

* перевага за витратами (недиференційований маркетинг);

* диференціація (диференційований маркетинг);

* концентрація (концентрований або цільовий маркетинг) (рис. 5.).

^ Стратегія недиференційованого маркетингу досить пошире­на. Фірми, які керуються нею, займаються масовим вироб­ництвом та реалізацією одного і того ж товару. Вони знева­жають різницею у сегментах та звертаються до всього ринку з однією і тією ж пропозицією. При цьому фірми концен­трують зусилля не на тому, чим відрізняються потреби спо­живачів, а на тому, що в цих потребах спільного.

Як перевагу цього виду маркетингової стратегії можна відмітити його економічність. Витрати на виробництво, під­тримку запасів, збут, маркетингові дослідження порівняно невеликі за рахунок великих однорідних масштабів вироб­ництва та відсутності необхідності диференціації товару за сегментами. Проте фірми, які використовують недиферен­ційований маркетинг, не мають можливості максимально використовувати сприятливі умови ринкової кон'юнктури, а їх концентрація на одному ринку (сегменті) призводить до виникнення інтенсивної конкуренції, підвищує ступінь під­приємницького ризику.



Рис. 5. Варіанти стратегії охоплення ринку

Прийнявши рішення виступати на декількох сегментах ринку, фірма обирає стратегію диференційованого маркетин­гу. Цей вид стратегії передбачає випуск однорідної, стандар­тизованої продукції з псевдодиференціацією. Тобто товар один і той самий для всіх сегментів ринку, але відрізняється маркою, кольором, набором кількісних характеристик, орга­нізацією збуту і т.ін.

Вигідність такого виду стратегії полягає у відносно неви­соких витратах виробництва товарної одиниці, зростанні збуту, більш глибокому проникненню на кожний із сегмен­тів, який освоюється фірмою.

На цей час практику диференційованого маркетингу ви­користовує все більша кількість фірм.

^ Концентрований або цільовий маркетинг особливо приваб­ливий для фірм з обмеженими ресурсами. Фірма зосереджує свої зусилля на більшій частці одного, як правило, сегменту ринку та виробляє товар, який задовольняє потреби кон­кретної групи споживачів.

Завдяки цьому виду стратегії фірма забезпечує собі міцну ринкову позицію, економію в багатьох сферах діяльності за рахунок вузької спеціалізації.

У той же час концентрований маркетинг пов'язаний з під­вищенням рівня ризику, оскільки стратегія орієнтована на один ринок (сегмент), який може не виправдати надій фірми або виявитися об'єктом аналогічної політики конкурента.

Модель Портера також відображає залежність між часткою ринку та прибутковістю, яка носить "U-подібний характер (рис. 6.).

Фірма з невеликою часткою ринку може мати успіх, ідучи за чітко сконцентрованою стратегією та зосереджуючи свої зусилля на одній конкурентній ніші.

Компанія, в якої частка ринку більш значна, здатна здійс­нювати успішну діяльність завдяки диференційованій страте­гії або перевагам за загальними витратами.

Однак, якщо фірма не володіє ефективною та унікальною продукцією або перевагами щодо загальних витрат, вона мо­же "загрузнути в середині" ("потрапити до болота").



Рис. 6. Модель Портера

Маркетингова стратегія фармацевтичних підприємств України визначена загальною стратегією розвитку віт­чизняної фармацевтичної промисловості, де серед іншого передбачено розширення асортименту продукції з особ­ливим акцентом на високоліквідну, підвищення якості лікарських засобів, забезпечення якісної упаковки тощо.

Провідні підприємства галузі нарощують обсяги вироб­ництва та продажу як за рахунок традиційно сформова­ного асортименту лікарських препаратів, так і завдяки впровадженню нових видів продукції. При цьому стратегія маркетингу обирається з урахуванням загальної стратегії та головної мети підприємства, зокрема, її економічних і соціальних аспектів.

Стратегії недиференційованого маркетингу дотриму­ються фірми-виробники товарів медичного призначен­ня, предметів санітарії та гігієни, галенових препаратів тощо. Серед них лідируючими як за обсягами виробни­цтва, так і за асортиментом продукції є: ЗАТ "Фарма­цевтична фірма "Дарниця", Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод, АТ "Галичфарм", ВАТ "Фармак", ВАТ "Харківська фармацевтична фірма "Здоров'я", ВАТ "Лубнифарм" та інші.

Ринкова стратегія диференційованого маркетингу ха­рактерна для таких відомих вітчизняних фармвиробників, як АТ "Київський вітамінний завод", ВАТ "Вітаміни" (м. Умань), підприємство з виробництва бак­терійних препаратів "Біофарма" (м. Київ), Харківське підприємство з виробництва імунологічних та лікарських препаратів "Біолік", ВАТ "Київмедпрепарат" — провід­ний виробник антибіотиків в Україні.

В умовах формування фармацевтичного ринку України, незадовільного економічного, технічного та ма­теріального стану більшості підприємств галузі стра­тегія концентрованого або цільового маркетингу менш доцільна, ніж попередні. Фірми поки що не обирають її тому, що це повністю виключає можливість будь-якої диверсифікації. А при наявності на ринку загальнові­домих іноземних постачальників специфічних лікар­ських засобів концентрований маркетинг може призве­сти до втрати і без того нестійких ринкових позицій.

Високий рівень оснащення фармацевтичних фірм економічно розвинених країн, їх фінансова стабільність дозволяють використовувати різні варіанти маркетингових стратегій. На недиференційований маркетинг орі­єнтовані такі відомі українському споживачеві компа­нії, як "Pfizer" (США), в асортименті якої антибіотики, протизапальні препарати, психотерапевтичні лікарські засоби, серцево-судинні, для лікування діабету тощо; австрійська фірма "R. Bittner GmbH" що випускає по­пулярний зараз "Бальзам Біттнера".

Одна з перших за результатами рейтингу компанія "SmithKline Beecham" (США) дотримується стратегії диференційованого маркетингу. З 1993 року компанія вирішила зосередити свої зусилля на рецептурних і безрецептурних лікарських препаратах, засобах гігієни і профілактики захворювань, а також на вітамінних енергетичних напоях. Фармацевтичні ринки багатьох країн світу позитивно сприймають такі, зокрема, лікар­ські препарати компанії, як Панадол, Колдрекс у різ­них модифікаціях.

Тієї ж стратегії дотримується датська компанія "Ferrosan" — виробник відомих вітамінних препаратів Мультітабс.

Стратегія концентрованого маркетингу поширена серед компаній, що виробляють лікарські засоби для певних категорій споживачів. Прикладом цього напрям­ку є німецька фармацевтична компанія "Hoechst" — провідний виробник інсулінів.

^ Матриця БКГ розглядає групи товарів залежно від темпів росту ринкового попиту на них, співвідношення частки ринку товару даної фірми до відповідної частки основного конку­рента, обсягів інвестицій у виробництво товару, прибутків тощо. Відповідно до цього виділяються чотири групи товарів: "зірки", "дійні корови", "важкі діти" або "знаки запитання", "собаки" і відповідні маркетингові стратегії (рис. 7.).

"Зірки " — товари, що продаються в умовах швидко зрос­таючого попиту. Вони дають великі прибутки, але потребу­ють і значних ресурсів для фінансування подальшого їх зро­стання. У міру того, як уповільнюється темп розширення ринку, "зірки" перетворюються на "дійну корову".

"Дійна корова " — товари, які також активно реалізуються на ринку і дають фірмі суттєві прибутки. Вони не потребу­ють значних інвестицій, тому що методика їх виробництва налагоджена і витрати виробництва та збуту мінімальні. Прибутки від продажу цієї групи товарів ідуть на фінансування інших товарних груп.

"Важкі діти" — товари, які тільки з'явилися на ринку і потребують значних інвестицій на їх просування, хоча і не дають фірмі суттєвих прибутків. Вибір стратегії залежить від того, чи вірить фірма, що даний товар зможе успішно про­тистояти конкурентам при певній підтримці, і у скільки обійдеться така підтримка.

"Собаки " — товари з обмеженим обсягом збуту на зріло­му або скорочуваному ринку. Для них характерні значні ви­трати і невеликі можливості зростання. Компанія, що ви­робляє такий товар, може спробувати вийти на спеціалізова­ний ринок або поступово усунутися з ринку.



Рис. 7. Матриця "Бостон консалтінг груп" (БКГ)


Виходячи із наведеної класифікації, підприємствам необ­хідно постійно стежити за товарною номенклатурою та асортиментом, постійно їх оновлювати.

Маркетингові стратегії також можуть бути класифіковані залежно від ситуації на ринку, від стану самої фірми та де­яких інших факторів (табл. 1.).

Таблиця 1 ^ Класифікація стратегій маркетингу

Стан ринкового попиту

• конверсійного маркетингу;

• креативного, розроблюючого мар­кетингу;

•стимулюючого маркетингу;

• ремаркетингу;

• синхромаркетингу або стабілізу­ючого маркетингу;

• підтримуючого маркетингу;

• демаркетингу;

• протидіючого маркетингу.
Товарна політика фірми

• диференціації;

• вертикальної інтеграції;

• диверсифікації;

• вузької товарної спеціалізації

Товари, що експортуються

• горизонтальна — коли новий то­вар є продовженням товару, що вже випускається, і він розрахова­ний на визначене коло покупців;

• концентрична — коли ведеться пошук нових товарів, які у техно­логічному і ринковому відношенні були б "співзвучні тим, що вже виробляються, та приваблювали нових покупців;

• конгломератна — коли здійсню­ється випуск нового товару, який не пов'язаний з товарами, що вже вироблялись фірмою до цього ча­су, і через те потрібне розроблен­ня нових технологій та освоєння нових ринків.
  1   2   3

Скачать, 20.61kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru
Разработка сайта — Веб студия Адаманов