Категории:

Реферат циклу наукових праць к е. н. Яроцької Ольги Валентинівни

Поиск по сайту:


Скачать 132.07 Kb.
Дата09.03.2012
Размер132.07 Kb.
ТипРеферат
Подобный материал:

РЕФЕРАТ

циклу наукових праць к.е.н. Яроцької Ольги Валентинівни

Екологозбалансоване водокористування

в системі соціально-економічного розвитку України”


До циклу наукових праць входить 22 наукові праці, в тому числі 10 монографій у співавторстві, 2 брошури, 10 статей.

Мета роботи: удосконалення наукових засад раціонального використання водних ресурсів населенням та галузями економіки галузями економіки, еколого-економічного механізму регулювання водокористування та обґрунтування шляхів зниження рівня антропогенного навантаження на водні об’єкти України.

Для досягнення мети було поставлено та виконано наступні завдання:

поглибити теоретико-методологічні засади раціонального використання та охорони водних ресурсів;

розробити методичні підходи щодо еколого-економічної оцінки ефективності водокористування та оцінити його вплив на екологічний стан водних ресурсів річкових басейнів;

визначити сутність поняття басейнових водогосподарських комплексів (ВГК), їх роль і місце у загальній системі водокористування;

дати комплексну оцінку сучасному рівню водокористування в річкових басейнах України;

удосконалити еколого-економічний механізм регулювання водокористування та систему управління водними ресурсами.

обґрунтувати шляхи оптимізації рівня антропогенного навантаження на водні об’єкти.

Наукова новизна полягає у тому, що вперше було проведено комплексне дослідження проблем використання та охорони водних ресурсів, в якому враховуються економічна, екологічна та соціальна складові системи водокористування в системі соціально-економічного розвитку країни.

В результаті проведених досліджень було:

поглиблено теоретико-методологічні засади раціонального водокористування, які включають екологічні та економічні вимоги щодо забезпечення охорони водних ресурсів та досягненні високої економічної ефективності;

розроблено методичні підходи щодо еколого-економічної оцінки ефективності водокористування та оцінено його вплив на екологічний стан водних ресурсів річкових басейнів;

визначено роль і місце басейнових ВГК у загальній системі водокористування, що дає можливість забезпечити сприятливі умови для збалансованого водозабезпечення соціально-економічного розвитку держави;

здійснено комплексну оцінку сучасного рівня водокористування в річкових басейнах України, результати якої дозволяють більш обґрунтовано визначити інтенсивність впливу господарської діяльності на стан водноресурсного потенціалу річкових басейнів та пріоритетні напрями державної водної політики;

удосконалено еколого-економічний механізм регулювання водокористування, який включає рентну складову, та систему управління водними ресурсами, що базується на басейновому принципі.

обґрунтовано шляхи оптимізації рівня антропогенного навантаження на водні об’єкти, які на відміну від існуючих враховують процес природного відтворення водних ресурсів.

У циклі наукових праць представлено комплексне дослідження еколого-економічних проблем водокористування в системі соціально-економічного розвитку України. У наукових виданнях “Концепція і стратегія розвитку та розміщення продуктивних сил України”, “Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України до 2015 року”, “Стратегічні напрями та перспективи розвитку продуктивних сил України” обґрунтовано стратегічні напрями щодо вирішення проблем раціонального водокористування, забезпечення населення та галузей економіки водними ресурсами. У монографіях “Природно-ресурсна сфера України: проблеми сталого розвитку і трансформацій”, “Рентні відносини в системі модернізації національного господарства” автором циклу наукових праць здійснено оцінку водного фактору у стратегії розвитку продуктивних сил, визначено особливості формування рентних відносин у сфері водокористування. У монографії “Водні ресурси на рубежі ХХІ ст.: проблеми раціонального використання, охорони та відтворення” визначено місце водних ресурсів в системі регіоналізації і глобалізації, обґрунтовано шляхи вирішення основних проблем водокористування в Україні. У монографії “Продуктивність водоресурсних джерел України: теорія і практика”, брошурі “Водне господарство України: сучасний стан та перспективи розвитку”, статтях “Водний фактор у стратегії розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів у ХХІ ст.”, “Основні тенденції використання водних ресурсів в Україні та її регіонах”, “Регіональні проблеми використання та охорони водних ресурсів і шляхи їх вирішення” проведено оцінку водозабезпеченості та екологічного стану водних ресурсів у регіонах України, проаналізовано основні тенденції водокористування, визначено проблемні питання у водогосподарській сфері та шляхи їх вирішення. У брошурі “Водне господарство України в контексті інтеграційних процесів” та статті “Екологічна інтеграція та регулювання міжнародних відносин в сфері використання та охорони водних ресурсів” визначено механізми регулювання водоохоронної діяльності та міжнародного співробітництва у сфері водного господарства. У монографії “Інституціональне забезпечення екологозбалансованого водокористування в сучасних умовах”, брошурі “Управління водними ресурсами України”, статтях “Проблеми регіонального управління водокористуванням та шляхи його вдосконалення”, “Удосконалення управління водними ресурсами в системі соціально-економічного розвитку України”, “Оцінка ефективності управління водогосподарським комплексом в умовах трансформації економіки України” визначено шляхи удосконалення механізму інституціонального забезпечення екологозбалансованого водокористування, обґрунтовано перспективні напрями удосконалення системи управління водними ресурсами з урахуванням басейнового принципу. У науковому виданні “Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України: теоретико-методологічні основи дослідження” визначено методологічні аспекти дослідження водоресурсного потенціалу в економічному просторі. Проведено ряд досліджень, присвячених оцінці важелів регулювання водокористування, які представленні в статті “Оцінка механізмів регулювання водокористування в Україні”. Розроблено методичні підходи щодо еколого-економічної ефективності водокористування в межах річкових басейнів, які враховують економічні, екологічні та соціальні аспекти, основні положення яких викладені у статті “Оцінка еколого-економічної ефективності водокористування в басейнових водогосподарських комплексах”. Проведено ряд досліджень, присвячених наслідкам господарської діяльності, які призвели до порушення водозахисних та водорегулюючих функцій на території Карпатського регіону, що викликало збільшення частоти та посилення паводків з катастрофічними наслідками. Окремі положення щодо вирішення зазначених проблем викладені в статті “Стратегія соціально-економічного розвитку Карпатського регіону з урахуванням ризиків катастрофічних паводків”, в якій визначені пріоритети розвитку Карпатського регіону.

Практична значимість: розроблені та обґрунтовані результати досліджень дають можливість органам управління застосовувати їх для розв’язання проблем водозабезпечення населення та галузей економіки, використання та охорони водних ресурсів, зменшення антропогенного навантаження на водні об’єкти та управління водними ресурсами.

Практичне значення мають розроблені та обґрунтовані рекомендації щодо удосконалення системи управління використанням, охороною, збереженням та відновленням водних джерел, які висвітлені в монографіях “Концепція і стратегія розвитку та розміщення продуктивних сил України”, “Стратегічні напрями та перспективи розвитку продуктивних сил України”, “Водні ресурси на рубежі ХХІ ст.: проблеми раціонального використання, охорони та відтворення, “Продуктивність водоресурсних джерел України: теорія і практика”, “Природно-ресурсна сфера України: проблеми сталого розвитку і трансформацій”, “Інституціональне забезпечення екологозбалансованого водокористування в сучасних умовах”. Відповідні рекомендації дають можливість відповідним державним органам влади і місцевого самоврядування застосовувати їх при розв’язані проблем управління водними ресурсами, забезпечення населення та галузей економіки водою відповідної якості і в достатніх обсягах. Впровадження в практику обґрунтованих напрямів розвитку водного господарства надає можливість покращити екологічний стан водних об’єктів і підвищити еколого-економічну ефективність водокористування. Практичні рекомендації щодо удосконалення механізму управління водними ресурсами, які полягають у створенні незалежних органів управління водними ресурсами в межах річкових басейнів, розкрито у брошурі “Управління водними ресурсами України”, статтях “Удосконалення управління водними ресурсами в системі соціально-економічного розвитку України”.

Проведене дослідження за науковим рівнем відповідає досвіду Франції, Німеччини, Чехії, США та інших країн, у яких функціонують незалежні органи управління басейнами річок і мають повноваження щодо фінансового й технічного регулювання водокористування. При такій моделі можна досягти високого рівня управління водними джерелами басейнів річок, коли плату за водокористування і забруднення вод одержують безпосередньо басейнові управління, використовуючи її для фінансування заходів, що забезпечують можливість задовольняти потреби водокористувачів у воді потрібної якості та підтримувати сприятливий екологічний стан водних об’єктів, що забезпечує нормальне функціонування екосистеми.

Методичні аспекти наукових досліджень можуть бути використані при впровадженні басейнового принципу управління водними ресурсами Державним комітетом України по водному господарству. Наукові результати роботи щодо шляхів раціонального водокористування можуть бути реалізовані у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України, інших центральних органах влади, обласних, районних, міських державних адміністраціях, органах місцевого самоврядування, науково-дослідних установах.

Еколого-економічні проблеми використання та охорони водних ресурсів викликані, в першу чергу, кардинальними змінами інституційних умов в державі, послабленням системи державного управління, багатократним зменшенням об'ємів фінансування водогосподарських заходів, які необхідні для забезпечення нормального функціонування і розвитку водогосподарського комплексу. Критичний знос основних фондів водного господарства, що спостерігається на даний час, є причиною ряду негативних наслідків, де найважчими є руйнування гідротехнічних споруд під час паводків. В результаті, на значних територіях виникають штучні повені, які мають катастрофічні наслідки, а збиток, нанесений об'єктам економіки та населення, набагато перевищує суму засобів, необхідних для попередження цих надзвичайних ситуацій.

Використання еколого-економічного підходу повинно стати важливим принципом подальшої територіально-галузевої організації використання води в річкових басейнах в умовах ринкових відносин. Необхідність практичної реалізації даного підходу базується на загальній закономірності всебічної екологізації суспільного виробництва, яка визначає раціональне використання і охорону водних ресурсів. Еколого-економічний підхід до водокористування в басейнових ВГК одночасно задовольняє вимоги і екологічного принципу – забезпечення охорони водних ресурсів та водних об’єктів, підтримки природної рівноваги, і основного економічного принципу – досягнення найбільшої економічної ефективності при найменшому рівні витрат ресурсів, тобто зниження водомісткості продукції та збільшення продуктивності води.

Запропоновано еколого-економічну оцінку ефективності водокористування у басейнових ВГК, що включає економічну, екологічну і соціальну складові. Для цієї оцінки за норматив прийнято ті значення показників, при яких відбувається природне відтворення водних ресурсів та забезпечення суб’єктів господарювання водою в необхідних об’ємах та відповідної якості.

В основу визначення економічної ефективності водокористування у басейнових ВГК покладено рівень водозабезпечення суб’єктів економіки, інтенсивність експлуатації водних об’єктів, міра використання води, втрати при транспортуванні, економія прісної води за рахунок систем оборотного та повторно-послідовного водозабезпечення, водомісткості продукції. Оцінка соціальної ефективності водокористування ґрунтується на критеріях водозабезпечення населення водою необхідної якості та в потрібних об’ємах, а також здоров’я населення. Оцінка екологічної ефективності водокористування базується на показниках виснаження та забруднення вод у річкових басейнах.

Найбільший рівень водоспоживання в галузях економіки спостерігається в Причорноморському районі, який обумовлений засушливим кліматом, екстенсивним використанням води в зрошуваному землеробстві, концентрацією промислових об’єктів та урбанізацією. Значне використання води спостерігається також в Придніпровському та Донецькому районах, в яких гірничорудна, вугільна, металургійна, хімічна галузі промисловості, атомна енергетика, багаточисельні міста і промислові центри, зрошуване землеробство обумовили найбільш напружений водогосподарський баланс. Водні об’єкти річкових басейнів Дніпра, Сіверського Дінця, Південного Бугу, річок Криму та Приазов’я зазнали значного антропогенного навантаження і їх відтворення можливе лише при зменшенні останнього.

Основними шляхами підвищення еколого-економічної ефективності водокористування повинні бути розробка державної політики по раціональному використанню, збереженню водоресурсного потенціалу річкових басейнів й розвитку водного господарства України, удосконалення організаційно-економічного механізму та модернізація нормативно-правової бази водокористування, а також розвиток системи моніторингу водних об’єктів, стратегічне планування розвитку галузі водного господарства, розвиток системи водогосподарського страхування, залучення інвестицій та фінансування водогосподарських і водоохоронних заходів, інноваційний розвиток галузі, науково-технічне забезпечення водогосподарського комплексу, поглиблення міжнародного співробітництва, програмне забезпечення державної політики та ін.

Проблеми раціонального водокористування тісно пов’язані з ефективністю управління водоресурсним потенціалом держави. В умовах сучасного соціально-економічного розвитку України існуюча системи управління водними ресурсами потребує модернізації із урахуванням інституціональних змін в економіці країни.

Кризовий екологічний стан водних об’єктів та складні водогосподарські умови вимагають застосування еколого-економічного підходу до удосконалення системи управління водними ресурсами, реалізація якого можлива при впровадженні басейнового принципу, як це зазначено у Водному кодексі України та Законі України “Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства України” від 17.01.2002 № 2988-III. Переваги зазначеного принципу полягають в тому, що він не лише створює умови для раціонального використання водних ресурсів, а й передбачає надійні фінансові джерела для проведення заходів по водоохоронній діяльності. Зазначений принцип передбачає створення басейнових водогосподарських управлінь, які будуть здійснювати в межах водозбірних басейнів функції планування, координації і контролю. Основу цих управлінь складає дворівнева система управління водними ресурсами – законодавча і виконавча. Законодавча функція реалізується басейновою радою, яка виступає законодавцем з усіх водних проблем басейну і повинна включати відповідальних представників водогосподарських організацій, водокористувачів, місцевої адміністрації та населення. Виконавча функція реалізується шляхом створення незалежних від місцевої влади басейнових водних агентств, що можна було б організувати на базі басейнових водогосподарських об’єднань, сфера діяльності яких має бути визначена у законодавчому порядку.

Задоволення потреб населення і галузей економіки високоякісною водою можливе на основі створення у межах річкових басейнів великих комплексних систем управління використанням й охороною водних ресурсів. Системна оцінка басейнових ВГК дозволяє визначити найбільш ефективні підходи до використання водних ресурсів і кращого задоволення суспільних потреб. Басейновий ВГК – цілісна просторова одиниця, що охоплює територію басейну річки, характеризується сукупністю водокористувачів, які функціонують на основі соціо-еколого-економічних зв’язків. Саме басейновий ВГК є тією просторовою одиницею, управління якою є перспективним напрямом розвитку водоохоронної діяльності.

Враховуючи обмеження ринкового механізму, його нездатність запобігти виникненню негативних побічних наслідків від функціонування економіки, держава може нейтралізувати їх за допомогою неринкових інструментів.

Основні напрями удосконалення економічного механізму регулювання водокористування повинні включати:

  • модернізацію існуючих регуляторів, розробку та впровадження у практику нових ринкових інструментів регулювання водокористування;

  • поєднання регуляторів примусово-обмежувального з регуляторами стимулюючо-компенсаційного характеру для забезпечення сприятливих умов для водозбереження;

  • застосування екологічно безпечних та водозберігаючих технологій у господарстві.

Застосування фінансово-економічних важелів, що основані на принципі платності водокористування, який діє через систему платежів, штрафів, пільг і премій, сприяють зниженню водоємності виробництва, відповідно будуть захищатись водні об’єкти від виснаження, підвищуватиметься якість водних ресурсів.

В основі формування реальної величини платежів має бути економічна оцінка водоресурсного потенціалу, методологічний та методичний апарат якої має ґрунтуватись насамперед на рентному підході, який враховуватиме природно-географічні, соціально-економічні та екологічні фактори використання водних ресурсів.

На даному етапі очевидна необхідність у формуванні та здійсненні такої державної політики екологозбалансованого водокористування, яка дозволила б за необхідні терміни вирішити комплекс нагальних проблем. З одного боку, як і раніше, слід забезпечувати задоволення життєво важливих потреб галузей економіки і населення у водних ресурсах. З другого боку, ці потреби мають бути приведені у відповідність з можливостями природи. Крім того, державна політика має сприяти скоординованій та узгодженій діяльності всіх учасників водних відносин (державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств водокористувачів та ін.) щодо вирішення проблем у водноресурсній сфері, в тому числі проблем реформування і розвитку водогосподарського комплексу.

Основні заходи державної політики екологозбалансованого водокористування повинні виконуватися за наступними основними напрямками:

1. Укріплення системи державного управління водними ресурсами. Пріоритетним є укріплення басейнової ланки, на рівень якої переноситься центр тяжіння практичного управління.

2. Удосконалення водного законодавства.

3. Стратегічне планування використання водноресурсного потенціалу, реформування і розвиток водогосподарського комплексу.

4. Удосконалення системи механізмів державного регулювання водокористування.

5. Розробка і реалізація державних програм (басейнових, територіальних) по захисту територій і населення від повеней, підтоплень та інших проявів шкідливої дії води, а також державних програм по забезпеченню безпеки гідротехнічних споруд.

6. Вирішення комплексу задач, пов'язаних з усуненням несприятливих наслідків, здійснених в попередній період екстенсивного ведення господарства.

7. Створення системи державних інформаційних ресурсів в області водокористування.

9. Забезпечення постійної взаємодії всіх інститутів суспільства, зацікавлених у вирішенні проблем стійкого водокористування.

Національна екологічна, в тому числі водна, політика повинна стати пріоритетом для держави, оптимально поєднати інтереси реформування економічного розвитку з твердими гарантіями права громадян на здоров’я, сприятливе для життя довкілля.


Докторант РВПС України

НАН України к.е.н. О.В. Яроцька


Вчений секретар РВПС України

НАН України, к.е.н., доц. С.В. Скоробогатько

Скачать, 178.75kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru
Разработка сайта — Веб студия Адаманов