Загрузка...
Категории:

Загрузка...

План Спілкування І комунікація. Функції спілкування. Види, типи І форми професійного спілкування. Основні етапи спілкування

Загрузка...
Поиск по сайту:


Скачать 259.56 Kb.
Дата09.03.2012
Размер259.56 Kb.
ТипЛекція
Содержание
Теоретичний блок
Спілкування - це складний процес встановлення та розвитку контактів між людьми
Функції спілкування
Професійне спілкування у сфері ділових взаємостосунків репре­зентує й інші функції
2. Види і форми спілкування
3. Основні етапи спілкування
2. Орієнтація в ситуації і встановлення контакту, тобто початок спілкування.
3. Обговорення питання (проблеми).
4. Прийняття рішення.
5. Вихід із контакту.
4. Поняття ділового спілкування
Ділове спілкування
5. Невербальні засоби спілкування
Невербальні засоби спілкування
Низ А. Язьік телосложений. Как читать мисли других по их жестам- Нижний Новгород, 1992-С. 13. Морозов А. В.
Частина і елементи обличчя
Ритмічні жести
Вказівні жести
6. Гендерні аспекти спілкування.
Типовою рисою жіночої вербальної поведінки є
...
Полное содержание
Подобный материал:

Лекція 4

СПІЛКУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

План

1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.

2. Види, типи і форми професійного спілкування.

3. Основні етапи спілкування.

4. Поняття ділового спілкування.

5. Невербальиі засоби спілкування.

6. Гендерні аспекти спілкування.


Дидактична мета

набуття знань про спілкування, його функції, види та етапи й роль у професійній діяльності;

розширення знань про невербальні засоби спілкування, гендерні особливості спілкування;

виховання любові, поваги до рідного слова й бажання досконало, грунтовно оволодіти нормами спілкування.

Студенти повинні знати:

що таке спілкування, роль спілкування у професійній діяльності, етапи, види і форми спілкування;

зв 'язок спілкування з мовою та мовленням, роль мови у спіл­куванні;

невербапьнізасоби спілкування;

гендерні аспекти спілкування;

поняття «ділове спілкування».

Студенти повинні вміти:

розрізняти види і форми спілкування;

добирати мовні засоби не ізольовано, а в контексті створюва­ного чи аналізованого висловлювання відповідно до професійної сфери діяльності;

добирати синоніми, антоніми, фразеологізми і вживати їх відповідно до значення;

виконувати різноманітні практичні завдання та вправи, спря­мовані на засвоєння теми.


Ключові поняття: спілкування, функції, види, форми спілкування, мовлення, вербальні й невербальні засоби спілкування, ділове спілку­вання.


Рекомендована література

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. - К.: Либідь, 1991.- 256 с.

2. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : Підручник. -Видавничий центр «Академія», 2004.-344 с.

3. Білодід І. К. Дбаймо про високу культуру мови // Питання мовної культури. - К.: Наук. Думка, 1969. - № 3. - С. 3-Ю.

4. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В., Сучасні ділові папери : Навч. посібник.- К.: Атіка, 2005 - С. 11-36, 340-342.

5. Головащук СІ. Складні випадки наголошення : Словник-довідник.-К.: Либідь, 1995.

6. Жайворонок В. В. та ін. Українська мова в професійній діяльності: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2006. - 431 с.

7. Коваль А.П. Ділове спілкування : Навчальний посібник. - К.: Либідь, 1992.

8. Михайлюк В. О. Українська мова професійного спілкування : Навч. посібник.- К.: ВД «Професіонал», 2005. - С. 15-30.

9. Радевич - Винницький Я. Етикет і культура спілкування : Навч. по-сібник-2-е вид., перероб. і доп.-К.: Знання, 2006. -С. 14—21,35—41.

10. Словник труднощів української мови / За ред. С. Я. Єрмоленко. -К.: Рад. школа, 1989.

11. Селіванова О. Сучасна лінгвістика : Термінологічна енциклопе­дія.-Полтава: Довкілля.-К.-С. 243; 244; 571, 572.

12. Тищенко О. Модель курсу «Мова професійного спілкування» // Ди-вослово, 2003.-№ 9.-С. 56-59.

13. Українська мова (за професійним спрямуванням). Програма // Ди-вослово, 2005.- № 9.- С. 38—42.

14. Український правопис / 4-е вид. випр. й доп.-К.: Наук, думка, 1993.-240 с.

15. Чайка Г. Л. Культура ділового спілкування менеджера : Навч. по­сібник. - К.: Знання, 2005. - С. 13-30.

16. Шевчук С. В. Російсько-український словник ділового мовлення. -К.: Арій, 2010.-488 с.

17. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення : Підручник - Вид. 5-те, доп. і перероб.-К.: Арій, 2009.-С. 13-15.


^ ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК


Чудова думка втрачає свою цінність, коли вона погано висловлена.

Вольтер


1. СПІЛКУВАННЯ І КОМУНІКАЦІЯ. ФУНКЦІЇ СПІЛКУВАННЯ.


Успіхи людини в житті, її взаємини з іншими членами суспільства залежать від уміння спілкуватися.

^ Спілкування - це складний процес встановлення та розвитку контактів між людьми34, взаємодії особистостей, в основі якого ле­жить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інфор­мування.

Отже, спілкування - це «цілеспрямований, соціально зумовле­ний процес обміну інформацією між людьми в різних сферах їхньої пізнавально-трудової та творчої діяльності, який реалізується переважно за допомоги вербальних засобів»35.

Спілкування зазвичай спрямоване на досягнення певного резуль­тату, вирішення конкретної проблеми або реалізацію професійної цілі. Воно є необхідною умовою будь-якої діяльності. Через спілкування відбувається навчання й виховання людини, засвоєння нею різних форм соціального досвіду, норм і правил поведінки, традицій і звичаїв.

Фахівці з проблем спілкування виокремлюють професійне (ділове) спілкування36, що відбувається в умовах конкретної діяльності і є її за­собом. Воно вбирає в себе особливості цієї діяльності і є її важливою частиною. Професійне спілкування, спираючись на загальні норми, часто має індивідуальний характер і виявляється у способах спілкуван­ня, що їх вибирає суб'єкт у певних комунікативних ситуаціях.

Спілкування відбувається за визначеними правилами і вимагає серйозної, ґрунтовної підготовки.

м Чайка Г. Л. Культура ділового спілкування менеджера: Навч. посіб.- К.: Знання, 2005,-С. 20.

" Селіванова О. Сучасна лінгвістика: Термінологічна енциклопедія- Полтава: Довкілля. -К. 2006.-С. 571.

16 Там само.- С. 23.; Михайлюк В. О. Українська мова професійного спілкування : Навч. посіб.-К.:ВД «Професіонал», 2005.-С. 16.

Правила спілкування - «рекомендації щодо ефективного спіл­кування, які склалися в суспільстві й віддзеркалюють комунікативні традиції певного етносу»37. Ці правила засвоюються у процесі на­вчання та шляхом наслідування й репрезентуються в спілкуванні автоматично.

Спілкування іноді ототожнюють із комунікацією, одначе вони не є синонімами. Комунікація - це цілеспрямований інформаційний обмін в різно­манітних процесах спілкування.

Комунікація опосередковує всі види соціальної діяльності; акумулює суспільний досвід і передає його від покоління до по­коління, є чинником етнічної ідентифікації, зберігає культуру. Поняття «комунікація» ширше поняття «спілкування». Ми розгля­датимемо ці терміни як синоніми «з метою наголошення на про­цесах соціальної взаємодії, що розглядаються в їхньому знаковому втіленні»38.

^ Функції спілкування

Функції спілкування (від лат. гапсїіоп - виконання, здійснення) -це зовнішній прояв властивостей спілкування, ті завдання, які воно виконує у процесі діяльності індивіда в соціумі.

Відомі різні класифікації функцій спілкування: одні науковці, ви­окремлюючи їх, розглядають спілкування в контексті його органічної єдності з життям суспільства в цілому та безпосередніми контактами людей, інші - як обмін інформацією, взаємодію та сприйняття людьми один одного, ще інші - з погляду мети спілкування. Узагальнюючи різні підходи до проблеми функцій спілкування, можна говорити про багатоаспектний характер цього феномену.

Відомий фахівець з теорії та практики спілкування Ф.С. Бацевич виокремлює такі функції спілкування39:

37Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістки : Підручник- К.: Видавничий центр «Академія». 2004.- С. 37.

38Там само. - С. 28.

39 Там само. - С. 37

  • контактну (створення атмосфери обопільної готовності пере­давати і сприймати інформацію та підтримувати зв'язок до за­вершення акту спілкування;

  • інформаційну (обмін інформацією, запитаннями і відповідями);

  • спонукальну (заохочення адресата до певних дій);

  • координаційну (узгодження дій комунікантів):

  • пізнавальну (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідо­млень);

  • емотивну (обмін емоціями);

  • налагодження стосунків (розуміння свого місця в системі ро­льових, статусних, ділових, міжособистісних стосунків);

  • регулятивну (залежно від мети, яку ставить перед собою адре­сант, він і організовує своє спілкування, дотримується певної стратегії й тактики).

Усі ці функції між собою тісно взаємодіють у процесі спілкування.

^ Професійне спілкування у сфері ділових взаємостосунків репре­зентує й інші функції:

• інструментальну (отримання і передавання інформації, необхід­ної для здійснення певної професійної дії, прийняття рішення);

• інтегративну (засіб об'єднання ділових партнерів для спільного комунікативного процесу);

• функцію самовираження (демонстрування особистісного інте­лекту і потенціалу);

• трансляційну (передавання конкретних способів діяльності);

• функцію соціального контролю (регламентування поведінки, а іноді (коли йдеться про комерційну таємницю) й мовної акції учасників ділової взаємодії);

• функцію соціалізації (розвиток навичок культури ділового спіл­кування);

експресивну (намагання ділових партнерів передати і зрозуміти емоційні переживання один одного.)

^ 2. ВИДИ І ФОРМИ СПІЛКУВАННЯ

Багатоманітність функцій спілкування, беззаперечно, породжує значну кількість його видів. Враховуючи багатоаспектний характер спілкування, класифікувати його види можна за такими ознаками:

1.За участю чи неучастю мовних засобів: вербальне (словесне) і невербальне (міміка, жести, постава тощо), комбіноване.

2.За формою представлення мовних засобів: усне, письмове, друковане.

3.За темою: політичне, наукове, побутове, релігійне, філософ­ське, навчально-педагогічне, виховне, побутове.

4.За метою: ділове і розважальне.

5. За кількістю учасників: внутрішнє (комунікант спілкується сам із собою), міжособистісне (спілкуються двоє), групове (3-5 учасників), публічне (20 і більше), масове (спрямоване не на певного індивіда, а на великі маси людей і найчастіше здійснюється за допомоги засобів масової комунікації).

6. За характером: опосередковане і безпосереднє, діалогічне, монологічне і полілогічне.

7. За мірою офіційності: офіційне (рольове) передбачає стосун­ки, що опосередковуються соціальними професійними ролями {начальник - підлеглий, викладач - студент, колега - колега) і неофіційне (приватне) (спілкування друзів, приятелів тощо).

8.За тривалістю: постійне (у колективі, у сім'ї), періодичне (кіль­каразові зустрічі), короткотривале (у транспорті, у черзі), дов­готривале (із друзями).

9. За свободою вибору партнера: ініціативне спілкування (спів­розмовники мають змогу вибирати своїх партнерів, уникати спілкування з неприємними людьми) і вимушене спілкування (особа спілкується незалежно від своїх бажань) - розмова з керівником.

10.За соціальними чинниками: особистісно зорієнтоване (вста­новлення особистісних стосунків, насамперед товариських) і соціально зорієнтоване (встановлення статусних, рольових сто­сунків - лікар - пацієнт).

11.За результативністю спільної взаємодії та досягнутим ефек­том: необхідне (міжособистісні контакти, без яких спільна діяльність практично неможлива); бажане (міжособистісні контакти, що сприяють успішному вирішенню професійних, виробничих проблем); нейтральнне (міжособистісні контак­ти не заважають, але й не сприяють розв'язанню проблеми); небажане (міжособистісні контакти, які заважають досягненню мети спільної взаємодії).

12. За додержанням норм - нормативне (відповідно до літератур­них норм); ненормативне (порушуючи нормативні норми); етикетне і неетикетне. За різними ознаками класифікують науковці й форми спілкування. Ми скористаємося тією класифікацією, в основу якої покладено орга­нізаційний аспект професійної взаємодії. Згідно з цією класифікацією виокремлюють такі форми спілкування:

  • індивідуальні й групові бесіди;

  • телефонні розмови;

  • наради;

  • конференції;

  • збори;

  • дискусії;

  • полеміка.

Ф.С. Бацевич у підручнику «Основи комунікативної лінгвістики» подає класифікацію мовного спілкування за такими критеріями:

  • залежно від форми втілення мовних засобів - монологічне, діалогічне, полілогічне;

  • з урахування специфіки каналів спілкування - мовлення без­посереднього спілкування (обличчям до обличчя); мовлення опосередкованого спілкування (записки, друкована продукція, телефон, радіо, телебачення, Інтернет тощо);

  • залежно від функції та змісту повідомлення - побутове, на­укове, офіційно-ділове, естетичне.

  • за способом організації - стихійне (випадкова зустріч) і орга­нізоване (збори, мітинги, конференції тощо);

  • за сферами спілкування або стосунками комунікантів - дружнє (розмова друзів, добрих знайомих, закоханих тощо); антагоніс­тичне (спілкування ворогів, людей, які сваряться); офіційне (ро­льове).

Усі названі форми спілкування різняться мовними засобами, мають стильову специфіку.


^ 3. ОСНОВНІ ЕТАПИ СПІЛКУВАННЯ

Будь-який акт спілкування складається з кількох етапів:

1. Ретельна підготовка до спілкування.

Цей етап передбачає:

- складання плану майбутнього акту спілкування;

- збирання матеріалів з предмета спілкування та їх системати­зація;

- умотивування аргументів на користь своєї позиції та контрар­гументів іншої сторони;

- обґрунтування свого варіанта рішення та розгляд реакції спів­розмовника.

^ 2. Орієнтація в ситуації і встановлення контакту, тобто початок спілкування.

На цьому етапі важливо:

- дбати про створення доброзичливої атмосфери спілкування (до­цільно поговорити про спільні інтереси, сказати щось приємне співрозмовникові);

- не протиставляти себе співрозмовникові;

- демонструвати повагу й увагу до співрозмовника (доброзичли­вий погляд і усмішка допоможуть установити контакт);

- уникати критики, зверхності та негативних оцінювань.

^ 3. Обговорення питання (проблеми).

На цьому етапі доцільно дотримуватися таких правил.

- лаконічно й дохідливо викладати свою інформацію;

- уважно вислуховувати співрозмовника і намагатися адекватносприймати те, про що він говорить;

- пам'ятати, що спілкуванню характерний діалоговий характер;

- аргументувати свою позицію: наводити переконливі докази. Аргументування - це важливий спосіб переконання за допомоги вмотивованих, обгрунтованих логічних доказів.

^ 4. Прийняття рішення.

Щоби прийняти правильне рішення, варто:

- запропонувати кілька варіантів вирішення проблеми;

- уважно вислухати аргументи співрозмовника щодо можливого рішення;

- визначити за настроєм співрозмовника момент для закінчення зустрічі й запропонувати кращий варіант прийняття рішення;

- не виказувати ні найменшої роздратованості, навіть якщо мети не було досягнуто, триматися впевнено.

^ 5. Вихід із контакту.

Ініціатива завершення розмови за статусної несиметричності спілкувальників має належати особі жіночої статі, людині, старшій за віком, вищій за соціальним становищем. Наприкінці спілкування треба підсумувати результати зустрічі, попрощатися і ви­словити надію на подальші взаємини і спільну діяльність.

Мета про­фесійного спілкування - регулювання ділових стосунків у виробничо-професійній діяльності через розв'язання професійних завдань.

Успіх професійного спілкування залежить від:

    • мовця як особистості з індивідуальними ознаками;

    • його знання сучасної української літературної мови як основи мови професійного спілкування.

- уміння ефективно застосовувати ці знання залежно від мети, ситуації спілкування.

Щоб правильно спілкуватися і досягти мети спілкування, комунікант має володіти комунікативною професійно орієнтованою компетенцією.

^ 4. ПОНЯТТЯ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

Сфери професійних стосунків, спілкування, комунікації належать до фундаментальних вимірів людського світу. Особливої гостроти ці

42 Стахів М Український комунікативний етикет : Навчально-методичний посібник.- К.: Знання, 2008- С. 31.

проблеми набувають в умовах глобалізаційних процесів, коли вельми по­ціновуються уміння спілкуватися, результативно вирішувати професійні проблеми, трансльовані в ту чи іншу «фахову справу». Інтереси справи, а не конкретних співрозмовників, переважають в діловому спілкуванні.

^ Ділове спілкування - це цілеспрямований процес обміну інфор­мацією, що переслідує конкретну мету.

Метою ділового спілкування є організація, регулювання, оптимі-зація професійної, наукової, комерційної чи іншої діяльності. В основі ділового спілкування лежить рух до успіху суб'єктів його. Воно концен­трує в собі все те, що сприяє згуртованості, комунікативному співро­бітництву учасників спілкування та прояву індивідуальної ініціативи.

Ділове спілкування - це двосторонній процес, що репрезентує спіль­ну мовленнєву діяльність, особливу форму контактів його суб'єктів, які представляють певну організацію, установу, компанію тощо.

Шляхом зіставлення ділового спілкування як специфічної форми взаємодії і спілкування в цілому як загального виявлено такі його осо­бливості:

- наявність певного офіційного статусу об'єктів;

- спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку стосунків між представниками взаємозацікавлених установ;

- регламентованість, тобто підпорядкованість загальноприйнятим правилам і обмеженням;

- передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст, можливі наслідки;

- творчий характер взаємин, спрямованість їх на розв'язання кон­кретних ділових проблем, досягнення мети;

- взаємоузгодженість рішень та подальша організація співпраці партнерів;

- взаємодія економічних інтересів і соціальне регулювання здій­снюється у правових межах. Ідеальний результат таких вза­ємин - це партнерські стосунки, що грунтуються на обопільній повазі й довірі;

- значущість кожного партнера як особистості;

- безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що хвилюють їх внутрішній світ43

СтахівМ. Український комунікативний етикет : Навчально-мстодичний посібник.- К.: Знання, 2008.-С. 31.


Отже, ділове спілкування - це будь-яка професійна комунікативна діяльність (головно-мовленнєва), репрезентована сферою, яка дає від­повідь на чотири запитання:

• задля якої мети ми це говоримо?

• що ми хочемо сказати?

• за допомоги яких мовних засобів ми це робимо?

• яка реакція на наше мовлення?

Ділове спілкування проникає в усі сфери суспільного життя. Ком­петентність у сфері ділового спілкування безпосередньо пов'язана з успіхом чи неуспіхом в будь-якій с

^ 5. НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ

Мовлення - не єдиний спосіб спілкування. Люди обмінюються інформацією й за допомоги інших засобів -жестів, міміки, погляду, пози, рухів тіла, які часто поєднуються в різних комбінаціях. Усе це невербальні (несловесні) засоби.

^ Невербальні засоби спілкування - це система немовних знаків, що слугують засобами для обміну інформацією між людьми.

Один з найвідоміших фахівців з питань спілкування А. Піз стверджує, що за допомоги слів передається всього 7 % інформації, тоді як звуковими засобами - 38%, а за допомоги міміки, жестів і поз- 55%40. Без сумніву, вербальні і невербальні засоби спілкування потрібно інтерпретувати не ізольовано, а в єдності, оскільки вони підсилюють взаємодію між співбесідниками. Між вербальними і невербальними засобами спілкування наявний своєрідний розподіл функцій: словесними передається чиста інформація, а невербальни­ми - ставлення до партнера. Бажано розвивати вміння читати (ро­зуміти) невербальні сигнали, оскільки вони здебільшого спонтанні, несвідомі, а тому щирі. Вміння користуватися ними сприяє форму­ванню культури спілкування.

На думку американських вчених, для формування першого враження від співрозмовника важливими є перші чотири хвилини зустрічі, а деякі вважають, що досить і двох хвилин41.

У наукових дослідженнях є різні класифікації невербальних засобів, які схематично можна представити так (див. с. 158).

Кінетичні невербальні засоби є найважливішими у спілкуванні. Серед них важлива роль відводиться міміці.

Міміка - це експресивні рухи м'язів обличчя, що виражають пси­хічний стан, почуття, настрій людини в певний момент часу.

Міміка репрезентує шість основних емоційних станів: гнів, радість, страх, страждання, подив і презирство. В. А. Лабунська розробила схему мімічних кодів емоційних станів (див. с. 159).

* ^ Низ А. Язьік телосложений. Как читать мисли других по их жестам- Нижний Новгород, 1992-С. 13.

41 Морозов А. В. Деловая ПСИХОЛОГИ : Курс лекций : Учебник для вьісших и средних специальньїх учебньїх заведений.- СПб., 2002- С. 229






^ Частина і елементи обличчя



Емоційні стани

гнів

пре­зир­ство

страж­дання

страх

подив

радість




Положення рота

Рот відкри­тий

Рот закритий

Рот відкритий

Рот зви­чайно закритий




Губи

Кутики губ опущені

Кутики губ трохи підняті




Форма очей

Очі відкриті

або звужені

Очі звужені

Очі широко відкриті

Очі при­мружені або від­криті




Яскравість очей

Очі бли­щать

Очі тьмяні

Блиск очей не виражений

Очі бли­щать




Положення брів

Брови зсунуті до перенісся

Брови підняті вверх




Кутики брів

Зовнішні кутики брів підняті вверх

Брови підняті вверх




Чоло

Вертикальні складки на чолі і переніссі

Горизонтальні складки на чолі




Рухомість обличчя і його час­тин

Обличчя динамічне

Обличчя нерухоме

Обличчя динамічне





З мімікою тісно пов'язаний візуальний контакт, тобто погляд, що становить важливу частину спілкування. Розрізняють діловий, світ­ський та інтимний погляди залежно від локалізованої спрямованості на співрозмовника.

Погляд, спрямований у трикутник, вершиною якого є точка по­середині чола, а основою -лінія між очима, є діловим. Він не опус­кається нижче очей. Якщо погляд фіксується нижче лінії очей - то це соціальний погляд. Інтимний погляд спрямовується в трикутник між очима і грудьми.

Погляд має завжди відповідати типові ситуації спілкування. Неабияке значення у спілкуванні відіграють жести.

Жести - це виражальні рухи рук, що передають внутрішній стан людини.

За функціональним призначенням і природою вирізняють такі їх види:

1. ^ Ритмічні жести дублюють інтонацію, виокремлюють певні частини висловлювання, підкреслюють логічний наголос, спо­вільнення чи прискорення темпу мовлення.

2. Емоційні жести передають найрізноманітніші відтінки по­чуттів: подив, радість, захоплення, ненависть, роздратування, розчарування.

3. ^ Вказівні жести виконують функцію виділення якогось пред­мета серед однорідних. З цією метою послуговуються рухами пальців, кисті, цілої руки.

Увага! Етикетна компетенція!

Показувати пальцем на людей неввічливо.

4. Зображувальними жестами відтворюють предмети, тварин, інших людей (їхню форму, рухи, розміри). Ними користуються в тих випадках, коли не вистачає слів чи необхідно підсилити враження і вплинути на слухача наочно.

5. Жести-символи інформують про певні дії, властивості, наміри тощо. Такі жести не мають нічого спільного з діями, про які вони сигналізують. Наприклад, піднесена рука з випрямлени­ми пальцями - «прошу слова». До жестів-символів належать умовні жести вітання, прощання, заклик до мовлення, перед­чуття приємного.

Наведемо поширені жести і їх тлумачення:

• пальці рук зціплені - знак розчарування і бажання співрозмов­ника приховати своє негативне ставлення;

• прикривання рота рукою - слухач розуміє, що ви говорите неправду;

• почухування і потирання вуха - співрозмовник наслухався і хоче висловитися;

потирання скронь, підборіддя, прикривання обличчя руками -особа не налаштована розмовляти в цей момент;

• людина відводить очі - підтвердження того, що вона щось при­ховує;

• схрещення рук на грудях - людина нервує, краще розмову за­кінчити чи перейти на іншу тему;

• схрещення рук і тримання пальців у кулаці - людина налашто­вана вкрай вороже;

• відтягування комірця - людина гнівається або дуже схвильована;

• вказівний палець спрямований прямовисно до скроні, а вели­кий підтримує підборіддя - негативне або критичне ставлення до почутого;

• руки за головою - впевненість, перевага над співрозмовником;

• потирання ока - людина говорить неправду;

• тримання рук за спиною - впевненість у собі.

Поза теж має комунікативний сенс і репрезентує не тільки душевний стан людини, але й її наміри, налаштованість на розмову.

Поза - це мимовільна або зумисна постава тіла, яку приймає лю­дина. Вирізняють «закриті» й «відкриті» пози. Відомо, що людина, зацікавлена в спілкуванні, буде орієнтуватися на співрозмовника, на­хилятиметься в його сторону, повернеться до нього всім тілом, а якщо не хоче його слухати - то відійде назад, стоятиме напівобернувшись. Людина, яка хоче заявити про себе, буде стояти прямо і вся буде на­пружена, якщо не потрібно підкреслювати свій статус - займе спокійну невимушену позу.

І насамкінець, хода людини, тобто стиль пересування, теж на­лежить до важливих невербальних засобів спілкування. За ходою можна впізнати емоційний стан співрозмовника- гнів, страждання, гордість, щастя.

Хода тяжка, коли людина гнівається, легка - радіє, в'яла, пригні­чена - страждає. Найбільша довжина кроку, коли людина почувається гордо.

Окрему систему становлять ритміко-інтонаційні невербальні за­соби: інтонація, гучність, темп, тембр, тональність. Радість і недовіра зазвичай передаються високим голосом, гнів і страх -також досить ви­соким голосом, але в більш широкому діапазоні тональності, сили і ви­соти звуків. Горе, сум, втому передають м'яким і приглушеним голосом.

Темп мовлення теж відтворює певний стан людини: швидкий - пере­живання і стривоженість; повільний - пригнічення, горе, зарозумілість чи втому.

До такесичних засобів спілкування відносять і динамічні дотики у формі потиску руки, поплескування по плечах, поцілунку. Доведено, що динамічні дотики є не лише сентиментальною дрібницею спілку­вання, а й біологічно необхідним засобом стимуляції. Вони зумовлені багатьма чинниками: професійним статусом партнерів, віком, статтю, характером їх знайомства.

Такий такесичний засіб як поплескування по плечу можливий за умови близьких стосунків партнерів спілкування.

Потиск руки може бути трьох типів: домінантним (рука зверху, долоня розвернута вниз), покірним (рука знизу, долоня розвернута вверх)та рівноправне.

Екстралінгвістична система - це наявність під час спілкування пауз, а також різних вкраплень у голос - сміху, плачу, покашлювання, зітхання. Ці засоби доповнюють словесні висловлювання.

Спілкування завжди просторово організоване. Американський антро­полог Е. Холл увів термін «проксеміка», що означає «близькість». Вчені виокремлюють чотири дистанції між учасниками спілкувального акту:

інтимна (від 0 до 45 см) - спілкування з дітьми, дружиною, коханими, найближчими друзями;

особиста (від 45 до 120 см) - спілкування під час зустрічей. на вечірках, у кулуарах конференцій тощо;

соціальна (суспільна) (від 120 до 400 см) - міжособистісне спілкування з малознайомими людьми;

громадська (відкрита) (від 400 до 750 см) виступ лектора перед аудиторією.

Проксеміка - це не тільки відстань між спілкувальниками, а й конфігурація, яку вони творять. Якщо спілкувальники сидять на­впроти, вони частіше конфліктують. За звичайної розмови доцільно розташовуватися під кутом один до одного. Під час ділової зустрічі сідають з одної сторони столу. Незалежна позиція визначається у роз­ташуванні по діагоналі.



На багатолюдних заходах зазвичай ставлять на столах картки з прізвищами запрошених.

Отже, щоб успішно здійснювати професійну діяльність, треба знати і вміти розпізнавати (читати) невербальні засоби спілкування.

^ 6. ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ СПІЛКУВАННЯ.

Однією з найважливіших проблем сучасної лінгвістики є досліджен­ня комунікативної взаємодії індивідів (жінка-чоловік) у співвідношенні з параметрами мови. Гендерний статус учасників спілкування впливає не лише на стратегію і тактику мовленнєвого спілкування, а й на його тональність, стиль, характер.

Гендерні пошуки у лінгвістиці зводяться до таких підходів:

- маніфестація гендеру в стилі спілкування;

- виявлення особливостей мовлення чоловіків та жінок - мовні гендерні стереотипи;

- вираження гендеру на різних мовних рівнях: морфологічному, лексичному та текстуальному;

- гендер і традиції мовленнєвого етикету.

Як стверджують психологи, лінгвісти, стиль спілкування жінок і чоловіків найяскравіше репрезентується в діловій та професійній сфері. Чоловічий стиль спілкування зорієнтований на систему доміну­вання: чоловікам притаманна завищена самооцінка, самовпевненість, зосередженість на завданні, схильність до стереотипів у спілкуванні. Такий стиль називають авторитарним. Для чоловіків найважливішою є інформація, результат, факти, цифри, для них тільки одна відповідь правильна (переважно це - власна думка).

Жінки репрезентують демократичний стиль спілкування: колегі­альне прийняття рішень, заохочення активності учасників комуніка­тивного процесу, що сприяє зростання ініціативності співрозмовників, кількості нестандартних творчих рішень.

Для чоловіків характерним є виокремлення свого «Я», а для жінок -актуалізація «Ми» в налагодженні професійних ділових контактів.

^ Типовою рисою жіночої вербальної поведінки є прагнення створи­ти доброзичливу атмосферу спілкування, уникати засобів, що можуть образити співрозмовника, демонструвати загальну позитивну налаштованість. Щодо чоловічої вербальної поведінки, то вона демонструє загальний негативний настрій комуніканта, зосередження на своїх власних проблемах, небажання враховувати інтереси співрозмовників. Однією з проблем дослідження особливостей вияву людського чинника в мові є встановлення лексико-стилістичних засобів і спо­собів їх транслювання залежно від статі комунікантів. У цьому сенсі слід наголосити на вживанні лексичних одиниць із семантичною функцією кваліфікації ступеня вияву ознаки. Для зображення вер­бальної поведінки жінок типовим є підсилення ступеня вияву певної ознаки шляхом таких інтенсифікаторів: дуже, надто, надзвичайно, вельми, сильно, страх (як), здорово, не на жарт, ой! ох! аж он як, тощо.

Отже, жінки схильні перебільшувати вияв ознаки, а чоловіки -вживати вульгаризми, грубі й лайливі слова для висловлення силь­но негативних емоцій. Жінки частіше вживають слова зі значенням невпевненості (мабуть, напевне, певно, очевидно, либонь), а чоловіки демонструють свою незаперечну переконаність (я глибоко перекона­ний, ясна (звісна) річ, що й казати, зрозуміло). Бажання чоловіків показати у спілкуванні з жінками високий рівень ерудиції спонукає їх до вживання професійної лексики.

^ Гендерні особливості спілкування виразно виявляються в етикет­ному спілкуванні. Під час розмови жінки зазвичай відверто дивляться у вічі співрозмовника, чоловіки ж частіше уникають прямого погляду. Жінки здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки конт­ролюють і керують перебігом її.42 Жінки частіше ніж чоловіки просять вибачення, докладно щось пояснюють.

У етикетних ситуаціях знайомства чи прощання домінує чоловіче мовлення, що виявляється у компліментах та цілуванні руки жінки.

Запропоновані висновки про гендерні аспекти спілкування не пре­тендують на вичерпність, універсальність, але заслуговують на увагу для подальших серйозних студій цієї проблеми.


Рекомендована література для самостійної роботи

1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : Підручник. -Видавничий центр «Академія», 2004.-344 с.

2. Жайворонок В. В. та ін. Українська мова в професійній діяльності: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2006. - 431 с.

3. Коваль А.П. Ділове спілкування : Навчальний посібник. - К.: Либідь, 1992.

4. Михайлюк В. О. Українська мова професійного спілкування : Навч. посібник.- К.: ВД «Професіонал», 2005. - С. 15-30.

5. Тищенко О. Модель курсу «Мова професійного спілкування» // Ди-вослово, 2003.-№ 9.-С. 56-59.

6. Чайка Г. Л. Культура ділового спілкування менеджера : Навч. по­сібник. - К.: Знання, 2005. - С. 13-30.

7. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення : Підручник - Вид. 5-те, доп. і перероб.-К.: Арій, 2009.-С. 13-15.

Студенти повинні знати:

що таке спілкування, роль спілкування у професійній діяльності, етапи, види і форми спілкування;

зв 'язок спілкування з мовою та мовленням, роль мови у спіл­куванні;

невербапьнізасоби спілкування;

гендерні аспекти спілкування;

поняття «ділове спілкування».

Студенти повинні вміти:

розрізняти види і форми спілкування;

добирати мовні засоби не ізольовано, а в контексті створюва­ного чи аналізованого висловлювання відповідно до професійної сфери діяльності;

добирати синоніми, антоніми, фразеологізми і вживати їх відповідно до значення;

виконувати різноманітні практичні завдання та вправи, спря­мовані на засвоєння теми.


Ключові поняття: спілкування, функції, види, форми спілкування, мовлення, вербальні й невербальні засоби спілкування, ділове спілку­вання.

Скачать, 140.69kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт
Загрузка...


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru