Категории:

Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів Рекомендовано Міністерством освіти І науки України Глухів 2004

Поиск по сайту:


страница9/16
Дата09.03.2012
Размер3.27 Mb.
ТипДокументы
Родинно-побутові пісні
4.2.2. Основні тематичні групи родинно-побутових ліричних пісень.
Українські жартівливі родинно-побутові пісні
Контрольні запитання
Тестові запитання
2.Які риси поетики пісень про кохання?
3. Який різновид пісні представлений цими рядками?
Пошукові, творчі завдання
4.3.2. Козацькі, рекрутські пісні
4.3.3. Чумацькі пісні
Контрольні запитання
3.Який історичний факт знайшов відображення в цих рядках?
4.Які риси характерні для суспільно-побутових пісень?
Творчі завдання
4.4.1. Стрілецькі пісні
4.4.2. Пісні української повстанської армії
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   16
Тема 4.2.


^ Родинно-побутові пісні


Зміст теми


4.2.1. Жанрова природа ліричної пісні. Місце ліричної пісні в системі жанрів сучасного українського фольклору. Типові персонажі ліричних пісень.

4.2.2. Основні тематичні групи родинно-побутових ліричних пісень.

4.2.3. Пісні про кохання.

4.2.4. Пісні про жіночу долю.

4.2.5. Удовині та сирітські пісні. Мотиви смутку, страждань, незахищеності.

4.2.6. Українські жартівливі родинно-побутові пісні.

4.2.7. Вивчення ліричних пісень у загальноосвітній школі. Виховний потенціал ліричної пісні.


На самостійне опрацювання:

Світове значення українських народних ліричних пісень (на матеріалі висловлювань Т.Шевченка, М.Гоголя, І.Франка, Лесі Українки, Олеся Гончара).

При аналізі ліричних пісень бажано користуватись певною послідовністю. Пропонуємо схему для аналізу ліричних пісень.

1.Композиція ліричної пісні: послідовність ліричних ситуацій, мова оповідача .

2.Поетична характеристика пісні: тропи. Аналітичний коментар виразових засобів пісні.

3. Ліричні формули, їх семантика.

4. Психологічний коментар ліричної пісні.


4.2.1. Жанрова природа ліричної пісні.


Місце ліричної пісні в системі жанрів сучасного українського фольклору.


Народна пiсня презентує традицiйне бачення українцем прекрасного, героїчного, високого і низького, трагiчного і комiчного, вiдображає стереотипи поведiнки етносу, якi тiсно пов’язанi з його свiтоглядними уявленнями.

Дослiдники українського менталiтету неодноразово зверталися до цього жанру українського фольклору. На пiсенний матерiал спиралися у своїх наукових працях М.Костомаров, О.Потебня, М.Драгоманов, В.Антонович, М.Сумцов, I.Франко, М.Грушевський, iншi фольклористи, iсторики, літературознавці, мовознавці.

Фольклористи підкреслювали величезну силу творчого генія українського народу, що виявляється в українській пісні і мові. Дослідник Г.Нудьга в численних розвідках про українську думу і пісню в світі стверджує, що серед заступників і популяризаторів народної пісні були відомий французький учений-гуманіст, родоначальник жанру есе, котрий „чи не перший підкреслив естетичну вартість народної пісні” Мішель де Монтень (1533—1592), Й.Гердер (1744—1803), який припускав, що початки історії і мистецтва слід шукати в середовищі простого народу, Й.Венціґ, X.Тідґе, К.Вальдбріль, Ф.Боденштедт та ін., Ю.Словацький, А.Міцкевич, Й.Шафарик, Я.Коллар, В.Ганка, композитори В.Бетховен, Ф.Ліст, М.Глинка та інші митці початку XIX ст. (детальніше див. статтю Г.Нудьги „Українська пісня у зв’язку із світовою культурою” .htpp: // ukrlife.org / main / library.html).

Аналiзуючи пiсеннi тексти, простежмо змiни домiнуючих свiтоглядних моделей свiту пiд впливом iсторичних, соцiальних, психологiчних, iдеологiчних чинникiв, дослiдімо взаємозв’язки мiж колективними естетичними нормами та iндивiдуальною естетичною позицiєю творцiв, виокремімо поетично-виражальнi засоби реалiзацiї у художнiй тканинi фольклорного тексту етичних та естетичних уподобань українцiв.

Українські народні пісні багатоваріантні, закони формування пісенного тексту зумовлюють використання словотвірних і лексичних синонімів, постійних і нестягнених епітетів („буйний вітер”, „бистра вода”, „вороний кінь”, „зелена діброва”, „сивий голуб”, „битий шлях”), повторів, розмаїття семантики понять („щастя”, „доля”, „багатство” тощо), варіативних, синонімічних фразеологізмів (наприклад, у значенні „давно” можуть використовуватись такі звороти: стежечка мохом заросла, стежечка заросла шипшиною, колючим терном) .

Серед ознак пісні відзначимо повіствування від імені ліричного героя, цнотливі почуття героїв:

В кінці греблі шумлять верби, Що я насадила...

Нема того козаченька, Що я полюбила...

Росла, росла дівчинонька, Та на порі стала.

Для пісень характерний діалог, повтори різного типу:

Ой дівчино, шумить гай, Кого любиш – забувай, забувай.

Нехай шумить, ще й гуде, Кого люблю, – мій буде, мій буде.

Досить часто наявний психологічний паралелізм:

Ой чого ж ти, дубе, на яр похилився?

Молодий козаче, чого зажурився?

Звернення до дуба йде паралельно із зверненням до козака. Питальна і зворушлива інтонація допомагає зрозуміти і настрій молодого козака, і настрій природи: чому дуб сумує разом з козаком?


^ 4.2.2. Основні тематичні групи родинно-побутових ліричних пісень.


У родинно-побутових піснях відображено родинне життя і побут людей. “Разом взяті, – вважає Г.К. Сидоренко (див.”Родинно-побутова лірика в українській народній поетичній творчості”. – К., 1964),- такі пісні складають ніби велетенську епопею родинного побуту, руйнуючи традиційний поділ поезії на ліричну та епічну. У своїй цілісності — це лірика, яка глибиною й багатосторонністю відображення народного сімейного укладу стоїть на грані епосу”.

Брати мої, брати мої,

Брати-соловейки,

Чом до мене не ходите

Да щонеділеньки.

Сестро наша, сестро наша,

Сестро нечужая,

Як до тебе нам ходити,

Що ти убогая.

Ой дарма, що убогая,

Да ще й не гордая, -

Хліба-соля роздобуду,

Рада роду буду.

Хліба-соля роздобуду,

Рада роду буду.

(Пісня роду Довженків, Чернігівщина. У книзі: Наспівала мати. Пісенний світ О.Довженка. Упор. В.М.Пригоровський. – К.: Муз. Україна, 1995. – 186 c.).

Поміркуйте, у піснях часто наявні звертання. Яким чином вони інтимізують рядки пісні? Чому фольклор не розрізняє при звертанні осіб і неосіб, істот і неістот?

Найхарактерніші риси пісень про кохання – ніжність, долання перешкод до щастя закоханих, образи ворогів та розлучників. Пісні виконуються хором під час весільного застілля, на родинах, хрестинах, толоці.

Звернемося до аналізу пісень. Зокрема О.Таланчук пропонує аналіз пісні „Закувала зозуленька, очеретом летячи” :

Закувала зозуленька, очеретом летячи,

Заплакала дівчинонька, з козаком стоячи.

Не куй, не куй, зозуленько, очеретом летячи,

не плач, не плач, дівчинонько, з козаком стоячи!

Закувала зозуленька в вишневім саду,

Заплакала дівчинонька по козацькому сліду...

Як же мені не кувати, що зелен сад розвився,

Як же мені не плакати, що вже козак женився?

Ой у полі дві тополі, їдна в гору високо;

Умер козак, поховали його в землю глибоко.

Ой у полі дві тополі, а третяя ще вище;

Поховали козаченька в сиру землю ще глибше.

“Тепер вже ти не мій козак, а я дівчина не твоя:

Розлучила сира земля ще й чужий край сторона”

(Таланчук О. Українознавчий аспект вивчення народнопоетичної творчості // У зб.: Українознавство в системі освіти: Міжн. наук. – практ.конф. – К.: Освіта, 1996. – C. 129 – 130).

У пісні передана типова сюжетна ситуація: дівчина плаче, бо милий покинув і оженився на другій. Кінцівка пісні змушує зосередитись на іншому: „Тепер вже ти не мій козак, а я дівчина не твоя: Розлучила сира земля ще й чужий край – сторона”. Можливо, сюжет можна розглядати інакше: козак оженився, поїхав у чужий край і по дорозі помер. А можливо, дівчина помстилась козаку.

Двічі згадані символічні тополі в полі вказують на місце поховання козака. Якщо ховали в полі, а не на кладовищі, це означало, що чоловік помер не своєю смертю. Згадка про козацький слід, по якому заплакала дівчина, припускає здогад про дівочі чари зі слідом. Недаремно дівчата так ретельно оберігають від суперниці „милого слідочок”, ховаючи його під „кленовий листочок”. Нарешті вислів „чужий край-сторона” в уявленнях українського народу означає край померлих предків, вирій. Поява зозулі – віщунки смерті – передує трагічній розв’язці.

Таким чином, народнопоетична семантика слів уводить нас в особливий світ народного художнього мислення, допомагає зрозуміти багатство пісні, глибину її змісту та естетику форми.

^ Українські жартівливі родинно-побутові пісні відзначаються багатством тематики, художньо-зображальних засобів. Характерна риса цих пісень – гумористичне світосприйняття та відображення побутової дійсності. Структурний засіб пісні – прийом-самохарактеристики, коли герой розповідає про себе в гіперболізованій або гротескній формі. Чільне місце в жартівливих піснях посідають такі засоби досягнення комізму, як модифіковані контрасти: молодий і старий, кум і кума, багата і бідна, нелюб і любий, щедрі та скупі, роботящі і ліниві, кмітливі і недотепи. Наприклад: „Багатая чубатая, як у воза дишло”, „Убогая красивая, як у саду вишня”. Поширеним комічним засобом є нагромадження однотипних деталей („А в нашого Омелечка”).


^ Контрольні запитання:


1. Що означає поняття „лірика”? У чому відмінність між епікою і драмою?


2. О.Довженко писав про українську пісню: „Українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу. Це історія українського народу, народу-трудівника, народу, що цілі віки бився, як лев, за свою свободу, що цілі віки витрачав усю свою силу, свою кров, своє життя, як казав великий Шевченко, „без золота, без каменю, без хитрої мови” на викування у боротьбі свободи, права на повноцінне життя, виявлення в житті своїх здібностей!” Яку роль відіграла пісня в житті і творчості видатного письменника?


3. Прокоментуйте вислів В.Січинського: “ці пісні – „частка давнього і найкращого духовного майна українського народу, в них – кров’ю обкипілий протест проти татарської неволі, польсько-шляхетської кормиги, царського гніту, наші визвольні прагнення і надії”.


4. Чи може фраза пісні впливати на настрій? Доведіть.


5. Досить часто в піснях про кохання згадуються квіти. Які саме і з якою метою вони використовуються?


6. До якого різновиду можна віднести уривок поданої пісні? Охарактеризуйте її художні особливості


Ой за лугом зелененьким

Брала вдова льон дрібненький,

Вона брала, вибирала,

Тонкий голос подавала.

Тонкий голос подавала

На темнесенький гайочок.

А там Василь сіно косе,

Тонкий колос переносе.

Кинув косу додомоньку,

Я сам пішов до домоньку.

Вийшла мати із кімнати,

Стала Василя питати:

Чого сидиш та й думаєш,

Чого не п’єш, не гуляєш?

Позволь, мати, вдову брати,

Тоді буду пить й гуляти.

-Не дозволю вдову брати

Вона вміє чарувати.

Вчарувала мужа свого,

Причарує й сина мого.


(Записано від М.Г.Петрищенко у c. Слоут Глухівського району Сумської області у 2002 р. викладачем ГДПУ Т.О.Скляр)


7.На які жанрові форми поділяється народна лірика?


^ Тестові запитання


1.Які з наведених ознак притаманні родинно-побутовим пісням?


А).культ почуттів;

Б).мотив нерозділеного кохання;

В).наявний епічний компонент;

Г).у піснях розвивається сюжетна канва.


^ 2.Які риси поетики пісень про кохання?


А).гіперболізація душевної драми;

Б).мотив ностальгії за ріднею;

В).сентименталізація;

Г).мотив самотності;

Д)романтизація.


^ 3. Який різновид пісні представлений цими рядками?


Найняла ведмедика за плугом ходити,

А вовчика сіренького – волів поганяти,

А зайчика Степанчика – передні водити,

А лисичку Горпиночку – обідать варити.


А).пісня про кохання;

Б).наймитська пісня;

В).удовина пісня;

Г).пісня про сімейне життя.


^ Пошукові, творчі завдання:


1. Поділившись на дві підгрупи, підготуйте конференцію на тему:

„Психологія української народної пісні”; „Народна пісня у художніх творах як засіб уособлення індивідуальних переживань його героїв” (на вибір).


2*. Познайомтесь з аудіозаписами ліричних пісень в науково-дослідній лабораторії університету. Напишіть твір-роздум про пісню.


3. У сербській пісні “Љубав мужа и жене” (“Любов чоловіка й жінки”) розповідається про родину Йована. В родині панувала така любов, якої не знайдеш у цілому світі. Люди почали заздрити щастю жінки і відшукали траву-зілля проти щастя в коханні. Що то була за трава? Чи близькі мотиви цієї пісні з українськими піснями?

“Једно биље – доцно лијегање,

друго биље – рано устајање,

треће биље – неодговарање.

(“Одна трава – пізнє лягання,

друга трава – раннє вставання,

третя трава – невідповідання” ). (Переклад М.Карацуби. див. Карацуба М. Південнослов’янська народна поезія (сербська, хорватська, болгарська) в українській літературній інтерпретації ХІХ-ХХст) // Диc....канд.філ.наук. – Київc. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2000. – C. 112)


4.Ліричні пісні завжди відзначаються підвищеною емоційністю та метафоричністю. Кожне слово вагоме, яскраве, неповторне. Доведіть це, проаналізувавши ці рядки:

Ой я знаю, ой я знаю, чого мила красна:

Перед нею й поза нею впала зоря ясна.

Ой упала зоря ясна та й розсипалася,

Мила зорю позбирала та й затикалася.


5. Поміркуйте, з якою метою в народних піснях використовується діалогічне мовлення. Прокоментуйте відповідні пісні.


6. В удовиних та сирітських піснях головними є мотиви смутку, страждань, незахищеності. На занятті пропонуємо проаналізувати варіанти однієї з пісень з книжки „Наспівала мати. Пісенний світ О.Довженка” / Упорядн. В.М.Пригоровський. – К.: Музична Україна, 1995. – C. 41, 95.

Поміркуйте, в чому між ними відмінність? Які стилістичні засоби увиразнюють даний жанр фольклору? Про що свідчить варіативність текстів? Визначте мовні засоби варіювання теми (слова, словосполучення, службові елементи).

Варіант 1 Варіант 2

Жила вдова в кінці села, Жила вдова в кінці села,

Ой на горі хата. Ой на горі хата.

Хорошая вдови донька Хорошая вдови донька -

Не дуже багата. Не дуже багата.

Добривечір, матусенько, Добривечір, матусенько,

Дай води напитись. Дай води напитись.

Хорошую дочку маєш, Хорошую дочку маєш,

Дозволь подивитись. Дозволь подивитись.

Стоїть вода в колобочку, Стоїть вода в кубочку,

Іди та й напийся. Пойди да й напийся.

Шиє дочка шириночку, Сидить дочка край оконця,

Іди та й дивися. Пойди подивися!

Холодная, мати, вода, Мела хату, мела сіни.

У зуби заходить. Да й засміялася,

Хорошая дочка твоя – Вийшла мати воду брати,

Під мислі підводить. Да й догадалася.

Ой пий, мати, тую воду, Ой пий, мати, тую воду,

Що я наносила. Що я наносила.

Люби , мати, того зятя, Шануй, мати, того козаченька,

Що я полюбила. Що я полюбила.

Буду пити. Буду пити, Я не буду пити, -

Буду розливати, Буду проливати,

Нелюбого зятя маю, Нелюбого зятя маю,

Буду розлучати. Буду розлучати.

Не розливай, мати, воду,

Бо важко носити.

Не розлучай, мати, зятя -

Тобі з ним не жити.

Визначте основний настрій, відображений автором в цьому уривку, проаналізуйте тропи, з допомогою яких цей настрій створено.

7. Підготуйте повідомлення на одну з тем: „Родина, рід у світогляді й житті українців та відбиття їх у фольклорі”, „Доля жінки в українській народній пісні”.


8. У чому привабливість жартівливих пісень? Які відповідні засоби використовуються в таких піснях? Відповідь обґрунтуйте на прикладі запропонованої пісні.

Через греблю вода тече,

там дівчина млинці пече

І масличком помазує,

Козака підманює.

-Прийди, прийди мій миленький!

Гречаника тобі дам,

Та не клади під плече,

Борошина потече.

Ой не я бо пекла –

Моя матінка.

Якби я пекла,

То б і юшка потекла.

Запалю пучок соломи –

Горить, не палає

Ходить матінка по хаті,

За жениха лає.

А мені байдуже,

Люблю хлопців дуже.

(Записано від Г.І. Сайко у с.Мельники Липоводолинського району Сумської області у 2001 р. студенткою ГДПУ О.М.Потребич)


9. Виконайте філологічний аналіз поданої пісні. У кіноповісті О.Довженка „Україна в огні” цю пісню співає родина Лавріна Запорожця.

Ой що буде, то буде Щоб доїла корову.

Робити не буду, А найму я Тетяну,

Найму собі наймичку, Щоб збирала сметану,

Сама сяду в запічку. А найму я Явдоху,

Найму собі цимбали, Щоб носила до льоху.

Щоб ніжками дримбали, А проклята наймичка

Найму собі ще й баса, Виганяє з запічка:

Бо робити не ласа. Годі тобі лежати

А найму я Килину, Та давай нам плати,

Щоб гляділа дитину, Годі тобі сидіти,

А найму я Федору, → Йди хазяйство глядіти.

(Записи Н. Присяжнюк в c. Погребище на Поділлі у книзі „Пісні Поділля”. – К.:Наук.думка, 1976. – C. 445.)


10.Які мотиви, образи, художні засоби поєднують картини Катерини Білокур з народними піснями?


Література до теми:


1.Голубенко І.О. Пісенний відгомін життя (сучасна українська пісня): Посібник для студентів української філології та інших філологічних факультетів. – К.: НПУ, 1998.

2.Гордійчук М. Українські народні пісні. – К.: Музична Україна, 1979. – 271 c.

3.Дей О.І. Народнопісенні жанри. Вип.2. – К.: Музична Україна, 1983. – 112 c.

4.Дмитренко М. Українська фольклористика: історія, теорія, практика. – К.: Ред. часопису „Народознавство”, 2001. – 576 c.

5.Копаниця Л.М. Метапонятійна модель української ліричної пісні. – К., 2000.

6.Кошиць О. Про українську пісню і музику. // Народна творчість та етнографія – 1999. – № 1.

7.Нудьга Г. Українська дума і пісня в світі. Книга 1. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 1997. – 424 c.

8.Пісні кохання. – К.: Дніпро, 1986. – 367 c.

9.Пісні Поділля / Упорядн. C. Мишанич. – К.: Наук. думка, 1976. – 520 c.

10.Правдюк О. Нові записи повстанських пісень // Народна творчість та етнографія – 1994. – № 1.

11.Степанишин Б. Нове поповнення скарбниці пісенної творчості України // Народна творчість та етнографія – 2001. – № 1-2. – C. 81-82.

12.Таланчук О. Українознавчий аспект вивчення народнопоетичної творчості // У зб.: Українознавство в системі освіти: Міжн. наук. – практ.конф. – К.: Освіта, 1996. – C. 127 – 132.

13.Франко І. Із секретів поетичної творчості // Франко І. Краса і секрети творчості. – К., 1980. – C. 340 – 439.


Тема 4.3.


Суспільно-побутові пісні


Зміст теми


4.3.1. Основні тематичні групи суспільно-побутових ліричних пісень.

4.3.2. Козацькі, рекрутські пісні, їх історична обумовленість, поетика, символіка.

4.3.3. Чумацькі пісні, їх виникнення, мотиви.

4.3.4. Бурлацькі, наймитські, заробітчанські пісні. Ідейний зміст і художня форма цих пісень.


^ 4.3.2. Козацькі, рекрутські пісні


Серед пісень козацького циклу не одне покоління приваблює пісня „Розлилися круті бережечки”. Читаючи її, звернемо увагу на значення виділених слів:

Гей, ви, хлопці,

Ви, добрі молодці, (так називають козаків)

не журіться,

Посідлайте коні воронії – садовіться.

Та поїдем у чистеє поле у Варшаву

Та наберем червоної китаєчки та на славу.(символом козацької доблесті і слави червона китаєчка виступає)

У добу козаччини головним героєм і виховним ідеалом став козак як втілення всіх чеснот справжнього українця, мужній лицар-визволитель, безкорисливий захисник скривджених і знедолених. Зверніть увагу на змалювання в піснях козацького чуба як символу належності до товариства лицарів. А як оцінювалась у козацькому середовищі втрата козацького чуба?

Якщо в козаки українець ішов по волі, то в рекрути його „забривали”. Наруга над духовним світом юнака – такий лейтмотив рекрутських пісень. У цих піснях показано важку примусову солдатську службу, повернення рекрута додому хворим, морально покаліченим або його смерть у війську чи в дорозі. Пісні реалістично змальовують такі характерні моменти соціальної несправедливості, як жеребкування під час набору, спроби викупу сина, заміну його на іншого, переважно сироту. Останнє добре ілюструє пісня „Зажурилася вдова”:


Оддамо ми багача –

Багач викупиться.

Оддамо ми панича –

Панич викрутиться.

Оддамо ми сироту,

Та й збудемось клопоту.


(Записано від М.А.Кузьмінської у c.Уяринці Тиврівського району Вінницької обл. у 2001 р. студенткою ГДПУ C.Семчишиною).

Читаючи козацькі та рекрутські, солдатські пісні, простежте, як змінюється ставлення особистості до поняття свободи, волі: для козака воля – це особиста та національна непідлеглість життя у товаристві, для рекрута, солдата – це мирне життя в колі сім’ї.


^ 4.3.3. Чумацькі пісні


„Якщо козаки оберігали наші землі зі зброєю, кобзарі оживляли духовне пробудження за допомогою кобзи й пісні, то чумаки тримали "економічні віжки” (В. Скуратівський). Чумацтво у свiтобаченнi народу – не лише заняття, що приносить достаток, але є втіленням заповiтної мрiї простолюдина, школою, через яку кожен повинен пройти, щоб знати життя i здобути повагу (Рудченко И.Я. Чумаки в народных песнях. Этнографический очерк / Чумацкие народные песни. – К., 1974. – – C. 47).

Основним продуктом чумацького промислу була сіль, перевозили чумаки також свіжу і в’ялену рибу, вино, тканину.

Назва чумацького промислу пов’язана, за версіями науковців, з поширеною на Сході чумою: чумаки вважались першими вісниками хвороби, адже вони чимало часу проводили в дорозі. У боротьбі з недугою вони змащували свій домотканий полотняний одяг та юхтові чоботи березовим дьогтем і нагадували таким чином „чумазих”, брудних. Можливо, звідси походить лайка „Чума б тебе взяла”.

Початки чумацтва сягають глибокої давнини, а в ХVІ-ХІХ столітті промисел „солеників” або „коломийців” (від назви Коломия) був досить популярним: на одного мешканця України при чотиримільйонному населенні у той час припадало лише по 11 фунтів солі, що було недостатньо. Чумакували, зазвичай, козаки й державні селяни, зрідка кріпаки, міщани. Гурт налічував до ста маж (спеціальних великих возів з дуба, ясеня, граба, в’язу, обшитих драбинами). Чумацькі валки вважались напіввійськовим об΄єднанням, тому інколи їх супроводжували озброєні козаки.

За сіллю їздили у Крим, Молдову, на Дон, Польщу, Кубань, Московщину. Дністер і сьогодні часто називають Соляною дорогою. Сезон чумакування тривав шість місяців, але часом і довше.

Самовіддана вільна праця чумаків, чумацькі неписані закони (соціальна справедливість при розподілі прибутків, людяність, допомога сиротам і вдовам) високо цінувалися в народі.

У дорозі чумаків постійно чекали труднощі, тому більшість чумацьких пісень, на думку фольклористів І.Рудченка, М.Сумцова, Д.Яворницького, Г.Данилевського, відображає трагічну подію – смерть чумака в дорозі або його хворобу.

Цікаво розповідає про чумацькі похорони Г.Данилевський [1]. Коли в дорозі помирав чумак (від ран чи хвороби) – це була трагедія для всієї валки чумаків. Ховали в степу при дорозі, бо далеко навантаженими возами не можна було дістатись. Покійника одягали у вишивану сорочку, та й усі чумаки були у вишиванках, потім загортали в рогожу з мішка для риби, клали в яму головою “додому”, і кожен чумак зі своєї мажі приносив жменю солі і обсипав нею покійника. Шапками насипали високу могилу, ставали навколо неї і читали речитативно закон Божий, співали заупокійні молитви, бажали царства небесного. Роги волам покійного чумака фарбували в чорний колір (намазували дьогтем і посипали попелом).

Коли ж чумак гинув від ран, між рогами вола прикріпляли стрічку червоного кольору. В селах люди при зустрічі з таким волом ставали на коліна і віддавали траурні почесті покійному. Вдові чумака передавались мажі, воли та все зароблене покійним. Ось така пошана існувала до чумаків в селах України.

Провiдними мотивами і символами чумацької пiснi є прагнення до волi як духовної свободи, можливостi вибору життєвого шляху, дорога як символ життєвого шляху, образ чумака як соціального типу, позбавленого ідеальної мети, віл як символ вірного супутника.


^ Контрольні запитання


1.Прочитайте уривок. Яким показано героїв у цьому тексті?


Новобранцi понаряжованi,

Назад руки позав’язанi,

Головочки пообстрижуванi,

Чорнi очка позаплакуванi

(Рекрутськi та солдатськi пiснi. – К.: Наукова думка, 1974).


2. Прочитайте текст. Яким ви уявляєте героя цієї пісні, якими фарбами ви “намалювали” б цю пісню? З’ясуйте мовностилістичні особливості тексту.

Беруть мене у солдати.

Та нікому виряджати,

Нема роду, ні отця,

Та й нікому журиться.

Тілько найшов родину -

Матусину могилу,

До могили припадаю,

З матусею розмовляю.

(Записано від М.Р.Дмитренко у м.Кролевець Сумської області у 2000 р. студенткою ГДПУ І.Дмитренко).


3. Козаки, ховаючи своїх героїв співців, клали в могилу (чи на могилі) кобзу або якийсь інший музичний інструмент. На вашу думку, з якою метою це робилося.


Тестові запитання

1.У яких піснях центральне місце відводиться волам?

А).козацьким;

Б).чумацьким;

В).рекрутським;

Г).наймитським.


2.Для яких пісень характерний мотив опалого листя?

А).козацьким;

Б).чумацьким;

В).рекрутським;

Г).січовим.


^ 3.Який історичний факт знайшов відображення в цих рядках?

Ой летіла зозуленька, стала говорити:

-Не будете, мужики, панщини робити!


А).введення кріпацтва у 1783;

Б).скасування кріпацтва 1861р.


^ 4.Які риси характерні для суспільно-побутових пісень?

А).епічне начало;

Б).зображують конкретних персонажів;

В).увага зосереджується на почуттєвості.


5.Який жанр фольклору представляють подані тексти?

А).козацьку пісню;

Б).історичну пісню;

В).баладу;

Г). чумацьку пісню.


1. Ой у полі жито

Копитами збито,

Під білою березою

Козаченька вбито.


2. Із-за гір, з-за гір вилітав сокіл,

А з-за хутора вилітало два.

Один одного братом назива.

Ой брате сокіл високо літав

Високо літав, що ж ти там видав?

Видав я диво – зелене жито,

Зелене жито, де парня вибито.


3.Воли не пристали, ні з дороги збився,

Того зажурився – без долі вродився.


^ Творчі завдання


1.Серед символічних образів козацької, рекрутської, солдатської виділяємо образ коня. Кінь у пісні вміє говорити, співчувати, страджати. Це відданий товариш, рятівник від смерті. Проаналізуйте пісенні діалоги з конем.


2. Познайомтеся з чумацькими піснями (на вибір) і виконайте аналіз цих пісень:

2.1. Зверніть увагу на перебіг подій, поступове нагнітання емоційності, художню своєрідність пісні.

2.2. Народна любов до чумаків передається низкою епітетів та зменшено-пестливої лексики. Знайдіть дані слова.

2.3. Картина природи стає складовою паралелізму, допомагає відтворити психологічний настрій героїв. Підтвердіть це контекстом.


3. Який елемент поховальної обрядовості чумаків зафіксовано в пісні? Що вам відомо про поховання чумаків?

Ой насіяли та наорали, та нікому збирати,

Поїхали чумаченьки в Молдаву стояти.

Ой у полі два дубочки, а третій маленький,

Ой помер, помер у Молдаві та чумак молоденький.

Ой ви, хлопці, чумаченьки, дайте батьку знати,

Та нехай приїде у Молдаву чумака ховати.

Не прийшов батько, не прийшов батько, тільки прийшла мати,

Ой обертає білеє личко проти ясного сонця.

- Ой годі, годі, стара мати, що треба за ним дати.

Ой продай, мати, сірі воли, котрі вперед ходили,

А вони ж його молодого всю Молдаву звозили.

(Записи Н.Присяжнюк у c. Погребище на Поділлі у книзі „Пісні Поділля”. – К.:Наук.думка, 1976. – C. 260.)


4. У бурлацьких, наймитських піснях відображено підневільне безправне життя людей, їхній протест проти сваволі господарів. Прочитайте подану пісню, доведіть, що це наймитська пісня.


Ой у саду черешенька вище перелазу,

Добре було наймитові в хазяїна зразу.

Пішов наймит, пішов бідний в клуню молотити,

А хазяйка по сусідах наймита судити:

Ото наймит – ледащиця, не хоче робити,

А як прийде неділенька, то йде в корчму пити.

А йде наймит, а йде бідний, на воли гукає,

А хазяїн з усіх мисок та в одну зливає:

Оце тобі, наймиточку, вечеря з обідом,

Не доїси самим борщем, то доїси хлібом.

Годі з тебе, наймиточку, хліба доїдати.

Стоять воли на оборі, час у поле гнати.

А йде наймит, а йде бідний, воли заганяти,

а йде соцький з десятником у рекрути брати.

Попід лугом зелененьким там різнії квіти,

Не за себе йду в рекрути, – за хазяйські діти.

(Записи Н.Присяжнюк у c. Погребище на Поділлі у книзі „Пісні Поділля”. – К.:Наук.думка, 1976. – C. 276.)


5. Укажіть на відмінне і спільне в сюжетах запропонованих рекрутсько-солдатських пісень з російського та українського фольклору. Чим, на вашу думку, це зумовлене?

Уж, ты, поле мое, поле чистое,

Раздолье мое, степь широкая!

Как на той на степи куст ракитовый,

А под тем кустом лежит млад солдат,

Лежит млад солдат,

Лежит млад солдат – в сердце раненный.

Что постель под ним – шелкова трава,

Одеяльце –темна ноченька.

Он просил-то, просил коня доброго,

Коня доброго, слугу верного:

  • Уж, конь, ты, конь, конь – товарищ мой.

Ты бежи, конь мой, в землю русскую,

Ты неси поклон отцу и матери,

Молодой жене и малым детушкам.

Ты скажи им, конь, что женился я

На чужой стороне, на другой жене:

Усватала меня сабля вострая,

Обручала меня пуля быстрая.


Ой, у полі могила

З вітром говорила:

“Повій вітре буйнесенький,

Щоб я не зчорніла.

Ой, щоб не зчорніла,

Щоб я не стемніла,

Щоб на мені росла трава

Повище коліна”.

Росла, росла травиченька

Та й посихать стала,

Ждала мати з війська сина

Та й плакати стала.

“Сизокрилий орле,

Високо літаєш,

Чи далеко мого сина

У війську видаєш?”

Чи то твій син, мати,

В чистім полі гуляє?

А вже йому чорний ворон

Та й у головонці ськає”.


Література до теми:


1.Данилевський Г.П.Чумаки. – К.: Веселка, 1992. – 110 c.

2.Кушпа М. Художня своєрідність чумацьких пісень // Народознавство. – 1998. – № 49 – 50.

3.Наймитські та заробітчанські пісні // Упоряд. C.Й.Грицай, О.І.Дей, М.Г.Марченко. – К., 1975.

4.Чумацькі пісні / Упоряд. О.І.Дей, А.Ю.Ясенчук (тексти), А.І.Іваницький (мелод.). – К.: Наук. думка, 1976. – 544 c.

5.Таланчук О.М. Героїчний епос українського народу. – К., 1993.


Тема 4.4.


Стрілецькі і повстанські пісні


Зміст теми


4.4.1.Стрілецькі пісні.

4.4.2. Пісні української повстанської армії.

4.4.3.Пісні-гімни


^ 4.4.1. Стрілецькі пісні


Історія виникнення стрілецьких пісень нараховує близько вісімдесяти років, але за радянської влади вони замовчувалися. Складали їх спілки січових стрільців, що були сформовані на початку ХХ ст. на основі добровільних товариств „Січ” та „Сокіл-Батько”. Численні гуртки проводили значну культурно-просвітницьку роботу, в роки Першої світової війни брали участь у військових операціях. Серед січових стрільців були талановиті поети (Л.Лепкий, Р.Купчинський, М.Гайворонський, C.Чарнецький). Завдяки їхнім зусиллям і з’явилися стрілецькі пісні.

Поняття „стрілецька пісня” в українську фольклористику ввів О.Правдюк, визначивши її як різновид фольклору, що охоплює пісенний пласт з досить окресленим тематичним колом, пов′язаним з певним історичним етапом, життям і побутом певного середовища. Фольклорист зазначає: „стрілецька пісня, становлячи складову частину українського фольклору, водночас має власне, самобутнє й непоторне обличчя, цілий ряд характерних особливостей, зумовлених виникненням стрілецької пісенності в умовах війни, розбудови самостійності держави” [10].

Ґрунтовні дослідження стрілецьких пісень здійснив Г.Дем’ян. Присвячена цьому і фольклористична праця Ф.Погребенника „Ой у лузі червона калина”.

Низка пісень січових стрільців військово-політичного характеру, відображають повстання на західноукраїнських землях проти царських та польсько-шляхетських військ у 1915 році, заклик до бою, відданість справі рідного краю, а також побутово-ліричного характеру (прощання, кохання стрільця і дівчини, передчуття смерті). Своєрідним національним гімном стала пісня „Гей, у лузі червона калина” Лейтмотив пісні – патріотичні поривання української молоді Галичини визволити Україну з-під царського гніту. Слова пісні належать поету C.Чарнецькому.


Ой у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна зажурилася,

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Марширують наші добровольці у кривавий cтан,

Визволяти братів-українців з московських кайдан.

А ми наших братів-українців визволимо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан,

Розпочали стрільці українські з ворогами тан!

А ми тую ярую пшеничку ізберемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

(Таємниці віків. Українські народні думи, легенди, перекази, пісні, казки...Навч.посібник (серія „Шкільна бібліотека”) / Упорядник О.Г.Мукомела. – К.:Грамота, 2001. – C. 355).

Серед символів пісні – червона калина як прообраз України. Золотистий лан – це символ доброго врожаю і віри в перемогу народу. Пісня була вперше виконана 22 травня 1990 року біля пам’ятника Т. Шевченкові в Києві. Сьогодні стрілецькі пісні виконують гурт „Соколи”, Волинський народний хор, самодіяльні колективи.


^ 4.4.2. Пісні української повстанської армії


Пісенний фольклор національно-визвольної боротьби українського народу 40-50 рр. ХХ ст. суворо переслідувався до початку 90-х р. За такі дії навіть неповнолітні потрапляли до тюрем не менше, як на десять років. У переважній більшості це пісні, тексти яких часто нагадують історичні пісні, а наспіви запозичені з відомих мелодій (наприклад: „Вперед, хто живий! Бо найвищий вже час прогнати катів з України”), позначені особливостями індивідуальної поезії. Ці пісні передають захоплення красою, мужністю, сміливістю, нескореністю духу „Слава не загине, січовая слава”, звернені до пам’яті славних предків „ми, українські партизани, – потомки славних козаків”.

Наскрізна ідея пісень „Співаника УПА”, „Повстанський стяг”, інших пісень – самозреченість, готовність пожертвувати собою- нагадує козацькі пісні („Ліс – наш батько, темна нічка – мати, Кріс і шабля – це твоя рідня. Кидай, козаче, молоду дівчину, Темна могила – це жінка твоя”). Героєм повстанського фольклору виступає Степан Бандера.

У низці пісень, зокрема в пісні „Гей за лісом сонце сходить” цей образ, як правило, виконує риси партизанського командира, вождя, котрий упевнено веде за собою воїнів до перемоги. Д.Донцов зазначає, що в цих піснях він знайшов „універсал нової України – ясний, чіткий, твердий і певний себе. Воскресний дух утоптаної в землю справжньої, прадавньої, нової, вічної України”[ див 2 ].


4.4.3. Пісні-гімни


Доля вірша П.Чубинського „Ще вмерла Україна”, який став національним українським гімном, нелегка. Відомий фольклорист і етнограф подарував українцям вірш, що став одним з найпопулярніших творів української поезії, а сам за це потрапив навіть на заслання до Сибіру. Опрацьовуючи поезію, звернемо увагу на різні підходи науковців до тлумачення пісні-гімну. Варто також провести паралель між піснею і поемою І.Франка „Мойсей”.

Познайомимось зокрема з міркуваннями Ф.Погребенника стосовно відомої поезії [9 ]. Аналізована пісня була надрукована в 1863 р. у журналі „Мета” разом з віршами Т.Шевченка „Мені однаково...”, „Н.Костомарову”, „Заповіт”. „Ті, хто надсилав до „Мети” тексти Т.Шевченка, згаданий вірш подали за Шевченків, а видавці журналу сприйняли їх за такі, що належать одному авторові, до якого вони ставилися з побожністю. Так почав своє життя повний текст майбутнього гімну,”-зазначає Ф.Погребенник.

Стосовно покладення тексту на музику, то припускають, що це сталося завдяки підготовці в 1864 р. пісні „Ще не вмерло Запорожжя” до вистави „Запорожці” (за мотивами комедії-опери „Поворот запорожців з Тразунда” К.Гейнча (1820-1860)).

Отже, виникнувши на Надніпрянській Україні, вірш П.Чубинського набув громадянства у Галичині. Серед патріотичних пісень того часу „Я русин бил, єсть і буду” О.Духновича, „Мир вам, браття” І.Гушалевича пісня „Ще не вмерла Україна” вирізнялася широтою осмислення історичної долі народу, баченням перспектив його духовного відродження, мала визвольний пафоc.

На східноукраїнських землях до 1917 року твір переслідувався. Відомо, що за друкування цього вірша О.Коваленком в „Українській музі” в 1909 році, випущені ним інші „крамольні” видання царська влада притягла автора до судової відповідальності. Особливої популярності пісня набула в період створення Української Народної Республіки, коли виконувала функції загальнонаціонального гімну.

Існують різні варіанти відомої пісні. В окремих текстах вірша, зокрема у співанику К.Паньківського в 1888 р. були наявні такі рядки: „Гей, гей, браття милі, нумо братися за діло! Гей, гей, пора встати, пора волю добувати!”, строфи, що засуджували Б.Хмельницького, який „віддав Україну москалям поганим”, рядки, що закликали до єдності і згуртування на засадах рівності всіх слов’ян тощо.

Музику до пісні написав М.Вербицький (1815-1870), автор багатьох творів духовного змісту, світських хорів, автор музики до вірша „Заповіт” Т.Шевченка.

Через багато років після створення у 1990 році пісня прозвучала в Києві у виконанні українського чоловічого хору з Польщі „Журавлі”.

Прочитайте цей вірш. Порівняйте з рядками гімну України. Чи є відмінність? У чому вона виражається?


Ще не вмерла Україна, і слава, і воля

Ще нам, браття молодії, усміхнеться воля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у рідній сторонці.

Приспів:

Душу й тіло

Ми положим

За свою свободу

І покажем,

Що ми, браття,

Козацького роду!

Гей, гей, браття милі,

Нумо братися за діло!

Гей, гей, пора встати,

Пора волю добувати!

Ой Богдане-Зиновію, необачний сину,

Нащо оддав на поталу неньку-Україну?

Щоб вернути її честь, станем курінями,

Наречемся України вірними синами!

Приспів.

Спогадаймо тяжкий час,лихую годину

І тих, що вміли боронить рідну Україну:

Наливайко і Павлюк, і Тарас Трясило

Із могили кличуть нас на святеє діло!

Приспів.

(Погребенник Ф.”Ще не вмерла Україна”. Історія забороненої пісні-гімну // Літературна газета, 30 серпня 1990).

Сьогодення вносить корективи у формування нових рис національного гімну України. Вірш-гімн П.Чубинського став основою творів Ю.Федьковича, Б.Грінченка, І.Франка, І.Стешенка.


Контрольні запитання


1.Хто з фольклористів займався вивченням стрілецьких пісень?


2. Кому з фольклористів належить термін „стрілецька пісня”?


3. Які теми стрілецьких пісень виділяють фольклористи?


4. Кому належать слова пісні „Гей, у лузі червона калина”?


5. Прокоментуйте рядки пісні:

"Марширують наші добровольці у кривавий cтан,

Визволяти братів-українців з московських кайдан".


6.Що вам відомо про історію пісні "Ще не вмерла Україна"?.


Творчі завдання


1.Поміркуйте над ідейним змістом пісні Р.Купчинського „Ой та зажурились стрільці січовії”. Пісня наближена до поетики української думи й історичної пісні. Підтвердіть цю думку аналізом тексту пісні.


Ой та зажурились

Стрільці січовії,

Як Збруч-ріку проходили,

Що стільки народу

Впало за свободу,

Встояти не було сили.

Ой та зажурились

Та стрільці січовії,

Стали дрібні сльози лити:

Буде ворог клятий

Батьками орати,

Матерями волочити.

(Закувала зозуленька. Антологія української народної поетичної творчості. – К.:Веселка, 1998. – C.445)


2.Мотив здобуття незалежності України вперше з’являється у січових і стрілецьких піснях. Доведіть це.


3.Підготуйте повідомлення на тему:

„Образ слави у стрілецьких піснях”;

„Мотиви походу у стрілецьких піснях”;

„Традиційні порівняння у стрілецьких піснях”;

„Народнопісенні символи у стрілецьких піснях”.


4. Орел у багатьох народів виступає символом висоти духу, уособленням вогню та світла, символізує мужнього воїна, козака. Що притаманне українському символу? Чи наявний цей символ у стрілецьких піснях.


Література до теми:


1.Василик C. Стрілецькі пісні на слова поетів „Молодої музи” // Народна творчість та етнографія. – 2002. – № 3. – C.89-95.

2.Дем’ян Г. Книжкові видання українських повстанських пісень // Народна творчість та етнографія. – 1996. – № 5-6. – C.9-16).

3.Кузьменко О.Історичний розвиток стрілецької пісні // Рідна школа. – 2002. – № 5-. C.74-76.

4.Кузьменко О.Стрілецька пісня у повстанському репертуарі // Нар. тв. та етногр. – 2002. – № 1-2. – C.84-89.

5.Ой у лузі червона калина: Українські січові стрільці в піснях / Упоряд.М.Крищук; Муз.розшифрування М.Запотічного. – Тернопіль, 1990. – 56 c.

6.Ой у лузі червона калина. Для серед. та старшого шк. віку / Вступ.слово Л.Ященка. Про історії написання пісень розповідає Ф.Погребенник. – К.:Веселка, 1992.

7.Повстанські пісні // упоряд. і музичний редактор Василь Подуфалій. – Тернопіль, 1992. – 78 c., ноти.

8.Погребенник Ф. „Ой у лузі червона калина похилилася” // Народна творчість та етнографія. – 1990. – № 6. – C.51-54.

9.Погребенник Ф.”Ще не вмерла Україна”. Історія забороненої пісні-гімну // Літературна газета, 30 серпня 1990.

10.Правдюк О.Нові записи повстанських пісень // Народна творчість та етнографія. – 1994. – № 1. – C.51-56.

11.Стрілецькі пісні. Добірка Правдюка Олександра. // Народна творчість та етнографія – 1991, № 6.


Тема 4.5.


Танкові пісні. Коломийки


Зміст теми


4.5.1. Походження жанру й терміна „коломийка”. М. Сумцов, Ф. Колесса І. Франко і В. Гнатюк про коломийки.

4.5.2. Відображення в коломийках світогляду народу. Своєрідність у змалюванні героя порівняно з ліричними піснями.

4.5.3. Визначення регіонів побутування коломийок. Коломийка в репертуарі сучасних виконавців.

4.5.4. Тематика коломийок. Гумористично-сатиричні елементи в творах.

4.5.5. Художні та композиційні особливості коломийок. Використання засобів психологічного паралелізму, порівнянь. Стандартні формули-зачини. Символ і метафора в коломийках.

4.5.6. Використання ритміки коломийок у ліричних, історичних піснях, у баладах.

Коломийка – весела жартівлива чи лірична співанка танцювального характеру. Як правило, це коротка, найчастіше дворядкова пісня, кожний рядок якої складається з чотирнадцяти складів, з паузою після восьмого складу. Можливо, назва пов’язана з назвою міста Коломия або назвою гуцульського танку „коломийка” (коло), де ця пісня виступає як приспівка до танцю.

Коломийкові традиції досить розвинуті в Чернівецькій, Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській та Закарпатській областях. Твори такого типу відомі з ХV ст.

Коломийки розрізняють кількох видів: родинно-побутові (кохання, родинні стосунки), соціальні (панський гніт, рекрутчина, тяжка виснажлива праця), еміграційні.

Пісням властиве поетичне бачення навколишнього світу. Окремі коломийки нагадують думи про турецьку неволю:


Ой летіли гайворони понад Чорне море,

Заплакали молод-бранці, сидячи в неволі.

Будь здорова, родинонька, ви мої сусіди,

Не з гаразду я це роблю, а з тяжкої біди.

Серед ознак коломийки слід виділити лаконізм, пісенно-поетичне начало, відповідну міміку, спів, усталену поетику, традиційні образи-символи, постійні епітети, наприклад: “гіркий вітер”, “Черемош воркітливий”, метафори, персоніфікацію (звернення до природи, мов до живої істоти).

Коломийкам не властива споглядальність. Автор і виконавець у коломийках – це одна особа, що розкриває душу, розповідає про власні пригоди, враження. Більшість коломийок оптимістичні, життєрадісні.

Веселая дівчинонька, весело смієся,

Веселої дівчинці робота береся

(Бойківські коломийки в записі Г.Дем’яна. У книжці Р.Кирчіва Із фольклорних регіонів України. Нариси й статті. – Львів, 2002. – C.87).

Влучну характеристику коломийок запропонував І.Франко: „вони (коломийки) складаються на широкий образ нашого сучасного народного життя, безмірно багатий деталями і кольорами, де бачимо сльози й радощі, працю і спочинки, турботи і забави, серйозні мислі нашого народу в різних його розверстуваннях, його сусідів, його соціальний стан, його життя громадське й індивідуальне від колиски до могили, його традиції й вірування, його громадські й етичні ідеали” [7].


Контрольні запитання:


1. Які родинно-побутові та соціально побутові коломийки та частівки поширені у вашій місцевості?


2. Чи були і є у вашому селі виконавці коломийок і частівок?

3. Коли і де виконуються коломийки?


4. Чи виникають нові коломийки і частівки? Яка їх ідейна спрямованість?


5.Чому коломийки називають найбільш імпровізованим жанром?


6.Чим відрізняються жанри танкової лірики: шумки, краков'яки, козачки, дрібушки?


7.Чим зумовлена така назва танкових пісень – коломийка?


Тестові запитання

  1. Які пісні називаються “коломийками”?

А) це коротка, найчастіше дворядкова пісня, кожний рядок якої складається з 14 складів, з цезурою після восьмого складу, з жіночою римою;

Б) це музично-поетичний твір, який виконується сольно у супроводі музичного інструмента;

В)це твори, що увійшли в народну словесність з професійної літератури.

  1. Які теми висвітлюються у коломийках?

А) родинно-побутові;

Б) соціально-побутові;

В) всі вище перераховані.

  1. Який настрій носить коломийка?

А) мінорний;

Б) переплітання мінорного з мажорним, залежно від теми;

В) мажорний.

  1. Вкажіть перше видання присвячене коломийці.

А) Якова Головацького “Народные песни Галицкого и Угорской Руси»;

Б) В. Гнатюка “Подружжя і рідня”;

В) Саламона Счасного “Коломийки и шумки”.

  1. Визначте до якої групи належать перераховані нижче коломийки:

А).Буковино моя мила, щедра і багата,

Розцвіла в сім ї єдиній, вільна і крилата.

Люблю тебе. Буковино, за поля родючі,

Люблю тебе, як дівчину, за сади пахучі.


Б). Продай, мати, сірі воли та й сіру корову,

Купи мені , моя мати, хустку тибетову.

Купи мені, моя мати, тибити, тибити,

Будуть мене, молоденьку, хлопчики любити.


В). Ой гуляла дівчинонька очима, плечима,

Вигуляла козаченька з чорними очима.


Г). Що я буду, бідний. діяв, як зима завіє,

Ні кожуха. ні дівчини, що мене зігріє?
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   16

Скачать, 1979.84kb.
Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru