Категории:

Методичні рекомендації до програми виховання І навчання «Дитина»

Поиск по сайту:


страница13/13
Дата09.03.2012
Размер2.73 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1. Розвивальна робота
Вимоги до здійснення розвивальної роботи.
2. Психологічне вивчення і діагностична робота з дітьми.
Основні вимоги до здійснення психологом діаг­ностичної роботи.
Профілактична та корекційна робота.
Зміст і форми профілактично-корекційної роботи з дошкільниками
Вимоги до профілактично корекційної роботи з дошкільниками.
Дослідницько-пошукова робота, обмін досвідом та підвищення кваліфікації
Пам'ятка для психолога дошкільного навчального закладу по проведенню розвивальних психогімнастичних ігор
Пам'ятка для психолога
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Робота психолога з дітьми

Робота психолога з дітьми включає три основні напрямки, що є взаємопов'язаними та взаємодопов­нюючими:

^ 1. Розвивальна робота. Мета цього напрямку ро­боти — активна участь і вплив психолога на процес виховання особистості та індивідуальності дитини. За­вданнями його є забезпечення відповідності розвитку дитини віковим нормативам; допомога вихователям в індивідуалізації виховання і навчання дітей; розвиток здібностей, нахилів дітей.

Зміст і форми роботи:

♦ психолог опрацьовує програми, спрямовані на розвиток як окремих сторін психіки, так і на розви­ток особистості в цілому з урахуванням завдань роз­витку на кожному віковому етапі. Програми включа­ють психологічну і педагогічну частини. Психологічну частину психолог здійснює самостійно, педагогічну — опрацьовує і здійснює (коригуючи при потребі) ра­зом з вихователем, залучаючи і батьків;

♦ розвиток пізнавальних процесів та здібностей відповідно до вікових можливостей дітей: розвиток сенсомоторних здібностей, сприймання і спостережливості, пам'яті, активізація творчої уяви, мислення, мови;

♦ вироблення індивідуального стилю діяльності, що відповідає типологічним особливостям дитини і може компенсувати труднощі, зумовлені підвищеною збуд­ливістю, надмірною чутливістю, інертністю або швид­кою розумовою втомлюваністю; формування елементів саморегуляції у поведінці вихованців;

♦ розвиток (шляхом вправляння в ігрових ситу­аціях) соціально спрямованих навичок поведінки та комунікативних умінь у дітей, які зазнають труднощів у спілкуванні;

♦ формування психологічної готовності дітей до шкільного навчання з урахуванням необхідності роз­витку кожного з компонентів шкільної зрілості: розу­мового, комунікативного, мотиваційного, емоційно-вольового;

♦ забезпечення психологічних умов для розвитку нахилів та здібностей дітей у гуртках та студіях; на­дання відповідної психологічної допомоги їх керівни­кам;

♦ психолог відповідно до своїх інтересів та здібно­стей сам може вести систематичну розвивальну робо­ту в гуртку чи студії.

^ Вимоги до здійснення розвивальної роботи. Пси­хологічна і педагогічна частини розвивальної роботи можуть здійснюватись у таких формах: 1) з окремою дитиною; 2) з групою дітей; 3) у руслі виховної ро­боти у групі; 4) разом з дітьми і батьками.

Розвивальні заняття бажано будувати на ігровій та пізнавальній мотивації, а не на змагальній чи мо­тивації досягнень.

Тривалість розвивальних занять залежить від їх інтенсивності, віку дітей, але, як правило, не пере­більшує 15 — 20 хвилин.

Якщо розвивальні заняття виявились неефективни­ми для конкретної дитини, слід провести додаткове психологічне обстеження, а не збільшувати їх трива­лість.

Розвивальні завдання слід добирати так, щоб у процесі навчання дитина проходила послідовно сенсомоторний, зоровий, образний етапи інтеріоризації дій.

Матеріал, на якому будуються розвивальні занят­тя, не повинен викликати у дитини додаткових труд­нощів при оперуванні ним. Це сприяє як усвідо­мленню способів дій, так і забезпеченню позитивної мотивації до розвивальних занять. Наприклад, відповідно до рівня розвитку і досвіду дитини психо­лог визначає послідовність і кількість ігор-занять, на яких дитина оволодіває способом і еталоном вста­новлення спочатку однієї якості у матеріалі (розміру, форми, запаху чи смаку), а згодом — двох, трьох.

^ 2. Психологічне вивчення і діагностична робота з дітьми. Метою діагностичної роботи є поглиблене психолого-педагогічне вивчення дитини протягом усьо­го періоду дошкільного дитинства, виявлення індивіду­альних особливостей, розвитку пізнавальних та особистісних якостей, їх динаміки від середньої групи і до вступу до школи; з'ясування причин тих чи інших відхилень у вихованні та навчанні дитини; відставан­ня чи випередження вікових нормативів у розвитку певних пізнавальних процесів.

Діагностичну роботу відповідно до конкретних за­вдань можна проводити з окремою дитиною, з гру­пою дітей, а також з дитиною в умовах звичайної родинної обстановки.

Результати психолого - педагогічного вивчення є підставою для складання індивідуалізованих, особистісно-орієнтованих розвивальних і корекційних про­грам.

Зміст і методи діагностичної роботи:

♦ вивчення емоційного ставлення дітей до ровес­ників та вихователя; визначення самопочуття дитини у групі та рівня адаптації (ранній і молодший дош­кільний вік — шляхом спостережень; середній і стар­ший вік — до спостереження можна долучати спеці­альні завдання (індивідуальні бесіди, розмови, гра «Вибір у дії»);

♦ вивчення рівня емоційного благополуччя дітей у групах; визначення у дітей старшої та підготовчої групи особливостей ставлення до себе, тобто само­оцінки і Я-концепції, яка закладається в цьому віці — активної, життєрадісної, позитивної чи пасивної, не­гативної;

♦ психодіагностичне обстеження дітей на вимогу вихователів та батьків з метою визначення відповід­ності їх розвитку віковим нормативам, рекомендації занять у гуртках чи студіях для розвитку певних здібностей, визначення потреби в додаткових чи ко­рекційних заняттях;

♦ вивчення особливостей дітей, їх інтересів, нахи­лів, здібностей, рівня розвитку пізнавальних процесів, комунікативних умінь з метою вироблення рекомен­дацій для індивідуалізації виховної роботи, яку мо­жуть проводити вихователі, батьки і сам психолог;

♦ визначення рівня шкільної зрілості у шестирічок та компонентів психологічної готовності до школи у семирічних дітей (діагностика проводиться у вересні-жовтні для вироблення корекційних індивідуалізованих програм для вихователів та для забезпечення наступ­ності у роботі з психологом школи і вчителями (за наслідками обстежень у травні);

♦ участь у роботі медико-психолого-педагогічної комісії.

^ Основні вимоги до здійснення психологом діаг­ностичної роботи. Психолог користується лише ап­робованими методами, з якими він обізнаний. У разі використання нових, неперевірених або недостатньо знайомих методик психолог попереджає про це замов­ника (вихователя чи батьків).

Поглиблене психологічне обстеження дитини про­водиться за зверненнями або за згодою батьків. Результати його є конфіденційними.

Якщо під час діагностики з'ясовуються проблеми, що входять до компетенції лікаря, дефектолога (зо­крема логопеда), психолог допомагає батькам встано­вити контакт з відповідним спеціалістом.

Психолог зводить до мінімуму ризик негативного впливу обстеження на дитину. Для того, щоб сам факт обстеження не сприймався дитиною або групою як ознака неблагополуччя, доцільно продумати, як за­прошувати дітей. Можливо, надати формі запрошен­ня характеру випадковості або гри («Хто бажає?», «У кого сьогодні зелененька сорочка?»), чи пла­номірності («Хто тут у мене за списком наступ­ний?»). Для того, щоб дитина не була збентеженою, не відчувала своєї неспроможності як під час обсте­ження, так і після його завершення, потрібно подба­ти про те, щоб у неї склалось враження, що вона успішно справляється з завданнями, що вона чогось сьогодні навчилась (викладати цифри по порядку, знаходити круглі чи зелені предмети, розв'язувати за­дачі тощо), навіть якщо все доводиться виконувати психологу.

Замовниками психологічного обстеження дитини найчастіше виступають батьки. Так, передаючи їм от­риману в процесі діагностики інформацію, психолог несе відповідальність за те, щоб це не завдало шко­ди ні батькам, ні дитині. Для цього необхідно:

а) не образити почуття самоповаги батьків (не оголошувати результати обстежень у присутності інших батьків, не створити враження, що психолог звинува­чує батьків у недбалому ставленні до виховання своєї дитини або незадоволений їхньою дитиною порівняно з іншими);

б) не зародити у батьків думки про неповно­цінність їхньої дитини. Для цього всі слабкі сторони вихованця слід розкривати як невідповідні його силь­ним сторонам і можливостям, а не у порівнянні з іншими дітьми або з віковою «нормою»;

в) звести до мінімуму ризик неправильного розу­міння і неетичного використання батьками або вихо­вателями психологічної інформації. Для цього дані об­стеження слід формулювати таким чином, щоб уник­нути непорозуміння, не використовувати термінів, які можуть бути неадекватно сприйняті неспеціалістами, не наполягати на стопроцентній надійності своїх вис­новків;

г) психолог дошкільного навчального закладу впов­новажений особисто перешкоджати неетичному і неко­ректному застосуванню даних обстеження як батьками, так і вихователями чи адміністрацією дошкільного навчального закладу.

3. ^ Профілактична та корекційна робота. Метою профілактично-корекційної роботи є забезпечення від­повідних психологічних умов для нормального само­почуття дитини в дошкільному закладі, профілактика порушень у динаміці розвитку дітей та усунення тих перешкод, що гальмують або деформують розвиток особистості, попередження психологічних переванта­жень та невротичних зривів у дітей; психологічна до­помога в адаптації дітей раннього віку, молодшого дошкільного віку та новеньких дітей старшого віку до умов дошкільного закладу; опрацювання рекомендацій для батьків і вихователів — як допомагати дітям лег­ше привчатись до умов дошкільного закладу; обсте­ження дітей під час переводу із старшої групи у підготовчу з метою розробки рекомендацій батькам на літо щодо збагачення умов розвитку сина чи доньки у потрібному напрямку та вироблення індивідуальних програм корекційної роботи для вихователів на на­ступний рік.


^ Зміст і форми профілактично-корекційної роботи з дошкільниками:

♦ проведення ігор та занять з усією групою з ме­тою формування позитивного ставлення до перебуван­ня в дитячому закладі, до своїх товаришів по групі, групової кімнати та її обладнання (іграшки, об'єкти природи, книжки тощо);

♦ проведення психогімнастичних ігор і вправ (з групками дітей по 3 — 5), які: а) потребують ко­рекції емоційного стану або психологічних установок;

б) мають надмірну вразливість і потребують спеціаль­них засобів профілактики нервових перенапружень;

в) у недостатній мірі володіють необхідними поведінковими або розумовими навичками і можуть за­своїти їх у процесі тренування;

♦ індивідуальні психотерапевтичні заняття з дити­ною, яка знаходиться у важкому психологічному ста­ні, з метою виявлення і усунення причин психо­логічного неблагополуччя або пом'якшення впливу на неї психотравмуючих факторів;

♦ створення умов для отримання дитиною пози­тивного досвіду взаємодії з товаришами, позитивного прийняття її групою і вихователем, успіху в іграх та різноманітних заняттях, що необхідно для профілак­тики і корекції дезадаптації, відхилень у мотиваційній сфері, негативного самосприйняття. З цією метою до­бираються такі ігри і вправи, які забезпечують на­буття дитиною позитивного досвіду, а психолог праг­не до найбільш повного усвідомлення дитиною ново­го досвіду, своїх нових досягнень;

♦ покращення психічного стану дитини, звичних для неї способів переживань: зняття напруження, підвищення емоційного тонусу; вивільнення пригніче­них емоцій (гніву, страху, образи) та вироблення шляхів їх конструктивного «відреагування» дитиною. З цією метою використовуються образотворчі завдан­ня, етюди-драматизації, рольові ігри, гімнастичні впра­ви тощо;

♦ корекція хибних установок дитини щодо оточу­ючих, до занять, ігор (діяльності) і до себе самої: формування позитивного ставлення до себе та до інших, розвиток пізнавальних інтересів, відповідних соціальних мотивів, налагодження партнерських сто­сунків з однолітками, тренування навичок адекватно­го реагування на невдачу, відмову тощо. Методами корекції хибних особистісних установок є така ор­ганізація діяльності дитини (ігрової, комунікативної, пізнавальної), під час якої небажані зразки реагуван­ня не підкріплюються, а нові для дитини поведінкові прояви відпрацьовуються і закріплюються. Засвоєні нові звички діяльності зумовлюють подальшу перебу­дову самосприйняття дитини та її особистісних по­зицій;

♦ психологічна підтримка дитини під час пережи­вання нею психотравмуючих подій. В індивідуальній корекційній роботі з дитиною, яка перебуває в пси­хологічно неблагополучному стані, психолог шляхом встановлення взаємин прийняття і довіри та органі­зації простору створює умови для більш повного ви­разу дитиною своїх особистісних проблем (страхів, переживань, образ) через гру, малювання, ліплення, розповідь. При цьому психолог мусить не перекону­вати малюка в необґрунтованості його переживань, а прийняти їх, співпережити і допомогти дитині самій «відпрацювати» і позбутись їх;

♦ практичне налагодження стосунків між дитиною і оточуючими (батьками, вихователем, однолітками) шляхом поглиблення взаєморозуміння і взаємосприйняття. Одним з методів запобігання непорозумінь у спілкуванні може бути активне психологічне навчання всіх, що потребують такої допомоги (і дітей, і до­рослих), ефективних способів спілкування.

^ Вимоги до профілактично корекційної роботи з дошкільниками. Не допускати ситуацій, які могли б негативно вплинути на ставлення вихованців до себе: критики з боку дітей чи дорослих, погіршення міжособистісних стосунків, підкреслення неуспішності дити­ни в певних завданнях.

Головне правило в психологічній роботі — не зашкодити! Тому в складних ситуаціях спілкуван­ня з дитиною вибір завжди робиться на користь дитини. Не можна вдаватись до активних методів впливу на особистість, якщо психолог не переконаний в їх доцільності. Краще обмежитись роллю доброзич­ливого спостерігача.

Ту інформацію про дитину, її сім'ю, стосунки з батьками або вихователем, яка відкрилась психологу в процесі роботи, можна передати батькам і вихова­телю лише в тій мірі й у такому вигляді, щоб її не можна було використати з метою приниження гідності дитини або її батьків (присоромити, звинуватити, об­разити тощо).

У процесі психогімнастичних занять дитину треба вчити адекватно виражати як негативні, так і пози­тивні емоції, а не придушувати їх.

Психолог у стосунках з дитиною повинен нама­гатись не пригнічувати її «неправильні» почуття (недозволені та заборонені), а приймати їх як по­вноправний прояв індивідуальності дитини. Він лише може показати, до чого призводять певні прояви не­гативних почуттів і озброїти дитину більш прийнят­ними засобами вираження негативних емоцій і, зага­лом, поведінки у складних, неприємних ситуаціях.

Психолог всіляко заохочує дітей до творчої діяль­ності, пов'язаної з розвитком внутрішнього емоційного світу. При розгляданні її твору разом з психологом, з дітьми чи з батьками дитина мусить відчувати радість і гордість за себе, а не соромитись своїх по­чуттів чи невміння висловити їх.


^ Дослідницько-пошукова робота, обмін досвідом та підвищення кваліфікації

Метою дослідницько - пошукової роботи є підви­щення і вдосконалення рівня професійної діяльності психолога на науковій основі, використання набутого досвіду і знань для подальшого розвитку системи пси­хологічної служби в дошкільних закладах.

Зміст і форми роботи:

♦ постійне вивчення відповідної психологічної лі­тератури;

♦ визначення кола психологічних питань, які ви­магають розв'язання у дошкільному закладі (вплив особливих кризових явищ на самопочуття, психо­логічне здоров'я і розвиток дітей; розвиток дітей у неповних та багатодітних сім'ях; ставлення батьків до дитини, проблеми 6-річних і 7-річних першокласників та їх попередження), постановка певних питань як теми дослідження; відповідне опрацювання теми;

♦ апробація нових для психолога методик, їх адап­тація до місцевих умов; розробка власних методик вивчення дітей;

♦ участь у роботі науково - практичних семінарів, методоб’єднань, конференцій з питань розвитку прак­тичної психологічної служби в освіті;

♦ систематичне підвищення професійної кваліфі­кації на відповідних курсах, семінарах "в інститутах післядипломної освіти.


^ Пам'ятка для психолога дошкільного навчального закладу по проведенню розвивальних психогімнастичних ігор

1. Розвивальні ігри мають бути короткими, чітки­ми, нескладними і водночас цікавими. Не слід дава­ти дитині готовий зразок вирішення — нехай помір­кує, пошукає і подолає труднощі самостійно,

2. Середня тривалість однієї гри 5 хв. Але якщо інтерес до неї не спадає, вона може тривати довше. Коли ж зацікавлення грою помітно зменшується, вар­то запропонувати іншу.

3. Психолог обов'язково грає разом з дитиною (або по черзі, якщо зміст гри не передбачає спільних дій) — вона отримує від цього велике задоволення. А коли дорослий ще й помиляється (помилка навмис­на, але виглядає природно), то радість ще більша, до того ж це розвиває уважність.

4. Під час проведення розвивальної гри все зай­ве має бути вилучене — на столі варто залишити тільки те, що наразі знадобиться.

5. Не бажано також давати дитині для постійно­го користування іграшки, якими оперують у спеціаль­них іграх, щоб не знизилося зацікавлення грою. Ігро­вий матеріал неабияк стимулює інтерес до занять з психологом.


^ Пам'ятка для психолога

1. З перших днів роботи доводьте практичну зна­чущість вашої професії, донесіть до колег основну мету своєї діяльності: психолог прийшов на допомогу педагогам, дітям, сім'ї.

Ваша головна справа — це спілкування з дітьми. Вмійте відчувати справжню радість і задоволення від цього. Будьте веселими! Нудних і похмурих діти не люблять.

2. Виробляйте в собі щире, чуйне, зацікавлене ставлення до оточуючих: не підлабузнюйтесь до ке­рівництва і не відокремлюйте себе від колег. Постійно працюйте над собою, розвивайте спостережливість, аналітичне мислення, комунікабельність, уважність тощо.

3. Психолого-педагогічна література — ваш добрий помічник і порадник, але кожна людина неповторна в проявах своєї індивідуальності, тому рецепти, за­пропоновані для багатьох, не завжди спрацьовують у конкретній ситуації. Тож пам'ятайте, що самостійність мислення, творчий пошук, вигадки, знахідки — це те, що необхідно.

4. Не розпорошуйте своєї уваги на велику кіль­кість проблем. Визначте певне коло питань, які від­повідають вашим можливостям та інтересам дітей. На хапайтеся одразу за все — розробляйте один-два на­прями, але робіть цю справу досконало і кваліфіко­вано. «Не нашкодити!» — головний закон для пси­холога.

5. Доцільно розплануйте свій робочий день: проводьте в кабінеті тільки ті години, коли діти сплять або їдять. Кожну можливу хвилину намагайтеся бути поряд з вихователями, батьками, дітьми.

6. Пам'ятайте, що інформація, яка поступає до вас, не завжди повинна бути надбанням усіх. Тільки позитивне можна обговорювати на педрадах, зборах. Те погане, що Ви побачили в роботі вихователів, по­ведінці дітей, обговорюйте в індивідуальних бесідах. Відомості, що потрапляють до вас, можуть вилікува­ти, а можуть принести зло.

7. Ніколи не робіть категоричних висновків. Прагніть побачити людину в її розвитку і становленні, виявити потенційні можливості, створити умови для розгортання найкращих можливостей. Не наклеюйте ярликів! Сумнівайтеся! Якщо ви вагаєтесь, як вчини­ти, не поспішайте.

8. Будьте оптимістами! Коли розмовляєте з бать­ками, не лякайте їх перерахуванням тривожних симп­томів. Обов'язково покажіть сильні сторони їх малю­ка, а потім дайте практичні" рекомендації, як ще по­кращити стан справ.

9. Зрозумійте, що в колективі об'єктом вашої турботи є не тільки вихователі. Керівник, помічники вихователів, кухар, двірник — це люди, які вносять значну частку в створення психологічного клімату. По відношенню до керівництва займайте дипломатичну, але тверду позицію. Не вдавайтеся до знищення не­вигідних, захвалювання улюбленців. Проводьте свою лінію: «У нашому колективі немає поганих і хороших. У кожного є прорахунки і досягнення, помилки й успіхи». Ставтесь однаково рівно і з повагою до всіх.

10. Поважайте себе! Ввечері підсумовуйте резуль­тати робочого дня, відзначаючи успіхи, — це до­поможе Вам зберігати віру в свої сили. Але не забувайте аналізувати помилки, не дозволяйте собі амбіціозності й зверхності.

11. На забувайте про те, що вада багатьох педа­гогів полягає в тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати. Думати — Ваш го­ловний обов'язок!

12. Дбайте про збереження своєї нервової систе­ми. Психолог-невротик навіть з безмежними знання­ми — це горе для всіх. Заняття в басейні, прогулян­ки на свіжому повітрі, робота на земельній ділянці, співи, танці, аутотренінг — все це допоможе Вам збе­регти хороший настрій, оптимізм, добрі стосунки, віру в людей і в себе.

13. Дайте зрозуміти оточуючим, що від Вас не варто чекати . миттєвих результатів. Психологічний вплив, як і педагогічний, це довготривалий процес, а не «швидка допомога».

14. Виробляйте вміння знаходити компромісне рішення. Це мистецтво, яке допомагає досягти взаєморозуміння. Уникайте боротьби з людьми, кра­ще спрямовуйте свою енергію на боротьбу з обстави­нами. Пам'ятайте, що завжди можна домовитись, по­розумітись.

15. Вірте в свої сили, в оточуючих вас людей. Не забувайте про те, що на вас дивляться, чекають змін на краще, сподіваються на Вашу допомогу. Працюй­те серцем і розумом заради майбутнього наших дітей, нашої країни!
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Скачать, 781.89kb.
Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru