Категории:

Інформаційне забезпечення навчального процесу

Поиск по сайту:


Скачать 397.46 Kb.
страница7/7
Дата09.03.2012
Размер397.46 Kb.
ТипДокументы
Національно-визвольна війна українського народу середини хvіі ст.
Богун Іван
Поняття та терміни
Військо Запорозьке
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 60–80-ті рр. XVII СТ.
Хмельницький Юрій
Тетеря Павло
Дорошенко Петро
Брюховецький Іван
Сірко Іван
Многогрішний Дем’ян
Самойлович Іван
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7
^

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ ХVІІ СТ.




Персоналії

Хмельницький Богдан (1648–1657) — визначний український політичний і державний діяч, полководець, Гетьман Війська Запорозького (1648–1657); український шляхтич, реєстровий козак, військовий писар. Навчався у Львівській єзуїтській колегії. Брав участь у Цецорській битві, у якій загинув його батько, а сам Хмельницький потрапив у полон. Перебуваючи у турецькому полоні, оволодів турецькою мовою. Був учасником козацьких повстань під проводом Тараса Федоровича (1630), Павлюка (1937), Острянина та Гуні (1638). Організатор Національно-визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої (1648–1657). Засновник козацької держави на теренах Центральної України — Війська Запорозького, більш відомої як Гетьманщина. Через ненадійність кримських союзників та важку війну з Річчю Посполитою у 1654 р. в Переяславі уклав військовий союз з Московським царством. Наприкінці свого життя намагався переорієнтуватися на союз зі Швецією та Османською Портою, вбачаючи в амбіціях Москви небезпеку козацькому суверенітету.

^ Богун Іван (бл.16181664) — видатний український військовий і державний діяч, козацький полководець, полковник подільський, згодом кальницький (вінницький) і паволоцький. Походив з української шляхти. Учасник визвольних повстань у 1637–38 рр. З початком у 1648 році Визвольної війни українського народу Богун став одним із сподвижників гетьмана Б. Хмельницького. Особливо відзначився у Берестецькій битві, коли Богун вивів із оточення основні сили українського війська. Після смерті Б. Хмельницького Іван Богун підтримував курс І. Виговського на унезалежнення від Москви. Загинув у 1664 р.


^ Поняття та терміни


Національно-визвольна війна — великомасштабна війна українського народу проти польського панування. Мала національно-визвольний, релігійний, антифеодальний характер. Метою війни було знищення польського панування, створення в етнічних межах України власної держави, ліквідація кріпацтва, середньої та великої феодальної власності на землю, утвердження козацького господарювання.

^ Військо Запорозьке — 1) Військо Запорозьке низове, реєстрове — офіційна назва реєстрового козацького війська; 2) Військо Запорозьке — офіційна назва Української козацької держави — Гетьманщини, що постала внаслідок Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького (1648–1657), існувала у XVII–XVIIІ ст.; 3) Військо Запорозьке — офіційна назва Запорозької Січі та її війська, що вживалася впродовж XVI–XVIIІ ст.

Гетьманщина або Військо Запорозьке — Українська козацька держава, утворена внаслідок переможних битв 1648–1649 рр. Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. Офіційна назва держави — Військо Запорозьке. Ускладнення внутрішньо- та зовнішньополітичних обставин на рубежі 50–60-х років XVII ст. призвело до поляризації пропольськи та промосковськи орієнтованих сил і утворення Гетьманщини Правобережжя і Гетьманщини Лівобережжя, які протистояли один одному, домагалися об’єднання Війська Запорозького.


^

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 60–80-ті рр. XVII СТ.


Персоналії


Виговський Іван (1657–1659) — гетьман України, боровся за збереження Української держави. Шляхтич, служив при королівському дворі. На початку Національно-визвольної війни (1648–1657) служив у польському війську, потрапив в полон до татар, викуплений Б. Хмельницьким. За Б. Хмельницького — генеральний писар. У 1657 р. обраний гетьманом України. «Намагався створити шляхетську Україну на зразок шляхетської Польщі» (І. Крип’якевич). Основні напрями внутрішньої політики: вимагав визнання гетьмана єдиним представником української держави, виступав за обмеження впливу Московського царства на Україну, зокрема, на військові, фінансові, суспільні справи, проте змушений був дозволити московським воєводам перебувати у найбільших українських містах; захищав інтереси козацької верхівки та покозаченої шляхти; намагався подолати опозицію Запорозької Січі, придушив повстання Я. Барабаша (отаман Запорозької Січі) та М. Пушкаря (полтавський полковник). У зовнішній політиці: оборонний союз зі Швецією, Кримом. У 1658 р. Підписав з Польщею Гадяцьку угоду. Під час Російсько-української війни 1658–1659 рр. здобув перемогу у Конотопській битві (1659). Підписання Гадяцької угоди викликало незадоволення козаків, що спричинило зречення Виговського.


^ Хмельницький Юрій (1657 (?), 1659–1663) — гетьман України, молодший син Б. Хмельницького. У 1659 р. уклав з Московським царством Переяславські статті, які істотно обмежували права України. У 1660 р. Ю. Хмельницький очолив україно-московські війська у війні проти Польщі (Чуднівська кампанія). Після кількох поразок під тиском старшини підписав з Річчю Посполитою Слободищенський трактат (1660), за яким Україна мала відновити союз з Польщею. Оскільки лівобережні полки відмовилися визнати Слободищенський трактат, відбувся фактичний розкол України на Право- та Лівобережну. Зрікся булави у 1663 р. На деякий час постригся у ченці під ім’ям Гедеон. Жив у монастирях. Був ув’язнений польським урядом, згодом турецьким. Під час Чигиринських походів у 1677–1678 турки проголосили Ю. Хмельницького гетьманом «Руського князівства» зі столицею у Немирові. Після підписання Бахчисарайського миру (1681) Ю. Хмельницький був позбавлений гетьманства. Страчений турками.

^ Тетеря Павло (Моржковський) (1663-1665) — гетьман Правобережної України, визначний дипломат, один з організаторів україно-трансільванського союзу. Шляхтич, полковник, учасник Національно-визвольної війни (1648–1657). Один з авторів Березневих статей та творців Гадяцької угоди, за його участі підписаний Слободищенський трактат. У 1663 р. здійснив невдалий похід на Лівобережну Україну, спустошив міста і села, посилив протистояння Правобережної та Лівобережної України. У 1665 р. втік до Польщі.


^ Дорошенко Петро (1665–1676— гетьман України, один з найвидатніших діячів її історії. Полковник, активний учасник Національно-визвольної війни (1648–1657) служив у І. Виговського, брав участь у підписанні Гадяцької угоди. Намагався зміцнити владу, зменшити польський тиск. Рішуче виступав проти Андрусівського перемир’я (1667). Створив війська найманців — сердюків. У 1668 р. здійснив похід на Лівобережну Україну, де його проголосили гетьманом України, але закріпити успіх не зміг. В умовах жорсткої політичної боротьби пішов на прийняття турецького протекторату (1669), через що не мав підтримки у населення. У 1672 в союзі з Туреччиною вів війну з Річчю Посполитою, але невдоволений укладеним Польщею і Туреччиною Бучацьким миром (1672), переорієнтувався на Польщу і Росію. У розпал народного обурення спустошенням Правобережної України турецько-татарськими та польськими військами склав гетьманські повноваження.


^ Брюховецький Іван (1663–1668) — гетьман Лівобережної України. Старший слуга у резиденції Б. Хмельницького. Обраний гетьманом на Чорній Раді у Ніжині (про це: П. Куліш «Чорна Рада»). Демагог. Перший з гетьманів поїхав до Москви, підписав Московські статті (1665), за якими посилювалась адміністративна та фінансова залежність України від Москви, зростали податки, що надсилалися до Московського царства. Вбитий козаками.


^ Сірко Іван (1605(1610)–1680) — визначний український політичний і військовий діяч, подільський шляхтич, козацький ватажок, кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового. Найбільш успішно воював проти татар і турків. Здобув перемогу в 65-ти боях. Учасник Національно-визвольної війни (1648–1657). Виступав проти І. Виговського, Ю. Хмельницького й П. Тетері, яким закидав їх пропольську політику; однак, у цей же період був противником Москви. Герой багатьох українських пісень і казок. Після своєї смерті вважався характерником.

^ Многогрішний Дем’ян (1669–1672) — гетьман Лівобережної України. Походив з родини посполитих селян, учасник Національно-визвольної війни (1648–1657). Після обрання гетьманом підписав Глухівські статті, які певною мірою розширювали права Гетьманщини Лівобережжя. За гетьманування Многогрішного з’явилися наймані війська — компанійці. Переніс столицю з Гадяча до Батурина. Многогрішний сам призначав полковників і сотників. Завдяки твердості Многогрішного на Лівобережній Україні припинилася Руїна. Звинувачений у змові з Дорошенком і Разіним, позбавлений булави, відправлений до Сибіру.


^ Самойлович Іван (1672–1687) — гетьман Лівобережної України. Син священика, вчився у Києво-Могилянському колегіумі. Генеральний суддя. Підтримував І. Брюховецького, Д. Многогрішного. Підписав Конотопські статті з Московським царством. У 1676 р. йому передав булаву П. Дорошенко, проте фактичного об’єднання не відбулося. За його гетьманування посилюється влада старшинської верхівки, з якою вирішувалися усі питання; Генеральні ради не скликалися. Разом з тим зумів зберегти самостійність від старшини. Зі старшинських синів створив категорію бунчукових товаришів (гетьманська гвардія). За часів І. Самойловича зміцнюється Гетьманщина Лівобережжя: адміністративно-територіальний устрій, судочинство, економічний розвиток. Розбудовував і зміцнював православні храми. Негативно поставився до «Вічного миру» (1686). Був звинувачений у поразці україно-московських військ у першому Кримському поході (1687) і позбавлений булави.


Поняття та терміни


Руїна (60–80-ті рр. ХVІІ ст.) — громадянська війна, яка характеризувалася боротьбою старшинських груп за булаву, втручанням сусідніх держав у внутрішні справи України, занепадом визвольних ідей, величезними людськими жертвами та зруйнуванням. Внаслідок Руїни відбулося розчленування України і втрата нею державності.


1 Цю інформацію буде розміщено на диску до журналу «Шкільний бібліотечно-інформаційний центр» № 5/2011.



1   2   3   4   5   6   7

Скачать, 211.86kb.
Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru