Формування та використання прибутку комерційного банку Зміст

Поиск по сайту:


Скачать 372.78 Kb.
НазваниеФормування та використання прибутку комерційного банку Зміст
страница4/5
Дата02.04.2012
Размер372.78 Kb.
ТипДокументы
Смотрите также:
1   2   3   4   5
^

1.3. Напрямки розподілу прибутку комерційного банку


Для того, щоб систематизувати основні напрямки розподілу прибутку комерційного банку, необхідно розглянути основні методики оцінки доходів.

Необхідно зазначити, що зростання процентних доходів переважно може відбуватися внаслідок двох факторів [27,c.116]:

- збільшення середніх залишків за виданими кредитами;

- підвищення середнього рівня застосовуваної процентної ставки за кредит.

Вплив першого фактору на одержання банком доходу може бути визначений формулою:

DVP = (V1 – V2)*r1,

в якій V2 - середні залишки за виданими кредитами в періоді, що аналізується;

V1 - те ж саме в попередньому періоді;

r1 - середній рівень процентної ставки в попередньому періоді.

Виміряти вплив зміни середнього рівня процентної ставки на дохід банку можна згідно із формулою:

DRr=(r2 – r1 )*V1,

в якій r2 - середній розмір процентної ставки, що береться за користування кредитом у періоді, який аналізується;

r1 - середній розмір процентної ставки, що є платою за користування кредитом у попередньому періоді;

V1 - середні залишки за виданими кредитами в попередньому періоді.

Вплив обох факторів на динаміку банківського доходу можна виразити за допомогою формули:

DP=DPV*DRr.

Проведений аналіз дає фінансовому менеджерові можливість здійснювати кількісну оцінку того, який з двох факторів (середні залишки за виданими кредитами чи середній розмір процентної ставки) більшою мірою відобразиться в процентному доході.

Наступний етап аналізу - якісний. Він дає змогу з'ясувати причини, що викликають зміни вказаних факторів [63,c.227].

Збільшення середніх залишків за виданими кредитами зумовлено такими факторами:

1. Загальним зростанням позичкових активів у періоді, що аналізується порівняно з відповідним періодом минулого року чи попереднім періодом.

Темп зростання (Т) дорівнює позичкові активи цього періоду поділені на активи минулого періоду.

Якщо Т > 1, то можна вважати, що діяльність комерційного банку була позитивною, якщо Т < 1, то негативною.

Сповільнення темпів зростання означає для банку втрату його позицій і витіснення його з ринку внаслідок зниження фінансової стійкості.

2. Збільшенням питомої ваги позичкових активів, що приносять дохід у вигляді процентів, сукупних активів.

А - позичкові активи, поділені на загальну суму активів. Якщо буде одержаний результат, за яким А > 0,80, то можна зробити висновок щодо позитивної оцінки діяльності банку, якщо А < 0,80, то банку необхідно поліпшити структуру активів у бік зростання позичкових активів.

Одержаний показник доцільно зіставити з аналогічним показником пе­реднього періоду.

Необхідно зазначити, що зростання середнього рівня процентної ставки за кредитними операціями може бути зумовлено:

- підвищенням загального рівня процентної ставки на кредитному ринку (зовнішній фактор, що не залежить від діяльності банку);

- структурою кредитного портфеля, тобто збільшенням питомої вага ризикових кредитів у кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти (кредити без забезпечення чи гарантій, бланкові кредити);

- збільшенням прострочених кредитів, за якими клієнти платять проценти, що істотно перевищують базовий (середній) рівень.

Зростання середнього рівня позичкового процента, зумовлене підвищен­ім частки високоризикових кредитів і простроченою заборгованістю, потребує поглибленого додаткового аналізу з метою забезпечення ліквідності балансу й фінансової стійкості банку.

Наступний етап аналізу процентних доходів полягає в дослідженні їхньої структури. В цілому серед українських банків останніми роками спостерігається тенденція зниження частки процентних доходів в їхньому загальному обсязі. При цьому непроцентні доходи збільшуються переважно за рахунок розширення обсягу касово-розрахункового обслуговування. З одного бо це явище позитивне, бо свідчить про розширення кількості клієнтів, збільшення кількості послуг за розрахунково-касовим обслуговуванням. З іншого боку, ці цифри також свідчать про нерозвиненість в Україні ринку послуг взагалі і факторингових, лізингових, трастових, які посідають істотне місце в діяльності західних банків, зокрема [63,c.311].

В аналізі та управлінні процентними доходами, на наш погляд, слід виходити з деяких висновків.

По-перше, зростання надходжень процентів за короткостроковими, позиками порівняно з довгостроковими в умовах інфляції слід розцінювати позитивно, тому що лише короткострокові й над короткострокові вкладення можуть виявитися ефективними і визначити швидкість знецінення національної грошової одиниці.

По-друге, з точки зору перспективи не можна повністю відмовитися довгострокових позик, які найбільшою мірою зазнають негативного впливу інфляції. Участь банку в довгострокових проектах може в майбутньому принести значні доходи, що окупить теперішні втрати. За довгостроковими позиками доцільно встановлювати «плаваючу» процентну ставку. Оптимальна частка процентів, що надходить за довгостроковими позиками, в загальному обсязі процентних доходів, очевидно, не повинна перевищувати 15% для банків, які не займаються інвестиційною діяльністю.

По-третє, питома вага надходжень за простроченими позиками в загальному обсязі процентних доходів не повинна перевищувати 2-3%. Якщо і рівень не витримується, то його перевищення можна кваліфікувати як сигнал про незадовільний стан якості кредитного портфеля банку і можливу загрозу для ліквідності й фінансової стійкості банку.

По-четверте, зростання доходів від міжбанківських кредитів свідчить про спеціалізацію банку на міжбанківських операціях. Міжбанківські позики - істотне джерело надходження процентів, але менш дохідне, ніж короткострокові позики комерційним структурам, які одночасно є і ризиковішими.

Аналізові процентних витрат передує розрахунок відносних показників, що дають змогу оцінити середній рівень дохідності кредитних операцій у цілому і кожної окремої групи кредитів (табл.1.2)


Таблиця 1.2

Рівень дохідності кредитних операцій


Процентні доходи (валові) / середні залишки за всіма позичковими рахунками

Одержані проценти за короткостроковими позиками / середні залишки за досліджуваною групою кредитів

Проценти, одержані за довгостроковими позиками / середні залишки за довгостроковими позиками

Проценти, одержані за факторингом / середні залишки за факторингом


Динаміка показників у таблиці дає змогу оцінити, за рахунок яких кредитних операцій досягнуте зростання процентних доходів. Тут доцільно зосередити увагу на найдохідніших кредитах, але не на шкоду ліквідності свого балансу. При розрахунку дохідності всіх кредитних операцій банк може орієнтуватися на рівень 12-13%, прийнятий в американській практиці.

Здійснений аналіз процентних доходів показано на рис.1.1.
















Рис.1.1. Структура процентних доходів

В умовах високої інфляції можливості зростання доходів обмежені за рахунок процентів за наданими кредитами. Наскільки банк активно використовує інші джерела одержання доходів, показує аналіз структури непроцентних доходів у динаміці [65,c.64].

Фінансисти банку мають зробити програму розширення спектра платних послуг та інших нетрадиційних операцій, зокрема таких, як:

— подання консультаційної допомоги;

— посередництво в розміщенні цінних паперів своїх клієнтів;

— надання гарантій, поручництв;

— участь у прибутках тощо.

Формування валових доходів банків можна виразити у вигляді залежності, зображеної на рис.1.2.
















Узагальнюючим показником дохідності комерційного банку є середня величина доходу на одного працівника, що розраховується шляхом ділення валового доходу на фактичну чисельність банківських працівників.

Таким чином, на зростання валових доходів банку впливають:

- підвищення рівня дохідності кредитних операцій (процентні доходи);

збільшення частки «працюючих» активів, тобто тих, що приносять дохід, у сумарних активах (оптимальний рівень має бути не нижчий за 85%.

До активів, що приносять дохід, належать:

  • короткострокові позики (за винятком безкоштовних кредитів); довгострокові кредити;

  • кредити іншим банкам;

  • цінні папери, паї, акції, заборгованість за факторингом;

  • кошти, перераховані підприємствами для участі в їхній господарській діяльності.

Визначити дохідність банку за активами можна, застосувавши наступну формулу:

D = A0 / A1,

в якій А0 - активи, що приносять дохід (середні залишки);

А1 - сумарні активи (середні залишки).

Необхідно зазначити, що розподіл прибутку банку здійснюється за результатами діяльності за рік згідно з рішенням загальних зборів акціонерів (пайовиків) банку. Прибуток, що підлягає розподілу, розраховується таким чином: чистий прибуток після оподаткування за звітний рік збільшується на розмір нерозподіленого і невикористаного прибутку за результатами попереднього фінансового року і зменшується на розмір відрахувань у офіційні резерви, які формуються згідно з чинним законодавством (резервний фонд та загальний резерв). Решта суми розподіляється на виплату дивідендів власникам і на капіталізацію банку. Сума чистого прибутку, що залишається для розвитку банківського бізнесу, називається нерозподіленим прибутком [27,c.116].

Протягом року прибуток, як правило, розподіляється у вигляді авансу на основі встановлених зборами акціонерів (пайовиків) пропорцій. Комерційні банки та їх установи працюють на принципах комерційного розрахунку, тобто в процесі виконання своїх функцій вони одержують прибуток.

Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення [27,c.117].

Банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банків. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників. Прибуток банку складають:

  • прибуток від основної діяльності;

  • валовий прибуток, до якого, крім прибутку від основної діяльності, входять небанківські операційні доходи і витрати, відрахування в резерви, непередбачені доходи і витрати;

  • чистий прибуток, який залишається у розпорядженні банку після сплати податку на прибуток.

Прибуток розподіляється таким чином (рис.1.3):

  • сплата податку на прибуток (в нашій країні ставка податку дорівнює 25%);

  • відрахування до резервного фонду банку;

  • відрахування до фонду матеріального заохочення;

  • відрахування у фонд виробничого та соціального розвитку;

  • відрахування в інші фонди банку;

  • сплата дивідендів акціонерам.




Рис.1.3. Схема розподілу прибутку комерційного банку


Прибутковість банку залежить від ефективності використання його власних і залучених коштів. Рівень доходності банк може підняти шляхом зміни структури активних операцій і співвідношення між позичковими та інвестиційними операціями на користь більш вигідних, а також через регулювання своєї короткострокової заборгованості й депозитних рахунків [13,c.128].

Потрібно раціонально й ефективно розміщувати кошти банку для забезпечення його фінансової стійкості. Виконання цієї умови дозволить позбавитися суперечностей між ліквідністю, надійністю із прибутковістю комерційного банку.


Реклама:




1   2   3   4   5

Скачать 372.78 Kb.
Поиск по сайту:
Разместите кнопку на своём сайте:
Генерация документов


База данных защищена авторским правом ©GenDocs 2000-2011
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты
Учебный материал

Рейтинг@Mail.ru