Категории:

Національна академія аграрних наук україни Національний науковий центр «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського» Технології раціонального використання солонцевих грунтів та підвищення їх родючості (Реферат)

Поиск по сайту:


Скачать 133.79 Kb.
Дата02.04.2012
Размер133.79 Kb.
ТипРеферат
Содержание
Мета роботи
Наукова новизна роботи
Подобный материал:

національна академія аграрних наук україни


Національний науковий центр

«Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського»


Технології раціонального використання солонцевих грунтів та підвищення їх родючості


(Реферат)


Дрозд Олена Миколаївна, науковий співробітник Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського», кандидат сільськогосподарських наук


Харків-2012


На сучасному етапі розвитку агропромислового комплексу, в умовах ринкової економіки та земельної реформи, особливої актуальності набуває раціональне використання і підвищення родючості низькопродуктивних земель, до яких належать солонцеві ґрунти. За даними Державного земельного кадастру, в Україні нараховується 2,8 млн.га солонцевих ґрунтів, 2 млн.га з яких використовуються в ріллі. Вони поширені в південній частині Полісся (в невеликій кількості), в Лісостепу на лівобережжі Дніпра (Середнє Придніпров’я), але найбільші їх площі розташовані у зоні Південного і Сухого Степу України (1,6 млн.га солонцевих грунтів у ріллі).

За звичайної системи землеробства солонцеві ґрунти малопродуктивні і їх використання у ріллі часто виявляється економічно недоцільним. Головними чинниками, що лімітують родючість солонців є їх несприятливі для культурних рослин хімічні, фізико-хімічні і водно-фізичні властивості, що обумовлені спрямованістю солонцевого процесу. Солонці не утворюють суцільних масивів, а залягають окремими плямами різної площі та конфігурації серед зональних ґрунтів, утворюючи комплекси і сполучення з різною часткою вмісту, що різко знижує продуктивність усієї земельної ділянки. Кількість плям коливається і становить здебільшого 10-20% від загальної площі, а в окремих місцях – більше 50%. В залежності від зонально-географічних умов формування солонцеві ґрунти відрізняються одне від одного за ступенем диференціації профілю, морфологічними ознаками і потужністю генетичних горизонтів, глибиною залягання і кількістю легкорозчинних солей, гіпсу, карбонатів, хімізмом засолення, вмістом увібраного натрію у колоїдному комплексі, напрямом і інтенсивністю ґрунтових процесів.

В залежності від генезису і властивостей різних видів солонцевих ґрунтів для умов України вченими запропонований диференційований комплекс заходів з підвищення їх родючості. При цьому доцільність меліорації, її вид, технологія, визначаються з урахуванням фізико-хімічної солонцюватості ґрунтів, ступеня і хімізму їх засолення, глибини залягання карбонатів кальцію і гіпсу, підґрунтових вод, кліматичних умов, строкатості (комплексності) ґрунтового покриву, специфіки сільськогосподарського використання. Основні способи меліорації солонцевих ґрунтів були сформовані ще у 50-х роках ХХ століття - це хімічна меліорація; меліорація за рахунок внутрішньоґрунтових запасів кальцієвих солей (меліоративна плантажна оранка); глибокий обробіток зі збереженням на місці генетичних горизонтів (хімічна меліорація з грунтозаглибленням).

Проте, із самого початку земельної реформи і до теперішнього часу меліорація солонцевих ґрунтів утратила свою привабливість, у першу чергу, через відсутність необхідної державної фінансової підтримки. Обсяги меліорації солонцевих ґрунтів зводяться майже до нульової позначки. За такої системи землеробства часто має місце погіршення їхнього грунтово-меліоративного стану, втрата родючості і розбалансування природних систем у цілому. Крім того, в сучасних умовах реформації сільськогосподарського виробництва, коли в аграрному секторі значно збільшилась частка приватних господарств, проводити агромеліоративні заходи з підвищення родючості солонцевих ґрунтів за існуючими традиційними і, часто, екологонебезпечними та енерговитратними технологіями меліорації недоцільно. З огляду на це, відродження меліорації солонцевих ґрунтів має базуватись на принципово нових підходах з використанням ресурсозбережувальних технологій.

^ Мета роботи – розробити екологічно обгрунтовані, адаптовані до сучасних соціально-економічних умов технології раціонального використання та підвищення родючості солонцевих ґрунтів.

^ Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше на підставі довготривалих і комплексних досліджень:

  • запропоновано системне та комплексне вирішення проблем з окультурювання солонцевих ґрунтів;

  • доведено значущість принципу адаптованості технологій до змінних ґрунтово-кліматичних та нових соціальних умов;

  • обгрунтовано необхідність докорінної зміни основних принципів і технологічних рішень меліорації досліджуваних грунтів на екологічно виважених та економічно доцільних засадах;

  • доведено, що одноразове проведення меліоративної плантажної оранки позитивно впливає на властивості грунтів і урожайність сільськогосподарських культур протягом 50 років, припинення її позитивної післядії до цього часу не відмічено.

  • удосконалено нормативно-методичну базу для ефективного управління родючістю солонцевих ґрунтів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень використано при створенні сучасної нормативно-методичної бази в напрямі охорони й управління родючістю солонцевих ґрунтів. Розроблено нормативно-методичну базу, як комплекс з 14 національних стандартів України, що відповідає потребам законодавства і міжнародному рівню в цій галузі, її створено для практичного використання діючими агрохімічними та гідрогеолого-меліоративними службами, органами центральної виконавчої влади з питань аграрної політики, земельних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та водного господарства України. Результати роботи увійшли до складу Проекту Національної програми охорони родючості ґрунтів, Національної доповіді про стан родючості грунтів України (2010), Наукових основ агропромислового виробництва зони Степу України (2010), Наукових основ охорони та раціонального використання зрошуваних земель України (2009), Сучасної концепції хімічної меліорації кислих і солонцевих ґрунтів (2008), Концепції агрохімічного забезпечення землеробства України на період до 2015 року (2009).

За результатами досліджень розроблено рекомендації «Сучасні заходи та технології меліорації природно солонцевих та вторинно солонцюватих ґрунтів», затверджені секцією землеробства та механізації Науково-технічної ради Міністерства аграрної політики та продовольства України (протокол №9 від 09.11.2011 р.)

Проведені дослідження дозволили удосконалити перелік основних показників оцінювання придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки. Використання такої системи оцінювання ґрунтів гарантовано забезпечує тривалу позитивну післядію меліоративної плантажної оранки, стійке покращення ґрунтових властивостей та підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Для забезпечення достовірного визначення придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки розроблено та введено в дію ДСТУ 5041 Якість ґрунту. Оцінювання придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки та створено корисну модель „Системи оцінки придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки” (патент № 31969). Для оцінювання якості проведення меліоративної плантажної оранки та її ефективності створено корисну модель „Спосіб оцінки ефективності меліоративної плантажної оранки у постмеліоративний період„ (патент № 43493).

На підставі встановлених грунтово-екологічних наслідків післядії плантажної оранки і з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель вважаємо за доцільне передачу плантажованих солонцевих земель в приватну власність, здачу їх в оренду здійснювати за значно вищими цінами, ніж немеліоровані їх аналоги. З огляду на унікальність агроекологічних особливостей нових агроперетворених ґрунтів солонцевих комплексів та реалізації основних положень Законів України “Про охорону земель”, “Про плату за землю”, “Про охорону навколишнього природного середовища”, подано пропозицію до Державного агентства по земельним ресурсам щодо внесення змін до статті 150 Земельного кодексу України і віднесення плантажованих солонцевих ґрунтів до категорії особливо цінних земель.

Раціональне природокористування, зокрема технології раціонального використання грунтів і збереження їх родючості визначено пріоритетними напрямками наукових досліджень на період до 2020 року, що зазначено у Законі України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки ”(2623-14) та у відповідній постанові Кабінету міністрів України від 7 вересня 2011 р. № 942. Тому дослідження з технологій раціонального використання солонцевих грунтів та підвищення їх родючості є своєчасними , мають особливу наукову і практичну значимість.

Головною вимогою раціонального використання солонцевих ґрунтів України в сучасних умовах слід вважати необхідність ландшафтно-геохімічної оцінки їх утворення і поширення та адаптивного застосування традиційних і нових енергозбережних видів меліорації. Це забезпечує охорону і підвищення ефективної родючості солонцевих ґрунтів, оптимізацію умов життєдіяльності сільськогосподарських культур. З урахуванням меліоративних особливостей різних типів та видів солонцевих ґрунтів, екологічних та економічних аспектів меліорації виділено меліоративно-технологічні групи солонцевих грунтів.

1 група – солонцеві ґрунти, які у сучасних умовах дефіциту ресурсозабезпечення не потребують їх докорінної коштовно затратної меліорації. Підвищення їх родючості здійснюють агротехнічними заходами і внесенням підвищених доз органічних і мінеральних добрив, введенням і сівозміну багаторічних трав та солонцестійких культур. До цієї групи відносяться чорноземи і темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти без плям солонців та їх комплекси з плямами солонців до 10%, а також плантажовані в різні роки солонцеві ґрунти. Площа таких ґрунтів в Україні 986,4 тис. га.

2 група – солонцеві ґрунти, що обмежено придатні для сільськогосподарського використання. Вони потребують покращання властивостей за допомогою безвідвального обробітку, хімічної та фітомеліорації. До цієї групи віднесено входять лучно-чорноземні та лучно-каштанові середньо- та сильно солонцюваті ґрунти та їх комплекси з солонцями солончакуватими й солончаковими (25-50%), а також солонцеві комплекси з переважанням чорноземів солонцюватих на третинних глинах (Керченський півострів) та мергелевих породах подів.

3 група – солонцеві ґрунти, що не придатні для меліорації і залучення до ріллі через високу ресурсо- та енергозатратність проведення на них меліоративних заходів і швидке відновлення властивостей цих грунтів, зумовлене особливостями формування. Загальна площа таких ґрунтів становить 92,2 тис. га. Це солонці чорноземно-лучні й лучно-чорноземні, солонцеві комплекси з перевагою лучно-чорноземних солонцюватих ґрунтів, а також лучні солонцюваті ґрунти, що мають середній та високий ступінь засолення з рівнем залягання підґрунтових вод 1,0-1,5 м та лучно-чорноземні солонцюваті ґрунти та їх комплекси з солонцями лучно-чорноземними солончакуватими. На цих грунтах рекомендується запроваджувати культурні сіножаті і пасовища. При їх створенні рекомендується залучення адаптованих до ґрунтових умов соле- та солонцестійких трав.

Для підвищення родючості решти солонцевих грунтів доцільно застосовувати адаптовані до умов грунтоутворення меліоративні заходи (хімічна меліорація, меліоративна плантажна оранка ).

На чорноземах солонцюватих, чорноземах солонцюватих на третинних глинах та їх комплексах з солонцями, каштанових солонцюватих ґрунтах та їх комплексах з питомою вагою солонців 10-30% та 30-50%, ґрунтах, зрошуваних обмежено придатними зрошувальними водами,  вторинно осолонцьованих ґрунтах доцільно проводити хімічну меліораціяю (гіпсування) (4 група) . Площа таких ґрунтів в Україні складає 329,4 тис.га. В умовах Сухого Степу хімічну меліорацію слід проводити тільки на зрошуваних землях (684 тис.га).

За умов реформування сільськогосподарського виробництва, до проблеми хімічної меліорації ґрунтів слід підходити більш зважено. По-перше, гіпсування треба обов’язково поєднувати з гармонійним внесенням органічних і мінеральних добрив, по-друге, слід відмовитись від суцільного внесення меліорантів і добрив урозкид на поверхню ґрунту з подальшим їх заорюванням, як це прийнято за існуючими технологіями меліорації ґрунтів, оскільки це призведе до значних утрат матеріальних і енергетичних ресурсів. З метою ресурсозбереження на солонцевих комплексах, де плями солонців складають не більше 25-30% від загальної площі, слід вносити гіпс контурно, на плями солонців. На територіях, де розміри плям солонців, їх конфігурація і ступінь виразності технологічно не дозволяють вносити меліорант по плямах солонців, його доцільно вносити на увесь масив, але при цьому бажано використовувати точні норми, розраховані для конкретного типу ґрунту (згідно точного землеробства), що забеспечує ресурсозбереження. Відповідно до такого підходу площі земель, які потребують хімічної меліорації можна зменшити порівняно з тими, що були меліоровані у попередні роки. В Україні є достатні запаси гіпсу та фосфогіпсу, що повністю забезпечує потребу землеробства в гіпсових матеріалах. Однак, всі меліоранти (у тому числі й природний гіпс) разом з основною діючою речовиною містять різні домішки, що створює небезпеку забруднення грунтів.

За експертними оцінками вартість проведення хімічної меліорації на одному гектарі солонцевих грунтів складає близько 1000 грн. (станом на 2011 рік). Слід зазначити, що за даними наукових досліджень, хімічну меліорацію слід повторювати кожні 5-7 років.

Багаторічними дослідженнями С.П.Семенової-Забродіної, Г.В.Новікової, М.М.Лаврентьєва, Ю.Є.Кізякова, К.М. Кухтєєвої, О.М.Можейка та ін. встановлено, що найбільш ефективним заходом окультурювання солонцевих ґрунтів у посушливих умовах Степу є меліоративна плантажна оранка. З 1955 року цей меліоративний захід набув широкого впровадження у практику сільськогосподарського виробництва, і на теперішній час площа меліорованих таким чином ґрунтів становить 220 тис.га. Меліоративна плантажна оранка є одночасно агротехнічним прийомом і способом хімічної меліорації ґрунту. При проведенні такого обробітку на поверхню виносяться слаборозчинні кальцієві солі (в основному карбонат кальцію і інколи невелика кількість гіпсу). Вивчення тривалості післядії меліоративної плантажної оранки та властивостей плантажованих ґрунтів здебільшого обмежується періодом 25 років (Ю.Є.Кізяков, К.М. Кухтєєва, І.М.Любімова, М.І.Полупан). Разом з тим, на півдні України існують довготривалі стаціонарні досліди і ділянки широкомасштабного виробничого впровадження де меліоративну плантажну оранку було проведено більше 50 років тому. Однак, спостереження на цих стаціонарах в останні роки було припинено, тому залишилися не вирішеним питання тривалості післядії цього меліоративного заходу та сучасного агромеліоративного стану плантажованих та неплантажованих солонцевих ґрунтів у зрошуваних та незрошуваних умовах.

Проведені нами довготривалі комплексні дослідження післядії цього меліоративного заходу дозволили встановити наступне.

В результаті меліоративної плантажної оранки морфологічна будова профілю солонцевих грунтів набуває докорінних змін і реставрація солонцевого процесу за досліджуваний період не відбувається, що свідчить про продовження позитивної післядії. Грунтам притаманні процеси розсолення і розсолонцювання. В умовах зрошення ці процеси протікають більш швидко. Меліоративна плантажна оранка спричиняє істотні зміни вмісту гумусу і будови гумусового профілю солонцевих ґрунтів. При проведенні такого обробітку верхня гумусована частина переміщується на деяку глибину, тому в перші роки після його проведення відмічається зниження вмісту гумусу в орному шарі, тоді як у більш глибоких шарах відбувається нагромадження органічної речовини. Протягом тривалого періоду післядії меліоративної плантажної оранки відбувається процес активного гумусонакопичення, в результаті якого формуються ґрунти, що помітно відрізняються від неплантажованих аналогів за вмістом, профільним розподілом і якісним складом гумусу. В плантажованих ґрунтах спостерігається дещо вищий вміст і більш рівномірний розподіл гумусу в меліорованому шарі. Профільний розподіл валового вмісту та рухомих форм поживних елементів у плантажованих ґрунтах є рівномірним і відповідає профільному розподілу гумусу в цих ґрунтах. Меліоративна плантажна оранка обумовлює покращання агрофізичних властивостей солонцевих ґрунтів. Щільність будови меліорованого шару протягом тривалого періоду післядії плантажної оранки на 0,1-0,15 г/см3 нижча ніж у неплантажованих грунтах. Плантажованим солонцевим ґрунтам притаманний рівномірний розподіл мулистої фракції в меліорованому шарі. Протягом усього періоду післядії ілювіювання мулистих фракцій не спостерігається і формування солонцевого горизонту не відновлюється. Вміст рухомих форм ВМ у кореневмісному шарі усіх досліджуваних ґрунтів на рівні фонових і не досягає гранично допустимої концентрації (ГДК).

Покращання основних властивостей солонцевих ґрунтів під впливом меліоративної плантажної оранки сприяє збільшенню врожайності сільськогосподарських культур. Аналіз урожайних даних показує, що в незрошуваних умовах прибавки врожаїв основних сільськогосподарських культур (у перерахунку на зернові одиниці) на солонцях каштанових плантажованих зберігаються протягом усього терміну післядії з тенденцією до збільшення. На 50 рік післядії меліоративна плантажна оранка зберігає позитивний вплив на урожайність сільськогосподарських культур. Приріст врожаю на плантажованих ґрунтах складає 20-25 %. В зрошуваних умовах прибавки врожаїв сільськогосподарських культур протягом усього періоду післядії були значно вищими порівняно з незрошуваними умовами. Проведеними дослідженнями встановлено, що приріст урожаю зерна озимого ячменю на 40 рік післядії на плантажованих темно-каштанових солонцюватих ґрунтах в умовах зрошення прісною водою становить 40-50 %.

Математичне моделювання урожайності сільськогосподарських культур на плантажованих ґрунтах показало, що найбільші прибавки врожаю простежуються у перші 10-13 років післядії, що відповідає найбільшій інтенсивності змін основних властивостей досліджуваних ґрунтів. У подальшому відбувається деяка стабілізація основних властивостей, і стабілізація прибавок урожаю. Поступове зростання врожайності основних сільськогосподарських культур на 25-30 рік вказує на утворення агроперетворених ґрунтів, що забезпечують стабільну прибавку врожаїв сільськогосподарських культур.

Меліоративну плантажну оранку рекомендується проводити на темно-каштанових і каштанових солонцюватих ґрунтах в комплексі з солонцями степовими (до 25%) з неглибоким (40-50 см) заляганням карбонатів та лучно-каштанових солонцюваті ґрунти в комплексі з лучно-степовими солонцями Присивашшя і Причорномор’я (5 група). За експертними оцінками, площа таких ґрунтів в Україні складає близько 400 тис. га. Вибір площ для проведення цього заходу регламентується розробленим ДСТУ 5041 Якість ґрунту. Оцінювання придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки та корисною моделлю „Системи оцінки придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки” (патент № 31969).

За експертними оцінками вартість проведення меліоративної плантажної оранки на одному гектарі солонцевих грунтів складає 1300 грн. (станом на 2011 рік).

Запропонована система заходів з управління родючістю солонцевих грунтів дозволить диференційовано та ефективно використовувати солонцеві ґрунти, розроблені заходи з підвищення їх родючості сприятимуть створенню умов для диференціації землеробства в структурно-функціональній ієрархії ландшафту та адаптації його до різних рівнів інтенсифікації виробництва та підвищить продуктивність солонцевих грунтів на 20-40 %.

Загальна кількість публікацій за матеріалами досліджень становить 24 (у тому числі 2 концепції, 3 патенти, 1 рекомендації, 1 ДСТУ). Крім того розроблено нормативно-методичну базу, як комплекс з 14 національних стандартів України, які на даний час знаходяться в ДП „УкрНДНЦ” на стадії затвердження.


Претендент,науковий співробітник лабораторії родючості

зрошуваних і солонцевих грунтів

ННЦ „Інститут ґрунтознавства

та агрохімії імені О.Н.Соколовського”,

канд. с.-г. наук О.М.Дрозд

Скачать, 299.49kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru