Категории:

Інноваційна діяльність професійно-технічних навчальних закладів у системі охорони праці та безпеки життєдіяльності всіх учасників навчально-виховного процесу

Поиск по сайту:


Скачать 157.98 Kb.
Дата02.04.2012
Размер157.98 Kb.
ТипДокументы
Содержание
Ключові компетенції
Загальнокультурна компетенція
Навчально-пізнавальна компетенція
Комунікативна компетенція
Соціально-трудова компетенція
Компетенція саморозвитку та самоосвіти
Ключові компетенції
Ціннісно-смислова компетенція
Навчально-пізнавальна компетенція
Комунікативна компетенція
Компетенція саморозвитку та самоосвіти
Подобный материал:


Кулак Ю.А.,

викладач Харківського професійного ліцею

харчових технологій та торгівлі


Інноваційна діяльність професійно-технічних навчальних закладів у системі охорони праці та безпеки життєдіяльності всіх учасників навчально-виховного процесу


Шлях європейської та світової інтеграції, обраний Україною, зумовлює необхідність змін у багатьох сферах життя нашої держави. Саме тому останніми роками відбуваються реформаційні процеси в освітній галузі, спрямовані на досягнення рівня найкращих світових стандартів.

Зміст освіти сьогодні неповністю відповідає потребам суспільства та ринку праці, неспрямований на набуття необхідних життєвих компетенцій, які, в свою чергу, покликані адаптувати особистість до повноцінного функціонування в умовах сучасного життя.

Як показує досвід багатьох зарубіжних країн, що займались визначенням, відбором та впровадженням ключових компетенцій, останнім часом відбулась орієнтація програм та педагогічних технологій на компетентнісний підхід. Європейські країни розпочали ґрунтовну дискусію навколо того, як озброїти людину необхідними вміннями та знаннями для забезпечення її гармонійної взаємодії з технологічним суспільством, що швидко розвивається. Саме тому важливим є усвідомлення поняття компетентності в суспільстві, що базується на знаннях, та розуміння того, яких саме компетенцій необхідно навчити і як.

Така позиція вимагає від сучасного навчального закладу особливо серйозних реформаційних кроків до оновлення змісту освіти та застосування нових педагогічних підходів у навчанні, впровадження інформаційних та комунікаційних технологій, які модернізують процеси розвитку суспільства. Ці реформи не відбуватимуться легко, а навпаки, вони вимагатимуть значних зусиль, багато часу для адаптації та впровадження змін. Також невід’ємним елементом реформування освітньої галузі повинно стати державне фінансування.

Таким чином, сьогодні перед педагогічною наукою гостро постало питання реформування освіти в напрямку гуманізації навчання.

Реформування освіти є частиною процесів оновлення освітніх систем, що відбуваються останні двадцять років у європейських країнах і пов’язані з визнанням значущості знань як рушія суспільного добробуту та прогресу. Ці зміни стосуються створення нових освітніх стандартів, оновлення та перегляду навчальних програм, змісту навчально-дидактичних матеріалів, підручників, форм і методів навчання. Цілеспрямоване набуття молоддю знань, умінь і навичок, їх трансформація в компетенції сприяє особистісному культурному розвитку, розвитку технологій, здатності швидко реагувати на запити часу.

У державній національній програмі «Освіта України. XXI століття» зазначено, що одним із провідних напрямів освітніх реформ вважається компетентнісний підхід до навчання з перенесенням акцентів зі знань і вмінь, як результатів навчання, на формування компетентності учнів. У зв’язку з цим, головний результат діяльності професійно-технічного навчального закладу – це підготовка спеціалістів, які володіють не тільки системою знань, умінь, навичок у рамках тієї професії, за якою вони навчаються, а й готові змінюватися та пристосовуватися до нових потреб ринку праці, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись протягом усього життя.

Перед сучасною освітою постає завдання виховати особистість, здатну на життєтворчу діяльність. Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті, зважаючи на власні можливості, буде ставити перед собою завдання самовдосконалення і саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах діяльності.

У другій половині 80-х років XX ст. у Росії вперше у професійну педагогіку термін «компетентність» ввела відома дослідниця Н.В.Кузьміна, яка визначила його як інтегративну властивість особистості. Вітчизняна педагогіка вже має певні напрацювання в цьому напрямі. Проблему компетентності на різних рівнях аналізу розробляють С.Гончаренко (тлумачення явища компетентності), І.Тараненко (компетентність як здатність до найефективнішого застосування знань), І.Ящук (життєва компетентність особистості), В. Ковальчук (соціальна компетентність викладача), О.Овчарук (європейські підходи до проблеми компетентності), А.Михайличенко, В.Аніщенко (професійна підготовка на основі стандарту компетентності) та ін.

Згідно з визначенням Міжнародного департаменту стандартів для навчання і освіти: компетентність – це спроможність особи кваліфіковано здійснювати діяльність, спираючись на певну суму знань і систему ціннісних орієнтацій, що дозволяють судити про предмет та способи своєї діяльності.

Введення понять «компетенція» та «компетентність» у нормативну складову сучасної освіти дозволяє вирішати проблему, типову для наших шкіл, ліцеїв, професійно-технічних закладів, коли учні гарно володіють теоретичними знаннями, але їм важко використовувати ці знання для вирішення життєвих задач або проблемних ситуацій. Компетентністний підхід припускає не засвоєння учнем окремих знань та вмінь, а оволодіння ними у комплексі. У зв’язку з цим змінюється система методів навчання.

Відомий педагог А.В. Хуторський виділяє три види компетенцій, які слід розвивати в учнів, щоб сформувати у майбутньому компетентну сучасну людину:

  1. ключові – найбільш універсальні за своїм характером та ступенем застосування; їх формування відбувається в рамках кожного навчального предмета; іноді їх називають широкими компетенціями;

  2. загальнопредметні – належать до певного кола навчальних предметів та освітніх рівнів;

  3. предметні – належать та формуються в рамках конкретного предмета.








Кожен викладач може формувати ключові компетенції учнів засобами свого предмета. Але слід пам’ятати, яку б технологію навчання ви не обрали, вона повинна бути направлена на формування не однієї компетенції, а всіх відразу (в тій чи іншій мірі).



^ Ключові компетенції

Шляхи формування

Ціннісно-смислова компетенція

Організація навчальної діяльності учнів з використанням їх особистих інтересів. Визначення учнем мети своєї діяльності на уроці та мети уроку. Використання завдань різних рівнів, варіативних домашніх завдань, пропозиція учням щодо переліку тем для творчих робіт та доповідей, списку довідкової літератури. Організація групової роботи, створення груп змінного складу, проблемних ситуацій. Залучення учнів до самооцінки та взаємооцінки.

^ Загальнокультурна компетенція

Виховання на прикладі видатних людей. Мотивація ролі конкретного предмета в житті учнів, використання прикладів з художньої літератури і витворів мистецтва.

^ Навчально-пізнавальна компетенція

Здійснення міжпредметних зв'язків. Використання діалогічних методів навчання, проведення нестандартних уроків, використання документації, письмового інструктування, дидактичних матеріалів, наочних засобів навчання, інтерактивних методів навчання. Самостійне оцінювання та взаємооцінювання учнями результатів діяльності. Вирішення задач проблемного характеру.

Інформаційна компетенція

Вирішення завдань, для виконання яких необхідне використання додаткової або довідкової літератури, комп'ютерних баз даних, Інтернету тощо. Консультації з питань пошуку необхідної інформації. Організація дослідницької роботи учнів.

^ Комунікативна компетенція

Використання інтерактивних, діалогічних методів навчання. Організація дискусій, створення проблемних ситуацій, використання групових форм організації навчальної діяльності учнів. Спонукання учнів до вислову власної думки, використання рольових ігор, додержання мовного етикету та культури мови. Проведення нестандартних уроків, що розвивають комунікативні вміння: урок-подорож, урок прес-конференція тощо. Захист учнями творчих робіт чи проектів.

^ Соціально-трудова компетенція

Використання ділових, рольових, імітаційних ігор (застосування придбаних в процесі навчання знань, умінь і навичок, досвіду роботи для вирішення конкретних виробничих ситуацій, завдань професійної спрямованості).

^ Компетенція саморозвитку та самоосвіти

Мотивація активної пізнавальної діяльності учнів. Стимулювання учнів до самостійного здобуття знань (вивчення додаткових книг з професії, журналів професійної спрямованості, відвідування музеїв, виставок тощо). Керування самостійною та самоосвітньою роботою учнів. Відслідковування динаміки розвитку учнів. Організація дослідницької роботи.



Слід зазначити, що формування компетенцій відбувається в процесі різноманітних видів діяльності на уроці та поза уроками: активних, пасивних, інтерактивних, групових і т.д. Усі вони важливі, бо діюча людина повинна зуміти виконати й просту механічну, й складну творчу роботу. Також слід зазначити, що для активізації розумової діяльності учнів, для формування життєвих компетенцій важливе гармонійне поєднання звичайних традиційних видів роботи на уроці з інноваційними.


^ Ключові компетенції

Шляхи формування компетенцій на уроках охорони праці

1

2

^ Ціннісно-смислова компетенція

  1. Надання можливості учням визначитись з метою уроку ( « ромбовидна квітка» - учні самі підбирають пелюстки ( мету уроку) до «квітки»).

  2. На рівні актуалізації знань – використання методу проблемних ситуацій – дидактична гра, інтелектуальна гра « Ти-мені, я – тобі» (відповіді учнів на заздалегідь підготовлені один одному питання), опорні конспекти , картки - завдання різного рівня, картки-озвучування.

  3. Робота в командах - імітаційні «домашні групи» («Електробезпека», «Шкідливі виробничі фактори», «Надання першої допомоги потерпілим від нещасного випадку»): учні діляться на команди, вибирають капітанів, які протягом уроку оцінюють відповіді своїх колег по команді згідно з листом оцінювання тощо.

  4. Пропонується ( обов’язково) учням перелік тем до творчих робіт: рефератів, презентацій, публікацій.

  5. Використовуються варіативні домашні завдання.

  6. До кожної теми додається список додаткової літератури, сайтів, рекомендації щодо використання літератури.

Загальнокультурна компетенція

  1. Мотивація ролі предмета «Охорона праці» в їхньому професійному та повсякденному житті (статистичні дані з журналів «Охорона праці», «Безпека життєдіяльності», епіграфи до уроків).

  2. Підготовка учнями додаткових інформаційних повідомлень стосовно охорони праці, виробничого травматизму (народні прислів’я, приказки, легенди тощо).




^ Навчально-пізнавальна компетенція

  1. Формування в учнів цілепокладання: здійснення міжпредметних зв’язків – « Обладнання ПРГ», «Санітарія та гігієна», «Основи медичних знань» (роздатковий матеріал для учнів).

  2. Формування пізнавальної діяльності учнів (використання інтерактивних методів навчання):

☻ робота в «домашніх групах», командах («Основи електробезпеки», «Перша допомога при нещасних випадках»);

☻ урок у вигляді публічного спілкування «рольова гра» («Основні гігієнічні особливості праці кулінарів» – беруть участь учні, виступають у ролі абітурієнта, санітарного лікаряі, інженера з охорони праці, завідуючого виробництвом (вони заздалегідь отримали домашнє завдання та підготувалися));

☻ презентації уроків в електронному вигляді (пізнавальні елементи, опорні конспекти) – «Електробезпека», «Шкідливі виробничі фактори», «Надання першої допомоги при нещасних випадках»;

☻ використання опорних конспектів, таблиць, термінологічних диктантів, карток озвучування тощо.

3. Формування самооцінки та взаємооцінки за допомогою різнорівневих тестових завдань, тематичних атестацій, листів оцінювання, кросвордів, вікторин тощо.

Інформаційна компетенція

  1. Виконання учнями завдань за допомогою комп’ютерної техніки, додаткової літератури (створення учнями за допомогою ПК електронних презентацій до тем уроку, електронних публікацій, рефератів, розгадування кросвордів, ребусів).

  2. Консультації щодо пошуку необхідної інформації (перелік сайтів, рекомендації щодо опрацювання додаткової літератури).

  3. Тижні з предмета «Охорона праці», декади загальнотехнічних дисциплін (брей-ринг «Пожежна безпека», виховна година «Дзвони Чорнобиля», вікторина з охорони праці тощо).




^ Комунікативна компетенція

1. Використання діалогічних інтерактивних методів навчання:

☻ на етапі актуалізації знань – «Навчання за допомогою гри»:

- гра «Ти - мені , я – тобі» («Електробезпека»);

- дидактична гра «Шкідливі виробничі фактори»;

- « Асоціації на дошці»;

☻ на етапі засвоєння знань – рольова гра («Основні гігієнічні особливості праці кулінарів»);

☻ на етапі контролю та самоконтролю – «Бліц-опитування за ланцюжком» («Надання першої допомоги»).

2. Використання групових форм організації навчальної діяльності учнів – робота в командах, «домашні групи», групова підготовка до виховних заходів.

Соціально-трудова компетенція

1. На етапі актуалізації та засвоєння нових знань – імітація трудової діяльності:

  • рольова гра «Основні гігієнічні особливості праці кулінарів»;

  • «Надання першої допомоги».

2. На етапі закріплення знань – використання знань, отриманих на уроках охорони праці, для вирішення конкретних проблемних професійних ситуацій (картки озвучування, картки – завдання – «Техніка безпеки при роботі з механічним, тепловим обладнання ПРГ», «Електробезпека», «Пожежна безпека»).


^ Компетенція саморозвитку та самоосвіти

1. Мотивація активної пізнавальної діяльності учнів, стимуляція до самостійної роботи (домашні завдання, підготовка електронних презентацій, публікацій).

2. Підготовка до обласної олімпіади.



Література:

  1. Адольф В.А. Професійна компетентність сучасного вчителя: Монографія. – Красноярськ, 1998. – 310 с.

  2. Дахин А. Н. Компетенція й компетентність: скільки їх у російського школяра // Народна освіта. – 2004. – № 4. – С. 136-144.

  3. Зимова І.А. Ключові компетентності як результативно - цільова основа компетентністного підходу в освіті. Авторська версія. - М.: Дослідний центр проблем якості підготовки фахівців, 2004. – 40 с.

  4. Лернер І.Я. Дидактичні основи методів навчання. - М.: Педагогіка, 1981. -186с.

  5. Маркова А. К. Психологія професіоналізму. – М.: Вища школа, 1996. – 308 с.

  6. Рагуліна М.І., Смоліна Л.В. Електронний навчальний посібник як засіб формування методичної компетентності майбутнього вчителя інформатики. – http://www.ict.edu.ru/vconf/files/6830.doc.

  7. Хуторський А.В. Ключові компетенції. Технології конструювання // Народна освіта. – 2003. – № 5. – С. 55-61.

Скачать, 96.29kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru