Загрузка...
Категории:

Загрузка...

Т. О. Зміст поняття професійного спілкування постановка проблеми

Загрузка...
Поиск по сайту:


Скачать 113.24 Kb.
Дата08.04.2012
Размер113.24 Kb.
ТипДокументы
Содержание
Аналіз наукових досліджень і публікацій.
Постановка завдання.
Виклад основного матеріалу.
Результати проведених досліджень.
Висновки і перспективи подальших досліджень.
Подобный материал:

УДК 378:37.032

© 2007

Бутенко Т.О.


ЗМІСТ ПОНЯТТЯ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ


Постановка проблеми. Спілкування є невід’ємною частиною життя та діяльності людини. Неможливо уявити її діяльність без спілкування, яке присутнє у всіх сферах життєдіяльності, саме спілкування перетворило індивіда в людину соціальну. Недостатньо сказати, що спілкування відіграє важливу роль у житті людини, воно є головним чинником формування та становлення людини як особистості [О.О. Леонтьєв, Л.С. Виготський].

В сучасному світі інформаційних технологій та швидкого розвитку технічного процесу особливого значення набуває професійне спілкування, як взаємодія і обмін інформацією у діловій, виробничій, професійній, науковій та інших сферах людської діяльності. Роль спілкування у формуванні майбутніх фахівців-інженерів як грамотних, освічених людей з високою мовною підготовкою визначає розвиток галузі.

^ Аналіз наукових досліджень і публікацій. Проблемі спілкування присвячено велику кількість досліджень, проте актуальність її залишається незмінною. Праці з дослідження цієї проблеми належать таким видатним науковцям як О.О. Леонтьєву, Б.Ф. Ломову, О.О. Бодальову, В.А. Кан-Каліку, Г.М. Андрєєвій, І.О. Зимній та іншим.

У вирішенні цього питання існують різні підходи. Ряд дослідників розглядає спілкування як діяльність. О.О. Бодальов вважає, «якщо під діяльністю розуміти активність людини, спрямовану на досягнення певних усвідомлюваних нею цілей за допомогою засвоєних нею у суспільстві, в якому вона живе, засобів і стимульовувану такими стільки ж певними мотивами, то діяльністю буде не лише гра, навчання, виробнича або побутова праця, не тільки робота хірурга або художника, але і взаємодія людей один з одним у формі спілкування» [1, с. 89].

Інші науковці, такі як Л.С. Виготський, В.Н. Панферов, Л.С. Рубінштейн, визначають спілкування як обмін думками: «спілкування є взаємодія людей, змістом якого є взаємне пізнання і обмін інформацією за допомогою різних засобів комунікації з метою встановлення взаємовідносин, сприятливих для процесу спільної діяльності» [2, с. 126].

^ Постановка завдання. Розглянути сутність професійного спілкування інженерів, його складові, з’ясувати роль професійного спілкування у формуванні професійної та мовної компетенції майбутнього фахівця.

^ Виклад основного матеріалу. Існує багато визначень спілкування. У нашій роботі ми дотримувалися визначення спілкування є процес установлення та підтримування цілеспрямованого, прямого або опосередкованого тими або іншими засобами контакту між людьми, так або інакше пов’язаними один з одним в психологічному відношенні [3, с. 63]. За структурою спілкування поділяється на комунікативну, інтерактивну та перцептивну сторони. Комунікативна сторона – це обмін інформацією між людьми, інтерактивна – взаємодія людей у процесі діяльності, перцепивна – сприйняття і пізнання один одним і встановлення взаєморозуміння.

Спілкування поділяється на вербальне і невербальне. Вербальному спілкуванню присвячуються три чверті часу усього процесу взаємодії між людьми. Вербальне спілкування неможливо без мови, мовлення, саме володіння мовою відрізняє людину від тварини, через мову опановуються знання і передається інформація, рівень мовленнєвої підготовки визначає освічену людину, її духовний світ і культурний рівень. До невербальних засобів спілкування належать жести, міміка, вираз очей, тон та тембр голосу.

За спрямованістю спілкування поділяється на побутове, ділове, професійне, пошукове, політичне, інформаційно-комунікативне. [4, с. 391].

О.М. Опалюк і Ю.В. Сербалюк виділяють такі види спілкування:

  1. Соціально-зорієнтоване – при якому суспільні відносини виражені найбільш яскраво (доповідь перед аудиторією).

  2. групове предметно-зорієнтоване спілкування – при якому чітко визначені взаємини, зумовлені спільною діяльністю. Тобто спілкування в процесі праці, навчання.

  3. особистісно-зорієнтоване спілкування – спілкування однієї людини з іншою. [5, с. 8-9].

Наше дослідження присвячено саме професійному спілкуванню, що зумовлюється взаємною діяльністю людей у процесі навчання та виробництва.

Сьогодні немає чіткого визначення поняття професійного спілкування. Дослідженню цієї проблеми присвятили увагу Л.В. Барановська, В.А. Кан-Калік.

Так, В.А. Кан-Калік називає різновидом професійного спілкування педагогічне спілкування, «яке виступає як невід’ємний елемент діяльності організатора, вихователя, керівника, майстра виробничого навчання, лікаря та ін.» [6, с. 10]. Саме педагогічно-професійне спілкування має найбільший вплив на студента, тобто зі сторони педагога, який допомагає навчатися, оволодівати знаннями, формує зі студента майбутнього фахівця. Викладач повинен встановлювати контакт зі студентом, формувати не тільки професійні знання, а і навички спілкування, налаштовувати на той рівень професійної та мовленнєвої культури, якою володіє сам. Особливий вплив на професійне спілкування має педагог, що викладає вузькоспеціальні дисципліни, тому що вони більше насичені спеціалізованою (фаховою) лексикою.

Невід’ємною складовою будь-якої трудової діяльності є професійне спілкування, за А.А. Бодальовим «трудова діяльність також обумовлює та програмує зміст і характер ділового спілкування людей, що беруть участь у створенні матеріального продукту. Багато фактів свідчать про те, що характеристики міжособистісного спілкування у праці пов’язані з технологією створення продукту, розподіленням функцій між виконавцями і з конкретними особливостями того чи іншого трудового процесу» [7, с. 11].

У спільній професійній діяльності колективу виникають взаємовідносини, спілкування, зумовлене колом інтересів, що найчастіше обмежується обміном інформацією стосовно спільної праці або навчання, використовуються професійні поняття, науково-технічна термінологія, яка обумовлює ступінь взаєморозуміння під час виконання колективної роботи.

Проте, достатній ступінь професійної мовної компетенції, необхідної для забезпечення ефективної суспільної діяльності та оптимальні шляхи її формування, складають невирішену проблему.

Щоб подолати цю проблему, потрібна активна участь педагогів-викладачів, які мають вплив на студентів не тільки передаючи їм свої знання, уміння і навички майбутньої професії, але і виховуючи студентство та формуючи мовну компетенцію, зокрема, навички професійного спілкування, які вдосконалюються під час проведення студентами семінарів, у виступах на студентських конференціях, приреферуванні літератури тощо.

Вивченню педагогічного спілкування та його впливу на учнівську та студентську аудиторію приділили свою увагу такі видатні педагоги, як А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, І.А. Зязюн, К.Д. Ушинський, Ш.О. Амонашвілі, В.А. Кан-Калік.

^ Результати проведених досліджень. Засобом вербального спілкування є людська мова, в якій відображується весь суспільно-історичний розвиток та досвід людства. Розвиток окремої людини також виявляється у мові та мовленні. Чим розвинутіше особистість, тим більш багатим, досконалим є її словниковий запас, але простого накопичення словникового складу мови недостатньо, за словом обов’язково стоїть значення, і воно безпосередньо бере участь у процесі мислення, як вважає О.М. Леонтьєв “процес розвитку мовлення не є процесом кількісних змін, що виявляються у збільшенні словника дитини і асоціативних зв’язків слова, але процес кількісних змін, стрибків, тобто це процес дійсного розвитку” [9, с. 70].

Одиницею мовлення є слово, знак, за яким закріплене певне значення. Якщо розуміти мову як систему знаків, що виконує функцію пізнання і спілкування, то її структура має ієрархічний характер і містить морфеми, літери, словоформи, речення, фрази, тексти. Утворення будь-якої фахової мови є свідоцтвом ускладнення природної мови як знакової системи, в якій відбувається формалізація. Фахову мову можна назвати метамовою, це вища форма природної мови та її вивчення повинно спиратися на знання загальновживаної мови.

Будь-яка галузь знань є певною моделлю зовнішнього світу. Вона представлена як особлива система знаків, що виступає мовою цієї науки. Вивчення цієї мови, як і іноземної, потребує засвоєння невідомої знакової системи. Головною її складовою є термінологія певної галузі знань (математика, фізика, хімія, нарисна геометрія, економіка, біологія, лінгвістика). Термінологія складається з термінологічної одиниці, терміна, якому відповідає певне поняття. Сукупність термінів, а відповідно й понять, які називають ці терміни, складають базові знання з будь-якої дисципліни. Розуміння термінів, що називають поняття, є основою професійного спілкування, основним засобом взаєморозуміння між викладачем та студентом. У процесі взаємодії студента з викладачем відбувається розширення понятійного апарата мови при освоєнні студентом середи спілкування.

На першому етапі засвоєння термінології людина сприймає звукову оболонку терміна, далі йде запам’ятовування слова, за словом повинно стояти поняття і явище, яке пояснює це поняття. Поняття складаються в розділи і галузі знань. Отримання знань найчастіше відбувається у процесі взаємодії людей, у спілкуванні, у обміні інформацією.

Навчання професійному спілкуванню починається з перших класів загальноосвітньої школи, де дитина знайомиться з математичною, лінгвістичною, фізичною та іншими терміносистемами, відбувається накопичення слів, понять, вибудовується ієрархічна структура мови, що формує наукову картину світу. Протягом навчання у школі відбувається накопичення мовної та термінологічної бази, за кожним терміном повинно стояти поняття або явище, що цей термін називає. Але не завжди за звуковою формою терміна стоїть його розуміння. Відсутність мовної компетенції учня призводить до повної відсутності знань певного шкільного предмета. Таким чином, вступаючи до вищого навчального закладу, в учня можуть бути відсутні певні знання, на базі яких повинна будуватися професійна компетентність фахівця. Відсутність знань з базових дисциплін, на яких повинна будуватися вища освіта, призводить до загального зниження рівня кваліфікації майбутніх спеціалістів.

Основною метою професійного спілкування є передача необхідної інформації, що безпосередньо стосується спільної діяльності під час роботи або навчання. У наш час інформаційного суспільства інформація досить швидко змінюється, поповнюється і старіє. Старі теорії змінюються новими, робиться багато відкриттів в галузі науки і техніки, тому сьогодні дуже важливо слідкувати за своєчасністю інформації. Особливо своєчасність інформації важлива у навчальному процесі, тому під час навчання отримувана інформація, яку сприймають студенти, повинна бути: своєчасною, достовірною, зрозумілою, повною, та корисною. Якщо інформація не є своєчасною, то вона може бути або запізнілою, або випереджальною. Обидва ці типи інформації є однаково негативними, тому що запізніла інформація не дає можливості повноцінно засвоювати знання, інтерес випереджає надходження нового матеріалу, зникає зацікавленість студентської аудиторії; і навпаки, випереджальна інформація не може бути засвоєною, тому що студент повинен її отримати, зрозуміти, запам’ятати і вміти користуватися у майбутньому. Великий обсяг випереджальної інформації також призводить до втрати зацікавленості через накопичення зайвих термінів і понять, якими людина не може користуватися.

Важливе значення у навчальному процесі має достовірність інформації. Протилежністю достовірної інформації може бути перебільшення або приниження інформації. Під час занять викладач може так подавати матеріал, що у студента не виникає сумніву щодо її достовірності, вона сприймається як догма, і не дає можливості для пошуку нових рішень. Надалі нові знання сприймаються через призму цієї догми, яка насправді може бути тільки однією з багатьох теорій. Приниження інформації викликає сумніви у її важливості, достовірності і необхідності. Принижене ставлення викладача до дисципліни і до пропонованого матеріалу викликає таку саме реакцію у студентів, інформація не сприймається як належна і правильна. Тільки за допомогою достовірної інформації можуть передаватися знання у повній мірі, бути корисними і викликати подальшу зацікавленість студентів до дисципліни.

Зрозумілість інформації один з головних чинників навчання і подальшого розвитку особистості як спеціаліста. Досить невеликий відсоток студентів першого курсу має належну підготовку до базових дисциплін, які викладаються у вищому технічному навчальному закладі. Це залежить від того, що сьогодні в школах програми, за якими навчаються учні, значно відрізняються одна від одної. Тому до вищого навчального закладу приходить контингент з досить різним рівнем підготовки, і викладачеві неможливо побудувати програму таким чином, щоб усім студентам було зрозуміло і цікаво.

У певної частини студентів між шкільними знаннями та університетською програмою може бути прірва, яку не кожен в змозі подолати самостійно. У студентів, які не підготовлені до університетських курсів дисциплін, тобто відсутня база для сприйняття і засвоєння нового матеріалу, відбувається накладання незрозумілого матеріалу і врешті, отримувані знання настільки стають незрозумілими, що у студентів зовсім зникає цікавість до певної дисципліни. Для того щоб подолати цю проблему, на нашу думку, потрібно будувати програми і навчальні курси таким чином, щоб вони були зрозумілими для всіх студентів, тобто потрібно розбивати навчальний матеріал на такі частини, щоб їх розуміли учні з різним рівнем підготовки.

На зрозумілість матеріалу може впливати швидкість викладення інформації. Вона може бути зрозумілою, але швидкість сприйняття в групі неоднакова, і засвоюється членами групи по різному, тому для одного швидкість викладання є нормальною, для іншого через деякий час надходження матеріалу стає незрозумілим через неможливість розуму опрацьовувати її. Замість отримання повних знань з’являється надлишок інформації, яка не може бути корисною через свою незрозумілість, більш того, зайва інформація може заплутати і спотворити вже отримані й закріплені знання.

^ Висновки і перспективи подальших досліджень. Отже, зміст професійного спілкування фахівців інженерного профілю полягає по-перше, у формуванні умінь та навичок професійного спілкування, грамотності письмової мови, яка є важливою у діловому листуванні, по-друге, в обміні інформацією між викладачем та студентом у навчальному процесі, по-третє, у змісті самої інформації, яка є головним чинником отримання і формування знань та умінь студентів. Було виявлено, що у професійному спілкуванні досить важливим є той обсяг відповідної інформації –своєчасної, достовірної, повної, зрозумілої - яка в сумі є корисною. Тільки корисна інформація може найбільш засвоюватися і запам’ятовуватися студентами і надалі використовуватися у повному обсязі в навчальній та професійній діяльності.


Література

  1. Бодалев А.А. Личность и общение. - М.: Международная педагогическая академия, 1995. – 328 с.

  2. Панферов В.Н. Психологя общения// Вопросы философии. 1971. №7.

  3. Леонтьев А.А. Психология общения – 2-е узд., испр. и доп. – М.: Смысл, 1997. – 365 с.

  4. Сисоєва С.О., Поясок Т.Б. Психологія та педагогіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів непедагогічного профілю традиційної та дистанційної форм навчання. – К.: Міленіум, 2005. – 520 с.

  5. Опалюк О.М., Сербалюк Ю.В. Культура спілкування: Навчально-методичний посібник – Камянець-Подільський: «МЕДОБОРИ», 2004. – 192 с.

  6. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении: Кн. Для учителя. – М.: Просвещение, 1987. 190 с.

  7. Бодалев А.А. Психология общения. Избранные психологические труды. – 3-е изд., перераб. и допол. – М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2002. – 320 с.

  8. Муратов С.О. Психологічний зміст педагогічної комунікації // Культурологічні та психолого-педагогічні аспекти гуманізації освіти: Наук.-метод. зб. – К., 1998. – С. 5-9.

  9. Леонтьев А.Н. Психологическое исследование речи // Избр. психолог. произведения: В 2-х т. / Под ред. В.В. Давыдова. – М., 1983. – Т.1. 357 с.


Бутенко Т.О.

Зміст поняття професійного спілкування

У статті аналізується зміст професійного спілкування, його роль у формуванні професійної та загальної культури майбутніх інженерів, вплив мовної компетенції та мовної культури на інтелектуальний розвиток сучасної молоді. З’ясовується роль педагогічно-професійного спілкування та його вплив на студентську аудиторію у процесі навчання.


Бутенко Т.А.

Содержание понятия профессионального общения

В статье анализируется содержание профессионального общения, его роль в формировании профессиональной и общей культуры будущих инженеров, влияние языковой компетенции и языковой культуры на интеллектуальное развитие современной молодежи. Выясняется роль педагогическо-профессионального общения и его влияние на студенческую аудиторию в процессе обучения.


Т. Butenko

Table of Contents of Concept of Professional Intercourse

In the article is analysed the maintenance of professional intercourse, the role in forming of professional and general culture of future engineers, influencing of linguistic jurisdiction and language culture, on intellectual development of modern youth. The role of pedagogical-professional intercourse and his influence is finded out on a student audience in the process of teaching.


Стаття надійшла до редакції 08.06.2007р.

Скачать, 71.43kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт
Загрузка...


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru