Категории:

Визначення понять

Поиск по сайту:


страница5/7
Дата08.04.2012
Размер1.08 Mb.
ТипДокументы
Соціально-реабілітаційна робота з батьками
Соціально-реабілітаційна робота з найближчим оточенням
Соціально-реабілітаційна робота з суспільством
Порядок соціального супроводу сімей у кризових ситуаціях
III. Механізми здійснення соціального .супроводу сімей у кризових ситуаціях
Складання індивідуальних діагностичних карт неповнолітніх
Складання індивідуальних програм соціалізації для ресоціалізації неповнолітніх до життя в суспільстві
При складанні індивідуальних програм з реабілітації підлітка необхідно враховувати
Карта спостереження для реєстрації форм дезадаптованої поведінки дітей
IV. Тривожність стосовно дорослих (ТДР)
V. Ворожість стосовно дорослих (ВДр)
VI. Тривога стосовно дітей (ТД)
X. Емоційне напруження (ЕН)
XI. Невротичні симптоми (НС)
XV. Хвороби й органічні порушення (X)
Біологічні чинники ризику
В інтелектуальній сфері
У сфері особистості
ДОДАТКИКак вести себя с родителями?
Что же делать?
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

Про соціальний супровід


Профілактичні програми передбачають комплексний підхід і до роботи з неповнолітніми, які стоять на обліку в кримінальній міліції у справах неповнолітніх, і до роботи з їх батьками та вчителями, і до молоді, яка звільнилась з місць позбавлення волі.

Реалізація соціального супроводу дає змогу:

  1. комплексно та систематично вирішити проблеми дітей вулиці;

  2. надати психолого-педагогічну, психотерапевтичну, психіатричну, медичну, правову, інформаційну допомогу, щоб не допустити виключення цієї категорії підлітків з життя в суспільстві;

  3. створити постійно діючу систему соціальної реабілітації;

  4. корекціювання їх поведінки;

  5. соціалізація та ре соціалізація;

  6. проводити спільну роботу з профілактики рецидивної злочинності

Дуже важко ресоціалізувати, емоційно напруженого, озлобленого, психічно неврівноваженого неповнолітнього. Суспільство, сім'я, друзі здебільшого відвертаються від нього.

Спільна програма може стати ланкою до взаємодії між державними та громадськими організаціями, новою формою роботи по оптимізації виховного процесу. Координація зусиль всіх зацікавлених сторін допоможе ефективності апробації нової моделі - "соціальний супровід".

Важливою умовою ефективності роботи за програмою є реалізація спільних програм центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та партнерів з числа державних та недержавних (в тому числі громадських) установ, організацій.

Модель "соціального супроводу" передбачає тривалу, спільну роботу різних спеціалістів, комплекс заходів з неповнолітніми, молоддю, батьками, найближчим оточенням, навколишнім середовищем, суспільством щодо їх соціалізації, ресоціалізації та підвищення соціального статусу.

Ланкою між сім'єю, друзями, учбовими закладами і суспільством є соціальний працівник. Який здійснює роботу з усіма учасниками соціально-реабілітаційний процес. Важко виділити в роботі соціального працівника пріоритетні, основні функції.

Функції узгоджуються з напрямками соціально-реабілітаційної роботи.

Соціально-реабілітаційна робота з неповнолітніми, включає в себе:

  • збір та аналіз повної інформації про підлітка;

  • вивчення характеристики, "справи", медичної картки;

  • знайомство з сім'єю;

  • з'ясування мотивації подальшої поведінки,

  • вивчення індивідуально-психологічних особливостей, ставлення до питань щодо відносин з батьками, освіти, роботи;

  • розробка індивідуальних діагностичних карт;

  • складання індивідуальної програми реабілітації для успішної адаптації до життя в суспільстві, підбір методів виховання - засобів впливу на свідомість, почуття, волю;

  • складання плану соціального супроводу для кожного підлітка;

  • розробка та реалізація тренінгів щодо розуміння соціальних цінностей, досвіду та стимулювання розвитку позитивних рис характеру;

  • розробка та реалізація тренінгів щодо подолання особистісних комплексів.

^ Соціально-реабілітаційна робота з батьками включає в себе:

  • знайомство з сім'єю: підготовка до зустрічі, з'ясування мотивації щодо організації життя в сім'ї, питань щодо освіти, роботи допомога в створенні позитивного сімейного мікроклімату;

  • складання плану соціального супроводу для кожної конкретної сім'ї;

  • індивідуально-консультативна робота з батьками щодо подолання конфліктних ситуацій в сім'ї.

^ Соціально-реабілітаційна робота з найближчим оточенням включає в себе: знайомство з оточенням, друзями: з'ясування мотивації щодо допомоги, індивідуально-консультативна робота з друзями.

^ Соціально-реабілітаційна робота з суспільством (державними установами) включає в себе:

  • представництво і захист інтересів неповнолітнього в державних установах;

  • налагодження порозуміння та взаємозв'язків між різними структурами;

  • узгодження питання наступності в роботі фахівців, з метою адаптації, індивідуалізації та інтеграції молодої людини.

Багато спільного між індивідуальною програмою з реабілітації та планом соціального супроводу: розробляються, плануються всі заходи для конкретної молодої людини - індивідуально; враховуються індивідуальні, вікові та індивідуально-психологічні особливості. Але необхідно чітко розуміти різницю між програмою та планом. Індивідуальна програма з реабілітації є частиною плану соціального супроводу, яку здійснює соціальний працівник.

Соціальний супровід - більш ширше поняття, яке включає в себе систему індивідуальних заходів: підтримку, послуги, допомогу, попередження та усунення негативного впливу, відновлення морального та психічного стану особистості. Всі ці заходи спільно здійснюють всі зацікавлені сторони, згідно свого функціоналу (див. таблиця).

При здійсненні соціально-реабілітаційної роботи за напрямками будуть виникати труднощі, які необхідно враховувати в роботі.

По-перше, у неповнолітнього може і не бути сім'ї - вона сирота, чи батьки позбавлені батьківських прав, чи взагалі - алкоголіки. Тому підтримки, розуміння, допомоги з боку рідних не буде ні соціальному працівнику, ні неповнолітньому.

По-друге, друзі, знайомі, які складають найближче оточення - можуть бути правопорушниками, людьми, не поділяючими думки соціальних працівників щодо майбутнього їх товариша. Тому навколишнє середовище може вороже сприймати дії соціальних працівників.

По-третє, суспільство, в цілому, не готове брати на себе відповідальність за майбутнє дитини вулиці. Недосконала законодавча база не дає змоги комплексного та систематичного вирішення їхніх проблем

По-четверте, немає постійно створених реальних робочих місць.

При виконанні соціально-реабілітаційної роботи соціальний працівник додержується етичних норм та Кодексу поведінки:

  • виконання посадових обов'язків, згідно високого рівня гідності та честі, професійності та відповідальності;

  • повага до людської гідності;

  • захист інтересів клієнта;

  • збереження конфіденційності, якщо вимоги правосуддя не вимагають іншого;

  • забезпечення охорони здоров'я клієнта та вживання необхідних заходів для забезпечення медичної допомоги у випадку необхідності;

  • повага соціального працівника до Закону та Кодексу поведінки.

Найбільша проблема на сьогодні - налагодження порозуміння та взаємодії фахівців різних галузей: педагогів, юристів, медиків, працівників правоохоронних структур та соціальної сфери.

Розробка спільних програм та спільного плану дій щодо реалізації конкретних етапів роботи з неповнолітніми, і є на сьогодні актуальним завданням (див. таблиця).


ЦСССДМ та громадські організації

Служба у справах неповнолітніх та учбовий заклад

Правоохоронні органи

1

2

3

Первинне консультування

Надання первинної інформації про неповнолітнього, його сім'ю, оточення.

Представництво і захист інтересів неповнолітнього

Розробка діагностичних карт, індивідуальних програм з реабілітації, планів соціального супроводу.

Підготовка сім'ї до зустрічі.

Допомога в прописці та отриманні паспорту, ідентифікаційного коду










Розробка тренінгів щодо розуміння соціальних цінностей та стимулювання розвитку позитивних рис характеру.

Допомога в отриманні освіти.

Допомога в працевлаштуванні.

Допомога в налагодженні стосунків в сім'ї, школі тощо.

Допомога в працевлаштуванні.





Спільні функції:

1.Складання плану соціального супроводу для кожної конкретної людини.

2.Узгодження питань наступності в роботі фахівців з метою адаптації та реабілітації неповнолітнього


№ п/п

Етапи роботи

Головні дії

Проблеми даного етапу

Хто вирішує

Хто залучений до вирішення

1

2

3

4

5

6




Етап відновлення стосунків

Відновлення зв'язків, відносин з родиною

Друзі, які можуть втягти в старе життя

Соціальний працівник

Фахівець-психолог




Початковий етап

Реєстрація (облік) у КМСН




Працівники КМСН

Соціальний працівник




Початковий етап

Отримання паспорту

Нема грошей

Працівники ССН

Соціальний працівник




Початковий етап

Прописка

Не прописаний

ЖЕК, Місцеві органи виконавчої влади

Соціальний працівник




Початковий етап

Працевлашту­вання

Не хочуть приймати на роботу

Центр зайнятості, Місцевий органи виконавчої влади

Соціальний працівник




Етап налагодження, збереження стосунків

Розвиток соц. корисних зв'язків та відносин з родиною, друзями


Друзі, які можуть втягти в старе життя

Соціальний працівник

Фахівець-психолог




Етап налагодження стосунків

Освіта (за необхідністю)

Втрата документів чи велика перерва у навчанні

Соціальний працівник

Фахівець-психолог




Етап налагодження стосунків

Медичне обстеження


Працівники ССН

Соціальний працівник

Фахівець-медик




Етап налагодження стосунків

Консультативна допомога

Рецидив злочину

Фахівець-психолог

Соціальний працівник




Етап самоконтролю

Робота над собою

Друзі, які можуть втягти в старе життя

Соціальний працівник

Фахівець-психолог


Додаток до наказу

Державного комітету

України у справах сім'ї та молоді

“5”лютого 2004р. № 38


^ Порядок соціального супроводу сімей у кризових ситуаціях


І. Загальні положення

1. Даний Порядок розроблено відповідно до законів України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю", "Про попередження насильства в сім'ї", "Про соціальні послуги", Державної програми запобігання дитячій бездоглядності на 2003 - 2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 21.02.2003 № 154, Указу Президента України від 23.06.2001 № 467 "Про додаткові заходи щодо вдосконалення здійсненій соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім'ями".

2. Даний Порядок визначає процедуру впровадження системи заходів щодо виявлення, обліку та соціального супроводу сімей, члени яких перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги (далі – сім'ї у кризових ситуаціях), управліннями (відділами) у справах сім'ї та молоді, центрами соціальних служб для молоді, службами у справах неповнолітніх в межах повноважень та механізм їх взаємодії.

Складні життєві обставини - обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад. стихійне лихо, катастрофа тощо).

3. Основні засади соціального супроводу сімей у кризових ситуаціях: підтримка членів сімей зазначених категорій у вирішенні життєвих проблем, які вони не в змозі подолати за допомогою власних засобів і можливостей; попередження виникнення нових складних життєвих обставин створення умов для подальшого самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають.


II. Суб'єкти соціального супроводу:

4. Суб'єктами соціального супроводу сімей у кризових ситуаціях є:

  • управління (відділи) у справах сім'ї та молоді;

  • центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

  • служби у справах неповнолітніх.

5. Управління (відділи) у справах сім'ї та молоді в межах своїх повноважень:

1) здійснюють координацію заходів щодо соціального супроводу сімей у кризових ситуаціях суб'єктами соціального супроводу через дорадчі органи, утворені в управлінні (відділі);

2) здійснюють системний облік сімей у кризових ситуаціях шляхом формування відповідного банку даних;

3) вирішують питання щодо надання сім'ям у кризових ситуаціях. матеріальної (грошової чи натуральної) допомоги;

4) сприяють працевлаштуванню працездатних членів сімей у кризових ситуаціях;

5) надають консультації сім'ям у кризових ситуаціях з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів членів цих сімей;

6) сприяють у вирішенні житлових проблем сімей у кризових ситуаціях;

7) вживають профілактичні оздоровчі заходи з метою збереження, підтримки та охорони здоров'я членів сімей у кризових ситуаціях,

8) здійснюють заходи щодо попередження насильства в сім'ї; розглядають заяви та повідомлення про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення відповідно до Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу, затвердженому Кабінетом Міністрів України, надають необхідну допомогу жертвам насильства в сім'ї;

9) вживають заходи, спрямовані на створення умов для профорієнтації, професійної підготовки, освіти та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями - членів сімей у кризових ситуаціях;

10) звертаються до інших структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій за сприянням у наданні необхідної допомоги сім'ям у кризових ситуаціях.


6. Центри соціальних служб для молоді:

1) здійснюють діагностування сімей у кризових ситуаціях, і обов'язкове соціальне інспектування цих сімей;

2) укладають угоду з сім'єю у кризовій ситуації щодо соціального супроводу на добровільній основі;

3) розробляють спільно з сім'єю у кризовій ситуації план її супроводу;

4) здійснюють соціальний супровід сімей у кризових ситуаціях шляхом надання її членам комплексу адресних соціальних послуг (психологічних, соціально-педагогічннх, юридичних, соціально-медичиих, соціально-економічних, інформаційних) як необхідної підтримки, допомоги і самодопомоги;

5) здійснюють соціальну рекламу послуг різним типам сімей у кризових ситуаціях:

6) здійснюють соціальний супровід різних категорій сімей, насамперед, в яких:

  • існує ризик передачі дитини до дитячої установи;

  • ризик передачі дитини до дитячої установи підтверджується відповідними документами від опікунської ради, служби у справах неповнолітніх, заявою батьків, опікунів (піклувальників) з проханням про передачу дитини під державну опіку, іншими документами;

  • діти вже перебувають у дитячих установах, однак існує можливість, що за умов соціальної підтримки сім'ї діти могли б повернутися і жити зі своїми родинами, або у них з'явилася б можливість проводити більше часу в сім'ї;

  • неповнолітнім одиноким матерям (батькам), яким потрібна підтримка;

  • матері виявили намір залишити новонароджену дитину у пологовому будинку і після соціальної реабілітації через втручання фахівців названих служб відмовилися від цього наміру;

  • діти-інваліди знаходяться під ризиком передачі до державних установ або вже перебувають в таких установах;

  • діти виховуються батьками-інвалідами;

  • їх члени мали досвід перебування в інтернатних закладах.


7. Служби у справах неповнолітніх:

1) вживають заходи щодо своєчасного виявлення, системного обліку та догляду дітей, які знаходяться у складних життєвих обставинах у зв'язку з сирітством, безпритульністю, бездоглядністю, конфліктами і жорстоким поводженням щодо них у сім'ї;

2) повідомляють про випадки вчинення насильства в сім'ї відповідне управління (відділ) у справах сім'ї та молоді у термін не більше трьох днів з часу отримання такої інформації;

3) при безпосередній загрозі життю і здоров'ю дитини порушують питання про вилучення - дитини з сім'ї або вирішують питання щодо тимчасового влаштування дитини. У разі потреби порушують питання про призначення опікуна (піклувальника) дитини, передачу дитини в прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, інтернатний заклад;

4) вживають заходи щодо захисту житлових та майнових прав дітей.


^ III. Механізми здійснення соціального .супроводу сімей у кризових ситуаціях:

8. Інформація про сім'ї, що підлягають соціальному інспектуванню, може надходити як особиста заява про допомогу одного з членів сім'ї, від окремих громадян, організацій, установ, підприємств, сільських, селищних, міських рад, житлово-комунальних служб, органів охорони здоров'я, освіти, внутрішніх справ, виконання покарань, управлінням (відділам) у справах сім'ї та молоді. На підставі отриманої інформації центри соціальних служб для молоді та служби у справах неповнолітніх здійснюють відповідне соціальне інспектування, за результатами якого сім'ї в кризових ситуаціях беруться на облік.

9. Центри соціальних служб для молоді, служби у справах неповнолітніх при виявленні сім'ї у кризовій ситуації складають акт обстеження житлово-побутових умов зазначеної сім'ї, визначають її склад, основні проблеми і потреби її членів та протягом трьох діб надають відповідну інформацію щодо віднесення конкретної сім'ї до категорії сімей у кризових ситуаціях та необхідності соціального супроводу управлінню (відділу) у справах сім'ї та молоді за місцем проживання (перебування) членів цієї сім'ї.

Управління (відділи) у справах сім'ї та молоді на підставі отриманої від центрів соціальних служб для молоді, служб у справах неповнолітніх інформації щодо сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах, здійснюють формування та ведення загального банку даних цих сімей для подальшого вирішення питання щодо їх соціального супроводу.

Об'єктами формування загального банку даних для соціального супроводу сім'ї, яку взято на облік у журналі обліку сімей, що перебувають у кризових ситуаціях, в управлінні (відділі) у справах сім'ї та молоді за місцем проживання (перебування) членів таких сімей.

10. Координація роботи щодо соціального супроводу сімей у кризовій ситуації покладається на дорадчий орган, утворений в управлінні (відділі) у справах сім'ї та молоді, до складу якого можуть входити начальник управління (відділу), керівники інших структурних підрозділів відповідної місцевої держадміністрації, начальник служби у справах неповнолітніх, директор центру соціальних служб для молоді, представники підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян.

Організацію діяльності дорадчого органу здійснюють управління (відділи) у справах сім'ї та молоді.

На засіданнях дорадчого органу: розглядаються справи кожної окремої сім'ї в кризовій ситуації; колегіально приймається рішення щодо передачі окремої сім'ї в кризовій ситуації відповідному суб'єкту для соціального супроводу.

Якщо для вирішення кризової ситуації сім'ї потрібно залучити декількох суб'єктів соціальних послуг, то серед них визначається координатор, а також - термін соціального супроводу, при потребі справа розглядається на засіданні дорадчого органу повторно і вирішується питання щодо продовження або припинення соціального супроводу цієї сім'ї.

На підставі рішення дорадчого органу управлінням (відділом) у справах сім'ї та молоді заповнюється облікова картка встановленого зразка, у якій відображаються дані щодо виду соціального супроводу, суб'єкта та терміну його здійснення.

11. Після прийняття рішення дорадчого органу відповідним суб'єктом соціального супроводу разом з сім'єю у кризовій ситуації може розроблятися план подальшого соціального супроводу цієї сім'ї.

12. Соціальний супровід може припинятися у разі:

- подолання сім'єю кризової ситуації;

- зміни якості сімейних стосунків, належне виконання членами сім'ї своїх обов'язків, а також зобов'язань за угодою про супровід;

- відмови сім'ї від допомоги, якщо це не загрожує іншим особам;

- переїзду сім'ї (суб'єкт, що здійснює соціальний супровід, повинен повідомити відповідне управління (відділ) за новим місцем проживання (перебування) цієї сім'ї, якщо воно відоме);

- невиконання зобов'язань сім'ї за угодою про супровід.

13. Не допускається розголошення відомостей про особисте життя членів сім'ї у кризовій ситуації та іншої інформації особистого характеру, які стали відомими суб'єкту під час соціального супроводу.

14. Управління (відділи) у справах сім'ї та молоді, центри соціальних служб для молоді, служби у справах неповнолітніх під час соціального супроводу сімей названих категорій взаємодіють між собою, а також з іншими місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами, які надають соціальні послуги, іншими юридичними та фізичними особами.

15. Відділи у справах сім'ї та молоді щоквартально подають звіти щодо стану здійснення супроводу сімей у кризових ситуаціях до управлінь у справах сім'ї та молоді, які в свою чергу раз на півріччя подають до Державного комітету України у справах сім'ї та молоді узагальнені звіти за затвердженою формою.


Додаток

До Порядку соціального супроводу

Сімей у кризових ситуаціях

Облікова картка

Сім`ї ____________________________________________________________,

Щодо якої здійснюється соціальній супровід


Тип сім`ї (поставити відповідну позначку)

багатодітна

неповна

малозабезпечена










Батько ____________________________________________________________

(П.І.Б., рік народження)

Мати _____________________________________________________________

(П.І.Б., рік народження)

Кількість членів сім`ї в т.ч. дітей до 18 років ___________________________

Адреса за якою проживає сім`я _______________________________________

(індекс, область, район, місто (село, селище))

___________________________________________________________________

(вулиця, будинок, квартира, телефон)

Підстава для організації соціального супроводу _________________________

Ознаки кризової ситуації (необхідне підкреслити): самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім`ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, систематичне вживання алкогольних чи наркотичних засобів тощо.

Короткий зміст рішення дорадчого органу _____________________________

Надана допомога __________________________________________________

Суб`єкт(и) соціального супроводу ___________________________________

Термін здійснення соціального супроводу ______________________________

Причини зняття з соціального супроводу(поставити відповідну позначку)


Подолання сім`єю кризової ситуації

Зміна якості сімейних стосунків, належне виконання членами сім`ї своїх обов`язків, а також зобов`язань за угодою про супровід

Відмови сім`ї від допомоги, як що це не загрожує іншим особам

Переїзд сім`ї

Невиконання зобов`язань сім`ї за угодою про супровід

Рішення що до неповнолітніх дітей




















Додаткова інформація _______________________________________________


^ Складання індивідуальних діагностичних карт неповнолітніх


Мета роботи по складанню індивідуальних діагностичних карт неповнолітніх - з'ясувати коло питань, знання яких допоможе побудувати роботу з неповнолітніми.

Для складання індивідуальних діагностичних карт, яке починається з первинного опитування дитини чи підлітка, перш за все необхідно:

- вивчити обставини сімейного життя дитини, його родинні, соціальні зв'язки. Отримати повну інформацію, яка стосується соціального статусу дитини: коло спілкування (дорослі та діти); уподобання, інтереси, рівень знань; особисті якості;

- побувати в сім'ї, вивчити структуру, оцінити матеріальний стан, моральний та психологічний клімат, становище дитини в сім'ї;

- ознайомитись з іншими близькими для дитини людьми, побувати в школі, міліції, сусідів тощо.

Питання для складання діагностичних карт:

- сімейна ситуація очима дитини;

- ставлення дитини, підлітка до того, що чиниться у сім'ї, до батьків, їх знайомих, а також до братів, сестер, якщо вони є;

- чи є зв'язки з іншими родичами, бабусями, дідусями, які взаємостосунки між ними та батьками дитини, щоб знайти, на що спиратися в роботі;

- чи продовжують діти любити своїх батьків (буває, що вони ідеалізують їх, згадують тільки позитивне, пояснюючи погане ставлення зайнятістю, необхідністю, наприклад, "доглядати за молодшою сестричкою". Інколи це почуття різко контрастує з ставленням до дітей самих батьків, які поринули у пияцтво та розпусту);

- визначити інтереси, рівень знань та можливостей дитини, підлітка (чи ходили до школи, чим вони захоплюються, чим займаються у вільний час);

- визначити референтну групу, на яку підліток орієнтується, співвідносить себе з нею як з еталоном (з'ясувати відносини з однолітками, вчителями, іншими особами, хто є авторитетом, "значнішим іншим");

- ставлення дитини, підлітка до норм моралі і моральності, прийнятих у суспільстві;

Під час бесід з дітьми та підлітками для оцінки рівня їх соціального розвитку можна орієнтуватися на такі діагностичні ознаки:

  • наявність позитивно орієнтованих життєвих планів та професійних намірів;

  • ступінь свідомості та дисциплінованості відносно навчання;

  • рівень розвитку та потягу до знань, навичок, вмінь (спортивних, технічних, творчих та інших);

  • адекватне ставлення до власних дій та до поведінки дорослих;

  • здатність враховувати колективні інтереси, повага до норм колективного життя;

  • здатність критично оцінювати власні вчинки та вчинки однолітків;

  • наявність навичок самоаналізу;

  • уважне, чуйне ставлення до оточуючих, здатність до співчуття;

  • вольові риси, протидія поганому впливу, здатність самостійно знаходити рішення та боротися з перешкодами;

  • зовнішня культура поведінки (зовнішній вигляд, охайність, культура мови, ввічливість);

  • подолання та відмова від поганих звичок, форм асоціальної поведінки (вживання алкоголю, наркотиків, брудних слів).


^ Складання індивідуальних програм соціалізації для ресоціалізації неповнолітніх до життя в суспільстві


Для неповнолітніх, які потрапляють до ВТК, незалежно від їх віку, характерна загальна риса - порушення норм соціалізації особистості. Це неспроможність адаптуватися до незнайомого оточення, нових обставин, до різних проявів девіантної поведінки - крадіжок, гіперсексуальності, порушення статевих орієнтацій.

Однією з причин цього явища є погане виховання в сім'ї, відсутність позитивного прикладу та досвіду батьків, порушення емоційних зв'язків між батьками та дітьми, а також несприятливий вплив навколишнього оточення.

Складання індивідуальних програм з реабілітації неповнолітніх правопорушників можливе і на етапі судового розгляду. Соціальний працівник:

- вивчає карну справу підсудного підлітка, консультується із суддею, виконує повне
соціально-психологічне дослідження підлітка та його сім'ї, вивчає його оточення, референтну групу;

- складає докладний аналіз цього дослідження у звіті, який подає судді, та виносить свої рекомендації для реабілітації підлітка (ця допомога судді дуже необхідна для поширення його знань про підлітка, а також винесення рекомендацій щодо його реабілітації).

^ При складанні індивідуальних програм з реабілітації підлітка необхідно враховувати:

- дані, отримані в результаті складання діагностичної карти;

- стан його соціального розвитку;

- педагогічна та соціальна занедбаність дитини - рівень розвитку професійних намірів та орієнтацій, активний опір педагогічним вимогам, небажання зважати на соціальні норми; рівень асоціальної поведінки - лихослів'я, пияцтво, паління;

- ставлення до навчальної діяльності;

- вміння саморегулювати поведінку в афективному стані;

- самооцінка (як правило занижена) та спроможність оцінки інших;

- здатність до співчуття, симпатії (тривалий час життя в асоціальних сім'ях, де взаємовідносини побудовані на насильстві, відчуженні, приводить до того, що у таких дітей знижена здатність до співчуття);

- порушення емоційних зв'язків між дітьми, батьками та навколишнім оточенням;

- роботу з батьками, потенційними опікунами або претендентами на усиновлення (соціальний працівник повинен надати батькам повну, вичерпну інформацію щодо дитини).

При складанні індивідуальних програм для реабілітації підлітка необхідно пам'ятати: якщо немає можливостей повернути підлітка у сім'ю, він повинен бути влаштований до інтернату чи інших закладів, де е умови для проживання та навчання.

Саме продовження навчання, одержання професії з урахуванням інтересів та можливостей дитини відіграє важливу роль у справі соціальної реабілітації.


План соціального супроводу неповнолітніх


1 етап соціального супроводу - збір даних.

І. Ім'я.

  1. Вік.

  2. Дата і рік народження.

  3. Місце народження.

  4. Дані про батьків, родичів.

  5. Стан здоров'я (фізичного, психічного).

  6. Освіта.

  7. Особливості характеру.


2 етап соціального супроводу – складання плану соціального супроводу.
1. Визначення мети.

2. Заходи, завдяки яким буде досягнута мета.

3. Партнери (виконавці).

4. Термін.

5. Контроль.






Мета

Заходи

Виконавці

Термін

Контроль




















^ Карта спостереження для реєстрації форм дезадаптованої поведінки дітей


Карта містить 190 фрагментів форм поведінки, які згруповані в 16 синдромів.


І. Недовіра до нових людей, речей, ситуацій (НД)

1. Розмовляє з педагогом лише наодинці.

2. Плаче, коли їй роблять зауваження.

3. Ніколи не пропонує нікому ніякої допомоги, лише якщо її про це попросять.

4. Дитина — «підлегла» (погоджується на «невиграшні» ролі, наприклад, під час гри бігає за м'ячем, у той час як інші спокійно на це давляться).

5. Занадто тривожна, щоб бути неслухняною.

6. Каже неправду.

7. Любить, якщо до неї виявляють симпатію, але не просить про це.

8. Ніколи не приносить педагогу квітів чи інших подарунків, хоча її однокласники часто це роблять.

9. Ніколи не приносить і не показує педагогу знайдених речей, хоча її товариші часто це роблять.

10. Має тільки одного друга і, як правило, ігнорує інших хлопчиків і дівчаток у класі.

11. Вітається з педагогом лише тоді, коли той зверне на неї увагу. Хоче бути непомітною.

12. Не підходить до педагога з власної ініціативи.

13. Занадто сором'язлива, щоб про щось попросити (наприклад, про допомогу).

14. Легко стає «нервовою», плаче, червоніє, якщо їй ставлять запитання.

15. Легко уникає активної участі в грі.

16. Говорить невиразно, бурмоче, особливо тоді, коли з нею вітаються).


П. Депресія (Д)

1. Під час відповіді на уроці то старанна, то ні на що не зважає.

2. Залежно від самопочуття або просить про допомогу у виконанні шкільних завдань, або ні.

3. Поводиться по-різному. Старанність у навчальній роботі змінюється майже щодня.

4. В іграх активна, а іноді апатична.

5. У вільний час іноді не виявляє ні до чого інтересу.

6. Виконуючи ручну роботу, іноді дуже старанна, іноді ні.

7. Нетерпляча, втрачає інтерес до роботи в міру її виконання.

8. Коли сердиться, то починає казитися.

9. Може працювати на самоті, але швидко втомлюється.

10. Для ручної роботи не вистачає фізичних сил.

11. В'яла, безініціативна (у класі).

12. Апатична, пасивна, неуважна.

13. Часто спостерігаються раптові й різкі перепади енергії.

14. Рухи уповільнені.

15. Занадто апатична, щоб через щось сумувати (і, отже, ні до кого не звертається по допомогу).

16. Погляд «тупий» і байдужий.

17. Завжди ледача й апатична в іграх.

18. Часто мріє вголос.

19. Говорить невиразно, бурмоче.

20. Викликає жалість (пригноблена, нещаслива), рідко сміється.


ПІ. Відхід у себе (В)

1. Абсолютно ніколи ні з ким не вітається.

2. Не реагує на вітання.

3. Не виявляє дружелюбності й доброзичливості до інших людей.

4. Уникає розмов (замкнута).

5. Мріє займатися чимось іншим замість шкільних занять (живе в іншому світі).

6. Зовсім не виявляє інтересу до ручної роботи.

7. Не виявляє інтересу до колективних ігор.

8. Уникає інших людей.

9. Тримає дистанцію з дорослими навіть тоді, коли її чимось образили чи в чомусь підозрюють.

10. Зовсім ізолюється від інших дітей (до неї неможливо наблизитися).

11. Справляє враження, ніби зовсім не помічає інших людей.

12. У розмові неспокійна, відходить від теми розмови.

13. Поводиться як «насторожена тварина».


^ IV. Тривожність стосовно дорослих (ТДР)

1. Охоче виконує свої обов'язки.

2. Виявляє надмірне бажання вітатися з педагогом.

3. Занадто говірлива (докучає своєю балаканиною).

4. Дуже охоче приносить квіти й інші подарунки педагогу.

5. Часто приносить і показує педагогові знайдені предмети, малюнки, моделі тощо.

6. Надміру дружелюбна стосовно педагогів.

7. Надміру розповідає педагогові про себе.

8. «Підлизується», намагається сподобатися педагогу.

9. Завжди знаходить привід зацікавити педагога своєю особою.

10. Постійно потребує допомоги й контролю з боку педагога.

11. Домагається симпатії педагога. Приходить до нього з різними дрібними справами й скаргами на товаришів.

12. Намагається «монополізувати» вчителя (щоб звертав увагу лише на неї).

13. Розповідає фантастичні, вигадані історії.

14. Намагається зацікавити дорослих своєю особою, але не додає зі свого боку ніяких старань у цьому напрямі.

15. Надмірно заклопотана тим, щоб зацікавити собою дорослих і домогтись їхньої симпатії.

16. Цілком «усувається», якщо її зусилля не увінчаються успіхом.


^ V. Ворожість стосовно дорослих (ВДр)

1. Мінлива в настроях.

2. Винятково нетерпляча, крім тих випадків, коли перебуває в гарному настрої.

3. Виявляє завзятість і наполегливість у ручній роботі.

4. Часто буває в поганому настрої.

5. При відповідному настрої пропонує свою допомогу чи послугу.

6. Іноді прагне, а іноді уникає вітатися з учителем.

7. Коли педагог про щось просить, то буває іноді дуже сердечною, іноді - байдужою.

8. У відповідь на вітання може виражати злість чи підозрілість.

9. Часом дружелюбна, часом у поганому настрої.

10. Дуже мінлива поведінка. Іноді здається, що вона навмисне погано виконує роботу.

11. Псує суспільну й особисту власність (у будинках, садах, громадському транспорті).

12. Вульгарна мова, розповіді, вірші, анекдоти, малюнки.

13. Неприємна, особливо коли захищається від звинувачень.

14. Бурмоче під ніс, якщо чимось незадоволена.

15. Негативно ставиться до зауважень.

16. Часом бреше без якого-небудь приводу.

17. Не чиста на руку.

18. Завжди на щось претендує і вважає, що її несправедливо покарано.

19. «Дикий» погляд. Дивиться спідлоба.

20. Дуже неслухняна, недисциплінована.

21. Агресивна (кричить, загрожує, вживає силу).

22. Охоче дружить із так званими «підозрілими типами».

23. Часто краде гроші, солодощі, коштовні предмети.

24. Поводиться непристойно.


^ VI. Тривога стосовно дітей (ТД)

1. «Грає героя», особливо коли їй роблять зауваження.

2. Не може стриматися, щоб не «грати» перед оточуючими.

3. Схильна «прикидатися дурником».

4. Занадто смілива (ризикує без потреби).

5. Піклується про те, щоб завжди бути на боці більшості.

6. Нав'язується іншим, нею легко керувати.

7. Грає (спілкується) винятково (чи майже винятково) з дітьми, старшими за себе.

8. Намагається обійняти відповідальну посаду, але побоюється, що не впорається з нею.

9. Хизується перед іншими дітьми.

10. Блазнює (корчить із себе блазня).

11. Галасливо поводиться, коли педагога немає в класі.

12. Вдягається зухвало (штани, зачіска — хлопчики; надмірність в одязі, косметика — дівчатка).

13. З пристрастю псує суспільне майно.

14. Здатна на дурні витівки в групі однолітків.

15. Наслідує хуліганські витівки.


VII. Недолік соціальної нормальності (асоціальність) (А)

1. Не зацікавлена у навчанні.

2. Працює в школі лише тоді, коли над нею стоять чи змушують працювати.

3. Працює поза школою лише тоді, коли її контролюють чи примушують працювати.

4. Не сором'язлива, але виявляє байдужість при відповіді на запитання вчителя.

5. Не сором'язлива, проте ніколи не просить про допомогу.

6. Ніколи добровільно не береться ні за яку роботу.

7. Не зацікавлена у схваленні чи несхваленні дорослих.

8. Зводить до мінімуму контакти з педагогом, але нормально спілкується з іншими людьми.

9. Уникає педагога, зате розмовляє з іншими людьми.

10. Списує домашні завдання.

11. Бере чужі книжки без дозволу.

12. Егоїстична, любить інтриги.

13. В іграх (у спілкуванні) з іншими дітьми виявляє хитрість непорядність.

14. «Нечесний гравець» (грає тільки для особистої вигоди, обманює в іграх).

15. Не може дивитися прямо в очі іншому.

16. Потайна і недовірлива.


VIII. Ворожість до дітей (ВД)

1. Заважає іншим дітям в іграх, насміхається над ними, любить лякати.

2. Часом дуже недоброзичлива стосовно тих дітей, які не належать до кола її спілкування.

3. Набридає іншим дітям, чіпляється до них.

4. Свариться, кривдить інших дітей.

5. Намагається своїми зауваженнями створити труднощі в інших дітей.

6. Ховає або знищує предмети, що належать іншим дітям.

7. Знаходиться в поганих стосунках з іншими дітьми.

8. Чіпляється до більш слабкої дитини.

9. Інші діти її не люблять чи навіть не терплять.

10. Б'ється невідповідним чином (кусається, дряпається тощо).


ІХ. Невгамовність (Н)

1. Дуже неохайна.

2. Неприємним чином відмовляється від контактів з іншими дітьми.

3. Легко змиряється з невдачами в ручній праці.

4. В іграх зовсім не володіє собою.

5. Не пунктуальна, нестаранна. Часто забуває чи губить книжки, інші предмети.

6. Неврівноважена, безвідповідальна у ручній праці.

7. Нестаранна на шкільних заняттях.

8 Занадто неспокійна, щоб працювати самостійно.

9 У класі не може бути уважною й довго, на чому-небудь зосередитися.

10. Не знає що з собою робити. Ні на чому не може зупинитися хоча б на якийсь час.

11. Занадто неспокійна, щоб запам'ятати зауваження чи вказівки дорослих.


^ X. Емоційне напруження (ЕН)

1. Грає в ігри занадто дитячі для її віку.

2. Любить ігри, та швидко втрачає інтерес до них

3. Занадто інфантильна у мові.

4. Занадто незріла, щоб прислухатися до вказівок.

5. Грає (спілкується) винятково (переважно) з молодшими дітьми

6. Занадто тривожна, щоб зважитися на що-небудь.

7. Інші діти чіпляються до неї (вона є «цапом відбувайлом»).

8. Її часто підозрюють у порушенні дисципліни, хоча насправді це було раз чи двічі.

9. Часто спізнюється.

10. Іде з окремих уроків.

11. Неорганізована, незібрана

12. Поводиться в групі (класі) як стороння, ізгой.


^ XI. Невротичні симптоми (НС)

1. Заїкається, затинається. Важко «витягти слово»

2. Говорить безладно.

3. Часто моргає.

4. Безцільно махає руками.

5. Гризе нігті.

6. Ходить, підстрибуючи.

7. Смокче палець (старше 10 років)


XII. Несприятливі умови середовища (С)

1. Часто пропускає шкільні заняття

2. Не буває в школі по кілька днів

3. Батьки свідомо брешуть, виправдовуючи відсутність дитини в школі.

4. Змушена залишатися вдома, щоб допомагати батькам

5. Неохайна, нечепура.

6. Виглядає так, начебто дуже погано харчується.

7. Занедбана дитина


ХШ. Сексуальний розвиток (СР)

1. Дуже ранній розвиток, чутливість до протилежної статі.

2. Затримки статевого розвитку.

3. Іноді виявляє збочені нахили.


XIV. Розумова відсталість (РВ)

1. Сильно відстає в навчанні.

2. «Тупа» для свого віку.

3. Зовсім не вміє читати.

4. Величезні недоліки в знанні елементарної математики

5. Зовсім не розуміє математики.

6. Інші діти ставляться до неї як до дурника.

7. Дуже дурна.


^ XV. Хвороби й органічні порушення (X)

1. Неправильне дихання.

2. Часті застуди.

3. Часті кровотечі з носа.

4. Дихає через рот.

5. Схильна до вушних захворювань.

6. Схильна до шкірних захворювань.

7. Скаржиться на часті болі в шлунку і нудоту.

8. Часті головні болі.

9. Схильна надмірно бліднути чи червоніти.

10. Хворобливі, почервонілі повіки.

11. Дуже холодні руки.

12. Косоокість

13. Погана координація рухів.

14. Неприродні пози тіла.


XVI. Фізичні дефекти (Ф)

1. Поганий зір.

2. Слабкий слух.

3. Занадто маленький зріст.

4. Надмірна повнота.

5. Інші ненормальні особливості статури.


Схема виникнення труднощів у навчанні дитини та її стосунках з оточуючими людьми


1. Які чинники дезадаптації у житті дитини?

^ Біологічні чинники ризику:

- Порушення інтелектуальних функцій, нерівномірність їх формування;

- Нейродинамічні порушення.

Соціальні фактори ризику:

- Негативні виховні впливи сім'ї та мікросоціального середовища


2. У чому виявляються недоліки розвитку дитини?

^ В інтелектуальній сфері:

- Порушення зоро-рухової координації;

- Порушення короткочасної пам'яті;

- Порушення уваги просторового аналізу та синтезу;

- Порушення у сфері мовлення.

^ У сфері особистості:

- Бідний словниковий запас;

- Вузький кругозір;

- Агресивність;

- Емоційна нестабільність;

- Схильність до асоціальної поведінки;

- Мотиваційна незрілість.


3. Які труднощі виникають у дитини?

- В оволодінні навчанням;

- У стосунках з батьками, вчителями, однокласниками;

- Складнощі у виконанні шкільних норм і правил поведінки.


4. Які перші прояви виникнення труднощів у дитини?

- Неуспішність;

- Порушення поведінки.


5. До чого призводять зазначені прояви труднощів у дитини?

- Негативне ставлення вчителів;

- Негативне ставлення однокласників;

- Низький соціальний статус у колективі.


6. Як реагує дитина на ситуацію, що склалася?

- Соматичні порушення і емоціональний дискомфорт;

- Небажання ходити до школи.

- Відмова від навчання взагалі.


7. Якщо не прийти на допомогу дитині, який прогноз її подальшого розвитку?

- Відхилення у поведінці;

- Формування асоціальної направленості;

- Правопорушення;

- Формування негативних особистісних якостей;

- Подальше порушення психічного розвитку;

- Виникнення соматичної і нервово-психічної патології.


^ ДОДАТКИ


Как вести себя с родителями?

(Советы подросткам покинувшим семью)


Введение.

Взаимоотношение родителей и детей особенно в неблагополучных семьях или там где родители очень редко беседуют с детьми и не знают их внутренний мир, часто сопровождаются хроническими конфликтами и непробиваемой стеной взаимонепонимания. Так хочется, чтоб родители с детьми объяснялись на равных.

Ан – нет! Вместо того, чтобы наладить новые отношения, подрастающие дети в ответ ведут с родителями изнурительные битвы, в которых не может быть победителей.

Родители в своем стремлении принимать за детей решение хотят за счет детской жизни повторно прожить свою жизнь.

Родители в большинстве случаев не понимают, что из-за отсутствия контактов у детей проявляется самостоятельная личность, вышедшая за границы их контроля. Они продолжают бесцеремонно и остро критиковать детей за то, что последние делают «не так», вызывая комплекс неполноценности, чересчур волнуясь душат своей опекой, парализуют волю.

^ Что же делать?


1

Запомни, что образ мыслей твоих родителей отличаются от твоего.

2

Проанализируй сам их отношения к тебе – и ты увидишь, что родителями движут благие желания и намерения помочь тебе.

3

Не принимай все слишком близко к сердцу: родители имеют право иметь другое, отличное от твоего мнение.

4

Избегай таких бесед, которые могут вызвать скандал.

5

Слушай, что тебе говорят родители и не позволяй себе раздражаться (реагировать слишком эмоционально)

6

Никогда не прерывай беседу и не перебивай родителей. Дай им высказаться до конца!

7

Запомни истину: не обязательно всегда ты прав.

8

Подумай и определи для себя, что ты можешь принять, с чем согласиться, а с чем нет.

9

Иногда стоит скрыть свои мысли потому, что они не всегда могут, понравится другим.

10

Никогда не провоцируй ссоры и не раздувай скандалы. Лучше продолжить разговор через несколько дней.

11

Пытайся исходить из здравого смысла, а не из фантазий.

12

Старайся видеть в своих родителях не только родителя, но, прежде всего Человека.


13

Постарайся сгруппировать, что тебе нравится в своих родителях и отодвинь в дальний угол то, что в них терпеть не можешь.

14

Если ты считаешь, что твои родители «не возможные», то найди общее, с ними занятие, дело, отдых.

15

Во время беседы с родителями будь, открыт для их предложения.

16

Определи для себя, что ты можешь обсуждать, а что нет. Скрывать кое-что от родителей можно.

17

Слушай родителей внимательно – для них это очень важно.

18

Говорите им чаще, что вы их любите.

19

Ищите и находите компромиссы.

Запомните: очень важно постараться исправить ваши отношения с родителями, обогатить общение с ними пока родители еще живы и здоровы, чтобы вам потом не пришлось жалеть о том, что вы не успели это сделать.


Подготовил: Владимир Гончаров


Пам'ятка для батьків.
1   2   3   4   5   6   7

Скачать, 108.44kb.
Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru