1. Поняття, завдання та значення кримінального процесу. Кримінально-процесуальне законодавство України > Загальні поняття та історичні форми кримінального процесу

Поиск по сайту:


Скачать 10.59 Mb.
Название1. Поняття, завдання та значення кримінального процесу. Кримінально-процесуальне законодавство України > Загальні поняття та історичні форми кримінального процесу
страница10/25
Дата09.04.2012
Размер10.59 Mb.
ТипЗакон
Смотрите также:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   25
^ ТЕМА 7. ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

69. Запобіжні заходи в системі кримінально - процесуального примусу. Мета, підстави і порядок їх застосування

Заходи кримінально-процесуального примусу - це передбачені кримінально-процесуальним законом засоби примусового характеру, які застосовує орган дізнання, слідчий, прокурор і суд до підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка та інших суб'єктів судочинства з метою запобігання їх неправомірній поведінці, отримання доказів, а також забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Запобіжні заходи - це передбачені кримінально - процесуальним законом заходи процесуального примусу, які застосовуються у встановленому законом порядку органом літання, слідчим, прокурором і судом щодо підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених, і полягають в обмеженні свобод цих осіб або встановленні за ними нагляду з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень (ч.1 ст.148 КПК).

Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність (ч. 2 ст. 148 КПК).

Запобіжні заходи можуть бути застосовані при дотриманні певних правових умов. Зокрема, запобіжний захід застосовується:

- тільки за порушеною кримінальною справою;

- органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею, судом;

- не може бути більш суворим, ніж покарання, яке передбачене законом;

- як правило, до обвинуваченого, а до підозрюваного - у виняткових випадках;

- повинен застосовуватися до належних суб'єктів.

Якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов'язання про явку па виклик особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.

При застосуванні запобіжного заходу до підозрюваного обвинувачення йому має бути пред'явлене не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред'явлене, запобіжний захід скасовується (ч.ч. 3,4 ст. 148 КПК).

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слід враховувати також тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється або обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують (ст.150 КПК).

Оцінюючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється або обвинувачується особа, слід керуватись ст.12 КК, а також брати до уваги обставини, що обтяжують чи пом'якшують покарання, ступінь суспільної небезпеки злочину.

Вік обвинуваченого визначає рівень його інтелектуального розвитку. До неповнолітніх, осіб літнього віку взяття під варту, як правило, не застосовується.

Стан здоров'я обвинуваченого в деяких випадках може повністю виключити можливість взяття під варту (необхідність проведення термінової операції тощо). В інших випадках обрання того чи іншого запобіжного заходу залежить від тяжкості і тривалості захворювання. Для встановлення цієї обставини може бути призначена судово-медична експертиза.

При обранні запобіжного заходу враховується сімейний матеріальний стан, оскільки при наявності дружини, дітей, батьків значно знижується вірогідність того, що обвинувачений скриється від слідства й суду, ухилиться від виконання вироку, буде перешкоджати встановленню істини або вчинить новий злочин. Вивчення матеріального стану дозволить вирішити питання про застосування такого запобіжного заходу, як застава.

Запобіжними заходами є:

- підписка про невиїзд;

- особиста порука;

- порука громадської організації або трудового колективу;

- застава;

- взяття під варту;

- нагляд командування військової частини.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання підозрюваного, яке застосовується з підстав і в порядку, передбачених ст.ст. 106, 115, 1652 КПК.

До неповнолітніх обвинувачених, крім вказаних запобіжних заходів, може застосовуватися передача їх під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи (ст.436 КПК).


^ 70. Підписка про невиїзд

Підписка про невиїзд - найбільш поширений запобіжний захід.

Підписка про невиїзд полягає у відібранні від підозрюваного або обвинуваченого письмового зобов'язання не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого (ч. 1 ст. 15 КПК).

Місце постійного проживання - це населений пункт, в якому особа за певною адресою має постійне житло, перебуває на постійному паспортному і військовому обліку, проживає разом з сім'єю.

Місце тимчасового знаходження - це місце, в якому особа перебувала у зв'язку з проїздом, відрядженням, хворобою, відпусткою, навчанням.

Дозвіл відлучатися з місця постійного проживання або тимчасового знаходження є необхідним у випадках постійного або тимчасового переїзду в інший населений пункт чи в іншу місцевість. При переїзді в межах місця проживання (обмін, отримання квартири) дозволу не потрібно, але про зміну адреси слід повідомити орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа.

Якщо підозрюваний або обвинувачений порушить дану ним підписку про невиїзд, то вона може бути замінена більш суворим запобіжним заходом. Про це підозрюваному або обвинуваченому повинно бути оголошено при відібранні від нього підписки про невиїзд (ч. 2 ст. 151 КПК).

Застосування підписки про невиїзд оформлюється постановою органу, який провадить розслідування, і самою підпискою, яку дає обвинувачений або підозрюваний.

На який строк застосовується підписка про невиїзд? У законі цей строк не встановлений. Слід вважати, що цей запобіжний захід діє в межах строку досудового розслідування. Стаття 120 КПК України не обмежує строк досудового слідства. Але підписка про невиїзд не може бути безстроковою, оскільки вона суттєво обмежує право громадянина на свободу пересування


^ 71. Особиста порука

Особиста порука полягає у відібранні від осіб, що заслуговують на довір'я, письмового зобов'язання про те, що воші ручаються за належну поведінку та явку обвинуваченого за викликом і зобов'язуються за необхідності доставити його в органи дізнання, досудового слідства чи в суд на першу ж вимогу. Число поручителів визначає слідчий, але їх не може бути менше двох.

Поручитель повідомляється про суть справи, за якої обирається запобіжний захід, а також попереджується про те, що коли обвинувачений, щодо якого обраний запобіжний захід, ухиляється від слідства і суду, то на поручителя може бути накладене грошове стягнення (ч. 1,2 ст. 152 КПК).

Особиста порука застосовується до обвинувачених, які вперше вчинили не тяжкий злочин. Особиста порука - це одна із форм участі громадськості у кримінальному судочинстві.

Відмінність особистої поруки від підписки про невиїзд та інших запобіжних заходів у тому, що її реалізація не супроводжується обмеженням або позбавленням прав чи свобод. Обвинувачений опиняється під виховним впливом людей, близьких йому за спільною працею, місцем проживання або пов'язаних з ним родинними стосунками.

Ця міра запобіжного заходу застосовується як з урахуванням особи обвинуваченого, так і даних, що характеризують кожного з поручителів. Чесне ставлення до праці, належна поведінка, принциповість - лише такі й інші високі моральні та ділові якості мають бути притаманні особам-поручителям. Необхідно також, щоб поручителі за своїм віком, станом здоров'я були здатні виконати взяті на себе зобов'язання.

Проте даний запобіжний захід містить і елементи примусу (обвинувачений зобов'язаний вести себе згідно з вказівками органу розслідування, прокурора, чи суду, що дані йому при застосуванні запобіжного заходу, - не зловживати спиртними напоями, не підгримувати зв'язки з компанією, що негативно впливає на нього, тощо). Недотримання обвинуваченим належної поведінки служить підставою для застосування більш суворого запобіжного заходу.

При відмові поручителів від взятих на себе зобов'язань особиста порука замінюється іншим запобіжним заходом (ч. 3 ст. 152 КПК).

Особиста порука оформляється постановою і зобов'язанням, яке дає кожний поручитель. Поручитель повинен бути ознайомлений зі суттю кримінальної справи і знати про ту відповідальність, яку він несе.

Стаття 153 КПК встановлює порядок вирішення питання про грошове стягнення у поручителя в разі ухилення обвинуваченого від явки до органів дізнання чи слідства.

Якщо обвинувачений ухиляється від явки до органів досудового слідства, слідчий складає про це протокол і приєднує його до справи. Питання про грошове стягнення з поручителя вирішується судом на судовому засіданні при розгляді справи або в іншому судовому засіданні. На судове засідання викликається поручитель.

Якщо невиконання поручителем прийнятих зобов'язань буде встановлено на судовому засідання, ухвала про накладення грошового стягнення виноситься судом на тому ж засіданні.

Розмір грошового стягнення визначається судом, але не може перевищувати двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


^ 72. Порука громадської організації або трудового колективу

Порука громадської організації або трудового колективу полягає у винесенні зборами громадської організації або трудового колективу підприємства, установи, організації, колгоспу, цеху, бригади постанови про те, що дана організація або трудовий колектив ручається за належну поведінку та своєчасну явку обвинуваченого до органу дізнання, слідчого і в суд.

Громадська організація або трудовий колектив повинні бути ознайомлені з характером обвинувачення, пред'явленого особі, яка віддається на поруки (ст. 154 КПК).

За загальним правилом, порука громадської організації або трудового колективу може бути прийнята від організації, колективу, де працював або вчився потерпілий, підозрюваний або обвинувачений. Як виняток можлива порука іншої організації, яка зацікавлена у подальшій долі обвинуваченого (наприклад, колективу, де працював батько, який загинув), і цей колектив може вплинути на особу, за яку ручається.

Рішення трудового колективу або громадської організації повинно бути прийнято на загальних зборах, про що повинен бути представлений протокол, який відображає обговорення питання і прийняте рішення. Рішення про задоволення або відмову у клопотанні про поруку орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя оформляють постановою, а суд - ухвалою.

Якщо обвинувачений вибуває з організації чи колективу або виявиться, що вони не можуть забезпечити належну поведінку і явку обвинуваченого за викликом, організація або колектив зобов'язані відмовитися від поруки і повідомити про це слідчого, який повинен негайно вирішити питання про обрання щодо обвинуваченого іншого запобіжного заходу.

У разі, коли керівництво організації чи трудового колективу не вжило заходів щодо здійснення поруки або не повідомило своєчасно орган, який обрав цей запобіжний захід, про неправильну поведінку обвинуваченого чи про те, що він не піддається заходам громадського впливу, цей орган може надіслати організації або колективу подання чи окрему ухвалу (суд) або поставити перед вищестоящим громадським органом питання про притягнення до відповідальності осіб.


73. Застава

Застава полягає у внесенні на депозит органу досудового розслідування або суду підозрюваним, обвинуваченим, підсудним або іншими фізичними та юридичними особами грошей чи передачі їм інших матеріальних цінностей з метою забезпечення належної поведінки, виконання зобов'язання не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого чи суду, явки за викликом до органу розслідування і суду особи, щодо якої застосовано запобіжний захід.

Розмір застави встановлюється з урахуванням обставин справи органом, який застосував запобіжний захід. Він не може бути меншим:

- щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, - однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- щодо особи, обвинуваченої у вчиненні іншого тяжкого злочину чи раніше судимої особи - п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- щодо інших осіб - п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У всіх випадках розмір застави не може бути менший за розмір цивільного позову, обґрунтованого достатніми доказами.

При внесенні застави підозрюваному, обвинуваченому, підсудному роз'яснюються його обов'язки і наслідки у разі їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого злочину підозрюється чи обвинувачується особа, щодо якої застосовується запобіжний захід, і що в разі невиконання нею своїх обов'язків застава буде звернена в доход держави.

Запобіжний захід у вигляді застави щодо особи, яка перебуває під вартою, до направлення справи до суду і після надходження її до суду може бути обраний після скасування суддею (судом) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Заставодавець може відмовитись від взятих на себе зобов'язань до виникнення підстав для звернення застави в доход держави. У цьому випадку він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого, підсудного до органу розслідування чи суду для заміни йому запобіжного заходу іншим. Застава повертається лише після обрання нового запобіжного заходу.

Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний порушує взяті на себе зобов'язання, застава звертається в доход держави. Питання про звернення застави в доход держави вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи або в іншому судовому засіданні. У судове засідання викликається заставодавець для дачі пояснень. Неявка без поважних причин заставодавця в судове засідання не перешкоджає розгляду питання про звернення застави в доход держави.

Питання про повернення застави заставодавцю вирішується судом при розгляді справи. Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень (ст.1541 КПК),

Застава як запобіжний захід має застосовуватись у тих випадках, коли для забезпечення явки підозрюваного, обвинуваченого, підсудного за викликом органу розслідування і суду підписка про невиїзд є за даних обставин недостатньою, а для взяття під варту немає підстав, або застосовувати його недоцільно.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 17 гривень (станом на 1 жовтня 1995 року та з урахуванням грошової реформи 1996 року).

Застереження про те, що у всіх випадках розмір застави не може бути меншим від розміру цивільного позову, обґрунтованого достатніми доказами, зумовлено тим, що застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Останнє положення не поширюється на заставу, внесену іншими фізичними та юридичними особами.

Про обрання застави як запобіжного заходу орган дізнання, слідчий, прокурор і суддя виносять мотивовану постанову, а суд - ухвалу. Крім того, складається протокол про прийняття застави, який підписує особа (представник юридичної особи), що внесла заставу, і особа, яка її прийняла.

У протоколі повинно бути зазначено, що підозрюваному, обвинуваченому, підсудному роз'яснені його обов'язки, передбачені ч. 1 ст.1541 КПК, і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого злочину підозрюється чи обвинувачується особа, щодо якої застосовується запобіжний захід, і що в разі невиконання нею своїх обов'язків застава буде звернена в доход держави. Особа, яка внесла заставу, отримує копію протоколу.

Питання про звернення застави в доход держави вирішується аналогічно до порядку вирішення питання про грошове стягнення з поручителя.

Коли застава як запобіжний захід скасовується, а особа, що її внесла, виконала свої зобов'язання, питання про повернення застави вирішує суд при розгляді справи, якщо вона надійшла до суду, або орган дізнання, слідчий, прокурор у разі закриття ними кримінальної справи,

Повернення застави доцільно оформлювати протоколом, який приєднується до справи.


^ 74. Нагляд командування військової частини.

Нагляд командування військової частини за підозрюваним, обвинуваченим, який є військовослужбовцем, полягає у вжитті заходів, передбачених статутами Збройних Сил України, і метою забезпечення належної поведінки та явки підозрюваного або обвинуваченого за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду. Командування військової частини повідомляється про суть справи, щодо якої обрано даний запобіжний захід.

Про встановлення нагляду командування військової частини у письмовій формі повідомляє орган, що обрав цей запобіжний захід (ст. 163 КПК).

Командування зобов'язане забезпечити не тільки явку підозрюваного або обвинуваченого за викликом слідчих органів прокурора і суду, а і його належну поведінку. Військовослужбовець, до якого застосовано цей запобіжний захід, постійно перебуває під наглядом свого безпосереднього начальника або добового наряду, позбавляється під час слідства і суду права носити зброю, не призначається в караул та інші відповідальні наряди, не отримує звільнення з розташування частини, не направляється на роботу поза частиною.

При обранні запобіжного заходу згода командування військової частини не потрібна, але для того, щоб правильно визначати, яких заходів щодо здійснення нагляду необхідно вжити, слідчий і суд зобов'язані в усній формі повідомити командування про суть справи, про що зазначається у постанові, вироку, ухвалі про обрання запобіжного заходу. Таке повідомлення може бути зроблено і в письмовій формі, а також шляхом направлення копії постанови, вироку, ухвали про обрання запобіжного заходу.

Питання про відповідальність командування військової частини за невиконання обов'язків щодо нагляду вирішується в кожному випадку, виходячи з положень статутів Збройних Сил України.


^ 75. Поняття, умови застосування запобіжного заходу взяття під варту

Взяття під варту - це найбільш суворий запобіжний захід. Особа, яка вчинила злочин, ізолюється від суспільства і перебуває під охороною.

Взяття під варту обмежено застосовується до певної категорії осіб - неповнолітніх, інвалідів, вагітних та багатодітних жінок.

За загальним правилом, обвинувачений може бути взятий під варту тільки після пред'явлення обвинувачення і допиту.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р. проголосив: "тримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не має бути загальним правилом" (п. 3 ст. 9).

Згідно з ч. 1 ст. 155 КПК взяття під варту як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років.

Метою застосування цього запобіжного заходу є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від слідства і суду, перешкоджанню встановленню істини у кримінальній справі або зайняттю злочинною діяльністю, а також для забезпечення виконання вироку (ст. 2 Закону України "Про попереднє ув'язнення").

Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, слідчі ізолятори Державного департаменту України з питань виконання покарань і СБУ, а також тюрми Державного департаменту України з питань виконання покарань, що виконують функції слідчих ізоляторів. В окремих випадках, що визначається потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання або на гауптвахті (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про попереднє ув'язнення", ч.2 ст.155 КПК).

У місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть перебувати не більше як три доби. Якщо доставка ув'язнених у слідчий ізолятор у цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях тримання затриманих до десяти діб (ч. 3 ст. 155 КПК).

Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано щодо осіб, які вчинили злочин під час відбування покарання в місцях позбавлення волі чи дисциплінарних батальйонах, вони можуть перебувати у штрафному ізоляторі виправно-трудової колонії або в дисциплінарному ізоляторі виховно-трудової колонії чи на гауптвахті (ч. 4 ст. 155 КПК, ч. 3 ст. 4 Закону України "Про попереднє ув'язнення").

Порядок досудового ув'язнення визначається Положенням про попереднє ув'язнення під варту та КПК (ч. 5 ст. 155 КПК).

Обвинувачені або підозрювані, які проходять по одній кримінальній справі, утримуються окремо. У виняткових випадках особи можуть утримуватись в одиночній камері.

Про арешт підозрюваного або обвинуваченого та його місцеперебування слідчий зобов'язаний повідомити родичів, а також сповістити за місцем його роботи.

Якщо обвинувачений є іноземним громадянином, то постанова про арешт направляється в Міністерство закордонних справ України (ст. 161 КПК).

Особам, взятим під варту побачення з родичами або іншими особами може надавати адміністрація місця попереднього ув'язнення лише з письмового дозволу слідчого, органу дізнання або суду, в провадженні яких знаходиться справа, як правило, один раз на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до двох годин (ст. 162 КПК, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення").

Іноземним громадянам, взятим під варту, побачення з представниками посольств і консульств відповідних держав надається за погодженням з Міністерством закордонних справ України та за письмовим дозволом слідчого, органу дізнання або суду, у провадженні яких знаходиться справа .

Надане взятій під варту особі побачення проводиться під контролем адміністрації місця попереднього ув'язнення. У разі порушення правил проведення побачення воно достроково припиняється.

Особа, взята під варту, має право на побачення із захисником наодинці, без обмеження кількості побачень та їх тривалості з моменту допуску захисника до участі у справі, підтвердженого письмовим повідомленням особи або органом, у провадженні яких знаходиться справа, у вільний від виконання слідчих дій час. Адміністрація установи повинна забезпечити умови для проведення побачень (ч.ч. 2, 3,4 ст. 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення").

Після обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинні бути вжиті заходи щодо піклування про неповнолітніх дітей та охорони майна ув'язненого.

Коли в особи, щодо якої запобіжним заходом обрано взяття під варту, є неповнолітні діти, які залишаються без нагляду, слідчий зобов'язаний негайно внести з цього приводу подання до комісії у справах неповнолітніх для вжиття необхідних заходів щодо передачі неповнолітніх на піклування родичів або влаштування їх у дитячі установи.

Про вжиті заходи слідчий письмово повідомляє прокурора, а також заарештовану особу, а копію листа приєднує до справи (ст. 150 КПК).

При ув'язненні підозрюваного або обвинуваченого слідчий зобов'язаний вжити заходів щодо охорони майна і житла ув'язненого, якщо майно і житло залишаються без нагляду (ст. 160 КПК). У такому разі слідчий опечатує і закриває житло ув'язненого до звернення вироку до виконання. Якщо на нього не накладений арешт, слідчий передає його особам, на яких вкаже обвинувачений. У деяких випадках, коли обвинувачений не назвав осіб, яким необхідно передати майно, слідчий має право його здати в ломбард або державну установу. Гроші і цінності здаються на зберігання у Державний банк. Слідчий має право доручити нагляд за збереженням житла ув'язненого органам міліції. Відповідальність за пошкодження житла або зникнення цінних речей, що знаходились в ньому, несе держава. Питання про відшкодування шкоди вирішується в порядку цивільного судочинства.


^ 76. Строки тримання під вартою

Тримання під вартою під час досудового розслідування не повинно тривати більше двох місяців.

У випадку, коли у вказаний строк розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він може бути продовжений:

1) до чотирьох місяців - за поданням, погодженим | прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства, або самим цим прокурором, суддею того ж суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу;

2) до дев'яти місяців - за поданням, погодженим з заступником Генерального прокурора України, прокурором автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів, або самим цим прокурором у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду;

3) до вісімнадцяти місяців - за поданням, погодженим з Генеральним прокурором України, його заступником, або самим цим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини, суддею Верховного Суду України.

У кожному випадку, коли розслідування справи у повному обсязі у зазначені строки закінчити неможливо і за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу, прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні розслідування у даній справі, має право дати згоду про направлення справи до суду в частині доведеного обвинувачення. У цьому випадку справа в частині нерозслідуваних злочинів чи епізодів злочинної діяльності з додержанням правил про виділення кримінальних справ, виділяється в окреме провадження і закінчується у загальному порядку.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою зараховується час перебування особи на стаціонарному експертному дослідженні у психіатричній медичній установі будь - якого типу. У разі повторного взяття під варту особи у тій самій справі, а також щодо приєднаної до неї чи виділеної з неї справи або пред'явлення нового обвинувачення строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою.

Строки тримання під вартою під час досудового слідства закінчуються в день надходження справи до суду, проте час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку тримання під вартою як запобіжного заходу не враховується. У разі відкликання справи із суду прокурором (щодо якої попередній розгляд ще не відбувся) перебіг цих строків поновлюється з дня надходження справи до прокурора.

При поверненні судом справи на додаткове розслідування строк тримання обвинуваченого під вартою обчислюється з моменту надходження справи прокурору і не може перевищувати двох місяців. Подальше продовження зазначеного строку проводиться з урахуванням часу перебування обвинуваченого під вартою до направлення справи до суду в порядку і в межах, встановлених КПК.

У разі закінчення строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено у встановленому порядку, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані негайно звільнити особу з-під варти.

Начальник місця досудового ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, щодо якого постанова судді про продовження строку тримання під вартою на день закінчення строку тримання під вартою не надійшла. При цьому він направляє повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням (ст. 156 КПК).


77. Затримання

Затримання є тимчасовим запобіжним заходом.

Орган дізнання, слідчий мають право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише за наявності однієї з таких підстав:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або

безпосередньо після його вчинення;

2) коли очевидці, втому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі були виявлені явні сліди злочину (ч. 1 ст. 106 КПК).

При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти або не має постійного місця проживання: не встановлено особи підозрюваного (ч. 2 ст. 106 КПК).

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання, слідчий зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 21 КПК, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписує особа, яка його склала, та затриманий.

Копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою для затримання.

Про затримання особи, підозрюваної у вчинення злочину, орган дізнання, слідчий негайно повідомляє одного з його родичів, а в разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов'язків негайно повідомляє також відповідний розвідувальний орган.

Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання, слідчий:

1) звільняє затриманого - якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених у ч.ч. 1,2 ст. 106 КПК,

2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою;

3) доставляє затриманого до суду з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

У разі оскарження затримання до суду, скаргу затриманого негайно надсилає начальник місця досудового ув'язнення до суду -

Скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу дізнання, слідчого про обрання запобіжного заходу. Якщо скарга надійшла після обрання запобіжного заходу, вона розглядається суддею протягом трьох діб з часу надходження. Якщо подання не надійшл0 або скарга надійшла після закінчення сімдесятидвогодинного строку після затримання, скарга на затримання розглядається суддею протягом п'яти діб з часу надходження.

Скарга розглядається з додержанням вимог, передбачених ст. 165 КПК. За результатами розгляду суддя виносить постанову про законність затримання чи про задоволення скарги і визнання затримання незаконним. Копія постанови направляється прокурору, органу дізнання або слідчому, затриманому і начальнику місця досудового ув'язнення.

На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, або її захисником чи законним представником. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.

Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати більше сімдесяти двох годин.

Якщо у встановлений законом строк затримання постанова судді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або постанова про звільнення затриманого не надійшла до установи для досудового ув'язнення, начальник місця досудового ув'язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який здійснював затримання.


^ 78. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу. Порядок обрання запобіжного заходу

Запобіжний захід у вигляді взяття під варту застосовується лише за мотивованою постановою судді чи ухвалою суду. Інші запобіжні заходи застосовуються за постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду (ч. 1 ст. 165 КПК).

Заміна одного запобіжного заходу іншим або його скасування здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з додержанням вимог, передбачених у ч. 1 ст. 165 КПК.

Запобіжний захід скасовується або змінюється, коли необхідність у даному запобіжному заході або в раніше обраному відпаде.

Запобіжний захід, крім взяття під варту, обраний прокурором, може бути скасовано або змінено слідчим і органом дізнання лише за згодою прокурора.

Про застосування, скасування чи зміну запобіжного заходу орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.

У постанові (ухвалі) про застосування чи зміну запобіжного заходу зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце народження особи, щодо якої застосовується чи змінюється запобіжний захід, вчинені нею злочини, відповідна стаття КК України, обраний запобіжний захід і підстави його обрання чи зміни, а також визначається особа чи орган, які повинні здійснювати контроль за виконанням постанови (ухвали). У постанові (ухвалі) про скасування запобіжного заходу повинні бути зазначені підстави для його скасування.

Постанова або ухвала негайно оголошуються під розписку особі, щодо якої вона винесена. Одночасно особі роз'яснюються порядок і строки оскарження постанови або ухвали. При оголошенні постанови про обрання запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, особі під розписку повинно бути роз'яснено, в чому полягає обраний запобіжний захід, обов'язки, які покладаються на неї у зв'язку з його застосуванням. Особа також попереджається, що у разі порушення покладених на неї обов'язків та її неналежної поведінки до неї може бути застосовано більш суворий запобіжний захід (ст. 1651 КПК).

У постанові про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного зазначається, що йому роз'яснені права підозрюваного (ч. 3 ст. 431 КПК).

На стадії досудового розслідування справи запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, обирає орган дізнання, слідчий, прокурор.

Якщо орган дізнання, слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, він виносить за згодою прокурора подання до суду. Таке ж подання має право внести прокурор. При вирішенні цього питання прокурор зобов'язаний ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для взяття під варту, перевірити законність одержання доказів, їх достатність для обвинувачення.

Подання має бути розглянуто протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання підозрюваного чи обвинуваченого.

Якщо в поданні ставиться питання про взяття під варту особи, яка перебуває на волі, суддя має право своєю постановою дати дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого та доставку його в суд під вартою. Затримання в цьому випадку не може продовжуватися більше сімдесяти двох годин, а в разі коли особа перебуває за межами населеного пункту, в якому діє суд - не більше сорока восьми годин з моменту доставки затриманого в цей населений пункт.

Після одержання подання суддя вивчає матеріали кримінальної справи, представлені органами дізнання, слідчим, прокурором, допитує підозрюваного чи обвинуваченого, а за необхідності бере пояснення в особи, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з'явився – і виносить постанову:

1) про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його обрання немає підстав;

2) про обрання щодо підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Відмовивши в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту суд має право обрати щодо підозрюваного, обвинуваченого інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.

На постанову судді до апеляційного суду прокурором, підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним представником протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.

Якщо для обрання щодо затриманого запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи з'ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, то суддя має право продовжити затримання до десяти, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого - до п'ятнадцяти діб, про що виноситься постанова. У разі, коли така необхідність виникне при вирішенні Цього питання щодо особи, яка не затримувалася, суддя має право відкласти його розгляд на строк до десяти діб і вжити заходів, Як; б забезпечили на цей період її належну поведінку або своєю постановою затримати підозрюваного, обвинуваченого на цей строк (ст.1652 КПК).


Реклама:




1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   25

Скачать 10.59 Mb.
Поиск по сайту:
Разместите кнопку на своём сайте:
Генерация документов


База данных защищена авторским правом ©GenDocs 2000-2011
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты
Учебный материал

Рейтинг@Mail.ru