Атестація з української мови за курс 5 класу передбачає

Поиск по сайту:


Скачать 168.52 Kb.
НазваниеАтестація з української мови за курс 5 класу передбачає
Дата09.04.2012
Размер168.52 Kb.
ТипДокументы
Смотрите также:

Атестація з української мови за курс 5 класу передбачає:


  1. Знати теоретичний матеріал, передбачений програмою.

  2. Уміти застосувати теоретичні знання на практиці:

  • виконувати тренувальні вправи;

  • робити мовленєві аналізи;

  • слухати і розуміти тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення (аудіювання);

  • відтворювати готовий текст, виразно читати тексти різних типів, стилів, жанрів мовлення;

  • створювати власні висловлювання;

  1. Виконувати письмові роботи (домашні, контрольні, творчі);

  2. Вести три зошити:

  • Для нотування теоретичних відомостей (за бажанням);

  • Для виконання письмових робіт;

  • Для творчих робіт.

  1. Уміти працювати з додатковою літературою;

  2. Повторювати теоретичний матеріал, вивчений у попередніх класах.



Рекомендовані підручники і посібники*:


1. Єрмоленко С.Я., Сичова В.Т. Рідна мова: Підручник для 5-го кл. – К.: Грамота, 2005.

2. Глазова О.П., Кузнецов Ю.Б. Рідна мова: Підручник для 5-го кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Освіта України, 2005.

3. Коваленко Л.Т. Рідна мова: Зошит для тематичного тестування 5 клас. – К.: Грамота, 2005.

4. Єрмоленко С.Я. Мова і розмова: Зошит з рідної мови 5 клас. – К.: Грамота, 2005.

5. Глазова О.П. Кольорове слово. Зведений комплект з розвитку зв’язного мовлення. 5 клас. – Харків: Веста, 2005.



п/п


К-ть год.

^ Зміст навчального матеріалу

Вимоги до знань, умінь, навичок


1.

84
1


Вступ
Значення мови в житті суспільства. Українська мова — державна мова України.

Учень:
розуміє значення мови в житті суспільства, роль української мови як державної в Україні.

2.

9

^ Повторення вивченого в початкових класах
Частини мови; основні способи їх розпізнавання. Іменник. Прикметник. Числівник. Займенник. Дієслово. Прислівник. Прийменник. Сполучник.
Правопис.
Велика буква і лапки в іменниках.
Голосні у відмінкових закінченнях іменників, прикметників, дієслів.
Не з дієсловами.

Учень:
розпізнає вивчені в початкових класах частини мови, визначаючи їх істотні ознаки;
розрізняє нормативну та ненормативну лексику;
правильно пише слова з вивченими орфограмами;
розставляє розділові знаки в кінці речення, при звертанні, однорідних членах речення;
пояснює вивчені орфограми і пунктограми;
знаходить і виправляє орфографічні та пунктуаційні помилки на вивчені правила;
вміє користуватися орфографічним і тлумачним словниками;







Правопис -шся, -ться у кінці дієслів. Написання прийменників із іншими частинами мови. Правопис вивчених прислівників. Апостроф. М’який знак.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія. Уживання вивчених частин мови як синонімів і антонімів, у прямому і переносному значенні.
Граматика. Роль вивчених частин мови в побудові речення і висловленні думки. Уживання прийменників та сполучників і, та, й, а, але для зв’язку слів у реченні.
Культура мовлення. Розрізнення лiтературної лексичної норми та ненормативної лексики (вульгаризмів), слів української і російської мов з метою уникнення суржика.
^ Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати й поліпшувати висловлювання на основі використання власного досвіду.

будує речення із вивченими частинами мови, використовуючи їх у прямому, переносному значенні, як синоніми та антоніми;
оцінює випадки вдалого і невдалого їх використання;
складає усні й письмові висловлювання на певну соціокультурну тему з використанням власного життєвого досвіду відповідно до визначеної комунікативної мети.

3.

7

^ Поняття про текст
Текст і його ознаки: тема і основна думка, задум, наявність двох і більше речень, зв’язність, завершеність. Поділ тексту на мікротеми й абзаци, а речення в тексті — на відоме і нове. Тематичне речення в мікротемі.
Мовні засоби зв’язку речень у тексті.
Тексти різних типів — розповідь, опис, роздум (повторення).
Поняття про розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий та публіцистичний стилі мовлення (повторення і поглиблення). Стилістична помилка (практично).
Недоліки в тексті (практично).
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських), прислів’їв, крилатих висловів.

Учень:
називає істотні ознаки тексту;
визначає тему й основну думку, задум, належність до певного типу (розповіді, опису, роздуму) і стилю мовлення (художнього, наукового, розмовного, офіційно-ділового, публіцистичного);
виділяє в тексті абзаци, мікротеми, тематичні речення; мовні засоби зв’язку речень, відоме і нове в реченнях тексту;
знаходить і виправляє недоліки в тексті;
складає діалогічні й монологічні тексти певного типу і стилю мовлення відповідно до навчальної і комунікативної мети, висловлююючи своє ставлення до предмета мовлення;
аналізує й оцінює текст з погляду його змісту, будови, задуму й мовного оформлення.







Граматика. Сполучники, прислівники, займенники; синоніми, спільнокореневі слова, повтори як засоби зв’язку речень у тексті. Виділення тематичних речень у мікротемі.
^ Культура мовлення. Засвоєння складних випадків слововживання.




4.

20
5

Відомості з синтаксису і пунктуації
Словосполучення. Відмінність словосполучення від слова, його форми і речення. Головне та залежне слово у словосполученні. Словосполучення лексичні та фразеологічні (практично). Граматична помилка та її умовне позначення (практично).
^ Речення, його граматична основа (підмет і присудок). Речення з одним головним членом (загальне ознайомлення). Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні (повторення). Окличні речення (повторення).
Правопис. Розділові знаки в кінці речень (повторення). Пунктуаційна помилка та її умовне позначення (практично).
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.
Граматика. Спостереження за використанням вивчених частин мови в ролі головного і залежного слова.
^ Культура мовлення і стилістика. Практичне засвоєння словосполучень, у яких допускаються помилки у формі залежного слова; синоніміка словосполучень різної будови.
Інтонування розповідних, питальних, спонукальних, а також окличних речень.
Використання розповідних, питальних, спонукальних, а також окличних речень у вивчених стилях мовлення. Синоніміка простих речень різних видів.

Учень:
називає, що вивчає синтаксис і пунктуація;
відрізняє словосполучення від слова (форми слова) і речення;
розпізнає види речень за метою висловлювання, окличні речення; межі речень у тексті, частини складного речення, що мають будову простих; словосполучення, граматичну основу речення, головне і залежне слово у словосполученні;
правильно інтонує речення різних видів;
ставить та обґрунтовує розділові знаки в кінці речення;
знаходить і виправляє граматичні й пунктуаційні помилки;
добирає синонімічні словосполучення і речення, різні за будовою, у тому числі фразеологізми;
формулює теми текстів у формі словосполучень і речень;
переказує своїми словами почуте і прочитане, вживаючи прислів’я і приказки;
використовує у мовленні виразні й доцільні словосполучення з ряду синонімічних, різні за будовою і метою висловлювання речення, у тому числі прислів’я, крилаті вислови;
виступає з повідомленнями на вивчену лінгвістичну тему, добираючи приклади на підтвердження висловлених суджень.







^ Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь лаконічно формулювати теми усних і письмових висловлювань, переказувати своїми словами сприйняту інформацію, використовуючи у висновку прислів’я і приказки, давати визначення понять.




^ Міжпредметні зв’язки. Прислів’я, приказки, співвідносні із словосполученням і реченнями (література).





5.

3

^ Другорядні члени речення: додаток, означення, обставини
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.
Граматика. Способи вираження означення, додатка й обставин різними частинами мови.
^ Культура мовлення. Засвоєння складних випадків слововживання.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь поширювати думку з допомогою другорядних членів речення, давати поширені визначення понять, будувати висловлювання типу роздуму, розповідати короткі історії.

Учень:
розрізняє додатки, означення, обставини;
виділяє другорядні члени умовними позначками;
будує речення, поширюючи їх додатками, означеннями, обставинами, у тому числі із засвоєними словами в ролі другорядних членів речення;
переказує невеликі художні тексти з елементами опису;
складає висловлювання про прочитане, почуте, випадки з власного життя, виражаючи особисте ставлення до навколишнього.

^ Міжпредметні зв’язки. Відомості про епітет, порівняння, пейзаж, літературний портрет, їх зображувально-виражальну роль (література).




6.

7

^ Речення з однорідними членами (без сполучників і зі сполучниками а, але, і). Узагальнююче слово при однорідних членах речення.
Звертання.
Ознайомлення з найбільш уживаними вставними словами (практично).
^ Складні речення із безсполучниковим і сполучниковим зв’язком.

Учень:
розрізняє однорідні члени речення, узагальнюючі слова при них, звертання, вставні слова в реченні, складні речення;
правильно інтонує речення з однорідними членами, звертаннями і вставними словами, складні речення;
розставляє розділові знаки між однорідними членами, при звертаннях і вставних словах, у складному реченні, обґрунтовує їх за допомогою вивчених правил;
знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;







Правопис. Кома між однорідними членами. Двокрапка і тире при узагальнюючих словах у реченнях з однорідними членами.
Розділові знаки при звертанні (повторення). Виділення вставних слів на письмі комами.
Кома між частинами складного речення, що мають будову простих речень, входять у складне і з’єднані безсполучниковим зв’язком та сполучниками.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.
^ Культура мовлення. Додержання правильної інтонації в реченнях з однорідними членами, із звертаннями і вставними словами, у складних реченнях. Використання звертань і вставних слів у розмовному і художньому стилях мовлення. Синоніміка складних речень, складних і простих речень. Засвоєння складних випадків слововживання.
^ Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати висловлювання типу опису і розповіді, а також діалоги, застосовуючи риторичні засоби для привернення уваги до адресата повідомлення.

будує речення з однорідними членами, звертаннями і вставними словами, складні речення;
оцінює роль однорідних членів, звертань і вставних слів у реченні, а також складних речень у тексті;
бере участь у діалогах на визначені теми та відповідно до запропонованої ситуації;
складає висловлювання типу розповіді та опису з урахуванням адресата мовлення, використовуючи різні за будовою прості та складні речення.

7.

5

^ Пряма мова. Діалог
Правопис. Розділові знаки при прямій мові.
Тире при діалозі.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських), прислів’їв, крилатих висловів.
^ Культура мовлення і стилістика. Додержання правильної інтонації в реченнях із прямою мовою і в діалогах. Синоніміка речень із прямою і непрямою мовою. Засвоєння складних випадків слововживання.



Учень:
розрізняє слова автора і пряму мову в реченні з прямою мовою;
правильно інтонує речення з прямою мовою;
ставить та обґрунтовує розділові знаки при прямій мові та діалозі;
знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
оцінює роль звертань і діалогів у художніх творах;
складає висловлювання, використовуючи речення з прямою мовою та діалогом, із засвоєними словами і виразами для докладної, точної та виразної передачі почутого і прочитаного.







^ Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати повідомлення, що містять висловлювання відомих людей, крилаті вислови в ролі аргументів, брати участь у процесі обговорення певних проблем, у диспутах.




^ Міжпредметні зв’язки. Звертання, діалоги в художніх творах (література).




8.

23
10

^ Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія
Звуки мови і звуки мовлення. Голосні та приголосні звуки. Приголосні тверді та м’які, дзвінкі й глухі; вимова звуків, що позначаються буквами г і ґ.
^ Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї.
Склад. Наголос. Орфоепічний словник і словник наголосів. Вимова наголошених і ненаголошених голосних. Ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом.
Орфоепічна помилка (практично).
Правопис. Орфограма (практично).
Основні правила переносу. Позначення на письмі ненаголошених голосних [е], [и] у коренях слів.
Орфографічний словник.
Орфографічна помилка (практично), її умовне позначення.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.
^ Культура мовлення. Правильна вимова наголошених і ненаголошених голосних. Використання логічного наголосу для виділення у вимові смислового навантаження. Засвоєння складних випадків слововживання.
^ Текст (риторичний аспект). Удосконалення вміння правильної вимови голосних і приголосних у процесі виступів з доповідями, повідомленнями і творами на певну соціокультурну тему.
Використання інтонації як риторико-мелодійної сторони мовлення (логічний наголос, пауза, темп, мелодика, тембр голосу).

Учень:
визначає, що вивчає фонетика, графіка, орфоепія, орфографія;
розрізняє в словах тверді і м’які, дзвінкі і глухі приголосні, ненаголошені й наголошені голосні;
визначає основні випадки чергування голосних і приголосних звуків; звукове значення букв у слові;
вимовляє звуки в словах відповідно до орфоепічних норм;
користується орфографічним словником;
правильно пише і обґрунтовує слова з вивченими орфограмами;
знаходить і виправляє орфоепічні та орфографічні помилки на вивчені правила;
використовує логічний наголос для виділення слів із смисловим навантаженням; орфоепічний словник і словник наголосів для самоконтролю власної вимови;
складає повідомлення на певну соціокультурну тему, використовуючи засвоєні слова, фразеологізми, афоризми, дотримуючись інтонації як риторико-мелодійної сторони мовлення, засобів милозвучності, елементів звукової організації тексту, мовних норм.

^ Міжпредметні зв’язки. Особливості звукової організації художнього тексту (література).






Види робіт із зв’язного мовлення

  1. Усний докладний переказ наукового стилю..

  2. Замітка в газету (із шкільного життя) інформаційного характеру.

  3. Письмовий докладний переказ тексту, що містить опис предмета

  4. Письмовий твір-розповідь на основі власного досвіду в художньому стилі.

  5. Написання лиса. Адреса.



Теми усних висловлювань учнів:


  • „Квіти – очі природи”.

  • „Україна-мати”.

  • „Знання – сила”.

  • „Шкільна родина.

  • „Велика родина”.

  • „Я українець (українка)”.

  • „Вірний приятель – то найбільший скарб.


Форми контролю за самостійною роботою


  • Співбесіда.

  • Диктант.

  • Диктант з граматичним завданням.

  • Усний залік.

  • Перевірка домашніх робіт та завдань.

  • Переказ тексту-розповіді, що міститить опис предмета, тварини.

  • Твір-розповідь на основі власного досвіду.

  • Написання листа.

  • Аудіювання.

  • Читання мовчки.



Зразок оформлення зошитів


Перше вересня

Класна робота

Вправа 12


  • між роботами відступають два рядочки;

  • на полях не пишуть;

  • число завжди пишуть словами;

  • в зошиті працюють охайно.



Рекомендації до написання переказів


    1. Прочитати або прослухати текст.

    2. Усно дати відповіді на питання:

  • До якого типу висловлювання належить текст?

  • Що описується? (Про що розповідається? або Над чим роздумує автор?)

  • Поділити текст на мікротеми.

    1. Ще раз прочитати або прослухати текст.

    2. Скласти план до тексту.

    3. Працювати над переказом у чернетці.

    4. Переписати готовий переказ у чистовик.



Рекомендації до написання твору-розповіді


    1. Придумай назву розповіді.

    2. Чітко визнач тему і основну думку висловлювання.

    3. Назви місце і час події, про яку розповідаєш.

    4. Не забувай, що розповідь повинна мати вступ

основну частину і закінчення.

    1. Звертай увагу на дієслова, бо саме навколо дії

розгортається зміст розповіді.

    1. На які думки наштовхнула тебе подія?


Особливості будови роздуму


  1. У роздумі йдеться про причини дій, явищ, ознак.

  2. До роздуму можна поставити питання ЧОМУ?

  3. Роздум буває розгорнутий і стягнений.

  4. Розгорнутий роздум складається з трьох частин. У першій частині висловлюємо основну думку, яку потрібно довести, - тезу. У другій – наводимо докази на підтвердження тези . У третій – міститься висновок.

  5. Теза та доказ, як правило поєднані словами тому що; через те, що.

  6. Висновок можна приєднати словом отже.



Критерії оцінювання результатів самостійної роботи, знань і вмінь екстернів


Початковий рівень (від 1 до 3 балів)

Передбачає елементарне володіння навчальним матеріалом, відтворює менше половини навчального матеріалу, виконання елементарних завдань за допомогою вчителя (виконання вправ, написання диктантів). Ведення зошитів.


Середній рівень (від 4 до 6 балів)

Передбачає виявлення знань і розуміння основних положень начального матеріалу. Аналізування, порівняння, узагальнення, висновки (за допомогою вчителя). Вміння застосовувати знання на практиці (за зразком). Ведення зошитів.


Достатній рівень (від 7 до 9 балів)

Передбачає вільне володіння вивченим матеріалом, застосування знань в дещо змінених ситуаціях, вміння систематизувати і аналізувати інформацію, вміння добірати аргументи. Ведення зошитів.


Високий рівень (від 10 до 12 балів)

Передбачає володіння набутими знаннями, виявлення творчих здібностей, вміння використовувати здобуту інформацію і виявляти власне ставлення до неї.
Реклама:





Скачать 168.52 Kb.
Поиск по сайту:
Добавить документ в свой блог или на сайт
Разместите кнопку на своём сайте:
Генерация документов


База данных защищена авторским правом ©GenDocs 2000-2011
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты
Учебный материал

Рейтинг@Mail.ru