Загрузка...
Категории:

Загрузка...

Лазеба Євгенія Сергіївна Полтавська державна аграрна академія продовольча безпека україни: тенденції та напрями забезпечення

Загрузка...
Поиск по сайту:


Скачать 281.03 Kb.
Дата19.11.2012
Размер281.03 Kb.
ТипДокументы
Содержание
Динаміка виробництва основних продуктів харчування в Україні , 1990 – 2007 рр.
Таблиця 2 Динаміка продовольчої безпеки України, 1997 – 2007 рр. 
Таблиця 3 Споживання основних продуктів харчування населенням України, 1990 – 2007 рр. 
Таблиця 4 Зовнішня торгівля України за 1997 – 2007 рр., млн. дол. США 
Таблиця 5 Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на період до 2015 року, млн. тонн
Список використаних джерел
Подобный материал:



Лазеба Євгенія Сергіївна

Полтавська державна аграрна академія


ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

16. Економіка та менеджмент

16.1. Економіка і підприємництво

Ключові слова: продовольча безпека, продукти харчування, агропромисловий комплекс (АПК), сільське господарство.


В Україні на рубежі ХХ та ХХІ століть одним з найбільш болючих питань, що потребують першочергового розв’язання, є вирішення продовольчої проблеми. Держава, яка ще 10 – 15 років тому традиційно вважалася власником родючих земель, основним виробником продовольчої продукції серед країн колишнього СРСР та потенційним конкурентом західноєвропейським виробникам на світовому ринку агропромислової продукції, сьогодні не в змозі забезпечити своїх громадян харчуванням на рівні мінімальних фізіологічних норм.

Адекватний механізм забезпечення продовольчої безпеки є важливим чинником формування системи економічної безпеки держави. Завдяки вирішенню продовольчої проблеми досягається, насамперед, сталий соціально-економічний розвиток населення та його демографічне відтворення. Тому проблема продовольчої безпеки та розробка шляхів її вирішення є надзвичайно актуальною.

Недостатньо приділено уваги визначенню рівня продовольчої безпеки нашої країни, що потребує подальшого опрацювання реальної оцінки параметрів продовольчого забезпечення населення та пошуків шляхів забезпечення всіх верств продовольством в необхідній кількості, асортименті та якості.

З огляду на зазначене, мета даної конкурсної роботи полягає у визначенні рівня продовольчої безпеки України, основних напрямів державної продовольчої політики та напрями її забезпечення на рівні держави.

Концепція продовольчої безпеки на національному рівні, на нашу думку, повинна передбачати те, що країна має виробляти достатньо продуктів для власних потреб, але якщо порівняльні переваги не сприяють цьому, вона повинна бути в змозі імпортувати необхідну кількість продовольства.

Сільськогосподарське виробництво в Україні ведеться на 70 % всієї території країни, тоді як в Росії на 12 %, США – 53 % [7, с. 235]. При цьому для України притаманна територіальна диференціація виробництва продовольства, що потребує наявності гнучкої та налагодженої мережі міжрегіональної торгівлі. Нині в АПК зосереджено більше половини виробничих фондів, виробляється близько 50 % ВВП, дві третини товарів народного споживання, працює майже 40 % населення [1, с. 33].

Основним показником, який характеризує рівень продовольчої безпеки країни, є фізична доступність продовольства (табл. 1).


Таблиця 1
^
Динаміка виробництва основних продуктів харчування в Україні ,
1990 – 2007 рр. *


Показники

Роки

1990

1995

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Валовий збір основних сільськогосподарських культур

Зернові культури, тис. т

51009

33930

24581

24459

39706

38804

20234

41809

38016

34258

29295

Картопля, тис. т

16732

14729

12723

19838

17344

16619

18453

20755

19462

19467

19102

Овочі, тис. т

6666

5880

5324

5821

5907

5827

7704

6964

7295

8058

6835

Виробництво продукції тваринництва

М’ясо всіх видів (у забійній вазі), тис. т

4358

2294

1695

1663

1517

1639

1725

1600

1597

1723

1912

Молоко, млн. т

24,5

17,3

13,4

12,7

13,4

14,1

13,7

13,7

13,7

13,3

12,3

Яйця, млн. шт.

16287

9404

8740

8809

9668

11309

11477

11955

13046

14235

14063
* Розраховано за даними [5, 6].


Протягом 1990 – 2007 рр. значно зменшилися обсяги виробництва зернових культур на 43 %, м’яса у 2,3 рази, молока в 2 рази та яєць на 14 %, лише обсяги виробництва овочів зросли на 3 %. У той же час обсяги виробництва такого низькоцінного продукту харчування, як картопля, залишалися відносно стабільними протягом 1990 – 2002 рр. та дещо збільшилися починаючи з 2003 р.

Використовуючи методику Світової продовольчої організації (ФАО), згідно з якою для оцінки стану продовольчої безпеки використовується обсяг виробництва зерна на душу населення, нами визначено продовольчу безпеку України (табл. 2).

^ Таблиця 2

Динаміка продовольчої безпеки України, 1997 – 2007 рр. 


Показники

Роки

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Чисельність населення України, млн. осіб

50,5

50,1

49,7

49,3

48,4

48

47,8

47,4

47,1

46,7

46,5

Обсяги виробництва зерна, тис. т

35472

26471

24581

24459

39706

38804

20234

41809

38016

34258

29295

Обсяги виробництва зерна, спроможні забезпечити продовольчу ситуацію в Україні, тис. т

40400

40080

39760

39440

38720

38400

38240

42700

41000

48700

50020

Коефіцієнт продовольчої безпеки

0,88

0,66

0,62

0,62

1,03

1,01

0,53

0,98

0,93

0,70

0,59
* Розраховано за даними [5, 6].


У 1998 – 2000 рр. спостерігалась кризова ситуація щодо продовольчої безпеки України, в той же час протягом 2001 – 2002 рр. ситуація покращилась. Але підвищення рівня продовольчої безпеки відбулося за рахунок двох факторів: першого (позитивного) – збільшення обсягів виробництва зерна; другого (негативного) – зменшення чисельності населення України. У 2003 р. український ринок охопила нова продовольча криза, яка триває і до 2007 р. включно, обумовлена несприятливими погодними умовами та неналежним рівнем організації та управління сільськогосподарським виробництвом.

Сучасний стан споживання основних продуктів харчування може бути охарактеризований як такий, що має стійку тенденцію до збільшення і не загрожує здоров’ю громадян та продовольчій безпеці країни (табл. 3).

^ Таблиця 3

Споживання основних продуктів харчування населенням України,

1990 – 2007 рр. *

(на душу населення, кг)


Продукти харчування

Фактичне споживання

Рекомендовані
норми *

Норми кошика 

2007 р. у % до

1990 р.

1995 р.

1999 р.

2000 р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2004 р.

2005 р.

2006 р.

2007 р.

1990 р.

1995 р.

2002 р.

2006 р.

рекомендованої
норми

мінімального
споживчого кошика

М’ясо і м’ясні продукти

68

39

33

33

31

33

35

39

39

42

46

83,0

45,4

51,5

89,7

106,1

109,5

55,4

101,3

Молоко і молочні продукти

373

244

210

198

205

223

226

226

226

235

220

395,0

353,3

60,6

92,6

101,3

93,6

55,7

62,3

Риба і рибні продукти

18

3,6

7,2

8,3

11

11

12

12

14

14

15

20,0

14,1

68,6

3,3 рази

108,1

104,3

73,5

104,3

Яйця (шт.)

272

171

163

164

180

207

214

220

238

251

252

291,0

246,2

78,7

125,1

103,4

100,4

86,6

102,4

Цукор

50

32

33

42

40

37

38

38

38

40

40

38,0

26,8

76,8

120,0

103,2

100,0

105,3

149,3

Картопля

131

124

122

135

140

130

138

141

136

134

130

124,0

90,1

105,3

111,3

106,2

97,0

104,8

144,3

Овочі і баштанні

102

97

96

101

105

108

114

115

120

127

118

161,0

106,7

111,8

117,5

105,6

92,9

73,3

110,6

Плоди, ягоди

47

33

22

30

26

29

30

34

37

35

42

90,0

61,3

63,8

90,9

104,2

120,0

46,7

68,5

Хлібні продукти

141

128

122

124

130

130

125

126

124

120

114

101,0

94,8

88,7

97,7

96,2

95,0

112,9

120,3
* Розраховано за даними [5, с. 449; 6].

** Норми споживання розроблені НДІ гігієни харчування на період 2000 – 2010 рр. та для умов соціально-економічної кризи (норми мінімального споживчого кошика).


Протягом 1990 – 2007 рр. спостерігалися значні коливання середніх обсягів споживання основних продуктів харчування населенням. Простежується негативна тенденція погіршення харчового раціону у період подолання наслідків економічного спаду протягом 1999 – 2001 рр., коли нестачу білкових продуктів в раціоні харчування населення намагалося компенсувати за рахунок надмірного споживання вуглеводів, що містять в собі такі низькокалорійні продукти, як хліб та картопля. Так, у 2007 р. порівняно з 1990 р. населенням споживалося менше: м’яса і м’ясопродуктів – на 32,3 %, молока і молочних продуктів – 41,0 %, яєць – на 7,4 %, риби й рибних продуктів – на 16,7 %, плодів і ягід – на 10,6 %. Сучасний стан споживання основних продуктів харчування не загрожує продовольчій безпеці країни. Так, споживання яєць у 2007 р. порівняно з „критичним” 1999 р. збільшилось на 54,6 %; плодів і ягід – відповідно на 90,9 %. Споживання таких важливих продуктів харчування, як овочі й баштанні, у 2007 р. перевищило рівень 1990 р. на 15,7 %, „критичного” 1999 р. – на 22,9 %. Проте ці показники стосовно переважної більшості найменувань продуктів харчування не відповідають науково обґрунтованим нормам споживання та нормам мінімального споживчого кошика.

Н
Рис.1. Виробництво основних сільськогосподарських культур, 2000 – 2007 рр.
а продовольчу безпеку країни впливає виробництво сільськогосподарських культур (рис.1). Виробництво зернових культур у 2007 р. порівняно з 2000 р. збільшилося на 19,8 %, цукрових буряків
 – на 28,6 %, соняшнику – на 20,7 %, овочів – на 17,4 %, плодів та ягід – на 1,17 %. Зменшилося виробництво картоплі – на 3,7 %.

На продовольчу безпеку України впливає забезпеченість продукцією тваринництва (рис. 2).

Протягом 2000 –2004 рр. спостерігається тенденція до зменшення поголів’я тварин в Україні: великої рогатої худоби (ВРХ) на 26,8 %, свиней – на 15,5 %, овець та кіз – на 6,4 %. Та вже з 2005 р. відбулося збільшення кількості свиней на 8,7 %, але не було досягнуто рівня минулих років, оскільки закупівельні ціни на продукцію тваринництва не покривають виробничу собівартість. Таким чином, сільське господарство України знаходиться у глибокій кризі.

Важливе місце в забезпеченні продовольчої безпеки країни займає зовнішня торгівля (табл. 4).

П
Рис. 2. Поголів’я худоби, 2000 – 2007 рр.
ротягом 1997 – 1998 рр. сальдо зовнішньої торгівлі України мало від’ємне значення, однак, починаючи з 1999 р., ситуація дещо покращилась і сальдо зовнішньої торгівлі стало позитивним. Проте протягом 1999 – 2003 рр. експорт товарів на 9 % перевищував імпорт та не проявляв стійкої тенденції до зростання. Починаючи з 2004 р. імпорт товарів і послуг став перевищувати їх експорт, а коефіцієнт співвідношення в 2007 р. становив 0,81.


^ Таблиця 4

Зовнішня торгівля України за 1997 – 2007 рр., млн. дол. США *


Показники

Роки

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Експорт товарів та послуг

20355

17621

16332

19248

21086

23351

28953

30254

34223

38368

49296

Імпорт товарів та послуг

21891

18828

15237

18116

20473

21494

27665

32543

36136

45039

60618

Сальдо

-1536

-1207

1095

1132

613

1857

1288

-2289

-1913

-6671

-11322

Коефіцієнт співвідношення

0,93

0,94

1,07

1,06

1,03

1,09

1,05

0,93

0,95

0,85

0,81
*Розраховано за даними [5, 6].


Система національної продовольчої безпеки, на нашу думку, має базуватися на таких принципах: самозабезпеченість, незалежність, доступність, якість. Ці якісні характеристики слід враховувати при формуванні державної політики відносно продовольчої безпеки і забезпечувати такі її напрями: ефективний розвиток АПК, зовнішньоекономічна діяльність у сфері АПК, формування доходів населення, забезпечення збалансованого і якісного харчування (рис. 3).




















Рис. 3. Напрями формування державної політики забезпечення продовольчої безпеки України


Важливим елементом забезпечення продовольчої безпеки на макро- та мікроекономічному рівнях є прийнятий 31 травня 2007 р. закон України “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) ” На сільськогосподарську продукцію повинен бути сертифікат щодо вмісту ГМО, а для готової продукції, відповідно до постанови Міністрів від 1 січня 2007 р., обов’язкове маркування тих продуктів харчування, що містять ці організми, але даний закон ігнорується як виробниками сільськогосподарської продукції, так і переробними підприємствами [9].

Вважаємо, що основними напрямами забезпечення продовольчої безпеки України з урахуванням умов ринкової економіки на повинно стати:

На макроекономічному рівні (рис. 4):

  1. Підвищення життєвого рівня та стимулювання платоспроможного попиту населення на продовольство шляхом комплексного реформування системи оподаткування (прийняття ВРУ Податкового кодексу України), соціальних гарантій та підтримки малозабезпечених.

  2. Розвиток системи державного регулювання якості та безпечності харчових продуктів на основі комплексного підходу до контролю та оцінки якості продуктів харчування (до вимог стандартів ICO серії 2001).

  3. Стимулювання розвитку науково-технічного прогресу шляхом підвищення ефективності використання наявного науково-технічного потенціалу АПК [2, с. 100].

  4. Вдосконалення земельних відносин та формування цивілізованого ринку землі шляхом створення відповідної нормативно-законодавчої бази.


Макроекономічний рівень


Державне регулювання економічних процесів


Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Стимулювання розвитку науково технічного процесу

Формування сприятливому інвестиційному клімату

Вдосконалення земельних відносин

Підвищення життєвого рівня населення


Формування високоефективної економіки АПК


Розвиток агропромислового виробництва


Надання економічної свободи підприємствам

Ефективна зовнішньоекономічна політика



Удосконалення закону України “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів” 



Рис. 4. Макроекономічні аспекти забезпечення

продовольчої безпеки України


  1. Формування сприятливого інвестиційного клімату в агропромисловому комплексі шляхом запровадження податкових пільг учасникам інвестиційного процесу та збільшення обсягів централізованих капітальних вкладень як інструменту державної структурної політики у сфері АПК.

  2. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності раціоналізації експорту завдяки розширенню вивозу продукції глибокої переробки сільськогосподарської сировини.

  3. Формування високоефективної, соціально орієнтованої багатоукладної економіки АПК як основи забезпечення продовольчої безпеки держави.

  4. Реалізація стратегії і тактики розвитку агропромислового виробництва на основі розробленої моделі аграрних реформ з визначенням короткострокових, середньострокових і довгострокових завдань та цільових державних програм виробничого і соціального призначення.

  5. Збалансоване поєднання державного регулювання економіки агропромислового виробництва з економічною свободою підприємств і організацій в умовах ринку.

  1. Створення законодавчо-правової бази оздоровлення соціально-економічної ситуації на селі (Державна цільова програма розвитку українського села до 2015 року не фінансується).

  2. Реформування агропромислового виробництва, збільшення обсягів виробництва агропромислової продукції шляхом створення ринкового економічного середовища.

  3. Розвиток рослинництва за Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 р.

  4. Фінансова підтримка селянських (фермерських) господарств з боку держави.

^ Таблиця 5

Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на період до 2015 року, млн. тонн

Найменування основних видів продукції, товарів

Фактичний

Прогнозований

1990 р.

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2010 р.

2015 р.

Основні види сільськогосподарської продукції

Зерно

51

38

34,3

27,3

40

42

50

Цукрові буряки (фабричні)

44,3

15,5

22,3

16,7

21,9

23,5

25

Насіння олійних

2,8

5,7

7

7,05

7,4

8,5

14

у тому числі:

 

 

 

 

 

 

 

соняшник

2,6

4,71

5,32

4,5

4

4,5

4,5

соя

0,1

0,61

0,89

0,95

1,3

1,5

3

ріпак

0,13

0,28

0,6

1,1

1,9

2,2

6

Картопля

16,7

19,5

19,5

18,2

19

18

18

Овочі

6,7

7,3

8,1

7,1

7,4

8

8

Баштанні культури

0,8

0,31

0,47

0,7

0,7

0,6

0,8

Плоди та ягоди

2,9

1,69

1,11

1,5

1,6

1,7

3,2

Виноград

0,8

0,44

0,3

0,5

0,5

0,5

0,8

М’ясо

6,5

2,4

2,6

2,75

2,95

3,2

5,1

Молоко

24,5

13,7

13,3

12,3

12

12,6

20

Яйця, млрд. шт.

16,3

13

14,3

13,4

13

13,8

17

  1. Активна державна підтримки розвитку агропромислового комплексу. Створення сприятливих умов для стабілізації і розвитку тваринництва на 2008 – 2015 рр. і необхідно виробити 2,5 млн. т. м’яса (в забійній вазі), що на 45 % більше порівняно з 2003 р.

  2. Збільшення споживання продукції тваринництва з розрахунку на душу населення (рис. 4): м’яса і м’ясопродуктів – до 50 кг (проти 34,5 кг у 2003 р.), молока і молокопродуктів – 315 кг (226 кг), яєць – 252 штук (проти 214 шт. у 2003 р.). Для реалізації заходів необхідно близько 15 млрд. грн., або 2,5 млрд. грн. щорічно [9].

1
Рис. 4. Збільшення споживання продукції тваринництва з розрахунку на душу населення, 2003 – 2010 рр.
6.    Удосконалення ринкових механізмів цінового регулювання, в тому числі паритетних цінових відносин на всі види продукції.

  1. Освоєння новітніх ресурсозберігаючих технологій виробництва та ефективна зовнішньоекономічна політика.

  2. Виконання закону України щодо ГМО усіма суб’єктами ринку продовольства як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях.

Основні напрями забезпечення продовольчої безпеки на мікроекономічному рівні (рис. 5):


Мікроекономічний рівень

Забезпечення фінансової стабільності підприємства

Забезпечення безпечності продукції

Використання гнучкої системи цін


Підвищення конкурентоспроможності підприємства


Маркування продуктів, що містять ГМО

Використання сучасних форм управління



Рис. 5. Мікроекономічні аспекти забезпечення

продовольчої безпеки України


Таким чином, фізична доступність продовольства залишається недостатньою, що підтверджується продовольчою кризою у 2007 р., коли коефіцієнт продовольчої безпеки становить лише 0,59 процентних пунктів. Мають місце значні коливання середніх обсягів споживання продуктів харчування населенням. Галузь сільського господарства залишається низькорентабельним видом діяльності. Метою продовольчої політики держави має стати досягнення споживання основних продуктів харчування населенням України на рівні науково обґрунтованих норм з подальшим покращанням його структури та підвищення якості продукції вітчизняного виробництва.
^

Список використаних джерел


  1. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення / В. Т. Шлемко, І. Ф. Бінько: Монографія. – К.: НІСД, 1997. – 144 с.

  2. Ільяшенко В. А. Продовольча безпека як складова державної агропродовольчої політики України // Економіка та держава. – 2008. – №6. – С. 99 – 101.

  3. Король В. М. Як вирішити продовольчу проблему?// Фінансовий контроль – 2007. – №2 – С. 36 – 38 

  4. Кощій О. Продовольча безпека України // Економіст. – 2004. – № 11. – С. 40 – 44.

  5. Статистичний щорічник України за 2003 рік / За ред. Осауленка О. Г. – К.: Консультант, 2004. – 632 с.

  6. Україна у цифрах у 2007 році Статистичний збірник/ За редакцією Осауленка О. Г. – К.: Консультант, 2008 – 260 с.

  7. Філіпенко А. С, Будкін B. C., Веклич О. О. Світова економіка. – К.: Либідь, 2000. – 581 с.

  8. Шевченко О. О. Регулювання безпеки продовольчої продукції як необхідна умова розвитку продовольчого ринку //Економіка та держава. – 2008. – №9 – С. 76 – 78.

  9. Продовольча безпека україни під загрозою [Електронний ресурс] / В.Концевич // Львівська газета – 2008. – № 118. – С.25. – Режим доступу до журн.; http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/08/15/33470/.



Скачать, 182.15kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт
Загрузка...


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru