Категории:

Основою забезпечення усіх видів життєдіяльності суспільства була І залишається енергетика

Поиск по сайту:


Скачать 184.18 Kb.
Дата10.07.2012
Размер184.18 Kb.
ТипДокументы
Подобный материал:

Михайлюк О.Л.,

c.н.c. Одеського філіалу НІСД


Впровадження енергозберігаючих технологій

(на прикладі Півдня України)

Основою забезпечення усіх видів життєдіяльності суспільства була і залишається енергетика. На даний момент в галузі склалася критична ситуація з постачанням сировини та сплатою за її споживання, а енергозбереження - єдиний шлях до поліпшення цієї ситуації.

Технічний стан об’єктів енергетики характеризується критичним рівнем зношеності основних фондів (від 60 до 70%), збільшенням питомих витрат палива на виробництво електроенергії, зростанням втрат в мережах під час транспортування енергопродуктів (в електроенергетиці витрати електроенергії під час транспортування в мережах у 1991 році складали 9%, на даний час - 14%) [1].

Підвищити рівень енергозбереження можливо за умов зменшення енергоємності виробництва, збільшення виробництва електроенергії за рахунок АЕС, реконструкції українських НПЗ з метою поглиблення ступеню переробки нафти.

Важливим залишається питання вдосконалення правової бази. Так, питання енергозбереження регулюють 5 Законів України, розроблено понад 50 нормативно-правових актів, понад 100 методичних документів, діють 40 національних (ДСТУ) та понад 60 міждержавних (ГОСТ) стандартів [6].

За рахунок енергозбереження Україна до 2020 року може заощадити близько 470 млн. тонн умовного палива, що відповідає зменшенню витрат на імпорт енергоресурсів приблизно на 38 млрд. дол. [2, 3].

Одним із шляхів поліпшення ситуації може стати проведення енергоаудиту. На його підставі тільки завдяки організаційно-технічним заходам можливо заощадити до 10% коштів, які витрачаються на енергоносії для бюджетної сфери.

Проблеми і перспективи енергозбереження в електроенергетиці. Основними виробниками електричної енергії в Україні є 14 потужних ТЕС, 8 ГЕС і 4 АЕС. Загальна електрогенеруюча потужність становить понад 53 мільйона кіловат, з яких потужність ТЕС та ТЕЦ складає близько 58%, АЕС - 26%, ГЕС та ГАЕС - майже 10%, а інших джерел - 6% (в тому числі альтернативних 0,5%). До 2030 року обсяг генеруючих потужностей має зрости до 73 мільйонів кіловатт.

В регіонах розробляються заходи щодо зменшення обсягів споживання електричної енергії. В Херсоні у 2004 році була створена асоціація "Південь-Світло", яка мала за мету об'єднати спеціалістів в сфері світло-електротехніки в регіональну професійну асоціацію. Асоціація є потужною ланкою між виробниками та користувачами світло-електротехнічної продукції, джерелом ознайомлення з новими українськими та світовими розробками, вимогами сучасної стандартизації та нормативною базою в сфері використання світло-електротехніки.

Енергозбереження в нафтогазовому комплексі. У загальному балансі споживання первинної енергії в Україні нафта і газ складають понад 60%. Протягом останніх років за рахунок власного видобутку потреби країни задовольняються в природному газі на 24-27%, в нафті - на 17-20%.

До 2010 року заплановано знизити споживання природного газу на 10% - до 71 млрд. м3. Відповідно передбачається збільшення до 2010 року виробництва електроенергії на 15% - до 210 мільярдів кіловат-годин.

Рівень газифікації житлового фонду в містах складає близько 77%, а в сільській місцевості – близько 32%. Враховуючи прогнозоване зростання цін на природний газ, загальні темпи газифікації населених пунктів України будуть коригуватися з урахуванням можливості використання в якості альтернативного джерела енергозабезпечення - електроенергії.

У нафтопереробці є значні можливості для енергозбереження. Загальна потужність шести вітчизняних нафтопереробних підприємств з первинної перегонки нафти на даний час становить більше 51 млн. т на рік. Модернізація нафтопереробних підприємств з метою поглиблення переробки сирої нафти і екологізації виробництва на даний час проходить на Одеському і Херсонському НПЗ.

Після її закінчення глибина переробки нафти на Одеському заводі складе 80,3%; виробництво світлих нафтопродуктів збільшиться на 2%, в т.ч. високооктанових бензинів - у 2 рази до 740 тис. тонн, дизпалива євростандарту - до 960 тис. тонн; почнеться виробництво авіагасу марки Jet А-1.

В результаті реалізації заходів «Програми промислової безпеки, поліпшення умов і охорони праці» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на НПЗ знизилися практично в три рази. Повністю припинено використання тетраетилсвинцю як компонента високооктанових бензинів.

Інвестиційна програма розвитку і технічного переозброєння, розроблена на підприємстві до 2013 року, передбачає:

  • приведення якості всіх моторних палив, що випускаються

підприємством, до вимог світових (європейських) стандартів;

  • відповідність європейським нормам за екологічними показниками палив, що випускаються;

- збільшення глибини переробки нафтової сировини;

- скорочення викидів забруднюючих речовин і відходів шляхом впровадження новітніх прогресивних технологій, устаткування, матеріалів і підвищення рівня автоматизації управління технологічними процесами.

На Херсонському НПЗ, після завершення першого етапу реконструкції у 2009 році, глибина переробки нафти збільшиться з 47% до 92%, а вихід світлих нафтопродуктів складе 54,66%.

Резервом енергозбереження для України є зниження енергоємності економіки. Енергоємність ВВП України складає 0,89 кг умовного палива на 1 долар США з урахуванням паритету реальної купівельної спроможності (ПКС), що у 2,6 рази перевищує середній рівень енергоємності розвинутих країн світу. За рахунок реалізації потенціалу енергозбереження енергоємність ВВП у 2030 році складе 0,36 кг у.п.

На темпи зниження енергоємності ВВП впливають такі чинники як: невідповідність тарифів і цін на енергоресурси витратам на їх виробництво; економічні ризики, пов’язані із функціонуванням природних монополій; споживання енергоресурсів за відсутності приладів обліку; високий рівень втрат енергоресурсів під час їх передачі та споживання; існуюча проблема погашення взаємної заборгованості на оптовому ринку енергоресурсів; низький рівень впровадження енергоефективних технологій та обладнання; високий рівень фізичної зношеності технологічного обладнання в усіх галузях національної економіки.

Економічно доцільний потенціал енергозбереження країни визначається на рівні 45% від обсягів сучасного споживання паливно-енергетичних ресурсів.

Тільки завдяки впровадженню маловитратних короткотермінових організаційно-технічних заходів у найближчі 2 роки економія енергетичних ресурсів може скласти 12-14 млн. т. умовного палива щорічно. Реалізація можливостей енергозбереження стримується тим, що до цього часу в країні не розроблено дієвого економічного механізму стимулювання інвестування, розробки та впровадження енергоефективних заходів.

Енергозбереження у теплопостачанні. Система теплопостачання вимагає докорінної технологічної перебудови з переважним використанням комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, підвищення економічної ефективності та дотримання екологічних вимог, встановлення чіткої економічно та технічно обґрунтованої системи взаємовідносин у ланцюгу: споживач – виконавець послуг – енергопостачальна компанія.

Одним із головних завдань реформування житлово-комунального господарства (ЖКГ) України, є підвищення ефективності енергозбереження до рівня інноваційно привабливого і здатного забезпечити не менше 20-30 % реальної економії паливно-енергетичних ресурсів.

Зараз у ЖКГ переважає програмно-адміністративний механізм енергозбереження, який передбачає виконання програм з енергозбереження на державному та регіональному рівнях. Однак, реалізація програм проходить повільно. Головною причиною є недостатня мотивація енергозбереження у споживача і виробника енергоресурсів, впровадження приладного обліку енергоресурсів без систем регулювання на рівні кінцевого споживача, широке використання децентралізованого теплопостачання без належного енергоекономічного обґрунтування.

На даний час споживачі енергоресурсів - платять не за спожиту кількість енергії, а за нормовану, і не зацікавлені у зниженні енергоспоживання. Норми споживання гарячої води завищені приблизно в 1,5 раза проти фактичного споживання. В основу методики обчислення тарифів на теплову енергію для населення покладений 1 м2 загальної площі приміщення. При цьому власники квартир заввишки 5 і 2,5 м платять однаково, хоча енерговитратність першої квартири приблизно в 1,5 рази вища. Таким чином, власник менш комфортабельного житла дотує власника більш комфортабельного. При обчисленні тарифів на теплову енергію необхідно перейти від критерію оплати грн/м2 до грн/м3, що значно повніше врахує усі фактори, які впливають на енерговитратність приміщень.

За діючим положенням виробники енергоресурсів, окрім прямих, визначених за показниками приладів витрат теплової енергії, вартість якої сплачують споживачі, включають також витрати на компенсацію втрат трубопроводами та інженерними спорудами теплових мереж, експлуатаційні витрати, у т.ч. на технічне обслуговування.

У багатьох європейських країнах практично усі будинки обладнані системами поквартирного обліку і регулювання теплоспоживання, і оплата за теплову енергію здійснюється тільки за показниками приладів обліку окремо за опалення (кондиціонування повітря) і гаряче водопостачання.
     Потрібно активізувати впровадження підвищення рівня енергетичної ефективності будинків різного призначення за рахунок проведення енергоаудиту, паспортизації будинків, збільшення термічного опору огороджувальних конструкцій, застосування ефективного інженерного устаткування. У скандинавських країнах, де клімат суворіший за наш, енерговитратність житлових будинків складає 120-150 кВт-ч/м2 на рік, а енергоефективних - 60-80 кВтч/м2 (житлові будинки забудови останніх років в Україні споживають 300-400 кВт-ч/м2 на рік). Щоб досягти таких показників, будинок, окрім енергозберігаючих огороджень, повинен бути обладнаний останніми досягненнями енергозберігаючої техніки: сонячними колекторами, тепловими насосами, системами акумулювання тепла, економними автоматизованими системами опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, кондиціонування повітря.

Так підприємство "Панорама-Інвест" розробило проект енергозбереження за рахунок ефективної теплоізоляції існуючих багатоповерхових будинків Миколаївської області. Використання сучасних високоякісних матеріалів і технологій компаній ROCKWOOL і Henkel дозволяють заощадити не менше як 40% витрат на опалення, зменшити обсяги використання газу. Для реалізації пілотного проекту в Миколаєві мерія виділила 400 тисяч гривень. Компанія "Henkel Баутехнік" створила регіональний навчальний центр Ceresit-Pro для впровадження сучасних європейських технологій фасадного теплоізолювання. Підписаний протокол намірів про будівництво заводу сучасних будівельних сумішей і матеріалів [4].

Більшість тепла у містах одержується в децентралізованих котельнях різного виду і розміру, які переробляють паливо в теплову енергію. Якщо їх перебудувати і використати високорівневий потенціал палива та високі температури, створивши когенераційні схеми виробництва енергії, то можна одержати значні обсяги електричної енергії. Заміна та модернізація котлів малої потужності, які на даний час експлуатуються у комунальній теплоенергетиці і мають низький ККД (близько 70%) на сучасні котли з ККД 95% дозволить скоротити річне споживання природного газу у обсязі понад 200 млн. м3.

До 2010 р. в Одеській області планується модернізувати міські енергетичні потужності, а також встановити жорсткий контроль над споживанням тепла і електроенергії. На це будуть витрачатися не тільки кошти місцевих бюджетів, але і гроші інвесторів. Затверджена програма енергозбереження до 2010 р. загальною вартістю 482,2 млн. грн..

Програма передбачає заміну теплотрас, установку приладів обліку теплової і електричної енергії, води, а також будівництво котельних. Окрім основних напрямів, програма енергозбереження включає реконструкцію водопостачального і каналізаційного устаткування на загальну суму 50 млн. грн., з яких близько 10% буде виділено місцевим бюджетом, а інші - ТОВ «Філіал «Інфоксводоканал». В цілому реалізація енергозберігаючої програми дозволить заощаджувати більше 150 млн. грн. на рік.

В Одесі набуває практичного втілення енергозберігаюче захисне фарбування огороджуючих конструкцій житлових будівель з використанням захисної фарби "Термо-Шилд". Використання покриття Термо-Шилд має очікувану економію на опалення та кондиціювання приміщень до 30%. Покриття забезпечує також якісний гідрозахист огороджуючих конструкцій будівель навіть при високому рівні солей (морський клімат).

Оскільки масштабне впровадження використання поновлюваних і нетрадиційних джерел енергії тільки розпочинається, основними завданнями на найближчий час є: створення міських структур розвитку і впровадження відповідних технологій та обладнання; визначення ресурсів і запасів, розробка та відпрацювання ефективних схем, технологій і обладнання; створення спеціалізованих підприємств для виробництва обладнання, його сертифікації, монтажу та сервісу, забезпечення дослідницьких і проектних робіт, підготовка спеціалістів.

Розвиток нетрадиційних та поновлювальних джерел енергії. Одним із шляхів зменшення споживання первинних енергоресурсів є розвиток нетрадиційних та поновлювальних джерел енергії. На даний час їх частка в енергетичному балансі країни не перевищує 0,5%. Виробництво електроенергії на нетрадиційних та відновлювальних джерелах прогнозується збільшити до 2 мільярдів кіловат-годин у 2030 році тобто у 20 разів.

Одним із перспективних напрямків є біоенергетика. На сьогодні використання біомаси як палива в Україні дорівнює 988 тис. т у.п./рік, що становить 0,5% споживання первинних енергоресурсів. При цьому значна кількість біомаси, придатної для виробництва енергії, знищується або вивозиться на звалища.

В Україні вже давно назріла проблема створення енергетичних плантацій, напри­клад ку­ку­­ру­д­зи, яка є одним з найбільш ефективних накопичувачів сонячної енергії у вигляді біо­ма­си та дозволяє от­ри­мати в енергетичному еквіваленті приблизно 15 т у.п./рік з 1 га. Можуть також викори­сто­ву­ватись посіви рапсу та інші. З 1 тонни рапсу можна отримати близько 300 кг (30%) рапсового масла, а з нього - 270 кг біодизельного пального. У 2005 році рапсом було засіяно 234 тис. га. Південь України – саме той район, де кукурудза і рапс дають найкращі врожаї.

Затверджена концепція Державної програми виробництва дизельного біопалива на період до 2010 року. Заплановано до 2010 року побудувати не менше 20 заводів з виробництва біодизеля продуктивністю від 5 до 100 тис. т. на рік і загальною потужністю не меншого 623 тис. т. Загальний об'єм витрат на реалізацію програми складає близько 170 мільйонів євро, джерелами яких визначені інноваційні кошти, кошти підприємств АПК, а також державна фінансова підтримка, здійснювана на компенсаційній основі. Реалізація програми дозволить Україні скоротити імпорт палива на 1,88 млн. т. на рік.

У Вінницькій області планується запустити 3 заводи з випуску біопалива. ТОВ "Біоенергетична компанія" (Київ) почало продаж біопалива БІО-100 на шести автозаправних станціях в Одеській, Дніпропетровській і Чернівецькій областях.

Разом з продажем палива на АЗС, що діють, компанія також планує будувати власні станції, на яких одночасно з "БІО-100" продаватиметься і біопаливо для дизельних двигунів (біодизель). Нове паливо має ряд переваг: високу антидетонаційну стійкість, відсутність домішок, які підвищують клас небезпеки, низький вміст ароматичних вуглеводнів, а також низьку температуру згорання, що зменшує теплове навантаження і зношення двигуна.

На деяких заправках в Київській, Одеській і Дніпропетровській областях з'явився біобензин. Паливо наполовину складається з рослинної сировини, відповідає марці А-98, а за октановим числом - навіть перевищує показники цього бензину. Поки, ні відповідного закону, ні госстандартыв на продаж такого бензину в Україні немає.

Біля Херсону завершено будівництво заводу з виробництва біодизельного пального. Потужність підприємства - 10 тис. т. на рік, пальне планується виготовляти з рапсового масла і інших рослинних масел. Для більш успішної реалізапції проекту, потрібно прийняти закони, які передбачать надання податкових пільг виробникам біопалива, а також виробникам устаткування для біопаливних заводів. Необхідно звільнити на 5-10 років від сплати податку на додану вартість виробників біопалива, надати відповідні пільги при імпорті устаткування для біопаливних заводів.

Підприємство ВАТ "Чумак" (м. Каховка) завершило впровадження реконструйованих під спалювання лушпиння соняшникового насіння (відходи від виробництва соняшникової олії) котлів. Проектна потужність - 100000 Гкал/рік. За рівнем споживання газу у 2003 році це складає біля 5,0 млн. м3, що в грошовому еквіваленті дорівнює 1630 тис.грн/рік.

Вітроенергетика. Собівартість виробництва електроенергії на ВЕС з 1985 по 2000 рік зменшилася у 5 разів. Питомі капіталовкладення в їх будівництво за цей період скоротилися майже у 2 рази - з 1,5 тис. дол. за 1 кВт встановленої потужності до 700 - 800 дол./кВт. Ціна електроенергії, виробленої на ВЕС, в Європі, в середньому, складає 0,06 - 0,07 євро кВт/год. Пито­мі вкладення на 1 кВт встановленої потужності введених в промислову експлуатацію ВЕС в Україні знаходяться на рівні 600-800 дол.

Райо­ни, де отримання електроенергії від вітроустановок є доцільним, складають майже 20% всієї площі України. Вітряки експериментально встановлені на території фермерських господарств у Балтському, Комінтернівському і Біляївському районах Одеської області. Для широкого впровадження нетрадиційних методів виробництва енергії потрібна державна програма. У Німеччині прийнято закон, за яким до 40% енергоресурсів мають вироблятися за рахунок нетрадиційних джерел, у Данії – до 60%. Близькі до цих показників Швеція й Норвегія. В Україні ступінь вирішення цієї проблеми вичерпується 0,3 – 0,5%. Цього не вистачить навіть на забезпечення енергією Одеської області.

Пріоритетним є розвиток вітроенергетики у Присівашші. Введена до дії перша черга Присівашської вітрової електростанції у Чаплинському районі. Повна реалізація проекту (дешева електроенергія за ціною 0,09 долара за 1 кіловат) дасть змогу Херсонській області привернути інвесторів.

Сонячна енергетика. До 2030 року планується встановити сонячні теплові установки потужністю 15,94 ГВт, що дасть змогу замістити майже 1 млн. т у.п. традиційних енергоносіїв.

Найбільш освоєним є використання сонячної енергії для теплопоста­чання. Вартість сонячних колекторів, які відповідають світовому технічному рівню, складає від 50 до 400 дол. за 1 м2 поверхні, ця цифра весь час зменшується відповідно до росту обсягів виробництва. Агентство США з міжнародного розвитку має намір вкласти 1 млн. дол. в посилення енергоефективності України. Ця програма принесе два результати. По-перше, допоможе підприємствам, які братимуть участь в програмі, заощадити значний об'єм газу. По-друге, буде створена модель, яку зможуть перейняти інші українські промислові виробники. Виконавцями програми визначені американська компанія "Інтернешнл Рісорс Груп" (ІРГ) і українська субпідрядна організація "Альянс за збереження енергії".

В Одеській області на виробництво продукції і комунальні потреби використовується тільки до 3% альтернативних видів енергії (вітрова, когенераційна, сонячна та інші). Геліоустановки мають низку переваг: вони прості у використанні, порівняно дешеві, термін їх використання майже 30 років; можливе застосування жорсткої і навіть технічною води.

Останніми роками у Миколаївській області отримали дозвіл на установку геліоустановок понад 50 підприємств, проте тільки одне з них на сьогоднішній день втілило ідею на практиці. Розроблений комплекс заходів для стимулювання підприємців до активнішого використання сонячної енергії. Розглядається можливість її застосування на підприємствах бюджетної сфери. У Затоці Одеської області використовуються сонячні батареї, два дитячі садки з такими джерелами енергії є в Одесі, кілька батарей стоять у Болграді.

В Херсонській області створено приватне підприємство «Сонячний вітер» («Сан Вінд»). Найбільший економічний ефект від застосування сонячних водонагрівачів можна отримати на об'єктах із сезонним характером роботи, до яких відносяться пансіонати і табори відпочинку. Терміни окупності безпосередньо пов'язані із площею геліополей, оскільки із збільшенням площі геліополя інфраструктура (насоси, баки-акумулятори, комунікації і т.д.) свою вартість змінює несуттєво. Середній термін окупності складає 2–3 сезони.

Середньорічна кількість сумарної сонячної радіації, що поступає на 1 м2 поверхні, на території м. Одеси перевищує 1100 год/кв.м. Потенціал сонячної енергії є достатньо високим для широкого впровадження як геліоенергетичного, так і фотоенергетичного обладнання. Термін ефективної експлуатації геліоенергетичного обладнання в Одесі - 7 місяців, а фотоенергетичне обладнання може достатньо ефективно експлуатуватися протягом всього року.

Зниження у 2007-2010 роках потреби економіки Одеси в енергоресурсах дозволить скоротити викиди в атмосферу шкідливих речовин більш ніж на 4%, що дозволить відвернути викид близько 500 тис. тонн парникових газів. (Сумарний екологічний збиток, якому можна запобігти, оцінюється у 2010 році на рівні 7-10% від загального збитку, що пов'язаний із функціонуванням паливно-енергетичного комплексу м. Одеси) [5].

Висновки та пропозиції:

1. На даний час існують два основних завдання, які потребують

вирішення у сфері енергозбереження: створення економічних механізмів енергозбереження у вигляді фінансової підтримки державою енергозберігаючих проектів і пошук джерел фінансування місцевих програм та проектів.

2. Фінансування державою сфери енергозбереження можливе за рахунок цільового виділення коштів з державного бюджету та шляхом формування спеціальних фондів енергозбереження з використанням визначених законодавством механізмів наповнення цих коштів. Джерелами наповнення таких фондів можуть бути як економічні санкції за нераціональне використання енергоресурсів, так і кошти, отримані в результаті впровадження енергозберігаючих заходів. Для цього потрібно звільнити від оподаткування частину прибутку платників податків, яка отримана в результаті ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. Звільнена від оподаткування частина коштів підприємств може використовуватися на наповнення спеціальних фондів енергозбереження підприємств.

Важливим джерелом фінансового забезпечення Програм енергозбереження в регіонах має стати заощадження енергоносіїв. Ці заходи включають вирішення організаційних питань, впровадження механізму заохочення та стимулювання заощадження, облік витрат ресурсів з урахуванням диференційованих тарифів, запобігання витокам енергоресурсів. Економічне заохочування споживача за ефективне використання ПЕР повинне передбачати надання податкових пільг та дотацій (субсидій, компенсацій) організаціям, що розробляють нормативно-методичну та інформаційну базу забезпечення енергозбереження, НДДКР, програми енергозбереження на різних рівнях управління; підприємствам-виробникам енергоефективного обладнання (у тому числі дослідних зразків обладнання, що використовує місцеве паливо, відходи, нетрадиційні та поновлювані джерела енергії); споживачів ПЕР, які розробили й впроваджують енергоефективні заходи та реалізують енергоефективні проекти; підприємствам (організаціям), що зайняті оснащенням виробництва приладами обліку та контролю витрат ПЕР.

3. Для впровадження програми енергозбереження на місцях необхідне здійснення таких заходів: удосконалення законодавчо-правової бази енергозбереження на рівні конкретних населених пунктів; забезпечення матеріальної зацікавленості споживачів та енергопостачальників у результатах енергозбереження; проведення тотального енергоаудиту суб’єктів господарювання всіх видів власності; впровадження новітніх енергозберігаючих технологій в усіх галузях народного господарства, налагодження системи навчання з енергоменеджменту; залучення до обігу енергоносіїв вторинних, побічних та поновлювальних енергоресурсів.

4. Назріла необхідність розробки регіональних пілотних проектів в енергозбереженні при будівництві чи реконструкції будинків. Ці проекти повинні бути економічно і екологічно ефективними та інноваційно привабливими, що дасть змогу поширити досвід подібного будівництва.

5. В електроенергетиці необхідно більше уваги приділяти використанню альтернативних джерел енергії. Розвиток цієї сфери передбачає переорієнтацію значної кількості науково-дослідних і проектно-конструкторських установ, промислових підприємств на розробку та виготовлення енергетичного обладнання для альтернативної енергетики. Протягом останніх років в Одеській області ведуться переговори з німецькими фірмами щодо спорудження в різних районах області вітроенергоустановок і вітроенергоферм. Оскільки ефективність вітроенергооб'єктів значною мірою залежить від недопущення помилок під час вибору будівельних майданчиків, треба подовжити розробку „Вітроатласу України” з врахуванням особливостей клімату областей.

Література:

1. Здановський В.Г. Деякі аспекти екобезпеки теплоенергетики України та шляхи її покращання// Розвідка і розробка нафтових і газових родовищ. - Івано-Франківськ, 2000.- № 37(том 9)- с.21-30.

2. Енергетична стратегія України до 2030 року // www.aes-ukraine.com/documents/5390.html - 48k.

3. Ковалко М.П., Денисюк С. П. Енергозбереження - пріоритетний напрямок державної політики України. - К.: Українські енциклопедичні знання, 1998. - 511с.

4. Маліков В.М., ХуденкоА.А. Підвищення ефективності енергозбереження в житлово-комунальному господарстві //іwww.necin.gov.ua/energetika/program_reg.htm - 38k.

5. Об утверждении городской целевой программы "Энергосбережение в г. Одессе на 2007-2010 годы .- Рішення Одеської міської ради №594-V від 30.11.06р.

6. Суходоля О.М. Розвиток нормативно-правової бази енергозбереження та створення механізмів фінансового забезпечення енергозберігаючих проектів. http://www.is.svitonline.com/sukhodolya/index.htm.

Скачать, 1315.06kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru
Разработка сайта — Веб студия Адаманов