Категории:

Вступ актуальність теми

Поиск по сайту:


Скачать 307.5 Kb.
Дата09.03.2012
Размер307.5 Kb.
ТипДокументы
Содержание
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Мета і завдання дослідження
Об'єктом дослідження
Методи дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів
Практичне значення одержаних результатів
Особистий внесок здобувача
Апробація результатів дослідження
Список використаних джерел
Подобный материал:



ВСТУП



Актуальність теми. Становлення України як демократичної правової держави, проведення адміністративної реформи та реформи адміністративного права обумовило гострі потреби нового розуміння багатьох соціальних, у тому числі морально-правових цінностей. Сучасні інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, визначають необхідність орієнтації всіх соціальних сфер (у першу чергу правознавства) на досягнення світової соціально-гуманітарної та політико-правової думки. Великого значення при цьому набуває питання гуманізації права, реалізація індивідом правових норм у відповідності з моральною переконаністю в їх необхідності, закріплення механізму гарантій прав та свобод особи.

Разом із позитивними реформаційними процесами, що мають за мету принципове оновлення економічних, політичних, ідеологічних, правових та моральних підвалин, у суспільстві загострюються певні негативні явища, пов΄язані з руйнуванням ідеологічних догматів і відсутністю чіткої системи соціальних цінностей, падінням моральності.

Зазначені процеси відбуваються в умовах постійного постачання на ринок України неконтрольованої кіно- й відеотелепродукції та інших товарів, що пропагандують культи жорстокості, насильства і порнографії. Безумовно, всі ці фактори негативно впливають на формування загальнолюдських цінностей, насамперед, молодого покоління.

Головні завдання щодо попередження та усунення зазначених негативних явищ покладаються на культурно-виховні та організаційно-правові заходи.

Важливу роль серед останніх відіграє адміністративне законодавство, а саме те, що забезпечує адміністративно-правову охорону громадської моралі.

У чинному Кодексі України про адміністративні правопорушення відповідальність за посягання проти громадської моралі спеціально не визначена, а лише передбачена окремими статтями. Так, стаття 98 КпАП установлює відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, ст.92 КпАП – за порушення правил охорони і використання пам'яток історії та культури, ст.173 КпАП – за дрібне хуліганство, ст. 178 КпАП – за розпиття спиртних напоїв у громадських місцях та появу в громадських місцях у п'яному вигляді, ст. 181 КпАП – за азартні ігри, ворожіння в громадських місцях, ст. 181-1 КпАП – за заняття проституцією, ст. 184 КпАП – за невиконання батьками або особами, які їx замінюють, обов'язків щодо виховання дітей.

Дана праця підготовлена з урахуванням досліджень, які виконали провідні вчені в галузі державного управління, адміністративного та фінансового права – В.Б. Авер΄янов, О.Ф. Андрійченко, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, В.Т. Білоус, Ю.П. Битяк, А.С. Васильєв, Л.К. Воронова, П.Т. Гега, І.П. Голосніченко, М.І. Данилькевич, Є.В. Додін, М.М. Дорогих, В.В. Зуй, Р.А. Калюжний, В.М. Кампо, М.І. Камлик, С.В. Ківалов, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, М.П. Кучерявенко, П.В. Мельник, Н.Р. Нижник, В.І. Олефір, В.Ф. Опришко, О.І. Остапенко, В.П. Пєтков, В.М. Попович, О.П. Рябченко, Н.О. Саніахметова, В.Ф. Сіренко, В.В., Цвєтков, В.О. Шамрай, В.К. Шкарупа, Л.П. Юзьков та інші.

Загальні проблеми моралі у філософській і юридичній науці досліджувалися в роботах І.В. Надольного, О.С. Дробицького, І.О. Карпець, М.В. Шаргородського, О.І. Лукашевої та інших.

У межах цієї проблеми громадська мораль як об'єкт правової охорони була предметом досліджень І.М. Даньшина, С.В. Баршева, Н.І. Кузнецової, С.К. Денисова та інших, окремі аспекти з аналізом проблем адміністративної відповідальності за проступки проти громадської моралі висвітлені в роботах В.І. Лебеденко та В.О. Джужі. Проте комплексного дослідження проблем адміністративної відповідальності за правопорушення проти громадської моралі до цього часу не проводилось.

Таким чином, дослідження правопорушень у сфері моралі обумовлені реальними потребами теорії та практики застосування адміністративного законодавства з метою забезпечення ефективного захисту громадської моралі адміністративно-правовими засобами.

Актуальність і практична значущість дисертаційного дослідження обумовлюється: процесами створення нового адміністративного законодавства України, а також його розбудови; узагальненням історико-правового досвіду, сучасного стану теорії і практики; використанням світового досвіду.

^ Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Названа робота є частиною загальної теми, яку розробляють кафедри й наукові підрозділи Запорізького юридичного інституту внутрішніх справ України, тема дисертаційного дослідження затверджена його вченою радою. Крім того, цей напрямок досліджень відповідає Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженій Указом Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 року, та комплексного наукового проекту «Відповідальність за правопорушення» (номер державної реєстрації № 0102U000477).

^ Мета і завдання дослідження полягають в аналізі проблем адміністративної відповідальності за правопорушення проти громадської моралі та розробці на основі чинного законодавства України та практики його реалізації пропозицій щодо удосконалення системи адміністративно-правових норм у сфері громадської моралі та практики їх застосування.

Комплексність зазначеної мети передбачає постановку і вирішення ряду завдань, основними серед яких є наступні:

1. Аналіз історико-правових інститутів захисту громадської моралі.

2. Визначення загального поняття громадської моралі як об'єкта адміністративно-правової охорони.

3. Виявлення особливості адміністративної відповідальності за правопорушення проти громадської моралі.

4. Вивчення адміністративної практики застосування норм щодо захисту громадської моралі.

5. Створення більш досконалої системи адміністративно-правових норм, які передбачають відповідальність за посягання на громадську мораль.

6. Формулювання та обгрунтування пропозиції щодо удосконалення адміністративного законодавства із зазначених питань, а також пропозиції щодо їх застосування.

^ Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері дотримання принципів громадської моралі.

Предметом дослідження є система адміністративно-правових норм, спрямованих на захист громадської моралі. У межах цієї загальної проблеми визначається мета і завдання дисертаційного дослідження.

^ Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є теорія наукового пізнання соціально-правових явищ. Водночас застосовувались загальнонаукові та спеціальні методи і підходи, зокрема порівняльно-правовий, системно-структурний, історико-правовий, логіко-юридичний, конкретно-соціальний та інші методи дослідження.

Правову основу дослідження складають: Конституція України, закони України, міжнародне законодавство, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, галузеве законодавство України, відомчі нормативні акти, що регулюють відносини у сфері захисту громадської моралі.

У процесі підготовки дисертації водночас із роботами з адміністративного права автор використовував праці з загальної теорії права, філософії, соціології, педагогіки, етики, психології, психіатрії та іншої спеціальної літератури, що стосується теми дисертаційного дослідження.

Емпіричну базу дослідження становить адміністративна практика з діянь, що містять ознаки правопорушень, передбачених статтями 89, 92, 181, 181-1, 173, 178, 184 КпАП, а також ч.І. ст. 160, 164-6, 164-7, 164-8, за 1999-2000 рр., якщо протиправні дії посягають на громадську мораль (Запорізька, Дніпропетровська, Київська, Донецька та інші області). Крім того, за розробленими анкетами проведено опитування працівників правоохоронних органів (дільничних інспекторів, дізнавачів, суддів, педагогів та інших осіб, які мають відношення до захисту громадської моралі).

У дослідженні використано дані поліції моралі м. Київ, матеріали відділів та відділень по боротьбі з розповсюдженням венеричних захворювань, СНІДу та проституції.

^ Наукова новизна одержаних результатів визначається передусім тим, що дисертаційна робота є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблем адміністративної відповідальності за правопорушення проти громадської моралі.

У результаті проведення дослідження сформульовано нові наукові положення, запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:

- удосконалено визначення місця громадської моралі як соціального чинника суспільних відносин;

  • дістало подальшого розвитку доведення необхідності правового захисту громадської моралі та встановлення системи її принципів;

- удосконалено аргументування доцільності адміністративно-правової охорони громадської моралі;

  • уперше обгрунтувано єдиний родовий об΄єкт посягань проти громадської моралі ;

  • уперше встановлено видове кола проступків, що належать родовій системі чинника громадської моралі;

- уперше визначено особливості адміністративного провадження в справах про адміністративні правопорушення проти громадської моралі;

  • сформульовано та обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення адміністративного законодавства, захисту громадської моралі.

^ Практичне значення одержаних результатів визначається за можливістю врахування розроблених автором положень для вдосконалення адміністративного законодавства з метою підвищення ефективності захисту громадської моралі.

Основні положення дослідження використовуються у навчальному процесі під час викладання навчальних дисциплін «Адміністративне право та адміністративна відповідальність». Дисертантом підготовлено лекції та необхідні методичні матеріали з указаних та інших дисциплін (акт упровадження від 10.09.2002 року).

Результати дослідження використовуються в роботі відділу адміністративної служби міліції УМВС України на Придніпровській залізниці (акт впровадження 25.09.2002 року).

Крім того, підготовлено дисертантом «Методичні рекомендації по застосуванню адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері моралі» використовуються у практичній діяльності співробітників УАСМ УМВС України в Дніпропетровській області (акт упровадження від 03.10.2002 року).

Зроблені дисертантом узагальнення, висновки та пропозиції можуть бути використані у подальших наукових розробках питань адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері моралі, під час підготовки підручників, монографій, навчальних посібників, практикумів, методичних матеріалів із адміністративного права, адміністративної відповідальності та спецкурсів.

Результати дослідження можуть бути використані при підготовці нормативних актів із питань адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері моралі, а також у правозастосовчій діяльності правоохоронних органів щодо застосування законодавства про адміністративну відповідальність.

^ Особистий внесок здобувача. Автором проведено наукове дослідження з питань адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері моралі. Усі сформульовані в ньому положення та висновки обгрунтовані на підставі особистих досліджень та аналізу практики діяльності правоохоронних органів і чинного законодавства.

Із шести праць одна опублікована у співавторстві. Ідеї і розробки, що належать В. Шкарупі, у співавторстві з яким підготовлено наукову працю, у дисертації не використовувалися.

^ Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були обговорені на засіданні кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України, а також на засіданні кафедри адміністративного права та адміністративної й кримінльно-процесуальної діяльності Академії ДПС України. Основні положення дослідження були оприлюднені на семи науково-практичних конференціях, II міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі» (Ірпінь, травень 2001), науково-практичній конференції «Юридична освіта і правоохоронна діяльність: перспективи нового тисячоліття» (Дніпропетровськ, травень 2001), науково-практичній конференції «Митна політика України на сучасному етапі (Дніпропетровськ, листопад 2001)», науково-практичній конференції «Бюджетно-податкова політика в Україні» (проблеми та перспективи розвитку) (Ірпінь, грудень 2001), III міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці» (Ірпінь, травень 2002), III всеукраїнській науково-практичній конференції «Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону» (Дніпропетровськ, листопад 2002), науково-практичній конференції «Розвиток податкових відносин та модернізація податкової служби України» (Ірпінь, грудень 2002).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладено у шести наукових статтях, три з яких опубліковано у фахових збірниках: у “Віснику Запорізького юридичного інституту МВС України”, у “Віснику Львівського юридичного інституту МВС України”, у “Віснику Одеського інституту внутрішніх справ”, “Науковому віснику юридичної академії МВС”.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


ВИСНОВКИ


На відміну від західноєвропейських країн, Росія (та Україна, будучи часткою Російської імперії) мала власні традиції та відповідний рівень духовної культури, що значною мірою впливало на оцінку протиправної поведінки у сфері громадської моралі.

У структурі організації дореволюційної поліції були відсутні спеціальні підрозділи, діяльність яких була спрямована на боротьбу з протиправними проявами у сфері громадської моралі. Проте слід визнати, що під час реформ поліція виробила достатньо ефективний механізм боротьби з противоправними проявами в даній сфері, що полягала у: організації лікарсько-поліцейського нагляду за проститутками та утримувачами будинків розпусти, встановленні контролю за виробництвом та реалізацією спиртних напоїв, профілактики діяльності картярських шахраїв, обмеженні професійного жебрацтва.

У нормативно-правових актах, що регулювали відносини у сфері громадської моралі, були відсутні правові дефініції “проституція”, “професійне жебрацтво”, “азартні ігри” (як вид протиправної поведінки). Ця прогалина має місце й у сучасному українському законодавстві.

Моральність, що встановлюється та гарантується державою, на відміну від права, є визначеним, стійким еталоном зовнішньої поведінки та внутрішнього настрою людини, що виробляється й нею самою завдяки вільному самовизначенню та спрямовується до здійснення найвищого блага – ідеалу добра та справедливості, при цьому духовна природа індивіда, його совість складає джерело та підставу як моральності, так і права.

Питання про межі втручання держави в моральну сферу хвилювали вчених багатьох поколінь. Проте даний аспект залишається вельми актуальний і сьогодні, через те що правові межі державного впливу на моральну сферу в сучасному українському законодавстві чітко не визначені.

Мораль не існує у чистому вигляді, її не можна зафіксувати традиційними методами, вона є не інституційною формою регуляції поведінки.

Адміністративна відповідальність за правопорушення проти громадської моралі – це застосування до осіб, які вчинили адміністративні проступки (порушили норми громадської моралі), адміністративних стягнень, що тягнуть для цих осіб негативні наслідки майнового, морального, особистого чи іншого характеру і накладаються уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і у порядку, встановлених нормами адміністративного законодавства.

Установлення родового об`єкта правопорушень, що посягають на громадську мораль, має важливе значення для окреслення визначеного кола правопорушень, а також дозволяє найбільш повно розкрити їх соціально-правовий зміст та юридичні ознаки.

Юридична кваліфікація правопорушень у багатьох випадках здійснюється не тільки на підставі однієї конкретної юридичної норми, яка кладеться в основу рішення справи, але й із застосуванням додаткових підстав.

Додатковими підставами юридичної кваліфікації правопорушень можуть бути: при використанні відсильного або бланкетного способу викладення норми – інші юридичні або технічні приписи, спеціальні правила, норми моралі; за наявності у тексті оцінних понять – певні стандарти (зразки) оцінювання, що формулюються у тій чи іншій сфері суспільних відносин.

У подібних випадках є неминучими два етапи юридичної кваліфікації: проміжна оцінка на базі додаткових підстав та остаточна кваліфікація на базі юридичної норми, яка передбачає юридичні наслідки і кладеться в основу вирішення справи.

Серйозні труднощі виникають при використанні як додаткових підстав кваліфікації стандартів оцінки. Закріплення багатьох із них в актах легального тлумачення і юридичній практиці сприяє правильній кваліфікації, але при цьому критерії оцінки повинні коректуватися у зв’язку з можливою зміною суспільних відносин, відштовхуючись від вимог розумності та справедливості.

Адміністративна відповідальність за правопорушення проти громадської моралі – це застосування до осіб, які вчинили адміністративні проступки (порушили норми громадської моралі), адміністративних стягнень, що тягнуть для цих осіб негативні наслідки майнового, морального, особистого чи іншого характеру і накладаються уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і у порядку встановлених нормами адміністративного законодавства.

Більшість правопорушень проти громадської моралі вчиняється шляхом активних протиправних дій, винятком є ст.184 КпАП (невиконання батьками та особами, які їх замінюють обов`язків щодо виховання дітей). Склади більшості розглянутих правопорушень побудовані як формальні. З суб`єктивної сторони правопорушення вчиняються навмисно.

З метою вдосконалення адміністративної відповідальності у сфері охорони громадської моральності дисертант пропонує внести наступні пропозиції до Кодексу України про адміністративні правопорушення:

Статтю 89 КпАП викласти у такій редакції:

“жорстоке поводження з тваринами, їх мордування або вчинення інших дій, що призвели до їх мучіння або каліцтва,

- тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів ”

Статтю 299 Кримінального кодексу України викласти у такій редакції:

жорстоке поводження з тваринами, тобто знущання над тваринами, що відносяться до хребетних, учинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, цькування зазначених тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, інші дії, що призвели до загибелі тварини, караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців”.

Статтю 181-1 КпАП викласти у такій редакції:

“ надання сексуальних послуг з метою отримання прибутку,

- тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

Змінити назву статті 181 КпАП та викласти у такій редакції:

“ Порушення правил організації азартних ігор”.

Порушення правил організації азартних ігор (карти, рулетку, “наперсток” та інші), а так само прийняття ставок приватними особами,

- тягнуть за собою накладення штрафу від 20 до 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією грального приладдя, а також речей та інших цінностей, що є ставкою у грі, або без такої.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за дії, передбачені частиною першою цієї статті,

- тягнуть за собою накладення штрафу від 45 до 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією грального приладдя, а також грошей, речей та інших цінностей, що є ставкою у грі, або без такої.

Незаконна організація азартних ігор на гроші, речі та інші цінності,

- тягне за собою накладення штрафу від 65 до 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією грального приладдя, а також грошей, речей та інших цінностей, що є ставкою у грі, або без такої.

Статтю 184 КпАП викласти у такій редакції:

Ухилення батьків або осіб, що їх замінюють, від виконання (або виконання неналежне)1,передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей,

- тягне за собою попередження або накладення штрафу від десяти до п`ятнадцати неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені вдруге протягом року після накладення адміністративного стягнення,

- тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятнадцати до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. – Киев, 1900.– 530 с.

  2. Лысенко В.В. Полиция и нравственность. – Спб., 1996. – 320 с.

  3. Курицин В.М. История полиции дореволюционной России: Сборник документов и материалов по истории государства и права. – М., 1981. – 720 с.

  4. Михневич В.С. Язвы Петербурга (опыт историко-статистического исследования нравственности столичного населения). – Спб., 1866. – 306 с.

  5. Лысенко В.В. Полиция и нравственность. – Спб., 1996. – 364 с.

  6. Нарбутов Р.В. Правовые основы надзора полиции за проституцией в дореволюционной России.– М., 1991.– 264 с.

  7. Калачев Б.Ф. Взгляд на проблему через столетия. Проституция и преступность: Проблемы, дисскусии, предложения.– М., 1991.– С. 36-54.

  8. Бородин Д.Н. Алкоголизм и проституция. – Спб., 1910. – 254 с.

  9. Клевцов И.К. К вопросу о государственной регламентации проституции / Русский медицинский вестник.– Т.5.– С. 56

  10. Дерюжинский В.Ф. Полицейское право. – Спб.,1885. – 464 с.

  11. Тарановский В.М. Проституция и аболиционизм. – Спб, 1988.– 248 с.

  12. Голод С.И. Проституция: определение, история и современное состояние // Актуальные проблемы борьбы с антиобщественным поведением.– М., 1984.– 193с.

  13. Обозенко П.Е. Поднадзорная проституция Санкт-Петербурга. – Спб., 1910. – 362 с.

  14. Конкорович И.И. Проституция и разврат. К истории правоведения нашего времени. – Спб., 1907. – 382 с.

  15. Горбунов А.В. Борьба с нищенством и бродяжничеством. – М., 1909. – 156 с.

  16. Курицин В.М. История полиции дореволюционной России: Сборник документов и материалов по истории государства и права.– М., 1981. – 168 с.

  17. Горбунов А.В. Борьба с нищенством и бродяжничеством. – М.,1909.– 128 с.

  18. Лысенко В.В., Сальников В.П., Сизиков М.И., Филипова С.В. Нравственно-правовые проблемы деятельности полиции дореволюционной России. – Спб., 1996. – 328 с.

  19. Лохвицкий А.В. Курс русского уголовного права. – Спб., 1867. – 386 с.

  20. Мулукаев Р.С. Общеуголовная полиция дореволюционной России. Ее классовый характер. – М., 1978. – 228 с.

  21. Фойницкий И. Я. Мошенничество по русскому праву. – Спб.,1867. – 428 с.

  22. Фойницкий И.Я. Курс уголовного права. Часть Особенная: посягательства на личность и имущество. – Спб. – Типограф. М.М. Стасюлевич, 1890. – 346 с.

  23. Желудкова Т.И. Основные направления деятельности полиции дореволюционной России по охране феодального и буржуазного порядка. – М., 1977. – 364 с.

  24. Уложение о наказаниях и исправительних 1885. Издание десятое пересмотренное и дополненное. – СПб., 1899. – С.495-504.

  25. Макензи Джон С. Этика (учение о нравственности). – Спб., 1898. – 438 с.

  26. Лебеденко. Проституція: поняття, характеристика і правові засади профілактики її розповсюдження: Навч.посібник.- Київ: УАВС, 1994.–32с.

  27. Студеникин М.С. Состав административного проступка // Учен. зап. ВНИИСЗ. – М., 1968.– № 15.– С.72-75;

  28. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: Издательство «БЕК», 1996.– 368с.

  29. Додин Е.В. Основание административной ответственности: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1965.–23с.

  30. Хангельдыев Б.Б. К вопросу об объектах административного правонарушения // Сб. уч. тр. – Свердловск, 1964.– Вып.1. – С. 135-141.

  31. Якуба О.М. Административная ответственность. – М.: Юрид. лит., 1972.–152с.

  32. Печеницын В.А. Состав административного проступка: Дисс… канд. юрид. наук.– Свердловск, 1985.–189с.

  33. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України.– К., 1995.– 78с.

  34. Шостак Н.С. К вопросу о нравственности как объекте уголовно-правовой защиты // Становление и развитие советского уголовного законодательства. – Волгоград, 1973. – С.67.

  35. Александров Ю.В. Борьба с распространением порнографии.– К.: НИИиРИО КВШ МВД СССР, 1977. – 44с.

  36. Есипов В.В. Уголовное право. Часть Особенная. Преступления против государства и общества.–М.: Издание И.К. Голубева под фирмою “Правоведение”. – М., 1906.–86с.

  37. Злобин Г.А. Мораль и право в борьбе с преступостью. – М., 1965.– 80с.

  38. Игнатов А.Н. Ответственность за преступления против нравственности (половые преступления). – М.: Юрид.лит., 1996.–207с.

  39. Кадиров Р. Уголовно-правовые меры борьбы с использованием видеотехники в преступных целях: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Ташкент, 1990.–21с.

  40. Каиржанов Е. Основные теоретические проблемы объекта уголовно-правовой охраны в СССР: Автореф. дис. … докт. юрид. наук. – Киев,1975.– 46с.

  41. Кузнецова Н.Ф. Уголовное право и мораль. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1967.– 104с.

  42. Захарченко Н.А Мораль в механизме уголовно- процессуального регулирования: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. –Ленинград, 1983.–21с.

  43. Бахрах Д.Н. Состав административного проступка: Учебное пособие. – М., 1989. – С.24.

  44. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией (Особенности. Классификация. Системовыражение): Учеб. пособие – К.: КВШ МВД СССР,1979.– С.42 .

  45. Явич Л.С. Право и общественные отношения. – М.,1971.– С. 226 с.

  46. Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений. – М., 1980. – 186 с.

  47. Клюшниченко А.П. Советское административное право. Часть общая: Специализированный курс лекций. – К., 1975. – 328 с.

  48. Серегин А.В. Советский общественный порядок и административно-правовые средства его укрепления. – М.: Юрид. лит., 1987. – 236 с.

  49. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в социалистическом обществе. – М., 1955. – 246 с.

  50. Герасименко Е.С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності: Автореф. дис. ... к.ю.н., – К., 2000. – 16 с.

  51. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение.– 1985. – С. 105.– 230 с.

  52. Юсупов В.А. Теория административного права. – М.: Юрид. лит., 1985.– С. 97-98.

  53. Козлов Ю.М. Советское административное право. Государственное управления и административное право.– М.,1978. – С.108-109.

  54. Уголовное право / Под общ. ред. Л.Д. Гаухмана, Л.М. Колодкина, С.В. Максимова. – М.: Юриспруденция, 1999.–784 с.

  55. Меньшагин В.Д. Советское уголовное право: Учебное пособие для правовых школ. – М., 1938. – Вып.1. – 184 с.

  56. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. – М., 1960. – 160 с.

  57. Фролов Е.А. Спорные вопросы общего учения об объекте преступления: Сб. учен. тр. Свердловского юрид. инст-та. – Свердловск, 1969. – 285с.

  58. Бахрах Д.Н. Состав административного проступка: Учебное пособие.– М.: БЕК, 1996.– 368 с.

  59. Кримiнальний кодекс України. – К.: Юрінком, 2002.– 240 с.

  60. Бажанов М.И. Уголовное право Украины: Общая часть. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 155 с.

  61. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно- правовой охраны. – Москва: Академия МВД СССР, 1980. – 168 с.

  62. Чичерин Н.Б. Философия права.– М.,1900. – 228 с.

  63. Дробницкий О.Г. Понятие морали. – М., 1974. – 264 с.

  64. Голубева Г.А. Взаимодействие морали и права (социально-философский анализ опыта советского общества): Автореф. … докт. философ. наук. – М., 1990.– 136 с.

  65. Фуке Э. Иллюстрированная история нравов (эпоха Ренессанса). – М., 1993 – 200 с.

  66. Еncyclopedia of Philosophy. – N. Y., 1967. – P.385.

  67. Энциклопедический словарь // И.А. Ефрон, Ф.А. Брокгауз. – Спб., 1898. – 828с.– Т. XIXА.

  68. Большая энциклопедия. – СПб., 1903. – Т.13. – С.381.

  69. Малый энциклопедический словарь.–СПб: Изд-во Брокгауза-Ефрона, 1902.– Т.3. –С.339.

  70. Энциклопедический словарь Гранат.– 7-е издание. – М., 1948. – С.54. – 682.

  71. Толковый словарь живого великорусского языка В. Даля. –Изд. 4.– т.2. – М, 1914.– Т.2. – 930 с.

  72. Webster's third New International Dictionary of the English Language, volume II. – Chicago, 1981. – P.1468.

  73. Петровский Р.В. Мораль и условия ее теоретического осмысления. – М., 1988. – 168 с.

  74. Фiлософський словник / За ред. В.I. Шинкарука. – 2-е вид. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. – 559с.

  75. Этимологический словарь украинского языка: в 7 т. / АН УССР, Редкол. О.С. Мельнийчук и др. – К., 1983. – т.3. – 590с.

  76. Словарь иностранных слов / Под. ред. И.В. Лсхина, Локшиной С.М. и др. – 6-е изд.– М.., 1964. – 480 с.

  77. Словарь по этике /Под ред. А.А. Гусейнова, И.С. Кона, – 6-е изд. – М.: Политиздат, 1989. – 200 с.

  78. Блюмкин В.А., Гумницкий Г.Н. О понятии морали. Что такое мораль. – М.: Философское общ-во СССР, Ин-т философии АН СССР, Общ-во "Знание", 1988. – 80с.

  79. Денисов С.Ф. Кримінальна відповідальність за злочини проти громадської моралі (ст.210, 211, 211-1 КК України): Дисс…. канд. юрид. наук. – К., 1996.– 120с.

  80. Парсонс Т. Структура социальной деятельности.– 1937– 135с.

  81. Большой толковый социологический словарь (Collins): Пер. с англ.– М.: Вече, АСТ, 1999.– Т. 2 (П Я).–300с.

  82. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю.С. Шемшученка.– К.: Феміна, 1996.– 700с.

  83. Kant I / Schriften zur Metaphisik und Logik.- Frankfurt 1981.-V.2.– Р.524 525.

  84. Канделаки Т.Л. Системы научных понятий и системы терминов // Вопросы разработки механизированной информационно-поисковой системы для Центрального справочно-информационного фонда по химии и химической промышленности. – М.: НИИЕЭХИМ, 1965.– Вып.5.– 125с.

  85. Философский энциклопедический словарь.– М., 1997.– 300с.

  86. Stebbing L.S. A modern introduction to logic.– 1957.– 120с.

  87. JosephH.W. An introduction to logic. – Oxford, 1946.- 120с.

  88. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку. – Львів: ЛІВС при УАВС, 1995.– 175с.

  89. Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції): Автореф. дис.… докт. юрид. наук. – Одеса: Держ. ун-т ім. І.І. Мечникова, 1996. – 209 с.

  90. Відомості Верховної Ради УРСР – 1961.– №2. – С.14 (з наступними змінами та доповненнями).

  91. Відомості Верховної Ради УРСР – 1984. – додаток до №51.  Ст.1122 (з подальшими змінами та доповненнями).

  92. Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30.–  Ст.141.

  93. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №4. – Ст.20 (з подальшими змінами та доповненнями).

  94. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №27. – Ст.382.

  95. УРСР 1927 – №63-65. – Ст.239.

  96. Клюшниченко А.П. Советское административное право. Часть общая: Специализированный курс лекций.– К., 1975.– 100с.

  97. Резвых В.Д. Административно-правовая охрана социалистической собственности.–М., 1975.- 125с.

  98. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР (Государственное и матерально-правовое исследование).– М., 1987. – 180с.

  99. Логический словарь-справочник.– М., 1978.– 600с.

  100. Меньшагин В.Д., Пиотковский А.А. Курс советского уголовного права: Особенная часть.– Т.1.– М., 1958.– С. 376.

  101. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления.– М., 1957.– С.256.

  102. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности: Учебное пособие. – Пермь, 1969. – 140с.  

  103. Гончарук С.Т. Юридическая квалификация административно-наказуемого мелкого хищения социалистического имущества // Сборник трудов КВШ МВД СССР.– К., 1978.– 140с.

  104. Резвых В.Д. Административная ответственность за хозяйственные правонарушения.– Горький, 1976,– 80с.

  105. Алексеев С.С. Общая теория права–М., 1982.– Т.2– 318с.

  106. Каримов Д.А. Философские проблемы права.– М., 1972– 318с.  

  107. Алексеев С.С. Право и правовая система // Правоведение.– 1980.– №1.–85с.

  108. Аверьянов А.М. Система: философская категорія и реальность.- М., 1976.- 123с.  

  109. Афанасьев В.Г. О системном подходе в социальном познании // Вопросы философии.– 1973.– №6.– 187с.  

  110. Уемов А.И. Системы и системные исследования // Проблемы методологии системного исследования.– М., 1973.– 90с.

  111. Стоякин М.Г. Дополнительные основания для юридической квалификации правонарушений // Правоведение. – 1993. – №1.

  112. Мальков В. Вина – основание юридической ответственности // Законность.– 1993.– №11.

  113. Сазонов Б.И. Социальные, организационные и правовые основы механизма действия закона // Государство и право.– 1994.– №4.

  114. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / Укладачі: Городинський М.І., Гуменюк В.А., Джагупов Г.В. та інші /За заг. ред. А.Т. Комзюка.–Х.: Ун-т внутр. справ, 1998.– 120с.

  115. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні: Адміністративна відповідальність: Конспект лекцій.–Х.:Укр.юрид.академія.–1994.–120с.

  116. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України: Конспект лекцій – Х.: Націон.. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996.–85с.

  117. Анджієвська В.С., Тимченко І.А., Нове законодавство про адміністративні правопорушення. – К.: Політвидавн. України, 1987– 130с.

  118. Cамсонов В.Н. Административное законодательство: понятие, содержание, реформы. – Х.: Основа, 1991.– 80с.

  119. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / Укладачі: Городиський М.І., Гуменюк В.А., Джагупов Г.В. та інші / За заг. ред. А.Т. Комзюка.–Х.:Ун-т внутр.справ, 1998. – 177с.

  120. Честнов, И.Л. Институт административных правонарушений в системе права: Дис…. канд. юрид. наук: 12.00.02. – СПб., 1994. – 186с.

  121. Ващенко С.В.Поліщук В.Г., Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник. – Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України,2001.–124 с.

  122. Тараненко С.М. Захист прав і свобод громадян у провадженні в справах про адміністративні правопорушення (та їх забезпечення в діяльності міліції): Автореф. дис... к.ю.н. – К., 1998. – 17 с.

  123. Словник української мови / Ред. кол. І.К. Білодід та. ін.– К., 1976.–Т. 6.–709 с.

  124. Юридичний словник-довідник / За ред. Шемшученко Ю.С.– К.:Феміна, 1996.– 597 с.

  125. Краткий юридический словарь-справочник для населения / Под ред. Р.Г. Глебова, Н.А. Краснова. – М., 1962.–607с.

  126. Коваль Л.В. Адміністративне право України.–К.: Основи, 1994.–154с.

  127. Кривуля О.М., Куц В.М. Чи можуть бути суспільні відносини об`єктом злочину? // Вісник Університету внутрішніх справ.– 1995. – №2. – С.71.

  128. Словарь русского языка / Под ред. С.И. Ожегова.–М.,1988.-797с.

  129. Коваль Л.В. Відповідальність за адміністративні правопорушення.-К.: Вища школа, 1975.- 163 с.

  130. Зелінський А.Ф., Куц А.М. Об`єкт злочину і структура Особливої частини Кримінального кодексу // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1995. – №2. – С.150.

  131. Урядовий кур’єр.– 1998.– №216. – С.217.

  132. Дьяченко А.П., Аверина Н.А. Экспертные оценки проблем проституции в СССР // Проблемы борьбы с девиантным поведением. – М.,1989. – 97с.

  133. Іващенко В. Деякі проблеми боротьби з проституцією в Україні // Предпринимательство, хозяйство и право.–1999. – №4.–79с.

  134. Дьяченко А.П., Аверина Н.А. Экспертные оценки проблем проституции в СССР / Проблемы борьбы с девиантным поведением. – М., 1989. – 105с.

  135. Красуля С.Н. Административно-правовые средства борьбы органов внутренних дел с проституцией: Дис….канд.юрид.наук. – М.,1991– 220с.

  136. Коржанский М.Й. Уголовне право України. Частина загальна. Курс лекцій.– К.: Наукова думка та Українська видавнича група,1996. – 267с.

  137. Див.: Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М., 1999. – 386с.

  138. Див.: Коренев А.П. Нормы административного права и их применение.– М., 1978.– 144с.

  139. Див.: Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К., 1998. – 106с.

  140. Див.: Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. 2-е изд., перераб. и дополн. – М., 1999. – 304с.

  141. Див.: Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К., 1999. – 418с.

  142. Див., наприклад: Горбуза А.Д., Сухарев Е.А. Методика квалификации преступлений в стадии возбуждения уголовного дела // Вопросы совершенствования уголовно-правового регулирования: Межвуз. сб. научн. трудов.– Свердловск, 1988.– 86с.

  143. Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации преступлений. – М., 1963.

  144. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы права. – М., 1961. – 258с.

  145. Сетров М.И. Принцип системности и его основные понятия // Проблемы методологии системного исследования.– М., 1970. – 86с.

  146. Даньшин И.Н. Ответственность за хулиганство по советскому уголовному праву.– Х., 1971. – 79с.

  147. Костецький Н.И. Административная ответственность за мелкое хулиганство // Проблемы административной ответственности за отдельные правонарушения в сфере охраны общественного порядка: Сб. научн. трудов. – К.: НИО и РИО КВШ МВД СССР, 1982. – 96с.

  148. Сафронов А.Д., Никоноров М.Г. Криминологическая характеристика и меры профилактики хулиганства в ИТУ. – М., 1983. – 91с.

  149. Рябов М.И. Деятельность органов внутренних дел по борьбе с хулиганством. – М.: Академия МВД СССР, 1981. –108с.

  150. Коваль М.В. Охорона громадського порядку. – К., 1988. – 209с.

  151.  Новий тлумачний словник української мови: В 4 т. / Укл. В. Яременко, О. Сліпушко. – К., 1998. – 753с.

  152. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1966. – №30. – Ст.595

  153. Баранов В.В. Криминологическая характеристика и профилактика хулиганства: Учебное пособие. – М., 1982. – 72с.

  154. Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №25 26. – Ст.131.

  155. Дедков Л.Л. Советское административное законодательство на страже общественного порядка. – Минск, 1971. – 105.

  156. Клюшниченко А.П. Административно-правовая борьба с мелким хулиганством и злостным пьянством. – К., 1967. – 128с.

  157. Кучер Г.И. Хулиганству  – бой. – М., 1986. – 49с.

  158. Бахрах Д.Н. Административно-правовые меры борьбы с пьянством. – М., 1986. – 170с.

  159. Бахрах Д.Н., Серегин А.В. Ответственность за нарушение общественного порядка. – М., 1976. – 91с.

  160. Портнов И.П. Характеристика хулиганства. – М., 1981. – Вип. 3. – 94с.

  161. Навроцький В.О. Злочини проти громадського порядку та моральності // Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К., 2001. – 104с.

  162. Дорогих Н.М. Административно-правовые меры по преодолению пьянства и алкоголизма. – К., 1988. – 305с.

  163. Вежновец В.Н Производство по делам о нарушениях антиалкогольного законодательства: Учебное пособие.– Минск, 1989. – 108c.

  164. Печкуренко Л.Т. Административно-правовые меры борьбы с пьянством и алкоголизмом: Лекция. – Минск, 1987. – 95c.

  165. Дорогих Н.М. Административно-правовая квалификация правонарушений, совершаемых на почве пьянства: Учебное пособие. – К., 1982. – 81с.

  166. Клюшниченко А.П., Сущенко В.Д. К вопросу о нравственных аспектах борьбы с пьянством и алкоголизмом // Актуальные проблемы нравственного воспитания слушателей высших учебных заведений и практических работников органов внутренних дел в условиях развитого социализма: Сб. науч. трудов. – К., 1979. – 206с.

  167. Додин Е.В., Шкарупа В.К. Доказывание по делам об административных проступках, связанных с нарушениями антиалкогольного законодательства и наркоманией: Учебное пособие. – К., 1989. – 250с.

  168. Дубовец П.А. Правовые меры борьбы против пьянства и алкоголизма.– Минск, 1975. – 73с.

  169. Докладніше див.: Попов Л.Л., Розин Л.М. Общественность в борьбе с пьянством // Правовые меры борьбы с пьянством. – М., 1987. – 328с.

  170. Веремеенко И.И. Уточняющие признаки квалификации действий, предусмотренных ст.12 Указа Президиума Верховного Совета СССР от 26 июля 1966 г. // Советская милиция. – 1971. – №10. – 182с.

  171. Остапенко А.И., Шкарупа В.К. Оценка доказательств при осуществлении органами внутренних дел административно- юрисдикционной деятельности в борьбе против пьянства и алкоголизма // Актуальные проблемы совершенствования административной деятельности органов внутренних дел в условиях развитого социализма: Сб. научн. трудов. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1983. – 438с.

  172. Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №16. –Ст.167.

  173. Бондаренко Н.Н., Галахова А.В. Уголовно-правовая борьба органов внутренних дел против пьянства и алкоголизма. – М., 1975. – 127с.

  174. Додин Е.В., Остапенко А.И. Состояние, структура и динамика административных правонарушений, посягающих на общественный порядок // Проблемы административной ответственности за отдельные правонарушения в сфере общественного порядка: Сб. научн. трудов. – К., 1982. – 483с.

  175. Негоденко В.Г. Ответственность за вовлечение несовершеннолетних в преступную деятельность. – К., 1971. – 103с.

  176. Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України №6 від 23 грудня 1983 року із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України №4 від 28 квітня 1986 р., №10 від 12 жовтня 1989 р., №3 від 04 червня 1993 р. №12 від 3 грудня 1997 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – Х., 2000. – 385с.

  177. Сімейний кодекс України.–Х.:ТОВ Одіссей,2002.–108с.

  178. Додин Е.В. Понятие и виды административно-правовых мер профилактики правонарушений среди несовершеннолетних // Проблемы профилактики административных правонарушений, совершаемых несовершеннолетними. – К., 1982. – 97с.

  179. Фильченков Г.И. Организация работы органов внутренних дел по выявлению и постановке на учет несовершеннолетних правонарушителей и родителей, отрицательно влияющих на поведение детей: Учебное пособие. – М., 1988. – 128с.

  180. Садовский А.В. Эффективность мер профилактического воздействия, применяемых инспекциями по делам несовершеннолетних // Совершенствование профилактической деятельности органов внутренних дел Белоруссии: Сборник научных трудов. – Мн., 1981. – 527с.

  181. Долгова А.И, Миньковский Г.М. Когда в ответе родители // Человек и закон. – 1978. – №10. – 47с.

  182. Фокин В.М. Предупреждение правонарушений несовершеннолетних, не занятых учебой, работой. – М., 1981. – 92с.

  183. Садовский А.В. Эффективность уголовно-правовых и административных мер борьбы с преступностью несовершеннолетних. – Мн., 1983. – 128с.

  184. Александров В.А. Борьба с содержанием притонов разврата и сводничеством: Учебно-практическое пособие. – К., 1972. – 139с.

  185. Игнатов А.Н., Дьяченко А.П. Ответственность за проституцию и непосредственно связанные с ней правонарушения (сравнительно-правовой анализ) // Советское государство и право. – 1990. – №8. – 98с.

  186. Фомин Ю.Е. Статья 181-1 Занятие проституцией // Кодекс Украинской ССР об административных правонарушениях: Науч.-практ. коммент. / В.С. Анджиевский, Э.Г. Герасименко, Е.В. Додин и др. – К., 1991. 782с.

  187. Белый П.Н. Статья 181 1 Занятие проституцией // Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий). – Харьков, 2000.- 795с.

  188. Словник іншомовних слів/ За ред. О.С. Мельничука.– К., 1977. – 825с.

  189. Textbook of psychosexual disorders. – 541p.

  190. Ellis H. Sex in relation to society. – London, 1937. – 280p.

  191. Homosexuality and prostitution. British medical association. – London, 1955. – 291р.

  192. Дьяченко А.П., Аверина Н.А. Экспертные оценки проблем проституции в СССР // Проблемы борьбы с девиантным поведением: Сб. науч трудов. – М., 1989. – 424с.

  193. Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №4.– Ст.28.

  194. Див: Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №36. – Ст.276.

  195. Урядовий кур’єр. – 1997.– №117-118.

  196. Урядовий кур’єр. – 1998. – №216-217.

  197. Принципи медичної етики, які стосуються ролі працівників охорони здоров'я, особливо лікарів, у захисті ув'язнених або затриманих осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання: Прийнято резолюцією 37/194 Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1982 р. // ДОК. ООН А/RES/37/194 // Права людини в Україні / інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини. – Вип.7. – Харків: Українсько-Американське Бюро захисту прав людини, 1994. – 241c.

  198. Бюлетень законодавства і юридичної практики України // Адвокатура в Україні. – К., 2000. – №1.

  199. Самсонов В.Н. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа. – Х.:Основа,1991. – 209с.

  200. Перепелюк В.Г.Поняття і принципи адміністративного процесу: питання теорії: Автореф .к.ю.н. –Харків, 2000. – 167с.

  201. Бахрак Д.Н., Ренов Э.Н. Производство по делам об административных правонарушениях.– М.: Знание, 1989. – 187с.

  202. Комзюк А.Т., Гуменюк В.А., Салманова О.А. Деякі проблеми реформування законодавства про адміністративну відповідальність // Вісник Університету внутрішніх справ.-1996. – №1. – 175с.

  203. Додін Е.В. Гарантії законності адміністративної відповідальності.– К.,1976.– 85с.

  204. Інструкція по організації роботи чергової частини міського районного відділу (управління) внутрішніх справ, лінійного відділу (відділення) внутрішніх справ на транспорті, міського, селищного відділу (відділення) міліції: Затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 18 серпня 1992р.

  205. Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України: Монографія.–Дніпрпетровськ: Юридична Академія МВС України, 2002.– 416с.

  206. Бандурка О.М.,Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч.закл.– К.: Літера ЛТД, 2002.–237c.

  207. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / Укладачі: Городиський М.І., Гуменюк В.А., Джагупов Г.В. та інші / За заг. ред. А.Т. Комзюка.– Х.: Ун-т внутр. справ, 1998.–247с.

  208. Коломоєць Т.О. Деякі особливості штрафоустановочної діяльності в Україні на сучасному етапі та пропозиції щодо удосконалення // ІІІ міжрегіональна науково-практична конференція “ Концепція формування законодавства України” (листопад 1998 р.): Наукові статті. – Запоріжжя, 1999. – 214с.

  209. І. Коліушко, І. Голосніченко. До проблеми відмежування адміністративних проступків від проступків, що підпадають під юрисдикцію суду // Право України.– 2001. – №3.

  210. Чабан В.П. Акти адміністративного примусу в діяльності міліції України: Автореф. дис ... к.ю.н. – К., 2001. – 21с.

  211. В. Авер`янов. Адміністративна реформа і правова наука // Право України. – 2002. – №3.

  212. Анджієвський В.С., Тимченко І.А. Нове законодавство про адміністративні правопорушення.– К.: Політвидав України, 1978. – 121с.

  213. Ващенко С.В., Роліщук В.Г. Провадження по виконанню постанов про накладення адміністративних стягнень: Навч.посібник/ За заг. ред. П’яткова В.П.– Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2000. –96с.

  214. Морозова В.О. Класифікація об’єктів адміністративних деліктів у сенсі захисту громадської моралі // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2001р. – № 2.

  215. Морозова В.О. Особливості кваліфікації діянь, передбачених ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення // Науковий вісник Юридичної Академії МВС. – 2003р. – № 1.

  216. Головко Н.А. Мораль: сознание и поведение.– М.: Наука, 1986.–207с.

  217. Дмитриева Г.К. Мораль и международное право.–М.: Междунар. отношения, 1991.– 168с.

  218. Комзюк А.Т. Проблеми систематизації і класифікації заходів адміністративного примусу, що застосовуються міліцією // Вісник Запорізького юридичного інституту.– 1999.– №2. – 120с.

  219. Бахрах Д.Н. Административно-процессуальное принуждение // Изв. Вузов( Правоведение). – 1989. – № 4. – 137с.

  220. Золотарьова Н.І. Провадження в справах про адміністративні правопорушення, що посягають на правові відносини обігу наркотичних засобів та психотропних речовин: Автореф.дис. ... канд. юрид. наук. – Київ.– 2000.– 20с.

  221. Комзюк А.Т., Безсмертний Є.О. Деякі проблеми розвитку законодавства про адміністративний примус // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали науково-практичної конференції. Травень 1996 р. – К.: Інститут законодавства, 1996. – С. 119-121.

  222. Михайленко П.П. Суды и наказание в Сечи Запорожской// Именем закона.–1993.–№36.–C.12-13.

  223. Недбайло О. Законодавство про адміністративні проступки як складова частина адміністративного законодавства// Право України.– 2000. – №3. – С.103-107.

  224. Скрипник А.П. Моральное зло в истории этики и культуры.– М.: Политиздат,1992.– 351с.

  225. Бандурка О.М. Роль адміністративного законодавства в зміцненні правопорядку // Проблеми охорони громадського порядку і вдосконалення законодавства: Матеріали науково-практичної конференції. – Харків: ХІВС, 1995. – 207с.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html



1 Під неналежним виконанням обов`язків щодо виховання дітей слід розуміти часткове (наприклад, матеріальне) або недбале виконання зазначених обов`язків.

Скачать, 286.77kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru