Категории:

Гадяцький районний центр практичної психології І соціальної роботи робота практичного психолога з агресивними учнями

Поиск по сайту:


Скачать 422.53 Kb.
страница1/2
Дата11.03.2012
Размер422.53 Kb.
ТипДокументы
Содержание
Золотоверх А.О., практичний психолог
3. Практичні форми і методи роботи з агресивними
ВСТУП Божко Л.Ф. – директор
1. Агресія: поняття, види, причини
Ознаки агресивності
Причини агресивності
Види агресії
Фактори, які впливають на виникнення агресії у дітей
Сприйняття агресії.
Агресивна поведінка
Мета: домінувати, вигравати, наказувати, змушувати інших програвати, щось утрачати. Вигода агресивної поведінки
Негативні результати
Портрет агресивної дитини
2. Причини, прояви та профілактика
3. Практичні форми роботи
Тривалість заняття
Вправа «Наші емоції».
Вправа «Подобається – не подобається».
Вправа «Сходинки».
Етюд «Слухаємо себе».
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2


Гадяцький районний центр практичної психології і соціальної роботи





РОБОТА ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З

АГРЕСИВНИМИ УЧНЯМИ

(матеріали семінару)


Гадяч – 2012


Робота практичного психолога з агресивними учнями : матеріали семінару / укладач Л.Ф.Божко. – Гадяч, 2012. - 40 с.


Авторський колектив фахівців психологічної служби:

Божко Л.Ф. , директор РЦППСР;

Бондаренко Ю.В., пр.. психолог Мартинівської ЗОШ І-ІІІ ст.;

Гурська Л.П., практичний психолог Гадяцької СШ І-ІІІ ст. №2;

Золотоверх А.О., пр. психолог В.Будищанської СШ І-ІІІ ст.;

Живогляд О.М., пр. психолог Книшівської ЗОШ І-ІІІ ст.;

Пуць Л.П., практичний психолог Сватківської ЗОШ І-ІІІ ст.;

Сахно Н.М., практичний психолог Лютенської ЗОШ І-ІІІ ст.


До методичного посібника включено матеріали практичних психологів навчальних закладів району по питанню роботи з агресивними учнями.

У методичному збірнику висвітлено причини та прояви агресивної поведінки учнів.

Окреслено форми та методи роботи педагогічних працівників з даною категорією учнів, запропоновані практичні форми роботи з різновіковими категоріями агресивних школярів.

Увазі читачів запропоновані практичні матеріали по роботі із сім’ями агресивних дітей.

До збірника включено методичні матеріали та нормативну базу щодо захисту дітей від насилля.

Матеріали даного посібника можуть бути використані в роботі фахівцями психологічної служби, педагогічними працівниками навчальних закладів, батьками.

ЗМІСТ

С.


ВСТУП………………………………………………………4

Божко Л.Ф. – директор РЦППСР

  1. Агресія: поняття, види, причини …………………..6

^ Золотоверх А.О., практичний психолог

В.Будищанської СШ І-ІІІст.

2. Причини, прояви та профілактика агресивної поведінки учнів …………………………………………..11

Бондаренко Ю.В., практичний психолог

Мартинівської ЗОШ І-ІІІ ст.

^ 3. Практичні форми і методи роботи з агресивними

учнями :

    - молодшого шкільного віку…………………………..19

Гурська Л.П., практичний психолог

Гадяцької СШ І-ІІІ ст. №2

  • середнього шкільного віку………………………….21

Живогляд О.М., практичний психолог

Книшівської ЗОШ І-ІІІ ст.

  • старшого шкільного віку……………………………23

Пуць Л.П., практичний психолог

Сватківської ЗОШ І-ІІІ ст.

  1. Практична робота із сім’ями агресивних дітей…..31

Сахно Н.М., практичний психолог

Лютенської ЗОШ І- ІІІ ст.

5. Інформаційно-просвітницькі матеріали……………35

  1. Нормативна база щодо захисту дітей від насилля………………………………………………...39

  2. Використана література……………………………..40



^ ВСТУП

Божко Л.Ф. – директор


РЦППСР


Перебудова нашого суспільства, пов’язана з переходом на ринкові відносини, призвела не лише до економічних та політичних змін, а й до змін моральних норм, поведінки людей, а особливо молодого покоління. Шкільні психологи, батьки, педагоги помічають, що у дітей та підлітків зростає асоціальна спрямованість поведінки. Вони стали вразливішими та агресивнішими. Агресивні тенденції стали характернішими навіть для поведінки дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Тому однією з актуальних проблем, яка постає сьогодні перед педагогами, є проблема агресивності дітей.

Позитивний результат в роботі з профілактики жорстокого агресивного поводження в учнівському середовищі можливий лише тоді, коли у навчальних закладах буде система впровадження превентивних заходів з профілактики насильства, жорсткого поводження та агресивної поведінки серед неповнолітніх, запобігання негативним проявам серед учнівської молоді, систематично проводитимуться інформаційно-профілактичні заходи з батьками.

Одним із напрямків роботи психологічної служби, згідно Положення про психологічну службу системи освіти України, є робота по профілактиці негативних явищ в учнівському середовищі, формування в молоді здорового способу життя. Позитивний результат у роботі можливий лише в тісній співпраці фахівців психологічної служби з класними керівниками, вчителями, при здійсненні превентивного виховання, профілактики злочинності, інших негативних явищ серед учнів.

У даному методичному збірнику висвітлено питання причин та проявів агресивної поведінки учнів. Окреслено форми та методи роботи педагогічних працівників з різновіковими категоріями агресивних школярів, запропоновані практичні форми роботи з даною категорією учнів, матеріали по роботі із сім’ями агресивних дітей, зразки інформаційно-просвітницьких матеріалів.

Нормативна база щодо захисту дітей від насилля допоможе педагогічним працівникам грамотно, відповідно до законодавства організувати свою роботу в цьому напрямку.

Методичні матеріали даного посібника можуть бути використані в роботі фахівцями психологічної служби, педагогічними працівниками навчальних закладів, батьками.


^ 1. Агресія: поняття, види, причини

Золотоверх А.О., практичний психолог

В.Будищанської СШ І-ІІІст.


АГРЕСІЯ (в перекладі з латинської - означає «напад») – це мотивоване деструктивне поводження, що суперечить нормам і правилам існування людей у суспільстві, завдає шкоди об'єктам поводження (істотам і неістотам), завдає фізичних і моральних збитків людям або викликає в них психологічний дискомфорт (негативні переживання, стан напруження, страху, пригніченості тощо).

АГРЕСИВНІСТЬ – це відносно стійкий емоційний стан, властивий особистості, який виявляється у гніві, злості, роздратованості і є передвісником агресії.

Отже, агресивність – це емоційний стан, а агресія – це форма поведінки.

Агресивність характеризується поводженням, спрямованим на завдання фізичної або психологічної шкоди іншій людині.

^ ОЗНАКИ АГРЕСИВНОСТІ:

  • впертість, прагнення заперечувати, відмовлятися;

  • забіякуватість, дратівливість;

  • напади гніву, вибухи злості, обурення;

  • намагання образити, принизити;

  • владність, наполягання на своєму;

  • егоцентризм, невміння зрозуміти інтереси іншого;

  • самовпевненість, завищена самооцінка.

^ ПРИЧИНИ АГРЕСИВНОСТІ:

  • реакція на приниження гідності дитини, підсміювання, знущання з неї;

  • наслідок обмеження самостійності дитини, надмірної опіки;

  • яскраво виражена екстравертованість (спрямованість на спілкування з іншими);

  • копіювання поводження батьків;

  • надмірне захоплення відео-, телебаченням, комп'ютерними іграми;

  • хронічна втома й перевтома, відсутність умов для активної діяльності;

  • стреси;

  • захворювання;

  • нездоровий психологічний клімат у родині;

  • прояв Едіпового комплексу (переважне спрямування агресивності на дорослого однієї з дитиною статі);

  • прояв суперництва між дітьми у сім’ї з метою добитися переваги над братами чи сестрами;

  • відреагування комплексу неповноцінності, намагання довести іншим свою вищість;

  • результат фрустрації – гнітючого переживання невдачі у задоволенні потреб і досягненні цілей дитини.

^ ВИДИ АГРЕСІЇ:

  • фізична агресія – використання фізичної сили одним із учасників конфлікту проти іншого.




  • непряма агресія – злобні плітки, жарти, а також агресія, яка ні на кого не спрямована, - спалах люті, який виявляється у формі крику, тупання ногами, стукання кулаками по столу.

  • роздратованість – схильність до провокування конфлікту, готовність за найменшого збудження до виявлення запальності, різкості, грубощів.

  • негативізм – опозиційна форма поведінки, спрямована проти авторитетів або керівництва, може розвиватися від пасивного опору до активної боротьби проти встановлених звичаїв і законів.

  • образа – заздрість і ненависть до оточення, обумовлена почуттями гіркоти та гніву на весь світ.

  • підозрілість – недовіра та обережність щодо людей, заснована на переконанні, що оточення хоче завдати шкоди.

  • вербальна агресія – вираження негативних почуттів через сварку, крик, вереск, погрози, прокляття, грубощі.

  • почуття провини – наявність внутрішньоособистісного конфлікту та докорів сумління, які виражаються в переконанні людини, що вона є поганою, чинить зло.

^ ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ВИНИКНЕННЯ АГРЕСІЇ У ДІТЕЙ:

  • Оцінка іншими людьми. Присутність інших людей вже сама по собі може або посилювати, або гальмувати агресію.

  • Навмисність агресії. Існує точка зору, що для початку агресії нерідко буває достатньо знати, що інша людина має ворожі наміри, хоча безпосереднього акту агресії не було.

  • ^ Сприйняття агресії. Поширення відео- і теле- програм із сюжетами насильства і захоплення ними дітей викликають гостру критику педагогів, які вважають, що такі сцени на екрані і фільми жахів роблять дитину більш агресивною і жорстокою.

  • Бажання помсти. Часто агресія, особливо в дитячому віці, може виникнути як відповідна реакція на поведінку оточуючих, тобто як акт помсти за щось.

^ АГРЕСИВНА ПОВЕДІНКА

(загальна характеристика)

Агресивні люди висловлюють свої думки, переконання, почуття, порушуючи права інших, що почуваються з ними ніяково. Поводяться зверхньо, принижуючи інших, знаходячи їхні вразливі сторони.

Вони ніби кажуть: «Я так думаю, я так хочу, я так відчуваю, і мене не хвилює, що з тобою».

За цим стоїть: «Я підкорю тебе, поки ти не підкорив мене. Я буду першим!».

^ Мета: домінувати, вигравати, наказувати, змушувати інших програвати, щось утрачати.

Вигода агресивної поведінки: за агресивних людей часто щось роблять інші. Події відбуваються так, як їм треба, бо вони контролюють ситуацію.


Часто досягають того, чого хочуть; успішніші в ситуаціях, що вимагають боротьби, суперництва.

^ Негативні результати: агресивна поведінка створює ворогів, спричиняє страх. Бажання домінувати і керувати людьми потребує багато енергії, відчувається постійне напруження; стосунки з товаришами пов'язані здебільшого з негативними почуттями, непостійні; часто виникають суперечки.

Прояви:

Агресивні люди можуть:

  • здійснювати вторгнення у простір інших: приходити в гості без запрошення, близько підходити під час спілкування до партнера, торкатися його, штовхатися;

  • вказувати пальцем, зверхньо поплескувати по плечу;

  • настирливо розглядати інших;

  • говорити насмішкувато, зухвало;

  • погрожувати: «Якщо ти не прийдеш...», «Ти б краще дивився...»;

  • принижувати: «Ти ще дитинка...», «Не будь придурком...», «Що, мама не дозволяє?»;

  • часто оцінювати або наказувати: «Ти повинен...», «Добре зробив»;

  • безапеляційно висловлюватися проти певних груп людей: «Відмінники — всі мамині діти», «Дівчата — підлабузниці» тощо.

^ ПОРТРЕТ АГРЕСИВНОЇ ДИТИНИ

Агресивна дитина часто відчуває себе самотньою, ніко­му не потрібною. «Як стати любимою й потрібною» — нерозв'язна проблема, що постає перед маленькою людиною. От вона й шукає способи привернення уваги дорослих і однолітків.

Батькам і педагогам не завжди зрозуміло, чого доби­вається дитина і чому вона поводиться так, хоча за­здалегідь знає, що з боку дітей можна отримати відсіч, а з боку дорослих — покарання. Насправді це часом лише розпачлива спроба завоювати своє місце під сон­цем. Дитина не має уявлення, як в інший спосіб можна боротися за виживання в цьому жорстокому світі, як захистити себе.

Агресивні діти дуже часто підозріливі й насторожені, люблять перекладати провину за затіяну ними свар­ку на інших. Такі діти не можуть подивитися на себе з боку й адекватно оцінити своє поводження. Вони не помічають, що вселяють в оточуючих страх і занепо­коєння, їм, навпаки, здається, що весь світ хоче скрив­дити саме їх. Отже, виходить замкнене коло: агресивні діти бояться й ненавидять оточуючих, а ті, у свою чергу, бояться їх.

Емоційний світ агресивних дітей недостатню багатий, у палітрі їхніх почуттів переважають похмурі тони, кількість реакції навіть на стандартні ситуації дуже об­межена. Найчастіше це захисні реакції.


^ 2. Причини, прояви та профілактика

агресивної поведінки учнів

Бондаренко Ю.В., практичний

психолог Мартинівської ЗОШ І-ІІІ ст.

Однією з актуальних проблем, яка постає сьогодні перед педагогічними працівниками, є проблема агресивності дітей.
Практичними психологами даному питанню приділяється дедалі більше уваги: вивченню самого феномена агресії; агресивних проявів і тенденцій поведінки учнів; профілактики агресивності та її корекції.

Молодші школярі:

З агресивними проявами у дітей часто стикаються вчителі початкових класів. Тому проводити корекційну роботу в цьому напрямку доцільно вже з молодшими школярами, адже в цьому віці такі стани ще не сталі і їх легше коригувати, не дати закріпитись як тенденції поведінки. Немає сумніву в тому, що рання профілактика буде дійсно ранньою, якщо вона починається не з моменту зовнішнього прояву негативної поведінки дитини, чи вже скоєних серйозних проступків (що найчастіше спостерігається у підлітковому – 11–16 літньому віці), а з виявлення перших, мало примітних негативних симптомів у стосунках і поведінці дитини та їх якнайшвидшій ліквідації. Практика доводить помилковість твердження про те, що відхилення у поведінці дітей молодшого шкільного віку – це лише прояв специфічних особливостей даного віку. Насправді ж, якщо вчасно не провести відповідну роботу по виявленню незначних відхилень у моральному розвитку, то в подальшому вони не тільки не зникнуть, а навпаки – нерідко підсилюються і проявляються у вигляді жорстокості, нечесності, схильності до крадіжок, бродяжництва, неповаги до старших і однолітків, негативного ставлення до навчання та інших аномалій.

В основі дитячої агресивності може лежати різна мотиваційна спрямованість: в одному випадку - спонтанна демонстрація себе; в іншому - досягнення своїх практичних цілей; в наступному - придушення і приниження іншого. Однак, незважаючи на ці очевидні відмінності, всіх дітей об'єднує одна загальна властивість - неувага до однолітків, нездатність бачити і розуміти їх.

Проведені дослідження психологічних особливостей агресивності дітей молодшого шкільного віку показують, що звичайно її супроводжують неадекватна самооцінка (занижена або, частіше навпаки, завищена), неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям дитини; підвищена емоційна напруженість і тривожність; різний ступінь неадекватності уявлень дитини про своє місце в класному колективі, про ставлення до нього однолітків, низький рівень сформованості комунікативних навичок.

Головними завданнями корекційної роботи з агресивними молодшими школярами є:

  1. Навчання дітей конструктивних форм поведінки та основ комунікації.

  2. Розвиток здібностей адекватного сприйняття себе та інших людей.

  3. Усунення надмірного напруження і тривожності молодших школярів. Викорінювання барʹєрів, що заважають продуктивним конструктивним діям дітей.

  4. Регуляція соціальних відносин дітей.

Під час занять з молодшими школярами вирішуються такі завдання:

  1. Зниження емоційної напруги.

  2. Розвиток здібностей розуміти емоційний стан іншої людини й уміння адекватно висловити свій.

  3. Формування навичок позитивного впливу на інших.

  4. вважають, що можна вирішити проблему авторитарними, а іноді й конфліктними Ігрова корекція поведінки.

  5. Прищеплення навичок самоконтролю.

  6. Навчання основ ауто релаксації.

  7. Формування в дітей моральних уявлень.

Засобами досягнення завдань психокорекції агресивної поведінки молодших школярів є такі форми роботи:

  1. бесіди;

  2. рольове програвання ситуацій;

  3. вправи на самопізнання і самовиховання;

  4. етюди, пантоміма;

  5. образотворча діяльність;

  6. фізичні вправи, рухливі ігри;

  7. психогімнастика і ауторелаксація.

Значне місце у переліку недоліків, що сприяють посиленню і закріпленню негативних форм поведінки молодших школярів, посідає неправильний педагогічний підхід до таких учнів. Неприпустимим є використання в роботі з агресивними дітьми заходів негативного впливу. Маються на увазі такі дії, як обговорення і розбір вчинків, осудження й догани, різноманітні покарання. Слід пам’ятати, що учні швидко звикають до таких дій і не реагують на них.

Учні з відхиленнями в поведінці, особливо з агресивними тенденціями, найбільше цінують у людях доброту, чуйність, довіру, тобто саме таке ставлення, якого вони гостро потребують і якого їм не вистачає. Тому помиляються ті педагоги, які вважають, що можна вирішити проблему авторитарними, а іноді й конфліктними заходами. В таких ситуаціях між педагогом і учнем виникає психологічний барʹєр непорозуміння і неприязні. У дитини зростає впертість, реакція опору домаганням дорослих.

Слід зазначити, що на стосунки учня з однокласниками й дорослими значно впливає суб’єктивне ставлення до нього педагога. Учитель своїм авторитетом може підвищити статус школяра в класі, або закріпити негативні оцінки, що надаються дитині однолітками. Тому кожному педагогові необхідно контролювати динаміку статусу дитини в класному колективі і свої висловлювання. Незадоволення своїм статусом у класі чи оцінкою вчителя – одна з причин агресивного поводження молодших школярів.

Підлітки:

Коректувальна робота по профілактиці поведінки, що відхиляється, з підлітками має свої особливості. На початкових етапах не показані групові форми. Не говорячи вже про практично неминучу негативну консолідацію підлітків в групі, індивідуальна робота з підлітком є ефективнішою. Із самого початку, паралельно, необхідно починати роботу з сім'єю. Після діагностики сімейних відносин і ступеня їх дисгармонійності повинна слідувати психокорекційна робота як індивідуальна, так і групова. Але основний акцент слід робити на індивідуальній роботі з підлітком. Абсолютно неефективними виявляються загальні бесіди про необхідність "добре поводитися".

Особливе місце в корекційній роботі слід приділяти формуванню кола інтересів підлітка на основі особливостей його характеру і здібностей. Необхідно прагнути до максимального скорочення періоду вільного часу підлітка - "часу дозвільного існування і неробства" за рахунок залучення до позитивно формуючих особу занять: читання, самоосвіта, заняття музикою, спортом. З урахуванням цього потрібно перебудовувати і форми виховної роботи. Адже досвід переконує, що її масові форми бажаного ефекту не дають. У школі мають переважати такі форми, які дозволяли б кожному учню самовиразитись, - конкурси, змагання, олімпіади, вікторини тощо. Це дозволить школярам займатись улюбленою справою, спонукатиме їх до творчості, привчатиме до розумного використання вільного часу.

Завданнями корекційної роботи з агресивними підлітками є:

1. Зниження тривожності та скутості школярів.

2. Формування в учнів віри у свої сили й можливості.

3. Розширення можливостей школярів, формування в них необхідних знань, умінь і навичок для підвищення результативності шкільної діяльності.

4. Формування адекватної самооцінки в підлітків.

5. Розвиток уміння контролювати себе.

6. Підготовка вчителів і батьків до виконання ними завдань корекції.

Методи корекції: ігротерапія, проективний малюнок, психогімнастика, методи поведінкової корекції.

Профілактика вимагає своєрідного підходу і до вибору методів і форм виховної роботи. Зараз школи зловживають словесними методами впливу, що призводить до зайвого моралізування, якого так не терплять учні. У шкільній практиці мають застосовуватись такі методи, які сприяли б формуванню у школярів навичок правомірної поведінки. Досвід переконує, що нерідко учні у певних ситуаціях діють неправомірно, бо не мають досвіду, а теоретичні знання не спрацьовують. Тому їх частіше треба ставити в ситуації вибору того чи іншого типу поведінки, організовуючи ділові та рольові ігри, привчати до дотримання правил людського співжиття.

Старшокласники:

При здійсненні корекції деструктивної агресивності старшокласників акцент повинен робитися на формуванні таких складових особистісної спрямованості та духовності, як позитивне ставлення до себе та до інших, емпатійність, совісність, відповідальність, чесність перед собою та іншими, відчуття цінності іншої людини та загальнолюдської єдності, вміння допомагати іншим та приймати допомогу, бачити красу іншої людини та навколишнього світу. Це досягається застосуванням особистісно орієнтованих методів та прийомів, а саме такими як: бесіди, діалоги, структурована групова дискусія, мозковий штурм, групове обговорення проблемних ситуацій, ігри-драматизації, рольове програвання, практичні вправи, діагностичні процедури, самоспостереження, самовиховання, а також підбір такого матеріалу для занять, який сприяв би постановці проблемних запитань – про призначення людини, різницю між егоїзмом та істинною любов′ю до себе, про важливість самовиховання, відповідальності перед собою та іншими, про сенс життя кожної людини та її особистісну цінність, про те, що є прекрасним, а що – потворним.

В якості основної форми роботи з учнями старших класів використовується соціально-психологічний тренінг, який супроводжується індивідуальними консультаціями та бесідами з метою поглиблення знань учнів про себе, створення мотивації до самовдосконалення та саморозвитку. Крім того необхідно залучати до заходів з подолання агресивності однолітків, батьків та вчителів агресивних учнів з метою психологічної просвіти, актуалізації важливості реалізації у житті дитини та її оточення вищих загальнолюдських принципів та ідеалів.

У навчальних закладах має бути складена система впровадження превентивних заходів з профілактики насильства, жорсткого поводження та агресивної поведінки серед неповнолітніх, запобігання негативним проявам серед учнівської молоді, систематично проводитися інформаційно-профілактичні заходи з батьками та педагогічними працівниками.

З метою пропаганди та активізації інформаційно-просвітницької роботи фахівцями психологічної служби організовуються та проводяться наступні форми роботи з усіма учасниками навчально-виховного процесу:

• оформлення тематичних куточків у класних кімнатах, інформаційні бюлетені, пам’ятки, виставки у шкільних бібліотеках, де вміщені матеріали з профілактики насилля;

• здійснюється спостереження за дітьми, проводиться анкетування учнів молодшої, середньої та старшої школи з метою виявлення агресивних тенденцій поведінки в родинах та класних колективах;

• організовуються та проводяться тренінгові заняття, виховні години для учнів

• з метою організації системної профілактичної роботи організовуються виступи на методичних об’єднань класних керівників, засіданнях педагогічних рад, нарадах при директорові: “Агресія і насильство у шкільному середовищі” і т. д.

• виступи практичних психологів, соціальних педагогів, представників Громадських організацій на батьківських зборах: «Виховання без насилля та жорстокості» тощо.

Педагогічними працівниками школи проводиться соціальний патронаж сімей, які потребують постійного фахового консультування та супроводу з метою забезпечення дотримання основних соціально-правових потреб дитини, вирішення соціальних і психолого-педагогічних проблем, формування соціально-педагогічної компетенції сім’ї. На різних етапах і через свої функціональні повноваження до соціального патронажу сім'ї залучають педагогічну раду, психолого-педагогічний консиліум, шкільну раду з профілактики правопорушень, батьківський комітет. Звичайно, заходи щодо забезпечення охорони дитинства на своєму рівні здійснюють і класний керівник, і практичний психолог, але соціальний педагог є тим компетентним фахівцем, який перебуває у первинному постійному контакті з сім'єю, організовує систему супровідної роботи, залучає інших фахівців, служби, установи та орієнтований на кінцевий результат – захист інтересів і прав дитини. Взаємодія суб'єктів соціального патронажу є вирішальною у забезпеченні реальної допомоги сім'ї.


^ 3. Практичні форми роботи

з агресивними учнями:


    молодшого шкільного віку

Гурська Л.П., практичний психолог

Гадяцької СШ І-ІІІ ст. №2

Тема: «Емоції і ми»

(заняття з елементами тренінгу для учнів 3-4 класів)


Мета: Розвиток емоційної чутливості у дітей, уміння визначати власний емоційний стан, формування позитивного ставлення до себе, однолітків, школи.

^ Тривалість заняття: 45 хвилин.

Хід заняття:

  1. Знайомство. Етюд «Посмішка по колу».

--Добрий день, діти! Коли люди знайомляться, вони вітаються і дарують один одному чудовий настрій. Ось і ми передамо один одному посмішку.

Всі діти беруться за руки і «передають» посмішку по колу: кожна дитина повертається до свого сусіда праворуч чи ліворуч і, побажавши щось хороше та приємне, посміхається йому. При цьому можна образно «взяти посмішку» в долоні і обережно передавати її по колу, з рук в руки. Така форма прощання може стати традиційним ритуалом за час роботи тренінгової групи. Керівник цікавиться враженнями дітей від заняття, дякує за роботу та запрошує на наступну зустріч.

  1. ^ Вправа «Наші емоції».

Для даної вправи керівнику потрібен набір карток або плакат із зображенням різних емоційних станів людини. При роботі з картками пропонується серія завдань:

  • назвати емоційні стани, зображені на картках:

  • розділити аркуш щоденника на дві половини і перемалювати схематичні зображення так. щоб зліва розташувалися емоційні стани, які дітям подобаються, а праворуч – не подобаються. Після виконання завдання діти по черзі називають та пояснюють, чому їм подобаються чи не подобаються ті чи інші емоційні стани;

  • визначити свій настрій, емоційний стан на даний момент, схематично зобразивши його в щоденнику, коротко пояснити причину того чи іншого емоційного стану.

Для виконання цієї частини завдання можна пригадати етюд «Слухаємо себе». При обговоренні різних емоційних станів керівник звертає увагу на самопочуття дітей в групі, констатує наявність підвищеної тривожності у окремих членів групи.

  1. ^ Вправа «Подобається – не подобається».

Після обговорення причин того чи іншого емоційного стану дітей, керівник просить учасників групи розподілити чистий аркуш щоденника на дві половини і записати відповіді на запитання:

  • що мені не подобається в школі?

  • що мені не подобається вдома?

  • що мені не подобається взагалі в житі?

Відповіді на ці запитання діти записують в лівій частині аркуша.

Після цього пропонується серія позитивних питань, відповіді на які діти записують в правій частині аркуша.

  • що мені подобається в школі?

  • що мені подобається вдома?

  • що мені подобається взагалі в житі?

Діти по черзі розповідають спочатку про те, що їм не подобається, потім, що подобається в школі, вдома і в житті. Важливою є саме така послідовність відповідей: спочатку негативні, потім позитивні, щоб показати, що не все в житті так погано, є позитивні моменти і хороші люди. Ця вправа дозволяє отримати інформацію про характер взаємовідносин дитини з однокласниками, членами сім’ї, оточуючими, про те, яке місце і роль визначає для себе дитина в класі, в сім’ї, як дитина сприймає себе серед інших.

  1. ^ Вправа «Сходинки».

Дивлячись на зразок, підготовлений керівником на дошці, діти малюють в щоденнику сходинки. Керівник пояснює зміст завдання: уявіть собі, що всіх учнів вашого класу розсадили на сходинки, дотримуючись однієї умови. На першу сходинку посадили самих старанних, розумних дітей, які добре вчаться, старанно виконують всі завдання в школі і дома, на другій сходинці розташувалися учні, які тех. Добре вчаться, але інколи бувають неуважними, допускають помилки. Як ви думаєте, які діти потраплять на останню, найнижчу сходинку? А тепер подумайте на якій сходинці посадили б вас? А на других сходах намалюйте себе на тій сходинці, на якій би ви хотіли сидіти, тобто як би ви хотіли вчитися. Дані, отримані при виконанні цієї вправи, дають інформацію про характер самооцінки кожного учня та рівень його домагань в сфері навчальної діяльності.

  1. ^ Етюд «Слухаємо себе».

Протягом 1-2 хвилин діти розслабляються та слухають себе. Після чого зображують свій настрій наприкінці тренінгового заняття.

  1. ^ Етюд «Посмішка по колу» - на прощання.

Підсумок: Психолог пропонує учням відповісти на запитання «Що сподобалося? Що запам’яталося?» (Обговорення).



    середнього шкільного віку

Живогляд О.М., практичний психолог

Книшівської ЗОШ І-ІІІ ст.

Тема: «Вчуся розпізнавати та контролювати агресію»

(заняття з елементами тренінгу для учнів 5-8 класів)


Мета: корекція поведінки за допомогою вправ та рольових ігор; формування навичок розпізнавання та контролю агресії.

Обладнання: папір, олівці.

Хід заняття

1. Вправа «Знайомство».

Кожна дитина по черзі говорить фразу: «Мене звати…(ім’я). А ще мене називають…(лагідні імена)». Наприклад, : «Мене звати Марина. А ще мене називають Маринка, Мариночка, Марися».

2. Бесіда «Агресивна енергія».

Психолог: Кожній людині від природи дана агресивна енергія. Однак люди використовують її по-різному: одні – щоб творити, і тоді агресивну енергію можна назвати конструктивною, інші – щоб знищувати чи руйнувати, і тоді їхня енергія є деструктивною. Конструктивна – це активність, прагнення до досягнення, захист себе та інших, завоювання волі та незалежності, захист власної гідності. Деструктивна енергія – це насильство, жорстокість, злість, прискіпливість, роздратування, самозвинувачення. Тому щоб зрозуміти, що з ним відбувається, дуже важливо розпізнавати свої агресивні імпульси, керувати ними і спрямовувати в бажане русло.

3. Вправа «Мої сильні сторони».

Дитина на аркуші паперу записує всі свої якості, які вважає сильними сторонами. Після цього зачитує те, що написала, а потім запитує: «Які ще сильні сторони я маю?». Члени групи доповнюють її список.

4. Вправа «Малюємо злість».

Дітям пропонується намалювати на аркуші злість так, як вони її уявляють, а потім знищити малюнок. Зображенню можна віддати все зле, що є в собі(кігті, жала, колючки, перетинки).

5. Вправа «Тух-тібі-дух».

Це чарівне заклинання проти поганого настою, образ і розчарувань. Зараз ви почнете ходити по кімнаті, ні з ким не розмовляючи. Тільки-но вам захочеться поговорити, зупиніться навпроти одного з учасників, подивіться йому в вічі й тричі сердито вимовте «чарівне» слово: «тух-тібі-дух». Потім продовжуйте ходити по кімнаті. Час від часу зупиняйтесь перед ким-небудь і знову сердито вимовляйте «чарівне» слово. Щоб воно подіяло, його обов’язково треба говорити у вічі.

6. Вправа «Місточок».

На підлозі смужки паперу на відстані 30 см. Під ним – річка. З різних боків до моста підходять одночасно дві особи. Їм треба без слів зрозуміти один одного і розійтися на вузькому місточку. Наступити на лінію – означає впасти у воду. Після закінчення треба обговорити, з ким із партнерів учасники почувались надійно і впевнено.

7. Вправа «Повітряна кулька».

Уявіть собі, що у ваших грудях знаходиться повітряна кулька. Вдихніть через ніс і повністю наповніть легені повітрям. Видихніть ротом і відчуйте, як воно виходить із легень. Повторюйте не поспішаючи. Дихайте і уявляйте, як кулька наповнюється повітрям і стає все більшою. Повільно видихніть ротом, ніби повітря тихенько виходить із кульки. Видихніть повільно. Повторіть тричі. Зупиніться і відчуйте, що ви сповнені енергії, а напруження зникло.

8. Підсумок.

Ми сьогодні з вами навчилися формувати навички розпізнавання та контролю агресивної енергії.

А на закінчення станемо в коло і скажемо кожному учаснику: «Дякую тобі за роботу на заняття та бажаю…»



    старшого шкільного віку

Пуць Л.П., практичний психолог

Сватківської ЗОШ І-ІІІ ст.

Тема: «Я вчуся володіти собою»

(заняття з елементами тренінгу для учнів 9 – 11 класів)


Мета: формування в старшокласників навичок подолання тривожності в різних життєвих ситуаціях; оволодіння навичками саморегуляції.

Обладнання: індивідуальні бланки, ілюстрації, папір А3, оповідання, рекомендації кожному учню, релаксаційна мелодія

Хід заняття:

^ I. Організаційний момент.

Плакат (на дошці):

«Стрес – це не те, що з вами трапилося, а те, як ви це сприймаєте».

Доброго дня! Тема нашого заняття «Я вчуся володіти собою». Перш ніж ми розпочнемо нашу роботу, пропоную познайомитись один з одним.

^ 1. Вправа «Знайомство».

Психолог пропонує кожному учаснику по колу зробити рекламу самому собі. Це має бути лаконічна фраза, одне речення, в якій можна сказати своє ім’я та щось про себе. Після того, як в усіх буде можливість себе прорекламувати, вправа закінчується аплодисментами.

^ II. Основна частина.

- Наше заняття присвячене тому, що таке тривожність і як слід долати тривожні стани.

2. Мозковий штурм.

Усі бажаючі дають відповіді на кожне із поставлених запитань.

- Як ви думаєте, що таке тривожність?

(Тривожність – це занепокоєння, напруга чекання небезпеки або чого-небудь невідомого.)

- Як виглядає тривожна людина? (Червоне або бліде обличчя, голос, що тремтить, холодні пітні руки, м»язова напруга всього тіла.)

- Як ви думаєте, які фізіологічні зміни відбуваються в її організмі? (Частішання серцебиття, і подиху, сухість у роті, руки й ноги тремтять т.п.)

Після кожного запитання ведучий дає правильну відповідь.

^ 3. Інформаційне повідомлення.

- Люди відчувають тривожність у різних ситуаціях. Напередодні важливих подій у більшій або меншій мірі всі люди відчувають розгубленість, занепокоєння, тривогу або навіть страх. Слідом за ними, як правило, випливає зібраність, зосередженість, концентрація. Наші негативні емоції вважають «сторожами», які не дають нам упасти в небезпеку, що загрожувало б нашому життю. Однак тривале перебування в такому стані теж є небезпечним, тому що приводить до стану ступору. Такий стан можна називати тривожністю. Тривожність супроводжується неприємними відчуттями. Перебуваючи постійно в тривожному стані, людина, її організм, відчуває стрес.

Стрес – у перекладі з англійської мови позначає тиск, натяг, зусилля.

Ви, напевно, помічали, що досить просто подумати про майбутню важливу подію, про те, що вас очікує й починає сильно битися серце. З фізіологічної точки зору це пояснюється просто. Коли ми зустрічаємося з будь-якими труднощами, наш мозок одержує сигнали про це. Виробляються гормони, які потрапляють у кров і з нею переносяться до всіх внутрішніх органів, змінюючи їх режим роботи. Частішає робота серця, підвищується активність тих зон кори головного мозку, які відповідають за увагу й злагоджену роботу серцево-судинної й дихальної систем.

- Які ситуації викликають у людей тривожність? Згадаєте ситуації, коли ви тривожилися.

^ 4. Вправа «Я тривожуся в ситуаціях, коли…» (робота на індивідуальних бланках).

Учням продовжують речення 2 – 3 ситуаціями, які зазвичай викликають тривогу.

Отже, ви вказали ситуації тривожності. Як ви думаєте, до чого приводить такий стан? (Розгубленість, плач, острах, неуважність і т.д.) (Демонстрація ілюстрацій.).







- Постійне перебування в такому режимі веде до стресу. Тому важливо вміти долати напругу й допомагати організму.

- А як допомогти організму? Що можна зробити, щоб не тривожитися? Я впевнена, що в кожного з вас є спосіб, який допомагає йому в ситуації тривоги.

^ 5. Вправа «Якщо я тривожуся, я звичайно…» (індивідуальна робота).

Учням роздаються бланки на яких написано початок фрази «Якщо я тривожуся, я звичайно…».

– Продовжіть і закінчіть, будь ласка, фразу, як ви долаєте тривожність, що для цього робите.

По закінченню іде обговорення тих форм і методів, якими присутні учасники долають тривожність.

^ 6. Вправа «Здорові й нездорові способи подолання напруженого стану»

Мета: навчити учнів розрізняти здорові й нездорові способи подолання напружено стану

- Все, що ви написали в індивідуальних бланках, я буду записувати на дошці у два стовпчики – здорові та нездорові способи подолання напруженого стану. Ваші висловлювання не повинні повторюватись.

- Як ви розумієте словосполучення нездорові способи? (Відповіді дітей.)

- Отже, у нас вийшло 2 стовпчика. Які способи більш ефективні здорові чи нездорові? Чому?

- Таким чином, необхідно використовувати тільки здорові способи, тому що другі можливо й знімають тривожність, але ціною в здоров'я. Вживання ПАР (психоактивних речовин – речовин, що впливають на головний мозок і викликають звикання) створює ілюзію стосовно зняття1 тривожності. Через деякий час людина розуміє, що все залишилося як і раніше. (Психолог також пояснює, що переїдання шкідливе для здоров'я, а лайка може зруйнувати відносини й людину зсередини).

^ 7. Читання оповідання «От якби все було не так…». Із циклу казок про «Веселого Памсі»

- Пропоную послухати невелику дитячу історію про дракончика Памсі, який завжди говорив: «От якби все було не так…» і потрапив у стан напруги й сумував.

Дракончик Памсі продовжував сумувати, і був дуже здивований, коли його друг порадив йому проганяти темні думки, коли тільки побажаєш. Йому дуже хотілося довідатися, як же можна зробити це, і він з нетерпінням чекав, коли ж Друг навчить його.

- Отже, ти, Памсі, сумуєш через те, що не видихаєш вогонь, як це роблять дорослі дракони, і твоя шерсть не така гладка, як у них. Твій тато не живе з вами, і тебе це дуже засмучує. У тебе залишається мало часу для розваг із друзями, через те, що тобі потрібно гуляти з молодшим братом? Ти не можеш усе це змінити, але ти можеш змінити свої думки про це. Спробуй подумати про все це по-іншому, якби з іншого боку, а думки вибирай тільки світлі. Памсі був здивований.

- Як це – тільки світлі? - запитав він.

- Дуже просто! Ти збирав коли-небудь квіти на лузі? Ти вибираєш лише ті, які тобі подобаються, – Друг нахилився й зірвав дві квітки.

- Назвемо одну з них «Навіть якщо…», а іншу – «У будь-якому випадку…». Це один зі способів рятування від темних думок. Ми постараємося про все, що тебе засмучує, думати по-іншому за допомогою цих слів. Говори їх замість слів жалю, які ти повторював, коли сумував.

Замість слів «От якби все було по-іншому» говори так: «Навіть якщо я не вмію видихати вогонь, як дорослі, у будь-якому випадку, у мене є друзі, такі ж як я, і хоча вони теж поки багато чого не вміють робити, як дорослі, нам буває дуже добре разом. Навіть якщо тато не живе з нами, я можу з ним бачитися, коли захочу. Навіть якщо мені доводиться гуляти з молодшим братом, у будь-якому випадку, нам з ним буває дуже весело, і в мене залишається час пограти із друзями. Памсі зробив більші очі – виявилося, що змінювати думки не так вже і складно!

- Невже, це допомагає проганяти темні думки й виправляти поганий настрій? - запитав він Друга.

- Дуже навіть допомагає, але іноді доводиться повторювати ці слова багато разів, доки настрій не стане краще.

- Як твій настрій зараз? - запитав Друг.

- О! Набагато краще! Але я прагну ще потренуватись. Це набагато краще, ніж чекати, коли все пройде само собою.

У кожного з нас бувають ситуації, які нас засмучують, однак не варто надовго «застрявати» на сумних думках. Ми не можемо змінити ситуацію, але ми можемо самі вибирати, про що думати і як думати. Отже, давайте зараз внесемо в стовпчик здорові способи запис: правильні думки – «Навіть якщо…», «У будь-якому випадку…» . Виявляється, ми можемо за допомогою правильних думок і слів міняти ситуацію. Давайте потренуємося.

^ 8. Вправа «Навіть якщо…»-«У будь-якому випадку…» (Робота в парах).

Мета: навчити учнів самостійно шукати вирішення проблеми

Діти отримують заготовки квіток, на одній написано: «Навіть якщо…», а на другій: «У будь-якому випадку…». Перший учень зачитує назву першої квітки «Навіть якщо…» і вказує проблему: «мені погано, я невдачливий, я одержав двійку». Другий називає свою квітку «У будь-якому випадку…» і закінчує позитивною фразою: «це тільки на сьогодні, я виправлю двійку». Учасники обмінюються квітками. Тепер перший говорить розв'язок проблеми, а другий саму проблему.

- Важко було виконувати дану вправу? Якщо важко, то чому?

^ 9. Вправа «Розслаблення під музику»

Мета: Навчання навичкам саморегуляції

- У складних ситуаціях необхідні навички саморегуляції. Можна користуватися правилом: «Думки вибирай як квіти – і вибирай тільки гарні (позитивні)».

- Сядьте спокійно в комфортній позі. Закрийте очі. Повільно розслабте м'язи. Уявіть, що перебуваєте там, де дуже добре й не треба ні про що турбуватися. Наприклад, на пляжі, де сонце гріє своїми променями. Ні про що не тривожтеся, просто слухайте музику.

- Що відчули під час виконання вправи?

10. Рекомендації «Що робити в ситуації напруги?»

– Отже, якщо ми опинилися в ситуації тривожності. Що робити? Стояти тремтіти й потім вийти на іспит і заїкатися, повторюючи, вибачте, я хвилююся? Може просто почати плакати? Ні. Це звичайно не вихід. Є деякі рекомендації, які допомагають в таких ситуаціях:

А) Заспокойтеся.

«Усе буде добре» – ця чітка установка не повинна ніколи вас залишати.

Не буває безвихідних ситуацій.

Б) Спробуйте відновити подих. Подумайте про ваш подих. Тому що ви зараз схвильовані, мозок дав установку внутрішнім органам працювати в активному режимі. Тому спробуйте відновити подих. Почніть дихати глибоко й повільно, думаючи про те, як відновлюється робота всіх органів.

Повільно зроби глибокий вдих.

Затримай подих і порахуй до чотирьох.

Повільно видихни.

В) М'язове розслаблення.

Присідайте, якщо м'язова напруга відчувається в колінах.

Стисніть кулаки, потім стряхніть, скинувши при цьому всю напругу.

ІІІ. Заключний етап

- Що цікавого ви дізналися на занятті?

- Чи визначили ви для себе способи подолання тривожності?

( Обговорення ).


^ 4. Практична робота із сім’ями

агресивних дітей

Сахно Н.М., практичний психолог

Лютенської ЗОШ І-ІІІ ст.
  1   2

Скачать, 3791.55kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru
Разработка сайта — Веб студия Адаманов