Категории:

Реферат циклу наукових праць

Поиск по сайту:


Скачать 180.73 Kb.
Дата11.03.2012
Размер180.73 Kb.
ТипРеферат
Содержание
Перший, інформаційно-орієнтований, етап
Другий етап
На четвертому етапі
Наукова новизна науково-педагогічної роботи
Практичне значення одержаних результатів
Подобный материал:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


РЕФЕРАТ


ЦИКЛУ НАУКОВИХ ПРАЦЬ


ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ

РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

З СОЦІАЛЬНО ДЕЗАДАПТОВАНИМИ ПІДЛІТКАМИ”


кандидата педагогічних наук, доцента кафедри педагогіки та методики трудової підготовки


Коношенка Сергія Володимировича


Слов’янськ – 2011


В сучасному українському суспільстві збільшується кількість соціально дезадаптованих підлітків. У зв’язку з цим, зростає потреба держави в створенні цілісної концепції реабілітації даної категорії дітей, системи і механізмів її реалізації; необхідність у спрямуванні соціально-педагогічних процесів на створення реабілітаційного простору для соціально дезадаптованих дітей і розробці для цього науково-методичного забезпечення; потреба у налагодженні взаємодії всіх соціальних інститутів у реабілітації дезадаптованої особистості учня; необхідність у наявності педагогів, здатних ефективно здійснювати реабілітацію цих вихованців.

Саме тому мета роботи полягає в обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці теоретико-методичних основ системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками, спрямованої на соціалізацію дезадаптованої особистості в суспільстві.

У роботі проаналізовано організацію реабілітаційної роботи із соціально дезадаптованими підлітками в історії й теорії педагогіки; визначено сутність реабілітації соціально дезадаптованої особистості як виду соціально-педагогічної діяльності й розкриті причини й прояви дезадаптації в сучасних підлітків.

Автором встановлено, що проблема реабілітації соціально дезадаптованих підлітків є міждисциплінарною, бо акумулює наукові знання медицини, історії, соціології, психології, педагогіки та інших наук.

В науковій праці виявлено, що в історії педагогіки простежується зміна ставлення суспільства до соціально дезадаптованих підлітків від страти і катування цих осіб, як таких, що не підлягають виправленню, до усвідомлення необхідності усувати фактори, що спричиняють підліткову дезадаптацію та здійснювати соціальну, медичну, педагогічну, психологічну реабілітацію дезадаптованої дитини.

Обґрунтовано, що досвід роботи притулків для бідних та юродивих, сирітських будинків, виправних установ для неповнолітніх, ремісничих шкіл і притулків, шкіл-санаторіїв для важких дітей, нічліжок, дитячих колоній, шкіл-інтернатів та інших закладів, які передували у вітчизняній історії педагогіки створенню реабілітаційних закладів, має значення для організації реабілітаційної роботи як виду соціально-педагогічної діяльності в сучасний період.

Дослідником розкрито поняття „реабілітація соціально дезадаптованих підлітків” як комплекс педагогічних, соціальних, психологічних і медичних заходів, спрямованих на компенсацію соціальних відхилень у соціально дезадаптованих підлітків, відновлення в них порушених функцій організму. Також автором визначено відмінність реабілітаційної діяльності від педагогічної, яка полягає в тому, що: по-перше, реабілітаційна діяльність спрямована не на всіх дітей, а лише на тих, у яких виникають труднощі під час входження в соціальний світ; по-друге, потребує попереднього діагностичного обстеження дитини, з урахуванням результатів якого й будується реабілітаційний процес; по-третє, здійснюється вона в нерозривній єдності таких видів реабілітації як медична, психологічна, педагогічна та соціальна реабілітація.

У роботі обґрунтовано, що реабілітаційна діяльність з соціально дезадаптованими підлітками має базуватися на таких загальних соціально-педагогічних принципах як гуманізм, сприяння самореалізації дітей у всіх сферах їхньої життєдіяльності, диференційований та індивідуальний підхід, системність, інтеграція, компетентність кадрів та специфічних для реабілітаційної роботи принципах єдності діагностики й корекції; зв’язку змісту і форм реабілітаційної роботи з конкретними умовами життєдіяльності дезадаптованої особистості; опори на позитивні й сильні сторони особистості соціально дезадаптованого підлітка.

Науковцем доведено, що ефективна організація реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками передбачає врахування фізіологічних, психологічних, соціальних та педагогічних особливостей цієї категорії дітей як об’єктів і суб’єктів реабілітаційного процесу. В роботі визначено чотири групи взаємозалежних причин, що спричиняють соціальну дезадаптацію підлітків та посилюють це негативне явище: індивідуальні психічні відхилення в розвитку, пов’язані з порушеннями мотиваційної сфери особистості, аномаліями психічного розвитку в дитячому віці, несформованістю способів соціально прийнятного поводження, педагогічною занедбаністю; індивідуальні соматичні проблеми (хронічні захворювання, інвалідність, відставання у фізичному розвитку тощо); соціальні причини позашкільного характеру (порушення прав дитини, відсутність опіки з боку дорослих, залучення до протиправних учинків, бідність родини і т. д.); соціальні шкільні проблеми (несприятливий психологічний клімат у класі, низький соціальний статус дитини в шкільному колективі, розрізненість (або відсутність) дій суб’єктів освітнього процесу стосовно дезадаптованих вихованців тощо).

Рішення поставлених автором завдань дало підстави стверджувати, що для здійснення реабілітації соціально дезадаптованих підлітків важливо використовувати такий потужний чинник соціалізації людини як індустріальний регіон. Навчально-виховні, позашкільні, оздоровчі, реабілітаційні та інші заклади, психологічні і соціальні служби, політичні партії, громадські організації області, зокрема, та Донецька область як індустріальний регіон, взагалі, мають значний реабілітаційний потенціал, бо в цьому регіоні діти мають більші можливості для розв’язання соціальних проблем, мобільного пересування, одержання безпосередньої матеріальної, медичної, психолого-педагогічної, реабілітаційної та ін. допомоги.

В науковій роботі обґрунтовано, що завдяки створенню в індустріальному регіоні реабілітаційного простору, під яким розуміється динамічна мережа взаємозалежних педагогічних, психологічних, соціальних і медичних заходів, що створюється в середовищі життєдіяльності соціально дезадаптованих дітей і людей, які їх оточують, зусиллями соціальних суб’єктів різного рівня і яка здатна виступати інтегрованою умовою відновлення в зазначеної категорії підлітків основних соціальних функцій особистості, психічного, фізичного і морального здоров’я, соціального статусу, можна здійснювати ефективну реабілітаційну роботу із соціально дезадаптованими підлітками.

Дослідником виділено три рівні організації реабілітаційного простору: особистісний, рівень установи, регіональний.

На особистісному рівні реалізується система засобів і способів, що забезпечують взаємодію підлітка як зі співтовариством, так і з навколишнім світом. На цьому рівні організується вплив на соціально дезадаптованого підлітка конкретними фізичними особами (вчителі, вихователі, психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, батьки, ровесники та ін.) як суб’єктами реабілітаційного процесу. Проте, щоб простір став реабілітаційним, тобто впливав на розвиток соціально дезадаптованої особистості, необхідне прийняття його особистістю. А це можливо за умови особистісної значущості для дезадаптованого підлітка вище перелічених осіб.

Другий рівень – це рівень установи, яка має свою організаційну структуру і, відповідно до неї, виконує соціально-педагогічну діяльність з реабілітації соціально дезадаптованих підлітків. На цьому рівні структурні підрозділи зазначеної установи, інтегровані на основі загальної концепції, загальної реабілітаційної ідеї, здійснюють власну реабілітаційну роботу, спрямовану, насамперед, на максимально ефективне виконання завдань виховання й реабілітації соціально дезадаптованих дітей.

На третьому, регіональному рівні, створюється єдиний територіальний реабілітаційний простір, що синхронізує реабілітаційну роботу всіх освітніх установ і спонукає їх на продуктивну реалізацію всіх своїх реабілітаційних можливостей.

Автором обґрунтовано, що наявність в регіоні реабілітаційного простору, за умови оптимального його функціонування, дозволяє зменшувати вплив на дезадаптованого підлітка несприятливого для нього середовища; підбирати індивідуально прийнятне реабілітаційне середовище та адаптувати його стосовно до природи дитини; створювати „поле можливостей” особистості, індивідуальний і соціальний простір, що допомагає дезадаптованому підлітку розкрити його можливості; відновлювати спільність інтересів і потреб дезадаптованого підлітка з первинним колективом, родиною і середовищем неформального спілкування, що позитивно впливають на реабілітаційний процес; створювати з урахуванням вікової специфіки й індивідуальних особливостей дитини умов для її саморозвитку, самовдосконалення і власної життєтворчості; інтегрувати зусилля усіх соціальних інститутів регіону для здійснення реабілітації дезадаптованих підлітків.

Установлено, що розв'язанню проблеми реабілітації соціально дезадаптованих підлітків сприяє створення в регіоні цілісної системи реабілітаційної роботи із зазначеною категорією дітей, структурні елементи якої тісно взаємопов’язані і доповнюють один одного, яка (система) виступає інтегрованою умовою відновлення в дітей основних соціальних функцій особистості, психічного, фізичного і морального здоров’я, соціального статусу та забезпечує різноманітні форми соціально-педагогічної допомоги в кризових чи проблемних ситуаціях.

Саме тому було створено модель системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками, яка являє собою чотири блоки (мотиваційно-цільовий, координаційно-управлінський, змістовно-організаційний, контрольно-аналітичний), об’єднаних у єдину структуру. Ефективна організація реабілітаційного процесу передбачає реалізацію всього комплексу блоків у зазначеній послідовності.

Впровадження розробленої системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками передбачало організацію просвітницької і консультативної соціально-педагогічної роботи з педагогами, батьками та іншими суб’єктами реабілітаційного процесу, а також проведення з соціально дезадаптованими підлітками реабілітаційної роботи, до якої максимально залучені всі суб’єкти реабілітаційного процесу і, найголовніше, педагоги, які мають мотивацію і достатній рівень знань, умінь, навичок до цього виду професійної діяльності.

Функціонування системи реабілітаційної роботи з дезадаптованими підлітками в умовах регіону розглядалося крізь призму діяльності регіонального реабілітаційного центру – закладу, який завдяки концентрації в ньому засобів і ресурсів (кадрових, наукових, методичних, матеріальних, інформаційних та ін.) спроможний швидко й ефективно проводити психолого-педагогічну діагностику дезадаптованих підлітків, усувати наслідки соціальної дезадаптації, оздоровлювати вихованців, проводити комплекс соціальних і реабілітаційних заходів; надавати допомогу іншим суб’єктам реабілітаційного процесу, організовувати і координувати їхню діяльність.

Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено, що реабілітаційна робота з соціально дезадаптованими підлітками повинна бути багатоплановою й містити в собі всі основні напрямки реабілітаційного процесу, а саме: організаторська діяльність; діяльність з діагностики психічного й особистісного розвитку дитини; профілактика; розвивальна й корекційна робота; консультування дітей, їхніх батьків і фахівців, що працюють з цією категорією дітей; соціально-педагогічний захист; соціально-диспетчерська робота.

У роботі доведено, що створення й оптимальне функціонування реабілітаційних центрів є одним з напрямків рішення проблеми навчання, виховання, реабілітації, захисту прав та інтересів дітей різних категорій, взагалі, і соціально дезадаптованих підлітків, зокрема, їхньої підготовки до самостійного життя в соціумі, забезпечення умов для їхнього саморозвитку, самовизначення, самореалізації.

Науково обґрунтовано, що в нинішній соціально-економічній і політичній обстановці реабілітація дезадаптованих вихованців може успішно реалізуватися лише на основі рівноправного партнерства, за умови якого учні, батьки й педагоги позитивно настроєні на спільну реабілітаційну діяльність, усвідомлюють її мети й знаходять у ній особистісний зміст.


Обґрунтування змісту підготовки педагогів до реабілітаційної роботи з дезадаптованими підлітками дозволило процес формування готовності педагогів до реабілітаційної роботи з дезадаптованими дітьми представити в чотири етапи.

^ Перший, інформаційно-орієнтований, етап мав за мету діагностування педагогів щодо наявності знань про соціальну дезадаптацію та стимулювання у них інтересу до цієї проблеми.

^ Другий етап характеризувався як етап оволодіння основами професійних знань з проблеми дезадаптації.

Третій етап передбачав розробку педагогами самостійних дослідницьких соціально-педагогічних проектів, вивчення основних видів допомоги дезадаптованим підліткам, ознайомлення педагогів з особливостями цілісного реабілітаційного процесу з дезадаптованими дітьми.

^ На четвертому етапі педагоги впроваджували власні проекти на практиці, аналізували й узагальнювали отримані результати.

До організації соціально-педагогічної роботи з батьками дезадаптованих підлітків залучалися класні керівники загальноосвітніх закладів, педагоги реабілітаційних центрів, спеціалісти служби в справах неповнолітніх та служби в справах сім’ї та молоді, студенти-практиканти педагогічних ВНЗ. Ця робота передбачала врахування суб’єктивної позиції батьків, їхній тісний взаємозв’язок зі школою, позашкільними та реабілітаційними закладами, а також постійну активізацію участі батьків у реабілітаційному процесі через застосування таких методів: аналіз педагогічних ситуацій, психолого-педагогічні проекти, дебати, тренінги, ділові, рольові ігри та ін.

Автором виділено дві групи критеріїв оцінювання ефективності системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками.

Перша – критерії динаміки особистісних якостей соціально дезадаптованих підлітків як об’єктів реабілітаційного процесу. У дослідженні соціальна дезадаптація підлітків охарактеризована відсутністю у вихованців необхідних соціальних установок і цінностей, наявними проблемами в спілкуванні, самооцінці й емоційно-мотиваційній спрямованості. Зазначена позиція слугувала підставою для розробки трьох основних критеріїв динаміки особистісних якостей соціально дезадаптованих підлітків як об’єктів реабілітаційного процесу соціальної дезадаптації підлітків: „самооцінка особистості”, „комунікативні й організаторські здібності особистості”, „емоційно-мотиваційна спрямованість особистості”. Виходячи з класичного опису критеріальної бази, виокремлено три рівні прояву соціальної дезадаптації особистості: високий, середній і низький.

Друга група критеріїв – когнітивний, емоційно-мотиваційний та діяльнісний критерії готовності педагогічних кадрів до реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками.

Отримані експериментальні результати дали підстави стверджувати, що впровадження системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками сприяло росту коефіцієнта успішності засвоєння педагогами знань з проблеми реабілітації соціально дезадаптованих підлітків; розвитку особистісних якостей педагогів (мотивація професійного саморозвитку, емпатія, саморефлексія; сенсорна чутливість; об'єктивність сприйняття; позитивна комунікативна установка; відкритість; позитивна самооцінка; емоційна стійкість); формуванню в педагогів уміння організовувати власну реабілітаційну роботу та координувати дії інших учасників реабілітаційного процесу, а також формуванню в соціально дезадаптованих підлітків знань про правила поводження в соціумі й норми спілкування, збільшенню показника комунікативних і організаторських якостей дезадаптованих вихованців, формуванню в них адекватної самооцінки та позитивної емоційно-мотиваційної спрямованості особистості.

Проведена з соціально дезадаптованими підлітками регіону реабілітаційна робота не лише позитивно впливала на окремі показники учнів, але і взагалі сприяла збільшенню кількості вихованців з низьким рівнем прояву соціальної дезадаптації на 23,94 % (30,12% констатувальний етап і 54,06 % формувальний етап) та зменшенню підлітків із середнім рівнем прояву соціальної дезадаптації на 8,46 % (47,2 % констатувальний і 38,74 % формувальний), учнів з високим рівнем прояву соціальної дезадаптації на 5,48 % (22,68% констатувальний і 17,2% формувальний). Достовірність позитивних змін щодо даного показника доводилася за допомогою - критерію. Одержане значення = 21,6 більше відповідного табличного значення ступенів свободи, яке складає 14,62 при вірогідності допустимої помилки р<0,001.

Розроблена система реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками також забезпечила комплексну взаємодію основних суб’єктів реабілітаційного процесу, сприяла зменшенню проявів соціальної дезадаптації підлітків, відновленню в дітей основних соціальних функцій особистості, психічного, фізичного і морального здоров'я, соціального статусу та забезпечила різноманітні форми соціально-педагогічної допомоги дезадаптованим вихованцям у кризових чи проблемних ситуаціях.

^ Наукова новизна науково-педагогічної роботи полягає в тому, що:

уперше розроблено теоретико-методичні основи створення та функціонування системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону; теоретично обґрунтовано модель системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону, сутність якої полягає у визначенні цілі, завдань, видів, напрямів, етапів реабілітаційної роботи, суб’єктів реабілітаційного процесу та механізмів їхньої взаємодії в межах загальної моделі; визначено соціально-педагогічні умови здійснення ефективної реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками (координація діяльності всіх суб’єктів реабілітаційного процесу та організація їх ефективної взаємодії; проведення систематичної і послідовної комплексної реабілітаційної роботи з дітьми, формування готовності педагогічних працівників до реабілітаційної роботи, здійснення систематичної соціально-педагогічної роботи з батьками);

подальшого розвитку набули наукові уявлення про: організацію реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками на різних етапах розвитку теорії та історії педагогіки; соціально дезадаптованих підлітків як специфічну соціально-демографічну групу дітей, а також фактори, що спричиняють підліткову дезадаптацію; регіональний реабілітаційний простір, зокрема, його функції і можливості щодо формування соціально адаптованої особистості підлітка; сутність соціально-педагогічної роботи з батьками як необхідної умови ефективної реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками; особливості підготовки педагогів до реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками;

удосконалено принципи, структуру, зміст і логіку реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками; форми і методи практичної діяльності реабілітаційного центру з організації реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками; зміст діяльності батьків, педагогів, психологів закладів освіти, працівників реабілітаційних центрів, представників інших соціальних інститутів як суб’єктів реабілітаційного процесу щодо реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками; підходи до визначення критеріїв оцінювання ефективності системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону (критерії динаміки особистісних якостей соціально дезадаптованих підлітків як об’єктів реабілітаційного процесу; критерії динаміки готовності педагогічних кадрів до реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками).

^ Практичне значення одержаних результатів роботи полягає у наступному: розроблено і запроваджено в діяльності реабілітаційних центрів та освітніх закладів модель реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах регіону; розроблено тематику та методичне забезпечення семінарів і круглих столів з проблеми реабілітації для педагогів та працівників соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Донецької області; підготовлено науково-методичні рекомендації щодо організації реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими учнями для соціальних працівників і освітян; розроблено науково-методичне забезпечення для діяльності Лабораторії інноваційних досліджень (створена на базі реабілітаційного центру „Смарагдове місто”, м. Святогірськ Донецької області) щодо реабілітації різних категорій дітей; розроблено положення та статут реабілітаційного центру для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; запропоновано авторську навчальну програму і зміст спецкурсу з підготовки педагогів реабілітаційних та освітніх закладів до реабілітації соціально дезадаптованих підлітків; розроблено спецкурс „Реабілітаційна педагогіка” для студентів вищих навчальних закладів для спеціальності „Практична психологія і соціальна педагогіка”.

Положення та висновки дослідження можуть бути застосовані вчителями, батьками, лікарями, соціальними педагогами, соціальними працівниками, практичними психологами, спеціалістами реабілітаційних закладів, представниками державної влади та членами громадських організацій у своїй професійній діяльності для попередження та подолання соціальної дезадаптації учнів, у процесі підготовки соціальних педагогів, соціальних працівників, реабілітологів у вищих навчальних закладах різного рівня акредитації, у самоосвітній діяльності педагогічних працівників та батьків.


Результати науково-педагогічної роботи впроваджено в практику діяльності відділу освіти Слов’янської міської ради (довідка про впровадження № 1528 від 24.11.2009 р.), у навчально-виховний процес освітніх закладів м. Слов'янська (довідка відділу освіти Слов’янської районної державної адміністрації Донецької області № 03-12/76 від 03.12.2009 р.), у практичну діяльність реабілітаційних центрів, спеціалізованих соціальних закладів та служб Донецької області (довідка Донецького обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді № 01-896 від 07.12.2009 р.), у навчально-виховний процес Слов’янського державного педагогічного університету (довідка про впровадження № 68-09-232 від 28.10.2009 р.) та Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 538 від 24.12.2009 р.).


Апробація результатів науково-дослідної роботи. Основні результати наукового дослідження автора було представлено в доповідях та повідомленнях на науково-практичних та науково-методичних конференціях різного рівня – Міжнародних: “Теоретичні і методичні проблеми підготовки педагога професійної школи до впровадження інноваційних та інформаційних технологій навчання”(Київ, 2001); “Мова і культура” (Київ, 2001); “Актуальні проблеми освіти: теорія і практика” (Київ, 2001); „Проблеми трудової і професійної підготовки на початку III тисячоліття” (Слов’янськ, 2002); ХII Міжнародна наукова конференція ім. проф. Сергія Бураго (Київ, 2003); „Духовне відродження фізичної культури і спорту” (Донецьк, 2005); „Людина, культура, техніка в новому тисячолітті” (Харків, 2005); „Спорт, духовність і гуманізм у сучасному світі” (Донецьк, 2005); „Краєзнавство і учитель” (Харків, 2006, 2007); „Соціальна робота: теорія та практика” (Київ, 2006); „Проблеми трудової і професійної підготовки на початку XXI століття” (Слов’янськ, 2008); Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 70-ти річчю з дня народження відомого вченого-педагога М. Б. Євтуха (Краматорськ, 2008); Всеукраїнських: “Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах”(Київ, 2000); „Григорій Сковорода та українська культура ХIХ – ХХ ст.” (Харків, 2002); „Педагогічні засади формування в підростаючого покоління активної громадянської позиції” (Київ, 2002); IV конференція Всеукраїнської благочинної організації „ЛЕЛЕКА” „Громадянське виховання в умовах ДОТ” (МДЦ „Артек”, 2002); „Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика” (Київ, 2002); „Україна в системі духовних, економічних та політичних координат глобалізованого світу” (Київ, 2005); „Мистецька освіта та мистецтво освіти в контексті формування сталого суспільства” (Київ, 2005); „Розвиток самостійності та формування життєво важливих компетентностей у дітей з особливими освітніми потребами в умовах спеціального закладу” (Донецьк, 2005); „Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2005); „Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 2005, 2006); електронна Всеукраїнська науково-практична конференція „Наступність між початковою та основною ланкою в контексті переходу школи на 12-річний термін навчання” (Донецьк, 2006); „Актуальні питання вищої професійної освіти” (Донецьк, 2007); „Моделі компетентного випускника 12-річної школи: сутність, пріоритети, пошуки відповідей на виклики XXI століття” (Донецьк, 2007).

Результати дослідження обговорювалися й дістали позитивну оцінку на засіданнях кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи Луганського національного університету імені Тараса Шевченка; на засіданнях кафедр педагогіки, дошкільної освіти та соціальної педагогіки Слов’янського державного педагогічного університету; на звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу вказаних університетів і Науково-дослідного центру проблем соціальної педагогіки та соціальної роботи АПН України та Луганського національного університету імені Тараса Шевченка; на методичній раді реабілітаційного центру для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування „Смарагдове місто” м. Святогірська Донецької області.


Публікації. Зміст і результати проведеної наукової роботи відображено у 42-ох одноосібних публікаціях, з них: 1 монографія; 32 статті в наукових фахових виданнях, 2 статті в збірниках наукових праць, 7 статей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.


Автор циклу праць С.В. Коношенко

Скачать, 178.75kb.
Поиск по сайту:

Добавить текст на свой сайт


База данных защищена авторским правом ©ДуГендокс 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
наши контакты
DoGendocs.ru
Рейтинг@Mail.ru
Разработка сайта — Веб студия Адаманов